- Головуюча суддя (ВАКС): Мовчан Н.В.
Справа № 991/2928/26
Провадження 1-кп/991/38/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2026 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Львів Львівської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369- 2, ч. 1 ст. 366-2 КК України,
у кримінальному провадженні № 42024000000001306 від 03 грудня 2024 року
установив:
У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває зазначений обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42024000000001306 від 03 грудня 2024 року.
12 травня 2026 року прокурор ОСОБА_3 подала до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 .
У клопотанні прокурор зазначила, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 вересня 2025року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 60 560,00 грн та строком до 26 листопада 2025 року покладені обов`язки, передбачені абз. 1, п. 2, 3, 4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
29 вересня 2025 року за ОСОБА_4 внесено заставу в розмірі 60 560,00 грн.
У подальшому, ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 листопада 2025 року, від 21 січня та від 18 березня 2026 року, востаннє до 18 травня 2026 року продовжено строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 , а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;
- не відлучатися із м. Львів та Львівської області, Тернопільської області, Івано- Франківської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду;
- повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру;
- здати на зберігання до відповідних органів державної міграційної служби всі свої паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Матеріали досудового розслідування відкриті стороні захисту та частина їх досліджена судом.
Прокурор зазначила, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого існує потреба у продовженні строку дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків.
У клопотанні прокурор обґрунтовує продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, доводячи продовження існування ризику переховуватись від суду прокурор послалась на: (1) характер та тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , а також можливість призначення за їх вчинення лише реального покарання; (2) особу обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, у якій він зазнає кримінального переслідування, а також міжнародні контакти; (3) набуте за час перебування на посаді судді широке коло знайомств та зв`язків, у тому числі серед працівників державної влади та місцевого самоврядування; (4) наявність у обвинуваченого діючих паспортів громадянина України для виїзду за кордон.
Продовження існування ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні прокурор обґрунтувала: (1) характером та обставинами вчинення, інкримінованих ОСОБА_4 злочинів; (2) тим, що відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо і в основу остаточного судового рішення можуть бути покладені лише показання, які надаватимуться свідками під час судового розгляду.
Обґрунтовуючи продовження існування ризику перешкоджати іншим чином прокурор посилалась на те, що, зважаючи на досвід роботи суддею, ОСОБА_4 відомі форми та методи роботи правоохоронних органів, способи та порядок збирання доказів у кримінальному провадженні, тому останній зможе використати ці знання, досвід та зв`язки для перешкоджання кримінальному провадженню, у тому числі для штучного створення доказів невинуватості з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Щодо продовження існування ризику вчинення іншого злочину то прокурор посилалась на те, що у матеріалах негласних слідчих (розшукових) дій зафіксовані розмови ОСОБА_4 , зміст яких дає обґрунтовані підстави вважати про спроби та наміри вчинення ним інших кримінальних правопорушень, зокрема з метою покращення свого фінансового становища для подальшого фінансування ухилення від кримінальної відповідальності.
На переконання прокурора, наведені ризики та той факт, що обвинувачений, з огляду на його матеріальне становище, має реальну можливість вільної зміни свого місця перебування, у тому числі за кордоном, позбавить прокурора та суд можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою обвинуваченого та виконання ним покладених слідчим суддею обов`язків без продовження строку їх дії. Отже, зазначені обставини виправдовують продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 .
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане нею клопотання підтримала з підстав, викладених у ньому, однак не заперечувала про зміну покладеного на обвинуваченого обов`язку: не відлучатися із м. Львова та Львівської області, Тернопільської області, Івано-Франківської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду в частині розширення межі територією України.
Захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з думкою яких погодився обвинувачений ОСОБА_4 , не заперечували щодо продовження строку дії обов`язків. Однак вважали за можливе розширити покладений на обвинувачений обов`язок, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК України, дозволивши останньому вільно пересуватись всією територією України. Окрім цього, захисник ОСОБА_6 звернув увагу, що ризики, про які зазначає прокурор, не є настільки вірогідними з огляду на стадію кримінального провадження, а ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином може бути забезпечений шляхом покладення на обвинуваченого обов`язку утримуватись від спілкування з відповідними особами.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків з додатками, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою, зокрема продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою, зокрема продовжує строк дії запобіжного заходу, що не може перевищувати двох місяців.
Главою 18 КПК України врегульовано питання щодо застосування, продовження, зміни, скасування запобіжних заходів.
За ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:
1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
9) носити електронний засіб контролю.
Згідно із ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Так, судом встановлено, що Національним антикорупційним бюро України за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024000000001306 від 03 грудня 2024 року щодо того, що суддя Мостицького районного суду Львівської області ОСОБА_4 , якого з липня 2024 року відряджено для здійснення правосуддя до Личаківського районного суду м. Львова, 20 червня 2025 року одержав від ОСОБА_14 неправомірну вигоду в розмірі 8000 доларів США для передачі невстановленим посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_2 за прийняття рішення про звільнення ОСОБА_7 без подальшої мобілізації до лав Збройних сил України. Таким чином, ОСОБА_4 одержав неправомірну вигоду для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави; також, що суддя Мостицького районного суду Львівської області ОСОБА_4 , якого з липня 2024 року відряджено для здійснення правосуддя до Личаківського районного суду м. Львова, будучи відповідно до підпункту «ґ» п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 45 Закону № 1700-VII суб`єктом декларування, на якого поширюється дія даного Закону, у порушення вимог п. 1-3, 7 ч. 1 та абз. 3 ч. 2 ст. 46 цього ж Закону, достовірно знаючи про свій обов`язок вказати усі передбачені згаданим Законом відомості у декларації, повну та достовірну інформацію в усіх її розділах, 26 березня 2025 року вніс завідомо недостовірні відомості до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, за 2024 рік, що відрізняються від достовірних на загальну суму 7 517 869,30 грн, що більше ніж у 750 разів перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»; та того, що суддя Мостицького районного суду Львівської області ОСОБА_4 , якого з липня 2024 року відряджено для здійснення правосуддя до Личаківського районного суду м. Львова, одержав від ОСОБА_15 неправомірну вигоду за вплив на прийняття рішень службової особи військової частини, у підпорядкуванні якої перебував його син, щодо місця його перебування на службі, та судді суду першої інстанції за ухвалення рішення про позбавлення матері батьківських прав. Відомості згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 42024000000001306 від 03 грудня 2024 року, який долучений до матеріалів справи.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 вересня 2025 року у справі № 991/9778/25 стосовно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 60 560,00 грн та покладено обов`язки, передбачені абз. 1 п. 2, 3, 4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України, що підтверджується копією судового рішення (т. 2 а.с. 142-148).
Згідно з платіжним дорученням від 29 вересня 2025 року заставодавцем ОСОБА_5 внесено заставу за ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 149-150).
У подальшому ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 листопада 2025 року у справі № 991/11852/25, від 21 січня 2026 року у справі № 991/472/26, від 18 березня 2026 року у справі № 991/2342/26 строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 , неодноразово продовжувався, востаннє до 18 травня 2026 року, але не довше строку досудового розслідування, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; не відлучатися із м. Львова та Львівської області, Тернопільської області, Івано-Франківської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру; здати на зберігання до відповідних органів державної міграційної служби всі свої паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (т. 2 а.с. 198-202, т. 12 а.с. 33-39, 71-76).
Тобто, станом на 12 травня 2026 року щодо обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 60 560,00 грн та діють обов`язки згідно з ухвалою слідчого судді від 18 березня 2026 року у справі № 991/2342/26.
Щодо обґрунтованості підозри.
Суд звертає увагу, що оцінка наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень не надається, оскільки в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_4 наразі перебуває у статусі обвинуваченого.
Водночас суд враховує, що питання обґрунтованості підозри було предметом судового контролю на стадії досудового розслідування, що підтверджується копіями судових рішень щодо застосування запобіжного заходу та продовження строку дії обов`язків стосовно ОСОБА_4 , які містяться в матеріалах справи та досліджені судом.
Щодо наявності ризиків.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому провадженню або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Суд звертає увагу, що Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії (переховування чи вплив на свідків), однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Обґрунтовуючи клопотання прокурор стверджувала про продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшилися, а навпаки з урахуванням направлення до суду обвинувального акта актуалізувались, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, визначаючи ймовірність продовження існування ризику переховуватись від суду, суд, зокрема враховує характер кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 1 ст. 366-2, ч. 2 ст. 369- 2 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , та тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні цих кримінальних правопорушень. Важливим аспектом є також те, що злочини, передбачені ст. 369-2 КК України, у вчиненні, яких обвинувачується ОСОБА_4 , відповідно до примітки до ст. 45 КК України є корупційними кримінальними правопорушення, а передбачений ст. 366-2 КК України - кримінальним правопорушенням, пов`язаним з корупцією, а отже звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, за вчинення таких злочинів КК України не передбачено (ст. 69, 75 КК України), окрім як у випадку укладення угоди у кримінальному провадженні.
Також суд враховує наявні у матеріалах справи відомості щодо майнового стану обвинуваченого (рухоме та нерухоме майно, отримані доходи та наявні заощадження) те, що ОСОБА_4 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 дійсний до 16 травня 2027 року та його досвід виїзду за кордон (т. 3 а.с. 40-64, 87-91, 96).
Окрім цього не залишається поза увагою суду і те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який на даний час продовжений до 04 травня 2026 року. Також роз`яснення, надані Верховним Судом у листі від 03 березня 2022 року № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, що як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.
Отже, враховуючи вищезазначені обставини в своїй сукупності, суд дійшов висновку, що на теперішній час ризик переховуватися від суду не втратив своєї актуальності та продовжує існувати, що є підставою для продовження строку дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; не відлучатися за межі України без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної міграційної служби всі свої паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
У той же час судом враховано, що наразі кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, а отже відсутні підстави для продовження строку дії обов`язків, передбачених абз. 1, п. 2, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України, в частині їх виконання щодо слідчого (детектива). Також суд враховує висловлені у судовому засіданні позиції учасників судового провадження щодо можливості розширення меж покладеного обов`язку, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК України, всією територією України.
Також суд вважає цілком вірогідним продовження існування ризику впливу обвинуваченого ОСОБА_4 на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Так, суд враховує передбачену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання (ст. 352 КПК України), або отримав у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Отже, з переходом до стадії судового розгляду, ризик незаконного впливу на свідків збільшується, адже за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а також зміст наданих ними показань. Наслідком такого впливу, серед іншого, може бути надання свідками у подальшому неправдивих показань.
У ході судового розгляду як сторона обвинувачення так і сторона захист зазначала про необхідність допиту свідків. Разом з тим, наразі кримінальне провадження перебуває на стадії дослідження доказів сторони обвинувачення, допит свідків у справі ще не розпочато, а тому до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків ризик впливу на них зберігається як актуальний.
Зазначене обумовлює необхідність продовження строку дії обов`язку, покладеного на обвинуваченого ОСОБА_4 : утримуватися від спілкування з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 щодо обставин, викладених в обвинувальному акті.
Водночас суд вважає за необхідне визначити умову, якої слід дотримуватися обвинуваченому у спілкуванні з зазначеними вище особами, а саме щодо обставин, викладених в обвинувальному акті. Викладення обов`язку в такій редакції жодним чином не обмежує права обвинуваченого.
У той же час суд вважає недостатньо обґрунтованими доводи прокурора про продовження існування ризиків перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, доведеність яких неодноразово була встановлена слідчим суддею Вищого антикорупційного суду. Так в ухвалі від 18 березня 2026 року у справі № 991/2342/26 слідчим суддею визнано доведеними ці ризики з огляду на зміст розмов ОСОБА_4 за 26 травня 2025 року, 02 липня 2025 року, 10 липня 2025 року та 25 липня 2025 року, які зафіксовані у протоколах від 05 червня 2025 року, від 11 серпня 2025 року та від 06 листопада 2025 року.
Суд враховує, що на даний час кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, також враховує давність розмов, на які посилалася прокурор, та відсутність додаткових доказів на обгрунтування зазначених ризиків, тому вважає, що вірогідність цих ризиків зменшилася на стільки, що виключає їх врахування під час вирішення питання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків.
Також суд враховує, що відсутність з боку обвинуваченого будь-яких порушень чи належне виконання покладених на нього обов`язків, за умови застосування до нього запобіжного заходу, не є достатньою підставою для твердження про відсутність того чи іншого ризику. Тобто, дотримання обвинуваченим покладених обов`язків є нормою, а не винятком, і свідчить саме про ефективність діючого запобіжного заходу.
Суд вважає, що продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого у кримінальному провадженні, не може вважатись саме по собі формальністю, оскільки необхідність застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, у тому числі і продовження обов`язків, обумовлене у першу чергу забезпеченням виконання завдань кримінального провадження. У даному випадку таке продовження обов`язків має найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, враховуючи, що воно пов`язане із здійсненням судового провадження стосовно особи. Отже, таке втручання є розумним та співмірним для цілей цього кримінального провадження.
Щодо визначення строку дії обов`язків, про продовження якого звернувся прокурор із клопотанням, суд зазначає таке.
Як зазначено вище ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 березня 2026 року у справі № 991/2342/26 строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 , продовжено до 18 травня 2026 року, але не довше строку досудового розслідування.
Відповідно до матеріалів справи у цьому кримінальному провадженні прокурор звернувся до суду з обвинувальним актом 30 березня 2026 року, тому ця дата є датою закінчення досудового розслідування (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України).
За результатом аналізу норм ч. 4 ст. 176, ст. 203, ч. 6 ст. 199, ч. 7 ст. 194 КПК України слід дійти висновку, що строк дії запобіжного заходу, встановлений слідчим суддею щодо підозрюваного, за загальним правилом не обмежується строком досудового розслідування кримінального провадження, у якому такий захід застосований (продовжений). Тому ухвала щодо застосування запобіжного заходу в частині продовження строку дії покладених на особу обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, залишається чинною і після завершення досудового розслідування та направлення обвинувального акта до суду, і настання однієї з обставин, зазначених у ст. 203 КПК України.
Використане слідчим суддею формулювання «але в межах строку досудового розслідування» суд розуміє як встановлення гарантії для особи, що у випадку закінчення строку досудового розслідування до вчинення прокурором однієї з дій, передбачених у ч.2 ст. 283 КПК України, дія покладених на особу обов`язків припиняється.
Також суд враховує висновок судді, зазначений в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у справі № 991/4179/25 від 25 червня 2025 року, а саме:« ... оскільки продовження слідчим суддею строку дії обов`язків ОСОБА_2 з додатковою умовою - в межах строку досудового розслідування, не містить вказівки на подію для визначення строку запобіжного заходу - звернення прокурора до суду з обвинувальним актом, немає підстав вважати, що зі зверненням прокурора до суду з обвинувальним актом закінчився строк запобіжного заходу ... ».
Враховуючи доведеність існування ризиків: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, стадію кримінального провадження, а саме судовий розгляд (дослідження письмових доказів сторони обвинувачення), суд вважає, що наявні підстави для продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язків на два місяці, тобто до 12 липня 2026 року.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора ОСОБА_3 належить задовольнити частково.
Керуючись ст. 2, 7, 176-178, 182, 193, 194, 199, 331, 372, 376 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Продовжити до 12 липня 2026 року строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;
- не відлучатися за межі України без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 щодо обставин, викладених в обвинувальному акті;
- здати на зберігання до відповідних органів державної міграційної служби всі свої паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
У задоволенні іншої частини вимог клопотання відмовити.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42024000000001306 від 03 грудня 2024 року.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1