Справа № 991/11022/25

Провадження 1-кп/991/161/25

 

 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

06 травня 2026 року м.Київ

 

Вищий антикорупційний суд колегією в складі:

головуючого судді        ОСОБА_1 ,

суддів          ОСОБА_2 , 

ОСОБА_3 

за участю секретаря судового засідання     ОСОБА_4 ,

прокурора         ОСОБА_5 ,

обвинуваченого        ОСОБА_6 ,

його захисників        ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

обвинуваченого (у режимі відеоконференції)    ОСОБА_10 ,

його захисника         ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання заступника начальника четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених при обранні запобіжного заходу, у межах кримінального провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000131 від 22.03.2024, за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Рубанівка Великолепетинського району Херсонської області, не одружений, має двох малолітніх дітей, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Глухів Сумської області, одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

І. Історія провадження

27.10.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт від 23.10.2025

у кримінальному провадженні №52024000000000131, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2024, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2025 для розгляду вказаного кримінального провадження визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 28.10.2025 у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 04.11.2025.

Ухвалою суду від 04.11.2025 задоволено клопотання сторони захисту, постановлено підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні проводити колегіально судом у складі трьох суддів.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 04.11.2025 для розгляду вказаного кримінального провадження визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою від 24.11.2025 продовжено на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_10 до 24.01.2026 включно.

Крім того, ухвалою суду від 24.11.2025 задоволено клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні повернуто прокурору для усунення виявлених недоліків.

03.12.2025 до Вищого антикорупційного суду зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, після усунення недоліків, надійшов обвинувальний акт від 01.12.2025 у кримінальному провадженні №52024000000000131, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2024, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.12.2025, для продовження розгляду вказаного кримінального провадження визначено колегію суддів: головуючий суддя ОСОБА_1 , судді - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою від 04.12.2025 у вказаному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 22.12.2025.

Ухвалами від 22.12.2025 було (1) призначено судовий розгляд у вказаному кримінальному провадженні, а також (2) відмовлено у задоволенні клопотань захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , про повернення обвинувального акта та про зміну запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 , в частині зменшення розміру застави.

Ухвалою від 16.03.2026 було продовжено на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , до 16.05.2026 включно. 

До закінчення дії зазначених вище обов`язків прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку їх дії в порядку ст. 199 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

ІІ. Клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_10 

05.05.2026 від заступника начальника четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 до суду надійшли клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_10 при обранні запобіжного заходу, у межах вказаного кримінального провадження.

2.1. Обґрунтування заявлених прокурором клопотань

У вказаних клопотаннях прокурор зазначив про те, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16.03.2026 продовжено до 16.05.2026 строк дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_10 у вказаному кримінальному провадженні.

На переконання прокурора, наразі продовжують існувати передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики - (1) переховування обвинувачених від суду та (2) здійснення незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні, що обумовлюють необхідність продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_10 

(1) За твердженнями сторони обвинувачення, ураховуючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення корупційних правопорушень, а також вагомість наявних доказів вчинення інкримінованого злочину існує можливість переховування ОСОБА_6 та ОСОБА_10 від суду. Також, на переконання прокурора, про можливість переховування обвинувачених від суду, у тому числі шляхом залишення території України, може свідчити:

- наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 паспортів громадянина України для виїзду за кордон;

- наявність широкого кола зв`язків у ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , зокрема серед службових осіб органів державної влади та інших правоохоронних органів, набутих в період проходження служби в правоохоронних органах;

- декларування ОСОБА_6 грошових активів, нерухомого майна на тимчасово окупованих територіях та права користування належним іншій особі транспортним засобом; 

- декларування ОСОБА_10 грошових активів, нерухомого майна та транспортних засобів.

(2) У своїх клопотаннях прокурор вказує, що з огляду на необхідність безпосереднього дослідження доказів судом, можливість настання негативних наслідків для кримінального провадження через здійснення незаконного впливу на ще не допитаних безпосередньо судом свідків, обвинувачених у цьому кримінальному провадженні зберігається до моменту безпосереднього отримання судом показань та їх аналізу на стадії судового розгляду і не може бути усунута шляхом їх допиту під час досудового розслідування.

Також прокурор зазначає, що покладення на обвинувачених зазначених у клопотанні обов`язків становитиме мінімальне втручання у їх права, а тому є співмірним меті застосування запобіжного заходу та здатне запобігти наведеним ризикам.

З урахуванням наведеного прокурор прохав суд продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , а саме:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утримуватися від спілкування з іншим обвинуваченим у кримінальному провадженні № 5202400000000131 від 22.03.2024, а також ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті;

- здати на зберігання до Державної міграційної служби усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (якщо такі не здано).

 

2.2. Позиції учасників щодо вказаних клопотань, висловлених у судовому засіданні

У судовому засіданні прокурор  ОСОБА_5 підтримав заявлені клопотання з підстав, викладених у них. Додатково зазначив, що на теперішній час існує необхідність у продовженні обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , оскільки ризики, зазначені в клопотаннях та встановлені судом в ухвалі від 16.03.2026, а також обставини, які доводять їх наявність, не перестали існувати. 

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_7 , заперечував проти задоволення клопотань прокурора, вказуючи на необґрунтованість зазначених прокурором ризиків. Зазначив, що прокурор не навів жодних нових обставин або фактів, які б свідчили про збереження ризиків на попередньому рівні. Обвинувачений жодного разу не порушував покладені на нього обов`язки. Наголосив, що зі спливом часу та за умови належної поведінки обвинуваченого, існуючі ризики об`єктивно зменшуються.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_8 , підтримала позицію адвоката ОСОБА_7 та заперечувала проти задоволення клопотань прокурора. Додатково зазначила про формальність підходу прокурора в обґрунтуванні клопотання, а також про безпідставність зазначення в обґрунтування ризиків наявність у ОСОБА_6 паспорта громадянина України для виїзду за кордон, строк дії якого закінчився в 2025 році, використання якого відповідно є неможливим.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_9 , заперечував проти задоволення заявленого клопотання, оскільки вказані обов`язки передбачені правовим статусом ОСОБА_6 як обвинуваченого, а вказані прокурором ризики нічим не обґрунтовані та втратили свою актуальність. Зазначив, що професійне минуле обвинуваченого у правоохоронних та державних органах робить для нього фактично закритим шлях на непідконтрольні території України, оскільки це становило б загрозу його життю та свободі. Додатково стверджував про відсутність будь-яких доказів того, що обвинувачений раніше перетинав кордон з непідконтрольними територіями або має такий намір.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 , адвокат ОСОБА_11 , заперечував проти клопотання прокурора. Зазначив про формальність підходу прокурора у написанні клопотання, а також, що жоден із зазначених прокурором ризиків не підтверджений доказами. Звертав увагу суду на складну безпекову ситуацію, оскільки обвинувачений проживає у м. Глухів (12 км від кордону з країною-агресором), яке перебуває під постійними обстрілами, що може вимагати екстреного залишення місця проживання поза межами встановлених обмежень. Стверджував, що з огляду на відсутність у ОСОБА_10 паспорта громадянина України для виїзду за кордон вимога щодо його здачі є безпідставною. Додатково зазначив, що майновий стан обвинуваченого не дозволяє йому переховуватися, а його єдиною метою є встановлення істини у справі та завершення провадження.

Обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_6 підтримали позицію, вказану їх захисниками. Останній повідомив, що вказані ризики не є занадто обтяжливими для нього, додатково звернув увагу суду, що сумлінно виконує покладені на нього обов`язки, не має наміру переховуватися та особисто не знайомий з більшістю вказаних у клопотанні свідків.

ІІІ. Мотиви суду

Дослідивши матеріали справи, заслухавши й оцінивши доводи учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що клопотання прокурора слід задовольнити з огляду на таке.

3.1. Релевантні джерела права

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Частинами 1, 2, 3 ст. 331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Зі змісту ч. 6 ст. 182 КПК України слідує, що з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави (ч. 4 ст. 202 КПК України).

Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у поданому клопотанні, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених ч. 7 ст. 194 КПК України, відповідно до яких обов`язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч.1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.

3.2. Обставини, встановлені судом

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.06.2025 (справа № 991/5464/25) клопотання детектива було задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 07.08.2025 включно, але у межах строку досудового розслідування.

У той же час підозрюваному визначено заставу у розмірі 4 239 200 грн та за умови внесення застави покладено такі обов`язки: (1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; (2) не відлучатися із м. Києва, в якому він проживає, без дозволу детектива, прокурора або суду; (3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; (4) утримуватися від спілкування з іншим підозрюваними у кримінальному провадженні № 5202400000000131, а також ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру в цьому кримінальному провадженні; (5) здати на зберігання до Державної міграційної служби усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд до України.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.06.2025 (справа № 991/5503/25) було відмовлено у задоволенні клопотання детектива про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано до останнього запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 908 400 грн, за умови внесення застави покладено такі обов`язки: (1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; (2) не відлучатися із м. Києва, в якому він проживає, без дозволу детектива, прокурора або суду; (3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; (4) утримуватися від спілкування з іншим підозрюваними у кримінальному провадженні № 5202400000000131, а також ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру в цьому кримінальному провадженні; (5) здати на зберігання до Державної міграційної служби усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд до України.

11.06.2025 заставу у розмірі 4 239 200 грн було внесено внесено за ОСОБА_6 (у зв`язку із чим його звільнено з-під варти), 16.06.2025 заставу у розмірі 908 400 грн було внесено ОСОБА_10 , та відповідно почався відлік строку виконання вказаних обов`язків.

Натепер у межах цього кримінального провадження щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_10 діють запобіжні заходи у вигляді застави, а також додаткові обов`язки, строк яких неодноразово продовжувався відповідними ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду (від 06.08.2025 у справі № 991/7949/25, від 06.08.2025 у справі № 991/7948/25, від 02.10.2025 у справі № 991/10061/25, від 03.10.2025 у справі № 991/10101/25), а також Вищим антикорупційним судом у справі № 991/11022/25 - в ухвалах від 24.11.2025, 23.01.2026 та 16.03.2026.

Востаннє ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16.03.2026 задоволено клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , а саме: (1) прибувати до суду за кожною вимогою; (2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; (3) утримуватися від спілкування з іншим обвинуваченим у кримінальному провадженні № 52024000000000131 від 22.03.2024 ОСОБА_10 та ОСОБА_6 відповідно, а також ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті; (4) здати на зберігання до Державної міграційної служби усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (якщо такі не здано). Встановлено строк дії обов`язків до 16.05.2026 включно.

3.3. Межі розгляду клопотання

Суд зауважує, що у клопотанні прокурора порушено питання про обґрунтованість пред`явленого ОСОБА_6 та ОСОБА_10 обвинувачення з посиланням на відповідні докази, зібрані стороною обвинувачення. Однак, з огляду на стадію кримінального провадження питання обґрунтованості обвинувачення не може бути предметом вирішення, оскільки докази, які, на думку сторони обвинувачення, його підтверджують, будуть досліджуватися в порядку § 3 глави 28 КПК України, і лише за наслідком судового розгляду буде вирішено питання стосовно доведеності обвинувачення.

У зв`язку із цим, суд надаватиме оцінку винятково питанню продовження існування заявлених прокурором ризиків.

3.4. Щодо наявності ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України

В обґрунтування поданих клопотань прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі заявлені органом досудового розслідування визначені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики (1) переховування від суду, та (2) здійснення незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, для констатації існування ризику має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій вказаної особи.

Попередніми судовими рішеннями, зокрема ухвалою від 16.03.2026, продовжено строк дії процесуальних обов`язків, покладених обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , у зв`язку з встановленням існування ризиків (1) можливого переховування обвинувачених від суду, (2) а також ризику здійснення незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні.

На переконання суду, зазначені ризики не втратили своєї актуальності.

3.4.1. Ризик переховування обвинувачених від суду

В обґрунтування наявності ризику переховування обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_10 від суду прокурор послався на те, що інкриміновані обвинуваченим злочини за ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України є особливо тяжкими, корупційними і передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна тощо. У випадку засудження обвинувачених за вчинення вказаних злочинів, відповідно до ст. ст. 45, 69 та 75 КК України, їм може бути призначене лише реальне покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Невідворотність покарання за вказані злочини вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинувачених переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Згідно з твердженнями сторони обвинувачення, вказаний ризик також підтверджується вагомістю наявних доказів вчинення інкримінованих злочинів. ОСОБА_6 та ОСОБА_10 тривалий час працювали в правоохоронних органах, а тому за цей час набули широке коло зв?язків серед службових осіб органів державної влади, інших правоохоронних органів, які обвинувачені можуть використати з метою переховування від органів досудового розслідування та суду, у тому числі, шляхом залишення території України. Зокрема, прокурор зазначає, що про такий ризик також може свідчити те, що ОСОБА_6 неодружений та має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що свідчить про можливість обвинуваченого з метою уникнення кримінальної відповідальності виїхати за межі України.

Крім того, на переконання прокурора, на можливість ОСОБА_6 та ОСОБА_10 переховуватися може вказувати їх майновий стан. За твердженнями прокурора, у власності обвинуваченого ОСОБА_6 та його матері перебуває нерухомість на тимчасово окупованих територіях, куди він може виїхати, або яку може продати, а отримані від реалізації кошти та інше майно використати для переховування від органу досудового розслідування та тривалого проживання за кордоном. 

Загальна сума доходів обвинуваченого ОСОБА_6 у 2023-2024 роках склала понад 1,5 млн грн. Відповідно до декларації при звільненні за 01.01.2024 - 09.09.2024 ОСОБА_6 задекларував (1) грошові активи у розмірі 16 000 доларів США готівкою, 200 000 грн готівкою, (2) дохід за звітний період у сумі 422 987 грн, а також (3) інше право користування (право керування) транспортним засобом «AUDI A5», належним на праві власності за ОСОБА_17 (особі, яка спільно проживає з ОСОБА_6 та не перебуває у шлюбі), доходи якої за 2010-2024 у сумі складають 280 666 грн, у тому числі за 2023-2024 - 30 101 грн. Окрім цього, прокурор зазначає, що у власності обвинуваченого ОСОБА_10 перебували транспортні засоби «Mercedes-Benz GS00», «LAND ROVER RANGE ROVER», «Porsche Cayenne», а згідно з щорічними деклараціями ОСОБА_10 у 2023-2024 отримав дохід у вигляді відчуження рухомого майна (авто) та заробітної плати понад 1,1 млн грн та має заощадження в сумі 5 тис. доларів США.

Щодо вказаного суд зазначає таке.

Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України. Відповідно до класифікації злочинів за ступенем тяжкості, закріпленої у ст. 12 КК України, ч. 4 ст. 368 КК України належить до особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Також суд враховує, що з огляду на положення ст. 45 КК України цей злочин належить до категорії корупційних, що виключає можливість звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, а також призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України.

Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинувачених бути засудженими на тривалий строк з примусовим відчуженням всього належного їм майна.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (п. 33 рішення у справі «W v.Switzerland»).

З цього слідує, що саме по собі обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.

Такими факторами у цьому кримінальному провадженні є, зокрема, сталі зв`язки обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_10 із працівниками правоохоронних органів та інших органів державної влади, використовуючи які вони можуть реалізувати ризик втечі та ухилення від суду.

Також варто враховувати, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України продовжено, та він діє дотепер.

Водночас, попри існуючі наразі обмеження щодо перетину державного кордону чоловіками призовного віку, суд не виключає можливість здійснювати перетин кордону навіть в умовах воєнного стану, у тому числі й незаконно та через неконтрольовані ділянки державного кордону, що є можливим і за відсутності паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинувачених, співставлення можливих негативних для обвинувачених наслідків переховування у вигляді можливого ув`язнення у майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі, робить цей ризик достатньо високим.

Окрім того, суд враховує, що ОСОБА_6 за час роботи на посаді детектива БЕБ України, а ОСОБА_10 за час роботи в органах Національної поліції України, здобули значний досвід проведення слідчих (розшукових) дій, у тому числі негласних, обізнані щодо форм та методів оперативно-розшукової діяльності, засобів та способів конспірації, візуального спостереження та розшуку осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду. Також наявність у обвинувачених певного кола знайомих серед працівників правоохоронних органів, яке сформувалося за час служби, обґрунтовує ризик можливого використання набутого ними досвіду та наявних знань умінь та навичок для переховування від суду.

Суд також при встановленні цього ризику враховує існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у обвинувачених можливості переховуватися від суду, зокрема можливість переховування обвинуваченими в межах України, а також майнові активи обвинувачених та близьких їм осіб, що можуть використовуватись з метою переховування. 

За наведених обставин, хоча кожна з вказаних підстав не є вирішальною при оцінці вказаного ризику, втім у своїй сукупності вказує на продовження існування ризику можливого переховування обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_10 від суду, який дотепер залишається актуальним.

3.4.2. Ризик здійснення незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні

Оцінюючи можливість здійснення незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні, суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від вказаних осіб у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на вказаних осіб існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень та дослідження їх судом.

Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, зокрема з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_10 знають як їх персональні дані, так і зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування. У зв`язку з цим, на переконання суду, існує ймовірність безпосереднього або опосередкованого через третіх осіб можливості впливу на іншого обвинуваченого та свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни ними своїх показань/унеможливлення надання ними правдивих послідовних показань на стадії судового розгляду задля уникнення/мінімізації можливої кримінальної відповідальності, зокрема з використанням своїх зв`язків, авторитету, приязних стосунків з такими особами, іншого незаконного впливу (шантажу, підкупу, погроз).

Тобто на стадії судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується.

Отже, вказане дає підстави обґрунтовано припускати ймовірність незаконного впливу на іншого обвинуваченого, свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, та, відповідно, спотворення доказів у справі.

IV. Оцінка доводів сторони захисту

Суд відхиляє доводи сторони захисту про відсутність вказаних ризиків з огляду на належну процесуальну поведінку обвинувачених упродовж всього часу здійснення кримінального провадження.

 

Як уже було зазначено вище, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створюватимуть загрозу суспільству. КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, відсутність з боку обвинувачених будь-яких порушень чи перешкод, сумлінне виконання покладених на обвинувачених обов`язків, за умови застосування запобіжного заходу, не є достатньою підставою для твердження про відсутність того чи іншого ризику та не свідчить про необхідність зміни запобіжного заходу та/або покладених на них обов`язків. Для такого висновку потрібні нові або змінені обставини, що впливають на оцінку ризиків, чого в ході розгляду клопотань не встановлено.

Не є обґрунтованими доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , про відсутність нових обставин, якими підтверджуються вказані ризики, та сумлінне виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов`язків протягом строку кримінального провадження, оскільки вказане свідчить про дієвість застосованого до обвинувачених запобіжного заходу. 

Окрім того, згідно з системним аналізом положень ст. 199 КПК України, при розгляді клопотань про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених, суд зобов`язаний встановити виключно наявність обставин, які свідчать про те, що (1) заявлений ризик не зменшився або (2) з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків. Відтак, задля підтвердження наявних ризиків суд не зобов`язаний встановлювати нових обставин під час чергового продовження строку дії покладених на обвинувачених обов`язків.

Також суд не бере до уваги твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_11 , що станом на день розгляду клопотання обвинувачений ОСОБА_10 не має паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що унеможливлює його здачу на зберігання до Державної міграційної служби. Відсутність цього документа не виключає можливості його отримання у майбутньому. 

Посилання сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_10 на складну безпекову ситуацію в місці проживання обвинуваченого не спростовує наявності процесуальних ризиків, а навпаки свідчить про об`єктивну можливість неконтрольованого переміщення особи. Суд звертає увагу, що обвинувачений не обмежений у можливості пересуватися територією України, а пов`язаний з цим обов`язок полягає у необхідності лише повідомити суд про зміну свого місця проживання та/або роботи.

Зазначений обов`язок безпосередньо пов`язаний із ризиком переховування від суду - одним із встановлених ризиків. Поінформованість суду про фактичне місцезнаходження та роботи обвинуваченого є необхідною передумовою для забезпечення його явки в судові засідання та ефективного провадження у справі. Без цього обов`язку суд позбавляється одного з ключових інструментів контролю за місцем перебування обвинуваченого, що в умовах встановленого ризику переховування є неприйнятним.

Цей обов`язок є мінімально обтяжливим і не позбавляє обвинуваченого права на повагу до приватного та сімейного життя, гарантованого ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Будь-яке обмеження цього права у даному випадку є пропорційним і виправданим законною метою - забезпечення ефективного судочинства та запобігання ухиленню від правосуддя.

Непродовження цього обов`язку в умовах встановленого ризику переховування не лише не досягає легітимної мети, а прямо суперечить їй: суд позбавляється можливості забезпечити явку обвинуваченого і ефективно здійснювати провадження у разі його зміни місця перебування без відома суду.

Крім того, згідно положень ст. 374 КПК України актуальні відомості про місце проживання та роботи обвинуваченого є необхідними при написанні остаточного рішення у справі. Надання такої інформації жодним чином негативно не впливає на права і свободи обвинуваченого.

Доводи про неможливість переховування у зв`язку з майновим станом обвинуваченого суд оцінює критично, оскільки відсутність значних фінансових ресурсів сама по собі не виключає можливості ухилення від правосуддя. Переховування може здійснюватися без значних матеріальних витрат, у тому числі за сприяння третіх осіб або шляхом зміни місця проживання без належного повідомлення суду.

Не є обґрунтованими й доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_8 , про відсутність ризику переховування ОСОБА_6 від суду з огляду на закінчення 18.12.2025 строку дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон останнього. Суд не бере до уваги вказані твердження, оскільки у п. 3.4.1. цієї ухвали зазначено, що (1) суд не виключає можливості здійснення перетину кордону, зокрема й незаконно та через неконтрольовані ділянки державного кордону, що є можливим і за відсутності паспорту громадянина України для виїзду за кордон, а також той факт, що (2) вказаний ризик розповсюджується й на переховування в межах України. 

Незастосування до обвинувачених обов`язку здати на зберігання до ДМС України усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, матиме наслідком надання можливості обвинуваченим отримати вказані документи, що може бути обставиною, яка посилює зазначений ризик переховування ОСОБА_6 та ОСОБА_10 від суду.

Також суд критично ставиться до доводів захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_9 , оскільки сам по собі факт попередньої служби обвинуваченого у правоохоронних чи державних органах не виключає можливості його переміщення на непідконтрольні території. Посилання на потенційну загрозу життю не є належним стримуючим фактором, оскільки оцінка ризиків здійснюється з урахуванням можливості уникнення кримінальної відповідальності, а не суб`єктивного сприйняття небезпеки.

Водночас відсутність доказів попереднього перетину обвинуваченим лінії розмежування не спростовує існування ризику, оскільки такий ризик має оціночний і превентивний характер та не вимагає доведення факту його існування в минулому.

Окрім того, на переконання суду, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про відсутність особистого знайомства з більшістю свідків, не виключає можливості незаконного на них впливу, який може здійснюватися не лише шляхом безпосереднього особистого контакту, але й опосередковано через третіх осіб, засоби зв`язку чи інші канали комунікації, з огляду на те, що обвинуваченим вже відомі персональні дані та контакти свідків.

V. Висновки суду

З огляду на викладене, суд вважає, що натепер ризик переховування обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_10 не зменшився, не втратив свою актуальність та продовжує існувати. Тому доцільним є продовження релевантних цьому ризику обов`язків, що передбачені п. 1, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України - (1) прибувати до суду за кожною вимогою; (2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи, а також (3) здати на зберігання до Державної міграційної служби усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (якщо такі не здано).

Окрім того, на переконання суду, високим залишається ризик незаконного впливу на іншого обвинуваченого та свідків, які ще не допитані безпосередньо судом. Тому, необхідним є продовження обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_10 обов`язку, передбаченого п. 4 ч. 5 ст. 194 КПК України - (4) утримуватися від спілкування з іншим обвинуваченим та особами, які визначені прокурором та які є свідками у цьому кримінальному провадженні.

 

Оцінюючи співмірність вказаних обов`язків зі встановленими судом ризиками, суд дійшов висновку, що покладення на обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_10 вказаних обов`язків становитиме мінімальне втручання у їх права, а тому є співмірними меті застосування запобіжного заходу та здатне запобігти вказаним ризикам. Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який на цій стадії судового провадження суд не вбачає.

Відтак, з огляду на вказане клопотання прокурора підлягає задоволенню. 

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання заступника начальника четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого  ОСОБА_6  у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000131 від 22.03.2024, - задовольнити.

1.2. Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого  ОСОБА_6 , а саме:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утримуватися від спілкування з іншим обвинуваченим у кримінальному провадженні № 52024000000000131 від 22.03.2024  ОСОБА_10 , а також ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті;

- здати на зберігання до Державної міграційної служби усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (якщо такі не здано).

1.3. Встановити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого  ОСОБА_6 , до 06.07.2026 включно.

2. Клопотання заступника начальника четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого  ОСОБА_10  у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000131 від 22.03.2024, - задовольнити.

2.2. Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого  ОСОБА_10 , а саме:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утримуватися від спілкування з іншим обвинуваченим у кримінальному провадженні № 5202400000000131 від 22.03.2024  ОСОБА_6 , а також ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті;

- здати на зберігання до Державної міграційної служби усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (якщо такі не здано).

2.3. Встановити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого  ОСОБА_10 , до 06.07.2026 включно.

 

3. Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури з групи прокурорів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000131 від 22.03.2024.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.

 

Головуючий суддя          ОСОБА_1 

 

Судді           ОСОБА_2 

 

ОСОБА_3