ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2026 року
м. Київ
справа № 991/366/22
провадження № 61-15876св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цапенко Світлана Миколаївна,
заінтересована особа - Спеціалізована антикорупційна прокуратура,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову від 08 квітня 2025 року про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом від 22 грудня 2022 року у справі № 991/366/22 та на постанову від 08 квітня 2025 року про стягнення виконавчого збору
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Горгіладзе Микити Сергійовича на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 21 травня 2025 року у складі колегії суддів: Михайленко В. В., Мойсака С. М., Хамзіна Т. Р. та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Глотова М. С., Панаіда І. В., Панкулича В. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій просив скасувати: постанову головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Солом`янський ВДВС) Цапенко С. М. від 08 квітня 2025 року про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом від 22 грудня 2022 року; постанову головного державного виконавця Солом`янського ВДВС Цапенко С. М. від 08 квітня 2025 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні за виконавчим листом від 22 грудня 2022 року.
Обґрунтовуючи вимоги скарги, ОСОБА_1 посилався на те, що Верховний Суд ухвалою від 23 грудня 2022 року у справі № 991/366/22 зупинив дію рішення Вищого антикорупційного суду від 13 липня 2022 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Верховний Суд постановою від 16 жовтня 2024 року поновив дію рішення від 13 липня 2022 року у вказаній справі.
До електронного кабінету Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП) постанову Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року в електронному вигляді доставлено 29 жовтня 2024 року.
24 квітня 2025 року САП подала до Солом`янського ВДВС заяву про примусове виконання рішення Вищого антикорупційного суду від 13 липня 2022 року з посиланням на отримання постанови Верховного Суду 21 березня 2025 року.
З огляду на зазначене, на думку заявника, САП пропустила строк пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Вищий антикорупційний суд ухвалою від 21 травня 2025 року відмовив у задоволенні скарги представника ОСОБА_1 на постанову від 08 квітня 2025 року про відкриття виконавчого провадження та закрив провадження за скаргою у частині оскарження постанови від 08 квітня 2025 року щодо стягнення виконавчого збору.
Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що моментом отримання САП постанови Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року слід вважати 17 березня 2025 року, тобто момент вручення належним чином завіреної копії судового рішення на адресу САП. Отже, звернення до Солом`янського ВДВС із заявою про примусове виконання рішення відбулося в межах передбачених законом строків.
З огляду на те що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані, суд дійшов висновку про закриття провадження за скаргою в частині оскарження постанови від 08 квітня 2025 року про стягнення виконавчого збору.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду постановою від 17 листопада 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Горгіладзе М. С. залишила без задоволення. Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 21 травня 2025 року залишила без змін.
Суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що суд першої інстанції не врахував положень підпункту 4 абзацу третього пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв`язку з частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», з огляду на що безпідставно не застосував ці норми. Таким чином, САП не пропустила строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, а тому немає підстав для задоволення скарги в цій частині.
Також апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про закриття провадження за скаргою в частині оскарження постанови від 08 квітня 2025 року про стягнення виконавчого збору.
При цьому апеляційний суд зазначив, що хоча суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні скарги представника частково з інших мотивів, ніж ті, якими керувався суд апеляційної інстанції, однак оскільки судове рішення не змінюється по суті, тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали не встановлено.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У грудні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Горгіладзе М. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 21 травня 2025 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 листопада 2025 року й ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що САП пропустила строк пред`явлення виконавчого документа до виконання щонайменше на два місяці. Суд апеляційної інстанції не врахував того, що виконавчий лист виданий у період дії воєнного стану, первісно пред`явлений до Солом`янського ВДВС у період дії воєнного стану.
Таким чином, підпункт 4 абзацу третього пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» не підлягає застосуванню, оскільки стягувач не мав будь-яких перешкод для дотримання відповідних строків.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
02 січня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Вищого антикорупційного суду від 13 липня 2022 року у справі № 991/366/22 частково задоволено позовну заяву держави Україна в особі САП до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та визнано необґрунтованим активом квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 142,3 кв. м.
Постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14 грудня 2022 року апеляційні скарги прокурора САП та представника ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Вищого антикорупційного суду від 13 липня 2022 року залишено без змін.
22 грудня 2022 року Вищий антикорупційний суд видав виконавчий лист у справі № 991/366/22.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2022 року зупинено дію рішення Вищого антикорупційного суду від 13 липня 2022 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
27 грудня 2022 року Офіс Генерального прокурора подав до Солом`янського ВДВС заяву про примусове виконання рішення Вищого антикорупційного суду від 13 липня 2022 року у справі № 991/366/22.
15 серпня 2023 року державний виконавець Солом`янського ВДВС Шемета І. Л. прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 за виконавчим листом від 22 грудня 2022 року.
На підставі постанови про перевірку законності виконавчого провадження в. о. начальника Солом`янського ВДВС постанову про відкриття виконавчого провадження від 15 серпня 2023 року № НОМЕР_1 скасовано.
В подальшому державний виконавець Солом`янського ВДВС Шемета І. Л. надіслав Офісу Генерального прокурора повідомлення від 17 серпня 2023 року про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання, в якому зазначив про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 15 серпня 2023 року та про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання на підставі пункту 2 частини третьої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року рішення Вищого антикорупційного суду від 13 липня 2022 та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14 грудня 2022 року залишено без змін та поновлено дію рішення Вищого антикорупційного суду від 13 липня 2022 року.
29 жовтня 2024 року о 23:54 постанова Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 991/366/22 надіслана учаснику державі в особі САП в його електронний кабінет.
Водночас постанови Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 991/366/22, як і самої справи, немає в електронних кабінетах прокурора Демків О. О. (уповноважений прокурор у справі) та Ларченко С. (представник САП в «Електронному суді»).
Верховний Суд листом від 17 березня 2025 року № 628/0/208-25 надіслав на адресу САП належним чином завірену копію постанови від 16 жовтня 2024 року.
24 березня 2025 року прокурор САП Ткач І. М. звернувся до начальника Солом`янського ВДВС із заявою про примусове виконання рішення.
Головний державний виконавець Солом`янського ВДВС Цапенко С. М. розглянув заяву про примусове виконання та постановою від 08 квітня 2025 року відкрив виконавче провадження за виконавчим листом у справі від 22 грудня 2022 року № 991/366/22.
Постановою головного державного виконавця Солом`янського ВДВС Цапенко С. М. від 08 квітня 2025 року стягнуто виконавчий збір.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону, а також рішеннями, які відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Звертаючись до суду зі скаргою, заявник посилався на те, що САП пропустила строк пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
У пункті 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доповненому згідно із Законом України від 15 березня 2022 року «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», який набрав чинності 26 березня 2022 року, визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/22 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан, який неодноразово було продовжено та триває дотепер.
У пунктах 47 і 48 постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 260/2595/22 (провадження № К/990/383/23) зазначено, що особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено у пункті 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з-поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження» як спеціальним нормативно-правовим актом, у цьому випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2023 року у справі № 910/5925/15-г; від 05 лютого 2025 року у справі № 1616/803/2012; від 03 квітня 2025 року у справі № 712/8159/15-ц; від 24 вересня 2025 року у справі № 1625/2550/12.
Відповідно до зазначених норм права строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Оскільки після поновлення постановою Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року дії рішення Вищого антикорупційного суду від 13 липня 2022 року, з огляду на пункт 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», строк на пред`явлення виконавчого документа не сплив, Верховний Суд у цілому погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні скарги на постанову від 08 квітня 2025 року про відкриття виконавчого провадження.
Також Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про закриття провадження за скаргою в частині оскарження постанови від 08 квітня 2025 року про стягнення виконавчого збору, оскільки юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
З огляду на зазначене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Горгіладзе Микити Сергійовича залишити без задоволення.
Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 21 травня 2025 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:А. Ю. ЗайцевІ. А. ВоробйоваЄ. В. Коротенко