Справа № 991/4087/26

Провадження №11-сс/991/327/26

Суддя 1 інст. ОСОБА_1 

 

 

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 

 

19 травня 2026 року місто Київ

 

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисників: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ,

захисники підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_13 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52026000000000061 від 03 лютого 2026 року стосовно підозрюваного  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає у АДРЕСА_1 ,

за ч.4 ст.368 КК України,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2026 року клопотання детектива НАБУ задоволено частково: застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25 червня 2026 року включно, але в межах строку досудового розслідування, з можливістю внесення застави у розмірі 5 000 000 грн. У разі внесення застави покладено обов`язки: не відлучатись із Полтавської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними ОСОБА_14 та ОСОБА_15 у кримінальному провадженні № 52026000000000061 від 03 лютого 2026 року, а також ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади (органів державної міграційної служби) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну та носити електронний засіб контролю.У задоволенні клопотання детектива НАБУ в іншій частині відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, а також наявністю ризиків, передбачених п.п.1-3, 5 ч.1 ст.177 КПК України: можливістю переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, приховування чи спотворення речей або документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, а також можливістю вчинення іншого кримінального правопорушення. Слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_7 та запобігання встановленим ризикам. Зважаючи на обставини ймовірного вчинення злочину, встановлені ризики, у сукупності із майновим станом підозрюваного, особистими його даними, зокрема, його віку, сімейного стану, соціальних зв`язків, відсутність відомостей про наявність судимостей, слідчий суддя дійшов висновку, що застава у розмірі 5 000 000 грн зможе забезпечити виконання ОСОБА_7 покладених на нього обов`язків. Враховуючи обставини кримінального провадження, визначений розмір застави не є завідомо непомірним для підозрюваного та є достатнім для запобігання встановленим ризикам. Слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання прокурора в частині визначення місцем утримання підозрюваного в ДУ «Київський слідчий ізолятор», оскільки зазначене питання, відповідно до ст.182, 194 КПК України, не належить до тих, що вирішуються під час розгляду клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

06 травня 2026 року засобами поштового зв`язку до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_13 (відправлена 04 травня 2026 року), у якій він просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива НАБУ про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити. Уразі, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про необхідність застосування запобіжного заходу, просить застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_7 будь-який інший, більш м`який, запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, або ж заставу в розмірі, визначеному п.3 ч.5 ст.182 КПК України. На його думку, судове рішення є незаконним, оскільки стороною обвинувачення не доведено обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 , наявність хоча б одного з ризиків, визначених ст.177 КПК України та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу. Так, клопотання про застосування запобіжного заходу не містить достатнього викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 . Крім того, до клопотання, всупереч вимогам ст.184 КПК України, не додано копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання. Також клопотання не містить переліку свідків, яких слідчий, прокурор вважав за необхідне допитати під час його судового розгляду. Повідомлення про підозру ОСОБА_7 є необгрунтованим, оскільки в ньому відсутнє зазначення, чим підтверджуються викладені фактичні та кваліфікуючі обставини кримінального правопорушення, яке інкриміновано ОСОБА_7 .Стороною обвинувачення не надано доказів (посилання на докази), які б об`єктивно могли свідчити про зв`язок ОСОБА_7 із злочином, у вчиненні якого він підозрюється. Ризик переховування відсутній з огляду на те, що сама по собі тяжкість покарання не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Наявність документів на виїзд за кордон також не підтверджує існування даного ризику, оскільки ОСОБА_7 зобов`язано здати на зберігання паспорт для виїзду за кордон, у тому числі вчинення вказаних дій є неможливим з огляду на обмеження, які діють на території України, для чоловіків. Крім того, ОСОБА_7 , будучи працівником СБУ, є носієм секретної інформації, що додатково ускладнює процес його переміщення. Наявність у ОСОБА_7 дружини і двох неповнолітніх дітей, а також нерухомості на території України свідчать виключно про міцність його соціальних та майнових зв`язків. Професійна обізнаність ОСОБА_7 з формами та методами ведення досудового розслідування не свідчить про існування ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки підозрюваний не має доступу до матеріалів досудового розслідування, що виключає можливість знищити або спотворити будь-які докази. Також просить врахувати, що всі докази зібрані та зафіксовані у процесуальному порядку, що також виключає наявність ризику їх знищення, приховування або спотворення. Відсутній ризик передбачений, п.3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки потерпілі, інші підозрювані та свідки на даний час допитані, їх показання зафіксовані. Наявність неформальних зв`язків підозрюваного у колі співробітників правоохоронних органів, органів державної влади, судових органах, підприємствах, установах і організаціях, експертних установах, які ОСОБА_7 може використати на шкоду кримінальному провадженню, не доведена, а їх використання для незаконного впливу на учасників кримінального провадження є надуманим. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження його вчинення відсутній, оскільки розслідування у кримінальному провадженні інших злочинів, які не інкриміновані ОСОБА_7 , не можуть виправдовувати необхідність застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. вважає, що слідчий суддя необґрунтовано застосував до ОСОБА_7 найсуворіший запобіжний захід та не взяв до уваги міцність його соціальних зв`язків, його тривалу бездоганну службу в правоохоронних органах, що підтверджується численними нагородами та подяками. Водночас, застосований до ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 5 000 000 грн є непомірним для нього та неспівмірним із обставинами кримінального провадження, у тому числі з урахуванням його майнового стану та наявністю на утриманні родини. Просить врахувати, що підозрюваний ОСОБА_7 має дружину та двох неповнолітніх дітей, має проблеми зі здоров`ям. Виявлені ознаки захворювань потребують обов`язкових систематичних спостережень і консультацій профільних лікарів.

У судовому засіданні захисники підозрюваного ОСОБА_7 -  ОСОБА_8 та ОСОБА_9 доводи, зазначені в апеляційній скарзі, підтримали та просили вимоги апеляційної скарги задовольнити. Надали пояснення, аналогічні доводам його апеляційної скарги.

Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав доводи та пояснення захисників, просив апеляційну скаргу задовільнити. Суму застави допомогли внести його друзі і колеги та дружина сплатила 350 000 грн їх особистих заощаджень. 

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Вважає, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просив залишити його без змін. Додатково пояснив, що частину застави за підозрюваного внесли жителі Закарпатської області, уродженцем якої він є, хоча заперечував підтримання з ними близьких стосунків.

Захисники ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить таких висновків.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу передбачені ст.178 КПК України.

Відповідно до положень зазначеної норми, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону.

З матеріалів судової справи вбачається, що НАБУ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №52026000000000061 від 03 лютого 2026 року за ознаками злочинів, передбачених ч.3, 4 ст.368 КК України. Зокрема, за ч.4 ст.368 КК України до ЄРДР внесено відомості про те, що начальник СВ УСБУ в Полтавській області ОСОБА_7 та старший слідчий в ОВС СВ УСБУ у Полтавській області ОСОБА_14 при посередництві адвоката ОСОБА_15 вимагали та одержали неправомірну вигоду в особливо великому розмірі за вчинення дій, що належать до їх повноважень, з використанням наданої їм влади та службового становища (т.1, а.с.15-17).

Дії ОСОБА_7 сторона обвинувачення кваліфікує як прохання надати та одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення та невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та в інтересах третіх осіб дій з використанням наданої влади та службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням.

28 квітня 2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України.

Сторона захисту вказує, що ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2026 року є незаконною, оскільки підозра вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, є не обґрунтованою.

Колегія суддів не погоджується з вказаними доводами, виходячи з такого.

З поняття «обґрунтована підозра», яке міститься у п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», вбачається, що обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

З ухвали слідчого судді від 29 квітня 2026 року, вбачається, що слідчий суддя дослідив клопотання та матеріали, які його обґрунтовують, встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце. Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що підозра ОСОБА_7 за ч.4 ст.368 КК України є обґрунтованою, оскільки дане твердження ґрунтується на досліджених слідчим суддею доказах. 

Відповідальність за ст.368 КК України настає, якщо одержання неправомірної вигоди було зумовлене виконанням чи невиконанням будь-якої дії в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду або третьої особи. З цих положень закону випливає, по-перше, що за неправомірну вигоду службова особа, яка займає відповідальне становище, може як діяти активно, тобто вчинити дії, так і утриматися від їх вчинення - бездіяльність. По-друге, як дія, так і бездіяльність, які зумовлені одержанням неправомірної вигоди, виконуються (не виконуються) в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, або третіх осіб з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Діяння, за яке службова особа одержує неправомірну вигоду, повинне бути зумовлене її службовим становищем і безпосередньо пов`язане зі службовими повноваженнями. Відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає лише за умови, якщо службова особа одержала її за виконання чи невиконання будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Використанням службовою особою свого службового становища є вчинення як дій, які безпосередньо входять до кола її повноважень, так і таких, які вона, хоча й не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Так, з долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді начальника слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Полтавській області, та ОСОБА_14 , перебуваючи на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Полтавській області, входили до складу слідчої групи у кримінальному провадженні №22025170000000190. Досудове розслідування у вказаному провадженні здійснювалося за підозрою ОСОБА_17 , який працює директором ПрАТ «Полтавський алмазний інструмент», у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.4 ст.111-1 КК України. Кінцевим бенефіціарним власником ПрАТ «Полтавський алмазний інструмент» є ОСОБА_16 .

У період часу, починаючи не пізніше ніж з 22 січня 2026 року ОСОБА_7 та ОСОБА_14 вступили в попередню змову з службовими особами Полтавської обласної прокуратури, залучили адвоката ОСОБА_15 як пособника, висловили прохання, поєднане з вимаганням та одержали для себе та службових осіб Полтавської обласної прокуратури через адвоката ОСОБА_15 від ОСОБА_16 двома частинами неправомірну вигоду в особливо великому розмірі в загальній сумі 110 000 дол. США, у визначений ними спосіб, через ОСОБА_15 , а саме: 13 лютого 2026 року в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 , в сумі 55 000 дол. США та 27 квітня 2026 року приблизно в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 , в сумі 55 000 дол. США.

Згідно із повідомленням про підозру неправомірна вигода призначалась за вчинення та невчинення в інтересах ОСОБА_16 та ОСОБА_17 дій у кримінальному провадження №22025170000000190, а саме: не звернення до слідчого судді з клопотанням про обрання ОСОБА_17 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; забезпечення укладення між прокурором та ОСОБА_17 угоди про визнання винуватості зі звільненням його від відбування покарання з іспитовим строком; не перешкоджання подальшій господарській діяльності ПрАТ «Полтавський алмазний інструмент» шляхом проведення слідчих дій та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

На думку колегії суддів, долучені до матеріалів справи докази підтверджують, що прохання надати, яке пов`язане з вимаганням та одержання неправомірної вигоди, було зумовлене саме виконанням підозрюваним ОСОБА_7 своїх службових обов`язків. Той факт, що підозрюваний ОСОБА_7 не отримав особисто в руки від ОСОБА_16 неправомірну вигоду не впливає на правильність кваліфікації його дій, оскільки з протоколів НСРД від 12 лютого 2026 року, у тому числі фрагменту розмови від 05 лютого 2026 року вбачається, що підозрюваний спільно з іншими співучасниками узгоджував систематично процес надання неправомірної вигоди через адвоката ОСОБА_15 (т.2, а.с.187). Також колегія суддів враховує, що ОСОБА_7 обіймав посаду начальника слідчого відділу УСБУ в Полтавській області, а тому відповідно до вимог ст. 39 КПК України, як керівник органу досудового розслідування, організовував досудове розслідування та мав можливість вирішувати процесуальні питання шляхом надання вказівки підозрюваному ОСОБА_14 , зокрема щодо можливої перекваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_17 на менш тяжкий злочин, у тому числі був у складі слідчої групи у кримінальному провадженні №22025170000000190.

Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 (ч.4 ст.368 КК України), який є особливо тяжким злочином, відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна; причетність до вчинення злочину в період воєнного стану, його вік та стан здоров`я;майновий стан; дані протоколів НСРД, які підтверджують ймовірний факт прохання, яке пов`язане з вимаганням та отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_16 через адвоката ОСОБА_15 та розмір неправомірної вигоди, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризиків, зазначених у п.п.1-3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не дивлячись на наявність міцності соціальних зв`язків, у тому числі наявності у нього родини й утриманців- двох малолітніх дітей; наявності нагород та постійного місця роботи, зокрема в органах СБУ, у тому числі на керівних посадах, позитивної характеристики.

Доводи сторони захисту, що ризик впливу на свідків відсутній є необгрунтованими, оскільки при встановленні ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду, на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1,2 ст.23, ст.224 КПК України). Згідно з ч.4 ст.95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду, або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, а тому ризик впливу на свідків існує не лише на стадії здійснення досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від зазначених осіб та дослідження їх судом.

Доводи щодо відсутності ризику переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та/або суду є безпідставними, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що, незважаючи на обмеження, які наразі діють в Україні щодо перетину державного кордону чоловіками, підозрюваний ОСОБА_7 неодноразово перетинав державний кордон України, що свідчить про наявність у нього реальної можливості безперешкодно переміщуватися за межі України.

Крім того, на думку колегії суддів, покладення на підозрюваного обов`язку здати на зберігання до органів ДМС документи для виїзду за кордон саме по собі не виключає можливості його незаконного виїзду за межі України, з огляду на зайняття ним посади у державному органі спеціального призначення з правоохоронними функціями, а також наявність у нього міцних соціальних зв`язків на території Закарпатської області, яка межує з іншими державами.

На думку колегії суддів, висновки про ступінь ризиків мають бути зроблені за результатами аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та особистих даних підозрюваного (характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), його поведінки під час досудового розслідування (наявність або відсутність спроб ухилитись від органів влади, способу життя, способу самозабезпечення тощо). При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду чи вчинить нове кримінальне правопорушення. Чинний КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. На думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги сторони захисту про відсутність ризиків є необґрунтованими, оскільки прокурор довів як їх наявність, так й можливість їх існування у майбутньому.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави є пропорційним меті забезпечення кримінального провадження та за обставин даного кримінального провадження, є саме таким запобіжним заходом, який буде достатнім стримуючим засобом, що здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 та запобігти ризикам, доведеним прокурором; жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможуть запобігти встановленим ризикам. Доказів на підтвердження того, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, є невиправданим, стороною захисту надано не було і колегією суддів обставин для такого висновку не встановлено, а тому доводи апеляційної скарги сторони захисту в частині суворості обраного запобіжного заходу є необґрунтованими. При цьому посилання сторони захисту, що ОСОБА_7 має на утриманні двох малолітніх дітей, неодноразово нагороджувався та заохочувався грамотами, не можуть слугувати підставою для застосування стосовно нього більш м`якого запобіжного заходу, оскільки дані обставини не підтверджують відсутність встановлених слідчим суддею ризиків. 

Згідно з вимогами ст. 184 КПК України перелік свідків додається до клопотання про застосування запобіжного заходу лише у випадку, якщо слідчий або прокурор вважає за необхідне їх допит під час судового розгляду питання щодо застосування запобіжного заходу. Отже, долучення такого переліку є процесуальним правом слідчого чи прокурора, а не їх обов`язком, а тому не свідчить про порушення вимог чинного КПК України.

Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати її буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи майновий стан підозрюваного ОСОБА_7 , а також обставини даного кримінального провадження, зокрема інкримінування йому вчинення особливо тяжкого злочину як виконавцю під час виконання службових обов`язків, значний розмір неправомірної вигоди, а також вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану, колегія суддів доходить висновку, що слідчий суддя обґрунтовано встановив наявність виключного випадку, передбаченого ч.5 ст. 182 КПК України. За таких обставин наявні підстави для визначення застави у розмірі, що перевищує максимальну межу, встановлену п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, оскільки саме застава у сумі 5 000 000 грн є співмірною обставинам кримінального провадження та здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Твердження сторони захисту, що розмір застави є не співмірним, не можуть бути підставою для її зменшення за обставин даного кримінального провадження, а також колегія суддів враховує положення ч.2 ст.182 КПК України, відповідно до якої застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). 

Інші доводи апеляційної скарги були предметом судового розгляду в суді першої інстанції та висновків слідчого судді не спростовують. 

Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має, у тому числі, право залишити ухвалу без змін.

Керуючись ст.131, 132, 176, 177, 180, 182, 194, 309 370, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_13 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2026 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

 

 

 

Головуючий суддя ОСОБА_2 

судді: ОСОБА_3 

ОСОБА_4