Справа № 991/7016/25

Провадження 1-кп/991/89/25

 

 

 

 

У Х В А Л А 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

18 травня 2026 року м.Київ 

 

Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого у кримінальних провадженнях № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року та № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року за обвинуваченням: 

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Макіївка Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366-2, ст. 368-5 КК України,

ОСОБА_8 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Горлівка Донецької області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , 

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ст. 368-5 КК України,

 

установив:

 

У провадженні Вищого антикорупційного суду перебувають зазначені кримінальні провадження, матеріали яких об`єднані у справі 991/7016/25.

12 травня 2026 року прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 подала до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 .

У клопотанні прокурором наведено рух кримінальних проваджень, короткий виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , та їх правова кваліфікація.

Прокурор, серед іншого, зазначає, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 серпня 2024 року застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави у розмірі 30 280 000,00 грн.

Ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 11 серпня 2025 року у справі № 991/7016/25 покладено на обвинуваченого ОСОБА_6 строком до 11 жовтня 2025 року обов`язки, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; не відлучатися за межі України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , щодо обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року; здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України. 

У подальшому строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 , неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою суду від 18 березня 2026 року до 18 травня 2026 року. Також ухвалою суду від 19 січня 2026 року зменшено розмір застосованої до ОСОБА_6 застави до 20 000 000,00 грн.

Прокурор вважає, що з часу покладення на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язків, ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися.

На обґрунтування існування ризику переховуватися від органу досудового розслідування та суду, прокурор посилається на: тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 , у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів; майновий стан обвинуваченого, членів його родини та близьких осіб; наявність паспорту громадянина України для виїзду за кордон та можливість виїзду за кордон на підставі власного рішення про відрядження; можливість переховування на тимчасово окупованій території України.

На обґрунтування наведених обставин, прокурор зазначила, що один із п`яти злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , є тяжким та передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю, що може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від суду. 

ОСОБА_6 інкримінується набуття упродовж 2020-2023 років активів загальною вартістю не менше 72 840 521,4 грн, при цьому лише за п`ять місяців 2023 року він набув активи загальною вартістю не менше 34 900 000,00 грн.

Отже, набуття цих активів, а також належність ОСОБА_6 та його дружині ОСОБА_8 інших об`єктів нерухомого майна у Львівській та Донецькій областях свідчить про фінансову спроможність ОСОБА_6 , що надає можливість тривалий час ухилятися від органу досудового розслідування та суду.

Також ОСОБА_6 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який дійсний до 05 березня 2028 року. Після початку досудового розслідування він двічі виїжджав за кордон, а саме: 25 березня та 11 червня 2024 року. Посада керівника Антимонопольного комітету України, яку займає ОСОБА_6 , передбачає можливість самостійно, без будь-яких узгоджень з іншими посадовими особами приймати рішення про необхідність відряджень, зокрема закордонних. Крім цього, ОСОБА_6 перебував на посаді військового прокурора Ужгородського гарнізону Західного регіону України, у зв`язку з цим міг набути зв`язки серед працівників військових та правоохоронних органів, які можуть сприяти йому у перетині державного кордону поза межами відповідних пунктів пропуску. Прокурор зазначила, що ОСОБА_6 має можливість виїхати та переховуватися на тимчасово окупованих територіях, оскільки його близькі особи проживають на тимчасово окупованій території у Донецькій області.

Щодо існування ризику незаконного впливу на свідків прокурор зазначає, що значна частина свідків у вказаному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , керівник ТОВ «Близниця» ОСОБА_9 , представник ТОВ «КУА Озон» ОСОБА_11 , є або знайомими (сусідами) ОСОБА_6 , або можуть мати дружні чи інші ділові стосунки, що зумовлює можливість впливати на них для викривлення наданих ними свідчень. 

Окрім цього, ОСОБА_6 може використати авторитет займаної посади та наявні зв`язки для впливу на свідків, а особистий фінансовий ресурс для впливу шляхом підкупу свідків.

Прокурор зазначила, що судовий розгляд у кримінальному провадженні триває, всі письмові документи вже долучено, однак може виникнути необхідність в детальному досліджені речових доказів, частину з яких ще не долучено, а також кількість свідків у справі є значною, тому існує необхідність у продовженні строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 , для забезпечення судового розгляду.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 клопотання підтримала з підстав, викладених у ньому, просила суд задовольнити. 

Захисник ОСОБА_7 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора повністю або відмовити у продовженні обов`язку «не відлучатись за межі України без дозволу суду». Так, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, зокрема стосовно того, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу прокурор має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз як підстави для подальшого втручання у права особи. Наголосив, що ОСОБА_6 сумлінно виконує покладені на нього обов`язки, не вчиняє дій, які б свідчили про ухилення від органу досудового розслідування та суду чи про перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Таким чином, враховуючи тривалість застосованого запобіжного заходу, добросовісна поведінка ОСОБА_6 може свідчити на користь зменшення існуючих ризиків у його поведінці. Захисник посилався на відсутність ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також незаконного впливу на свідків, оскільки: (1) родина ОСОБА_6 проживає в м. Києві, центр життєвих інтересів ОСОБА_6 знаходиться в Україні; (2) у період з першого допиту до застосування запобіжного заходу ОСОБА_6 двічі був у закордонних службових відрядженнях та кожного разу повертався в Україну; (3) на все майно, яке сторона обвинувачення вважає таким, що здобуте за рахунок незаконного збагачення, накладено арешт з забороною відчуження з метою забезпечення можливості спеціальної конфіскації; (4) ОСОБА_6 не має активів за кордоном, що нівелює ризики того, що останній намагатиметься ухилятися від слідства, проживаючи за кордоном. Додатково зазначив, що твердження прокурора про те, що ОСОБА_6 має нерухомість на тимчасово окупованій території України в Донецькій області, не відповідає дійсності. Щодо можливості виїзду ОСОБА_6 у закордонне відрядження зазначив, що такий виїзд можливий за погодженням з Прем`єр-міністром України або віце-прем`єр-міністром України. Тому ОСОБА_6 жодним чином не зможе зловживати своїми службовими повноваженнями з метою «виїзду за кордон на підставі власного рішення про відрядження». Окрім цього захисник звертав увагу, що до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 20 000 000,00 грн, яка є суттєвим чинником, що стимулює обвинуваченого виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки. У разі порушення таких обов`язків застава може бути звернена в дохід держави у порядку ч. 8 ст. 182 КПК України. Наявне обмеження щодо виїзду за кордон позбавляє ОСОБА_6 можливості належним чином виконувати завдання та повноваження голови Антимонопольного комітету України. Письмові заперечення долучено до матеріалів справи.

Обвинувачений ОСОБА_6 погодився з думкою захисника, додатково зазначив, що враховуючи займану ним посаду, ситуація щодо відряджень за межі України не змінилась, він має необхідність виїжджати у службові відрядження, щонайменше двічі на рік.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши зміст клопотання, колегія судів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням, зокрема сторони обвинувачення має право своєю ухвалою продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. 

Питання щодо запобіжних заходів врегульовані у главі 18 Кримінального процесуального кодексу України.

За ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.

Згідно із ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК України).

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

9) носити електронний засіб контролю.

Судом встановлено, що Національним антикорупційним бюро України за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року щодо таких обставин: відповідно до статті інтернет - видання «Радіо Свобода» від 21 березня 2024 року колишній голова Донецької обласної державної адміністрації в період зайняття посади особи, уповноваженої на виконання функцій держави, з 2020 року по 2023 рік міг набути через інших осіб активи, вартість яких більше ніж на шість тисяч п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що перевищує його законні доходи (епізод 1); за фактом умисного внесення Головою Антимонопольного комітету України ОСОБА_6 недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік, які відрізняються від достовірних на суму понад 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (епізод 2); за фактом умисного внесення Головою Антимонопольного комітету України ОСОБА_6 недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік, які відрізняються від достовірних на суму понад 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (епізод 3); за фактом умисного внесення Головою Антимонопольного комітету України ОСОБА_6 недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, які відрізняються від достовірних на суму понад 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (епізод 4); за фактом умисного внесення особою, що є суб`єктом декларування, недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, які відрізняються від достовірних на суму понад 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (епізод 5) (т. 1 а.с. 113-114).

Також Національним антикорупційним бюро України за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року, у тому числі за фактом умисного внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік, які відрізняються від достовірних на суму понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (епізод 2) (т. 19 а.с. 1).

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 серпня 2024 року у справі № 991/7623/24 стосовно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 30 280 000,00 грн та покладено обов`язки, передбачені абз. 1, п. 2, 3, 4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України (т. 6 а.с. 46-58).

04 червня 2025 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/4171/25 зменшено визначений 28 серпня 2024 року розмір застави до 25 000 000,00 грн (т. 6 а.с. 372-377).

Також ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 25 жовтня 2024 року у справі № 991/12071/24, від 23 грудня 2024 року у справі № 991/14115/24, від 14 лютого 2025 року у справі № 991/1263/25, від 09 квітня 2025 року у справі № 991/3016/25, від 05 червня 2025 року у справі № 991/5290/25 строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_6 , неодноразово продовжувався, у той же час обов`язок, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК України, був розширений з меж міста Києва до меж території України, а обов`язок носити електронний засіб контролю скасований (т. 6 а.с. 91-97, 202-254, 276-292).

У подальшому, у зв`язку з закінченням 05 серпня 2025 року строку дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків , ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 11 серпня 2025 року у справі № 991/7016/25 на обвинуваченого ОСОБА_6 покладено строком до 11 жовтня 2025 року обов`язки, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; не відлучатися за межі України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , щодо обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року; здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України (т. 3 а.с. 73-81).

Надалі ухвалами колегії суддів Вищого антикорупційного суду строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою суду від 18 березня 2026 року до 18 травня 2026 року (т. 16 а.с. 2-7, т. 21 а.с. 78-85, т. 27 а.с. 107- 114, т. 34 а.с. 16-23).

Також, ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 19 січня 2026 року змінено застосований ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 серпня 2024 року у справі № 991/7623/24 запобіжний захід до ОСОБА_6 у виді застави у розмірі 30 280 000,00 грн, який востаннє був змінений (зменшений) ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 червня 2025 року у справі № 991/4171/25 до 25 000 000, 00 грн, на запобіжний захід у виді застави у розмірі 20 000 000 грн (т. 27 а.с. 107-114).

Тобто, станом на 18 травня 2026 року щодо обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 20 000 000,00 грн та діють обов`язки відповідно до ухвали суду від 18 березня 2026 року.

Щодо наявності обґрунтованості підозри.

Колегія суддів звертає увагу, що оцінка наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення не надається, оскільки в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_6 наразі перебуває у статусі обвинуваченого.

Водночас колегія суддів враховує, що питання обґрунтованості підозри було предметом судового контролю на стадії досудового розслідування, що підтверджується копіями судових рішень щодо застосування запобіжного заходу та продовження строку дії обов`язків покладених на ОСОБА_6 , які містяться в матеріалах справи та досліджені судом. 

Щодо продовження існування ризиків.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Розглядаючи питання доведеності ризиків, суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати, зокрема судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Положеннями КПК України покладено на сторону обвинувачення обов`язок доводити наявність/продовження існування ризиків у кримінальному провадженні.

Прокурор в обґрунтуванні клопотання зазначила про продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшилися, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

На думку колегії суддів ризики, наявність яких доводить прокурор, не втратили своєї актуальності та продовжують існувати.

Так, ризик переховуватися від суду є досить реальним з огляду на тяжкість та характер злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , у сукупності з суворістю можливого покарання і неможливістю звільнення від відбування покарання з випробуванням чи застосування більш м`якого покарання, ніж передбачено законом за ці злочини (ст. 69, 75 КК України), окрім як у випадку укладення угоди у кримінальному провадженні.

Також, колегія суддів враховує інші обставини, які можуть свідчити про наявність у обвинуваченого можливості переховуватися від суду, зокрема наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 паспорту громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , строком дії до 05 березня 2028 року; його досвід перетину державного кордону, у тому числі у період дії воєнного стану в Україні, а саме: 25 березня та 11 червня 2024 року та наявні у матеріалах справи відомості щодо майнового стану обвинуваченого та членів його сім`ї (т. 1 а.с. 208-223, 227-238, т. 2 а.с. 63, т. 11 а.с. 19-156, 174-194, 219-342, т. 14 а.с. 16-267, т. 15 а.с. 99-188). 

Окрім зазначених вище обставин суд не виключає можливість використання ОСОБА_6 своїх зв`язків, набутих ним під час перебування на посадах Голови Донецької обласної державної адміністрації та військового прокурора Ужгородського гарнізону Західного регіону України, для безперешкодного перетину державного кордону (т. 1 а.с. 208-221). 

Отже, враховуючи зазначені вище обставини у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що є підстави для продовження строку дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; не відлучатися за межі України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України.

Доводи захисника про відсутність підстав для продовження строку дії обов`язку, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема з підстав необхідності виїзду обвинуваченого у закордонні службові відрядження, колегія суддів оцінює критично та зазначає, що обставини, які навела сторона захисту у запереченнях, є занадто загальними. Так, перебування ОСОБА_6 на посаді голови Антимонопольного комітету України не може слугувати беззаперечною підставою для скасування такого обов`язку, враховуючи його процесуальний статус обвинуваченого (ч. 7 ст. 42 КПК України), а також завдання та загальні засади кримінального провадження (ст. 2, 7 КПК України). Окрім цього, стороною захисту не надала жодних доказів на підтвердження необхідності безпосередньої участі особисто ОСОБА_6 у відповідних заходах.

Також колегія суддів звертає увагу, що у разі наявності відповідних підстав сторона захисту не позбавлена права звернутись до суду з обґрунтованим клопотанням про надання дозволу обвинуваченому на виїзд за кордон.

Визнаючи доведеним продовження існування ризику впливу обвинуваченого ОСОБА_6 на свідків у цьому кримінальному провадженні суд враховує передбачену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні. Зокрема, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання (ст. 352 КПК України), або отримав у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). 

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Отже, з переходом до стадії судового розгляду, ризик незаконного впливу на свідків збільшується, адже за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а також зміст наданих ними показань. 

Наразі кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, зокрема судом досліджені письмові докази сторони обвинувачення, однак свідки ще не допитані. У клопотанні про продовження строку дії обов`язків прокурор посилається на те, що у вступній промові нею заявлено список свідків. За таких обставин, суд не виключає можливість впливу на них, у тому числі з боку обвинуваченого ОСОБА_6 , що може мати наслідком зміну цими особами своїх показань або відмови від надання показань у суді.

Тому, враховуючи доводи прокурора, колегія суддів вважає за необхідне продовжити строк дії обов`язку, покладеного на обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме: утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 щодо обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року.

Отже, продовження обов`язків обумовлене доведеністю існування ризиків та забезпечить можливість контролю за процесуальною поведінкою обвинуваченого з метою досягнення завдань кримінального провадження.

Також колегія суддів звертає увагу, що відсутність з боку обвинуваченого будь-яких порушень та належне виконання покладених на нього обов`язків, за умови застосування до нього запобіжного заходу, тобто дотримання обвинуваченим покладених обов`язків, є нормою, а не винятком, і свідчить саме про ефективність діючого запобіжного заходу.

Щодо посилання захисника ОСОБА_7 на те, що з плином часу ризики зменшуються, колегія суддів зазначає, що такі обставини мають оцінюватись не лише з огляду на календарний час, який сплинув з дня застосування запобіжного заходу, а з урахуванням процесуальних дій, які проведені у кримінальному провадженні за цей час, та обсяг тих дій, які підлягають проведенню надалі.

Так, Європейський суд з прав людини сформулював позицію, що тривале позбавлення особи свободи потребує наростаючого обґрунтування. Водночас у жодному зі своїх рішень Суд не констатував автоматичне зменшення з часом ризиків, що були підставою для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Стороною захисту не зазначено інших обставин, які б свідчили про зменшення ризиків, які стали підставою для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 .

Враховуючи норми ч. 7 ст. 194 КПК України дію вищезазначених обов`язків належить продовжити на два місяці, тобто до 18 липня 2026 року.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, 7, 176-178, 182, 185, 193, 194, 199, 331, 372, 376 КПК України, суд

 

постановив:

 

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , строком до 18 липня 2026 року, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , щодо обставин, викладених в обвинувальних актах у кримінальних провадженнях № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року та № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року;

- здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року та № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її оголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та окремому оскарженню не підлягає.

 

 

 

Головуючий суддя ОСОБА_1 

 

 

 

Судді ОСОБА_2 

 

 

 

ОСОБА_3