УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року

м. Київ

справа № 991/7639/21

провадження № 51-5144 ск 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 

розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26 лютого 2026 року, 

установив:

Як убачається із касаційного провадження, вироком Вищого антикорупційного суду від 21 вересня 2022 року ОСОБА_4 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 364 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Вироком Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 серпня 2023 року частково задоволено апеляційну скаргу прокурора. Вирок Вищого антикорупційного суду від 21 вересня 2022 року скасовано. ОСОБА_4 визнано винним за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців із позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах і організаціях державної чи комунальної форми власності, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки, зі штрафом у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26 лютого 2026 року заяву захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_4 про перегляд вироку Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 серпня 2023 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення, а вказаний вирок без змін.

Засуджений ОСОБА_4 звернувся в суд касаційної інстанції зі скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що її необхідно залишити без руху, встановивши строк для усунення недоліків.

Зокрема, як убачається зі змісту касаційної скарги, її доводи та мотиви викладено не державною мовою, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. 

Також ч. 5 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 92 Основного закону регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України, а порядок застосування мов визначається виключно законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.

Положеннями ч. 1 ст. 29 КПК України установлено, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою. 

За таких обставин при оскарженні судового рішення до касаційного суду скарга має бути викладена українською мовою чи в перекладі на державну мову. Це надає суду можливість зрозуміти її зміст, перевірити дотримання особою, яка подає касаційну скаргу, положень ст. 427 КПК України і визначитися щодо прийняття скарги до провадження.

Натомість викладення скарги недержавною мовою є перешкодою у виконанні судом своїх обов`язків, визначених процесуальним законом.

Цей висновок узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду та правовою позицією, що міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 вересня 2022 року (справа № 521/12324/18, провадження №51-5817кмо21), згідно з якою касаційні скарги осіб, які мають право на оскарження судових рішень, повинні бути викладені державною мовою.

Крім того, відповідно до пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог, із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу.

Наведене обґрунтування вимог у касаційній скарзі  ОСОБА_4 викладено без урахування положень ст. 433 КПК України, яка визначає межі перегляду судом касаційної інстанції, та ч. 1 ст. 438 КПК України, якою регламентовано, що підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному суді є лише: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому, при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.

Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 427 КПК України, до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються, проте засуджений не додав копію ухвали суду апеляційної інстанції. 

Також відповідно до ст. 436 КПК України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.

Проте засуджений просить скасувати ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26 лютого 2026 року та вирок Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 серпня 2023 року, чим допускає невідповідність ст. 436 КПК України та протиріччя. 

Врахувавши вищенаведене, керуючись положеннями ст. 429 КПК України, з огляду на те, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу необхідно залишити без руху і надати строк на усунення недоліків.

Водночас Верховний Суд роз`яснює, що для складання та подання касаційної скарги засуджений може скористатись правничою допомогою. У разі недостатності коштів засуджений може скористатися безоплатною правничою допомогою, звернувшись до відповідного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, в порядку п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» № 3460-VI від 02 червня 2011 року.

Керуючись ст. 429 КПК України, Суд

 

 

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків касаційної скарги - п`ятнадцять днів із дня її отримання.

У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику. 

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

 

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3