Справа № 991/747/20

Провадження № 1-кп/991/15/20

 

 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

19 травня 2026 року         м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю сторін кримінального провадження:

з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_5  та захисника - адвоката ОСОБА_6 , 

з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_7 , 

у кримінальному провадженні № 52017000000000889 від 20.12.2017 стосовно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Одеса, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України;

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в м. Ромни Сумської області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України;

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився в м. Кіровоград (м. Кропивницький), громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України;

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який народився в м. Київ, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який народився в м. Запоріжжя, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , про зміну запобіжного заходу,

установив:

ОСОБА_12 та суть клопотання

04.05.2026 на електронну пошту Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу (Вх. № 20910/26).

Адвокат вважає, що на теперішній час наявні всі підстави для зміни запобіжного заходу ОСОБА_5 в частині розміру застави шляхом її зменшення до меж, визначених ч. 5 ст. 182 КПК України. Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 07.03.2019 до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 780 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 498 380 грн, а також покладено відповідні процесуальні обов`язки. Відповідно до листа ДУ «Київський слідчий ізолятор» від 12.03.2019, ОСОБА_5 був звільнений з-під варти 11.03.2019 у зв`язку із внесенням застави, унаслідок чого він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. У подальшому, строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 продовжувався до 31.01.2020, після спливу якого не продовжувалися. 

За весь період дії процесуальних обов`язків необхідність їх покладення, яку орган досудового розслідування обґрунтовував наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, жодного разу не знайшла свого підтвердження. 

Ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 16.11.2021 частково задоволено клопотання адвоката про зміну запобіжного заходу ОСОБА_5 , йому змінено запобіжний захід у вигляді застави шляхом зменшення її розміру, що становить 998 800 грн, достатню для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України. Зазначив, що 07.03.2019 під час застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу та покладення на нього процесуальних обов`язків, слідчий суддя визнав наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. За тих обставин визначений розмір застави був виправданим та відповідав обставинам, які існували на момент обрання запобіжного заходу. Водночас, з моменту покладення обов`язків на ОСОБА_5 та продовження строку їх дії за відповідними клопотаннями не встановлено будь-яких обставин, які би свідчили про порушення покладених на нього обов`язків. Більш того, своєю поведінкою ОСОБА_5 довів своє сумлінне ставлення до виконання процесуальних обов`язків, відсутність наміру переховуватись від органу досудового розслідування чи суду, а також відсутність будь-яких ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Щодо відсутності ризику переховуватися від правосуддя зазначив, що на теперішній час такий ризик відсутній і він не може обґрунтовувати подальше застосування запобіжного заходу (застави визначеного розміру). Під час застосування запобіжного заходу передбачалося, що злочини, у вчиненні яких підозрювався ОСОБА_5 , є особливо тяжкими, мають високий ступінь суспільної небезпеки та передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна.

У своєму клопотанні адвокат посилався на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а також практику Вищого антикорупційного суду у контексті розгляду питань зміни запобіжного заходу. З урахуванням практики ЄСПЛ, небезпека переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно через суворість можливого покарання. Відповідно до положень чинного кримінального процесуального законодавства, підставою для застосування будь-якого заходу процесуального примусу (запобіжного заходу), є наявність фактичних даних, які свідчать про неналежну процесуальну поведінку особи або реальну можливість такої поведінки. Разом із тим ОСОБА_5 своєю поведінкою довів сумлінне ставлення до виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Щодо загрози втечі, ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначає, що тяжкість покарання, яке може бути призначене підозрюваному чи обвинуваченому, дійсно може враховуватися як фактор ризику, однак сама по собі не є достатньою підставою для застосування тримання під вартою. При цьому ризик втечі не може ґрунтуватися виключно на припущенні про можливість перетину державного кордону. Крім того, захисник зазначив, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, утримує неповнолітню дитину, надає допомогу повнолітній дитині, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Адвокат наголосив, що тривале (понад 7 років) блокування коштів у вигляді застави створює значні фінансові труднощі для заставодавця - ОСОБА_13 , особливо в умовах повномасштабного вторгнення.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків зазначив, що однією з обставин, які обґрунтовують необхідність зменшення розміру застави, є завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України. Завершення досудового розслідування свідчить про відсутність ризику знищення, приховування чи спотворення речей і документів, які мають істотне значення для кримінального провадження, оскільки сторона обвинувачення вже зібрала докази, які вважала достатніми для складання обвинувального акта. 

Звертає увагу, що досудове розслідування кримінального провадження № 52017000000000889 від 20.12.2017 завершено понад п`ять років, а тому, на теперішній час відсутні підстави вважати, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків. 

Також, захисник наголосив, що після застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу та покладення процесуальних обов`язків останній сумлінно їх виконував, не здійснював жодного тиску на свідків чи інших учасників кримінального провадження, співпрацював із органами досудового розслідування та своєю поведінкою підтвердив відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. При цьому, адвокат зазначив, що жодне клопотання про продовження строку дії обов`язків чи заперечення прокурора на клопотання про зміну запобіжного заходу не містили посилань на факти впливу ОСОБА_5 на свідків. Тому доводи про можливість такого впливу обґрунтовані виключно припущеннями.

Сторона захисту вказала, що з моменту застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави минуло понад два роки, а за весь цей час прокурор не звертався до суду із клопотанням про звернення застави в дохід держави у зв`язку з порушенням обов`язків. Після припинення дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у зв`язку з їх непродовженням, процесуальна поведінка ОСОБА_5 не змінилася, він продовжував належним чином виконувати обов`язки, не переховувався та не впливав на свідків. Навпаки, ОСОБА_5 активно бере участь у судових засіданнях та реалізує права обвинуваченого, передбачені ст. 42 КПК України.

Посилаючись на практику ЄСПЛ, адвокат зазначив, що з плином часу ризики, які стали підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, мають зменшуватися, які стали першочерговою підставою для застосування заходу забезпечення, а орган досудового розслідування або прокурор повинні наводити додаткові аргументи на підтвердження необхідності подальшого втручання в права особи. На думку сторони захисту, зменшення кількості ризиків, завершення досудового розслідування, відкриття матеріалів у порядку ст. 290 КПК України та перехід справи до стадії судового розгляду слугують підставами для зміни запобіжного заходу шляхом зменшення розміру застави.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від 80 до 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

На підставі викладеного захисник ОСОБА_6 просив змінити запобіжний захід, обраний ОСОБА_5 , у частині розміру застави, зменшивши її до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а також повернути заставодавцю суму, на яку буде зменшено розмір застави.

ІІ. Позиції учасників провадження

Захисник ОСОБА_6 просив задовольнити подане ним клопотання про зміну запобіжного заходу та зменшення розміру застави ОСОБА_5 . Зазначив, що відповідний розмір застави діє з 2019 року, тобто з моменту внесення застави минуло вже сім років, а з часу останнього зменшення її розміру - п`ять років. На думку захисника, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, істотно зменшилися. Зокрема, відсутній ризик незаконного впливу на свідків, оскільки ОСОБА_5 наразі не працює у ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт». Також, відсутній ризик знищення чи спотворення документів, оскільки всі документи уже долучені стороною обвинувачення та досліджені судом. ОСОБА_5 не порушує покладених на нього процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що він може допустити протиправну процесуальну поведінку. Звернув увагу, що обвинувачений допомагає фінансово своїм дітям. Додав, що заставодавцем є дружина обвинуваченого, а сім`я перебуває у скрутному фінансовому становищі. Враховуючи принципи розумності та добросовісності, захисник просив зменшити розмір застави до мінімального, передбаченого п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України (до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб). 

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання захисника та просив його задовольнити. Пояснив, що після звільнення з ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» офіційно не працевлаштований, знаходить випадкові заробітки.

Прокурор ОСОБА_14 заперечив щодо задоволення клопотання. Зазначив, що у кримінальному провадженні не відбулося таких змін, які б свідчили про відсутність або істотне зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. На думку прокурора, визначений судом розмір застави є необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 .

ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка суду

Дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши думки осіб, які беруть участь у його розгляді, Суд дійшов таких висновків.

Частинами першою та другою статті 331 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.

Обґрунтованість застосування запобіжного заходу, на переконання Суду, підлягає періодичному судовому контролю з метою перевірки наявності чи відсутності ризиків, які стали підставою для його застосування, а також у зв`язку з виникненням інших обставин, що можуть зумовлювати зміну цього запобіжного заходу у бік його пом`якшення або скасування. Враховуючи, що в ухвалах суду строк дії запобіжного заходу у вигляді застави не визначено, його тривале застосування без урахування конкретних обставин кримінального провадження може призвести до порушення прав, свобод та інтересів обвинуваченого.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 07.03.2019 до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначення розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 1 498 380 грн. Зі змісту ухвали від 07.03.2019 вбачається, що слідчий суддя дійшов висновку, що існують підстави вважати, що ОСОБА_5 може переховуватися від слідства та суду, а також незаконно вплинути на свідків та інших учасників у цьому кримінальному провадженні. Існування цих ризиків у своєму клопотанні заперечувала сторона захисту.

11.03.2019 ОСОБА_13 (дружина обвинуваченого) внесла всю суму застави, що підтверджується листом Територіального управління ДСА України в м. Києві від 26.10.2021 року за № 2-4115/21, та цього ж дня ОСОБА_5 був звільнений з-під варти. 

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16.11.2021 частково задоволено клопотання адвоката ОСОБА_15 , яке подано в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , про зміну запобіжного заходу, змінено запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1 498 380 грн (780 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) в частині суми застави, а саме зменшено розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, до розміру, що становить 998 800 грн (440 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Сторона захисту обвинуваченого ОСОБА_5 просить змінити застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді застави шляхом зменшення її розміру до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто до 266 240 грн станом на 2026 рік. 

Оцінюючи наведені стороною захисту у клопотанні обставини як підстави для зміни запобіжного заходу, Суд зазначає про таке.

На час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні, в якому ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, триває судовий розгляд та здійснюється дослідження письмових доказів сторони захисту.

Суд погоджується з доводами сторони захисту в тій частині, що ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу, з плином часу істотно зменшилися. Зокрема, досудове розслідування завершено, основні слідчі дії проведені, а докази зібрані та зафіксовані у матеріалах провадження. Разом з тим Суд вважає, що ризики незаконно впливати на свідків, експертів та переховування від правосуддя повністю не втратили своєї актуальності, враховуючи характер пред`явленого обвинувачення, тяжкість можливого покарання та стадію судового розгляду. На переконання Суду, інтенсивність зазначених ризиків є значно меншою порівняно з моментом застосування запобіжного заходу.

Суд також враховує, що сторона обвинувачення після завершення досудового розслідування не ініціювала продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого, у тому числі щодо обмеження спілкування із визначеними особами. Хоча прийняття рішення про подання такого клопотання належить до процесуальної дискреції прокурора і саме по собі не означає формального визнання відсутності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Така процесуальна поведінка сторони обвинувачення може свідчити про відсутність нагальної потреби у збереженні додаткових обмежень поведінки особи, зокрема утримуватися від спілкування з визначеними в ухвалі слідчого судді особами. 

Крім того, за весь час дії запобіжного заходу не надано будь-яких відомостей про спроби ОСОБА_5 впливати на свідків, переховуватись від суду. Навпаки, обвинувачений належним чином виконував покладені на нього процесуальні обов`язки, з`являвся за викликами та не допускав жодних порушень, що не заперечувалося прокурором у судовому засіданні. 

На переконання Суду, посилання сторони захисту на належну процесуальну поведінку обвинуваченого не є тією беззаперечною обставиною, яка може свідчити про необхідність зміни запобіжного заходу. Їх виконання є обов`язковим для особи, стосовно якої вони застосовані, тоді як у разі їх невиконання положення КПК України передбачають можливість звернення застави в дохід держави або зміну запобіжного заходу на більш суворий. Так, сам по собі факт перебування обвинуваченого на території України та належного виконання ним процесуальних обов`язків не є безумовною підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки така поведінка забезпечувалась, зокрема, застосованим запобіжним заходом у вигляді застави.

Дії, до яких ОСОБА_5 може вдатись, висунення йому обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, а також існування встановлених раніше ризиків, що не втратили своєї актуальності, у своїй сукупності вказують на необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про необхідність пом`якшення обмежень прав і свобод особи, пов`язаних із застосуванням запобіжного заходу, у разі її належної процесуальної поведінки.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Такі обставини, на думку Суду, свідчать про можливість визначення застави у меншому розмірі, який тією ж мірою дозволить забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, оскільки саме це є основною метою застосування запобіжного заходу, а не покарання особи, вина якої не встановлена вироком суду. 

Визначений обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави діє більше чотирьох років (з моменту останнього зменшення розміру застави ухвалою від 16.11.2021), що є істотною обставиною при оцінці її актуальності та відповідності меті запобіжного заходу. Із плином часу змінюється фактична і правова оцінка кримінального провадження, у зв`язку з чим визначений раніше розмір застави потребує перегляду з точки зору принципів розумності та пропорційності, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Збереження протягом тривалого часу застави у значному розмірі без її перегляду з урахуванням розвитку кримінального провадження та інших об`єктивних обставин не відповідає принципу пропорційності, оскільки порушує справедливий баланс між метою запобіжного заходу та обсягом обмежень прав обвинуваченого. За відсутності належних доводів щодо необхідності застосування застави саме в такому розмірі на цій стадії провадження, існують підстави для визначення меншого, але достатнього її розміру.

З огляду на викладене, Суд вважає за можливе зменшити визначений раніше розмір застави до суми, яка буде достатньою для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та водночас відповідатиме принципам розумності й співмірності.

На переконання Суду, застава у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (150 х 3 328 грн = 499 200 грн) з тією ж вірогідністю зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_5 своїх процесуальних обов`язків та буде найбільш домірним заходом на теперішній час, який збалансує інтереси суспільства, держави та обвинуваченого. Решту грошових коштів у сумі 499 600 грн (998 800 - 499 200) необхідно повернути заставодавцю ОСОБА_13 .

При цьому ,Суд зауважує, що до клопотання не додано жодних документів, які би підтверджували обставини складного фінансового становища обвинуваченого та його сім`ї, необхідності сплати коштів за навчання дітей. Також, ОСОБА_5 не додано жодних належних доказів щодо отримання фактичного доходу від своєї тимчасової трудової діяльності. Крім того, Суду не надано жодних документів, що дозволяють оцінити реальний обсяг доходів та витрат сім`ї обвинуваченого. 

Доводи захисника про те, що відсутні ризики переховування, впливу на свідків та вчинення інших дій, які обґрунтовували застосування запобіжного заходу ОСОБА_5 , не є достатньо переконливими на цьому етапі судового розгляду, адже наразі не досліджено всі докази сторони захисту та не допитано жодних свідків у судовому засіданні. Аргументи захисника не спростовують наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які обґрунтовували необхідність застосування запобіжного заходу. 

Суд також не бере до уваги посилання сторони захисту про те, що тривале блокування коштів, внесених як застава, створює значні фінансові труднощі для заставодавця ОСОБА_13 , особливо в умовах повномасштабного вторгнення, з таких підстав. 

Внесення застави за ухвалою суду було правом третьої особи, яке не обумовлювалось ні строком дії застави, ні обов`язком держави повернути її на першу вимогу заставодавця. Її внесення не було б можливим без взаємної згоди підозрюваного та заставодавця, який висловив своє добровільне волевиявлення на її внесення, надав свої власні кошти та зобов`язався нести матеріальну відповідальність за дії особи, за яку така застава вноситься, усвідомлюючи існування ризику її неповернення (у випадку її можливого звернення в дохід держави).

Водночас Суд враховує, що тривале перебування коштів під заставою, з огляду на значний строк застосування запобіжного заходу, об`єктивно створює додаткове фінансове навантаження для заставодавця. Однак, сама по собі, наявність таких обставин не може бути самостійною та визначальною підставою для істотного зменшення застави без оцінки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Враховуючи зазначені вище обставини, Суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу.

У зв`язку з перебуванням колегії суддів у нарадчій кімнаті у період з 20.05.2026 до 26.05.2026, повний текст ухвали складений та оголошений 26.05.2026, тобто у строк, що перевищує п`ять діб з дня оголошення її резолютивної частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 331, 372, 376 КПК України, суд

постановив:

Частково задовольнити клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , про зміну запобіжного заходу.

Запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 998 800 грн (440 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 2021 рік) змінити в частині суми застави, а саме зменшити обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, до розміру, що становить 499 200 грн (150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 2026 рік).

Суму застави в розмірі 499 600 грн (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч шістсот гривень) повернути заставодавцю - ОСОБА_13 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення щодо ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Судді:           ОСОБА_1 

 

ОСОБА_2 

 

ОСОБА_3