справа № 991/4059/26

провадження №11-п/991/20/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

21 травня 2026 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 , 

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду,

ВСТАНОВИЛА:

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

28 квітня 2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42025000000000272 від 02 квітня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.209 КК.

Обвинувальний акт у зазначеному кримінальному провадженні затверджено 24 квітня 2026 року прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_9 .

Після надходження обвинувального акта до Вищого антикорупційного суду кримінальному провадженню присвоєно судову справу №991/4059/26, провадження №1-кп/991/83/26.

12 травня 2026 року захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з клопотанням про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду.

Вимоги та доводи клопотання.

У поданому клопотанні захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 просить визначити підсудність у кримінальному провадженні №42025000000000272 від 02 квітня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.209 КК, за Шевченківським районним судом м.Києва.

В обґрунтування клопотання захисник посилається на те, що на розгляді Шевченківського районного суду м.Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62025000000000912 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК, щодо заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме коштами ТОВ «Агрохімічна компанія Бастіон» шляхом невиконання умов договору поставки засобів захисту рослин та мінеральних добрив у розмірі 9 192 550,24 грн.

На думку захисника, саме вказане кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.190 КК, є предикатним щодо інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.209 КК. У зв`язку з цим захисник вважає, що окремий розгляд кримінального провадження щодо легалізації майна у Вищому антикорупційному суді до встановлення Шевченківським районним судом м. Києва обставин заволодіння цим майном є неможливим.

Також захисник зазначає, що виділення 02 квітня 2025 року матеріалів за ч.2 ст.209 КК в окреме кримінальне провадження, на його переконання, штучно створило ситуацію, за якої кримінальне провадження щодо предикатного кримінального правопорушення розглядається судом загальної юрисдикції, а кримінальне провадження щодо легалізації майна - Вищим антикорупційним судом. Вважає, що така ситуація порушує презумпцію невинуватості та може призвести до правової невизначеності під час оцінки обставин, пов`язаних із походженням майна.

Крім того, захисник посилається на положення ст.32, 34 КПК та вважає, що розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 за ч.2 ст.209 КК має здійснювати той самий суд, який розглядає кримінальне провадження щодо предикатного кримінального правопорушення, тобто Шевченківський районний суд м.Києва.

Позиції учасників судового провадження.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 підтримав подане клопотання та уточнив, що просить вирішити питання про направлення кримінального провадження №42025000000000272 від 02 квітня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.209 КК, з Вищого антикорупційного суду до Шевченківського районного суду м.Києва. Клопотання просив задовольнити з зазначених у ньому підстав, розгляд провести за відсутності обвинуваченого.

Прокурор ОСОБА_9 в судове засідання не з`явився, подав до суду заперечення, в яких просив суд відмовити у поданому захисником клопотанні, розгляд якого здійснити за відсутності прокурора.

З урахуванням позиції захисника та положень ст.34 КПК суд вважав за можливе розглянути клопотання за відсутності осіб, які не з`явилися в засідання.

Мотиви суду.

У відповідності до ст.30 КПК у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

Засади розгляду справ незалежним і безстороннім судом регламентовані ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Таким чином, право на «суд, встановлений законом» як структурний елемент права на справедливий суд, передбаченого ст.6 Конвенції, за своїм змістом є основоположною засадою, що визначає організацію судової системи держави та загалом містить дві складові: організаційну, за якою організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні, та юрисдикційну, за якою суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Зокрема, у рішенні у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria) висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів […]».

Визначення підсудності кримінального провадження є важливою складовою забезпечення права особи на справедливий розгляд судом, встановленим законом, у контексті ст.6 Конвенції.

За ч.1 ст.5 КПК процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент прийняття такого рішення.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» саме цей суд здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанцій у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до його юрисдикції (підсудності) процесуальним законом, а також шляхом здійснення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у таких кримінальних провадженнях.

За положеннями ст.33-1 КПК Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених у примітці до ст.45 КК, ст.206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених п.1-3 ч.5 ст.216 КПК.

Згідно з приміткою до ст.45 КК корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені ст.191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені ст.210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 КК.

Кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що воно надійшло до суду з порушенням правил підсудності (п.1 ч.1 ст.34 КПК).

Абзацом 2 ч.3 ст.34 КПК встановлено, що питання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду вирішується колегією у складі п`яти суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, зокрема, за клопотанням сторін чи потерпілого, не пізніше п`яти днів з дня внесення такого клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Отже, предметом розгляду за правилами ст.34 КПК є саме наявність або відсутність передбачених законом підстав для направлення кримінального провадження з одного суду до іншого, а не абстрактне визначення підсудності поза межами такого процесуального механізму.

Беручи до уваги зміст поданого клопотання суд апеляційної інстанції розглядає його як клопотання сторони захисту про направлення кримінального провадження №42025000000000272 від 02 квітня 2025 року з Вищого антикорупційного суду до іншого суду в порядку ст.34 КПК.

При цьому межі розгляду такого клопотання обумовлені предметом регулювання ст.34 КПК. На цій стадії суд апеляційної інстанції перевіряє лише наявність або відсутність підстав для висновку про те, що кримінальне провадження надійшло до Вищого антикорупційного суду з порушенням правил підсудності, та не надає оцінки доведеності обвинувачення, законності процесуальних рішень сторони обвинувачення щодо виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження, а також доказам, якими сторона обвинувачення обґрунтовує наявність чи відсутність події та складу інкримінованого кримінального правопорушення.

Надаючи оцінку доводам клопотання щодо наявності підстав для направлення кримінального провадження №42025000000000272 від 02 квітня 2025 року з Вищого антикорупційного суду до Шевченківського районного суду м. Києва, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Як вбачається з обвинувального акта, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.209 КК, тобто у легалізації майна, одержаного злочинним шляхом.

Кримінальне правопорушення, передбачене ст.209 КК, прямо зазначене у ч.1 ст.33-1 КПК серед кримінальних правопорушень, кримінальні провадження щодо яких підсудні Вищому антикорупційному суду за умови наявності хоча б однієї з умов, передбачених п.1-3 ч.5 ст.216 КПК.

З обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_7 є народним депутатом України IX скликання, що не оспорюється захисником.

За абз.3 п.1 ч.5 ст.216 КПК до осіб, щодо яких наявність відповідного статусу є умовою для визначення підслідності детективів НАБУ, а у взаємозв`язку зі ст.33-1 КПК - і предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, належать народні депутати України.

Отже, з огляду на правову кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення за ч.2 ст.209 КК та його статус народного депутата України, у цьому кримінальному провадженні наявна передбачена п.1 ч.5 ст.216 КПК умова, необхідна для віднесення кримінального провадження до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду.

За таких обставин доводи захисника щодо наявності підстав для направлення цього кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до Шевченківського районного суду м. Києва є необґрунтованими.

Посилання захисника на те, що на розгляді Шевченківського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження щодо кримінального правопорушення, яке, на думку сторони захисту, є предикатним щодо інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.209 КК, не спростовує висновку про предметну підсудність цього кримінального провадження Вищому антикорупційному суду та не змінює вищевказаних норм процесуального закону, яким визначено виключну підсудність вищого спеціалізованого суду. 

Під час вирішення питання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду в порядку ст.34 КПК суд апеляційної інстанції перевіряє дотримання правил підсудності саме того кримінального провадження, обвинувальний акт у якому надійшов до Вищого антикорупційного суду.

Водночас предметом цього судового провадження є обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 за ч.2 ст.209 КК. Саме це кримінальне провадження підлягає перевірці на відповідність критеріям предметної підсудності, визначеним ст.33-1 КПК у взаємозв`язку з п.1-3 ч.5 ст.216 КПК.

Обставини розгляду іншим судом кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, яке сторона захисту вважає предикатним, самі по собі не змінюють правової кваліфікації кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_7 у цьому провадженні, не усувають його статусу народного депутата України та не свідчать про відсутність умови, передбаченої п.1 ч.5 ст.216 КПК.

Доводи захисника про неможливість або недоцільність окремого розгляду кримінального провадження щодо легалізації майна до встановлення іншим судом обставин заволодіння цим майном фактично стосуються не правил підсудності, а питань доведеності обвинувачення, взаємозв`язку між інкримінованим кримінальним правопорушенням та іншим кримінальним провадженням, а також порядку дослідження й оцінки доказів під час судового розгляду.

Однак ці питання належать до повноважень суду першої інстанції під час розгляду кримінального провадження по суті та не вирішуються судом апеляційної інстанції при розгляді клопотання в порядку ст.34 КПК. У межах цього провадження суд апеляційної інстанції не перевіряє обґрунтованість обвинувачення за ч.2 ст.209 КК, не встановлює наявність чи відсутність предикатного кримінального правопорушення, не оцінює достатність доказів походження майна та не вирішує питання про допустимість чи належність доказів, які можуть бути досліджені судом першої інстанції.

Не є підставою для задоволення клопотання і посилання сторони захисту на виділення матеріалів досудового розслідування за ч.2 ст.209 КК в окреме кримінальне провадження. Вирішуючи питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого за правилами ст.34 КПК, суд апеляційної інстанції не здійснює перевірку законності чи доцільності процесуального рішення про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження, оскільки це не належить до предмета розгляду такого клопотання.

При цьому виділення матеріалів досудового розслідування щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.209 КК, в окреме кримінальне провадження №42025000000000272 від 02 квітня 2025 року не вплинуло на предметну підсудність цього кримінального провадження Вищому антикорупційному суду.

Посилання захисника на можливе порушення презумпції невинуватості у зв`язку з окремим розглядом кримінального провадження за ч.2 ст.209 КК також не впливає на висновок суду апеляційної інстанції щодо підсудності цього кримінального провадження. Наведені у клопотанні міркування сторони захисту щодо ризику передчасного встановлення обставин, пов`язаних із походженням майна, не свідчать про те, що обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7 надійшов до Вищого антикорупційного суду з порушенням правил підсудності.

Так само не можуть бути підставою для задоволення клопотання посилання захисника на положення ст.32 КПК щодо територіальної підсудності кримінального провадження. Правила територіальної підсудності застосовуються з урахуванням правил предметної підсудності кримінального провадження. Тобто питання про визначення територіально компетентного місцевого загального суду може виникати лише за умови, якщо відповідне кримінальне провадження не віднесене до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду.

Оскільки це кримінальне провадження за критеріями ст.33-1 КПК у взаємозв`язку з п.1 ч.5 ст.216 КПК є предметно підсудним Вищому антикорупційному суду, доводи сторони захисту про необхідність його розгляду Шевченківським районним судом м. Києва за правилами територіальної підсудності є необґрунтованими.

Отже, суд апеляційної інстанції не встановив передбачених п.1 ч.1 ст.34 КПК підстав для висновку про те, що кримінальне провадження №42025000000000272 від 02 квітня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.209 КК, надійшло до Вищого антикорупційного суду з порушенням правил підсудності.

З урахуванням викладеного вище, суд доходить висновку, що доводи клопотання не ґрунтуються на положеннях кримінального процесуального закону та не спростовують встановленої судом предметної підсудності цього кримінального провадження Вищому антикорупційному суду. У зв`язку з цим підстави для задоволення клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 відсутні.

Керуючись ст.33-1, 34, 216, 369-372, 376, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду, залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

______________ ______________ ______________ ______________ ____________

ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3   ОСОБА_4   ОСОБА_5