справа № 991/3378/26

провадження №11-сс/991/288/26

 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

21 травня 2026 року м.Київ

 

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 квітня 2026 року про відмову в задоволенні скарги,

ВСТАНОВИЛА:

 

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 , поданої в інтересах ОСОБА_5 , на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після отримання повідомлення ОСОБА_5 про кримінальне правопорушення від 25 березня 2026 року.

Висновки щодо відмови у задоволенні скарги мотивовані тим, що викладені у повідомленні ОСОБА_5 обставини не містять достатніх об`єктивних даних, які б свідчили про наявність ознак кримінальних правопорушень, а наведені доводи стосуються оцінки заявником податкових, процесуальних та інших дій службових осіб без належної конкретизації обставин вчинення саме корупційного кримінального правопорушення.

 

Вимоги апеляційної скарги і доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою слідчого судді адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , звернувся з апеляційною скаргою, у якій просив ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 квітня 2026 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, зобов`язати їх внести до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення, викладені у повідомленні ОСОБА_5 від 25 березня 2026 року щодо можливого вчинення посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за попередньою змовою з посадовими особами Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області кримінальних правопорушень, передбачених ст.191, 366, 364, 209 КК.

В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначав, що слідчий суддя помилково дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР, оскільки у поданому повідомленні, на його думку, чітко, детально та конкретно наведено обставини можливого вчинення кримінальних правопорушень.

Зокрема, представник посилався на викрадення коштів із державного бюджету, які, за твердженням сторони скаржника, сплачені ОСОБА_5 та належали ПП «ЗАГОТПРОДУКТ»; примушування ОСОБА_5 до подання уточненої декларації з податку на додану вартість за листопад 2019 року; безпідставну реєстрацію податкових накладних щодо реалізації м`яса на користь ФГ «ВАТРА» та ПП «Струмок» без фактичних розрахунків і без відображення таких операцій у податковому обліку; а також укриття цих дій посадовими особами Івано-Франківської обласної прокуратури та ТУ БЕБ в Закарпатській області.

Наполягав, що слідчий суддя фактично надав оцінку достатності доказів та достовірності викладених у повідомленні обставин, що, на його думку, виходить за межі повноважень під час розгляду скарги на бездіяльність щодо невнесення відомостей до ЄРДР.

Також в апеляційній скарзі зазначено, що для початку досудового розслідування достатнім є наведення у заяві обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, тоді як перевірка таких обставин має здійснюватися вже після внесення відповідних відомостей до ЄРДР у межах досудового розслідування.

Крім того, у поданих доповненнях до апеляційної скарги представник додатково зазначив, що слідчий суддя безпідставно дійшов висновку про відсутність у повідомленні конкретних відомостей щодо дій службових осіб, їх корисливого інтересу та механізму отримання неправомірної вигоди. Наполягав, що у повідомленні наведені конкретні дії та бездіяльність посадових осіб, які свідчать про використання ними службових повноважень усупереч інтересам служби, зокрема щодо надання ОСОБА_5 вказівок про подання уточненої податкової декларації, зазначення реквізитів у платіжних дорученнях, зміни власника та керівника ПП «ЗАГОТПРОДУКТ», подання заяв про повернення коштів з бюджету, а також подальшого перерахування таких коштів на рахунки інших суб`єктів господарювання.

Окремо представник вказував, що слідчий суддя не врахував доводи повідомлення про можливу легалізацію майна, одержаного злочинним шляхом, оскільки, за твердженням заявника, отримані ПП «ЗАГОТПРОДУКТ» з державного бюджету кошти у сумі 2 605 000 грн. були перераховані на рахунки ТОВ «Ліден Трейдл» та ТОВ «Вілістен» нібито за м`ясо та паливно-мастильні матеріали, хоча такі операції, за версією заявника, не відображені в обліку, податкові накладні не зареєстровані та податок на додану вартість з них не сплачено.

 

Позиції учасників судового провадження.

Представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги, з урахуванням поданих доповнень, підтримав та просив задовольнити із зазначених у них підстав.

Прокурор, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явився, про поважні причини неприбуття суд не повідомив.

З урахуванням того, що КПК не передбачає обов`язкової участі прокурора під час апеляційного перегляду ухвал слідчих суддів, постановлених за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування, а також беручи до уваги скорочені строки розгляду таких скарг (ч.2 ст.422 КПК), колегія суддів на підставі ч.4 ст.405 КПК визнала можливим здійснити апеляційний розгляд за відсутності прокурора.

 

Мотиви суду.

Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК слідчий суддя наділений повноваженнями судового контролю у кримінальному провадженні.

Частиною 1 ст.9 КПК визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

На досудовому провадженні згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається з матеріалів провадження, адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР за повідомленням ОСОБА_5 від 25 березня 2026 року.

Відмовляючи у задоволенні поданої скарги, слідчий суддя, оцінюючи наведені у повідомленні відомості на предмет наявності в них ознак кримінальних правопорушень, дійшов висновку про відсутність достатніх об`єктивних даних, які б свідчили про вчинення кримінальних правопорушень, а також про те, що наведені заявником доводи не дають підстав для внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Чинним КПК закріплено процедуру початку досудового розслідування без проведення дослідчої перевірки. Так, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР (ч.1 ст.214 КПК). Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР (ч.2 ст.214 КПК).

Проте така процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР. Її спрощеність виражається у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви.

До ЄРДР серед іншого вносяться відомості про: 1) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 2) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті, частини статті закону України про кримінальну відповідальність (п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК).

Таким чином, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення: яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, у чому полягало, які особи причетні до його вчинення тощо. Ці обставини можуть бути неповними в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин, але водночас достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення.

Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що викладені в ньому обставини не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення та не потребують для отримання зазначеного вище висновку перевірки засобами кримінального процесу, або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ані попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.

Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, затвердженим наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року №298. Згідно з п.1 глави 2 розділу I цього Положення до реєстру вносяться, зокрема, відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті, частини статті закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК.

Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення.

За правовою позицією, висловленою в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі №761/20985/18, провадження №51-8007км18, якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.

Колегія суддів також ураховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №818/15/18 зауважила, що у межах процедури за правилами п.1 ч.1 ст.303 КПК слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Застосовуючи наведені положення кримінального процесуального закону до обставин цього провадження, колегія суддів враховує, що у повідомленні від 25 березня 2026 року ОСОБА_5 просив внести до ЄРДР відомості про можливе вчинення посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за попередньою змовою з посадовими особами Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області кримінальних правопорушень, передбачених ст.191, 366, 364, 209 КК. Крім того, у повідомленні заявник посилався на укриття цих дій посадовими особами Івано-Франківської обласної прокуратури та ТУ БЕБ у Закарпатській області.

Як убачається зі змісту повідомлення, наведені заявником обставини стосуються, зокрема, сплати ПП «ЗАГОТПРОДУКТ» податкових платежів до державного бюджету, подання уточненої податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2019 року, реєстрації податкових накладних щодо реалізації м`яса на користь ФГ «ВАТРА» та ПП «Струмок», а також подальшої оцінки таких обставин правоохоронними та контролюючими органами.

Водночас слідчий суддя обґрунтовано виходив з того, що наведений заявником опис податкових, господарських та процесуальних обставин сам по собі не містить достатніх фактичних даних, які б свідчили про наявність ознак саме кримінальних правопорушень, зазначених у повідомленні.

Зокрема, у повідомленні не конкретизовано, які саме службові особи вчинили дії, що можуть бути попередньо кваліфіковані як заволодіння бюджетними коштами, службове підроблення, зловживання владою чи легалізація майна, одержаного злочинним шляхом; у чому саме полягав механізм такого заволодіння або легалізації; які конкретні дії свідчать про корисливий мотив, неправомірну вигоду чи інший кримінально-правовий зміст описаних подій.

Подані представником заявника доповнення до апеляційної скарги не змінюють наведеного висновку, оскільки у них фактично деталізовано ту саму позицію щодо податкових, господарських та процесуальних обставин, викладених у повідомленні ОСОБА_5 від 25 березня 2026 року, зокрема щодо подання уточненої податкової декларації, повернення коштів з державного бюджету, зміни власника та керівника ПП «ЗАГОТПРОДУКТ», отримання електронних ключів, подання заяв про повернення коштів, а також подальшого перерахування коштів на рахунки інших суб`єктів господарювання. Водночас такі доповнення не усувають основного недоліку повідомлення, встановленого слідчим суддею, а саме відсутності достатніх об`єктивних даних, які б свідчили про кримінально протиправний спосіб заволодіння бюджетними коштами, службове підроблення, зловживання владою чи легалізацію майна, одержаного злочинним шляхом, а також про зв`язок описаних подій із кримінальними правопорушеннями, віднесеними до підслідності НАБУ.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що повідомлення ОСОБА_5 не містить того мінімально необхідного фактичного підґрунтя, яке давало б змогу визначити предмет, межі та напрям досудового розслідування саме щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності НАБУ.

Окремо колегія суддів враховує, що слідчим суддею обґрунтовано взято до уваги наявність кримінального провадження №62025140150000456, у межах якого вже здійснювалася перевірка обставин, пов`язаних із діями службових осіб контролюючих та правоохоронних органів, на які посилався заявник.

Як убачається з матеріалів провадження, зазначене кримінальне провадження закрите постановою слідчого від 10 грудня 2025 року. Водночас у повідомленні від 25 березня 2026 року та поданій скарзі не наведено нових конкретних фактичних даних, які б істотно змінювали оцінку описаних подій або свідчили про наявність інших обставин, що раніше не були предметом перевірки.

Сама по собі незгода заявника з результатами досудового розслідування, прийнятими процесуальними рішеннями або оцінкою відповідних обставин уповноваженими органами не створює безумовного обов`язку повторного внесення відомостей до ЄРДР за тим самим фактичним підґрунтям.

У таких випадках особа не позбавлена права оскаржувати відповідні процесуальні рішення у встановленому КПК порядку, однак механізм, передбачений ст.214 КПК, не може використовуватися як спосіб повторного ініціювання кримінального провадження щодо тих самих обставин без наведення нових конкретних даних, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

За таких обставин наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновку слідчого судді про відсутність підстав для зобов`язання уповноважених осіб НАБУ внести відповідні відомості до ЄРДР за повідомленням ОСОБА_5 від 25 березня 2026 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя фактично здійснив оцінку доказів та достовірності викладених у повідомленні обставин, колегія суддів вважає непереконливими.

У межах розгляду скарги, поданої в порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК, слідчий суддя не встановлює винуватість конкретних осіб, не перевіряє доведеність складу кримінального правопорушення та не вирішує питання про кримінально-правову оцінку подій у тому обсязі, який є предметом досудового розслідування.

Водночас саме на слідчого суддю покладено обов`язок перевірити зміст заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення та доданих до нього матеріалів на предмет наявності відомостей, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення і зумовлювати обов`язок внесення відповідної інформації до ЄРДР.

Така перевірка не є оцінкою доказів у розумінні ст.94 КПК та не підміняє собою досудове розслідування, а спрямована виключно на встановлення того, чи містить повідомлення мінімально необхідні фактичні дані для початку кримінального провадження.

За таких обставин висновок слідчого судді про відсутність у повідомленні ОСОБА_5 достатніх відомостей для внесення до ЄРДР зроблений у межах повноважень слідчого судді та відповідає змісту судового контролю, передбаченого п.1 ч.1 ст.303 КПК.

Посилання представника заявника на те, що зазначені у повідомленні кримінальні правопорушення належать до підслідності НАБУ, також не спростовує висновків слідчого судді.

Колегія суддів враховує, що питання підслідності є похідним від наявності у заяві чи повідомленні відомостей, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Саме по собі посилання на статті КК, які за певних умов можуть належати до підслідності НАБУ, не створює автоматичного обов`язку внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Для вирішення питання про внесення відомостей до ЄРДР визначальним є не лише зазначення заявником попередньої правової кваліфікації, а наявність конкретних фактичних обставин, які дозволяють хоча б попередньо встановити подію кримінального правопорушення та її зв`язок із тими критеріями підслідності, які віднесені законом до компетенції НАБУ.

Водночас наведені у повідомленні ОСОБА_5 обставини, хоча й стосуються дій службових осіб контролюючих та правоохоронних органів, не містять достатніх даних, які б свідчили про корупційний характер описаних подій, наявність неправомірної вигоди, корисливого мотиву, зловживання владою саме з метою одержання неправомірних переваг або іншого зв`язку цих подій із кримінальними правопорушеннями, підслідними НАБУ.

Оскільки повідомлення не містить достатнього фактичного підґрунтя для висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, саме по собі посилання представника заявника на можливу підслідність зазначених у ньому кримінальних правопорушень НАБУ не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів також враховує, що наведені у повідомленні обставини за своїм змістом стосуються оцінки заявником правомірності податкових операцій, подання уточненої податкової декларації, реєстрації податкових накладних, дій контролюючих органів, а також подальшого реагування правоохоронних органів на відповідні звернення.

Водночас незгода заявника з податковими, процесуальними чи організаційними рішеннями відповідних органів, а також його переконання у неправомірності таких рішень не можуть самі по собі свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Для внесення відомостей до ЄРДР у таких випадках заявник має навести не лише твердження про незаконність або необґрунтованість відповідних дій, а конкретні фактичні дані, які можуть свідчити про кримінально протиправний спосіб їх вчинення, наявність умислу, корисливої мети, неправомірної вигоди, заволодіння майном чи інших обставин, що виходять за межі податкового або процесуального спору.

Таких даних, як правильно встановив слідчий суддя, подане повідомлення не містить, а доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди представника заявника з оцінкою відповідних обставин слідчим суддею.

У сукупності наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновку слідчого судді про те, що повідомлення ОСОБА_5 від 25 березня 2026 року та додані до нього матеріали не містять достатніх фактичних даних, які б свідчили про наявність ознак кримінальних правопорушень та зумовлювали обов`язок уповноважених осіб НАБУ внести відповідні відомості до ЄРДР.

Колегія суддів враховує, що наведені заявником обставини мають певний фактичний контур і стосуються конкретної податкової ситуації, однак самі по собі не містять достатньої конкретизації кримінально-правового змісту описаних подій, зокрема щодо способу заволодіння майном, підроблення документів, зловживання владою чи легалізації майна, одержаного злочинним шляхом.

При цьому формальне зазначення у повідомленні попередньої правової кваліфікації за ст.191, 366, 364, 209 КК не замінює необхідності наведення конкретних фактичних обставин, які дозволяли б хоча б попередньо визначити подію кримінального правопорушення, його предмет, межі та напрям досудового розслідування.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність підстав для зобов`язання уповноважених осіб НАБУ виконати вимоги ст.214 КПК за повідомленням ОСОБА_5 від 25 березня 2026 року.

Відтак під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею дотримано вимоги кримінального процесуального закону, а порушень норм КПК, які могли б бути підставою для її скасування, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала є законною, обґрунтованою та підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК, колегія суддів

 

ПОСТАНОВИЛА:

 

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 квітня 2026 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

 

Судді:

 

 

 

_______________   _______________   _______________

ОСОБА_1      ОСОБА_2     ОСОБА_3