УХВАЛА

01 червня 2026 року

м. Київ

справа № 991/6812/24

провадження № 51-1666 ск 26

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Вищого антикорупційного суду від 12 серпня 2025 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02 квітня 2026 року щодо нього, 

встановив:

Статтею 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) встановлено вимоги, яким повинна відповідати касаційна скарга. Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 2 цієї статті у касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи, тобто не тільки висунути на підтвердження допущених судом порушень переконливі факти, але й аргументувати як саме ці порушення істотно позначилися на законності та обґрунтованості судового рішення. Крім цього, вимагаючи скасування судового рішення та призначення нового судового розгляду в суді відповідної інстанції, особа у касаційній скарзі має вказати, яким чином таке скасування дозволить виправити порушення, на які вона посилається.

При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 зазначає про незаконність вироку Вищого антикорупційного суду від 12 серпня 2025 року та ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02 квітня 2026 року щодо нього у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. При цьому не вказує таких порушень КПК, які з огляду на положення 370, 404, 412, 413 КПК слугували б підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. 

Натомість, скаржник фактично просить надати доказам у кримінальному провадженні іншу оцінку, ніж її дано попередніми судами та по суті посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно зі статтею 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.

Також, у скарзі ОСОБА_4 викладає взаємовиключні доводи: з одного боку, оспорює невідповідність призначеного покарання його особі, що передбачає визнання наявності складу кримінального правопорушення, а з іншого - стверджує про відсутність у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК.

Така неузгодженість доводів позбавляє Суд можливості встановити дійсну позицію скаржника, у зв`язку з чим скарга підлягає уточненню.

Відсутність у скарзі належного обґрунтування з огляду на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Також, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка її подала, із зазначенням того, яке рішення має ухвалити суд касаційної інстанції.

Такі вимоги мають узгоджуватись з їх обґрунтуванням та відповідати приписам ст. 436 КПК України, згідно з якими суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.

У своїй касаційній скарзі засуджений просить вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати й ухвалити новий вирок, яким його виправдати .

Разом з тим, суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями ухвалювати новий вирок у кримінальному провадженні. Таким чином, зазначене в касаційній скарзі формулювання касаційних вимог не узгоджується з положеннями ст. 436 КПК та підлягає уточненню.

Відповідно до ч. 3 ст. 427 КПК якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі, проте зі змісту касаційної скарги не вбачається думка засудженого з приводу участі у касаційному розгляді, з урахуванням положень ч.ч. 1, 7 ст. 336 КПК.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити без руху касаційну скаргу, надавши засудженому строк для усунення недоліків.

Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Вищого антикорупційного суду від 12 серпня 2025 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02 квітня 2026 року щодо нього залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом п`ятнадцяти днів із дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_3