08/06/2026
Справа № 991/7214/26
Провадження № 2-з/991/21/26
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2026 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Олійник О.В., суддів Саландяк О.Я., Широкої К.Ю.,
з участю:
секретаря судового засідання Вінцковської О.І.,
розглянувши в судовому засіданні заяву прокурора третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Посвистака Олександра Миколайовича про забезпечення позову до подання позовної заяви,
УСТАНОВИВ:
03.06.2026 до Вищого антикорупційного суду надійшла заява про забезпечення позову до подання позовної заяви особою, яка може набути статусу позивача, - державою Україна в особі прокурора третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Посвистака Олександра Миколайовича до осіб, які можуть набути статусу відповідачів, - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання необґрунтованими активів на суму 8 957 787,14 грн та стягнення з відповідачів вартості необґрунтованих активів та доходу, отриманого від продажу одного з необґрунтованих активів.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючого судді Олійник О.В., суддів Саландяк О.Я., Широкої К.Ю.
Заява обґрунтована посиланням на те, що ОСОБА_1 тривалий час обіймає посади в митних органах України - має стаж державної служби понад 15 років, є радником митної служби І рангу, на цей час працює начальником митного поста «Кам`янське» Південно-Східної митниці, тобто є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до положень пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».
ОСОБА_1 набув у власність на своє ім`я такі активи: 1) 13.02.2025 - 1/2 частину будинку відпочинку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 168,7 кв.м та приналежну до нього земельну ділянку загальною площею 0,05 га, кадастровий номер 5621485500:02:000:0212. Цей актив він відчужив 20.02.2026; 2) автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Toureg» 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , vin-код: НОМЕР_2 . Також ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2 (перебували в шлюбі з 19.02.2011 до 30.05.2025) отримали дохід від продажу необґрунтованого активу - 1/2 частини будинку відпочинку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 168,7 кв.м та приналежної до нього земельної ділянки загальною площею 0,05 га, кадастровий номер 5621485500:02:000:0212, у сумі 394 950 грн.
Батьки ОСОБА_6 - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 набули 26.04.2024 у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 67,6 кв.м,
Матір ОСОБА_1 - ОСОБА_5 придбала 26.07.2024 у власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , житловою площею 89,5 кв. м, загальною площею 192,2 кв.м, та приналежну до нього земельну ділянку площею 0,0729 га з кадастровим номером: 5610100000:01:055:0113.
Прокурор у заяві навів обставини, які дають йому підстави стверджувати про набуття вказаних активів у розумінні п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України: двох активів ОСОБА_1 у власність на своє ім`я, доходу від продажу одного з активів подружжямОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а також двох активів у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_4 і ОСОБА_3 за дорученням ОСОБА_1 та щодо яких він може прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
При цьому зазначив, що зібрані документи вказують на необґрунтованість набутих активів та доходу від одного з активів у загальному розмірі 8 957 787,14 грн, що перевищує визначену ч. 2 ст. 290 ЦПК України мінімальну межу виміру - сімсот п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», та не перевищує межу, передбачену ст. 368-5 КК України. З метою об`єктивного встановлення відповідної різниці до уваги взято законні доходи як ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , так і осіб, які набули активи як титульні власники, тобто ОСОБА_5 , ОСОБА_4 і ОСОБА_3 . Результати проведеного аналізу відомостей про законні доходи цих осіб та про їхні видатки, про рух коштів по банківських рахунках і залишки грошей на них, про задекларовані суми заощаджень вказують на те, що зазначені активи не могли бути придбані ОСОБА_1 за рахунок законних доходів.
У заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви прокурор зазначив, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 152 ЦПК України протягом 10 днів пред`явить позов про визнання необґрунтованими активів та стягнення в дохід держави вартості необґрунтованих активів на суму 8 957 787,14 грн.
Посилаючись на ст. 149 ЦПК України, просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на три активи, які досі перебувають у власності відповідачів та будуть предметом позову, - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 67,6 кв.м., яка на праві власності належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 житловою площею 89,5 кв. м, загальною площею 192,2 кв.м, та приналежну до нього земельну ділянку площею 0,0729 га з кадастровим номером: 5610100000:01:055:0113, який на праві власності належить ОСОБА_5 ; автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Toureg» 2019 року випуску, vin-код: НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_1 .
Зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову (у разі задоволення пред`явленого позову) може призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду через відчуження спірних активів відповідачами. Наявність ризику відчуження спірного майна пов`язує із тим, що ОСОБА_1 20.02.2026 продав актив, який прокурор вважає необґрунтованим, - 1/2 частку двоповерхового будинку відпочинку та земельної ділянки, на якій він розташований. Такі дії вказують на вжиття заходів з відчуження належного відповідачу майна з метою уникнення можливих негативних наслідків, пов`язаних із пред`явленням позову. Відчуження майна здійснене після отримання ОСОБА_1 листа НАЗК від 26.06.2025 про надання пояснень та підтверджуючих документів щодо придбання та користування рухомим та нерухомим майном. Також прокурор послався на те, що у випадку задоволення судом позову виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на доходи боржників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 буде неможливим, так як вони отримують незначний дохід (соціальні виплати та пенсія) порівняно із вартістю необґрунтованих активів, а ОСОБА_5 взагалі не отримує офіційних доходів на території України, оскільки із 2007 року по теперішній час постійно проживає та працює на території Італії. Виконати це рішення за рахунок інших активів також може бути складно, так як передбачаючи можливість прийняття судом негативного для відповідачів рішення, вони можуть відчужити належні їм активи.
У зв`язку з наведеним прокурор просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно та транспортний засіб.
Розгляд заяви
Згідно з ч. 5 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача у разі, якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу.
Прокурор Посвистак О.М. просив розглядати заяву про забезпечення позову без повідомлення осіб, які можуть набути статусу відповідачів. Послався на те, що повідомлення цих осіб про розгляд заяви про забезпечення позову поставить під загрозу ефективність заходу забезпечення позову, адже відповідач ОСОБА_1 упродовж тривалого часу є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, добре обізнаний з вимогами антикорупційного законодавства та передбачає наслідки визнання активів необґрунтованими.Також один з активів, який є предметом спору, був реалізований після початку проведення НАЗК моніторингу способу життя відповідача ОСОБА_1 .
Зважаючи на наведені обставини, з урахуванням відомостей про відчуження з боку ОСОБА_1 1/2 будинку відпочинку та 1/2 земельної ділянки під ним 20.02.2026, що відбулось після початку проведення НАЗК моніторингу його способу життя, суд прийняв рішення про розгляд заяви без повідомлення осіб, які можуть набути статусу відповідачів.
Прокурор Посвистак О.М. у судове засідання не з`явився, 05.06.2026 надіслав суду заяву, у якій просив провести розгляд заяви про забезпечення позову за його відсутності.
Мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закон, яким керувався суд
Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦПК України Вищий антикорупційний суд розглядає справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається та представництво держави у суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (ч. 1 ст. 290 ЦПК України).
Заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України.
Отже, заява про забезпечення позову до подання позовної заяви надійшла від належного суб`єкта та підлягає розгляду Вищим антикорупційним судом.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову, що допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах збереження умов для реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (Постанова Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6- 605цс16).
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у майбутній справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, представник особи, яка може набути статусу позивача, крім обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову, повинен навести в достатньому обсязі дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими, а в разі звернення із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на інші активи відповідача, які відповідають вартості активів, які є предметом спору, - також обґрунтування неможливості накладення арешту саме на оспорювані активи (ч. 3 ст. 151 ЦПК України).
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Такий висновок узгоджується із п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006, правовими позиціями, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.
У заяві про забезпечення позову прокурор Посвистак О.М. вказує на обставини, які, на його переконання, свідчать про те, що:
1) ОСОБА_3 (мати дружини ОСОБА_1 ) набула 26.04.2024 за договором купівлі-продажу квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Ціна в договорі встановлена в сумі 1 861 760 грн, що на день вчинення угоди за курсом НБУ становить 43 785 євро. Водночас ця ціна є значно нижчою за мінімальну ринкову вартість, яка становила 2 346 300 грн. Донька покупця - ОСОБА_2 та зять ОСОБА_1 , який є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, могли прямо чи опосередковано вчиняти щодо Активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним;
2) ОСОБА_5 (мати ОСОБА_1 ) набула 26.07.2024 за договором купівлі-продажу житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 . Ціна в договорі встановлена в сумі 3 785 500 грн (вартість житлового будинку 3 495 000 грн, вартість земельної ділянки 290 500 грн). Ця ціна є значно нижчою за мінімальну ринкову вартість, яка становила 5 562 600 грн. ОСОБА_1 може прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
3) ОСОБА_1 набув у власність 13.02.2025 за договорами купівлі-продажу 1/2 частку в праві спільної часткової власності на будинок відпочинку та на земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Ціни в договорі встановлені в сумі 147 186 грн за будинок відпочинку та 23 561 грн за земельну ділянку, тобто ОСОБА_1 здійснив придбання своєї частки за ціною 85 373,50 грн. Ця ціна є значно нижчою за мінімальну ринкову вартість, яка становила (за 1/2 частки будинку відпочинку та земельної ділянки під ним) 1 105 050 грн.
20.02.2026 ОСОБА_1 продав іншій особі 1/2 частки будинку відпочинку за ціною 250 000 грн та 1/2 частки земельної ділянки за ціною 1 250 000 грн - всього за 1 500 000 грн. Ураховуючи, що придбання 13.02.2025 ОСОБА_1 1/2 будинку відпочинку та 1/2 земельної ділянки з мінімальною ринковою вартістю 1 105 050 грн враховано необґрунтованим активом, при продажі 20.02.2026 зазначених активів за ціною 1 500 000 грн останній отримав дохід від їх продажу в розмірі 394 950 грн (1 500 000 грн - 1 105 050 грн), який вважається доходом від необґрунтованого активу та щодо нього також може бути пред`явлений позов прокурором;
4) ОСОБА_1 набув у власність 12.04.2025 за договором купівлі-продажу транспортний засіб марки «Volkswagen» моделі «Toureg», 2019 р.в., червоного кольору, номер кузова НОМЕР_2 . Ціна в договорі встановлена в сумі 1 150 000 грн.
Водночас прокурор стверджує, що ОСОБА_1 , як особа, уповноважена на виконання функцій держави, на час набуття відповідних активів не мав для цього достатніх законних доходів. Відомості про доходи відповідача ОСОБА_1 (з урахуванням доходів дружини ОСОБА_2 ) зібрані за період 01.01.2020-01.05.2025 із різних джерел - місця роботи, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, банківських установ, декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які подав ОСОБА_1 , а також його дружина ОСОБА_2 . Так само і номінальні власники двох активів - ОСОБА_3 (разом з чоловіком ОСОБА_4 ) та ОСОБА_5 не мали достатніх законних доходів для придбання відповідних спірних активів.
Правові наслідки визнання активів необґрунтованими визначені у ст. 292 ЦПК України. Згідно з частинами 1-3 цієї статті активи, визнані судом необґрунтованими, стягуються в дохід держави. Якщо суд визнає необґрунтованими частину активів, у дохід держави стягується частина активів відповідача, яка визнана необґрунтованою, а у разі неможливості виділення такої частини - її вартість. У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов`язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів.
Наведене вказує на наявність спору між сторонами, а також зв`язок між обраним представником особи, яка може набути статус позивача, заходом забезпечення позову і предметом майбутніх позовних вимог, оскільки в разі задоволення позову необґрунтовані активи або їх вартість стягуються в дохід держави.
Документи, додані до заяви про забезпечення позову, містять відомості про ті обставини, на які послався прокурор.
Так, у доданих до заяви про забезпечення позову копіях наказів та контрактів про проходження держаної служби наявні відомості про займані ОСОБА_1 посади в митних органах України в період з 2019-2026 роки. Тобто відповідно до положень підпункту «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» він є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі з 19.02.2011 до 30.05.2025. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_6 ОСОБА_5 є матір`ю ОСОБА_1 . Такі відомості наявні у відповідних витягах з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_5 є, а ОСОБА_2 із ОСОБА_4 і ОСОБА_3 були близькими особами ОСОБА_1 .
У заяві про забезпечення позову щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2 , та щодо житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 , які були набуті у власність, відповідно, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 прокурор окремо навів ряд обставин, які, на його переконання, у своїй сукупності можуть підтверджувати факт набуття цих активів у розумінні п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України - наявність у ОСОБА_1 можливості прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження цими активами.
У пункті 5 ч. 8 ст. 290 ЦПК України закріплений термін «законні доходи», що означає доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема джерел, визначених пунктами 7, 8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції».
Зібрані відомості про джерела і розмір доходів, заощаджень, про витрати ОСОБА_1 і його дружини ОСОБА_2 за період за 01.01.2020-01.05.2025 можуть вказувати на відсутність станом на дати набуття активів - 26.04.2024, 26.07.2024, 13.02.2025, 12.04.2025 - достатніх фінансових ресурсів і заощаджень із офіційних джерел, які би дозволили придбати активи сукупною вартістю 10 163 950 грн. Зважаючи на доступні ОСОБА_1 на відповідні дати фінансові ресурси (з урахуванням доходів дружини), різниця між вартістю набутих активів ОСОБА_1 як особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і законними доходами його та його дружини може складати 8 562 837,14 грн. Зазначена різниця в сумі 8 562 837,14 ,14 грн перевищує мінімальну межу виміру - 750 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» - 1 505 250 грн, та не перевищує межу, встановлену ст. 368?5 КК України, станом на 12.04.2025 у розмірі 9 841 000 грн.
Законом № 4496-IX від 17.06.2025, що набрав чинності 17.07.2025, до норми абзацу другого ч. 2 ст. 290 ЦПК України внесені зміни і встановлено, що різниця між вартістю активів і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, має у 750 і більше разів перевищувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України. За правилами ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи, тому під час установлення відповідної різниці між вартістю активу і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суд керувався нормами Цивільного процесуального кодексу України, чинними на день постановлення цієї ухвали.
Мінімальна межа виміру - 750 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» - становить 1 505 250 грн (750 розмірів*2 007 грн прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 28.11.2019).
Останнє за часом набуття спірних активів у цій справі відбулось 12.04.2025. Для визначення межі, встановленої ст. 368-5 КК України, підлягає застосуванню розмір, встановлений цією статтею в редакції Закону № 263-IX від 31.10.2019, яка діяла до 17.07.2025, як такий, що є більш сприятливий для особи, оскільки встановлює кримінальну відповідальність за більшу суму різниці набутих активів. Так, цією статтею була встановлена межа в шість тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Розрахований відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу XX ПК України, підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПК України та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» неоподатковуваний мінімум доходів громадян з 01.01.2025 становив 3 028 грн * 50 % = 1 514 грн. Тобто для пред`явлення відповідного позову максимальна різниця між вартістю активів та законними доходами не повинна перевищувати у 2025 році 6 500 НМДГ * 1 514 грн = 9 841 000 грн.
Отже, зазначена вище різниця між вартістю набутих активів і законними доходами ОСОБА_1 і його дружини в сумі 8 562 837,14 грн перевищує мінімальну межу в розмірі 1 505 250 грн та не перевищує межу, встановлену ст. 368?5 КК України (у редакції Закону № 263-IX від 31.10.2019), в розмірі 9 841 000 грн.
Зібрані відомості про суми законних доходів ОСОБА_3 (разом з її чоловіком ОСОБА_4 ), ОСОБА_5 детально наведені прокурором у заяві про забезпечення позову та за твердженнями останнього, також не давали цим особам можливості придбати відповідні активи.
Такі відомості можуть вказувати на те, що відповідні активи, набуті як самим ОСОБА_1 , так і іншими фізичними особами - ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , щодо яких прокурор має намір подати позов, відповідають ознакам активів, щодо яких може бути пред`явлений позов держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання цих активів необґрунтованими та стягнення їх або їх вартості в дохід держави, про стягнення доходів, отриманих від необґрунтованих активів.
При цьому суд цілком свідомий того, що питання обґрунтованості позовних вимог вирішуватиметься за результатами розгляду майбутнього позову відповідно до ст. 291 ЦПК України.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 відчужив 20.02.2026 1/2 частки будинку відпочинку та 1/2 частки земельної ділянки, що могли бути предметом спору, після отримання листа від Управління проведення моніторингу способу життя та контролю щодо повноти заповнення декларації Національного агентства з питань запобігання корупції від 26.06.2025 № 282-01/55573-25 про надання пояснень та підтверджуючих документів щодо придбання та користування рухомим та нерухомим майном, суд обґрунтовано припускає, що особи, до яких може бути пред`явлено позов, до його подання або під час судового провадження можуть вжити заходи для відчуження третім особам інших активів, які прокурор вказує як необґрунтовані, і на яке може бути звернене стягнення, у разі задоволення позовних вимог.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 як титульні власники активів, які можуть бути предметом спору, мають правомочність розпоряджатись ними (зокрема відчужити), а також те, що ОСОБА_1 має дійсну до 26.07.2029 довіреність від 26.07.2024 № 1635, яку видала йому ОСОБА_5 і якою він уповноважений представляти інтереси довірителя з усіх питань, які стосуються її як власниці житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 та приналежної до нього земельної ділянки з правом розпорядження ними (продажу обміну, оренди, передачі в іпотеку), суд припускає, що відповідачі особисто або через своїх представників до подачі позовної заяви або під час судового провадження можуть вжити заходи для відчуження третім особам спірних активів.
Також суд ураховує відомості про те, що дохід осіб, які можуть набути статус відповідачів, є значно меншим в порівнянні із ціною майбутнього позову та розміром позовних вимог до кожного з них.
За наведених обставин, суд переконаний, що відсутність арешту (який означає заборону розпорядження майном до ухвалення рішення щодо позовних вимог прокурора) на квартиру, житловий будинок та транспортний засіб, що можуть бути предметом спору, може унеможливити виконання рішення суду про визнання таких активів необґрунтованими та стягнення їх, їхньої вартості в дохід держави в разі задоволення позову.
Отже, наданими суду відомостями підтверджуються: існування спору між особами, які можуть стати сторонами; зв`язок між обраним заходом забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги; існування ризиків неможливості та істотного ускладнення виконання рішення суду в разі задоволення майбутніх позовних вимог держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про задоволення заяви прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане в заяві нерухоме майно та транспортний засіб, щодо яких прокурор має намір заявити позов.
Такий захід забезпечення позову здатний досягнути мети, задля якої він застосовується, і попередити виникнення ситуації, коли рішення суду, у разі задоволення позову, не можливо буде виконати або його виконання буде істотно ускладненим.
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта майна - це перешкода у вільному розпорядженні майном (постанова Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19). Суд зауважує, що арешт майна не є перешкодою для реалізації права користування таким майном відповідачами чи іншими визначеними ними особами, у той час як заборона на користування майном є окремим видом забезпечення позову, передбаченим п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, який у даному випадку не розглядається.
Оскільки правомочність розпорядження включає в себе можливість власника визначати фактичну та юридичну долю речі шляхом знищення, видозмінення, відчуження або передачі її в тимчасове володіння іншим особам тощо, накладення арешту на майно включає в себе заборону його відчужувати.
Згідно з ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Проте в цьому випадку суд не вбачає підстав для зустрічного забезпечення, оскільки особи, за якими майно зареєстроване на праві власності та які можуть набути статусу відповідачів, не обмежуються у праві володіння та користування майном та, як наслідок, відсутні підстави вважати, що власникам будуть завдані збитки, пов`язані із забезпеченням позову.
За наведених обставин заява прокурора про забезпечення позову підлягає задоволенню повністю.
Керуючись ст. 149, 150-153, 260, 261, 290-292, 353-355 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву позивача про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт (шляхом заборони розпорядження) на активи, які є предметом спору, а саме:
1) квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 67,6 кв.м., яка на праві власності належить ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 та ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
2) житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 житловою площею 89,5 кв. м, загальною площею 192,2 кв. м, та приналежну до нього земельну ділянку площею 0,0729 га з кадастровим номером: 5610100000:01:055:0113, який на праві власності належить ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
3) автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Toureg» 2019 року випуску, vin-код: НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Примірник цієї ухвали надіслати прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Посвистаку Олександру Миколайовичу - для відома і виконання у відповідній частині, відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - для відома, а також державному органу реєстрації транспортних засобів для виконання у відповідній частині.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Строк пред`явлення ухвали до виконання - три місяці з наступного дня після її постановлення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Оскарження ухвали не перешкоджає розгляду справи.
Роз`яснити, що згідно зі ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Стягувачем на підставі цієї ухвали є Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (код ЄДРПОУ 45252419, вул. Ісаакяна, 17, м. Київ, 01135), а боржниками:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8 , проживає за адресою: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків, НОМЕР_5 .
Повна ухвала складена 08.06.2026.
Головуючий суддя О.В. Олійник
Судді О.Я. Саландяк
К.Ю. Широка