ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 червня 2026 року 

м. Київ

справа № 991/528/19

провадження № 51-285км26

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 , 

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_4 , 

прокурора ОСОБА_5 , 

засудженого ОСОБА_6 ,

представника

потерпілого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Вищого антикорупційного суду від 9 червня 2025 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 6 листопада 2025 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000001157, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Харків, жителя АДРЕСА_1 , 

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Вищого антикорупційного суду, залишеним без зміни ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду,  ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 364 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади на підприємствах державної форми власності, пов`язані зі здійсненням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки, та на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК його звільнено від покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні в сумі 135 369, 20 грн.

Цивільний позов ДП «Укркосмос» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_6 на користь підприємства майнову шкоду в розмірі 65 735 049, 71 грн.

Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.

Крім того, у цьому кримінальному провадженні було висунуто обвинувачення також Особа-1, однак ухвалою суду від 17 квітня 2024 року кримінальне провадження в частині обвинувачення Особа-1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК було закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК, у зв`язку зі смертю обвинуваченого.

За висновком суду першої інстанції, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК, виразилось у зловживанні службовим становищем, тобто умисному в інтересах третьої особи - компанії Briklin Limited, використанні ОСОБА_6 , як службовою особою, свого службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки для охоронюваних законом державних інтересів у вигляді заподіяння збитків ДП «Укркосмос» у розмірі 8 245 000 доларів США, що складає 65 735 049, 71 грн, за таких обставин.

Так, судом встановлено, що під час реалізації заходів щодо створення в Україні Національної супутникової системи зв`язку (НССЗ) було укладено низку договорів та здійснено фінансові платежі на їх виконання, які детально описані у вироку. 

При цьому, під час дії вищезазначених договорів ОСОБА_6 , обіймаючи посаду Генерального директора ДП «Укркосмос», яке є замовником створення НССЗ, діючи умисно за попередньою змовою із Особа-1, в інтересах компанії Briklin Limited, використав всупереч інтересам служби своє службове становище, а саме: в один із днів з 22 до 25 квітня 2011 року, перебуваючи у службовому відрядженні у м. Монреаль (Канада), вийшов за межі наданих йому директив на ведення переговорів, визначених у затвердженому 21 квітня 2011 року виконуючим обов`язки генерального директора Національного космічного агентства України (з 9 грудня 2010 року Державне космічне агентство України) технічному завданні на його відрядження, всупереч п.п. 3.1, 4.1, 7.1, 7.2, 8.1 Статуту ДП «Укркосмос», п. 6.4 Контракту з керівником підприємства, що перебуває у державній власності, від 10 травня 2010 року, підписав та передав 25 квітня 2011 року представнику канадської компанії MDA (MacDonald, Dettwiler and Associates Corporation) листа з вказівкою здійснити початковий платіж компанією МDA на користь Briklin Limited, підконтрольної Особа-1, за контрактами, участі в підписанні яких ДП «Укркосмос» не брало, гарантувавши водночас прийняття на себе будь-яких пов`язаних із цим ризиків у майбутньому.

Внаслідок цього, 2 травня 2011 року компанією MDA на підставі зазначеного листа від генерального директора ДП «Укркосмос» ОСОБА_6 про перерахування коштів на користь Briklin Limited, всупереч п. 9.3 ст. 9 Контракту на пускові послуги № SC-21170 від 14 жовтня 2010 року (зі змінами від 13 квітня 2011 року), за яким MDA зобов`язувалося виконати відповідний обов`язок після отримання від ДП «ВО ПМЗ ім. О. М. Макарова», ДП «КБ «Південне» та ФДУП «ЦЕНКІ» Сертифікату про отримання Платежу по Етапу, перераховано на банківський рахунок Briklin Limited 26 100 000 доларів США.

Далі ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що підписання та передача листа на адресу канадської MDA від 25 квітня 2011 року про перерахування коштів на користь Briklin Limited не передбачалися заздалегідь затвердженим до цього технічним завданням на його відрядження, остерігаючись викриття своїх протиправних дій, після повернення із Канади не зареєстрував його в Книгах обліку вихідної кореспонденції ДП «Укркосмос» та всупереч п. 8.1 Статуту ДП «Укркосмос» не повідомив про його створення та передачу компанії MDA в надісланому на адресу Державного космічного агентства України звіті про відрядження листом від 10 травня 2011 року (№ 353/2011).

Водночас Особа-1, отримавши 2 травня 2011 року в своє відання від канадської MDA 26 100 000 доларів США та маючи можливість здійснення вирішального впливу на господарську діяльність компанії Briklin Limited, в період часу з 2 травня по 23 серпня 2011 року забезпечив перерахування всупереч умовам Контракту на пускові послуги № SC-21170 та субпідрядному Контракту № 130 (від 12 січня 2011 року) на рахунки інших фізичних та юридичних осіб кошти, без мети їх повернення, на загальну суму 8 245 000 доларів США.

У зв`язку з цим, внаслідок розтрати Особа-1 коштів, отриманих від канадської MDA на підставі підписаного та переданого ОСОБА_6 листа від 25 квітня 2011 року, шляхом їх перерахування на рахунки інших фізичних та юридичних осіб, замовнику за контрактом № 60141 від 13 травня 2010 року ДП «Укркосмос» було спричинено збитки у розмірі 8 245 000 доларів США, що складає 65 735 049, 71 грн.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК, у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК. 

На думку засудженого, суди допустили порушення права на захист та принципу змагальності сторін, оскільки поклали в основу судових рішень первинно недопустимий доказ - копію листа від 25 квітня 2011 року, за відсутності його оригіналу, при цьому не забезпечили належної процесуальної перевірки достовірності такого доказу. Отже, цей доказ є недопустимим, як і похідні від нього.

Стверджує, що за встановлених судами обставин, відсутні як об`єктивні так і суб`єктивні ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, а також вважає, що його винуватість у вчиненні цього правопорушення не доведена поза розумним сумнівом належними і допустимими доказами. 

Крім іншого, не погоджується з вирішенням цивільного позову, а також вважає необґрунтованими висновки судів про наявність попередньої змови на вчинення злочину, оскільки докази на підтвердження цього відсутні. 

Суд апеляційної інстанції не виконав покладених на нього обов`язків, передбачених статтями 404, 419 КПК, щодо повної перевірки доводів апеляційної скарги та надання вмотивованих відповідей на кожен істотний довід сторони захисту. 

Отже, судові рішення є незаконними і необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Також, засуджений подав клопотання, в якому зазначає, що у разі якщо Суд не встановить підстав для закриття кримінального провадження з підстав, викладених у касаційній скарзі, то він просить звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності та закрити кримінальне провадження. 

Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_7 , подав заперечення, в яких просить касаційну скаргу та клопотання засудженого залишити без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити. Представник потерпілого та прокурор заперечували проти задоволення цієї скарги. 

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Водночас Суд звертає увагу, що в поданій касаційній скарзі засуджений серед іншого, не погоджується з установленими фактичними обставинами кримінального провадження, вказує на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та ставить під сумнів достовірність окремих доказів, тоді як їх перевірка, як зазначалося вище, на підставі положень статей 433, 438 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена.

Тобто, такі доводи касаційної скарги не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки Суд не вправі виходити за межі фактів та обставин, установлених у судах першої та апеляційної інстанцій, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, установлених судами нижчих інстанцій.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Згідно зі ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. 

За правилами ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення). 

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

Згідно з приписами ст. 418, ч. 2 ст. 419 КПК судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.

У цьому кримінальному провадженні наведених положень процесуального закону судами попередніх інстанцій було дотримано.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, зроблено з додержанням ст. 23 КПК, на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини кримінального провадження ґрунтуються на аналізі показань свідків, а також письмових доказах, наявних в матеріалах справи.

Зіставивши докази в їх взаємозв`язку суд визнав, що показання учасників судового процесу, як і дані протоколів слідчих дій, експертних висновків та інших письмових доказів, на підставі ст. 84 КПК є процесуальними джерелами доказів, і правомірно поклав їх в основу ухваленого рішення.

За наслідками судового розгляду даного кримінального провадження судом було встановлено, що під час реалізації заходів щодо створення в Україні НССЗ було укладено низку договорів та здійснено фінансові платежі на їх виконання, а саме:

- 15 грудня 2009 року між ДП «Укркосмос» (Позичальник) та Канадською експортною агенцією (КЕА) (Кредитор) укладено кредитний договір, згідно з яким ДП «Укркосмос» залучило від КЕА кредит на загальну суму 292 433 560 доларів США;

- 15 грудня 2009 року між Кабінетом міністрів України (КМУ), що діяв від імені України (Гарант), та КЕА, у зв`язку з наданням КЕА кредиту ДП «Укркосмос», укладено Гарантійну угоду, відповідно до пп. (а) п. 4.1 розділу 4 якої Гарант повністю, безумовно і безвідклично гарантував КЕА належну і своєчасну сплату та повне отримання КЕА заборгованості, що гарантується, та цим повністю, безумовно та безвідклично зобов`язується сплатити КЕА, не пізніше ніж через 10 робочих днів після отримання письмової вимоги КЕА, будь-яку та всю заборгованість, що гарантується. Надалі цей договір зазнавав змін шляхом укладання додаткових договорів;

- 15 грудня 2009 року між ДП «Укркосмос» та Міністерством фінансів України укладено договір № 28010-02/137 про порядок відшкодування витрат державного бюджету, які можуть виникнути на виконання гарантійних зобов`язань КМУ, що випливають з Кредитного договору від 15 грудня 2009 року між ДП «Укркосмос» та КЕА. Цей договір також з часом зазнавав змін шляхом укладання додаткових договорів;

- 24 червня 2010 року між Міністерством фінансів України (Заставодержателем) та ДП «Укркосмос» (Заставодавцем) укладено Договір застави майнових прав № 28010-02/83, відповідно до якого цей договір забезпечував виконання зобов`язань Заставодавця перед Заставодержателем за Договором про відшкодування № 28010-02/137 від 15 грудня 2009 року, зокрема зобов`язання вносити плату за надання державою гарантії, відшкодовувати витрати Державного бюджету України у разі виконання Гарантом Гарантійної угоди від 15 грудня 2009 року з повернення та обслуговування кредиту, наданого Заставодавцю КЕА відповідно до Кредитного договору від 15 грудня 2009 року, сплачувати пеню, а також інші зобов`язання Заставодавця перед Заставодержателем, що виникають на підставі Договору про відшкодування. Відповідно до Договору застави № 28010-02/83 від 24 червня 2010 року предметом застави є майнові права за контрактом від 22 червня 2009 року, що укладений ДП «Укркосмос» та MDA на поставку супутника (виведення на орбіту) та майнові права за всіма контрактами з користувачами ресурсу зазначеного супутника, що будуть укладатися Заставодавцем;

- 13 травня 2010 року між ДП «Укркосмос» (Замовник) та канадською MDA (Підрядник) підписано контракт на поставку НССЗ, реєстраційний номер 60141. Надалі цей договір зазнавав змін шляхом укладання додаткових договорів;

- 16 липня 2010 року КЕА, у зв`язку з отриманням днем раніше заявки від ДП «Укркосмос», на виконання умов Кредитного договору від 15 грудня 2009 року та Контракту № 60141 від 13 травня 2010 року, перерахувала MDA 45 944 000 доларів США, з яких для виготовлення Товарів та Послуг 40 000 000 доларів США, а для сплати Комісії за ризики 5 944 000 доларів США;

- 16 вересня 2010 року, після отримання другої заявки від ДП «Укркосмос» відповідно до умов Кредитного договору від 15 грудня 2009 року та Контракту № 60141 від 13 травня 2010 року КЕА перераховано MDA 144 649 560 доларів США, з яких для виготовлення Товарів та Послуг 112 760 000 доларів США, а для сплати Комісії за ризики 31 889 560 доларів США;

- у 2010 році розпочато обслуговування кредиту, залученого ДП «Укркосмос» від КЕА під державні гарантії для створення НССЗ;

- 24 вересня 2010 року між MDA та компанією Briklin Limited укладено Договір про надання послуг, відповідно до умов якого MDA виявила намір в отриманні від Briklin Limited допомоги щодо: укладення з Федеральним державним унітарним підприємством «Центр експлуатації наземних космічних засобів» (ФДУП «ЦЕНКІ») Договору про надання послуг запуску та здійсненні відповідних платежів; координації всіх аспектів запуску з Департаментами Уряду України та ін.;

- 14 жовтня 2010 року між MDA, як замовником, ФДУП «ЦЕНКІ», як постачальником пускових послуг та Briklin Limited, як фінансовим координатором програми, укладено субпідрядний Контракт на пускові послуги № SC-21170, відповідно до якого предметом Контракту є надання ППП послуг в космічному просторі шляхом запуску супутника «Либідь», поставленого Замовником до Стартової Позиції, на геостаціонарну орбіту та проведення комплексу підготовчих наземних робіт та допоміжних послуг. Далі цей договір зазнавав змін шляхом укладання додаткових договорів;

- 12 січня 2011 року між ФДУП «ЦЕНКІ», як замовником, ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова», як постачальником, та Briklin Limited, як платником, укладено субпідрядний Контракт № 130 на виконання робіт щодо виготовлення та поставки РН «Зеніт-2SB», згідно якого предметом сторони визначили виконання робіт щодо виготовлення та поставки Замовнику ракети-носія (РН) «Зеніт-2SB» з відповідними технічними характеристиками. Далі цей договір зазнавав змін шляхом укладання додаткових договорів;

- 11 лютого 2011 року між ФДУП «ЦЕНКІ», як замовником, ДП «КБ «Південне», як підрядником, та компанією Briklin Limited, як платником, укладено субпідрядний Договір № 7/11 на виконання робіт з аналітичної інтеграції космічного апарату «Либідь» з космічним ракетним комплексом «Зеніт-М», аналізу місії, управління місією на системному рівні та авторського нагляду за виготовленням РН «Зеніт-2SБ80», відповідно до умов якого Підрядник зобов`язаний надати послуги з аналітичної інтеграції космічного апарата «Либідь» з КРК «Зеніт-М», аналізу місії та управлінню місією на системному рівні у відповідності з Технічним завданням, Замовник - прийняти, а Платник - оплатити виконання Робіт за Договором та Технічну Документацію, яка поставляється згідно з Специфікацією. Надалі цей договір зазнавав змін шляхом укладання додаткового договору.

Як вже зазначалось вище у цій постанові, під час дій вказаних договорів ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою із Особа-1, в інтересах компанії Briklin Limited, перебуваючи у службовому відрядженні у м. Монреаль, вийшов за межі наданих йому директив на ведення переговорів, підписав та передав представнику канадської MDA листа з вказівкою здійснити початковий платіж компанією МDA на користь Briklin Limited, підконтрольної Особа-1, за контрактами, участі в підписанні яких ДП «Укркосмос» не брало, гарантувавши водночас прийняття на себе будь-яких пов`язаних із цим ризиків у майбутньому.

Внаслідок цього, компанією MDA на підставі зазначеного листа від генерального директора ДП «Укркосмос» ОСОБА_6 , всупереч п. 9.3 ст. 9 Контракту на пускові послуги № SC-21170 від 14 жовтня 2010 року, за яким MDA зобов`язувалося виконати відповідний обов`язок після отримання від ДП «ВО ПМЗ ім. О. М. Макарова», ДП «КБ «Південне» та ФДУП «ЦЕНКІ» Сертифікату про отримання Платежу по Етапу, перераховано на банківський рахунок Briklin Limited 26 100 000 доларів США.

Далі ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що підписання та передача вказаного вище листа не передбачалися заздалегідь затвердженим до цього технічним завданням на його відрядження, остерігаючись викриття своїх протиправних дій, після повернення із Канади не зареєстрував його в Книгах обліку вихідної кореспонденції ДП «Укркосмос» та не повідомив про його створення і передачу компанії MDA в звіті про відрядження листом від 10 травня 2011 року. 

Водночас Особа-1, отримавши в своє відання від канадської MDA 26 100 000 доларів США та маючи можливість здійснення вирішального впливу на господарську діяльність компанії Briklin Limited, забезпечив перерахування всупереч умовам Контракту на пускові послуги № SC-21170 та субпідрядному Контракту № 130 на рахунки інших фізичних та юридичних осіб кошти, без мети їх повернення, на загальну суму 8 245 000 доларів США.

Внаслідок розтрати Особа-1 коштів, отриманих від канадської MDA на підставі підписаного та переданого ОСОБА_6 листа від 25 квітня 2011 року, замовнику за контрактом ДП «Укркосмос» було спричинено збитки у розмірі 8 245 000 доларів США, що складає 65 735 049, 71 грн.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що вищевказаних висновків Вищий антикорупційний суд дійшов на підставі безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказів, зміст та оцінка яких детально відображені у вироку суду. 

При цьому судом було надано детальну оцінку всім доказам, в тому числі, з поділом у вироку на такі розділи: ознаки суб`єкта кримінального правопорушення; ознаки об`єктивної сторони кримінального правопорушення, щодо вчинення обвинуваченим протиправних дій з використанням службового становища; щодо невідповідності дій обвинуваченого інтересам служби; щодо наявності у Особа-1 вирішального впливу на господарську діяльність компанії Briklin Limited та забезпечення ним перерахування отриманих в своє відання від канадської MDA коштів всупереч умовам Контракту на пускові послуги 

№ SC-21170 від 14 жовтня 2010 року та субпідрядному Контракту № 130 від 12 січня 2011 року на рахунки інших фізичних та юридичних осіб, без мети їх повернення, на загальну суму 8 245 000 доларів США; щодо спричинення діянням обвинуваченого тяжких наслідків для охоронюваних законом інтересів юридичної особи, у вигляді заподіяння матеріальних збитків ДП «Укркосмос» у розмірі 8 245 000 доларів США (65 735 049, 71 грн); щодо вчинення ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб спільно із Особа-1; щодо ознак суб`єктивної сторони кримінального правопорушення; щодо об`єкту кримінального правопорушення; щодо допустимості доказів; щодо оцінки доводів та доказів сторони захисту: щодо меж оцінки доводів сторони захисту; щодо оцінки судом показань обвинуваченого ОСОБА_6 ; щодо доводів захисту про недопустимість та недостовірність як доказу копії листа від 25 квітня 2011 року, яка була вилучена під час санкціонованого обшуку у приміщеннях ДП «Укркосмос»; щодо доводів та доказів сторони захисту про відсутність збитків внаслідок дій обвинуваченого; щодо оцінки судом документів, наданих стороною захисту як докази.

З урахуванням доводів касаційної скарги засудженого, колегія суддів вважає за необхідне детальніше зупинитись на деяких з вищезазначених розділах. 

Зокрема, відносно встановлення ознак суб`єкта кримінального правопорушення Вищий антикорупційний суд у вироку зазначив, що на період подій, які інкримінувались ОСОБА_6 (квітень 2011 року), останній постійно обіймав посаду генерального директора ДП «Укркосмос», пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а отже відповідно до п. 1 Примітки до ст. 364 КК він відповідав ознакам спеціального суб`єкта кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, тобто службової особи.

Наведене підтверджується фактичними даними, які містяться у: статуті ДП «Укркосмос»; контракті з директором ДП «Укркосмос» ОСОБА_6 з продовженням; наказі генерального директора НКАУ від 10 вересня 2010 року, згідно з яким ОСОБА_6 призначено на посаду генерального директора ДП «Укркосмос»; наказі про звільнення ОСОБА_6 з посади генерального директора ДП «Укркосмос», зміст яких детально відображено у вироку.

Встановлюючи ознаки об`єктивної сторони кримінального правопорушення, зокрема, коло повноважень, якими обвинувачений наділявся у зв`язку із займаною посадою (службове становище) та інтересів служби, Вищий антикорупційний суд послався на положення Статуту ДП «Укркосмос» та зміст контракту №5-2010, укладеного між Національним космічним агентством України, як органом управління майном ДП «Укркосмос», та ОСОБА_6 , як керівником підприємства, що є у державній власності. 

Проаналізувавши вищезгадані документи, суд дійшов висновку, що як статут державного підприємства, так і контракт зобов`язували ОСОБА_6 , як генерального директора: діяти найбільш ефективно заради забезпечення прибутку державного підприємства; ефективно використовувати та зберігати державне майно та кошти, які знаходяться у віданні підприємства (зокрема, залучені кредитні кошти); реалізовувати проект створення НССЗ в цілому та фінансове забезпечення цього проекту; погоджувати з НКАУ накази про свої закордонні відрядження, бути підзвітним Національному космічному агентству України.

Крім цього, суд звернув увагу на те, що відповідні документи також надають можливість визначити, в чому полягали інтереси служби ОСОБА_6 - ефективна підприємницька діяльність ДП «Укркосмос», одержання останнім прибутку (доходу) за рахунок здійснення підприємницької діяльності, зокрема, щодо створення та експлуатації НССЗ.

Обґрунтовуючи свій висновок про вчинення ОСОБА_6 протиправних дії з використанням службового становища, Вищий антикорупційний суд вказав, що факт підписання ОСОБА_6 відповідного листа з використанням свого службового становища та його передачі представнику канадської MDA підтверджується: копією листа ОСОБА_6 від 25 квітня 2011 року, що була вилучена під час обшуку у приміщеннях ДП «Укркосмос» (підтверджується обізнаність ОСОБА_6 про залучення компанією MDA фінансового координатора Briklin Limited, з яким ДП «Укркосмос» не мав жодних договірних відносин, тим не менш, будучи, згідно з текстом цього ж листа, поінформованим Briklin Limited про обставини, які перешкоджають MDA здійснити платіж на користь Briklin Limited, ОСОБА_6 , як генеральний директор ДП «Укркосмос», від імені підприємства дав компанії MDA доручення здійснити необхідний платіж на користь Briklin Limited та звільнив компанію MDA від відповідальності щодо цього доручення); копією цього ж листа, яка була вилучена в електронному вигляді під час огляду електронної поштової скриньки ДП «Укркосмос»; копією цього ж листа, яка була надана компанією MDA як додаток до заперечень на позов ДП «Укркосмос», що надійшов на розгляд Лондонського арбітражу; копією електронного листа від 25 квітня 2011 року від ОСОБА_9 ОСОБА_8 з текстом, який є ідентичним тексту листа, підписаного цього ж дня ОСОБА_6 у Монреалі. Копія відповідного електронного листа була надана компанією MDA як додаток до заперечень на позов ДП «Укркосмос», що надійшов на розгляд Лондонського арбітражу; висновком судово-почеркознавчої експертизи від 19 червня 2017 року № 387/1 (підтверджено, що підпис, який послужив оригіналом для відповідного зображення підпису в копії листа ДП «Укркосмос» до MDA від 25 квітня 2011 року виконаний ОСОБА_6 ); протоколом, складеним за результатами проведення НСРД 

-аудіоконтролю особи щодо ОСОБА_6 від 7 травня 2018 року (у вільному спілкуванні ОСОБА_6 повідомляє співрозмовнику, що підписував лист, який залишився в Канаді і в цьому листі йшлося про необхідність пришвидшення відправки коштів на Briklin Limited (слова ОСОБА_6 : «Ми підписали лист про те, щоб пришвидшити відправку коштів на Briklin Limited, двадцять шість мільйонів»).

Також суд послався на показання: свідка ОСОБА_9 про те, що оригінал листа від 25 квітня 2011 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 (співробітник ДП «Укркосмос») після виготовлення копії залишили у себе; свідка 

ОСОБА_16, яка повідомила, що у компанії MDA працювала з січня 2011 року по листопад 2015 року та зазначила, що їй відомо про те, що в квітні 2011 року ДП «Укркосмос» було підписано в Монреалі гарантійний лист. На скільки свідок пригадує, вона бачила оригінал вказаного листа, однак його зміст не пам`ятає. Вказаний лист сприймався як офіційний юридичний документ ДП «Укркосмос». Після отримання цього гарантійного листа, компанією MDA були проведені платежі на рахунок компанії Briklin Limited, призначені для оплати послуг українських субпідрядників. Інші можливі причини для проведення такого платежу свідку невідомі; свідка ОСОБА_8 , котрий повідомив, що знайомий з Особа-1 та ОСОБА_6 , оскільки працював фінансовим директором ДП «Укркосмос». Стосовно відрядження у квітні 2011 році пояснив, що воно відбувалося з метою розпочати програму з будівництва супутника. Під час вказаного відрядження він разом із генеральним директором ДП «Укркосмос» зустрічалися декілька разів в офісі компанії MDA з ОСОБА_9. Щодо обставин підписання 25 квітня 2011 року генеральним директором ДП «Укркосмос» гарантійного листа, який включав в себе вказівку компанії MDA на перерахування певних коштів компанії Briklin Limited, зазначив, що можливо такий лист підписувався, однак точно він не пригадує. Підтвердив наявність на врученій йому під час судового засідання фотокопії вказаного листа його підпису, що свідчить про ознайомлення його з вказаним документом. Зазначив, що вказаний лист готувала канадська сторона, а саме ОСОБА_9. Чому він був на бланку ДП «Укркосмосу», йому невідомо. Оригінал вказаного листа залишився у канадської сторони. Щодо компанії Briklin Limited зазначив, що вона є посередником в угоді про надання пускових послуг між компанією MDA та іншими субпідрядниками. Також свідок зазначив, що працював директором ТОВ «Барви-2005», опосередкованим власником якого був Особа-1.

Суд наголосив на тому, що ОСОБА_6 , згідно зі Статутом мав погоджувати з НКАУ накази про свої закордонні відрядження та бути підзвітним НКАУ. Такі обов`язки обумовлювали необхідність затвердження службовими особами НКАУ технічного завдання на відрядження та звіту про відрядження. Вказані документи, на практиці, складалися самим ОСОБА_6 та передавалися на затвердження службовим особам НКАУ.

З урахуванням наведеного суд встановив, що підписання ОСОБА_6 листа від 25 квітня 2011 року відбулось з виходом за межі наданих йому директив (повноважень) на ведення переговорів, що підтверджується фактичними даними, які містяться у: наказі ДП «Укркосмос» від 18 квітня 2011 року про відрядження ОСОБА_6 до Монреаля; наказі ДП «Укркосмос» від 21 квітня 2011 року про покладення виконання обов`язків директора ДП «Укркосмос» на час відрядження ОСОБА_6 на ОСОБА_10 ; технічному завданні на відрядження, в якому відсутні будь-які завдання на вирішення питань з так званим «первинним платежем» на користь інших юридичних осіб, з якими ДП «Укркосмос» не мало договірних відносин, а також завдання щодо підписання від імені ДП «Укркосмос» будь-яких листів; документах, наданих на підтвердження перебування ОСОБА_6 у відрядженні; листі про результати відрядження та звіті про відрядження, у яких відсутні будь-які згадки про підписання листа на адресу MDA та наведених у ньому фінансових гарантій; журналах обліку кореспонденції ДП «Укркосмос», у яких відсутні будь-які дані про реєстрацію згаданого листа на адресу MDA.

Вищий антикорупційний суд, обґрунтовуючи висновок в частині невідповідності дій ОСОБА_6 інтересам служби, наголосив на тому, що з досліджених доказів убачається, що останній використав службові повноваження усупереч тим завданням, які покладалися на нього Статутом ДП «Укркосмос» та Контрактом з керівником підприємства, тобто він діяв всупереч інтересам служби.

Зокрема, суд вказав, що суперечність дій ОСОБА_6 інтересам служби підтверджується фактичними даними щодо умов, які містяться у: Кредитному договорі від 15 грудня 2009 року (ДП «Укркосмос» залучило у КЕА кредит на запуск супутника); Договорі про відшкодування № 28010-02/137 від 15 грудня 2009 року та додаткових договорах до нього (які містили умови, щодо порядку відшкодування витрат державного бюджету, які можуть виникнути на виконання гарантійних зобов`язань КМУ, що випливають з Кредитного договору від 15 грудня 2009 року між ДП «Укркосмос» та КЕА); Гарантійній угоді від 15 грудня 2009 року (відповідно до умов якої КМУ, як Гарант, гарантував КЕА належну і своєчасну сплату та повне отримання КЕА заборгованості за Кредитним договором від 15 грудня 2009 року); Контракті № 60141 від 13 травня 2010 року, укладеному між ДП «Укркосмос» і MDA (у якому зафіксовано умови щодо поставки НССЗ); Договорі застави № 28010-02/83 від 24 червня 2010 року, умови якого забезпечували виконання зобов`язань за Кредитним договором від 15 грудня 2009 року.

Суд дійшов висновку, що станом на кінець 2010 року існувала система укладених договорів, яка була самодостатньою для успішного завершення супутникового проекту та не потребувала вчинення директором ДП «Укркосмос» дій в інтересах будь-яких фінансових координаторів, зокрема в особі Briklin Limited, щодо здійснення MDA платежу за рахунок частини раніше залучених ДП «Укркосмос» під державні гарантії кредитних коштів для створення НССЗ. Таким чином, підписуючи лист від 25 квітня 2011 року, ОСОБА_6 фактично діяв не в інтересах служби та інтересах ДП «Укркосмос», які полягали у створенні НССЗ та подальшій економічно вигідній її експлуатації, а в інтересах сторонньої для нього компанії Briklin Limited, що полягали в отриманні останньою коштів без дотримання всіх формалізованих процедур, які були зафіксовані в укладених договорах та існували в компанії MDA і мали на меті уникнення ризиків, що могли виникнути у зв`язку із здійсненням платежу офшорній компанії.

Крім цього суд звернув увагу на зміст довідки в.о. Генерального директора ДП «Укркосмос» ОСОБА_11 , яка була складена за результатами вивчення обставин та документів, пов`язаних із вищезгаданим листом, у якій зазначено, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_6 25 квітня 2011 року згідно з наказом ДП «Укркосмос» від 18 квітня 2011 року (№ 12к-2011) перебував у службовому відрядженні у місті Монреаль (Канада) з метою участі в нараді з компанією MDA з питань організації робіт по проекту створення НССЗ терміном на 9 днів з 22 по 30 квітня 2011 року, а виконання обов`язків Генерального директора на той час було покладено наказом ДП «Укркосмос» від 21 квітня 2011 року (№ 21ОС-2011) на ОСОБА_10 - першого заступника генерального директора, вважаємо, що лист від 25 квітня 2011 року, підписаний ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_9 , директора по Контрактам і Субконтрактам компанії MDA, необхідно вважати таким, що суттєво суперечить інтересам підприємства у відносинах з MDA як незалежним виконавцем послуг запуску за контрактом № 60141 від 13 травня 2010 року та має ознаки нікчемності. 

Окрім цього, ОСОБА_6 при підписанні від імені ДП «Укркосмос» вищезгаданого листа від 25 квітня 2011 року, який за своєю юридичною природою є гарантією (поручительством), порушено низку норм законодавства: 

1) Згідно з п. 7 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надання гарантій (поручительств) є фінансовою послугою. Відповідно до п. 1 ст. 5 зазначеного Закону фінансові послуги надаються фінансовими установами. ДП «Укркосмос» не є фінансовою установою. Окрім того, згідно зі Статутом ДП «Укркосмос» надання гарантій (поручительств) не є предметом його діяльності; 

2) Пунктом 1 ст. 560 ЦК передбачено, що гарантії надаються банком або іншою фінансовою установою, якими ДП «Укркосмос» не є; 

3) Пункт 4 ст. 67 ГК передбачає, що державні підприємства, яким є ДП «Укркосмос», надають гарантії або є поручителями за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, тобто за погодженням з Міністерством фінансів України; 

4) Згідно з п. 1 ст. 75 ГК ДП «Укркосмос» має діяти в рамках і виконувати свій фінансовий план, затверджений ДКАУ (п. 2 ст. 75 ГК). Витрати щодо відшкодування MDA шкоди в розмірі 8 245 000 доларів США не були передбачені затвердженим ДКАУ фінансовим планом ДП «Укркосмос» на 2011 і наступні роки; 

5) Пункт 5 ст. 75 ГК встановлює, що державне комерційне підприємство, яким є ДП «Укркосмос», не має права безоплатно передавати належне йому майно, частиною якого є кошти, іншим юридичним особам. Надання безоплатної гарантії відшкодування збитків MDA є безоплатною передачею ДП «Укркосмос» свого майна (у вигляді коштів) іншій юридичній особі; 

6) Згідно з тринадцятим абзацом п. 8.1.5. Статуту ДП «Укркосмос» його Генеральний директор погоджує з НКАУ (зараз ДКАУ) договори та угоди з юридичними особами на надання послуг на суму, що перевищує 1 млн грн. Лист ДП «Укркосмос» від 25 квітня 2011 року є односторонньою угодою щодо надання гарантійних послуг корпорації MDA в фактичному розмірі 8 245 000 доларів США; 

7) Надавши Листом від 25 квітня 2011 року вказівку MDA здійснити платіж на користь компанії «Briklin Limited» згідно з договором, стороною якого ДП «Укркосмос» не було, Генеральний директор ОСОБА_6 перевищив свої повноваження, втрутившись у відносини двох окремих іноземних суб`єктів господарювання і безпідставно обтяжив ДП «Укркосмос» фінансовими зобов`язаннями в фактичному розмірі 8 245 000 доларів США, чим зокрема порушив абзац третій п. 8.1.5. Статуту ДП «Укркосмос» щодо обов`язку Генерального директора ефективно використовувати та зберігати державне майно та кошти, які знаходяться у віданні ДП «Укркосмос»; 

8) Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлює, що протягом 180 днів з моменту здійснення платежу іноземному постачальнику товарів, робіт або послуг, резидент України має завершити імпортну операцію, тобто отримати товари, роботи або послуги. Лист від 25 квітня 2011 року навіть не передбачав отримання ДП «Укркосмос» якихось товарів, робіт або послуг внаслідок виконання гарантії по відшкодуванню шкоди MDA, яка фактично становить 8 245 000 доларів США.

Отже, Вищий антикорупційний суд зазначив, що як наслідок, дії ОСОБА_6 , що суперечили інтересам служби, призвели до такого: перерахування коштів компанією MDA, всупереч п. 9.3 ст. 9 Контракту на пускові послуги № SC-21170 від 14 жовтня 2010 року на банківський рахунок Briklin Limited 26 100 000 доларів США; Особа-1, отримавши в своє відання від канадської MDA вказані кошти та маючи можливість здійснення вирішального впливу на господарську діяльність компанії Briklin Limited, в період часу з 2 травня по 23 серпня 2011 року забезпечив перерахування всупереч умовам Контракту на пускові послуги № SC-21170 та субпідрядному Контракту № 130 на рахунки інших фізичних та юридичних осіб кошти, без мети їх повернення, на загальну суму 8 245 000 доларів США; спричинення матеріальних збитків ДП «Укркосмос» у розмірі 8 245 000 доларів США, що складає 65 735 049, 71 грн.

При цьому, суд зазначив, що суб`єктивна сторона даного кримінального правопорушення виразилась у тому, що ОСОБА_6 , вчиняючи протиправні дії з використанням службового становища, які суперечать інтересам служби, діяв умисно, в інтересах компанії Briklin Limited. 

Обґрунтовуючи свій висновок Вищий антикорупційний суд послався на фактичні дані, які містяться у: копії листа ОСОБА_6 , як генерального директора ДП «Укркосмос», до MDA від 25 квітня 2011 року; висновку судово-почеркознавчої експертизи Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ від 19 червня 2017 року, згідно з яким підтверджено, що підпис, який послужив оригіналом для відповідного зображення підпису в копії листа ДП «Укркосмос» до MDA (про перерахування коштів компанії Briklin Limited) виконаний ОСОБА_6 ; протоколі, складеному за результатами проведення НСРД -аудіоконтролю особи щодо ОСОБА_6 від 7 травня 2018 року, під час якого у вільному спілкуванні він повідомляє співрозмовнику, що підписував лист, який залишився в Канаді і в цьому листі йшлося про необхідність пришвидшення відправки коштів на Briklin Limited; показаннях свідка ОСОБА_9 про те, що оригінал листа від 25 квітня 2011 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 після виготовлення копії залишили у себе; технічному завданні на відрядження, в якому відсутні будь-які завдання на вирішення питань з так званим «первинним платежем» на користь інших юридичних осіб, з якими ДП «Укркосмос» не мало договірних відносин, а також завдання щодо підписання від імені ДП «Укркосмос» будь-яких листів; звіті про відрядження, у якому відсутні будь-які згадки про підписання листа на адресу MDA та наведених у ньому фінансових гарантій; копії акту роботи комісії з особливою думкою, яку готував ОСОБА_6 та якою підтверджується його схильність діяти в інтересах Особа-1 всупереч інтересам служби; протоколі, складеному за результатами проведення НСРД щодо Особа-1, а саме зняття інформації з його електронної поштової скриньки; протоколі, складеному за результатами проведення НСРД стосовно ОСОБА_6 , у якому зафіксовано телефонну розмову, під час якої ОСОБА_6 у вільному спілкуванні повідомив співрозмовнику, що після звільнення з ДП «Укркосмос» працює у Особа-1.

Отже, суд встановив, що ОСОБА_6 особисто підписав та передав 25 квітня 2011 року представнику канадської MDA лист з вказівкою здійснити початковий платіж компанією МDA на користь Briklin Limited, підконтрольної Особа-1, за контрактами, участі в підписанні яких ДП «Укркосмос» не брало, гарантувавши водночас прийняття на себе будь-яких пов`язаних із цим ризиків у майбутньому.

При цьому ОСОБА_6 усвідомлював можливі негативні наслідки його виконання компанією MDA. Про це свідчить заключна фраза у листі про те, що ДП «Укркосмос» звільняє компанію MDA від будь-якої відповідальності і бере усі пов`язані з виконанням листа ризики на себе. Водночас, сам лише факт підписання ОСОБА_6 такого листа, всупереч технічному завданню на відрядження, вже був очевидним виходом за межі службових повноважень ОСОБА_6 , оскільки ДП «Укркосмос» не був стороною договірних правовідносин між компанією MDA та ОСОБА_12 , і ОСОБА_6 , як генеральний директор ДП «Укркосмос», який мав детальну обізнаність про систему договорів щодо проекту створення НССЗ, а також значний управлінський досвід, не міг цього не усвідомлювати.

Крім того, попередні взаємовідносини ОСОБА_6 із Особа-1, свідчить про реальну можливість вчинення ОСОБА_6 дій в інтересах останнього, з огляду на що у нього існував мотив, за якого він був зацікавлений в отриманні вигоди підконтрольною Особа-1 компанією Briklin Limited.

До того ж, про умисел та мотив ОСОБА_6 також свідчить його посткримінальна поведінка, а саме той факт, що про підписання листа він не повідомив інших службових осіб ДП «Укркосмос» та НКАУ, і не відобразив інформацію про це у звіті про відрядження та документах ДП «Укркосмос», у яких реєструється вихідна кореспонденція. Окрім того, після звільнення з ДП «Укркосмос» ОСОБА_6 продовжив працювати в інтересах Особа-1, пов`язаних із діяльністю цього підприємства, про що вказують наведені вище розмови обвинуваченого, зафіксовані під час проведення НСРД.

Отже, Суд зазначив, що поза розумним сумнівом доводиться той факт, що ОСОБА_6 діяв всупереч чітко визначеним інтересам служби цілеспрямовано і вмотивовано, переслідуючи позбавлене сенсу для ДП «Укркосмос» і натомість вигідне для компанії Briklin Limited та її власника Особа-1 перерахування коштів як свою основну мету, усвідомлюючи водночас суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання.

Що стосується об`єкту даного кримінального правопорушення, то Вищий антикорупційний суд зазначив, що досліджені докази, зокрема, фактичні дані, які містяться у Статуті ДП «Укркосмос» та контракті з директором ДП «Укркосмос» ОСОБА_6 , вказують на те, що діяння останнього посягає на інтереси служби, що охороняються кримінально-правовим законом. Згідно з цими інтересами ОСОБА_6 , обіймаючи відповідну посаду директора ДП «Укркосмос», мав діяти найбільш ефективно, заради забезпечення максимального прибутку державного підприємства за рахунок здійснення підприємницької діяльності, зокрема, щодо створення та експлуатації НССЗ.

Разом з цим, внаслідок діяння обвинуваченого, яке призвело до збитків у вигляді втрати коштів у сумі 8 245 000 доларів США (65 735 049, 71 грн), саме цим інтересам ДП «Укркосмос» було заподіяно шкоду. Таким чином суд встановив наявність об`єкту кримінального правопорушення, яким є інтереси служби.

Вищий антикорупційний суд, обґрунтовуючи висновок в частині вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення за попередньою змовою з Особа-1, зазначив, що за встановлених обставин кримінального провадження саме Особа-1 забезпечив створення 29 липня 2009 року офшорної компанії Briklin Limited та залучив її до реалізації проекту зі створення НССЗ як фінансового координатора. 

Офіційним керівником компанії Особа-1 визначив не себе, а іншу особу, при цьому ця компанія була зареєстрована за законодавством Республіки Сейшельські Острови, хоча реалізація проекту НССЗ передбачалась на території України, Канади та російської федерації. З досліджених доказів вбачається, що компанія не здійснювала іншої діяльності, не пов`язаної із коштами, які залучались на виконання проекту НССЗ та не мала власних коштів для виконання взятих на себе фінансових зобов`язань щодо авансування витрат субпідрядникам.

Разом з цим, досліджені договори, які були укладені для реалізації проекту НССЗ, у своїй сукупності свідчать, що станом на кінець 2010 року вони становили собою систему укладених договорів, самодостатню для успішного завершення супутникового проекту, яка не потребувала додаткового залучення жодних фінансових координаторів, зокрема в особі Briklin Limited, що також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_9.

Отже, суд зазначив, що створення Особа-1 компанії Briklin Limited та її залучення до реалізації проекту НССЗ від самого початку мало на меті створення умов для нецільового використання залучених на цей проект коштів.

Суд звернув увагу на той факт, що у період реалізації проекту НССЗ Особа-1 обіймав посаду позаштатного радника із спеціальних питань генерального директора НКАУ; керівника робочої групи фінансово-економічного забезпечення Центру управління проектом; члена комісії зі службового розслідування обставин про надання КМУ державних гарантій на створення НССЗ. 

Тобто, обіймаючи такі посади, Особа-1 об`єктивно мав певний конфлікт між приватними інтересами як бенефіціарного власника компаній, залучених до проекту створення НССЗ, та тими службовими інтересами, якими він мав опікуватись, з огляду на зайняті посади. Також Особа-1 мав можливість впливу на ухвалення рішень генеральним директором НКАУ, який, зі свого боку, був уповноважений призначати на посаду генерального директора ДП «Укркосмос», а також звільняти його з цієї посади. Згідно зі Статутом ДП «Укркосмос», НКАУ та його генеральний директор здійснювали вирішальний вплив на прийняття рішень щодо майна, коштів та службових призначень цього підприємства.

Відтак, Особа-1 мав можливість здійснення опосередкованого впливу на призначення та діяльність генерального директора ДП «Укркосмос» ОСОБА_6 , зокрема і щодо питань, пов`язаних із фінансуванням проекту створення НССЗ. Вказане також підтверджується: копією акту роботи комісії із службового розслідування обставин надання КМУ державних гарантій на проект створення НССЗ з особливою думкою, яку готував ОСОБА_6 ; автобіографією Особа-1; протоколом, складеним за результатами проведення НСРД щодо Особа-1; протоколом про результати здійснення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 10 березня 2017 року (№ 19/1798т).

Крім того, будучи допитаним у суді, ОСОБА_6 пояснював, що коли обіймав посаду генерального директора ДП «Укркосмос» Особа-1 певний час виконував функції його радника, що також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 . До того ж, у протоколі, складеному за результатами проведення НСРД стосовно ОСОБА_6 , зафіксовано телефонну розмову, під час якої ОСОБА_6 у вільному спілкуванні повідомив співрозмовнику, що після звільнення з ДП «Укркосмос» працює у Особа-1. 

Також суд послався на показання свідка ОСОБА_14 , котрий підтвердив, що надавав ОСОБА_6 в оренду частину приміщення, що була у власності Особа-1, а також звернув увагу на те, що ОСОБА_6 та Особа-1 19 лютого 2011 року спільно виїжджали до Республіки Кіпр (де у Особа-1 було забезпечено відкриття рахунків у банківських установах, які належали створеним під його контролем компаніями Briklin Limited та Odyssia Global Communication Corp) та 23 лютого 2011 року вони спільно повернулися з грецького міста Афіни.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, ОСОБА_6 та Особа-1 були пов`язані стосунками, в яких зацікавленість обох є очевидною, а тому підписання ОСОБА_6 листа від 25 квітня 2011 року не було випадковим, а було вчинено за попередньою змовою спільно із Особа-1.

Додатково суд звернув увагу на те, що до м. Монреаль, де відбулось підписання та передання вищезгаданого листа, від ДП «Укркосмос» було відряджено лише двох співробітників - ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , котрий також мав безпосередній зв`язок із Особа-1.

Таким чином, фактичні дані про відповідні тісні зв`язки Особа-1 та двох службових осіб, з числа керівного складу ДП «Укркосмос», які приймали участь у процесі складання та підписання згаданого листа в інтересах підконтрольної Особа-1 компанії, переконливо доводять вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 у співучасті з Особа-1.

Суд наголосив на тому, що співучасть ОСОБА_6 та Особа-1 у вчиненні кримінального правопорушення передбачала: об`єднання окремих зусиль кожного співучасника у взаємообумовлену спільну діяльність обох співучасників; те, що вчинюване співучасниками кримінальне правопорушення є єдиним для них обох; спрямування зусиль кожного співучасника на досягнення загального результату кримінального правопорушення, а саме одержання компанією Briklin Limited коштів, залучених ДП «Укркосмос» на створення НССЗ, всупереч умовам Контракту на пускові послуги № SC-21170 та субпідрядному Контракту № 130, які передбачали здійснення авансування Briklin Limited оплати робіт субпідрядників за рахунок власних коштів, з подальшим отриманням відшкодування таких коштів від МDA; причинний зв`язок між діяннями обох співучасників і загальним злочинним результатом. 

Отже, суд вказав, що ОСОБА_6 та Особа-1 діяли разом, здійснюючи свій внесок у вчинення кримінального правопорушення, а дії кожного зі співучасників за конкретних обставин були необхідною умовою для вчинення злочинних дій іншим співучасником та настання спільного злочинного результату.

Крім цього, Вищий антикорупційний суд дійшов висновку, що внаслідок вчинення ОСОБА_6 протиправного діяння настали тяжкі наслідки для охоронюваних законом інтересів держави в особі ДП «Укркосмос».

В обґрунтування такого рішення суд послався на: протокол огляду документів від 26 червня 2017 року; висновок комісійної судово-економічної експертизи Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності від 25 вересня 2017 року № 142/17; протокол огляду документів від 23 жовтня 2018 року; висновок комісійної судово-економічної експертизи Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності від 15 листопада 2018 № 282/18; копію рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного суду від 31 березня 2020 року. Повний зміст цих доказів відображений у вироку суду. 

Відтак, зіставляючи фактичні дані щодо спричинених збитків ДП «Укркосмос», які є суспільно небезпечними наслідками, а також фактичні дані щодо вчиненого ОСОБА_6 діяння, суд дійшов висновку, що між ними існує об`єктивний, закономірний причинно-наслідковий зв`язок, оскільки саме внаслідок підписання ОСОБА_6 листа від 25 квітня 2011 року з вказівкою здійснити початковий платіж компанією МDA на користь Briklin Limited, відбулось перерахування на користь останньої відповідного платежу, що дозволило 

Особа-1, який діяв спільно з ОСОБА_6 та мав можливість здійснення вирішального впливу на господарську діяльність компанії Briklin Limited, перерахувати всупереч умовам п. 9.1, 9.3 ст. 9 Контракту на пускові послуги № SC-21170 та субпідрядному Контракту № 130 на рахунки інших фізичних та юридичних осіб, не пов`язаних з виконанням проекту щодо створення НССЗ, на загальну суму 8 245 000 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України складає 65 735 049, 71 грн. Таке витрачання коштів, які були залучені ДП «Укркосмос» на підставі Кредитного договору від 15 грудня 2009 року та перераховані МDA для реалізації проекту створення НССЗ, мало своїм наслідком недофінансування цього проекту та фактично втрату залучених ДП «Укркосмос» кредитних коштів.

Отже, за результатами судового розгляду кримінального провадження Вищий антикорупційний суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у зловживанні службовим становищем, тобто умисному в інтересах третьої особи, використанні ним, як службовою особою, свого службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки для охоронюваних законом державних інтересів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК.

Вищий антикорупційний суд належним чином мотивував свої висновки, з якими погоджується й Верховний Суд. 

Слід зазначити, що ч. 2 ст. 17 КПК передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання Суду у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 , цей стандарт доведення винуватості повністю дотримано.

Висновки суду щодо оцінки доказів, врахованих при доведенні винуватості засудженого, відповідають фактичним обставинам та зроблені відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Доводи про порушення принципу безпосередності дослідження доказів не знайшли свого підтвердження в ході касаційного перегляду судового рішення. Вирок суду належним чином умотивований і відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК.

Перевіряючи вирок в порядку апеляційної процедури, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду погодилась з висновками суду першої інстанції про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих йому дій, та не встановила підстав для його скасування, як про це просила сторона захисту. 

Колегія суддів вважає, що під час дослідження матеріалів кримінального провадження суд апеляційної інстанції, дотримуючись вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК, переглянув вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 за апеляційними скаргами сторони захисту, перевірив зазначені в них доводи, проаналізував їх, надав на всі доводи відповіді, зазначивши в ухвалі обґрунтування своїх висновків.

Зі змісту ухвали суду вбачається, що письмові докази, показання засудженого, свідків, а також встановлені місцевим судом обставини, були предметом ретельної перевірки Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, їм надано відповідну правову оцінку, що відображено в ухвалі суду.

Водночас, суд апеляційної інстанції не встановив порушень вимог процесуального закону під час збирання, дослідження та оцінки доказів, як і не встановив підстав для визнання таких доказів недопустимими, з чим погоджується і суд касаційної інстанції. 

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 , підписуючи лист від 25 квітня 2011 року фактично діяв не в інтересах служби та інтересах ДП «Укркосмос», які полягали у створенні НССЗ та подальшій економічно вигідній її експлуатації, а в інтересах сторонньої для нього компанії Briklin Limited, що полягали в отриманні останньою коштів без дотримання всіх формалізованих процедур, які були зафіксовані в укладених договорах та існували в компанії MDA і мали на меті уникнення ризиків, що могли виникнути у зв`язку із здійсненням платежу офшорній компанії, та в результаті вчинення ОСОБА_6 вищевказаного протиправного діяння, настали тяжкі наслідки для охоронюваних законом інтересів держави в особі ДП «Укркосмос».

При цьому судом було безпосередньої досліджено: переклади листа від 25 квітня 2011 року; висновок судово-почеркознавчої експертизи № 387/1 від 19 червня 2017 року; висновок експертів № 282/18 за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 15 листопада 2018 року; технічне завдання на відрядження Генерального директора ДП «Укркосмос», ОСОБА_6 у місто Монреаль, Канада, у період з 22 по 30 квітня 2011 року ; план дій щодо завершення реалізації проекту НССЗ «ЛИБІДЬ» від 8 грудня 2016 року; висновок експерта «1041/54401 за результатами додаткової судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні № 42016000000001157 від 20 травня 2021 року.

Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду перевірялись та не знайшли свого підтвердження доводи сторони захисту про те, що копія листа від 25 квітня 2011 року, є недостовірним та недопустимим доказом. Аналогічні доводи наводить засуджений в касаційній скарзі та вважає, що у зв`язку з тим, що в основу судових рішень покладено копію листа за відсутності його оригіналу, цим було порушено його право на захист та принцип змагальності сторін. 

Перевіряючи вказані доводи Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду погодилась з висновком суду першої інстанції, що процесуальне законодавство України дійсно вимагає від сторони кримінального провадження надання суду оригіналу документа (ч. 3 ст. 99 КПК). Проте, згідно з положеннями цього ж законодавства для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості, якщо: оригінал документа втрачений або знищений, крім випадків, якщо він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони, яка його надає; оригінал документа не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур; оригінал документа знаходиться у володінні однієї зі сторін кримінального провадження, а вона не надає його на запит іншої сторони.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, сторона обвинувачення під час проведення обшуків у ДП «Укркосмос» та за місцем проживання ОСОБА_6 , допитів свідків, в порядку міжнародної правової допомоги, отримання доступу до електронного листування, вживала заходів для відшукання оригіналу листа від 25 квітня 2011 року за допомогою доступних правових процедур, проте такі заходи виявились безрезультатними.

Отже, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду наголосила на тому, що судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно з довідкою, підписаною в.о. Генерального директора ДП «Укркосмос» та складеною за результатами вивчення обставин та документів, пов`язаних із листом від 25 квітня 2011 року колишнього Генерального директора ДП «Укркосмос» ОСОБА_6 на адресу компанії MDA, згаданий лист не був зареєстрований у журналі вихідних документів ДП «Укркосмос» і не містить у реквізитах вихідного номера, а лише дату. Вперше про цей лист новому керівництву ДП «Укркосмос» стало відомо від MDA, яка продемонструвала його копію на черговій робочій зустрічі у м. Києві у квітні 2014 року. Після цього MDA декілька разів надсилала електронною поштою цей лист на адресу ДП «Укркосмос».

Таким чином оригінал вищевказаного листа, надісланий на адресу компанії MDA від 25 квітня 2011 року, відсутній як у ДП «Укркосмос», так і в компанії MDA, а отже його втрачено і це сталося не з вини сторони обвинувачення. З огляду на втрату оригіналу вказаного листа, стороною обвинувачення для підтвердження змісту цього документа, як доказу, було надано значну кількість інших фактичних даних (відомостей), які, відповідно до ч. 3 ст. 99 КПК суд першої інстанції визнав допустимими та достовірними доказами.

Разом з цим, суд першої інстанції у вироку вказав, що копія листа була вилучена під час санкціонованого обшуку у приміщеннях ДП «Укркосмос» та зазначена у висновку експерта від 19 червня 2017 року № 387/1, так й в інших джерелах доказів, зокрема: копії цього ж листа, яка була вилучена в електронному вигляді під час огляду електронної поштової скриньки ДП «Укркосмос» з обліковим записом «ІНФОРМАЦІЯ_2»; копії цього ж листа, яка була надана компанією MDA як додаток до заперечень на позов ДП «Укркосмос», що надійшов на розгляд Лондонського арбітражу; електронному листі від 25 квітня 2011 року від ОСОБА_9 ОСОБА_8 з текстом, який є ідентичним тексту листа, підписаного цього ж дня ОСОБА_6 у Монреалі; протоколі, складеному за результатами проведення НСРД -аудіоконтролю особи щодо ОСОБА_6 від 7 травня 2018 ркоу, під час якого у вільному спілкуванні він повідомляє співрозмовнику, що підписував лист, який залишився в Канаді і в цьому листі йшлося про необхідність пришвидшення відправки коштів на Briklin Limited, показаннях свідка ОСОБА_9 , який підтвердив факт підписання та передання ОСОБА_6 відповідного листа та зазначив про існування у його змісті абзацу, який говорить про те, що цей лист є гарантійним.

Під час апеляційного розгляду сторона захисту займала суперечливу, непослідовну позицію, стверджуючи то про «відсутність листа», то про «наявність листа, але іншого за змістом», то, наголошуючи, що його зміст слід оцінювати як «лист комфорту». 

Суд критично оцінив пояснення ОСОБА_15 про те, що підписаний ним лист був лише листом комфорту для MDA та жодних фінансових зобов`язань, з точки зору MDA, цей лист не міг мати. Зазначену обставину ОСОБА_9 також підтвердив під час допиту як свідок у суді першої інстанції, додатково зазначивши, що в кінці листа був абзац, який говорить про те, що він є гарантійним листом, тому він вважає цей лист гарантійним. Свідок дійсно пізніше додав, що цей лист був для MDA листом комфорту, проте такі показання не спростовують його попередніх свідчень щодо юридичної природи цього листа.

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що, зі сторони захисту відсутні переконливі доводи чи докази, які б обґрунтовано ставили під сумнів сам факт підписання ОСОБА_6 листа від 25 квітня 2011 року чи його зміст, зафіксований у наданих суду першої інстанції копіях листа, або вказували на підробку доказів, наданих стороною обвинувачення. Відтак, вищенаведена сукупність фактичних даних, представлених стороною обвинувачення для підтвердження змісту цього документу, має бути визнана достатньою, яка підтверджується допустимими та достовірними доказами, оскільки вони були отримані згідно із встановленим КПК порядком та у своїй сукупності узгоджуються між собою.

Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками та звертає увагу на те, що Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду, як і судом першої інстанції, було безпосередньо досліджено переклади листа від 25 квітня 2011 року та не встановлено порушень при їх здійсненні. Перевіркою матеріалів справи так само не встановлено порушень при здійсненні перекладу вищевказаного листа, про що зазначає ОСОБА_6 , як і порушень останнього права на захист (у зв`язку використання копії цього листа за відсутності оригіналу). 

Таким чином відсутні підстави вважати копію листа від 25 квітня 2011 року та похідні від нього докази (зокрема, експертні висновки) недопустимими доказами. 

Отже, за результатами апеляційного розгляду Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду дійшла обґрунтованого висновку про те, що суд першої інстанції правильно оцінив усі досліджені ним всебічно та повно обставини, з`ясування яких було необхідним для перевірки правильності кваліфікації дій ОСОБА_6 , та правильно кваліфікував вчинене ним діяння за ч. 2 ст. 364 КК. 

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з викладеними у судових рішеннях висновками судів першої та апеляційної інстанцій, зробленими на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено в ході судового розгляду, а також оцінено відповідно до приписів КПК. 

Крім цього, в касаційній скарзі засуджений зазначає про допущені судами порушення вимог кримінального процесуального закону при вирішенні цивільного позову та збереженні арештів на майно, оскільки вважає, що розмір шкоди у сумі 65 735 049, 71 грн було покладено в основу судових рішень без належної перевірки допустимості та достовірності доказів, на яких ґрунтується такий розрахунок. Колегія суддів вважає вказані доводи неспроможними виходячи за наступного. 

Так, з матеріалів кримінального провадження убачається, що судом першої інстанції було встановлено, що внаслідок злочинного зловживання службовим становищем Генеральним директором ДП «Укркосмос» ОСОБА_6 було спричинено збитки ДП «Укркосмос» у розмірі 8 245 000 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України, згідно з офіційним курсом Національного банку України (на момент вчинення діяння), складає 65 735 049, 71 грн.

При цьому, розмір збитків встановлено висновками комісійних судово-економічних експертиз від 25 вересня 2017 року та від 15 листопада 2018 року, які безпосередньо досліджено судом та визнано належними і допустимими доказами. 

Отже, встановивши наявність всіх елементів, які становлять підстави для відшкодування шкоди (наявність шкоди; протиправність поведінки особи, що завдала шкоди; наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди), Вищий антикорупційний суд обґрунтовано стягнув з ОСОБА_6 на користь ДП «Укркосмос» майнову шкоду у розмірі 65 735 049, 71 грн, а тому протилежні твердження засудженого не заслуговують на увагу. З урахуванням викладеного, підстав для скасування арештів накладених на майно засудженого колегія суддів не вбачає. 

Твердження ОСОБА_6 про те, що суд апеляційної інстанції формально розглянув апеляційні скарги сторони захисту та не дав відповідей на всі їх доводи, є безпідставними. 

Вимоги до мотивування судових рішень засновані на положеннях ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання про те, чи виконав суд свій обов`язок, може бути визначено тільки з урахуванням конкретних обставин справи. З урахуванням позицій ЄСПЛ про неможливість тлумачення п. 1 ст. 6 цієї Конвенції як такого, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень (справа «Салов проти України»), у цьому кримінальному провадженні такі стандарти дотримано. 

Апеляційний суд надав обґрунтовані відповіді на основні доводи, зазначені в апеляційних скаргах сторони захисту, навів переконливі аргументи на їх спростування, указав підстави, з яких визнав скарги необґрунтованими, та належним чином мотивував свою позицію. 

Розглянувши кримінальне провадження, апеляційний суд постановив ухвалу, у якій навів детальні мотиви прийнятого рішення і яка повною мірою відповідає вимогам статей 370, 419 КПК. 

На думку колегії суддів, суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. 

Судові рішення свідчать, що суди перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі засудженого (зокрема, про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, незаконність та необґрунтованість вироку суду, недопустимість доказів та їх неправильну оцінку тощо). Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим доказам. 

Отже, підстав для скасування судових рішень та закриття кримінального провадження, як про це зазначає в касаційній скарзі засуджений, колегія суддів не вбачає. 

Так само колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотання ОСОБА_6 про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження, виходячи з наступного.

Згідно з висновком щодо правозастосування положень ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК, сформованим Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 6 грудня 2021 року у справі № 521/8873/18 (провадження № 51-413кмо21), особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у суді касаційної інстанції в порядку ст. 440 КПК за умов: на день перегляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, тобто до набрання вироком суду першої інстанції законної сили, закінчились строки давності притягнення такої особи до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення; ця особа не подавала до апеляційного суду відповідне клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності і суд апеляційної інстанції не роз`яснив відповідно до положень ст. 285 КПК особі наявність зазначених підстав для звільнення від кримінальної відповідальності та не з`ясував її думку щодо згоди чи незгоди з таким звільненням; така особа за вказаних обставин висловила згоду в касаційному суді на звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, як в суді першої так і апеляційної інстанції ОСОБА_6 було роз`яснено приписи п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, згідно яких якщо під час здійснення судового провадження сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КК підстав і відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності. Однак, обвинувачений ОСОБА_15 та інші учасники провадження не заявили клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, а тому судовий розгляд проводився в загальному порядку.

За результатами судового розгляду вироком Вищого антикорупційного суду ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади на підприємствах державної форми власності, пов`язані зі здійсненням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки. На підставі п. 4 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_6 звільнено лише від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, тобто він набрав законної сили.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, підстави для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності відповідно до вимог ст. 49 КК у суді касаційної інстанції відсутні, а тому його клопотання задоволенню не підлягає. 

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали розглядуваної справи не містять вказівки на допущення порушень норм матеріального чи процесуального законів, які б ставили під сумнів обґрунтованість прийнятих судових рішень судами попередніх інстанцій. 

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Вищого антикорупційного суду від 9 червня 2025 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 6 листопада 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2    ОСОБА_3