Справа № 991/7574/26

Провадження 2-з/991/22/26

У Х В А Л А 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м.Київ 

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Мовчан Н.В., суддів Литвинко Т.В., Сікори К.О., 

за участю секретаря судового засідання Філіндаш Ю.В., 

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Корчинського Анатолія Миколайовича про забезпечення позову,

установив:

09 червня 2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшла заява прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Корчинського А.М. про забезпечення позову Держави Україна до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, у якій просить накласти арешт на активи, які є предметом спору та право власності на які зареєстровано за ОСОБА_2 , а саме: житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером 3222481201:01:005:5450 за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява обґрунтована тим, що прокурор звернувся з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Прокурор зазначив, що 12 лютого 2024 року на підставі договору купівлі-продажу № 500 (надалі - Договір) за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером 3222481201:01:005:5450 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з умовами цього Договору ОСОБА_5 продала а ОСОБА_2 купила зазначене нерухоме майно за такими цінами: житловий будинок - 4 384 950,00 грн, що на день підписання Договору еквівалентно складало 115 000,00 доларів США, та земельну ділянку - 571 950,00 грн, що еквівалентно складало 15 000,00 доларів США, які повністю сплачені продавцю.

Отже, загальна вартість придбаних активів станом на 12 лютого 2024 року складала 4 956 900,00 грн.

Також прокурор зазначив, що ОСОБА_3 з 06 вересня 2023 року був призначений на посаду заступника міністра енергетики України і перебував на цій посаді до 12 серпня 2024 року. 

Тобто, станом на час набуття спірних активів ОСОБА_3 обіймав посаду заступника міністра енергетики України та згідно з п.п. «а» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», п. 3 ч. 8 ст. 290 ЦПК України був особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а отже суб`єктом, до якого може бути пред`явлено цивільний позов в порядку ст. 290 ЦПК України. 

Прокурор стверджує, що ним отримані докази, які в сукупності свідчать про те, що суб`єкт декларування ОСОБА_3 має зв`язок з зазначеними активами, оскільки вони були придбані в інтересах та за дорученням останнього, а тому він має можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.

Також, на переконання прокурора, житловий будинок та земельна ділянка мають ознаки необґрунтованих активів, оскільки ОСОБА_3 та члени його сім`ї не мали фінансової можливості у 2024 році придбати за рахунок законних доходів ці два об`єкта нерухомого майна на загальну суму 4 956 900,00 грн. Прокурор зазначив про відсутність і у ОСОБА_2 достатньої фінансової спроможності для набуття спірних активів, що підтверджує формальний характер її участі у набутті права власності на нерухоме майно. 

Прокурор вважає, що такий захід забезпечення позову є найменш обтяжливим для відповідачів, та таким, що дозволить забезпечити виконання позову у майбутньому. Накладення арешту суттєво не вплине на права відповідачів, оскільки вони матимуть можливість використовувати майно протягом дії заходів забезпечення позову.

Також прокурор просив розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки повідомлення їх про розгляд цієї заяви поставить під загрозу ефективність заходу забезпечення позову. 

Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача, у разі якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу.

Зі змісту заяви про забезпечення позову та долучених до справи матеріалів суд встановив, що ОСОБА_3 займав посаду заступника міністра енергетики України, тобто був особою, уповноваженою на виконання функцій держави, отже обізнаний з вимогами антикорупційного законодавства та може передбачити наслідки визнання активів необґрунтованими.

Ці обставини дають підстави вважати, що у разі повідомлення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про дату та час розгляду заяви, останні з метою збереження активів можуть вжити заходів щодо їх відчуження на користь інших осіб у досить короткі строки.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . 

Прокурор Корчинський А.М. у судове засідання не прибув, подав до суду заяву, у якій просив розглянути заяву про забезпечення позову за його відсутності, а також зазначив, що заяву підтримує у повному обсязі та просить її задовольнити.

Ураховуючи вимоги ст. 128, 153 ЦПК України, неприбуття прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви про забезпечення позову.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та наявні у матеріалах справи документи, суд дійшов такого висновку.

Справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави розглядаються Вищим антикорупційним судом відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦПК України. 

Позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається та представництво держави у суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (ч. 1 ст. ст. 290 ЦПК України).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову може бути подана одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.

Отже, заява про забезпечення позову, яка надійшла одночасно з пред`явленням позову від належного суб`єкта, підлягає розгляду Вищим антикорупційним судом.

Положеннями ст. 151 ЦПК України визначені зміст і форма заяви про забезпечення позову. Разом з тим, ні норми цієї статті, ні інші норми Цивільного процесуального кодексу України не визначають обов`язку долучення до заяви про забезпечення позову доказів.

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у постанові від 17 липня 2025 року у справі № 991/6084/25, зокрема зазначила: «… Згідно з цивільним процесуальним законодавством, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні докази на підтвердження обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що подаються у виді додатків. Оскільки заява про забезпечення позову подавалась одночасно з позовом, при її розгляді суд має право досліджувати та враховувати долучені до позову додатки, оскільки вони є частиною доказової бази - містять документи, що підтверджують право власності на активи, їх вартість, вказують на обставини їх можливої необґрунтованості, ризики відчуження. …».

Так, колегія суддів вважає за можливе дослідити та врахувати докази, які долучені позивачем як додатки до позовної заяви, виключно в межах необхідних для розгляду заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову. 

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).

Під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог (постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16).

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, мають бути наведені у достатньому обсязі дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими, а у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на інші активи відповідача, які відповідають вартості активів, які є предметом спору, - також обґрунтування неможливості накладення арешту саме на оспорювані активи. 

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу (постанова Верховного Суду у справі №760/34352/21 від 23 грудня 2022 року).

За змістом ч. 4 ст. 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред`явлено:

- до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у сімсот п`ятдесят і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену ст. 368-5 КК України (абз. 1 ч. 2 ст. 290 ЦПК України);

- до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

- якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Прокурор у заяві зазначив осіб, які мають статус відповідачів: 

- ОСОБА_3 , який, зокрема у лютому 2024 року перебував на посаді заступника міністра енергетики України, тобто був особою, уповноваженою на виконання функцій держави, відповідно до підпункту «а» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», та, за дорученням якого набуто у власність необґрунтовані активи, щодо яких він може прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; 

- ОСОБА_2 - дружину ОСОБА_6 , який перебував у робочих відносинах з товаришем ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , яка набула у власність активи, щодо яких порушується питання про їх необґрунтованість.

Відповідно до додатків до позову ОСОБА_8 є матір`ю ОСОБА_9 та ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 68-73).

Також встановлено, що 01 серпня 1997 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 (т. 2 а.с. 24-26).

Згідно з наданими ОСОБА_6 поясненнями він з 2020 року знайомий з ОСОБА_7 , який перебував у дружніх відносинах з ОСОБА_3 . На початку лютого 2024 року до нього звернувся ОСОБА_7 з проханням оформити право власності на будинок на його цивільну дружину ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 179-180).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майном станом на 27 травня 2026 року на ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером 3222481201:01:005:5450.

За протоколом обшуку від 10 серпня 2024 року у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , під час проведення слідчої розшукової дії були присутні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; 

Додатки до позову містять документи, у яких зафіксовано обмін повідомленнями засобами мобільного зв`язку між ОСОБА_9 з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_11 щодо придбання нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а також фотосвітлини цього об`єкта нерухомого майна, та інші докази.

У той же час, суд не оцінює доведеність тверджень про необґрунтованість активів, що може бути здійснене під час розгляду позовної заяви по суті, однак констатує належність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суб`єктів, щодо яких може бути пред`явлено позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, а також заяву про його забезпечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 290 ЦПК України для визначення вартості активів, зазначених у ч. 2 ст. 290 ЦПК України, застосовується вартість їх набуття, а у разі їх набуття безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, мінімальна ринкова вартість таких або аналогічних активів на дату набуття.

Прокурор стверджує, що ОСОБА_3 необґрунтовано набув у власність активи на загальну суму 4 956 900,00 грн, а саме: житловий будинок вартістю 4 384 950,00 грн та земельну ділянку вартістю 571 950,00 грн. 

Колегія суддів звертає увагу, що питання необґрунтованості активів та інших вимог позивача вирішуватимуться за результатами розгляду справи згідно зі ст. 291 ЦПК України.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_3 у період з 06 вересня 2023 року до 12 серпня 2024 року перебував на посаді заступника міністра енергетика України, тому суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 обізнаний про положення антикорупційного законодавства, має передбачати наслідки визнання активів необґрунтованими, розуміти процедуру виконання судового рішення та звернення стягнення на майно. 

Також у судовому засіданні встановлено, що право власності на активи, питання щодо арешту яких вирішується, на час розгляду заяви про забезпечення позову зареєстровано за іншою особою, яка не є близькою ОСОБА_3 - ОСОБА_2. На переконання суду реєстрація майна на зазначену особу може бути спрямовано на приховування належного ОСОБА_3 майна.

Тому, колегії суддів вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позовної заяви у зв`язку із ризиком відчуження ОСОБА_2 зазначеного нерухомого майна, або за її дорученням іншою особою.

Суд враховує, що у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позов забезпечується, шляхом накладення арешту, зокрема, на активи, які є предметом спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України). 

З огляду на існування ризику невиконання судового рішення, зокрема і за рахунок доходу відповідачів, враховуючи предмет майбутніх позовних вимог, визначений Цивільним процесуальним кодексом України, безальтернативний вид заходу забезпечення позову у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, суд дійшов висновку, що арешт активів, які прокурор у позовній заяві просить визнати необґрунтованими, є найбільш доцільним та відповідає предмету позовних вимог. За таких умов забезпечується співмірність між застосовуваними заходами та розміром позовних вимог, оскільки ціна позову розрахована саме із вартості активів та отриманого доходу від здачі в оренду одного з активів, що є предметами цього спору.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Водночас, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Колегія суддів враховує, що накладення арешту на майно (активи) не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення позову до вирішення спору судом. Суд зауважує, що арешт майна не є перешкодою для реалізації права користування таким майном.

Згідно із ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). 

Однак, суд не вбачає підстав для зустрічного забезпечення, оскільки власник не обмежується у праві володіння та користування майном та, як наслідок, не вбачається наявності можливих збитків, пов`язаних із забезпеченням позову.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що заяву про забезпечення позову належить задовольнити.

Керуючись ст. 149-153, 157, 258-260, 290, 353 ЦПК України, суд

постановив:

Задовольнити заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Корчинського Анатолія Миколайовича про забезпечення позову.

Накласти арешт на нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме:

житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок під літ. «А», загальною площею 137,2 квадратних метрів, житловою площею 62,2 квадратних метрів; сарай літ. «Б»; погріб під літ. «В»; огорожа з хвірткою та воротами № 1, септики № 2, свердловина № 3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2874970332140), 

земельну ділянку з кадастровим номером 3222481201:01:005:5450 площею 0,0345 га, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2308566832224).

Примірник ухвали про забезпечення позову надіслати заявнику - прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Корчинському А.М., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також відповідним державним органам для виконання.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. 

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту. 

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.

Строк пред`явлення ухвали до виконання - три місяці з наступного дня після її постановлення.

Стягувачем на підставі даної ухвали є Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (код ЄДРПОУ 45252419, вул. Ісаакяна, 17, м. Київ, 01135), а боржниками: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ); ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ).

Роз`яснити, що згідно зі ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Повна ухвала складена 15 червня 2026 року.

Головуючий суддя Н. В. Мовчан

Судді Т. В. Литвинко

К. О. Сікора