Справа № 991/2195/26

Провадження № 1-кп/991/32/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А 

17 червня 2026 року м. Київ 

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 , 

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого та клопотання обвинуваченого про скасування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025000000001216 від 01.05.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дарниця, Новоселицького району Чернівецької області, який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У Вищому антикорупційному суді на стадії судового розгляду перебуває зазначене кримінальне провадження. 

Прокурор ОСОБА_5 16.06.2026 подав суду клопотання, у якому просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів із можливістю внесення застави - 1 052 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 501 056,00 гривень. У разі внесення застави покласти на нього на два місяці з дня звільнення з-під варти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати до прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із міста Києва без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення; здати на зберігання до відповідного органу державної влади - до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, - у вчиненні пособництва у проханні та одержанні службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та інтересах третьої особи дій з використанням службового становища, за попередньою змовою групою осіб. Було встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, - переховування обвинуваченого від суду; незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні. Зазначені два ризики, на думку прокурора, не зменшили свою інтенсивність та виправдовують тримання ОСОБА_6 під вартою, та більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам. Прокурор вважає, що продовження строку застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою досягнення дієвості кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Ураховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , дані про його особу, застава у межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, у зв`язку з чим обвинуваченому необхідно визначити заставу 1 052 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 501 056,00 гривень. Судовий розгляд у кримінальному провадженні не завершено з об`єктивних причин. Строк дії попередньої ухвали Вищого антикорупційного суду від 22.04.2026 завершується 20.06.2026.

У клопотанні прокурор навів відомості, що, на його думку, вказують на наявність відповідних ризиків, та зазначив обставини щодо обвинуваченого, які мають враховуватись при застосуванні запобіжного заходу , визначенні розміру застави, а також послався на подані суду матеріали кримінального провадження. 

Від обвинуваченого ОСОБА_6 16.06.2026 до суду надійшло клопотання від 10.06.2026, у якому він просив: 1) скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо нього у зв`язку з протиправністю та закінченням граничних строків тримання під вартою; 2) звільнити ОСОБА_6 з-під варти негайно в залі суду; 3) відобразити доводи сторони захисту щодо порушення порядку визначення підслідності, перевищення 12-місячного строку утримання та порушення предметної підсудності Печерським районним судом м. Києва в мотивувальній частині ухвали суду. 

У клопотанні обвинувачений навів такі доводи. 

Первинне обрання запобіжного заходу ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2025 відбулось з грубим порушенням правил предметної підсудності, оскільки кримінальні провадження 01.05.2025 та 04.06.2025 розпочато ГСУ МВС України щодо службових осіб, і в них фігурувала сума 1,3 млн доларів США. Після об`єднання 06.06.2025 двох кримінальних проваджень в одне підслідність визначена за Національною поліцією. Однак з огляду на розмір предмета злочину та статус осіб кримінальні провадження з моменту внесення до ЄРДР належали до виключної підслідності НАБУ та виключної предметної підсудності ВАКС. У зв`язку з цим ВАКС не має правових підстав продовжувати строк тримання пі вартою, який бере свій початок від рішення суду загальної юрисдикції. 

У прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури відсутні повноваження на подачу клопотання у кримінальному провадженні, оскільки постанову від 20.06.2025 про визначення підслідності за НАБУ виніс заступник начальника першого відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_13 , що прямо порушує вимоги ч. 5 ст. 36 КПК України, адже цей прокурор не мав процесуальних повноважень на підписання цього документу. У зв`язку з цим вважає, що обвинувальний акт від 09.03.2026 підписаний та клопотання про продовження строку тримання під вартою подане неналежними процесуальними суб`єктами. 

11.06.2025 повідомлення про підозру за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 України, вручене з порушенням вимог ст. 216 України старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_14 за погодженням заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Першого управління Спеціалізованої прокуратури у оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_13 . Ця процесуальна дія здійснена неналежним суб`єктом досудового розслідування та за погодженням неналежного процесуального керівника, що свідчить про порушення підслідності. 24.12.2025 детектив НАБУ ОСОБА_15 вручив повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, яке було погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 . Однак ураховуючи первинну незаконну зміну підслідності, така процесуальна дія не може вважатися належною, а повідомлення про зміну підозри здійснено за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 368 КПК України, здійснене без дотримання вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що як первинне повідомлення про підозру, так і зміна підозри є юридично дефектними, що ставить під сумнів законність подальшого застосування будь-яких заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі тримання під вартою.

Станом на 17.06.2026 загальний строк тримання його під вартою перевищив граничний 12-місячний строк, передбачений п. 2 ч. 3 ст. 197 КПК України, що обраховується з 10.06.2025. Подальше утримання його під вартою понад граничний строк є свавільним позбавленням свободи. 

Захисник ОСОБА_7 подав письмові заперечення проти клопотання прокурора, у яких просив відмовити у продовженні тримання під вартою щодо ОСОБА_6 та застосувати до нього заставу в розмірі 156 103 грн. Зокрема, зазначив про відсутність ризиків протиправної поведінки обвинуваченого, спрямованої на перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. ОСОБА_6 за своїми посадовими обов`язками не має впливу на рішення комісій Міністерства оборони України. Не притягувався до відповідальності раніше, за час перебування під вартою стягнень не має, виконує умови застосованого до нього запобіжного заходу. Щодо обґрунтованості обвинувачення, вказує на ознаки провокації з боку заявника ОСОБА_8, який ввів ОСОБА_6 в оману і під виглядом документів передав грошові кошти. Зміст розмов і дій ОСОБА_6 обумовлений специфікою його професійної діяльності. Розмір застави є непомірним для обвинуваченого. ОСОБА_6 має батька - інваліда другої групи та доньку, що хворіє на аутизм, потребує значних коштів на корекцію.

Позиції сторін у судовому засіданні

Прокурор ОСОБА_5 підтримав своє клопотання з наведених у ньому підстав і просив задовольнити. Пояснив, що зміст протоколів НСРД та протокол огляду переписки ОСОБА_6 свідчать про те, що обвинувачений мав інші доходи: створив у мобільному додатку групу із суб`єктами господарювання для обговорення обставин укладання господарських договорів, просив від них три відсотки винагороди від вартості товарів за договорами поставок; говорив, що контролює юридичну особу у м.Чернівці; здійснював заходи із легалізації 20 млн Євро; користувався в повсякденній діяльності автомобілем Land Rover Range Rover, хоча на ньому майно не зареєстроване, що вказує на те, що він приховує свій дійсний майновий стан. Також ОСОБА_6 інструктував інших осіб про те, як приховувати свій майновий стан.

Щодо аргументів у клопотанні обвинуваченого ОСОБА_6 зазначив таке. Процесуальне рішення про визначення підслідності за НАБУ прийняв у межах своїх повноважень прокурор із групи прокурорів у кримінальному провадженні відповідно до норм ст. 216, 218 КПК України, а не ч. 5 ст. 36 КПК України, як зазначив обвинувачений. Повідомлення про підозру 11.06.2025 ОСОБА_6 вручив уповноважений суб`єкт - старший слідчий Національної поліції, після чого упродовж 10 днів була змінена підслідність. Щодо тримання під вартою, то суд повноважний вирішувати питання про продовження строку запобіжного заходу під час судового провадження. У зв`язку з чим вважав, що клопотання обвинуваченого не підлягає задоволенню. 

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого з підстав, зазначених у клопотанні обвинуваченого та письмових запереченнях захисника. Підтримали клопотання ОСОБА_6 про скасування запобіжного заходу. Також захисник пояснив, що визначений як альтернативний триманню під вартою запобіжний захід у вигляді застави в сумі 3 501 056,00 гривень є для обвинуваченого непосильним. Відповідно до довідки про грошове забезпечення ОСОБА_6 , що підтверджує реальний рівень його доходів, щоб зібрати вказану суму застави, йому потрібно заощадити зарплату за 67 місяців. У обвинуваченого немає у власності ніякого майна (нерухомості, транспортних засобів тощо). Land Rover Range Rover використовував лише один раз (у той день, коли відбувалося стеження за обвинуваченим), і це не його автомобіль. Проживає у квартирі бабусі дружини. У ОСОБА_6 батько має інвалідність ІІ групи, дружина не може працювати, позаяк здійснює догляд за донькою. Вважає, що значна сума застави фактично є репресивним заходом щодо його підзахисного.

Мотиви та висновки суду

У ч. 1-3 ст. 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Щодо клопотання обвинуваченого про скасування запобіжного заходу в порядку ст. 201 КПК України 

У ч. 1 ст. 201 КПК України, на яку послався обвинувачений ОСОБА_6 , передбачене право обвинуваченого та його захисника подати до уповноваженого суду (у цьому провадженні - до Вищого антикорупційного суду) клопотання про зміну запобіжного заходу, у тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Тобто вказана норма не передбачає право сторони захисту звернутись до суду із клопотанням про скасування запобіжного заходу в цілому. У зв`язку з цим суд не має повноважень скасувати запобіжний захід, який застосований до обвинуваченого судовим рішенням.

Водночас суд вважає необхідним навести свої мотиви, з яких відхилив аргументи обвинуваченого ОСОБА_6 про неможливість продовження строку застосування тримання його під вартою під час судового провадження. 

Відповідно до наявних у судовій справі матеріалів кримінального провадження відомості до ЄРДР 01.05.2025 за номером 12025000000001216, а також 04.06.2025 у кримінальному провадженні за № 12025000000001596 (щодо діяння, у вчиненні якого наразі обвинувачено ОСОБА_6 ) внесені за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, слідчими ГСУ НП України. І досудове розслідування цих кримінальних правопорушень первісно здійснювали слідчі ГСУ НП України, а процесуальне керівництво - прокурори Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора - старшим групи прокурорів визначений прокурор ОСОБА_13 .

Постановою від 06.06.2025 матеріали досудових розслідувань у зазначених кримінальних провадженнях за ч. 3 ст. 368 КК України постановою прокурора ОСОБА_13 об`єднані в одне провадження під номером 12025000000001216 від 01.05.2025 та визначена підслідність цих кримінальних правопорушень за слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України.

Згідно з приміткою 1 до ст. 368 КК України передбачена частиною третьою цієї статті неправомірна вигода у великому розмірі - це вигода, що у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а в особливо великому розмірі (ч. 4 ст. 368 КК України) - вигода, що у п`ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Станом на 2025 рік неправомірна вигода у великому розмірі становила суму від 302 800 грн (200 розмірів*1514 грн) до 756 999,99 грн (500 розмірів*1514 грн - 0,01 грн). Натомість відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтею 368 КК України, якщо розмір предмета цього кримінального правопорушення у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення. Станом на 2025 рік розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України, що підслідне НАБУ за п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, мав становити від 1 514 000 грн (500 розмірів * 3 028 грн).

Кваліфікація кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (первісно внесеного до ЄРДР за № 12025000000001596 від 04.06.2025), змінена на ч. 4 ст. 368 КК України із зазначенням, що розмір неправомірної вигоди становив 100 000 доларів США, що є особливо великим розміром, постановою старшого слідчого ГСУ НП України від 11.06.2025.

ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст.27, ч. 4 ст. 368 КК України, 11.06.2025 старшим слідчим ГСУ НП України за погодженням із прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора. 

Постановою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_13 від 20.06.2025 підслідність кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 (підозрюваний ОСОБА_11 ), ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 (підозрюваний ОСОБА_6 ), та ч. 3 ст. 368 (за фактом) КК України у кримінальному провадженні № 12025000000001216 від 01.05.2025 визначена за детективами Національного антикорупційного бюро України, оскільки загальна сума неправомірної вигоди, про вимагання якої повідомлено про підозру ОСОБА_11 та ОСОБА_6 складала 1 300 000 доларів США, з якої одержано частину в розмірі 100 000 доларів США, що у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення.

За наведених фактичних обставин у кримінальному провадженні № 12025000000001216 від 01.05.2025 та ураховуючи правила ч. 10 ст. 216 та абзацу третього ч. 2 ст. 218 КПК України, які передбачають повноваження прокурора, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням, прийняти постанову про визначення підслідності кримінального правопорушення, яке не підслідне тому органу, який здійснює у кримінальному провадженні досудове розслідування, суд дійшов висновку, що здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000001216 від 01.05.2025 слідчими органів Національної поліції та здійснення нагляду за ним прокурорами Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора в період до 20.06.2025, а також повідомлення ОСОБА_6 про підозру 11.06.2025 цими ж суб`єктами не порушувало норм кримінального процесуального закону. Також у цьому кримінальному провадженні прокурор ОСОБА_13 не приймав рішення (постанову) про доручення здійснювати досудове розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування, тому довід обвинуваченого ОСОБА_6 про порушення цим прокурором вимог ч. 5 ст. 36 КПК України є безпідставним. 

З огляду на наведене, здійснення детективами НАБУ досудового розслідування у кримінальному провадженні після 20.06.2025, повідомлення ОСОБА_6 про зміну раніше повідомленої підозри 24.12.2025, а також здійснення нагляду за досудовим розслідуванням прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (відповідно до постанови керівника САП від 25.06.2025) і подальше підтримання ними обвинувачення в суді, подання клопотань про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 відповідає нормам КПК України та обставинам кримінального провадження. 

Щодо аргументу обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що граничний строк тримання особи під вартою становить 12 місяців, і цей строк вже перевищений, оскільки його тримають під вартою з 10.06.2025, суд зауважує таке. Нормою п. 2 ч. 3 ст. 197 КПК України, на яку послався обвинувачений у клопотанні, визначений сукупний строк (дванадцять місяців у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів) тримання особи під вартою під час досудового розслідування. Разом з тим статтею 197 КПК України або іншою нормою Кодексу не встановлено граничного строку тримання обвинуваченого під вартою на стадії судового розгляду. Тому доводи обвинуваченого про неможливість продовження строку запобіжного заходу судом є неспроможними.

Щодо клопотання прокурора

У частині 1 ст. 197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд на підставі відомостей, які містяться у наданих прокурором матеріалах досудового розслідування, встановив, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.06.2025 у справі № 757/27485/25-к щодо ОСОБА_6 у межах цього кримінального провадження застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09.08.2025, з визначенням запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 17 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 53 292 800 грн, з покладенням ряду обов`язків на підозрюваного в разі внесення застави. У подальшому строк тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 неодноразово продовжувався ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду (у тому числі з урахуванням ухвал Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду за результатами розгляду апеляційних скарг на ухвали слідчих суддів). На стадії досудового розслідування запобіжний захід продовжений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.02.2026 до 26.04.2026. Після надходження обвинувального акта до суду строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 продовжений ухвалою суду від 22.04.2026 на 60 днів до 20.06.2026. Вказаною ухвалою суду ОСОБА_6 також був зменшений розмір застави із 5 000 000 грн до 1 052 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 501 056,00 гривень, та покладено шість обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, а саме: прибувати до суду за кожним викликом; не відлучатись із міста Чернівці без дозволу суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - з приводу обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачено; здати на зберігання до відповідного органу державної влади - до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю. Підставами для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стали: наявність відомостей про обґрунтованість підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення; продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування обвинуваченого від суду; незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні). Водночас продовження існування ризику вчинення ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення не було підтверджене.

У поданому клопотанні прокурор порушує перед судом питання про продовження на 60 днів строку застосування тримання під вартою щодо обвинуваченого та залишення розміру застави у раніше визначеному розмірі.

Ураховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025000000001216 від 01.05.2025, доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування та окремі надані прокурором матеріали досудового розслідування, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.02.2026 та ухвалу суду від 22.04.2026 про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , суд дійшов висновку, що в цьому випадку є достатні підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, відповідає стандарту доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування в кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого.

Заперечення захисника щодо обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_6 суд відхиляє, оскільки позиція сторони захисту полягає в інакшому трактуванні окремих висловлювань у розмовах ОСОБА_6 із ОСОБА_8 , зафіксованих у матеріалах НСРД, та інакшій оцінці обставин і висловлювань учасників, під час яких, за версією обвинувачення, відбулось отримання ОСОБА_6 від ОСОБА_8 грошових коштів як частини неправомірної вигоди. Суд зауважує, що остаточна оцінка конкретних дій та висловлювань обвинуваченого ОСОБА_6 як кримінально протиправних може бути здійснена судом лише після дослідження всіх доказів, якими сторони доводять свою позицію, та оцінки їх як окремо, так і в сукупності за наслідками судового розгляду. 

Прокурор стверджує, що встановлені під час досудового розслідування ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, що зумовлює необхідність продовжити строк запобіжного заходу, щоб у такий спосіб гарантувати його належну процесуальну поведінку під час судового провадження.

На думку суду, прокурор достатньо обґрунтував, що зазначені у клопотанні ризики продовжують існувати. 

Щодо ризику переховування ОСОБА_6 від суду

Так, ОСОБА_6 висунуте обвинувачення у вчиненні у співучасті особливо тяжкого корупційного злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Зазначене покарання, у разі визнання обвинуваченого винуватим, повинно бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 69, абз. 1 ч. 1 ст. 75 КК України (пільгових інститутів призначення покарання). Такі обставини самі по собі можуть свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду. 

Суд враховує відомості про наявність у ОСОБА_6 широкого кола коло знайомств і зв`язків серед службових осіб одного з міністерств, органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій, які він може використати з метою переховування від суду, у тому числі для залишення території України. Зважаючи на займану ОСОБА_6 посаду, за час своєї роботи він набув знання та навички конспірації та уникнення спостереження за собою, які безпосередньо може використати для переховування від суду.

ОСОБА_6 має дійсний до 31.01.2028 паспорт громадянина України для виїзду за кордон. У зв`язку із наявністю в ОСОБА_6 батька з інвалідністю ІІ групи він має право на перетин державного кордону в разі введення на території України воєнного стану за правилами, передбаченими в абзаці четвертому п. 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2010 № 724) зі змінами). У той же час ОСОБА_6 як військовослужбовець згідно з п. 2-15 зазначених Правил під час введення в Україні воєнного стану може бути пропущений через державний кордон уповноваженими особами Держприкордонслужби на підставі прийнятих Міністром оборони, керівником іншого утвореного відповідно до закону військового формування, керівником правоохоронного органу спеціального призначення, керівником розвідувального органу рішень щодо виконання завдань у сфері безпеки і оборони. Тобто можливість легального перетину державного кордону України ОСОБА_6 передбачена, але ймовірність її використання не є високою. Також в умовах воєнного стану існує ймовірність нелегального перетину кордону поза офіційними пунктами пропуску через державний кордон.

Водночас переховування обвинуваченого від суду можливе не лише за межами території України, але і під час перебування в її межах, знаходячись за адресами, що не відомі суду та стороні обвинувачення.

Такі обставини у своїй сукупності дають підстави вважати, що продовжує існувати ризик переховування обвинуваченого від суду. 

Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні

Існування цього ризику пов`язане із тим, що свідками у кримінальному провадженні, згідно із клопотанням прокурора, є, зокрема: ОСОБА_11 (надав показання щодо ОСОБА_6 ) та ОСОБА_12 , у співучасті з якими, за версією сторони обвинувачення ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення; ОСОБА_8 , який може надати показання про обставини висловлення йому прохання надати неправомірну вигоду та про отримання від нього такої вигоди обвинуваченим; ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які були безпосередньо присутніми під час висловлення ОСОБА_6 . ОСОБА_8 прохання надати неправомірну вигоду та подальшого розподілу неправомірної вигоди, обговорення механізму отримання неправомірної вигоди. На думку прокурора, з боку обвинуваченого ОСОБА_6 можливий незаконний вплив на цих осіб для ненадання ними показань або надання неправдивих показань у суді, що зашкодить судовому розгляду. 

На цей час триває стадія судового розгляду із дослідження доказів сторони обвинувачення, суд не допитував осіб, яких прокурор заявив як свідків сторони обвинувачення у своєму клопотанні під час підготовчого провадження. У зв`язку з цим продовжує існувати ризик позапроцесуального неправомірного впливу на цих осіб зі сторони обвинуваченого для забезпечення надання ними певних показань або утримання від давання показань у суді.

Щодо ризику впливу на свідків, суд враховує визначену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 352 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Зважаючи на наведене, суд вбачає існування ризику незаконного впливу на свідків на стадії судового провадження принаймні до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження.

Зазначені вище відомості про широке коло знайомств і контактів ОСОБА_6 дають підстави вважати, що окремі з них можуть бути використані для спроби неправомірного впливу на свідків у цьому провадженні. 

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та/або судовому розгляду або створюватимуть загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає подання суду доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Тобто та обставина, що в період досудового розслідування та судового провадження обвинувачений ОСОБА_6 (який тримається під вартою) не вчинив впливу на будь-якого свідка та що свідки були допитані на стадії досудового розслідування, про що зазначив захисник у запереченнях, не нівелює ризик спроби здійснити такий вплив у майбутньому, до моменту допиту певних свідків у суді.

На переконання суду, встановлені під час розгляду клопотання прокурора обставини у своїй сукупності дають достатні підстави вважати, що продовжують існувати ризики переховування ОСОБА_6 від суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, які виправдовують подальше застосування щодо нього запобіжного заходу.

Щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. 

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений під час застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , прокурор на основі наданих доказів довів наявність обставин, які у своїй сукупності свідчать про те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання двом доведеним ризикам, зазначеним у клопотанні, буде недостатнім. 

Так, особистого зобов`язання для запобігання двом доведеним ризикам буде недостатнім, оскільки виконання покладених на обвинуваченого обов`язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_6 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків. Застосування особистої поруки є неможливим, оскільки відсутні особи, які б висловили готовність надати письмове зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його в суд на першу про те вимогу. Застосування такого запобіжного заходу, як домашній арешт, не здатне в повному обсязі нівелювати існуючі ризики, у тому числі переховування від суду та ризик незаконного впливу на свідків.

Враховуючи, що прокурор довів обставини, передбачені пунктами 1-3 ч. 1 ст. 194, ч. 3 ст. 199 КПК України, беручи до уваги обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачено ОСОБА_6 , та вагомість встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання прокурора в частині наявності підстав, що виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, що зможе і надалі запобігати зазначеним вище ризикам і забезпечувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Щодо розміру застави

Продовження строку тримання під вартою не є безальтернативним запобіжним заходом, оскільки передбачає необхідність визначення розміру застави. 12.06.2025 під час застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою одночасно йому було визначено заставу в 17 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 53 292 800 грн. У подальшому під час досудового розслідування та судового провадження цей розмір поступово зменшувався та останньою за часом ухвалою суду від 22.04.2026 застава була зменшена до 1 052 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 501 056,00 гривень.

Основним критерієм при визначенні розміру застави має бути не розмір предмету інкримінованого кримінального правопорушення чи розмір отриманої особою вигоди, а достатність розміру застави задля запобігання втечі обвинуваченого та гарантування забезпечення його належної процесуальної поведінки. Разом з цим обов`язково має враховуватись майновий стан особи, щоб запобігти унеможливленню виконання такої застави. Вказане узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема, позицією, викладеною у справі «Мангурас проти Іспанії» від 28.09.2010 та справі «Гафа проти Мальти» від 22.05.2018. Встановлення завідомо непомірного розміру застави, який обвинувачений об`єктивно не спроможний сплатити протягом тривалого часу перебування під вартою, перетворює цей захід на безальтернативне тримання під вартою, що суперечить принципу пропорційності. 

Сукупний строк перебування ОСОБА_6 під вартою становить понад 12 місяців і до теперішнього часу застава не внесена. Суд ураховує, що за своїм змістом альтернативний запобіжний захід має бути реальним, а не декларативним, обвинувачений повинен мати реальну змогу внести кошти у визначеному судом розмірі. Відсутність такої змоги, як вказано вище, виключає альтернативність запобіжного заходу у вигляді застави. 

Попри достатньо тривалий строк перебування під вартою та ту обставину, що на стадії досудового розслідування та вже судового провадження судовими рішеннями неодноразово зменшувався розмір застави, підозрюваний/обвинувачений чи інша особа за нього не внесла заставу. Вказане може свідчити про відсутність у нього реальної можливості внести заставу саме в такому розмірі. Водночас слід взяти до уваги те, що у матеріалах кримінального провадження, наданих прокурором, наявні відомості про те, що ОСОБА_6 схильний до приховування свого реального майнового стану та не реєструє цінне майно на себе.

Проте сума застави в розмірі 156 103 грн, яку просив встановити захисник, є занадто низькою та, на думку суду, не здатна запобігти двом існуючим ризикам.

За наслідками розгляду клопотання прокурора, ураховуючи надані сторонами відомості щодо майнового стану обвинуваченого ОСОБА_6 (як інформацію в матеріалах досудового розслідування, у т.ч. зміст переписок ОСОБА_6 в месенджері, що висвітлює наявність у нього джерел неофіційних доходів за надання інформації суб`єктам господарювання щодо здійснюваних міністерством закупівель, за сприяння в укладенні договорів на постачання зброї в Україну (т. 11 а. 22-25, 38-40, 78), так і сторони захисту про рівень офіційних доходів ОСОБА_6 - грошове забезпечення як військовослужбовця не перевищувало 60 тис. грн на місяць; наявність у нього дитини, що за станом здоров`я потребує додаткових систематичних витрат на спеціалістів; відсутність нерухомого майна), наявність соціальних зв`язків - одружений, має малолітню дитину, батько має інвалідність ІІ групи, є учасником бойових дій (посвідчення від 04.05.2018), суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру застави обвинуваченому до 840 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 795 520 гривень, після внесення якої обвинувачений звільняється з-під варти. Суд вважає, що така сума застави цілком здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірною для нього.

За встановлених обставин, на підставі норм абзацу другого ч. 3, 4 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України, з урахуванням існуючих ризиків, у разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_6 мають бути покладені ті обов`язки, необхідність яких була доведена прокурором та що були зазначені в попередній ухвалі суду, а саме: прибувати до суду за кожним викликом; не відлучатись із міста Чернівці без дозволу суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідного органу державної влади - до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю, - ці обов`язки сприятимуть мінімізації ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України; утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , з приводу обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачено, - має попереджати реалізацію ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Такі обов`язки є необхідними та мають бути достатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого в кримінальному провадженні та запобіганню ризикам, які продовжують існувати, у разі його звільнення з-під варти під заставу.

Зазначені обов`язки, відповідно до ч. 7 ст.194 КПК України, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

Визначаючи строк продовження застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого та строк, на який на нього будуть покладені зазначені вище обов`язки, у разі внесення застави, суд враховує, що судовий розгляд розпочато 26.03.2026, обсяг поданих прокурором доказів та матеріалів досудового розслідування, кількість заявлених свідків, які ще підлягають дослідженню, допиту, є значним та їх дослідження триває, що строк тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України). За таких умов суд вважає необхідним продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 на 60 днів.

Ураховуючи викладене, клопотання прокурора підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. 182, 183, 194, 199, 331, 372, 376, 392, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_16 про скасування запобіжного заходу відмовити.

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 15.08.2026 включно.

Зменшити раніше визначений обвинуваченому ОСОБА_6 розмір застави 1 052 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 501 056,00 гривень, до 840 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 795 520 гривень. У разі внесення застави обвинувачений підлягає звільненню з-під варти. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Обвинувачений або інша фізична або юридична особа (заставодавець) мають право в будь-який момент часу внести заставу в розмірі, визначеному в цій ухвалі, протягом строку її дії, на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду з такими реквізитами: код ЄДРПОУ 42836259; номер рахунка за стандартом IBAN: НОМЕР_1 ; призначення платежу: Прізвище, ім`я, по-батькові обвинуваченого, кошти застави, згідно з ухвалою суду (номер справи, дата ухвали, назва суду).

У разі звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 з-під варти у зв`язку з внесенням застави покласти на нього на строк до 15.08.2026 такі обов`язки: 

- прибувати до суду за кожним викликом;

- не відлучатись із міста Чернівці без дозволу суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - з приводу обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачено;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади - до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

З моменту звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 з-під варти у зв`язку з внесенням застави контроль за виконанням ухвали в частині виконання покладених на обвинуваченого обов`язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні № 12025000000001216 від 01.05.2025.

Копію ухвали направити прокурору, Державній установі «Київський слідчий ізолятор» - для відома та виконання, обвинуваченому - для відома.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - протягом п`яти днів з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя         ОСОБА_1 

Судді           ОСОБА_2 

ОСОБА_3