Справа № 991/3271/26

Провадження № 1-кп/991/45/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ВСТУПНА ЧАСТИНА [І].

Дата і місце постановлення [1-1]. 

16 червня 2026 року, місто Київ.

Назва та складу суду, секретаря судового засідання [1-2].

Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (надалі - суддя), секретар судового засідання ОСОБА_2 .

Найменування (номер) кримінального провадження [1-3].

Кримінальне провадження за № 52022000000000097 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 11 травня 2022 року.

Прізвище, ім`я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, року, місяця і дня його народження, місця народження і місця проживання [1-4].

1) обвинувачений ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Кунин Здолбунівського району Рівненської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) обвинувачений ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Жовква Жовківського району Львівської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: 

АДРЕСА_3 .

Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа [1-5].

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України (обвинувачений ОСОБА_3 ), кримінальне правопорушення, передбаченеч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України (обвинувачений ОСОБА_4 ).

Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження [1-6].

Сторона обвинувачення: прокурор четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 (надалі - прокурор САП).

Сторона захисту: захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; обвинувачені: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА [ІІ].

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається [2-1].

Вирішується питання про зміну запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні за № 52022000000000097 від 11 травня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України.

Питання розглядається за клопотанням захисника захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_7 .

Встановлені суддею обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів [2-2].

Суд встановив таке.

08 квітня 2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 52022000000000097 від 11 травня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду (надалі - ВАКС) від 13 квітня 2026 року у вказаному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.

21 травня та 11 червня 2026 року до суду надійшли ідентичні клопотання від захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні за № 52022000000000097 від 11 травня 2022 року, з таким обґрунтуванням.

Ухвалою Апеляційної палати ВАКС від 18 жовтня 2023 року (справа № 991/7505/23) до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді застави з визначенням її розміру у сумі 2 684 000 (два мільйони шістсот вісімдесят чотири тисячі) гривень. Після чого, заставу у встановленому ухвалою розмірі було повністю внесено самим ОСОБА_4 .

Захисник зазначає, що підставою для зміни запобіжного заходу за клопотанням підозрюваного чи захисника є, в тому числі, зменшення встановлених у провадженні ризиків зі спливом досудового розслідування, зміни в майновому чи сімейному стані підозрюваного, інші суттєві обставини, що враховувалися під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

На думку захисника, на даний час наявні обставини, що виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді визначеного розміру застави, та які свідчать про зменшення встановлених ризиків. Сторона захисту наполягає, що вказані ризики перестали існувати, оскільки вони із плином часу втратили своє значення, а решта - не підтверджена будь-якими доказами, тому мотивація сторони обвинувачення нічим не підтверджене і така, що не відповідає дійсності.

Так, немає жодних законних підстав, розумних підозр чи доказів вважати, що ОСОБА_4 буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки його попередня поведінка свідчить про інше. Жодного процесуального статусу до моменту повідомлення 24.08.2023 про підозру, окрім, як свідок, ОСОБА_4 не мав, від органів досудового розслідування він не ховається, протягом багатьох років і по теперішній час постійно проживає за однією і тією ж адресою. Зазначені обставини у сукупності із тим фактом, що після 23.11.2022 (дата проведення обшуків) ОСОБА_4 23 рази виїздив за кордон і кожного разу повертався до України повністю нівелюють ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Навпаки, такі численні перетини кордону та виїзди за межі України, а також повернення обвинуваченого в межах строків його службових відряджень, незважаючи на заявлений прокурором ризик можливості переховуватись від слідства та суду, а також і можливість виїхати за межі України у зв`язку з ризиком мобілізації, свідчить про належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 та його правосвідомість. На думку захисника, такою належною процесуальною поведінкою ОСОБА_4 довів, що жодних підстав для обмеження його пересування немає, і він сумлінно виконує покладені на нього процесуальні обов`язки.

Крім того, ОСОБА_4 має на утриманні непрацюючу дружину та трьох спільних дітей (двоє з яких неповнолітні), які, на даний час, вимушені перебувати за межами України переховуючись від війни, не маючи інших засобів для існування, окрім матеріальної допомоги, що їм надається ОСОБА_4 . Обвинувачений з 13.12.2021 року по 27.06.2023 року перебував на посаді заступника Міністра економіки України, з 27.06.2023 року - на посаді радника Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки, після цього перебував на посаді начальника управління енергетичної генерації та впровадження стандартів ESG ПАТ «Укрнафта», на даний час офіційно не працевлаштований.

З урахуванням того, що з 24.08.2023 року ОСОБА_4 (з моменту повідомлення про підозру) не вчиняв і не виявляв спроби вчинити будь-які дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а навпаки своєю процесуальною поведінкою неодноразово доводив, що не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування та/або впливати на свідків чи підозрюваних у кримінальному провадженні, знищувати або спотворювати речі чи документи, сторона захисту вважає, що відсутні будь-які виключні випадки, які можуть свідчити про можливість продовження застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 2 684 000 грн.

З огляду на викладене, захисник вважає, що застава у розмірі визначеному ч. 5 ст. 182 КПК України, зможе в повному обсязі забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а тому просить:

- змінити ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі, визначеному ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18 жовтня 2023 року (справа № 991/7505/23) у сумі 2 684 000 (два мільйони шістсот вісімдесят чотири тисячі) гривень 00 копійок;

- зменшити визначений ОСОБА_4 розмір застави та визначити його у сумі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- повернути ОСОБА_4 на його розрахунковий рахунок НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 2 184 800 грн, внесені як заставу за ОСОБА_4 понад розмір визначеної застави в сумі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підтвердження вказаних обставин, захисник долучив до клопотання копії матеріалів, зокрема: платіжні інструкції АТ КБ «ПриватБанк» з інформацією про внесення ОСОБА_4 на рахунок ВАКС застави; щорічну декларацію ОСОБА_4 , як особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2025 рік, наказ № 2937-к про припинення трудового договору (контракту) від 07.05.2026 року.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_4 клопотання підтримали та просили його задовольнити. Водночас, захисник посилаючись на технічну помилку, просив долучити до матеріалів справи заяву про уточнення клопотання про зміну запобіжного заходу, з проханням розглядати пункти 2 та 3 клопотання з уточненим розміром застави у сумі вісімдесяти прожиткового мінімумів, а не трьохсот, як зазначено у клопотанні.

Захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_3 не заперечували проти задоволення клопотання.

Прокурор САП ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення клопотання та зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні. Зазначив, що застосований до обвинуваченого запобіжний захід у виді застави з відповідним розміром є таким, що відповідає обставинам справи, а зменшення цього розміру уможливить потенційну неналежну поведінку підозрюваного. На підтвердження зазначених обставин, надав суду письмові заперечення до яких долучив копії таких матеріалів: ухвалу АП ВАКС від 18.10.2023 року (справа № 991/7505/23); ухвалу слідчого судді ВАКС від 02.12.2024 року (справа № 991/13474/24); відомості про перетин кордону ОСОБА_4 ; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 19.06.2023 року; протокол обшуку від 23.11.2022 року.

Суд дослідив матеріали клопотання захисника ОСОБА_7 , письмові заперечення прокурора САП та надані ним документи, матеріали кримінального провадження, які є необхідними для розгляду та вирішення клопотання, заслухав думки учасників судового провадження, за наслідком чого дійшов висновку про часткове задоволення клопотання захисника з огляду на таке.

Мотиви, з яких суддя виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався [2-3].

Суддя дійшов висновку про таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 КПК України: «Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом».

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України: «Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом».

Відповідно до вимог ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України: «Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження в тому числі є запобіжні заходи».

Відповідно до вимог ч. ч. 1 та 4 ст. 132 КПК України: «Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом».

Відповідно до вимог п. п. 1-5 ч. 1 та ч. 3 ст. 176 КПК України: «Запобіжними заходами є: особисте зобов`язання (1); особиста порука (2); застава (3); домашній арешт (4); тримання під вартою (5). Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України: «Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України».

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України: «Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України».

Відповідно до вимог п. п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України: «Суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення (1); тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується (2); вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого (3); міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців (4); наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання (5); репутацію підозрюваного, обвинуваченого (6); майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (7); наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого (8); дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше (9); наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення (10); розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини (11); ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї (12)».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 КПК України: «Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу».

Відповідно до вимог п. 3 та абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України: «Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно».

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України: «Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього».

Відповідно до вимог п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України: «Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні».

Відповідно до вимог ч. ч. 1 та 4 ст. 201 КПК України: «Підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. 

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 315 КПК України: «Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу».

Зі змісту наведених норм кримінального процесуального права видно, що:

- суддя Вищого антикорупційного суду здійснює судовий розгляд у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності цього суду, з питань що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України;

- запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження та застосовуються з метою досягнення його дієвості цього провадження; 

- кримінальне процесуальне законодавство містить вичерпний перелік запобіжних заходів, а саме: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою; 

- обвинувачений та/або його захисник має право на звернення до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу, у тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України, або про зміну способу їх виконання.

Дослідивши клопотання про зміну запобіжного заходу суд прийшов до висновку, що захисником порушується питання не про зміну запобіжного заходу, а лише про зміну його обсягу (зменшення суми застави).

Зі змісту клопотання та доданих до нього матеріалів, видно, що ухвалою АП ВАКС від 18 жовтня 2023 року (справа № 991/7505/23) до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в сумі 2 684 000 гривень, який на думку суду достатній для забезпечення виконання покладених на нього обов`язків передбачених КПК України. 

Судом було встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, яке відноситься до тяжкого злочину, відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 КК України.

Кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого судового провадження, метою якого, відповідно до глави 27 КПК України, є вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду, метою якого, в свою чергу, є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

За таких обставин, вирішуючи питання застосування запобіжного заходу, суд, з огляду на вимоги ст. 194 КПК України, має встановити наявність існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

Суд звертає увагу на те, що після спливу строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді, прокурори САП не зверталися до слідчого судді чи суду з клопотанням про покладення на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. На думку суду, така процесуальна поведінка сторони обвинувачення підтверджує істотне зниження ймовірності вчинення обвинуваченим дій, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, ризики, які були встановлені під час застосування запобіжного заходу, з плином часу (досудового розслідування та судового провадження) істотно зменшилися та на даний час мають лише припустимий характер, а їх настання є значно менш імовірним, ніж на момент обрання запобіжного заходу, що узгоджується з п. 60 рішення ЄСПЛ у справі «Єлоєв проти України».

Суд також акцентує увагу на тому, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, будь-який запобіжний захід застосовується виключно з метою забезпечення виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам вчиняти дії перелічені у п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не є покаранням за вчинене кримінальне правопорушення у розумінні норм кримінального закону і не може застосовуватися у якості такого. 

З огляду на викладене, суддя вважає, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави може належним чином забезпечувати виконання покладених на нього нормами кримінального процесуального закону процесуальних обов`язків, а тому вважає, що підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів ніж застава, немає.

Водночас, суд вважає за можливе вирішити питання можливості зменшення розміру застави застосованої до обвинуваченого ОСОБА_4 до меж, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні ЄСПЛ (справа Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року) зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання) покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховувано наявність грошових засобів у обвинуваченого. Тобто, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне. На думку суду, з урахуванням майнового стану, відсутністю працевлаштування та особи обвинуваченого, вказаний розмір застави буде порушувати принцип пропорційності, та буде явно непомірним для нього.

Суд зазначає, що відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначення застави у розмірі, який перевищує встановлені законом межі, допускається лише у виключних випадках, за умови встановлення судом того, що застава у межах, передбачених законом, не здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Разом із тим, під час розгляду клопотання прокурором не наведено належних та достатніх доводів на підтвердження існування саме таких виключних обставин. Зокрема, стороною обвинувачення не доведено, що обвинувачений ОСОБА_4 , порушував покладені на нього процесуальні обов`язки або вчиняв дії, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню, які б свідчили про очевидну недостатність застави у межах, визначених ч. 5 ст. 182 КПК України, а тому суд дійшов висновку, що у даному випадку відсутні виключні обставини, передбачені ч. 5 ст. 182 КПК України, які б давали підстави для визначення обвинуваченому застави у розмірі, що перевищує встановлені законом межі.

Крім того, під час вирішення цього клопотання судом було враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків; відсутність постійного місця роботи; майновий стан обвинуваченого; відсутність судимостей; наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_4 , а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

За таких обставин, суд не приймає наведені прокурором доводи, а також вважає, що надані на їх підтвердження матеріали не свідчать про наявність достатніх правових підстав для продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави у заявленому прокурором розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 

З огляду на викладене, суд вважає за можливе зменшити розмір застави застосованої до обвинуваченого ОСОБА_4 , у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на переконання судді, цілком здатний забезпечити належну процесуальну поведінку останнього та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків. Враховуючи, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на теперішній час становить 3 328 гривень, то розмір застави у грошовому вимірі становитиме 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, а частина застави у розмірі 2 417 760 (два мільйони чотириста сімнадцять тисяч сімсот шістдесят) гривень, що не була звернена в дохід держави, підлягає поверненню ОСОБА_4 , яким вона і була внесена.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні. 

Суд, з огляду на викладене, загальні засади кримінального провадження та керуючись положеннями ст. ст. 7, 9, 131, 132, 182, 201, 315, 372, 376 КПК України дійшов висновку про задоволення клопотання захисника ОСОБА_7 

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА [ІІІ].

Висновок суду [3-1].

Суд постановив.

1. Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні за № 52022000000000097 від 11 травня 2022 року - задовольнити.

2. Змінити запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), шляхом зменшення розміру застави встановленого ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18 жовтня 2023 року (справа № 991/7505/23, провадження 11-сс/991/664/23) у розмірі 2 684 000 (два мільйони шістсот вісімдесят чотири тисячі) гривень на 2 417 760 (два мільйони чотириста сімнадцять тисяч сімсот шістдесят) гривень, остаточно встановивши розмір застави у кількості 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, грошовий еквівалент якої становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.

3. Повернути ОСОБА_4 грошові кошти, внесені ними як заставу у кримінальному провадженні № 52022000000000097 від 11 травня 2022 року у сумі 2 417 760 гривень.

Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження [3-2].

Ухвала оскарженню не підлягає. 

Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене вимогами ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали складений та оголошений 22 червня 2026 року.

Суддя           ОСОБА_1