Справа № 991/7357/25

Провадження № 1-кп/991/96/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року         м. Київ

Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , яка визначена для розгляду кримінального провадження одноособово (далі - Суд),

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 , 

з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції з власних технічних засобів),

у об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000353 від 11.07.2024 та № 52024000000000354 від 11.07.2024, за обвинуваченням  ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , про зміну запобіжного заходу шляхом зменшення розміру застави,

установив:

11.06.2026 на електронну пошту суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , про зміну запобіжного заходу шляхом зменшення розміру застави (Вх. № 30318/26).

І. Суть клопотання

У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває судова справа, зокрема за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою суду від 23.01.2026 запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_4 , було зменшено до 20 млн грн.

Сторона захисту вважає, що визначений розмір застави має бути зменшений до 12 млн грн у зв`язку з такими обставинами:

- виїздом обвинуваченого у березні 2026 року, тобто після останнього зменшення розміру застави, через службове відрядження за межі території України та його добровільним поверненням,;

- належним виконанням обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, про що свідчить його систематична явка у судові засідання;

- погіршенням фінансового стану заставодавця ТОВ «Офісний центр «Висока Вежа»;

- констатацією судом в ухвалі від 23.01.2026 нівелювання ризиків знищення, приховування доказів та вчинення іншого кримінального правопорушення; 

- зниженням актуальності ризиків переховування від суду та впливу на свідків, оскільки обвинувачений належно виконує покладені на нього обов`язки, що підтвердив прокурор, працює в Україні та проживає разом із батьком, якому потрібний постійний догляд. Більш того, відповідно до ст. 29 Закону України «Про державну таємницю» він може бути обмежений у праві виїзду на пмж за кордон на строк до 5 років, що є додатковим юридичним бар`єром, а фінансування потенційної втечі унеможливлює арешт всього належного йому майна;

- непропорційністю визначеного обвинуваченому розміру застави до його реального майнового стану.

У своєму клопотанні адвокат також послався на практику Апеляційної палати / Вищого антикорупційного суду, рішення Конституційного суду України.

ІІ. Позиції учасників провадження

Захисник ОСОБА_5 просив задовольнити клопотання. Зазначив, що наразі у кримінальному провадженні закінчилось підготовче провадження та розпочався судовий розгляд. Встановлені судом ризики суттєво знизились. 

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав правову позицію захисника.

Прокурор ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні поданого стороною захисту клопотання. Зазначив, що клопотання не містить нових обставин, окрім виїзду обвинуваченого за кордон, які б слугували підставою для зміни запобіжного заходу.

ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка суду

Дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши думки осіб, які беруть участь у його розгляді, Суд дійшов таких висновків.

Частинами першою та другою статті 331 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони захисту має право своєю ухвалою змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Обґрунтованість застосування запобіжного заходу, на переконання Суду, підлягає періодичному судовому контролю з метою перевірки наявності чи відсутності ризиків, які стали підставою для його застосування, а також у зв`язку з виникненням інших, нових обставин, що можуть зумовлювати зміну цього запобіжного заходу у бік його пом`якшення або скасування. Враховуючи, що в ухвалах суду строк дії запобіжного заходу у виді застави не визначено, його тривале застосування без урахування конкретних обставин кримінального провадження може призвести до порушення прав, свобод та інтересів обвинуваченого.

Сторона захисту обвинуваченого ОСОБА_4 просить змінити застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді застави шляхом зменшення її розміру до 12 млн грн. 

До клопотання додані (у електронному вигляді): 1) ухвали Вищого антикорупційного суду, 2) роздруковані відомості вебсайту «Liga360», 3) сторінки паспорту громадянина України для виїзду за кордон з відповідними відмітками, 4) клопотання про повернення застави, 5) інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 6) наказ «Про службове відрядження Артура Вітренка», 7) фінансова звітність підприємства, 8) посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Оцінюючи наведені стороною захисту у клопотанні обставини як підстави для зміни запобіжного заходу, Суд зазначає про таке.

На момент розгляду клопотання підготовче провадження у кримінальному провадженні закінчено та призначено судовий розгляд.

Суд звертає увагу, що ухвала суду від 23.01.2026 містить посилання на ухвалу слідчого судді від 05.06.2025, якою встановлено відсутність ризиків знищення, приховування чи спотворення речей і документів, що мають істотне значення для кримінального провадження, а також вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у вчиненні якого особа підозрюється. Таким чином, зазначені ризики, на відсутність яких посилається сторона захисту, вже були предметом судової оцінки та визнані такими, що втратили свою актуальність.

Разом із тим, у цьому кримінальному провадженні ризики переховування обвинуваченого від суду та незаконного впливу останнього на свідків продовжують існувати та не втратили своєї актуальності. Водночас, з огляду на перебіг кримінального провадження та процесуальну поведінку обвинуваченого, інтенсивність зазначених ризиків наразі є меншою порівняно з тією, що існувала на попередніх стадіях провадження.

Виїзд обвинуваченого за межі України та його подальше повернення, на що посилається сторона захисту, не є безумовним доказом відсутності ризику переховування від суду, оскільки його наявність підлягає оцінці з урахуванням усіх обставин кримінального провадження, зокрема даних про особу обвинуваченого, тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення та можливих наслідків притягнення до кримінальної відповідальності.

Зазначені обставини, на думку Суду, навпаки, свідчать про ефективність застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу та покладених на нього процесуальних обов`язків, які забезпечили його належну процесуальну поведінку та повернення в Україну. Така поведінка може бути зумовлена, зокрема, усвідомленням обвинуваченого невідворотності процесуального контролю з боку правоохоронних органів і суду, а також дією застосованого запобіжного заходу.

Так само посилання сторони захисту на належну процесуальну поведінку обвинуваченого не є беззаперечною обставиною, яка може свідчити про необхідність зміни запобіжного заходу. Їх виконання є обов`язковим для особи, стосовно якої вони застосовані, тоді як у разі їх невиконання положення КПК України передбачають можливість звернення застави в дохід держави або зміну запобіжного заходу на більш суворий.

Дії, до яких обвинувачений ОСОБА_4 може вдатись, висунення йому обвинувачення у вчиненні особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 (санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років з конфіскацією майна), тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, а також існування встановлених раніше ризиків, що не втратили своєї актуальності, у своїй сукупності вказують на необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави.

Разом із тим, протягом усього часу здійснення кримінального провадження будь-яких нарікань щодо процесуальної поведінки ОСОБА_4 та відомостей про вчинення ним дій, спрямованих на переховування від суду або впливу на свідків, суду не надано. Обвинувачений належним чином виконує покладені на нього процесуальні обов`язки та не допускає порушень. 

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про необхідність пом`якшення обмежень прав і свобод особи, пов`язаних із застосуванням запобіжного заходу, у разі її належної процесуальної поведінки.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Такі обставини, на думку Суду, свідчать про можливість визначення застави у меншому розмірі, який тією ж мірою дозволить забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, оскільки саме це є основною метою застосування запобіжного заходу, а не покарання особи, вина якої не встановлена вироком суду. 

Визначений обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави діє майже два з половиною роки, що є істотною обставиною при оцінці її актуальності та відповідності меті запобіжного заходу. Із плином часу змінюється фактичний і правовий контекст кримінального провадження, у зв`язку з чим визначений раніше розмір застави потребує повторної оцінки з точки зору принципів розумності та пропорційності, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Збереження протягом тривалого часу застави у значному розмірі без її перегляду з урахуванням розвитку кримінального провадження та інших об`єктивних обставин не відповідає принципу пропорційності, оскільки порушує справедливий баланс між метою запобіжного заходу та обсягом обмежень прав обвинуваченого. За відсутності належних доводів щодо необхідності застосування застави саме в такому розмірі на цій стадії провадження, існують підстави для визначення меншого, але достатнього її розміру.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена, враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності у суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому, має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

На переконання Суду, застава у розмірі 5 408,65 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (5 408,65 х 3 328 грн = 18 млн грн) з тією ж вірогідністю зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_4 своїх процесуальних обов`язків та буде найбільш домірним заходом на теперішній час, який збалансує інтереси суспільства, держави та обвинуваченого. Решту грошових коштів у сумі 2 млн грн (20 млн грн - 18 млн грн) необхідно повернути заставодавцям ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ТОВ «Офісний Центр «Висока Вежа» у рівних частинах, тобто по 500 000 грн кожному.

При цьому, такий розмір, навіть після його неодноразового зменшення, продовжує істотно перевищувати триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений КПК України як максимальний розмір для особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину. 

Враховуючи характер та ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_4 , його роль у їх вчиненні (відповідно до змісту обвинувального акта він виконував безпосередні вказівки інших учасників організованої групи, залучав до неї інших виконавців, брав участь у розробленні та коригуванні плану злочинної діяльності тощо), особу обвинуваченого, його майновий стан, а також існування ризиків переховування обвинуваченого від суду та незаконного впливу на свідків, Суд вважає, що має місце виключний випадок і застава у межах від 80 до 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків. 

У цьому випадку застава визначається у вищому розмірі, а саме 18 млн грн, який, на переконання Суду, за наявних обставин є пропорційним та достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Крім того, Суд зважає на те, що заставу внесено не обвинуваченим, а третіми особами, які висловили своє добровільне волевиявлення на її внесення, надали свої кошти та зобов`язались нести матеріальну відповідальність за дії особи, за яку така застава вноситься, усвідомлюючи існування ризику її неповернення.

Посилання сторони захисту на сімейні обставини обвинуваченого ОСОБА_4 , як на підставу для зміни запобіжного заходу, не можуть бути взяті Судом до уваги з огляду на їх недоведеність і відсутність належного документального підтвердження. Стороною захисту не надано жодних медичних документів щодо стану здоров`я батька обвинуваченого, які могли би свідчили про його потребу у постійному сторонньому догляді. Відсутність таких відомостей позбавляє Суд можливості перевірити наведені доводи та надати їм належну правову оцінку.

Також, на переконання Суду, факт накладення арешту на майно обвинуваченого не може бути підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки такий арешт є окремим заходом забезпечення кримінального провадження, спрямованим на збереження речових доказів, забезпечення можливої конфіскації майна або забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Неможливість розпорядження власником арештованим майном є логічним правовим наслідком застосування цього заходу і не свідчить про зміну обставин, які враховувалися чи не враховувались при визначенні розміру застави. Водночас, інститут застави має на меті забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного чи обвинуваченого та запобігти ризикам, передбаченим КПК України. Таким чином, вказані доводи не можуть розцінюватися як істотна зміна обставин і не є правовою підставою для зміни запобіжного заходу шляхом зменшення розміру застави.

Суд також не бере до уваги посилання сторони захисту на необхідність зміни запобіжного заходу у зв`язку з погіршенням фінансового становища заставодавця ТОВ «Офісний Центр «Висока Вежа». Внесення застави за ухвалою суду було правом третьої особи, яке не обумовлювалось ні строком дії застави, ні обов`язком держави повернути її на першу вимогу заставодавця. Її внесення не було б можливим без взаємної згоди підозрюваного та заставодавця, який висловив своє добровільне волевиявлення на її сплату, надав свої власні кошти та зобов`язався нести матеріальну відповідальність за дії особи, за яку така застава вноситься, усвідомлюючи існування ризику її неповернення (у випадку її можливого звернення в дохід держави).

Крім того, внесені в якості застави кошти підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених КПК України, які у клопотанні сторони захисту відображені не були.

Враховуючи зазначені вище обставини, Суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 201, 331, 372, 376 КПК України, суд

постановив:

Клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , про зміну запобіжного заходу шляхом зменшення розміру застави - задовольнити частково.

Запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 000 000 грн (6 009,61 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) змінити в частині суми застави, а саме зменшити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, до розміру, що становить 18 000 000 грн (5 408,65 прожиткових мінімумів для працездатних осіб).

Суму сплаченої застави у розмірі:

- 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень повернути заставодавцю  ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень повернути заставодавцю ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_2 );

- 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень повернути заставодавцю ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_3 );

- 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень повернути заставодавцю ТОВ «Офісний Центр «Висока Вежа» (код ЄДРПОУ 33192954).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення щодо ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Суддя          ОСОБА_14