Справа № 991/6798/26

Провадження №1-кп/991/62/26

 

 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

В И Р О К

Іменем України

 

23 червня 2026 року м. Київ 

 

Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №52024000000000169 від 10 квітня 2024 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився у м. Будапешт, Угорщина, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, розлучений, має на утриманні доньку 2018 року народження, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 209 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

з боку обвинувачення - прокурорів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;

з боку захисту - обвинуваченого: ОСОБА_6 , захисника: ОСОБА_7 

ВСТАНОВИВ:

Історія провадження.

26 травня 2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшов для розгляду обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №52024000000000169 від 10 квітня 2024 року, за обвинуваченням   ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 209 КК України. 

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 травня 2026 року, згідно положень ч. 3 ст. 35 КПК України, для розгляду обвинувального акта було визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_8 .

Ухвалою судді Вищого антикорупційного суду від 27 травня 2026 року задоволено заяву судді ОСОБА_8 про самовідвід та відведено останню від розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні №52024000000000169 від 10 квітня 2024 року на підставі ч. 1 ст. 76 КПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 травня 2026 року, згідно положень ч. 3 ст. 35 КПК України, для розгляду обвинувального акта було визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Вищого антикорупційного суду від 29 травня 2026 року у вказаному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.

23 червня 2026 року до суду надійшли зміни від 10 червня 2026 року до угоди про визнання винуватості, зокрема, сторони угоди погодили викласти п.6 угоди про визнання винуватості від 22 травня 2026 року в новій редакції. 

Формулювання обвинувачення, в якому ОСОБА_9 визнає себе винуватим.

Встановлено, що 22 травня 2020 року в межах кримінального провадження №12012000010000072 від 22 листопада 2012 року проведено обшук банківської скриньки в АТ КБ «ПриватБанк», якою користувався ОСОБА-7. В ході такого обшуку було виявлено та вилучено грошові кошти в загальній сумі 400 950 доларів США, 500 Євро та 400 грн. В подальшому, слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва 01 червня 2020 року винесено ухвалу у справі №757/20914/20-к, якою накладено арешт на вилучені грошові кошти шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування ними, та передано їх Національному агентству в управління для реалізації або передачі в управління, з яких, грошові кошти в сумі 395 090 доларів США зараховано на банківський рахунок, відкритий Національним агентством в акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» (далі - AT «Ощадбанк»). Далі, слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва 22 червня 2020 року винесено ухвалу у справі № 757/24577/20-к, якою скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 червня 2020 року у провадженні № 757/20914/20-к. У подальшому, слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва винесено ухвалу від 13 липня 2020 року у справі № 757/28300/20-к, якою поновлено процесуальний строк на звернення з клопотанням про арешт майна та накладено арешт на грошові кошти шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування грошовими коштами у загальній сумі 400 950 доларів США, 500 євро та 400 гривень, які належать ОСОБІ-7, та передано їх Національному агентству в управління для реалізації або передачі в управління. Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 11-сс/824/5316/2020, вказану ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2020 року у справі №757/28300/20-к скасовано в частині передачі Національному агентству грошових коштів у загальній сумі 400 950 доларів США, 500 євро, 400 грн, які належать ОСОБІ-7.

Так, з`ясовано, що адвокати ОСОБА-1 і ОСОБА-2 приблизно у серпні 2020 року, володіючи інформацією щодо наявності в управлінні Національного агентства активу у вигляді 395 090 доларів США, керуючись метою швидкого незаконного збагачення, розробили план заволодіння вказаними коштами в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем. При цьому вони усвідомлюючи, що виконання такого злочинного плану можливе лише за участю службових осіб АРМА, яким були ввірені грошові кошти, у період із серпня по листопад 2020 року залучили до вчинення злочину службових осіб АРМА: ОСОБУ-3, ОСОБУ-4, ОСОБУ-5, а також: ОСОБУ-6, ОСОБА_10 , та інших не встановлених осіб, які заздалегідь дали згоду на активну участь у вчиненні злочину, тобто досягли попередньої змови на скоєння злочину безпосередньо до початку його вчинення. План вчинення кримінального правопорушення, розроблений співучасниками, передбачав, зокрема: безпідставне звернення до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про скасування арешту майна в межах кримінального провадження №12012000010000072 від 22 листопада 2012 року з метою отримання унікального номера судової справи; підроблення ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з присвоєнням їй отриманого унікального номера судової справи, якою нібито скасовується арешт грошових коштів накладений ухвалою від 13 липня 2020 року у справі № 757/28300/20-к; звернення від імені пособника кримінального правопорушення до АРМА із заявою про повернення коштів з метою виконання підробленої ухвали про скасування арешту; привласнення грошових коштів у сумі 395 090 доларів США та нарахованих процентів у сумі 2914,60 доларів США, шляхом їх перерахування посадовими особами АРМА на банківський рахунок пособника з можливістю безперешкодного доступу до нього та розпорядження отриманими коштами на власний розсуд.

На виконання попередньо розробленого злочинного плану ОСОБА-1, ОСОБА-2 в період з 20 по 24 листопада 2020 року, перебуваючи у не встановленому місці, за допомогою ОСОБИ-6 та ОСОБА_6 , підшукали громадянина України ОСОБУ-8, від імені якого необхідно було звернутися до Печерського районного суду м. Києва, без належних на те підстав, з клопотанням про скасування арешту майна в межах кримінального провадження № 12012000010000072 від 22 листопада 2012 року з метою отримання унікального номера судової справи та подальшого підроблення ухвали слідчого судді цього суду з присвоєнням їй отриманого унікального номера судової справи. Для підготовки документів необхідних для звернення до суду з вказаним клопотанням ОСОБА-2 залучила раніше їй знайомого адвоката ОСОБУ-9, який не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБИ-2, ОСОБИ-1 та інших співучасників злочину, та який, в свою чергу, 24 листопада 2020 року, на прохання ОСОБИ-2, підготував клопотання про скасування арешту майна в інтересах ОСОБИ-8 виключно на підставі матеріалів та документів, які особисто йому надала ОСОБА-2, а 26 грудня 2020 року звернувся з ним до Печерського районного суду м. Києва, після чого клопотанню був присвоєний номер судової справи №757/52172/20-к. Судові засідання з розгляду цього клопотання призначалися слідчим суддею тричі на різні дати, зокрема на 14 грудня 2020 року та в цей день судове засідання було перенесено ОСОБОЮ-9 з ініціативи ОСОБИ - 2.

У період з 26 листопада по 14 грудня 2020 року, не встановлена особа, перебуваючи у невідомому місці, за невстановлених обставин підробила ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБИ-10 від 14 грудня 2020 року в судовій справі №757/52172/20-к, в резолютивній частині якої зазначено, зокрема: «…скасувати арешт, що накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2020 року у справі №757/28300/20-к у кримінальному провадженні №12012000010000072, в частині арешту грошових коштів у загальній сумі 400 тис. 950 доларів США, які належать ОСОБА_3 , які були вилучені під час обшуку банківського сейфу, який належить ОСОБІ-7, який знаходиться у VIP відділені АТ КБ «ПриватБанк» розташованому за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 28».

У нез`ясований час 14 грудня 2020 року, невстановлена особа звернулася від імені ОСОБА_6 до АРМА із заявою про повернення коштів ОСОБА_12 на підставі вказаної вище підробленої ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року в судовій справі №757/52172/20-к. Вказане звернення зареєстровано в Національному агентстві за вх. №К-147-20 від 14 грудня 2020 року.

Близько 12.00 год. 16 грудня 2020 року ОСОБА-2, перебуваючи в кабінеті №13 за адресою: м. Київ, вул. Золотоустівська, 24, згідно з попередньо узгодженим планом, доручила адвокату ОСОБІ-9, який не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБИ-2, підготувати звернення до АРМА щодо виконання раніше підробленої ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року у судовій справі №757/52172/20-к з метою перерахування грошових коштів в сумі 400 950 доларів США на банківський рахунок, який відкрито на ім`я ОСОБА_10 . На прохання ОСОБИ-2 ОСОБА-9 підготував необхідні документи для звернення до АРМА в інтересах ОСОБА_6 , однак не підписав та залишив в офісі. Після цього, 16 грудня 2020 року, точний час не з`ясований, не встановлена особа звернулася із зазначеним зверненням в інтересах ОСОБА_6 до АРМА, яке зареєстроване в Національному агентстві за вх. №513/38-20 від 16 грудня 2020 року. Також в цей же день у не з`ясований час невстановлена особа, перебуваючи у невідомому місці, направила підроблену ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року в судовій справі №757/52172/20-к до АРМА. Така ухвала зареєстрована в Національному агентстві за вх. №4474/27-20 від 16 грудня 2020 року.

Начальник Управління менеджменту активів АРМА ОСОБА-5 17 грудня 2020 року, точний час наразі не встановлено, перебуваючи у приміщенні АРМА за адресою: м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, діючи умисно, з корисливих мотивів, групою осіб за попередньою змовою, з метою заволодіння грошовими коштами, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, порушуючи п. 2 ч. 1 ст. 10, ч. З ст. 20 Закону та п. 6 ч. 5 Положення, Порядок надання електронних примірників копій судових рішень усіх інстанцій та узгодженої інформації по кримінальних провадженнях з центральної бази даних автоматизованої системи документообігу суду, який затверджено наказом АРМА №254/107 від 23 травня 2018 року, які передбачають необхідність використання інформаційних баз, в тому числі доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень, електронних примірників копій судових рішень з центральної бази даних автоматизованої системи документообігу суду, достовірно знаючи про те, що до Національного агентства за вх. №4474/27-20 від 16 грудня 2020 року надійшла підроблена ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі №757/52172/20-к про скасування арешту у кримінальному провадженні №12012000010000072, грошових коштів, які належать ОСОБА_12 , тоді як на виконанні в АРМА перебувала ухвала слідчого судді про арешт грошових коштів, які належать ОСОБІ-7, безпідставно підписав службову записку на ім`я т.в.о. Голови Національного агентства ОСОБИ-3 №1501/6-20 від 17 грудня 2020 року, якою пропонував направити до АТ «Ощадбанк» вимогу про повернення грошових коштів в сумі 395 090 доларів США та нарахованих процентів з подальшим їх переховуванням на банківський рахунок ОСОБА_6 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк».

Також ОСОБА-5, діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою приховання факту підробки ухвали суду, не вжив жодних заходів, спрямованих на встановлення факту належності грошових коштів законному власнику, оскільки на виконанні в АРМА перебували ухвали слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва, в яких зазначено різних власників грошових коштів, а саме ОСОБУ-7 та 

ОСОБА_3. У свою чергу, 17 грудня 2020 року, точний час не встановлений, ОСОБА-3 та ОСОБА-4, перебуваючи у приміщенні АРМА за адресою: м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, діючи умисно, з корисливих мотивів, групою осіб за попередньою змовою, з метою заволодіння грошовими коштами, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, порушуючи п.2 ч.1 ст. 10, ч.3 ст. 20 Закону та п.6 ч.5 Положення, Порядок надання електронних примірників копій судових рішень усіх інстанцій та узгодженої інформації по кримінальних провадженнях з центральної бази даних автоматизованої системи документообігу суду, який затверджено наказом АРМА № 254/107 від 23 травня 2018 року, достовірно знаючи про те, що до АРМА за вх. № 4474/27-20 від 16 грудня 2020 року надійшла підроблена ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/52172/20-к від 14 грудня 2020 року про скасування арешту грошових коштів у загальній сумі 400 950 доларів США, безпідставно погодили своїми підписами службову записку № 1501/6-20 від 17 грудня 2020 року, яка підписана ОСОБОЮ-5.

ОСОБА-3 17 грудня 2020 року, точний час не встановлений, після погодження службової записки № 1501/6-20 від 17 грудня 2020 року, перебуваючи у службовому кабінеті за адресою: м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, діючи за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, з метою заволодіння грошовими коштами, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, безпідставно підписав вимогу від 17 грудня 2020 року про повернення до АТ «Ощадбанк» грошових коштів в сумі 395 090 доларів США.

Цього самого дня, точний час розслідування не встановлено, ОСОБА-4 та ОСОБА-5, перебуваючи у приміщенні АРМА за адресою: м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, діючи за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, з метою заволодіння грошовими коштами, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, поставили свої підписи на платіжному дорученні в іноземній валюті № 45 від 17 грудня 2020 року щодо перерахування грошових коштів в сумі 398 004,60 доларів США на рахунок ОСОБА_10 . Після чого, ОСОБА-3, діючи за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, з метою заволодіння грошовими коштами, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, перебуваючи у приміщенні АРМА, підписав електронним підписом у системі інтернет-банкінгу платіжне доручення в іноземній валюті № 45 від 17 грудня 2020 року щодо перерахування грошових коштів у сумі 398 004,60 доларів США на рахунок ОСОБА_6 , а також у паперовому вигляді - вимогу АРМА до АТ «Ощадбанк» про повернення траншу у сумі 395 090 доларів США, який був розміщений в АТ «Ощадбанк» в рамках генерального договору по вкладу на вимогу «Депозитна лінія» № 2763421-200117-113115 від 17 січня 2020 року на підставі додаткового договору № 45 від 19 червня 2020 року.

На підставі згаданих документів 17 грудня 2020 року з рахунку АРМА в AT «Ощадбанк» IBAN НОМЕР_1 через транзитний рахунок для закордонних переказів IBAN НОМЕР_2 на валютний рахунок ОСОБА_6 , відкритий в AT КБ «ПриватБанк» IBAN НОМЕР_3 (номер платіжної картки НОМЕР_4 ) одним платежем перераховані грошові кошти (транш та нараховані відсотки) в загальній сумі 397 796,60 долара США, які 18 грудня 2020 року отримані банком одержувача, та о 21 год 20 хв 23 грудня 2020 року зараховані на вищевказаний валютний рахунок ОСОБА_10 . Одночасно із зарахуванням списана комісія у розмірі 1989,88 доларів США.

В подальшому, з метою розподілу привласнених грошових коштів та отримання кожним співучасником фактичної можливості розпоряджатися своїми частинами ОСОБА_9 надав ОСОБІ-6 повний доступ до власних рахунків, в тому числі IBAN НОМЕР_3 (номер платіжної картки НОМЕР_4 ), повідомивши йому дані для авторизації та входу в «Приват 24», який у свою чергу, керував ними відповідно до завдань ОСОБИ-1 та ОСОБИ-2, а також власних корисливих інтересів та інтересів ОСОБА_6 за таких обставин.

Так, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА-6 з відома та в присутності ОСОБА_6 , використовуючи невстановлений персональний комп`ютер з веб браузером «Chrome» версії 87.0.4280.88, о 15 год 09 хв 24 грудня 2020 року здійснив авторизацію та вхід в електронний кабінет ОСОБА_6 у «Приват24», після чого о 15 год 18 хв того самого дня перерахував грошові кошти в сумі 100 доларів США з валютного рахунку IBAN НОМЕР_3 (з платіжної карти НОМЕР_4 ) на інший гривневий рахунок IBAN НОМЕР_5 (на платіжну карту НОМЕР_6 ). Внаслідок цієї фінансової операції на останній вказаний рахунок ОСОБА_6 зараховані грошові кошти в сумі 2805 гривень. Перебуваючи у тому самому місці, ОСОБА-6 з відома та в присутності ОСОБА_6 , використовуючи невстановлений мобільний телефон «iPhone 7» з операційною системою «IOS» версії 14,3 на якому був застосунок «Приват24» о 15 год 38 хв 25 грудня 2020 року здійснив авторизацію та вхід у електронний кабінет ОСОБА_6 у «Приват24», після чого о 15 год 39 хв того самого дня перерахував грошові кошти в сумі 500 гривень зі свого рахунку IBAN НОМЕР_5 (з платіжної картки НОМЕР_6 ) на картковий рахунок вітчима співмешканки ОСОБА_6 (ОСОБИ-11) ОСОБИ-12 № НОМЕР_7 . Використовуючи такий самий мобільний телефон та банківські рахунки ОСОБА-6 з відома та в присутності ОСОБА_6 :

-о 07 год 38 хв 26 грудня 2020 року здійснив авторизацію та вхід в електронний кабінет ОСОБА_6 у «Приват24», після чого о 07 год 39 хв того самого дня перерахував грошові кошти в сумі 300 грн та на картковий рахунок ОСОБИ-12 № НОМЕР_7 ;

-о 12 год 18 хв 26 грудня 2020 року здійснив авторизацію та вхід в електронний кабінет ОСОБА_6 у «Приват24», після чого о 12 год 19 хв того самого дня перерахував грошові кошти в сумі 2005 грн на картковий рахунок ОСОБИ-12 № НОМЕР_7 . У сторони обвинувачення відсутні дані, які б свідчили про обізнаність ОСОБИ-12 про незаконність походження отриманих грошових коштів.

Також у не встановлений час, але не пізніше 17 год 56 хв 26 грудня 2020 року, у місці та спосіб, які наразі не з`ясовані ОСОБА-1 повідомив ОСОБІ-6, а той - ОСОБА_12 про необхідність зняття та передачі йому частини отриманих злочинним шляхом грошових коштів готівкою.

Продовжуючи реалізацію злочинного плану, спрямованого на заволодіння грошовими коштами та отримання фактичної можливості розпоряджатися ними на власний розсуд, ОСОБА_9 , на виконання отриманого через ОСОБУ-6 завдання ОСОБИ-1, замовив та впродовж 26-31 грудня 2020 року тричі зняв зі свого валютного рахунку IBAN НОМЕР_3 (з платіжної карти НОМЕР_4 ) частину отриманих злочинним шляхом грошових коштів у сумі 232 000 доларів США готівкою. Зокрема, прибувши разом з ОСОБОЮ-6 до відділення АТ КБ «ПриватБанк», розташованого за адресою: вул. Миропільська, 2, м. Київ, ОСОБА_9 о 17 год 56 хв 26 грудня 2020 року зняв через касу цього відділення 50 000 доларів США готівкою, що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США на цю дату складало 1 422 755 грн.

Після цього, прибувши разом з ОСОБОЮ-6 до відділення AT КБ «ПриватБанк», розташованого за адресою: б-p Дружби Народів, 17/5 (теперішня назва - Миколи Міхновського), м. Київ, ОСОБА_9 о 13 год 46 хв 29 грудня 2020 року зняв через касу цього відділення 100 000 доларів США готівкою, що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США на цю дату складало 2 836 680 гривень. Крім того, прибувши разом з ОСОБОЮ-6 до відділення AT КБ «ПриватБанк», розташованого за адресою: б-p Дружби Народів, 17/5, м. Київ, ОСОБА_9 о 09 год 27 хв 31 грудня 2020 року зняв через касу цього відділення 82 000 доларів США готівкою, що відповідно до офіційного курсу гривні до іноземних валют на цю дату складало 2 318 517,2 гривні.

В подальшому отримані у касах відділень банку грошові кошти впродовж 26-31 грудня 2020 року (точний час не з`ясовано) ОСОБА_9 у невстановленому місці передав ОСОБІ-6, а той - ОСОБІ-1. Отриманими грошовими коштами ОСОБА-1 розпорядився на власний розсуд.

Також у не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 10 год 09 хв 28 грудня 2020 року, у місці та спосіб, які наразі не з`ясовані, ОСОБА-2 повідомила ОСОБІ-6 про необхідність перерахування їй частини отриманих злочинним шляхом грошових коштів у сумі, еквівалентній 20 000 доларів США, а не пізніше 13 год 52 хв того самого дня дала реквізити для такого переказу:

-отримувач - адвокатське об`єднання «АЛЄКСАНА» (код ЄДРПОУ 42094295);

-банківський рахунок отримувача, відкритий в AT КБ «ПриватБанк» - IBAN НОМЕР_8 ;

-призначення платежу - «надання правової допомоги на підставі Договору про надання правової допомоги від 15 жовтня 2020р, ОСОБА_14 ».

На виконання зазначеного завдання ОСОБА-6 з відома ОСОБА-2, ОСОБА_6 та в присутності останнього, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , використовуючи невстановлений мобільний телефон «iPhone 7» з операційною системою «IOS» версії 14,3, о 10 год 09 хв 28 грудня 2020 року здійснив авторизацію та вхід у електронний кабінет ОСОБА_6 у «Приват24», після чого о 10 год 15 хв того самого дня перерахував грошові кошти в сумі 20 000 доларів США з валютного рахунку IBAN НОМЕР_3 (з платіжної карти НОМЕР_4 ) на гривневий рахунок IBAN НОМЕР_5 (на платіжну карту НОМЕР_6 ). Внаслідок цієї фінансової операції на останній вказаний рахунок ОСОБА_6 зараховані грошові кошти в сумі 560 000 гривень. Після цього ОСОБА-6 з відома ОСОБИ-2, ОСОБА_6 та в присутності останнього, використовуючи невстановлений персональний комп`ютер з веб браузером «Chrome» версії 87.0.4280.88, о 13 год 23 хв 28 грудня 2020 року здійснив авторизацію та вхід в електронний кабінет ОСОБА_6 у «Приват24» та о 13 год 52 хв того ж дня здійснив переказ грошових коштів в сумі 560 003 грн зі свого рахунку IBAN НОМЕР_5 (на платіжну карту НОМЕР_6 ) на банківський рахунок адвокатського об`єднання «АЛЄКСАНА» (код ЄДРПОУ 42094295) IBAN НОМЕР_8 з призначенням платежу «надання правової допомоги на підставі Договору про надання правової допомоги від 15 жовтня 2020р, ОСОБА_14 ». На вищевказаний рахунок адвокатського об`єднання о 14 год 28 хв 28 грудня 2020 року зараховано 560 000 гривень, якими ОСОБА-2 розпорядилася на власний розсуд.

Крім того, у не встановлений час, але не пізніше 13 год 54 хв 29 грудня 2020 року, у місці та спосіб, які наразі не з`ясовані, ОСОБА-2 повідомила ОСОБІ-6 про необхідність перерахування їй грошових коштів у сумі, еквівалентній 30 000 доларів США та дала реквізити для такого переказу:

-отримувач - ТОВ «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЕЛІТ-ЮСТ» (код ЄДРПОУ 40842962);

-банківський рахунок отримувача, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» - IBAN НОМЕР_9 ;

-призначення платежу - «юридичні послуги відповідно до договору про надання юридичних послуг №09/02/02/20».

На виконання зазначеного завдання ОСОБА-6 з відома ОСОБИ-2, ОСОБА_6 та в присутності останнього, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , використовуючи невстановлений мобільний телефон «iPhone 7» з операційною системою «IOS» версії 14,3, о 13 год 54 хв 29 грудня 2020 року здійснив авторизацію та вхід в електронний кабінет ОСОБА_6 у «Приват24», після чого о 13 год 52 хв того самого дня перерахував грошові кошти в сумі 40 000 доларів США з валютного рахунку НОМЕР_3 (з платіжної карти НОМЕР_4 ) на гривневий рахунок IBAN НОМЕР_5 (на платіжну карту НОМЕР_6 ). Внаслідок цієї фінансової операції, на останній вказаний рахунок ОСОБА_6 зараховані грошові кошти в сумі 1 118 000 гривень. Після цього ОСОБА-6 з відома ОСОБИ-2, ОСОБА_6 та в присутності останнього, використовуючи невстановлений персональний комп`ютер зі встановленим веб браузером «Chrome» версії 87.0.4280.88, о 15 год 10 хв 29 грудня 2020 року здійснив авторизацію та вхід у електронний кабінет ОСОБА_6 у «Приват24» та о 15 год 26 хв того ж дня здійснив переказ грошових коштів в сумі 840 003,00 гривень з рахунку IBAN НОМЕР_5 (з платіжної карти НОМЕР_6 ) на банківський рахунок ТОВ «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЕЛІТ-ЮСТ» IBAN НОМЕР_9 з призначенням платежу «юридичні послуги відповідно до договору про надання юридичних послуг 09/02/02/20, ОСОБА_3». На вищевказаний рахунок адвокатського об`єднання о 16 год 02 хв 29 грудня 2020 року зараховано 840 000 гривень, якими ОСОБА-2 розпорядилася на власний розсуд.

Більшу частину залишку грошових коштів у сумі 277 000 грн ОСОБА-6 з відома та в присутності ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , та використовуючи невстановлений мобільний телефон «iPhone 7» з операційною системою «IOS» версії 14,3 зі встановленим застосунком «Приват24», після авторизації та входу о 15 год 33 хв 29 грудня 2020 року в електронний кабінет ОСОБА_6 у «Приват24» о 15 год 37 хв того самого дня перерахував з рахунку IBAN НОМЕР_5 (з платіжної карти № НОМЕР_10 ) на картковий рахунок ОСОБИ-13 № НОМЕР_11 . При цьому у сторони обвинувачення відсутні дані, які б свідчили про обізнаність ОСОБИ-13 про незаконність походження отриманих грошових коштів.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА-6 з відома та в присутності ОСОБА_6 , перебуваючи у за адресою: АДРЕСА_2 , використовуючи невідомий стороні обвинувачення мобільний телефон «iPhone 7» з операційною системою «IOS» версії 14,3, о 12 год 57 хв 30 грудня 2020 року здійснив авторизацію та вхід в електронний кабінет ОСОБА_6 у «Приват24», після чого о 12 год 59 хв того самого дня перерахував грошові кошти в сумі 3 100 доларів США з валютного рахунку IBAN НОМЕР_3 (з платіжної карти № НОМЕР_4 ) на інший гривневий рахунок IBAN НОМЕР_5 (на платіжну карту № НОМЕР_6 ). Внаслідок цієї фінансової операції на останній вказаний рахунок ОСОБА_6 зараховано грошові кошти в сумі 86 645 гривень. Частина цих коштів у сумі 85 000 гривень о 14 год 24 хв 30 грудня 2020 року знята ОСОБА_15 готівкою, за що утримана комісія в розмірі 850 гривень. Інша частина коштів у розмірі 1 733,62 гривні о 00 год 25 хв 31 грудня 2020 року перерахована на банківський рахунок № НОМЕР_12 з утриманням комісії в розмірі 8,62 гривні.

Насамкінець, перебуваючи у тому самому місці та з використанням такого самого телефона, ОСОБА-6, діючи з відома та в присутності ОСОБА_6 , о 09 год 56 хв 31 грудня 2020 року здійснив авторизацію та вхід в його електронний кабінет у «Приват24», після чого о 09 год 58 хв того самого дня перерахував грошові кошти в сумі 786 доларів США з валютного рахунку IBAN НОМЕР_3 (з платіжної карти № НОМЕР_4 ) на інший гривневий рахунок IBAN НОМЕР_5 (на платіжну карту № НОМЕР_6 ). Внаслідок цієї фінансової операції на останній вказаний рахунок ОСОБА_6 зараховані грошові кошти в сумі 22 008 грн. Частина цих коштів у сумі 22 000 грн о 10 год 00 хв 31 грудня 2020 року на картковий рахунок ОСОБИ-13 № НОМЕР_11 , частина в сумі 9,56 грн - на картковий рахунок ОСОБИ-12 № НОМЕР_7 , а частиною коштів, еквівалентній 2 доларам США (56,82 грн), о )) год 21 хв 31 грудня 2020 року сплачені рекламні послуги у мережі «Facebook».

Вказаними діями ОСОБА_9 сприяв заволодінню грошовими коштами ОСОБИ-7, які перебували в управлінні АРМА, у загальній сумі 397 796,60 долара США. ОСОБА-7 при цьому не дав згоди на визнання його потерпілим у кримінальному провадженні.

Таким чином, ОСОБА_9 обвинувачується у пособництві в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб та в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Крім того, ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що він впродовж 28 грудня 2020 року - 13 січня 2021 року, діючи з прямим умислом, за попередньою змовою з ОСОБОЮ-1 та ОСОБОЮ-6, сприяв у легалізації (відмиванню) попередньо отриманих злочинним шляхом грошових коштів у такий спосіб та за таких обставин.

Так, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , не пізніше 15 год 09 хв. 24 грудня 2020 року, ОСОБА_9 надав ОСОБІ-6 доступ до власних рахунків, повідомивши йому дані для авторизації та входу до свого електронного кабінету у «Приват 24» з метою подальшого розподілу та легалізації наявних там раніше отриманих злочинним шляхом грошових коштів. Вказаними умисними діями ОСОБА_9 сприяв іншим співучасникам, надавши необхідні засоби для вчинення цього злочину.

Далі, у не встановлений час, але не пізніше 12 год 34 хв 28 грудня 2020 року, у місці та спосіб, які наразі не з`ясовані, ОСОБА-1 вирішив у декілька етапів легалізувати частину отриманих злочинним шляхом коштів, шляхом укладення угод з придбання автомобіля для своєї колишньої дружини ОСОБИ-14 та здійснення фінансових операцій з їх оплати. Діючи з цією метою, ОСОБА-1 не пізніше 12 год 34 хв 28 грудня 2020 року прибув на територію дочірнього підприємства «АУДІ ЦЕНТР ВІПОС» за адресою: вул. Оранжерейна, 1, м. Київ, де підшукав автомобіль коричневого кольору марки «AUDI», моделі «Q7 S Line», 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_13 , для його подальшого придбання за частину отриманих злочинним шляхом грошових коштів. Після цього ОСОБА-1 через ОСОБУ-6 повідомив про прийняте рішення ОСОБА_12 , а також про необхідність прибуття до автосалону за вказаною адресою для первинного оформлення права власності на авто за ним. На виконання зазначеного завдання ОСОБА_9 не пізніше 12 год 34 хв того самого дня прибув за адресою вищевказаного дочірнього підприємства разом із ОСОБОЮ-1 та ОСОБОЮ-6, де з метою оформлення документів щодо купівлі-продажу вищевказаного транспортного засобу надав старшому продавцеві ОСОБІ-15 копію свого паспорта громадянина України у формі ID-картки та копію довідки про реєстрацію місця проживання. ОСОБА-15, не будучи обізнаним із злочинними намірами ОСОБА_6 та інших згаданих співучасників, склав та передав ОСОБІ-1 підписані уповноваженою особою продавця оригінали рахунку на оплату обраного ним автомобіля та договору купівлі-продажу № 3049_387814 від 28 грудня 2020 року у двох примірниках з додатками 1 та 3, а той забезпечив підписання цих документів ОСОБА_15 , а також оплату отриманими злочинним шляхом грошовими кошами вартості авто ОСОБОЮ-6 з використанням рахунків ОСОБА_10 . Вказаними умисними діями ОСОБА_9 надав засоби, а саме: власні персональні дані та документи для укладення правочину, зобов`язання по якому оплачені отриманими злочинним шляхом грошовими коштами, а підписанням договору купівлі-продажу та оформленням права власності на себе сприяв реалізації частини злочинного плану ОСОБИ-1 з легалізації (відмивання) частини отриманих злочинним шляхом грошових коштів.

Розрахунок за транспортний засіб, який є предметом договору купівлі-продажу № 3049-387814 від 28 грудня 2020 року, здійснений таким чином. ОСОБА-6 з відома ОСОБИ-1, ОСОБА_6 та в присутності останнього, рухаючись із Подільського до Святошинського району м. Києва, використовуючи невстановлений мобільний телефон «iPhone 7» з операційною системою «IOS» версії 14,3, о 12 год 33 хв 28 грудня 2020 року здійснив авторизацію та вхід в електронний кабінет ОСОБА_6 у «Приват24», після чого о 12 год 34 хв того самого дня перерахував грошові кошти в сумі 100 000 доларів США з валютного рахунку IBAN НОМЕР_3 (з платіжної карти № НОМЕР_4 ) на інший гривневий рахунок IBAN НОМЕР_5 (на платіжну карту № НОМЕР_6 ). Внаслідок цієї фінансової операції на останній вказаний рахунок ОСОБА_6 зараховані грошові кошти в сумі 2 795 000 гривень. Після цього ОСОБА-6 з відома ОСОБИ-1, ОСОБА_6 та в присутності останнього, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , використовуючи персональний комп`ютер зі встановленим веб-браузером «Chrome» версії 87.0.4280.88 о 13 год 23 хв 28 грудня 2020 року здійснив авторизацію та вхід в електронний кабінет ОСОБА_6 у «Приват24» та о 13 год 28 хв того ж дня придбав автомобіль коричневого кольору марки «AUDI», моделі «Q7 S Line», 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_13 , перерахувавши за нього грошові кошти у сумі 2 535 141 гривня зі свого рахунку IBAN НОМЕР_5 (з платіжної карти № НОМЕР_6 ) на банківський рахунок дочірнього підприємства «АУДІ ЦЕНТР ВІПОС» (код ЄДРПОУ 32000038) IBAN НОМЕР_14 ( НОМЕР_15 ) з призначенням платежу «ПЛАТЕЖИ БИПЛАН. ОПЛАТА ЗА АВТОМОБІЛЬ AUDI Q7 {{ DAID = 1959593958.5.1}} {{DACOD = 9218-8484-5131-2874}}». Після сплати ОСОБОЮ-6 за сприяння ОСОБА_6 вартості автомобіля ОСОБА-1 29 грудня 2020 року отримав його на території дочірнього підприємства «АУДІ ЦЕНТР ВІПОС» та 31 грудня 2020 року за невстановлених обставин забезпечив реєстрацію права власності на нього в ТСЦ №8047 за адресою: Кільцева дорога, 110А, с. Софіївська Борщагівка, Київська обл. за 

ОСОБА_3. З метою подальшого маскування походження транспортного засобу ОСОБА-1 вирішив переоформити його на матір колишньої дружини ОСОБИ-14 ОСОБУ-16, щодо якої у сторони обвинувачення відсутні дані, які б свідчили про її обізнаність про незаконність походження отриманих грошових коштів, за які придбано автомобіль, та злочинні наміри ОСОБИ-1 чи інших співучасників злочину їх легалізувати. Для цього ОСОБА-1 через ОСОБУ-6 повідомив ОСОБА_12 про необхідність надати довіреність на розпорядження транспортним засобом на ім`я ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підроблені офіційні документи якого були наявні у ОСОБИ-1 З цією метою ОСОБА-1 у не з`ясований час, місці та спосіб, надав ОСОБІ-6 копію завідомо підробленого паспорту громадянина України, виданого на ім`я ОСОБИ-17, зі вклеєною фотографією ОСОБИ-1, а також копію картки платника податків, виданої на ім`я ОСОБИ-17. Сприяючи у реалізації чергового етапу легалізації (відмивання) майна (автомобіля), придбаного за отримані злочинним шляхом грошові кошти, ОСОБА-6, використовуючи свій мобільний телефон «Samsung Galaxy S10», S/N: НОМЕР_16 , зі встановленою програмою для миттєвого обміну повідомленнями «Viber» з обліковим записом, зареєстрованим за номером телефону НОМЕР_17 , надіслав приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБІ-18 на її телефон НОМЕР_18 фотографії вищевказаних копій документів на ім`я ОСОБИ-17, домовився з нею про складання потрібної для ОСОБИ-1 довіреності, а після її виготовлення-забезпечив візит ОСОБА_6 до нотаріуса для її підписання. Зазначена довіреність надрукована на нотаріальному бланку серії НМН № 624285 та 11 січня 2021 року зареєстрована у Єдиному реєстрі довіреностей за № 51556655. При цьому у сторони обвинувачення відсутні дані, які б свідчили про обізнаність приватного нотаріуса зі злочинними намірами ОСОБИ-6, ОСОБА_6 , ОСОБИ-1 чи інших співучасників злочину використати засвідчену нею довіреність для легалізації (відмивання) майна, отриманого злочинним шляхом, а також використання вказаними особами неправдивих даних довіреної особи. Після підписання довіреності ОСОБА_15 , цей документ переданий ОСОБІ-1 та не пізніше 13 січня 2021 року використаний ним разом з підробленим паспортом громадянина України на ім`я ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі вклеєною фотографією ОСОБИ-1 та копією картки платника податків на ім`я ОСОБИ-17 для зміни власника автомобіля коричневого кольору марки «AUDI», моделі «Q7 S Line», 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_13 . Вказаними діями ОСОБА_9 надав засоби, а саме: власні персональні дані та документи для складання довіреності про розпорядження зазначеним автомобілем, а її підписанням сприяв реалізації частини злочинного плану ОСОБИ-1 з легалізації (відмивання) майна, придбаного за кошти, одержані злочинним шляхом.

У період з 28 грудня 2020 року по 13 січня 2021 року, внаслідок реалізації свого злочинного плану ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою зі ОСОБОЮ-1 та ОСОБОЮ-6, сприяв їм у легалізації (відмиванні) частини отриманих злочинним шляхом грошових коштів за допомогою:

- надання ОСОБІ-6 доступу до власних рахунків для здійснення фінансових операцій з їх переміщення між банківськими рахунками ОСОБА_6 та оплати автомобіля коричневого кольору марки «AUDI», моделі «Q7 S Line», 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_13 , тобто надання засобів для здійснення таких фінансових операцій;

- надання власних персональних даних та копій документів для укладення договору № 3049_387814 від 28 грудня 2020 року купівлі-продажу автомобіля коричневого кольору марки «AUDI», моделі «Q7 S Line», 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_13 , та його підписання, тобто надання засобів та усунення можливих перешкод для вчинення правочину з використанням отриманих злочинним шляхом грошових коштів з подальшим здійсненням фінансової операції, спрямованої на її виконання;

- надання власних персональних даних та документів для складання довіреності на розпорядження автомобілем коричневого кольору марки «AUDI», моделі «Q7 S Line», 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_13 , зареєстрованої у Єдиному реєстрі довіреностей за № 51556655 від 11 січня 2021 року, та її підписання, тобто надання засобів та усунення можливих перешкод для подальшого вчинення правочину з використанням майна, придбаного за отримані злочинним шляхом грошові кошти.

Загальна сума легалізованої (відмитої) ОСОБОЮ-1 за попередньою змовою з ОСОБОЮ-6, ОСОБА_15 частини отриманих злочинним шляхом грошових коштів з урахуванням офіційного курсу гривні до долара США, актуального на дати описаних операцій, а також курсу гривні до долара США, встановленого AT КБ «ПриватБанк» при здійсненні конвертації отриманих злочинним шляхом коштів у гривню з використанням інструментів цього банку, за вищевказаний період склала 2 535 141 грн. 

Таким чином, ОСОБА_9 обвинувачується у пособництві у здійсненні фінансових операцій та правочинів з майном, одержаним злочинним шляхом, зміні форми (перетворенні) такого майна та вчиненні дій спрямованих на приховування, маскування його місцезнаходження, а також джерела походження, за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 209 КК України.

Відомості щодо укладеної угоди (її реквізити, зміст та узгоджена міра покарання)

Судом встановлено, що 22 травня 2026 року між прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_15 , за участі його захисника - адвоката ОСОБА_7 , укладено угоду про визнання винуватості у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень, яка цього ж дня була погоджена заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_18 .

Вказана угода про визнання винуватості надійшла до суду разом з обвинувальним актом 26 травня 2026 року.

В судовому засіданні 23 червня 2026 року прокурором були подані зміни від 10 червня 2026 року до угоди про визнання винуватості, відповідно до яких сторони погодили викласти п.6 угоди про визнання винуватості від 22 травня 2026 року у наступній редакції: 

«6. Умови звільнення підозрюваного від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення.

Звільнити ОСОБА_3 від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків обґрунтовується його співпрацею з стороною обвинувачення, при цьому враховується його роль у вчиненні кримінальних правопорушень та викриття інших осіб, причетних до вчинення інкримінованих йому злочинів.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Потерпілий у кримінальному провадженні відсутній».

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

1)

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Оцінюючи дотримання суспільного інтересу, укладаючи дану угоду прокурор керується тим, що Держава заінтересована у викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, зменшення рівня злочинності, у зв`язку з чим сторона обвинувачення завжди повинна враховувати можливість прискорити досудове розслідування та судовий розгляд у разі визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини.

У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_9 володіє відомостями про вчинення іншими особами особливо тяжких кримінальних правопорушень, а тому сторона обвинувачення повинна надати перевагу цій обставині, оскільки викриття всіх осіб, які вчинили особливо тяжке кримінальне правопорушення за попередньою змовою для Держави є більш важливим, ніж засудження однієї особи.

Укладення та затвердження цієї угоди сприятиме зменшенню навантаження як на суд, так і на сторону обвинувачення, що у свою чергу дозволить сконцентрувати зусилля на інших напрямках роботи.

Більше того, укладення угоди у цьому кримінальному провадженні є безальтернативним інструментом для забезпечення притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, які брали участь у вчиненні злочинів, заволоділи чужим майном та вчинили дії, спрямовані на легалізацію цих коштів.

При цьому оцінка суспільством інституційної спроможності як правоохоронних, так і судових органів у боротьбі із корупцією, базується на забезпеченні цими органами невідворотності кримінальної відповідальності у найкоротші строки. Зазначене впливає на усвідомлення іншими особами караності протиправних діянь, сприяє формуванню у суспільства антикорупційної правосвідомості та свідчитиме про невідворотність покарання.

Дотримання алгоритму за якого Держава концентрує свої зусилля на виявленні та подоланні першопричин корупційних дій, вказує на дієвість її органів.

Обвинувачений ОСОБА_9 за угодою про визнання винуватості повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 209 КК України, та зобов`язується з`явитися до Вищого антикорупційного суду у час визначений судом та беззастережно визнати свою винуватість у судовому засіданні.

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Визначаючи покарання для обвинуваченого при укладенні угоди, сторони дійшли певних домовленостей.

Так, при вирішенні питання щодо міри покарання ОСОБА_12 сторони дійшли згоди, що наявні обставини, які пом`якшують покарання, а саме: щире каяття; активне сприяння розкриттю злочину. Також сторони угоди дійшли згоди клопотати перед судом про визнання обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому - службу в Збройних силах України. Крім цього, сторони угоди дійшли згоди про не встановлення обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_19 . Крім того, при призначенні покарання сторони угоди врахували, що відповідно до ст. 77 КК України та п.19 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 у разі звільнення особи від покарання із випробуванням додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосовується.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги тяжкість злочинів, наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання, особу обвинуваченого, сторони узгодили таке покарання обвинуваченому ОСОБА_12 :

-за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України - узгоджено основне покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах державної чи комунальної власності на строк 2 роки з конфіскацією майна.

-за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 209 КК України - узгоджене основне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах державної чи комунальної власності на строк 1 рік з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах державної чи комунальної власності на строк 2 роки та з конфіскацією майна.

Сторони узгодили звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років на підставі ст. 75 КК України з запропонованим терміном випробування три роки без застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна, з покладенням на ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Обвинувачений ОСОБА_9 засвідчив в тексті угоди, що йому зрозумілі наслідки укладення цієї угоди, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання умов угоди, передбачені ст. 476 КПК України, а також наслідки відмови від реалізації свого права (права обвинуваченої особи) на справедливий судовий розгляд, яке передбачено абз. 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

Позиції учасників судового провадження щодо угоди про визнання винуватості

Сторони в судовому засіданні підтвердили, що угода про визнання винуватості укладена добровільно та її умови відповідають вимогам КПК України, обставини, які свідчили б про неможливість укладення угоди відсутні. 

Прокурор у судовому засіданні підтримав угоду про визнання винуватості, просив затвердити на тих умовах, що були погоджені сторонами кримінального провадження з урахуванням відповідних змін до такої угоди. Прокурором було зазначено, що угода відповідає вимогам чинного законодавства, укладена добровільно, норми кримінального процесуального законодавства дозволяють у цьому кримінальному провадженні укласти угоду про визнання винуватості, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін кримінального провадження та/або інших осіб. Крім того прокурор зазначив, що умовами угоди є надання обвинуваченим зізнавальних показань стосовно себе та показань щодо викриття інших співучасників: ОСОБИ-1 і ОСОБИ-6, справи відносно яких перебувають на розгляді ВАКС та на досудовому розслідуванні відповідно, а також щодо відомих йому обставин вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, і що такі показання мають значення для доказової бази, оскільки дозволять стороні обвинувачення викрити та ідентифікувати осіб, які брали участь у заволодінні коштами, що перебували в управлінні Національного агентства та подальшу легалізацію цих коштів. Прокурор стверджував, що існують достатні фактичні підстави для визнання ОСОБА_6 винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення. Також прокурор зазначив, що у цьому кримінальному провадженні потерпілі відсутні, а шкода від кримінальних правопорушень завдана державним інтересам. Прокурор повідомив, що стороною обвинувачення враховано обставини, які пом`якшують покарання, як щире каяття та активне сприяння розкриттю ряду кримінальних правопорушень, підслідних детективам НАБУ, його статус військовослужбовця ЗСУ з 26 лютого 2022 року та учасника бойових дій. Крім цього, за твердженням прокурора, умовами угоди не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Посилаючись на вищевказані обставини в сукупності, прокурор просив суд затвердити угоду про визнання винуватості. На підтвердження своїх доводів прокурор долучив до матеріалів кримінального провадження відповідні документи, в тому числі, які стосуються характеризуючих матеріалів стосовно обвинуваченого. Також прокурор зазначив про необхідність скасування арешту з майна обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме, з автомобіля та про відсутність потреби у стягненні судових витрат з обвинуваченого. Долучив копії ухвал слідчих суддів про накладення арешту на майно ОСОБА_6 , а також про застосування стосовно останнього під час досудового розслідування запобіжних заходів. 

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначив, що зміст угоди відповідає вимогам КПК України, сторона захисту погоджується з її умовами та просить затвердити угоду. 

Обвинувачений ОСОБА_9 підтвердив, що йому цілком зрозумілі обставини, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, а також, що укладення угоди є добровільним, він розуміє зміст та обсяг своїх прав, зміст висунутого йому обвинувачення та тяжкість інкримінованого йому злочину, вид застосованого до нього покарання та наслідки укладення ним угоди, передбачені ст. 473 КПК України, тож просив затвердити угоду про визнання винуватості. В судовому засіданні ОСОБА_9 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті.

Під час судового засідання учасниками не ініціювалося питання про здійснення судового провадження колегіально у складі трьох суддів відповідно до положень ч. 2 ст. 31 КПК України.

Мотиви, із яких виходить суд при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам закону та ухваленні вироку, із посиланням на положення закону

Відповідно до вимог розділу VI глави 35 КПК України, для вирішення питання про можливість затвердження угоди суд має встановити, що подана угода відповідає вимогам законодавства і, що відсутні підстави для відмови в її затвердженні.

Вирішуючи питання щодо затвердження угоди про визнання винуватості у цьому кримінальному провадженні, суд виходить із таких обставин.

Можливість укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим передбачена п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України. Така угода може бути укладена як за ініціативи прокурора, так і за ініціативи обвинуваченого (ч. 2 ст. 469 КПК України), у кримінальному провадженні, зокрема щодо особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами (п. 2 ч. 4 ст. 469 КПК України). Ініціювання укладення такої угоди можливе в будь-який момент після повідомлення особі про підозру, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку (ч. 5 ст. 469 КПК України).

Відповідно до вимог ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України - є особливо тяжким злочином, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 209 КК України - є тяжким злочином.

Укладена угода про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України, оскільки у ній зазначено її сторони, формулювання обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність, істотні для даного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода обвинуваченого на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди.

Перевіряючи відповідність угоди про визнання винуватості зі змінами положенню абз. 5 ч. 4 ст. 469 КПК України та недопущення будь-яких порушень прав та інтересів осіб, яким кримінальним правопорушенням, інкримінованим ОСОБА_12 , могла бути заподіяна шкода, суд виходить з того, що будь-яких, передбачених КПК України заяв (процесуальних умов) про вчинення щодо особи кримінального правопорушення надані матеріали не містять, що свідчить про відсутність потерпілого у кримінальному провадженні та спричинення шкоди, зазначеної у обвинувальному акті лише державним інтересам. Аналогічні висновки містяться у постанові Касаційного кримінального суду Верховного суду від 10 лютого 2020 року по справі №234/16822/18, постанові Великої палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №439/397/17.

Суд зазначає, що угода про визнання винуватості із ОСОБА_15 у кримінальному провадженні № 52024000000000169 від 10 квітня 2024 року раніше не укладалась (відсутні відомості).

Сформульоване в угоді обвинувачення відображає істотні фактичні обставини, які є тотожними викладу обставин в обвинувальному акті та містить усі істотні обставини вчинення ОСОБА_15 діянь, і такі діяння відповідають зазначеній правовій кваліфікації за ч.5 ст. 27 ч.5 ст. 191, ч.5 ст. 27 ч.2 ст. 209 КК України, а саме: пособництва у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб та в особливо великих розмірах; пособництво у здійсненні фінансових операцій та правочинів з майном, одержаним злочинним шляхом, зміні форми (перетворенні) такого майна та вчиненні дій спрямованих на приховування, маскування його місцезнаходження, а також джерела походження, за попередньою змовою групою осіб.

Так, зі змісту обвинувального акта, ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що вчиняв пособницькі дії в заволодінні чужими грошовими коштами, які перебували в управлінні АРМА, шляхом зловживання службовою особою АРМА своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб та в особливо великих розмірах - на загальну суму 397 796,60 доларів США. Також, відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що внаслідок реалізації злочинного плану, діючи за попередньою змовою групою осіб (ОСОБА-1 та ОСОБА-6) здійснив пособництво у здійсненні фінансових операцій та правочинів з метою легалізації частини отриманих злочинним шляхом грошових коштів на загальну суму 2 535 141 грн.

Вивчивши фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості, дослідивши матеріали кримінального провадження, надані прокурором для підтвердження висунутого обвинувачення, а також, заслухавши надані в цьому судовому засіданні пояснення обвинуваченого, суд приходить до висновку, що існують достатні фактичні підстави для визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 209 КК України. При цьому, на думку суду, визнання обвинуваченим своєї вини не є результатом самообмови.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність перешкод для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_15 у присутності його захисника - адвоката ОСОБА_7 , а тому угода підлягає затвердженню.

Умови угоди відповідають інтересам суспільства

При вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості прокурор зобов`язаний враховувати наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, у запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень (ст. 470 КПК України).

У пункті 87 рішення ЄСПЛ від 29 квітня 2014 року у справі «Natsvlishvili and Togonidze v. Georgia» зазначено, що угоди про визнання винуватості, окрім важливих переваг швидкого розгляду кримінальних справ та полегшення навантаження на суди, прокурорів та адвокатів, також можуть бути успішним інструментом у боротьбі з корупцією, якщо їх правильно застосовувати, та організованої злочинності, і може сприяти зменшенню кількості призначених покарань і, як наслідок, кількості ув`язнених.

На думку суду, затвердження угоди у цьому провадженні відповідатиме інтересам суспільства, оскільки забезпечить справедливе та в розумні строки вирішення кримінальної справи щодо особливо тяжкого та тяжкого злочинів, якими, відповідно до обвинувального акта, не спричинено будь-яких тяжких наслідків для окремих фізичних або юридичних осіб, досягнення цілей та завдань кримінального провадження при мінімальних затратах державних ресурсів, враховуючи беззаперечне визнання обвинуваченим своєї вини, відведеної йому ролі іншими співучасниками, його ставлення до вчиненого та надання ним зізнавальних показів стосовно себе та підтверджених доказами викривальних показань стосовно вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину іншими особами (ОСОБОЮ-1 та ОСОБОЮ-6), у співучасті з якими були вчинені інкриміновані ОСОБА_12 кримінальні правопорушення.

Крім того, суд також враховує, що укладення угоди про визнання винуватості із ОСОБА_15 сприятиме як виконанню обов`язків держави щодо забезпечення розумних строків судового розгляду, так і слугуватиме гарантією дотримання інтересів суспільства. Окрім того, умови угоди передбачають надання ОСОБА_15 викривальних показань щодо відомих йому обставин вчинення злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 209 КК України за фактом заволодіння коштами в сумі 398 004,60 доларів США, які перебували в управлінні Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Водночас, характер таких відомостей стосується широкого кола осіб, які причетні до вчинення ряду кримінальних правопорушень, у тому числі службових осіб.

Отже, укладена угода відповідає загальним засадам призначення покарання, є співмірною та достатньою реакцією держави на вчинені обвинуваченим кримінальні правопорушення. Покладення відповідних обов`язків на обвинуваченого та врахування відповідних фактів прокурором, у тому числі неможливість отримання інформації такого ж характеру, якості та доказового значення з будь-яких інших джерел, крім як від безпосереднього учасника подій - ОСОБА_6 , прямо свідчить про наявність суспільного інтересу в укладені такої угоди.

Умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб

Судом встановлено, що в укладенні цієї угоди згідно з п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України, брав участь захисник і що її умови не є невиправдано обтяжливими для будь-якої із сторін.

Пунктом 3 частини 7 статті 474 КПК України передбачено, що суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Дослідивши угоду про визнання винуватості, вислухавши пояснень сторін, суд встановив, що умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, зокрема, і з огляду на те, що: обставини викладеного обвинувачення, відповідно до ст. 17 КПК України, не можуть бути використані на підтвердження винуватості будь-яких інших осіб, окрім обвинуваченого у цьому провадженні; угодою не вирішується питання щодо майна третіх осіб; судом не здійснювалось дослідження та оцінка правомірності дій інших осіб та не встановлювалась наявність чи відсутність їх винуватості; судом при розгляді цього кримінального провадження не встановлено жодних преюдиційних фактів щодо інших осіб, а інформація, викладена у цьому вироку, яка стосується формулювання дій, не може мати доказового значення для розгляду будь-якого іншого кримінального провадження.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ обставини, встановлені у провадженні, в якому не беруть участь інші обвинувачені, не повинні мати преюдиціальне значення для їх справ. Статус доказів, використаних в одній справі, повинен залишатися суто відносним, а їх сила обмежуватися даними конкретного провадження. Особливо це стосується вироків, ухвалених на підставі угоди (рішення у справі «Навальний і Офіцеров проти росії» від 23 лютого 2016 року).

При цьому, як слідує з висновків, до яких дійшов Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у справі № 991/1324/20, засудження за пособництво у вчиненні злочину за відсутності одночасного чи попереднього засудження виконавця/декого зі стверджуваних співучасників цього кримінального правопорушення саме по собі не становить порушення права на справедливий судовий розгляд і, хоча відповідальність пособника є похідною від відповідальності виконавця, однак такий правовий зв`язок між їхніми діяннями автоматично не веде до висновку про неможливість визначення відповідальності пособника в окремому провадженні та не спричиняє будь-яких порушень у зв`язку з цим.

З метою недопущення порушення презумпції невинуватості інших осіб, суд у вироку виключив дані, які б давали можливість ідентифікувати усіх осіб, які згадуються у викладених обставинах або причетних до вчинення кримінального правопорушення, окрім даних про обвинуваченого, та відомості про них будуть знеособлені у тексті вироку та зазначені, як ОСОБИ-1, 2, 3, 4… У той же час, опис цих обставин не дорівнює визнанню вини цих осіб, не має обвинувального характеру щодо них і використовується виключно в контексті встановлення подій та аналізу обставин лише щодо ОСОБА_6 , який виконував пособницькі дії. Крім того, обставини, встановлені в цьому вироку, не є преюдиційними для суду, який розглядає чи розглядатиме кримінальне провадження щодо інших осіб і має самостійно оцінити докази, надані сторонами, та зробити висновок щодо доведеності обставин, важливих для вирішення справи, у тому числі надати оцінку викривальним показанням. 

Таким чином, судом не встановлено порушення угодою прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.

Призначення покарання

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_12 , суд виходить із наступного.

Санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, визначає основне покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, а також передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, визначає основне покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а також передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Зі змісту ч. 5 ст. 65 КК України, суд при затвердженні вироком угоди про примирення або про визнання вини, призначає покарання узгоджене сторонами угоди. При цьому, вимоги ст. 50 КК України регламентують призначення покарання із урахуванням мети покарання як такої, що включає не лише кару, а й виправлення засуджених та запобігання вчиненню злочинів у майбутньому як засудженими, так і іншими особами.

Судом встановлено, що досягнута угода між обвинуваченим ОСОБА_15 та стороною обвинувачення укладена без жодного примусу, лише за бажанням сторін та спрямована на вирішення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, у розумінні примітки до ст. 45 КК України, є корупційним.

Відповідно до вимог абз. 2 ч. 2 ст. 75 КК України, у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень пов`язаних з корупцією, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк не більше восьми років або іншого більш м`якого покарання, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням. Ця частина статті передбачає можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе при затвердженні угоди про визнання винуватості звільнити особу від відбування покарання із випробуванням шляхом встановлення їй іспитового строку, у тому числі у разі її засудження за корупційне кримінальне правопорушення.

Також суд приймає до уваги, що відповідно до вимог ст. 77 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, додаткові покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та/або конфіскації майна можуть бути призначені за згодою сторін.

Відповідно до змісту угоди, сторони, врахувавши тяжкість інкримінованих ОСОБА_12 кримінальних правопорушень, його роль у їх вчиненні, особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом`якшують покарання, а також не встановлення обставин, які обтяжують покарання, дійшли згоди про призначення ОСОБА_12 покарання: 

-за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України - позбавлення волі строком на 7 років з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах державної чи комунальної власності на строк 2 роки з конфіскацією майна.

-за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 209 КК України -позбавлення волі строком на строк 5 років з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах державної чи комунальної власності на строк 1 рік з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, сторони в угоді погодили визначити ОСОБА_12 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах державної чи комунальної власності на строк 2 роки та з конфіскацією майна.

Також сторонами угоди погоджено, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з запропонованим терміном випробування три роки.

Сторони узгодили покласти на ОСОБА_6 обов`язки, передбачені ст. 76 КК України:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Крім цього, сторонами було погоджено клопотати перед судом, відповідно до приписів ст. 77 КК України, не застосовувати стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Враховуючи зазначене, суд звертає увагу, що за загальним правилом, домовленість сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. 

Так, зі змісту угоди вбачається, що при узгодженні сторонами покарання ОСОБА_12 було враховано і дотримано наступне:

- норми ст. ст. 65-67 КК України, а саме: сторони узгодили покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; при визначенні меж покарання виходили із положень розділу X Загальної частини КК України; врахували характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; взяли до уваги особу винного; встановили наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин;

- норми абз. 2 ч. 2 ст. 75 КК України, згідно з якими у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк не більше восьми років або іншого більш м`якого покарання, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням;

- норми ст. 76 КК України щодо необхідності покладення на ОСОБА_6 обов`язків у зв`язку із його звільненням від відбування основного покарання з випробуванням.

При вирішенні питання про те, чи є узгоджене сторонами покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, суд врахував ступінь та характер сприяння обвинуваченого у проведенні кримінального провадження, зокрема: беззаперечне визнання ним своєї винуватості у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень; наявність наміру сприяти у викритті протиправної діяльності осіб, досудове розслідування щодо яких здійснюється у кримінальному провадженні НАБУ № 52026000000000235 чи інших провадженнях, з якими воно буде об`єднане та у виділених із них провадженнях, як під час досудового розслідування, так і подальшого судового провадження, а також у справі № 991/7113/24, яка перебуває на розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду. Також судом враховано наявність у обвинуваченого пом`якшуючих покарання обставин (щире каяття, активне сприяння розкриттю ряду кримінальних правопорушень) та відсутність обтяжуючих покарання обставин (повідомлені обставини самовільного залишення військової частини/служби не є такими обставинами з урахуванням положень ч. 3 ст.67 КК України). Крім цього, суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше не судимий, має посвідчення учасника бойових дій, на обліку у лікаря психіатра не перебуває (т. 3, а.с. 168-177).

Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років (ч. 3, 4 ст. 75 КК України).

Враховуючи наведені обставини, суд доходить до висновку, що узгоджене сторонами остаточне покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27 ч.5 ст. 191, ч.5 ст. 27 ч.2 ст. 209 КК України, за видом та розміром відповідає тяжкості діяння та особі обвинуваченого, загальним принципам призначення покарання, встановленим законом, і здатне досягти мети покарання.

Крім того, з огляду на встановлені обставини і висловлену думку сторін, а також з урахуванням положень ст. 76 КК України, суд дійшов висновку про необхідність встановити ОСОБА_12 іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки із покладенням таких обов`язків:

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Враховуючи, що іспитовий термін є інструментом контролю за поведінкою обвинуваченого, суд вважає, що саме встановлений судом термін буде необхідним часом для виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 КК України суд у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням може призначити додаткові покарання.

Зі змісту угоди про визнання винуватості вбачається, що сторони узгодили призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на 2 роки. Враховуючи те, що інкриміновані ОСОБА_12 злочини останній вчинив шляхом пособництва службовим особам у зв`язку з зловживання ними своїм службовим становищем, на думку суду, узгоджене обвинуваченому додаткове покарання в цій частині відповідає вимогам ст. 55 КК України та усталеній судовій практиці.

Що стосується додаткового покарання у виді конфіскації майна, то, як вбачається зі змісту угоди про визнання винуватості та пояснень учасників у судовому засіданні, сторони фактично узгодили його не призначати як додаткове покарання на підставі ст. 77 КК України, але врахували його у покаранні, у тому числі остаточному та узгодили додатково клопотати перед судом про його не застосування.

Суд, врахувавши дійсну позицію сторін, в незалежності від висловлених думок з приводу застосування положень ст.77 КК України, вважає, що узгоджене остаточне покарання ОСОБА_12 у виді позбавлення волі на строк 7 років, з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах державної чи комунальної власності на строк 2 роки, з одночасним звільненням від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, за своїм видом та розміром відповідає загальним засадам призначення покарання та іншим вимогам КК України і інтересам суспільства, є пропорційним та достатнім і забезпечить досягнення мети його застосування. При цьому, питання застосування додаткового покарання у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням є прерогативою сторін угоди, що прямо вбачається з положень ч. 2 ст. 77 КК України, а тому суд позбавлений можливості його застосувати або не застосувати всупереч домовленості сторін угоди. 

Висновки

Із врахуванням зазначених вище обставин, cуд дійшов переконання, що угода про визнання винуватості, укладена в межах цього кримінального провадження, відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства та закону України про кримінальну відповідальність.

При цьому, cудом не встановлено підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, для відмови в її затвердженні.

Враховуючи вказане вище, cуд дійшов висновку про необхідність затвердження вказаної угоди про визнання винуватості шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченому узгодженого угодою покарання.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Умови звільнення від відшкодування збитків внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Судом враховано, що сторонами укладено угоду у провадженні щодо особливо тяжкого та тяжкого злочинів, внаслідок яких, як уже було встановлено судом вище по тексту, державним інтересам заподіяно шкоду на суму 11 039 573 грн. В той же час, відповідно до обвинувального акта, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, потерпілий відсутній.

Сторони в угоді дійшли домовленості, що звільнення ОСОБА_6 від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків, у тому числі процесуальних витрат обґрунтовується його співпрацею зі стороною обвинувачення, при цьому враховується його роль у вчиненні кримінальних правопорушень та викриття інших осіб, причетних до вчинення інкримінованих йому злочинів. 

Враховуючи те, що цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, потерпілий від протиправних дій, які інкримінуються ОСОБА_12 у цьому кримінальному провадженні відсутній, суд, з урахуванням співпраці ОСОБА_6 зі стороною обвинувачення, його роль у вчинених кримінальних правопорушеннях, умови укладеної угоди та дані про особу обвинуваченого, приходить до переконання, що у цій частині угода відповідає вимогам закону та забезпечує баланс інтересів сторін.

Зарахування строку попереднього ув`язнення

Судом встановлено, що 27 липня 2021 року ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2021 року (справа №991/40665/21-к) стосовно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду, з альтернативою внесення застави у розмірі 3343710 грн.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 вересня 2021 року до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суд на два місяці до 19 листопада 2021 року, з покладенням відповідних обов`язків. Цією ж ухвалою ОСОБА_6 негайно звільнено з-під варти і доставлено до місця проживання.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 листопада 2021 року до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби, до 27 грудня 2021 року, з покладенням відповідних обов`язків.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 грудня 2021 року стосовно ОСОБА_6 продовжено до 22 лютого 2022 року строк тримання під домашнім арештом в нічний час з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби, з покладенням відповідних обов`язків.

У зв`язку з цим, враховуючи положення ст. 211 КПК України, на підставі ч.ч. 5, 7 ст. 72 КК України, у строк покарання, яке підлягає призначенню ОСОБА_12 за домовленістю сторін, необхідно зарахувати з 30 липня 2021 року по 20 вересня 2021 року строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі та з 20 вересня 2021 року по 18 листопада 2021 року строк перебування ОСОБА_6 під цілодобовим домашнім арештом з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Рішення щодо розподілу процесуальних витрат

Згідно зі ст. ст. 124, 368 КПК України, при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, суд повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

У цьому кримінальному провадженні питання про розподіл процесуальних витрат не вирішується.

Арешти майна

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Прокурор в судовому засіданні зазначила про необхідність скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого суддів Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2021 року (справа № 757/40924/21-к) на майно ОСОБА_6 в межах кримінального провадження № 42020000000002497, а саме на автомобіль марки «Renault Megane», державний реєстраційний знак - НОМЕР_19 .

Враховуючи, що обвинуваченому не призначено покарання у виді конфіскації майна, не застосована спеціальна конфіскація та цивільний позов не заявлявся, суд приймає рішення: скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого суддів Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2021 року (справа № 757/40924/21-к) на автомобіль марки «Renault Megane», сірого кольору, 2011 року випуску, VIN-код: НОМЕР_20 , державний реєстраційний знак - НОМЕР_19 .

Вирішення питання про долю документів та речових доказів.

При ухваленні вироку, керуючись положеннями ч. 9 ст. 100 КПК України, суд має вирішити питання про долю документів та речових доказів, які були надані сторонами і долучені до матеріалів судової справи. 

У зв`язку з тим, що речові докази суду не надавались, суд не вирішує їх долю з огляду на положення ч. 9 ст. 100 КПК України.

Документи, долучені до матеріалів кримінального провадження, підлягають залишенню при матеріалах кримінального провадження відповідно до ч. 3 ст. 100 КПК України.

Рішення щодо запобіжного заходу.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що на даний час до обвинуваченого ОСОБА_6 жодний запобіжний захід не застосований.

З огляду на наведене, беззастережного визнання обвинуваченим винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень і даних про його особу, суд не вбачає, ані потреби, ані підстав у застосуванні щодо нього запобіжного заходу.

Цивільний позов не заявлявся;

Спеціальна конфіскація не застосовується;

Підстави для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні;

Підстави для виплати винагороди викривачу відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 124, 174, 369-371, 374, 473 - 476, 616 КПК України, суд, - 

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 22 травня 2026 року в межах кримінального провадження № 52024000000000169 від 10 квітня 2024 року між прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 .

ОСОБА_3  визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 209 КК України, та призначити на підставі угоди про визнання винуватості йому покарання:

-за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України - у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах державної чи комунальної власності на строк 2 роки.

-за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 209 КК України - у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах державної чи комунальної власності на строк 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах державної чи комунальної власності на строк 2 роки.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання, призначеного ОСОБА_3 , зарахувати строк попереднього ув`язнення з 30 липня 2021 року по 20 вересня 2021 року, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі ч. 7 ст. 72 КК України у строк покарання, призначеного ОСОБА_3 , зарахувати строк перебування його під цілодобовим домашнім арештом з 20 вересня 2021 року по 18 листопада 2021 року, із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді 7 років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк - 3 (три) роки.

На підставі ч. ч. 1, 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк відбування  ОСОБА_3 основного покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, рахувати з дня ухвалення вироку.

Відповідно до вимог ст. 77 КК України, призначене ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати керівні посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах державної чи комунальної власності, строком на два роки після набрання вироком законної сили виконувати реально.

Скасувати в повному обсязі арешт, накладений ухвалою слідчого суддів Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2021 року (справа № 757/40924/21-к) на автомобіль марки «Renault Megane», сірого кольору, 2011 року випуску, VIN-код: НОМЕР_20 , державний реєстраційний знак - НОМЕР_19 .

Документи, долучені судом до кримінального провадження, залишити у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, та, з урахуванням обмежень, визначених ч. 2 ст. 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право ознайомитись із журналом судового засідання та подати до нього письмові зауваження.

Роз`яснити учасникам провадження, що, згідно з положеннями ст. 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.

 

Суддя           ОСОБА_21