24/06/2026
Справа № 991/2538/25
Провадження 2/991/12/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
РІШЕННЯ
Іменем України
24 червня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Вищого антикорупційного суду в складі:
головуючої судді Саландяк О.Я.,
суддів Олійник О.В., Широкої К.Ю.,
за участю:
секретарів судового засідання Крічфалушій М.І., Шиманської Д.Т., Фалдіної Д.І.,
позивача -
прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кричуна В.В.,
відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 ,
представника відповідачів та третьої особи - адвоката Попової О.В.,
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Мовчана В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовною заявою держави України в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кричуна Василя Васильовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави,
У С Т А Н О В И Л А:
21 березня 2025 року держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - позивач, САП) звернулася до Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Ухвалою суду від 25.03.2025 вказаний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
31 березня 2025 року позивач відповідно до вказаної ухвали подав до ВАКСу позовну заяву до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 (далі - відповідачі) про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави у новій редакції та належним чином засвідченими копіями (т.3-5).
У вказаній позовній заяві зазначено, що при виконанні повноважень, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ч. 5 ст. 290 ЦПК України, встановлено факт набуття особою, уповноваженою на виконання функції держави - виконувачем обов`язків начальника Головного управління Державної податкової служби у Сумській області Снєжком А.О., необґрунтованих активів на суму 7 029 521 грн, а саме:
- автомобіля марки Lexus RX 350, 2022 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , придбаний 13.06.2023, вартістю 3 104 571 грн., який на дату подання позову належить ОСОБА_5 ;
- нежитлового приміщення 110, загальною площею 18,4 м2, за адресою: АДРЕСА_1 , дата реєстрації - 21.03.2020, вартість майна - 496 800 грн;
- житлової квартири, загальною площею - 59 м2, за адресом: АДРЕСА_2 , дата реєстрації - 28.08.2020, вартість майна - 949 900 грн;
- житлової квартири, загальною площею - 55,9 м2, за адресою: АДРЕСА_3 , дата реєстрації - 24.12.2021, вартість майна - 1 537 250 грн;
- житлової квартири, загальною площею - 44 м2, за адресою: АДРЕСА_4 , дата реєстрації - 02.05.2023, вартість майна - 941 000 грн.,
які на дату подання позову зареєстровані за ОСОБА_3 .
Прокурор просить визнати вказані активи необґрунтованими та стягнути в дохід держави солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Заяви, клопотання, а також процесуальні дії у справі.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 12 березня 2025 року (справа № 991/2056/25, провадження №2-з/991/12/25) заяву Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кричуна В.В. про забезпечення майбутнього позову про визнання необґрунтованими активів на суму 7 029 521 грн. - задоволено та накладено арешт без заборони користування майном на активи, які є предметом спору, а саме на: автомобіль марки Lexus RX 350, 2022 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ; нежитлове приміщення 110, загальною площею - 18,4 м2, за адресою: АДРЕСА_1 , житлову квартиру, загальною площею - 59 м2, за адресом: АДРЕСА_2 ; житлову квартиру, загальною площею - 55,9 м2, за адресою: АДРЕСА_3 ; житлову квартиру, загальною площею - 44 м2, за адресою: АДРЕСА_4 .
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 07 квітня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження (т. 5 а.с. 236-238).
19 травня 2025 року до суду надійшло клопотання про залучення ОСОБА_4 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, подане представником ОСОБА_5 - адвокатом Поповою О.В., в якому вона вказала, що одним із предметів речової конфіскації у даній справі є транспортний засіб Lexus RX 350, 2022 року випуску, набуття якого за договором № 98А/23 (т.1, арк. 78-87) Позивач ставить під сумнів. У позові наведено економічний аналіз фінансового стану ОСОБА_4 (чоловіка ОСОБА_5 ) та в підсумку констатовано абсолютну недостатність фінансового стану для набуття транспортного засобу, при цьому самого ОСОБА_4 не залучено до участі у справі. Тягар доведення його фінансової спроможності необґрунтовано покладено на ОСОБА_5 . Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а ОСОБА_4 позбавлений можливості реалізувати своє право на захист, оскільки не є учасником процесу. Крім того, ст. 292 ЦПК України не передбачає «солідарного стягнення активів у дохід держави», що робить вимогу Позивача юридично сумнівною. Оскільки автомобіль є об`єктом спільної сумісної власності подружжя (ст. 60, 61 СК України; ст. 368 ЦК України), а право власності гарантується ст. 41 Конституції України та ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України, у разі ухвалення негативного рішення ОСОБА_4 фактично нестиме фінансову відповідальність. З огляду на викладене, представник вважає за необхідне залучити ОСОБА_4 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів (том 6, а.с. 77-78).
Того ж дня представник ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - адвокат Попова О.В. подала до суду заяву про виклик свідків, а також клопотання про витребування доказів та долучення доказів (том 6, а.с. 100-101), (том 6, а.с. 102-104), (том 6, а.с. 105-106).
Представником ОСОБА_1 - адвокатом Мовчаном В.І. подано ряд клопотань про визнання доказів недопустимими (том 6, а.с. 79-99, 186-206, т. 9.а.с. 24-27).
Того ж дня, в судовому засіданні прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кричун В.В. подав до суду заяву щодо виклику свідка (т.6 107-109).
Ухвалою ВАКС від 15 травня 2025 постановлено здійснювати підготовче судове засідання в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів з метою надання можливості Снєжко А.О. та Снєжко О.О. прийняти у ньому участь дистанційно (т.6 а.с. 64-65)
Ухвалою за результатом підготовчого провадження від 19 травня 2025 року залучено Ліферова О.В. до участі у цивільній справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів. Задоволено заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Попової О.В. про виклик та допит свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та заяву прокурора Кричуна В.В. про виклик та допит свідка ОСОБА_7 . Підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду. Витребувано з ДПС України відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела нарахованого (перерахованого) податку та військово збору за період з січня 1998 року по листопад 2014 року по фізичній особі-платнику податків ОСОБА_8 . Витребувано з Пенсійного фонду України відомості про суму виплаченої пенсії ОСОБА_8 за період з січня 1995 року по листопад 2014 року. Витребувано з ПуАТ «КБ АКОРДБАНК» відомості щодо обґрунтування походження коштів на придбання ОСОБА_4 автомобіля марки Lexus RX 350, 2022 року випуску, у сумі 3 104 571, 00 грн., сплачені від 15 червня 2023 року та відомості щодо обґрунтування походження коштів ОСОБА_3 , сплачених нею до 26 червня 2020 року на розрахунковий рахунок ОК «ЖБК «РІВЕР СІТІ» (том 6, а.с. 121-126).
Ухвалою ВАКС від 26 травня 2025 постановлено здійснювати судовий розгляд в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів з метою надання можливості ОСОБА_1 та ОСОБА_4 прийняти у ньому участь дистанційно (т.6 а.с. 160)
30 травня 2025 року розпочато судовий розгляд по суті (том 6, а.с. 207-209).
Судовий розгляд здійснювався у відсутність відповідачки ОСОБА_5 згідно поданої нею заяви. ОСОБА_9 приймала участь у вступному слові, судових дебатах та була допитана в якості свідка.
Судовий розгляд завершено без допиту свідка ОСОБА_6 , з огляду на повідомлену суду позицію представника відповідачів про неможливість забезпечення його допиту ні безпосередньо, ні в режимі відеоконференцзв`язку.
Протягом всього судового розгляду сторони користувались правом надати додаткові документи та надати додаткові пояснення, а судом задоволено клопотання: долучено додаткові пояснення та докази від 07.07.2025 (т. 7 а.с. 1-27); від 05.01.2025 (т. 7 а.с. 80-81); від 07.01.2026 (т. 7 а.с. 92-132); від 02.02.2026 (т. 7 а.с. 157-158); від 02.02.2026 (т. 7 а.с. 159-163); від 02.02.2026 (т.7 а.с. 165-169); від 23.02.2026 (т. 7. а.с. 177-178); від 25.05.2026 (т.7 а.с. 211-213); від 23.02.2026 (т. 8 а.с.).
Ухвалою від 15.06.2026 відмовлено в долученні до матеріалів справи додаткового доказу, наданого прокурором 06.04.2026 (електронний додаток до вх. 15930/26-Вх т. 7 а.с. 202-204) з огляду на заперечення відповідачів (т.9 а.с. 16-19, а.с. 20-23 із додатками);
19.01.2026 представником відповідача ОСОБА_10 подано заяву про застосування строку позовної давності (т. 7 а.с. 150-151) та додаткові пояснення з даного приводу (т. 7 а.с. 153-156).
25.05.2026 представником відповідача Поповою О.В. подано клопотання про визнання доказу недопустимим/ неналежним/недостовірним (т. 7 а.с. 208-210).
Стислий виклад позиції учасників.
Позов обґрунтований посиланням на те, що дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 з червня 2023 фактично володіла та користувалась автомобілем Lexus RX 350, 2022 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , попри його первісне оформлення на ОСОБА_4 . З 23.04.2024 вказане авто переоформлено на дружину останнього - відповідачку ОСОБА_5 , та наразі вона значиться його власником. При цьому майновий стан подружжя ОСОБА_11 та ОСОБА_4 не дозволяли їм придбати вказаний автомобіль з автосалону за 3 104 571 грн.
Чотири об`єкти нерухомості, які зареєстровані на тещу ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , прокурор теж вважає необґрунтованими та належними суб`єкту декларування та його дружині. Підставами для такого твердження зазначає сукупність обставин: зазначення у документах, які засвідчують їх набуття у власність мобільного номеру телефону ОСОБА_2 ; участь ОСОБА_2 у процедурі обслуговування вказаної нерухомості; недостатність законних доходів ОСОБА_3 за період 2005-2-й квартал 2023 років з урахуванням її видатків на їх придбання; наявність перерахувань на рахунки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від фізичних осіб (орендарів), та між собою; пояснення свідка ОСОБА_7 , який чув розмову ОСОБА_1 про сприяння у реєстрації його тещі як ФОП з метою здачі ним в оренду нерухомості, зареєстрованої на неї. З огляду на відсутність у номінальних власників майна та сім`ї ОСОБА_11 коштів, достатніх для придбання спірних активів, прокурор вважає їх такими, до яких мають бути застосовані правові наслідки, визнання активів необґрунтованими у формі їх стягнення в дохід держави. При цьому прокурор вважає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відповідають критерію -інша фізична особа, яка набула у власність активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2 можуть прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом праву розпорядження ними. У підготовчому засіданні пояснив, що питання солідарного стягнення викликано тим, що право власності на ті активи, які він вважає необґрунтованими, зареєстровано на інших осіб, а не на ОСОБА_1 , як на особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
24 квітня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками, поданий представником ОСОБА_1 - адвокатом Мовчаном В.І., в якому він просить відмовити в задоволенні позовної заяви Держави Україна в особі САП про визнання необґрунтованими активів на суму 7 029 521 грн., як і відмовити у стягненні солідарно з них, спірних активів в дохід держави (том 6, а.с. 27-31).
В обґрунтування вказав, що вони не погоджуються з визначенням ОСОБА_1 як Відповідача 1, оскільки він ні прямо, ні опосередковано не є і ніколи не був власником спірних активів. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та інші не набували ці активи за його дорученням як особи, уповноваженої на виконання функцій держави, і він не може здійснювати щодо них дії, тотожні праву розпорядження. Твердження Позивача про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 нібито набули активи за дорученням ОСОБА_1 , а сам ОСОБА_1 чи його дружина ОСОБА_2 можуть прямо або опосередковано ними розпоряджатися, є припущеннями, які не підтверджені доказами. Більш того, представник переконаний, що інші Відповідачі мали достатньо власних коштів для придбання спірних активів. Вважають, що, сформулювавши другу позовну вимогу про солідарне стягнення активів у дохід держави, Позивач обрав спосіб захисту, не передбачений законом. Крім того, Позивач ставить під сумнів фінансову спроможність ОСОБА_4 придбати автомобіль Lexus RX 350, 2022 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , однак підтвердити чи спростувати це може саме ОСОБА_4 , який не залучений до даної справи. Також рішення суду може вплинути на права ОСОБА_4 як другого з подружжя, адже позов стосується автомобіля, що належить його дружині ОСОБА_5 . Позивач не довів відсутність у ОСОБА_4 фінансової спроможності придбати автомобіль Lexus RX 350, 2022 року випуску, який був придбаний ним за власні кошти. ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем, тривалий час займався діяльністю у сфері вантажних перевезень, був керівником і бенефіціаром ТОВ «АГРО-СІЧЕСЛАВ» та бенефіціаром ТОВ «ТГ МЛИН 2012», що свідчить про наявність джерел доходу. Крім того, він одружений і має сімейний бюджет, однак ці обставини Позивачем не враховані. Також у позові неповно відображено дані про продаж ОСОБА_4 інших автомобілів, що впливало на його фінансовий стан. Щодо користування автомобілем дружиною ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у відзиві зазначено те, що ОСОБА_4 у телефонному режимі повідомив ОСОБА_2 про намір придбати авто для оренди й запропонував останній скористатися ним певний час, оскільки її зацікавила така пропозиція, ОСОБА_4 запропонував їй забрати разом з ним автомобіль з автосалону. ОСОБА_2 користувалась автомобілем впродовж 2023 року, а тому і залишила свій контактний номер в автосалоні. Усі ці обставини може підтвердити сам ОСОБА_4 документами або поясненнями як свідок чи третя особа.
Все нерухоме майно, про яке йдеться у позовній заяві, придбане особисто ОСОБА_3 за її власні доходи та доходи її сина ОСОБА_6 . Зазначення номеру телефону ОСОБА_2 у договорах, які укладалися ОСОБА_3 пояснюється тим, що ОСОБА_2 з 2019 року зареєстрована фізичною особою-підприємцем, зокрема з КВЕД 68.32 «Управлінням нерухомим майном» за винагороду або на основі контракту. Вона займається пошуком квартиронаймачів та їх подальшим супроводженням, за що отримує винагороду. Представник вказує, що акумулювання значних грошових сум для придбання нерухомості пояснюється високою заробітною платнею ОСОБА_3 з 2005 року, тривалістю отримання пенсії, заощадженнями, що залишилися після смерті її чоловіка, спадкового майна та доходами сина, який працює за кордоном. Також позивачем не надано належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 03 травня 2023 року з видом економічної діяльності: «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» та отримувала упродовж 2020-2022 років грошові надходження на картковий рахунок від фізичних осіб. Тобто Позивачем не здійснено повного аналізу фінансового стану ОСОБА_3 , а тому висновки про недостатність її активів є необґрунтованими та передчасними. Крім того, представник вважає, що значна частина доказів, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги, одержана з порушенням встановленого законом порядку. Позивач у позовній заяві зазначає, що факт належності та використання активів суб`єктом декларування та його дружиною підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_7 , однак вказаний свідок може бути упередженим, оскільки між ним та ОСОБА_1 склалися конфліктні відносини, що доводиться наявністю між ними судових спорів. Також вказав на ряд недоліків позовної заяви.
29 квітня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками, поданий представником ОСОБА_3 - адвокатом Поповою О.В., в якому вона просить відмовити в задоволенні позовної заяви Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (том 6, а.с. 36-43).
В обґрунтування своїх заперечень вказала, що ОСОБА_1 не мав та не має жодного юридичного зв`язку із об`єктами нерухомого майна, не користувався, не володів та не розпоряджався означеним майном прямо чи опосередковано. Усі об`єкти нерухомого майна набуті у власність ОСОБА_3 , яка є тещою ОСОБА_1 та матір`ю ОСОБА_2 за особисті заощадження, які акумулювалися впродовж тривалого періоду часу за рахунок доходів. Аналіз руху коштів ОСОБА_3 на рахунках у АТ «КБ «ПриватБанк» та АТ «Ощадбанк», а також даних ДПС з січня 1998 року по травень 2023 року і Пенсійного фонду свідчить про наявність умов для накопичення заощаджень, достатніх для придбання майна. 24 травня 1980 року ОСОБА_12 уклала шлюб із ОСОБА_6 (м. Чита), що підтверджується свідоцтвом про шлюб. ОСОБА_6 був військовослужбовцем Міністерства оборони України, отримував високі виплати, мав рахунок в Ощадбанку СРСР із залишком 15 899,55 руб. (1992 р.), у 1995 р. вийшов на пенсію в званні полковника, отримуючи значну військову пенсію. У 2006 році після смерті матері ОСОБА_6 успадкував автомобіль, квартиру, дві нежитлові будівлі та дачу в м. Камишин у рф, кошти від продажу вказаного майна становили приблизно 90 000 дол. США. Після смерті батька у 2001 році ОСОБА_3 отримала у спадок акції комбінату « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та квартиру в м. Чита, за які було отримано приблизно 50 000 дол. США. Подружжя не здійснювало значних витрат і не набувало нерухомості, частину доходів було конвертовано в долари США для збереження заощаджень в умовах інфляції.
Після смерті чоловіка, у ОСОБА_3 залишилися готівкові кошти у сумі 60 000 доларів США. Оскільки з моменту отримання спадщини ОСОБА_8 та ОСОБА_3 минуло понад 20 років, вимога надати документи про купівлю-продаж активів чи обмін валюти є для неї надмірним тягарем доказування. Це зумовлено як об`єктивними причинами (втрата документів), так і суб`єктивними, відсутністю потреби їх зберігати, адже ОСОБА_3 і її чоловік не були суб`єктами антикорупційного законодавства та на той час не існувало правового механізму «стягнення необґрунтованих активів». Готівкові кошти, які залишилися після смерті чоловіка, частково були використані ОСОБА_3 для придбання квартири АДРЕСА_5 , на підставі договору № 65/4 про сплату пайових внесків у ОК «ЖБК» «Володимирське» від 20 червня 2019 року, обґрунтованість набуття якого Позивачем не ставиться під сумнів. Також за рахунок вказаних заощаджень у 2018 році ОСОБА_3 було придбано автомобіль Honda CR-V. Крім того, юридичний аналіз абз. 2 ч. 2 ст. 290 ЦПК України свідчить, що ключовим критерієм для подання позову є різниця між вартістю активів і законними доходами особи. Згідно з ч. 3 цієї статті, вартість активів визначається за ціною їх набуття або, у разі безоплатного набуття, за мінімальною ринковою вартістю на дату набуття. Водночас поняття «вартість» не тотожне «ціні договору». Відповідно до Нацстандарту №1, ціна - це фактична сума, сплачена за майно, а вартість - ймовірна грошова оцінка його цінності, визначена у звіті про оцінку майна (ст. 12 Закону «Про оцінку майна...»). У позові Позивач підміняє поняття «ціна договору» на «вартість». Так, за договором купівлі-продажу квартири від 24 грудня 2021 року ціна становить 1 537 250,00 грн, тоді як її вартість - 1 279 314,48 грн. З огляду на те, що «ціна» та «вартість» є різними правовими категоріями, представник вважає, що Позивачем невірно визначено ціну позову та зазначено інші недоліки позовної заяви. Також відзив містить посилання на висновок економічного дослідження, як на доказ фінансової спроможності ОСОБА_3 за рахунок власних коштів придбати спірні об`єкти нерухомості, та посилання на те, що об`єкти нерухомого майна по АДРЕСА_6 постраждали під час обстрілів 26.03.25 та 16.04.25 та їх вартість змінилась.
29 квітня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками поданий представником ОСОБА_2 - адвокатом Поповою О.В., в яких вона просить відмовити в задоволенні позовної заяви (том 6, а.с. 44-48).
В обґрунтування своїх вимог вказала, що є некоректним визначення ОСОБА_1 як Відповідача 1, а солідарне стягнення активів із усіх відповідачів - таким, що не відповідає закону. Відповідно до ст. 5 ЦПК України, суд захищає права лише у спосіб, визначений законом, тоді як ні ст. 290 ЦПК, ні інші норми не передбачають солідарного зобов`язання для стягнення необґрунтованих активів. Позивач не надав доказів зв`язку ОСОБА_1 із зазначеними активами. Припущення про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 набули майно за його дорученням, а ОСОБА_1 чи його дружина ОСОБА_2 можуть розпоряджатися цими активами, є безпідставними. ОСОБА_1 не мав і не має жодного юридичного чи фактичного відношення до спірного автомобіля чи нерухомості.
Усі об`єкти нерухомості придбані особисто ОСОБА_3 та за її власні кошти. Вказує, що Позивач безпідставно не врахував та не перевірив пояснення ОСОБА_3 , надані НАЗК у відповідь на запит № 281-03/43245-24 від 13 червня 2024 року. Встановлений 10-денний строк був явно недостатнім для подання всіх підтвердних документів, адже ОСОБА_3 має понад 50 років трудового стажу, понад 15 років отримує пенсію, має власні заощадження та фінансову підтримку сина ОСОБА_6 , який працює за кордоном. До 2014 року вона понад 35 років перебувала у шлюбі з військовим пенсіонером ОСОБА_6 після смерті якого успадкувала його заощадження. Нині ОСОБА_3 71 рік, працює вчителем, отримує пенсію та з 03.05.2023 року займається підприємницькою діяльністю (КВЕД 68.02), отримуючи дохід за 2020-2022 роки від фізичних осіб на рахунки в ПАТ «ПриватБанк». Усе це підтверджує її фінансову спроможність придбати нерухомість, тому вона є реальним, а не номінальним власником активів.
ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3 , з 2019 року зареєстрована ФОП (КВЕД 68.32) і допомагає матері в управлінні нерухомістю, що пояснює вказівку її номера телефону в договорах, оплату комунальних послуг з рахунків ОСОБА_2 та регулярні перекази коштів з рахунків ОСОБА_3 на рахунки ОСОБА_2 у 2021-2023 роках, а також надходження коштів від орендарів у 2020-2022 роках на рахунки ОСОБА_2 .
Щодо автомобіля марки Lexus RX 350, 2022 року випуску, то він був придбаний ОСОБА_4 за власні кошти, накопичені від тривалої підприємницької діяльності. З 2004 року він зареєстрований ФОП, здійснював вантажні перевезення, торгівлю непродовольчими товарами, був керівником і бенефіціаром ТОВ «ВИРІЙ 88» та ТОВ «ТГ МЛИН 2012», займався продажем автомобілів. Нині працює старшим менеджером ТОВ «ДОБРОСЛАВ-2020» і має сімейні заощадження. Оскільки Позивач ставить під сумнів фінансову спроможність ОСОБА_4 ці питання може підтвердити сам ОСОБА_4 . Без з`ясування походження коштів рішення суду може вплинути на його права, адже спірний автомобіль належить його дружині ОСОБА_5 . Щодо користування автомобілем, у відзиві зазначено те, що ОСОБА_4 у телефонному режимі повідомив ОСОБА_2 про намір придбати авто для оренди та поцікавився останній чи не бажає вона взяти його в оренду. Оскільки її зацікавила така пропозиція, ОСОБА_4 запропонував їй забрати разом з ним автомобіль з автосалону. ОСОБА_2 користувалась автомобілем впродовж 2023 року, а тому і залишила свій контактний номер в автосалоні.
На переконання представника, Позивач не зібрав повні докази джерел накопичення активів та не проаналізував фінансовий стан ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а тому його висновки про їх недостатність для набуття активів є необґрунтованими. Окрім того у відзиві зазначено про упередженість свідка ОСОБА_7 внаслідок неприязних відносин із відповідачем ОСОБА_2 . Позовна заява не відповідає п. 5 ч. 3 ст. 175 та ст. 290 ЦПК України, оскільки не містить доказів, що набуття активів іншими особами здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження.
06 травня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив представника ОСОБА_3 - адвоката Попової О.В. подана прокурором САП Кричуном В.В., в якій він вказав, що документально не підтверджено факту наявності у розпорядженні ОСОБА_3 готівкових коштів у сумі 60000 доларів США, що були сімейними заощадженнями та залишилися після смерті ОСОБА_8 . Відсутні документальні підтвердження і факту реалізації ОСОБА_8 нерухомості у м. Камишин Волгоградської області. Не наведено жодних обставин здійснення такого відчуження, покупця, вартості майна, ціни, тощо. Також не долучено жодного доказу щодо отримання ОСОБА_3 у спадок акцій «Балейзолото» та квартири м. Чита, а також подальшої реалізації цих активів. У відзиві зазначається, що готівкові кошти, які залишилися після смерті чоловіка, ОСОБА_3 було частково використано для придбання квартири, водночас не зазначається, яку саме суму з цих заощаджень було використано для купівлі, у якій валюті, скільки коштів залишилося після такого придбання. Вказаний об`єкт нерухомості не є предметом позову, однак, з огляду на його вартість - 1 150 500 грн., сумнівною є можливість акумулювання ОСОБА_3 законних доходів на придбання наступних двох об`єктів нерухомості (нежитлового приміщення № 110 та житлової квартири АДРЕСА_1 ) загальною вартістю 1 446 700 грн. Обґрунтовуючи можливість придбання згаданих квартир, ОСОБА_3 у відзиві не згадується, за які кошти було здійснено ремонт, адже це були квартири у новозбудованих будинках, їх умеблювання та забезпечення побутовою технікою. Не може вважатися об`єктивним і висновок експерта за результатами проведення експертного економічного дослідження щодо обрахунку документального підтвердження суми коштів, які були фактично отримані ОСОБА_3 та зняті з власних рахунків. Так, у вказаному висновку експерт залишив поза увагою суми коштів, які ОСОБА_3 було використано шляхом безготівкових переказів у безготівковій формі, суми коштів, які остання надавала у вигляді матеріальної допомоги доньці ОСОБА_2 , зятю ОСОБА_1 , внучці ОСОБА_13 , витрачала на придбання продуктів харчування, одягу, ліків, будівельних матеріалів. Окрім того, при здійсненні обрахунку експертом взято за основу загальні суми зняття готівки на кінець кожного року, без врахування факту зняття коштів саме на дати придбання об`єктів нерухомості, що є предметом позовних вимог (том 6 а.с. 49-51).
13 травня 2025 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив з додатками, подані представником ОСОБА_3 - адвокатом Поповою О.В., в яких вона вказала, що у відзиві на позов було вказано об`єктивну неможливість надати докази прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті батька та її чоловіка ОСОБА_8 через втрату документів та строки давності (понад 20 років). Крім того, через воєнний стан в Україні та розташування спадкового майна у Росії, вимога документального підтвердження отримання коштів і валютних операцій є надмірним тягарем. Жоден нормативно-правовий акт того часу не зобов`язував ОСОБА_3 чи її чоловіка зберігати такі документи. Щодо наявності 60 000 доларів США готівкою, що залишились після смерті ОСОБА_8 представник зазначила, що останній виходив на пенсію в 1995 році (полковник, пенсія військовослужбовця з 1995 року складала 9 527 000 крб., з 01 червня 1996 року - 10 256 000 крб.) та продовжував працювати, відповідно до записів трудової книжки, зокрема: управління з питань надзвичайних ситуацій м. Дніпродзержинська - начальник відділу; ВАТ «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» - начальник штабу; ГУ МНС України в Дніпропетровській обл. - провідний фахівець; ДП «38 відділ інженерно-технічних частин» - керівник навчального центру. Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків надаються лише особі або її представнику за нотаріальною довіреністю, при цьому ОСОБА_3 не може отримати інформацію про пенсію та доходи чоловіка через його смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 . Представник зауважує, що предметом речової конфіскації у справі є чотири об`єкти нерухомості, власником яких є ОСОБА_3 . При цьому, нежитлове приміщення передавалося придатним до використання, витрат на ремонт не було (Договором № 3/11/Г11/Г від 13 листопада 2019 року передбачено штукатурення стін, освітлення, ролети, лічильник електроенергії). Квартира, в АДРЕСА_2 , передавалася зі штукатуренням стін, внутрішніми перегородками, опалювальним котлом, лічильниками води, газу, електроенергії та вхідними дверима (Договір № 60/12 від 13 лютого 2020 року). Витрати на ремонт та техніку були незначними, оскільки об`єкт використовувався для оренди, а техніку придбавали поступово за рахунок орендної плати. Квартира в АДРЕСА_3 , продаж - 1 527 250 грн., вартість - 1 279 314,48 грн., право власності зареєстровано 24 грудня 2021 року, що підтверджується змістом інформаційної довідки 416883385. Вказана квартира придбана з ремонтом, технікою та меблями, витрат на облаштування не здійснювалася. Квартира в АДРЕСА_4 , придбана 02 травня 2023 року під ремонт, який фінансувався коштами від продажу транспортного засобу HONDA CR-V 2017 року (продаж 15 червня 2023 року за 816 000 грн). Договори купівлі-продажу нерухомості та авто не додавалися до відзиву, оскільки Позивач обґрунтовував ціну позову за договорами набуття права власності. Надані документи підтверджують джерело доходу, що забезпечило проведення ремонту. Щодо висновку експерта № 07/2025 від 25 квітня 2025 року, то експерт не аналізував витрати ОСОБА_3 , а визначив загальну суму отриманих коштів у період з 01 січня 2009 року по 01 травня 2023 року та суму коштів, яка була знята останньою з власних рахунків через банкомати та каси за зазначений період (том 6, а.с. 52-54).
15 травня 2025 року до суду надійшов відзив з додатками на позовну заяву, поданий представником ОСОБА_5 - адвокатом Поповою О.В., в якому вона просила ухвалити рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви.
В обґрунтування своїх заперечень вказала, що актовий запис про шлюб № 316 від 20 червня 2009 року підтверджує реєстрацію шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , отже автомобіль Lexus RX 350, 2022 року випуску, набутий ОСОБА_4 14 червня 2023 року, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Листом від 12 травня 2025 року № 12/05 ТОВ «АРЕНА СЕРВІС, ЛТД» підтвердило, що оплата здійснена особисто ОСОБА_4 частково готівкою (три платежі по 49 500 грн), решта, безготівково 3 000 000 грн. 15 червня 2023 року. Вищевказаним підтверджується факт особистого розрахунку ОСОБА_4 за придбаний товар. За усною домовленістю між власником транспортного засобу та ОСОБА_2 , остання періодично користувалася автомобілем, що не суперечить законодавству. При цьому, наголошують, що ОСОБА_1 не має жодного зв`язку з транспортним засобом, а твердження Позивача про «використання транспортного засобу виключно членами сім`ї ОСОБА_1 » є безпідставним і порушує конституційні права власника.
Позивач вказує на офіційний дохід ОСОБА_4 у розмірі 1 697 655, 13 грн. та дохід від продажу Lexus NX200 (2016 р.в.) за 640 102, 68 грн. (дата продажу 15 вересня 2022 року), однак не враховує інші джерела доходів, зокрема від підприємницької діяльності та продажу транспортних засобів, зокрема: ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 01 вересня 2004 року (свідоцтво серії НОМЕР_2 ), основний вид діяльності - вантажні перевезення (КВЕД 60.24.0) та інші пов`язані сфери. 09 листопада 2004 року отримав ліцензію Державного департаменту автотранспорту (серія АБ №214046). Результати підприємницької діяльності були досить успішні та акумулювалися у прибуток, зокрема: 2005 рік - 20 350 грн. виручка від реалізації послуг; 2006 рік - 375 600 грн.; 2007 рік - 470 000 грн; 2008 рік - 415 000 грн (відповідно до звітів платника єдиного податку та книги обліку доходів). У власності ОСОБА_4 перебували різні транспортні засоби, зокрема: ВАЗ 2108 (1990), який був перереєстрований на нового власника по ДКП за вартістю 42 477, 20 грн., NISSAN ALTIMA (2016), який був перереєстрований на нового власника та проданий за 390 000 грн, LEXUS NX200 (2016), був також перереєстрований на нового власника та проданий за 640 102,68 грн, нині у власності ОСОБА_5 перебуває HYUNDAI SANTA FE (2020), зареєстрований 26 грудня 2023 року. Таким чином, грошові активи подружжя формувалися протягом тривалого часу, як до шлюбу, так і під час нього, з різних джерел: підприємницька діяльність, зарплата, продаж рухомого майна та інші доходи. З метою збереження вартості заощадження зберігалися переважно у іноземній валюті, проте докази купівлі-продажу іноземної валюти у подружжя ОСОБА_14 не збереглись з об`єктивних причин.
Висновком експерта № 08/2025 від 09 травня 2025 року також підтверджено достатність законних джерел для придбання транспортного засобу Lexus RX 350, 2022 року випуску, оскільки загальна сума доходів, перерахована в долар США за середнім за рік офіційним курсом, встановленим НБУ, становить 314 193, 55 доларів США, а вартість транспортного засобу на дату набуття його у власність - 83 930, 01 доларів США. Відтак, очевидним є факт фінансової можливості за рахунок власних коштів самостійно придбати транспортний засіб, чим підтверджується прямий спосіб набуття активу (том 6, а.с. 55-59).
21 травня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, подана прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кричуном В.В., в якій він вказує, що представник ОСОБА_15 - адвокат Попова О.В. у відзиві безпідставно стверджує, що позивач помилково наділив ОСОБА_15 статусом особи, яка набула актив за дорученням посадової особи. Однак, це твердження є неправильним. У позові зазначено, що 14 червня 2023 року ОСОБА_2 систематично використовує автомобіль Lexus RX 350, 2022 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який є предметом спору. Зв`язок ОСОБА_2 з ОСОБА_1 уповноваженим на виконання функцій держави, підтверджено актом про шлюб. Первинна реєстрація автомобіля здійснена на ОСОБА_4 , зв`язок якого із ОСОБА_1 підтверджується його власними поясненнями про дружні стосунки з ОСОБА_4 та його дружиною ОСОБА_5 . Згодом, 23 квітня 2024 року, вказаний транспортний засіб було перереєстровано на ОСОБА_5 , однак фактичним користувачем залишається ОСОБА_2 . З огляду на наведені обставини та докази, позивач стверджує, що ОСОБА_1 має чіткий зв`язок із спірним автомобілем, а його логіка у підтвердженні цього факту є обґрунтованою. Щодо висновку експерта ОСОБА_16 № 08/2025 від 09 травня 2025 року, то він не є об`єктивним і не відповідає вимогам ст. 80 ЦПК України, оскільки експертом не враховано витрати подружжя ОСОБА_14 , пов`язані з господарською діяльністю та особистими потребами. Посилання представника відповідача на виручку ОСОБА_4 є некоректним, адже виручка - це валовий дохід без урахування витрат і податків, тому такі дані не можуть свідчити про реальну фінансову спроможність подружжя на придбання спірного активу (том 6, а.с. 143-149).
26 травня 2025 року до суду надійшли заперечення з додатками на відповідь на відзив, подані представником ОСОБА_5 - адвокатом Поповою О.В., в яких вона вказує, що Позивач обґрунтовує вимоги наявністю зв`язку ОСОБА_1 із спірним автомобілем через його дружні стосунки з ОСОБА_4 . Водночас ОСОБА_5 категорично заперечує будь-який зв`язок транспортного засобу з посадовою особою, наголошуючи, що автомобіль Lexus RX 350, 2022 року випуску, придбано 14 червня 2023 року за сімейні заощадження, сформовані з офіційних доходів подружжя. ОСОБА_1 не вкладав коштів, не користувався авто та не вчиняв жодних дій щодо нього, а тому не має до нього жодного відношення. Твердження Позивача про можливість здійснення ОСОБА_1 дій, тотожних праву розпорядження, є припущенням, не підтвердженим доказами. Автомобіль є особистою приватною власністю ОСОБА_5 що виключає будь-яке втручання ОСОБА_1 у його користування чи володіння. Висновок експерта № 08/2025 від 09 травня 2025 року підтверджує фінансову спроможність ОСОБА_5 та третьої особи придбати автомобіль за власні кошти - 314 193, 55 доларів США офіційних доходів, отриманих у шлюбі.
Факт володіння іншими транспортними засобами преміум-класу (NISSAN ALTIMA 2016, LEXUS NX200 2016, HYUNDAI SANTA FE 2020) також свідчить про стабільний фінансовий стан третьої особи придбати вказані активи з огляду на достатню сукупність доходів. У матеріалах справи міститься рапорт старшого оперуповноваженого ТУ ДБР у м. Полтаві підполковника ОСОБА_17 від 30 серпня 2024 року, відповідно до якого за результатами аналізу системи «Безпечне місто» м. Суми зафіксовано 15 випадків перебування за кермом автомобіля Lexus RX 350, д.н.з. НОМЕР_1 , особи, зовні схожої на ОСОБА_2 у період з 30 листопада 2023 року по 03 травня 2024 року. Аналогічно, у рапорті о/у ОСОБА_18 від 03 вересня 2024 року зазначено, що у м. Дніпро протягом 10 серпня 2023 року - 22 квітня 2024 року зафіксовано 18 випадків керування цим авто особою, схожою на ОСОБА_2 , а в рапорті капітана ДБР ОСОБА_19 від 06 березня 2025 року - 2 випадки у м. Києві 04 жовтня 2024 року. Однак зазначені рапорти не можуть вважатися належними та допустимими доказами, оскільки ОСОБА_20 і ОСОБА_21 не є судовими експертами, не проводили ідентифікації особи чи портретного дослідження, а тому їх висновки мають оціночний характер. Також ОСОБА_4 теж користувався спірним автомобілем, про що свідчать дані про фіксацію в автоматичному режимі 11.10.2023 та 12.01.2024 на автодорогах «Київ-Харків-Довжанський» та «Полтава-Олександрія» двох порушень ним ПДР.
Формулювання у Відповіді на відзив, згідно з яким достатнім є лише «підтвердження наміру особи погодити або скоординувати поведінку набувача активу», суперечить ч. 2 ст. 81 ЦПК України, яка вимагає від Позивача навести конкретні фактичні дані, що підтверджують зв`язок активу з особою, уповноваженою на виконання функцій держави. У позові не наведено жодних доказів навіть наміру ОСОБА_1 впливати на дії Третьої особи щодо придбання автомобіля. Водночас, експертний висновок № 08/2025 від 09 травня 2025 року підтверджує законне походження доходів ОСОБА_5 та Третьої особи, загальна сума яких за період 2000-2023 рр. становить 2 736 509,74 грн (314 193,55 доларів США) (том 6, а.с. 152-155).
30 травня 2025 року до суду надійшли заперечення третьої особи щодо позову, подані представником ОСОБА_4 - адвокатом Поповою О.В., яких вона просить відмовити в задоволенні позовної заяви.
В обґрунтування своїх заперечень вказала, що ОСОБА_1 не має та не мав жодного прямого чи опосередкованого зв`язку з транспортним засобом, що підтверджується відсутністю доказів у матеріалах справи. Позивач, вибірково аналізуючи власні документи, безпідставно стверджує про постійне користування автомобілем членом сім`ї ОСОБА_2 , хоча фактично транспортним засобом користувалася також Третя особа. Так, з листа Департаменту патрульної поліції в Сумській області від 20 серпня 2024 року № 1041441/38-24 вбачається, що за даними НАІС МВС України, за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, зафіксоване в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_4 , як власника транспортного засобу Lexus RX 350, номерний знак НОМЕР_1 , 11 жовтня 2023 року винесено постанову серії ЗАВ № 3806246, а також 12 січня 2024 року винесено постанову серії 4АВ№4519610. Згідно з рапортами старшого оперуповноваженого ТУ ДБР у м. Полтаві підполковника ОСОБА_17 та оперуповноваженого Головного оперативного управління ДБР капітана Андрія Пояркова, особа, зовні схожа на ОСОБА_2 , періодично користувалася автомобілем Lexus RX 350, 2022 р.в. У період з 14 червня 2023 року по 06 березня 2025 року (20 місяців 20 днів) особа, ззовні схожа на ОСОБА_2 , була зафіксована за кермом 28 днів, що не свідчить про постійне користування транспортним засобом. ОСОБА_2 дійсно іноді користувалася автомобілем Lexus RX 350 за усною домовленістю з Третьою особою та ОСОБА_5 . Ці відносини мають цивільно-правовий характер і не підпадають під дію антикорупційного законодавства, оскільки ні Третя особа, ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_2 не мають спеціального статусу. Вимоги ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції» на них не поширюються. Позивач не дослідив доходи ОСОБА_4 від підприємницької діяльності, а також від продажу інших транспортних засобів. Грошові кошти, від доходів, наведених у відзиві, акумулювалися подружжям ОСОБА_14 впродовж тривалого періоду часу, як до шлюбу кожним самостійно, так і під час шлюбу. Більшу частину своїх заощаджень вони зберігали саме в іноземній валюті, що дало можливість уникнути валютних ризиків. За висновком експерта № 08/2025 від 09 травня 2025 року встановлено, що законних джерел походження грошових активів більш ніж достатньо для придбання транспортного засобу Lexus RX 350, 2022 року випуску (загальна сума доходів становить 314 193, 55 доларів США, а вартість транспортного засобу на дату набуття його у власність - 83 930, 01 доларів США). Відомості ТОВ «АРЕНА СЕРВІС, ЛТД» свідчать про особистий розрахунок ОСОБА_4 за авто готівковим та безготівковим способом у касу та на рахунок товариства відповідно. Відтак, очевидним є факт фінансової можливості за рахунок власних коштів самостійно придбати транспортний засіб, чим підтверджується прямий спосіб набуття активу (том 6, а.с. 181-185).
В ході судового розгляду допитано в якості свідка ОСОБА_7 , а також в якості свідків відповідачі та третя особа - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показав, що наразі обіймає посаду заступника начальника управління - начальника відділу організації та планування роботи моніторингу та контролю управління організації роботи ГУ ДПС у Сумській області. Свідок повідомив, що особисто знайомий зі ОСОБА_1 , оскільки останній раніше працював у ГУ ДПС у Сумській області, де на той час працював і сам свідок. Вони перебували у колегіальних відносинах, без прямого підпорядкування один одному. Окрім того, ОСОБА_1 певний час був головою або заступником голови комісії, до складу якої входив свідок, а потім виконував обов`язки начальника ГУ ДПС у Сумській області, очолюючи установу, в якій працював свідок. За словами свідка, до призначення ОСОБА_1 виконувачем обов`язків начальника між ними існували звичайні робочі відносини як між колегами. Після покладення на ОСОБА_1 обов`язків керівника установи їхні взаємини змінилися та з часом стали неприязними. Водночас свідок наголосив, що така неприязнь не є настільки значною, щоб впливати на правдивість його показань. По суті справи свідок зазначив, що наприкінці квітня 2023 року, точної дати не пам`ятає, перебував у приймальні за адресою: АДРЕСА_7 , де очікував прийому до ОСОБА_1 разом з іншими працівниками ГУ ДПС. Приймальня була спільною для трьох кабінетів. Оскільки двері до кабінету не були зачинені, свідок чув розмову ОСОБА_1 по телефону. З контексту розмови він зрозумів, що співрозмовниками ОСОБА_1 були посадові особи ГУ ДПС у Дніпропетровській області, однак їхніх прізвищ не почув. Телефонних дзвінків було декілька, а сама розмова, як зрозумів свідок, стосувалася сприяння в реєстрації тещі ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця. За словами свідка, ОСОБА_1 повідомляв, що на тещу оформлено кілька об`єктів нерухомості, які планувалося здавати в оренду.
Також свідок повідомив, що у період з весни 2023 року до початку зими 2024 року неодноразово бачив дружину ОСОБА_1 , яка пересувалася містом на автомобілі білого кольору марки Lexus RX 350. За його словами, він зустрічав цей автомобіль на дорогах міста та в інших місцях. Дружину ОСОБА_1 він бачив особисто один або декілька разів, зокрема біля кінотеатру, де вони перебували в одній черзі. Особисто з нею свідок не знайомий. Те, що вона є дружиною ОСОБА_1 , свідок знає зі слів самого ОСОБА_1 , який представив її йому, коли разом з ними була також їхня донька. Водночас свідок зазначив, що не бачив, щоб самим автомобілем Lexus RX 350 користувався ОСОБА_1 . Крім того, свідок повідомив, що ОСОБА_1 проживав у центральній частині міста, де рух транспорту обмежувався спеціальними технічними засобами. За словами свідка, ОСОБА_1 цікавився у нього та інших колег можливістю отримання дозволу або спеціального брелока для проїзду через булат, щоб його дружина могла під`їжджати автомобілем ближче до місця проживання. Чи отримав ОСОБА_1 такий дозвіл, свідку невідомо.
Щодо судових спорів за участю свідка та ОСОБА_1 свідок пояснив, що таких справ було декілька. Зокрема, розглядався спір щодо притягнення свідка до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, який було вирішено на його користь. Також був розглянутий спір щодо його звільнення, за результатами якого свідка поновлено на роботі, де він продовжує працювати станом на травень 2026 року. Крім того, на його користь було вирішено справу щодо невиплати лікарняних. Свідок також повідомив про наявність справи щодо мобінгу, рішення в якій було ухвалене не на його користь. Причиною такого результату він вважає неможливість своєчасно зібрати необхідні докази. Крім того, існувала ще одна справа, пов`язана з його першим звільненням, однак її розгляд по суті не відбувся у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
Будучи допитаним в якості свідка, відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні повністю заперечив проти вимог прокурора в позовній заяві, пославшись на таке. Він 25 років пропрацював в органах державної податкової служби: 14 років у податковій міліції Дніпропетровської області та 12 років у ГУ ДПС у місті Суми, обіймаючи різні посади. Із березня 2023 року по вересень 2024 року виконував обов`язки начальника ГУ ДПС у Сумській області, після чого ще близько пів року працював начальником відділу цього ж управління. Після того як у 2024 році він залишив посаду, в управлінні змінилося ще троє керівників. Згодом новий керівник, який поновився на посаді за рішенням суду, у свій перший робочий день викликав його до кабінету та в ультимативній формі запропонував, фактично вимагаючи, написати заяву про звільнення. Свідок зазначає, що пропрацював у Сумській області 12 років, при цьому додому їздив раз на два тижні або раз на місяць. Приблизно з 2020 року дружина з дітьми почала приїжджати до нього в Суми. Під час окупації міста російськими військами він також залишався в Сумах і виїжджав звідти вкрай рідко. За словами свідка, останні десять років він фактично не був у відпустці. Після того як свідок відмовився виконати вимогу нового керівника щодо звільнення, приблизно через місяць він перебував у лікарні, де готувався до операції. 17 березня 2025 року йому зателефонували з невідомого номера. Чоловік представився ОСОБА_22 , прокурором САП, та повідомив, що свідок має надати пояснення щодо майна (квартири та автомобіля). Також він поцікавився, які у свідка стосунки з НАЗК та чи є до нього будь-які питання. Наприкінці 2023 року свідок отримав в електронному кабінеті позитивний висновок НАЗК за результатами моніторингу способу життя. Під час телефонної розмови з ОСОБА_22 17 березня 2025 року свідок повідомив про наявність такого висновку, а також зазначив, що не має жодного відношення до нерухомого майна та автомобіля, про які йшлося. Крім того, свідок пояснив, що відповідні пояснення з цього приводу були надані НАЗК ще рік тому. Незважаючи на те, що свідок перебував у лікарні, 19 березня 2025 року він повторно надав ОСОБА_22 свої пояснення. Того ж дня з анонімних телеграм-каналів свідку стало відомо, що майно, перелік якого ОСОБА_22 озвучував у своєму зверненні, було арештоване. Після цього свідок звернувся за правовою допомогою до адвоката, від якого більш детально дізнався про обставини справи.
Свідок заперечує проти заявлених позовних вимог, оскільки, на його думку, позов ґрунтується на аналітичних висновках співробітника ДБР ОСОБА_23 , з яким він знайомий понад 10 років і з яким у нього склалися неприязні стосунки, а також на поясненнях свідка ОСОБА_24 , з яким у нього був судовий спір, викликаний тим, що свідок раніше був звільнений ним із посади та звертався до суду із заявами про нібито мобінг з його боку. Водночас суд не встановив фактів мобінгу в діях ОСОБА_1 . Наполягає, що показання, надані ОСОБА_7 під час допиту, є неправдивими та перекрученими. Також, на думку свідка, аналітичні довідки, складені Білецьким, не відповідають навіть базовим вимогам документообігу. Свідок звертає увагу на те, що під час проведення своїх розрахунків у зазначених аналітичних довідках Білецький використовував дані починаючи з 2015 року, хоча йому мало бути відомо, що форма 1ДФ не є належним та коректним джерелом для повного визначення доходів фізичної особи, а ефективно функціонувати почала лише в останні роки. За словами свідка, достовірно встановити доходи громадянина України як фізичної особи можливо лише шляхом безпосереднього звернення до такої особи, однак ОСОБА_22 ні до нього, ні до інших осіб із цього приводу не звертався. Крім того, щодо автомобіля жодних запитів від НАЗК ані свідку, ані іншим особам не надходило. Стосовно пояснень ОСОБА_7 свідок окремо зупинився на трьох його тезах. Зокрема, твердження ОСОБА_7 про те, що свідок нібито телефонував зі службового міського телефону до Дніпропетровської області з метою реєстрації тещі як фізичної особи-підприємця, є нісенітницею та зазначив, що є колишнім оперативним працівником і добре усвідомлює відповідальність за подібні дії. Окрім цього, він наголошує, що фізичні особи-підприємці реєструються через ЦОП або відповідний відділ державної реєстрації міської ради, а не через податкову службу, тому будь-які звернення до податкового органу з цього приводу були б безпідставними. За словами свідка, такої телефонної розмови ніколи не було, а відповідні твердження ОСОБА_7 є вигаданими. ОСОБА_7 був добре знайомий із Білецьким, оскільки вони працювали в одній будівлі. При цьому твердження ОСОБА_7 про те, що він із відстані близько 6,5 метрів почув, як свідок двічі щось уточнював у когось, не відповідають дійсності та суперечать здоровому глузду, оскільки свідок таких дій не вчиняв. Крім того, свідок підтвердив, що між ним і ОСОБА_7 тривалий час існували неприязні стосунки, однак вони були пов`язані виключно з професійною діяльністю. Зокрема, на ОСОБА_7 , який обіймав посаду начальника управління автоматизації, надходила значна кількість скарг через неналежну роботу баз даних. За словами свідка, керівництво з Києва неодноразово звертало увагу на проблеми в роботі інформаційної системи ГУ. У зв`язку з цим було проведено дисциплінарне провадження, за результатами якого ОСОБА_7 отримав догану. Однак порушення та саботування роботи продовжувалися, після чого дисциплінарна комісія ухвалила рішення про його звільнення. Свідок наголосив, що відповідний наказ залишився чинним і не був скасований.
Щодо тверджень про знайомство з дружиною свідка, останній пояснив, що не знайомив ОСОБА_7 зі своєю дружиною. Крім того, свідок зазначив, що під час перебування в кінотеатрі вони були разом із двома дітьми, а ОСОБА_7 до них не підходив. Свідок також наголосив, що ставиться до своєї дружини з повагою та не став би знайомити її з людиною, до якої має неприязне ставлення. Окремо свідок зазначив, що ОСОБА_7 мав близькі стосунки з одним із керівників управління ДПС, однак приховував це. При цьому офіційно він декларував відсутність сім`ї та дітей, тому, за словами свідка, ОСОБА_7 не мав підстав підходити до нього. Стосовно боларда свідок пояснив, що ОСОБА_7 не проживав у відповідному дворі та не орієнтується в особливостях місцевості. Свідок прожив у Сумах 12 років і зазначив, що до будинку за адресою АДРЕСА_8 немає заїзду з боку двору, а єдиний під`їзд здійснюється з іншої вулиці, де встановлені бетонні блоки. Болард же розташований взагалі в сусідньому дворі, у АДРЕСА_9 , і ніякого відношення до його будинку він не має. Сам свідок зазначив, що взагалі не знав значення слова «болард» і дізнався про нього лише з матеріалів справи. Також він підкреслив, що ніколи нікого не просив щодо використання боларда, оскільки не мав у цьому потреби.
Свідок заперечив надання будь-яких вказівок щодо придбання майна чи передачі коштів ОСОБА_4 . Із останнім свідок знайомий понад 20 років, однак протягом останніх 10 років вони фактично не підтримували стосунків і бачилися лише 4-6 разів побіжно. Свідок також зазначив, що вже рік перебуває на батьківщині, однак навіть за цей час не зміг зустрітися з ОСОБА_14 .
На запитання представників учасників, позивача та суду додатково відповів, що працює у м. Суми з 14 серпня 2013 року. Спочатку проживав самостійно, а згодом півроку разом із ним мешкала його сім`я (дружина та дві доньки). Орієнтовно це було з жовтня 2013 року по лютий 2014 року. Після цього, протягом останніх 11 років, він проживав сам у м. Суми, тоді як його сім`я постійно мешкала у м. Кам`янське. У період 2020-2025 років ні він, ні його родичі чи близькі особи ніколи не проживали у Дніпро. Також ні він, ні члени його сім`ї не користувалися майном ОСОБА_3 та не проживали у ньому. Пояснив, що його дружина працює ріелтором і займається пошуком потенційних осіб для проживання у відповідних приміщеннях. Сам свідок з 2013 року фактично постійно перебував у м. Суми, тоді як усі об`єкти нерухомості та правочини щодо них знаходилися і здійснювалися у м. Дніпро. З його слів, ніхто не звертався до нього за порадами щодо інвестування коштів у нерухомість, і жодних рекомендацій стосовно вкладення коштів він не надавав, оскільки вважає це особистою справою кожної особи. Щодо ОСОБА_3 зазначив, що підтримує з нею звичайні, нейтральні стосунки: можуть привітатися при зустрічі або з нагоди дня народження, однак жодних фінансових чи близьких особистих відносин між ними немає. Також повідомив, що ОСОБА_3 не видавала йому довіреностей на представництво її інтересів чи вчинення будь-яких дій від її імені, так само як і він ніколи не оформлював на неї жодних доручень. Разом з тим пояснив, що ОСОБА_3 надавала певну допомогу його дружині та онукам, зокрема шляхом здійснення покупок, безготівкових переказів та передачі готівкових коштів, що, за його словами, було відображено у декларації. Суми коштів для їх відображення в декларації він вносив зі слів дружини, це було перед самим декларуванням. Самостійно жодної інформації не перевіряв. Крім того, повідомив, що ОСОБА_7 систематично звертався до ДПС України та до органів ДПС у м. Суми зі скаргами та заявами, що, на його думку, було спрямовано на паралізацію роботи ГУ ДПС у м. Суми, оскільки працівники були зобов`язані надавати відповіді відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян». Водночас зазначив, що ОСОБА_7 не отримував поштову кореспонденцію, унаслідок чого відповіді поверталися відправнику. За його словами, лише протягом 2023 року ОСОБА_7 подав близько 240 скарг. Під час укладення договору купівлі-продажу автомобіля в автосалоні «Арена Сервіс ЛТД» він разом із ОСОБА_4 не перебував. Свідок зазначив, що автомобілем Lexus RX 350 користувалася виключно його дружина. Під час виконання обов`язків керівника ГУ ДПС у м. Суми він користувався службовим транспортом, а до м. Суми переважно добирався маршрутними рейсами, зокрема «Еліт Експрес» за маршрутами Суми-Херсон та Кривий Ріг-Суми. Власного автомобіля він не мав; у сім`ї був лише один автомобіль, яким користувалася дружина, і це було ще до 2016 року. Між ним та ОСОБА_4 будь-які фінансові зобов`язання відсутні. Також свідок повідомив, що прокурор стверджує про його зв`язок із квартирами через дружину, однак наголосив, що не має жодної можливості розпоряджатися майном, яке є предметом позову. Свідок пояснив, що його дружина дійсно користувалася автомобілем Lexus та декілька разів приїжджала на ньому до нього в м. Суми. Крім того, вона приїжджала й на інших автомобілях, оскільки її однокласник, який має СТО, інколи надавав їй транспортні засоби у користування. Також вона користувалася маршрутками та автобусами. Автомобілем вона користувалася не постійно, а епізодично, переважно у випадках, коли потрібно було приїхати до нього. Починаючи з 2020 року, через стан здоров`я свідок не міг регулярно їздити додому кожні два тижні, тому дружина сама приїжджала до нього. НАЗК не повідомляло його про початок моніторингу способу життя. Наприкінці 2023 року через електронний кабінет він отримав висновок НАЗК про відсутність порушень за результатами проведеного моніторингу способу життя. У червні 2024 року він також надавав пояснення на запит НАЗК, у зв`язку з чим, на його думку, моніторинг способу життя щодо нього проводився двічі. У липні 2025 року він отримав уже негативний висновок, хоча, як зазначає свідок, матеріали в обох випадках були однаковими. При цьому автомобіль не був предметом ані першого, ані другого моніторингу, перевірялося виключно майно, яке належить ОСОБА_3 . Про те, що ОСОБА_4 придбав автомобіль Lexus, він дізнався від дружини, коли вона вперше приїхала до нього на цьому транспортному засобі. Щодо придбання об`єктів нерухомості ОСОБА_3 , свідок пояснив, що дізнавався про це виключно зі слів дружини. За його словами, дружина допомагала своїй матері, а через те, що вони перебували на відстані один від одного, детального обговорення цих питань між ними не було. В деталях фінансовий стан своєї тещі він не знав і не цікавився ним. Водночас йому було відомо, що теща з тестем вели ощадливий спосіб життя та мали значні заощадження, оскільки тривалий час проходили службу на Далекому Сході, де й накопичили певні кошти. Крім того, до них неодноразово приїжджали родичі з Росії. Інших подробиць він не знає. Про наміри ОСОБА_3 інвестувати наявні кошти в об`єкти нерухомості у 2019 році йому відомо не було. Про це він дізнався вже постфактум, після вчинення певних дій. При цьому він не може уточнити, чи йшлося саме про придбання нерухомості, внесення коштів чи інші дії. З його слів, дружина повідомляла йому про певний процес, пов`язаний із цим, однак деталями він не цікавився, оскільки перебував на відстані близько 400 км і не вважав це необхідним. Точно пригадати, коли саме він дізнався про намір тещі інвестувати в нерухомість, він не може, оскільки це було приблизно шість років тому. Коли дружина повідомила йому про це, він лише взяв інформацію до відома та жодних порад не надавав, вважаючи, що вкладення коштів у подібні проєкти є ризикованою справою, а чуже майно, не сфера його втручання. Інформацію про користування його дружиною автомобілем він не відобразив у декларації за 2023 рік, оскільки, за його розумінням, декларуванню підлягає користування транспортним засобом понад 183 дні на рік або станом на кінець звітного періоду, за умови користування не менше ніж 30 днів до його завершення. На його думку, таких обставин не було. Він зазначив, що бачив дружину за кермом цього автомобіля приблизно 5-10 разів, при цьому вона користувалася й іншими транспортними засобами, тому підстав для декларування він не вбачав. У декларації за 2024 рік він уже зазначив цей автомобіль, оскільки, за словами дружини, у 2024 році вона оформлювала довіреність на право користування автомобілем строком на 10 днів, а також станом на 31 грудня 2024 року використовувала його, зокрема для того, щоб відвезти його до лікарні. ОСОБА_4 у 2023 році до нього на цьому автомобілі не приїжджав.
Будучи допитаним в якості свідка, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що знайомий зі ОСОБА_1 ще з часів навчання в університеті, понад 25 років. У студентські роки між ними були дружні стосунки, а нині їхні відносини мають характер добрих знайомих або приятельських. Саме ОСОБА_1 познайомив його зі своєю майбутньою дружиною ОСОБА_2 приблизно за рік до укладення їх шлюбу. Зазначив, що підтримували добрі знайомі стосунки. ОСОБА_3 бачив лише один-два рази, можливо, лише на весіллі. Дружини між собою близько не спілкувалися, за весь час могли бачитися не більше п`яти разів. Останні 15 років вони рідко проводили час разом, окремих причин для зустрічей не було. Зустрічалися переважно сім`ями. По суті справи пояснив, що не погоджується з позовом. Зазначив, що у 2003 році придбав автомобіль Lexus за власні заощадження. До цього у нього вже був автомобіль цієї марки, тому він вирішив накопичити кошти та придбати новішу модель. На той час працював у ТОВ «Вирій88», де був директором і засновником. Також мав відкриту кредитну лінію. За його словами, представники «ПриватБанку» запропонували йому акційну кредитну програму «5-7-9%», яка на той момент діяла на території Дніпропетровської області. Кредит був заставним. Одним із мотивів придбання автомобіля було бажання одночасно користуватися ним та використовувати його як предмет застави для отримання пільгового державного кредиту. Крім того, у майбутньому він планував здавати автомобіль в оренду, оскільки мав спільного знайомого, який займався наданням автомобілів в оренду для святкових заходів та інших подібних потреб. Таким чином, однією дією він планував вирішити одразу три питання: отримати додаткові обігові кошти шляхом кредитування, користуватися автомобілем для власних потреб та в подальшому здавати його в оренду для урочистих заходів і свят. Користування автомобілем ОСОБА_2 оцінює як 1 %, тобто як незначний проміжок часу, тому наміру придбати автомобіль і передати його їм у безоплатне користування (оренду) не було. 13 червня 2023 року він прибув до автосалону з наміром придбати автомобіль у той же день. Проте завершити оформлення та забрати автомобіль одразу не вдалося, оскільки виникла необхідність встановлення додаткового обладнання. Автосалон наполягав, щоб це обладнання встановлювалося саме у них, а не в іншому місці. Крім того, він додатково замовив підсвітку дверей, оскільки така опція була і в його попередньому автомобілі. У зв`язку з цим автосалон не встиг виконати всі роботи за один день, тому автомобіль залишився там для завершення передпродажної підготовки. Він оплатив кошти в касу та повернувся додому. Після повернення додому він відчув сильний біль у колінах, оскільки страждає на артрит, а згодом ще близько місяця перебував на лікуванні в лікарні. Наступного ранку стан погіршився, він не міг нормально зігнути або розігнути ногу. У зв`язку з цим зателефонував ОСОБА_2 та попросив її забрати автомобіль із автосалону. Також пояснив, що знав про те, що ОСОБА_1 проживає та працює в місті Суми, а у ОСОБА_2 виникали труднощі з пересуванням до чоловіка з дітьми. Він обговорював із ОСОБА_2 свої ідеї щодо можливої здачі автомобіля в оренду та запропонував їй користуватися автомобілем у разі потреби. За його словами, жодних коштів за користування автомобілем він від неї не отримував, окрім одного випадку, коли вона передала гроші на заміну мастила у сумі до 10 000 гривень. Таке користування автомобілем він фактично вважав безоплатною орендою. У 2026 році він дізнався про наміри щодо вилучення в нього цього майна, що стало для нього повною несподіванкою та викликало значне здивування.
На поставлені запитання додатково пояснив, що ані від ДБР, ані від НАЗК він не отримував жодних запитів щодо обставин придбання автомобіля Lexus, а тому будь-яких пояснень чи відповідей з цього приводу не надавав. Також зазначив, що якщо додаткова комплектація автомобіля, яку він замовляв, вважається істотною умовою договору купівлі-продажу транспортного засобу, то фактично він погоджував такі умови. Разом із тим вказав, що безпосередньо при укладенні договору купівлі-продажу не був присутній. У нього лише взяли необхідні документи та дані, паспорт, ідентифікаційний код та іншу інформацію, після чого оформленням документів займалися працівники автосалону. За його словами, договір оформлював менеджер салону без його особистої участі. Пояснив, що до пакета послуг, які мало надати ТОВ «Арена-Сервіс», входила також постановка автомобіля на облік, тому йому не потрібно було особисто звертатися до МРЕВ чи здійснювати реєстраційні дії самостійно. Усі документи, зокрема технічний паспорт, він отримав разом із автомобілем. На момент придбання автомобіля Lexus у нього вже був у власності автомобіль Nissan Altima у кузові седан, а наприкінці 2023 року він також придбав Hyundai Santa Fe. Таким чином, у 2023 році він володів трьома автомобілями. Nissan Altima та Hyundai Santa Fe були відносно нових років випуску, однак придбані у США для власного користування. Зазначив, що автомобіль Lexus не був єдиним транспортним засобом, який він придбав у салоні, оскільки до цього він уже купував у автосалонах чотири автомобілі. Також повідомив, що інформація про транспортні засоби, придбані ним до 2023 року, частково відсутня у відповідних реєстрах, причин чого він не знає. Попри репутацію марки Лексус як надійної, автомобіль мав певні технічні несправності. Зокрема, виникали гарантійні питання щодо ручок дверей, у зв`язку з чим він звертався за гарантійним та технічним обслуговуванням. Технічне обслуговування проводилося у 2023 році. Крім того, тріснула фара, яку він замінив за власні кошти. У 2024 році автомобіль двічі проходив технічне обслуговування. Щодо того, чому номер телефону ОСОБА_2 був зазначений у документах технічного обслуговування, пояснив, що, на його думку, це могло статися через те, що саме вона забирала автомобіль, а її дані могли бути внесені працівниками салону до бази даних. Разом із тим підкреслив, що це лише його припущення, достеменно йому це невідомо. Також пояснив, що ОСОБА_2 хоч і користувалася автомобілем Lexus упродовж 2023-2025 років за його згодою, однак загалом це було близько десяти разів. Сам він також користувався зазначеним автомобілем. Питання користування автомобілем зі ОСОБА_1 він не обговорював, а домовленості були лише зі ОСОБА_2 . Стосовно джерел коштів на придбання автомобіля пояснив, що Lexus був придбаний за власні заощадження, оскільки підприємницькою діяльністю він займається близько 20 років. У 2003 році він зареєструвався як приватний підприємець. Приблизно половину цього часу працював як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, а останні 11 років, на загальній системі через товариство з обмеженою відповідальністю. За період своєї діяльності він накопичував грошові кошти, за рахунок яких і придбав автомобіль. Окремо наголосив, що не всі його доходи відображені у податковій звітності, оскільки декларації за період його підприємницької діяльності з 2004 по 2013 роки збереглися лише частково, лише за п`ять років у паперовому вигляді. Також зазначив, що отримував доходи ще до реєстрації підприємцем у 2003 році, коли займався ліцензованою діяльністю у сфері вантажних перевезень. На той час він уже придбав вантажний автомобіль Mercedes, хоча, за офіційними доходами, такої можливості начебто не мав. Пояснив, що працює з 1994 року, а його фактичні доходи не відповідали тим сумам, які офіційно відображалися в документах. За його словами, щомісячний дохід у певні періоди становив від 5 до 10 тисяч доларів США, при цьому більшу частину зароблених коштів він переводив у долари США та зберігав у такій валюті. Автомобіль Lexus був переоформлений на дружину з міркувань безпеки та фінансової стабільності сім`ї. У випадку форс-мажорних обставин чи загроз, пов`язаних із воєнною ситуацією, передбачалося, що дружина зможе оперативно виїхати з дітьми за кордон, а за необхідності, продати автомобіль та використати кошти для проживання. Автомобіль був оформлений саме на дружину, оскільки він сам не має можливості виїжджати за межі України. Додатково, після завершення у січні розпродажу товарів та фактичного припинення діяльності свого ТОВ, він розглядав різні варіанти подальшої зайнятості. Однією з ідей була діяльність, пов`язана зі здачею автомобілів в оренду. Планувалося, що дружина відкриє ФОП та займатиметься цим напрямком. Фактично така діяльність була розпочата більш ніж через пів року. У 2023-2024 роках автомобіль в оренду не здавався, така діяльність здійснювалася лише у 2025 році. Дружина тривалий час не мала значних власних доходів, оскільки після одруження у 2009 році та народження дітей перебувала у декретній відпустці близько 14 років. Орієнтовно з 2021 року вона почала працювати в компанії чоловіка та допомагати з оформленням документації. Жодних рекомендацій чи порад щодо придбання автомобіля Lexus або автосалону, де його було придбано, ні від ОСОБА_1 , ні від ОСОБА_2 не надходило. У розмовах з ОСОБА_1 тематика автомобілів взагалі не обговорювалася, оскільки він не проявляє особливого інтересу до автомобільної тематики. Рішення про придбання автомобіля було виключно особистим та прийнятим самостійно, без будь-якого стороннього впливу. Також ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 не передавали йому жодних коштів для придбання зазначеного автомобіля. У періоди, коли автомобілем не користувалася ОСОБА_2 , транспортний засіб зберігався або у дворі, або на паркомісці у м. Дніпро. ОСОБА_2 разом із дітьми проживає в сусідньому місті (в м. Кам`янське), приблизно за 40 хвилин їзди автомобілем від м. Дніпро. Декілька разів вона привозила автомобіль до його офісу, який знаходився неподалік вокзалу, звідки відправляються маршрутні таксі у напрямку її місця проживання. В окремі дні вона забирала автомобіль біля офісу, в інші, приїжджала за ним додому. Один раз автомобіль був забраний зі стоянки, де він залишив ключі. У випадках, коли ОСОБА_2 забирала автомобіль біля офісу, він повертався з роботи разом із колегою, який його підвозив. Також він інколи передавав автомобілі у користування своїм близьким знайомим без будь-якої фінансової вигоди чи комерційного інтересу. З висновком експерта щодо його доходів він ознайомлений. Детально документ не аналізував, однак загальна сума у понад 300 тисяч доларів США, на його думку, загалом відповідає його внутрішньому уявленню про обсяг накопичених коштів за цей період. Дружина ОСОБА_5 має водійське посвідчення приблизно 16 років. Після покупки автомобіля Лексус, саме дружина не могла забрати його з автосалону, оскільки працювала в його офісі та не мала можливості залишити роботу. Саме автомобіль Lexus був переданий ОСОБА_2 , а не інші автомобілі, які перебували у власності, оскільки цей автомобіль був більш комфортним та придатним для поїздок між містами з урахуванням стану дорожнього покриття. Перший страховий поліс на Lexus оформлював він особисто, однак точну суму страхування наразі не пам`ятає. У 2024 році він декілька разів порушував правила дорожнього руху, але ці обставини пам`ятає погано. ОСОБА_2 також один раз допустила порушення ПДР, однак хто саме сплачував штраф, наразі не пам`ятає.
Будучи допитаною в якості свідка, відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні вказала, що вона повністю заперечує проти позовних вимог, викладених у позові САП, вважає їх необґрунтованими, незаконними та такими, що базуються на недостовірних даних. Вона виросла в родині військовослужбовця та вчительки, які все життя сумлінно працювали. Має рідного брата 1985 року народження, який з 2017 року по теперішній час офіційно проживає та працює в Польщі, а до цього тривалий час працював у Росії. За рахунок накопичених коштів її мати та брат придбали нерухомість, яку наразі намагаються відібрати. Їхня сім`я завжди була дружньою, усі підтримували одне одного. Після смерті батька саме вона та брат залишилися єдиною підтримкою для матері. Її чоловік, ОСОБА_1 , з яким вона перебуває у шлюбі з 2006 року, не має жодного відношення до спірної нерухомості. Він ніколи не користувався нею, не отримував жодного доходу, не надавав порад щодо її придбання та не брав участі у процесі купівлі. Також він не просив, не радив і не схиляв до придбання цього майна. З 2014 року ОСОБА_1 працює у місті Суми. З 2006 по 2013 рік вона разом із чоловіком та старшою донькою проживала у місті Кам`янське. У серпні 2013 року чоловіка перевели на роботу до міста Суми. У жовтні того ж року вона народила молодшу доньку, після чого сім`я переїхала до Сум, де проживала до травня 2014 року. Після цього вона разом із двома доньками повернулася до міста Кам`янське, де проживає й досі. У період з 2014 по 2020 рік чоловік приїжджав до родини переважно раз на тиждень, а інколи, раз на два тижні, і лише у вихідні дні. Після початку повномасштабної війни у 2022 році він узагалі перестав приїжджати до Кам`янського. Оскільки діти потребували батьківської уваги, вона сама їздила до чоловіка приблизно раз на два-три тижні, також лише на вихідні, адже діти навчалися та відвідували різноманітні гуртки, що унеможливлювало її постійне перебування у місті Суми.
Щодо придбання квартир пояснила, що у 2019 році до неї звернулася мати ОСОБА_3 та брат із наміром вкласти кошти, які залишилися у матері від спільних заощаджень із чоловіком, а також кошти, які брат передавав із Польщі. З 2014 року вона працювала у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, де займалася оформленням ФОП. Саме тому їй були відомі порядок та правила реєстрації фізичних осіб-підприємців. У зв`язку з цим твердження Рудня про те, що ОСОБА_3 з питань оформлення як ФОП нібито зверталася до ОСОБА_1 , є безпідставними та абсурдними. Вона сама працювала у відповідному відділі в місті Кам`янське та володіла всією необхідною інформацією з цього приводу. На момент реєстрації матері як ФОП вона вже не працювала у зазначеному відділі, однак добре знала порядок оформлення документів, тому самостійно проконсультувала матір та пояснила, куди необхідно звернутися. З 2019 року вона працювала рієлтором у Дніпропетровській області та місті Кам`янське, займаючись питаннями оренди житла. Саме вона порадила матері рієлторів, які спеціалізувалися на купівлі-продажу нерухомості. Разом із ними мати оглядала об`єкти нерухомості та укладала відповідні договори. Вона ж виконувала лише супровідну функцію, допомагаючи матері як людині похилого віку. Безпосередньої участі у проведенні угод вона не брала. Усі договори укладалися виключно між продавцем та покупцем у відділах продажу або в нотаріальних конторах. Свідком під час укладення договорів вона також не була. Після придбання квартири АДРЕСА_7 мати вирішила одразу здавати її в оренду, оскільки квартира була повністю готова для проживання. ОСОБА_2 лише допомогла знайти орендарів, ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , які орендують квартиру й донині. При цьому самі орендарі фактично там не проживають, а в квартирі мешкають їхні батьки, які виїхали з ОСОБА_27 . Після придбання квартири АДРЕСА_7 у матері ще залишалися заощадження, крім того, фінансово допомагав брат. Матері сподобалася ідея отримання доходу від здачі нерухомості в оренду, тому вони разом із братом вирішили придбати квартиру АДРЕСА_10 на етапі котловану, а також гараж за рахунок власних накопичень. Усі рішення щодо вибору, придбання та подальшої здачі квартир в оренду, а також щодо спілкування з орендарями, мати приймала самостійно. Усі договори оренди вона підписувала особисто. З усіма орендарями вона знайома особисто та самостійно приймала рішення щодо передачі житла в оренду. Усі кошти, що надходять як орендна плата, а також оплата комунальних послуг, перераховуються безпосередньо на її рахунок, після чого вона самостійно ними розпоряджається. Було декілька випадків, коли орендарі перераховували кошти на рахунок ОСОБА_2 . Проте це здійснювалося виключно з метою взаєморозрахунків, зокрема для придбання необхідних речей для квартири, у якій проживали батьки орендарів. У випадках, коли ОСОБА_2 оплачувала певні комунальні послуги, ОСОБА_3 згодом компенсувала їй ці витрати шляхом переказу коштів на банківську картку. В інших випадках ОСОБА_3 попередньо перераховувала кошти ОСОБА_2 , після чого остання здійснювала оплату комунальних платежів. Самостійно оплачувати комунальні послуги через застосунок «Приват24» ОСОБА_3 почала приблизно з 2023 року. До цього всі питання, пов`язані з організацією оплат, здійснювалися за допомогою та під контролем ОСОБА_2 . На теперішній час ОСОБА_2 допомагає у зборі показників лічильників, контролює стан квартир, формує суми комунальних платежів та передає відповідну інформацію матері, після чого ОСОБА_3 самостійно здійснює оплату через застосунок «Приват24». Ні вона, ні її діти, ні ОСОБА_1 жодного разу не проживали у зазначених квартирах, навіть тимчасово. Їхня сім`я веде скромний спосіб життя. Вони не їздять за кордон на відпочинок, а територією України подорожували дуже рідко. Лише один раз у 2022 році вона разом із двома дітьми їздила до Трускавця на п`ять днів. Вона зазначила, що не має ані брендового одягу, ані дорогих прикрас. На її думку, усе, що наразі відбувається, є наклепом та спробою дискредитації репутації її чоловіка.
Щодо автомобіля пояснила, що до неї звернувся ОСОБА_4 , з яким вони давно знайомі, із проханням допомогти забрати автомобіль у зв`язку зі станом його здоров`я. Вона не змогла відмовити у допомозі. При цьому вона розраховувала, що процедура триватиме приблизно 1-1,5 години, однак фактично це зайняло майже пів дня через необхідність тривалого очікування. Оскільки потрібно було чекати, вона залишила свій номер мобільного телефону та пішла прогулятися в районі торговельних центрів «Епіцентр» та « ОСОБА_28 ». Згодом їй зателефонували та повідомили, що автомобіль готовий і його можна забирати. Після цього вона повернулася та забрала транспортний засіб. Саме цим вона пояснює наявність свого номера телефону в документах. Щодо користування автомобілем ОСОБА_4 вона пояснила, що від п`яти до десяти разів просила у нього автомобіль виключно для поїздок із дітьми до чоловіка в місто Суми. Вона брала автомобіль у ОСОБА_4 їхала до Сум, після чого залишала його на приватній парковці біля готелю. Зазвичай автомобіль залишався там із п`ятниці вечора до неділі або понеділка ранку. Активного пересування автомобілем марки «Lexus» по місту Суми практично не було, оскільки вони намагалися більше пересуватися пішки та проводити час із дітьми. Щодо тверджень Рудня про те, що він бачив її у кінотеатрі, вона пояснила, що це могло бути у лютому 2023 року. Однак сам кіносеанс тоді не відбувся через повітряну тривогу, у зв`язку з чим усіх відвідувачів попросили залишити не лише кінотеатр, а й увесь торговельний центр. З ОСОБА_24 вона особисто не знайома. Його обличчя вона вперше побачила лише під час судового процесу через монітор відеозв`язку та раніше ніколи його не бачила. Вона вважає, що ним була надана неправдива інформація щодо нібито знайомства з нею та обставин її пересування по місту Суми. За її словами, якщо він і міг її бачити, то лише у п`ятницю ввечері, коли вона приїжджала до Сум, або у неділю чи понеділок, коли вона поверталася назад до міста Кам`янське. Під час перебування в місті Суми в літній період вони разом із дітьми інколи їздила на озеро, користуючись послугами таксі. Вона просила суд бути справедливим та неупередженим, а також не залишати її матір у похилому віці без коштів, які, за її словами, були чесно зароблені нею разом із чоловіком. Також зазначила, що для її брата ці кошти є всіма його багаторічними заощадженнями. На поставлені запитання вона пояснила, що ніколи не проживала разом із чоловіком та дітьми у місті Дніпро. Єдиний зв`язок із цим містом полягає у тому, що після народження старшої доньки дитина протягом трьох місяців проходила реабілітацію у відповідному центрі в місті Дніпро. У той період, за її словами, їм суттєво допоміг ОСОБА_4 , який приїхав та забрав дитину. Вона також зазначила, що ОСОБА_1 ніколи не цікавився планами ОСОБА_3 щодо придбання нерухомості. За її словами, вони не перебувають у настільки близьких стосунках, щоб радитися з подібних питань. Їхнє спілкування обмежувалося лише формальними привітаннями зі святами, переважно у телефонному режимі. ОСОБА_3 також не радилася зі ОСОБА_2 щодо інвестування коштів у нерухомість, а лише звернулася з проханням допомогти знайти рієлторів, які могли б супроводжувати процес придбання нерухомого майна. Розрахунок за об`єкти нерухомості ОСОБА_3 здійснювала готівкою. Під час передачі коштів ОСОБА_2 присутня не була. Водночас ОСОБА_3 матеріально допомагала сім`ї ОСОБА_11 , оскільки ОСОБА_2 перебувала у декретній відпустці, а заробітна плата її чоловіка була невисокою. За словами допитуваної, ОСОБА_3 постійно підтримувала доньку та онуків фінансово. Усі кошти, які ОСОБА_3 надавала сім`ї, були відображені у декларації чоловіка. На теперішній час ОСОБА_3 також продовжує допомагати родині та робить онукам дорогі подарунки. Зокрема, на Новий рік дітям дарувалися ноутбуки «MacBook», а також грошові подарунки на день народження та новорічні свята у розмірі від 500 до 1000 доларів США. При заповненні декларації її чоловіком, ОСОБА_2 використовувала виписки з «Приват24» та « ОСОБА_29 », до яких додавала суми подарунків і кошти, які ОСОБА_3 передавала готівкою. Усі подарунки та матеріальна допомога були включені до загальної суми допомоги, отриманої від ОСОБА_3 . Також вона зазначила, що ОСОБА_1 не надавав ОСОБА_3 жодної допомоги щодо реєстрації її як фізичної особи-підприємця, не консультував її та не надавав жодних контактів. Під час оформлення договору купівлі-продажу автомобіля «Lexus» вона присутня не була. Вона пояснила, що їй лише зателефонували з автосалону та повідомили, що автомобіль готовий до видачі. Приблизно через 5-7 хвилин вона підійшла до салону, де їй передали ключі від автомобіля, а документи поклали на переднє сидіння транспортного засобу, після чого вона поїхала. У той же день вона доставила автомобіль ОСОБА_4 , залишивши його на парковці навпроти будинку останнього. Щодо технічного та гарантійного обслуговування автомобіля вона зазначила, що до автосалону з цих питань не зверталася. Єдине, вона передавала ОСОБА_4 10 000 гривень на обслуговування автомобіля. Автомобілем вона користувалася виключно на підставі усної домовленості з ОСОБА_4 . За її словами, вона брала автомобіль, заправляла його, їздила до міста Суми, а після повернення мила автомобіль, знову заправляла його та повертала власнику. Автомобіль вона повертала або на парковку біля будинку ОСОБА_4 , залишаючи ключі охоронцю, або передавала його безпосередньо в офісі. Для поїздок до міста Суми вона також інколи користувалася іншими автомобілями, які брала у свого друга та однокласника, власника СТО, що спеціалізується на автомобілях американського виробництва. За її словами, декілька разів вона користувалася автомобілями «Audi Q5» та «Honda». Вказаний знайомий проживає поруч із нею у місті Кам`янське. При цьому вона не зверталася постійно до однієї й тієї ж особи за автомобілем, оскільки вважала це незручним. Вона також зазначила, що місто Дніпро знаходиться недалеко від Кам`янського: відстань до офісу ОСОБА_4 становить близько 30 км, а до його будинку, приблизно 40 км. Автомобіль «Lexus», за її словами, ніколи не перебував у її постійному користуванні та не знаходився за місцем її проживання. Вона брала автомобіль виключно для поїздок до міста Суми. Іноді вона поверталася разом із дітьми до Кам`янського, а інколи вони виїжджали безпосередньо з міста Дніпро. ОСОБА_1 , за її словами, ніколи не користувався автомобілем «Lexus», а пересувався або пішки, або службовим транспортом із водієм. ОСОБА_3 лише повідомила їй про намір інвестувати кошти, тоді як усі інші питання вона самостійно обговорювала з рієлторами. Вартість придбання нерухомості ОСОБА_2 відома не була. Спочатку ОСОБА_3 мала намір придбати лише одну невелику квартиру для подальшої здачі в оренду. ОСОБА_3 ніколи не зверталася до ОСОБА_2 з проханням про фінансову допомогу. Навпаки, за словами допитуваної, саме ОСОБА_2 зверталась до матері за допомогою. Через певний час ОСОБА_3 зателефонували з відділу продажу та запропонували придбати квартиру АДРЕСА_10 зі знижкою 14 % до Дня святого Валентина. Ця пропозиція зацікавила її матір, незважаючи на те, що квартира перебувала на стадії будівництва та потребувала часу для завершення робіт і підготовки до здачі в оренду. Усі квартири були придбані у стані «під ключ», окрім квартири АДРЕСА_11 , у якій ремонтні роботи виконувалися окремо. ОСОБА_2 не займалася питаннями меблювання квартир, оскільки у більшості випадків такої потреби не було. Лише у квартирі АДРЕСА_11 виникла необхідність у виборі меблів та оздоблювальних матеріалів, однак цими питаннями займався виконроб, з яким співпрацювала ОСОБА_3 . Квартира АДРЕСА_7 була придбана разом із меблями та побутовою технікою. Квартира АДРЕСА_10 також не потребувала додаткових вкладень.
Додатково на запитання повідомила, що ОСОБА_4 зателефонував їй увечері та попросив допомогти забрати придбаний автомобіль, оскільки через стан здоров`я не мав можливості зробити це особисто. Які саме проблеми зі здоров`ям він мав, їй достеменно відомо не було. Дружина ОСОБА_4 , ОСОБА_30 , також не могла допомогти через зайнятість, тому ОСОБА_2 погодилася допомогти. Вона пояснила, що її завдання полягало виключно в тому, щоб забрати автомобіль із автосалону. ОСОБА_4 повідомив їй адресу автосалону та зазначив, який саме автомобіль необхідно забрати, це був білий «Lexus». Після прибуття до автосалону вона повідомила працівникам, що приїхала від ОСОБА_4 забрати автомобіль. Їй відповіли, що транспортний засіб ще не готовий до видачі, у зв`язку з чим вона залишила свій номер мобільного телефону та пішла прогулятися. Згодом їй зателефонували та повідомили, що автомобіль готовий, після чого вона повернулася до салону та забрала його. У технічному паспорті транспортного засобу було зазначено ОСОБА_4 , тому вона переконалася, що отримує саме той автомобіль, за яким вона приїхала. Інших документів вона не переглядала. Страхування на вказаний автомобіль вона не оформлювала. Також вона не була присутня ані при виборі автомобіля, ані під час обговорення його комплектації. Під час спілкування ОСОБА_4 повідомляв їй, що придбаває автомобіль з метою подальшої здачі його в оренду. Після того, як вона доставила автомобіль ОСОБА_4 , останній зателефонував їй, подякував за допомогу та повідомив, що у разі потреби вона може звертатися до нього щодо користування автомобілем. Саме на підставі цієї усної домовленості вона в подальшому інколи користувалася транспортним засобом. Користування автомобілем відбувалося переважно у вихідні дні та не мало постійного характеру. Один штраф за порушення правил дорожнього руху вона сплатила самостійно. За її словами, це було під час поїздки дорогою з міста Суми. У місті ОСОБА_31 автомобіль залишався лише епізодично, можливо один або максимум два рази, при цьому транспортний засіб знаходився на парковці. Коли вона брала автомобіль у користування, ОСОБА_4 передавав їй ключі та технічний паспорт. Власного комплекту ключів від автомобіля вона не мала. ОСОБА_1 знав про те, що вона користується автомобілем ОСОБА_4 . Наміру придбати або переоформити на себе автомобіль ОСОБА_4 у неї не було. Із членів сім`ї ОСОБА_14 вона знайома із самим ОСОБА_32 , його дружиною, двома дітьми та матір`ю. За її словами, із ОСОБА_4 її познайомив чоловік, оскільки ОСОБА_1 давно знає ОСОБА_4 , вони разом навчалися. ОСОБА_2 також пояснила, що щодо інвестування у перший об`єкт нерухомості ОСОБА_3 до неї звернулися мати та брат у 2019 році. При цьому вона не пам`ятає, чи перебував брат на той момент в Україні. Брат 1985 року народження, наразі йому 41 рік. Він не одружений, дітей не має. З 2017 року проживає та працює у Польщі. За словами допитуваної, він планує повернутися в Україну, однак наразі не має такої можливості через діючий контракт. Також він є військовозобов`язаним. ОСОБА_2 підтримує близькі стосунки з братом. За її словами, брат вкладає всі свої заощадження у нерухомість, яка оформлюється на матір. Жодних довіреностей при цьому він не оформлював. Питання щодо можливого поділу цього майна між спадкоємцями у разі смерті матері між ними не обговорювалося.
Будучи допитаною в якості свідка, відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначила, що не погоджується з позовом та викладеними в ньому вимогами, оскільки вважає їх спрямованими на позбавлення її майна, яке було придбане нею разом із сином за рахунок сімейних заощаджень. Вона пояснила, що з 2005 року її донька ОСОБА_2 разом із нею не проживає. Проживає поруч, у м. Кам`янському. У 2006 році донька уклала шлюб та почала жити окремо, тому спільного майна у них не було. Із зятем, ОСОБА_1 , вона ніколи не обговорювала жодних справ, не зверталася до нього за порадами чи рекомендаціями. За її словами, він не був обізнаний із її планами щодо придбання нерухомості, оскільки вона ніколи не зверталася до нього ані за протекцією, ані за матеріальною допомогою. У зв`язку з цим вона наголосила, що ОСОБА_1 не має жодного відношення до придбання об`єктів нерухомості. Також ОСОБА_3 повідомила, що її син із 2017 року працює у Польщі. До 2024 року вона тричі відвідувала його там. За її словами, син передавав їй зароблені кошти, які відображені у відповідних документах, зокрема йдеться про загальну суму у 32 тисячі доларів США. Окрім цього, вона пояснила, що сімейні заощадження формувалися із заробітної плати та пенсії її і чоловіка. Також у період з 1991 по 1998 роки вона займалася підприємницькою діяльністю, купувала товари та перепродавала їх, а також займалася сільськогосподарською діяльністю. Зокрема, вони вирощували пшеницю, яку після збору врожаю у них одразу купували. Першу квартиру вона придбала у 2019 році. Під час телефонної розмови із сином вона розповіла йому про житло в житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_3 », на що син відповів, що кошти необхідно кудись вкладати, оскільки вони знецінюються. Після цього вона звернулася до доньки з проханням познайомити її з рієлторами у місті Дніпро. Рієлтор на ім`я ОСОБА_33 показав їй декілька квартир, після чого вони придбали першу квартиру, квартиру АДРЕСА_7 у ЖК «Рівер Парк». За її словами, квартиру дуже швидко здали в оренду, а перший платіж від орендарів склав 13 тисяч гривень. У подальшому вона вирішила інвестувати й інші наявні заощадження, у зв`язку з чим продовжила придбання нерухомості. Після купівлі квартири АДРЕСА_7 син запропонував їй також придбати гараж. Вона пояснила, що придбавала квартири саме у місті Дніпро, оскільки у місті Кам`янське, де вона проживає, вартість оренди житла є значно нижчою, а вона мала намір отримувати стабільний та достатній дохід від коштів, вкладених у нерухомість. За її словами, квартири були придбані за рахунок спільних заощаджень її та чоловіка, а також за рахунок коштів, які син довірив їй як зароблені ним під час роботи в Росії та Польщі. Накопичення вона зберігала у доларах США, і син також передавав їй кошти саме в доларах. Витрати на комунальні послуги у неї незначні, оскільки проживає вона одна. На харчування, за її словами, витрачає не більше 5 тисяч гривень на місяць. Її заробітна плата становить приблизно 17 тисяч гривень, також вона отримує пенсію померлого чоловіка у розмірі близько 14 тисяч гривень як вдова військовослужбовця. Значних витрат на лікування вона не має. Водночас зазначила, що в «ПриватБанку» їй було оформлено страхування від нещасного випадку. Спочатку вона сплачувала за нього 4 гривні, а згодом, 20 гривень. Після перелому зап`ястя страхова виплата покрила відповідні витрати. За придбання нерухомості вона розраховувалася виключно готівкою, сплачуючи повну вартість одразу, без оформлення розстрочки. За квартиру АДРЕСА_10 вона окремо оплачувала будівельні матеріали на оздоблення. За всі інші квартири розрахунок також здійснювався виключно готівкою. Під час підписання договорів купівлі-продажу ніхто з родичів присутній не був. За її словами, оформлення документів відбувалося виключно за участю нотаріуса, забудовника та її особисто. Комунальні платежі за квартири вона оплачувала самостійно через застосунок «Приват24». Іноді, коли вона перебувала у сина, оплату могла здійснювати ОСОБА_2 , однак усі витрачені кошти ОСОБА_3 їй згодом компенсувала. Щодо допомоги сім`ї ОСОБА_11 вона зазначила, що не вважає це матеріальною підтримкою у прямому розумінні. За її словами, вона могла придбати онукам солодощі, дрібні подарунки чи запросити їх до магазину, щоб вони самостійно обрали бажані речі, однак вважає це звичайною турботою бабусі. За можливості вона також допомагає своїй доньці та онукам, робить подарунки на дні народження та новорічні свята і, за її словами, завжди підтримувала їх матеріально. Допомога надавалася як за рахунок доходів від оренди квартир, так і за рахунок коштів, отриманих у спадщину від двох родин, її власної та родини чоловіка. При цьому вона зазначила, що не всі ці кошти були документально відображені, однак фактично вони існували. Допомога сім`ї надавалася переважно у формі подарунків, які могли включати як грошові кошти, так і цінні речі. Наприклад, на новорічні свята вона могла подарувати до 1000 доларів США або більше. При цьому, за її словами, доньці вона дарувала менше, а онукам, більше. Після початку відключень електроенергії вона придбала для сім`ї Снєжків інвертор, щоб забезпечити безперебійне електропостачання. Також дарувала онукам ноутбук, мобільний телефон та навушники. Грошові подарунки вона передавала у конвертах. Загальна вартість подарунків протягом року могла сягати близько 50 тисяч гривень або приблизно 2,5 тисяч доларів США. У 2023 році вона зареєструвалася як фізична особа-підприємець та почала офіційно здавати належні їй об`єкти нерухомості в оренду.
Додатково на запитання повідомила, реєстрацію ФОП вона здійснювала самостійно. Податкову звітність їй допомагає оформлювати бухгалтер, який також здійснює сплату податків через банківський додаток ОСОБА_3 під час їхніх особистих зустрічей. При цьому звітність заповнюється у присутності ОСОБА_3 , а за надані послуги вона сплачує бухгалтеру винагороду. У 2019 році вона вирішила інвестувати свої заощадження в об`єкти нерухомості з метою отримання стабільного доходу в майбутньому. За її словами, розрахунок за нерухомість здійснювався у доларах США. За першу квартиру, придбану у 2019 році, вона розраховувалася безпосередньо у відділі продажу забудовника. Після передачі коштів квитанцію про оплату їй не видавали, а документи на квартиру були передані через декілька днів або тижнів. Таким способом були придбані квартира АДРЕСА_7 та гараж. Квартира АДРЕСА_10 оплачувалася на АДРЕСА_9 у присутності нотаріуса, забудовника, рієлтора та самої ОСОБА_3 . За її словами, кошти в доларах США були прийняті через касовий апарат. На банківський рахунок вона особисто кошти не вносила та квитанцій про оплату не отримувала. Квартира АДРЕСА_12 уже була з ремонтом та оформлювалася у приміщенні «Мінора». Під час оформлення були присутні забудовники, рієлтор, який супроводжував усі угоди, та нотаріус. Квартири АДРЕСА_7 , АДРЕСА_10 та АДРЕСА_12 були придбані вже з ремонтом. Лише квартира на АДРЕСА_13 перебувала у стані без оздоблення, лише зі стінами, без сантехніки та електропроводки, тому її вартість була нижчою. Окремо оплачувалися ремонтні роботи та оздоблення, для чого кошти передавалися виконробу. Побутову техніку для квартир вона купувала вже за гривні. Пошуком орендарів частково допомагала займатися донька ОСОБА_2 , однак безпосереднє спілкування з орендарями та вирішення питань щодо заселення здійснювала особисто ОСОБА_3 . Квартира АДРЕСА_7 , за її словами, здавалася безперервно. У квартирах АДРЕСА_10 та АДРЕСА_12 орендарі змінювалися, однак жодна з квартир не простоювала без мешканців. Вона також пояснила, що необхідні кошти на придбання всіх об`єктів нерухомості у неї були від самого початку, однак придбання здійснювалися поступово через відсутність належних пропозицій на ринку. Син отримував заробітну плату у Польщі в польських злотих. Частину коштів залишав собі, а іншу частину обмінював на долари США та передавав матері. У 1991 році вона разом із чоловіком переїхала в Україну. Спочатку чоловік отримав направлення на роботу до міста Кривий Ріг, а згодом був переведений до міста Кам`янське, де сім`я отримала квартиру. Згодом ця квартира була приватизована на неї, чоловіка, доньку, сина та онуку. Також сім`я мала земельну ділянку в селі Гречане Петриківського району, де вона займалася вирощуванням сільськогосподарської продукції та реалізовувала її на ринку. За її словами, у період приблизно з 1992 по 2001 рік вони з чоловіком накопичили понад 60 тисяч доларів США. Чоловік помер у 2014 році. Щодо спадкових коштів вона пояснила, що особисто їздила до Москви, де її сестра передала їй 25 тисяч доларів США за акції «Балейзолото», які належали її батькові. Це відбулося у 2012 році. Крім того, у 2013 році чоловік її сестри передав їй ще 25 тисяч доларів США за квартиру, яка залишилася сестрі в Росії. Також вона зазначила, що сестра її чоловіка протягом трьох-чотирьох років передала їм близько 90 тисяч доларів США як спадкові кошти. За її словами, одного разу вона намагалася зберігати кошти в банку для надійності, розмістила по 5 тисяч доларів США на депозитах у «ПриватБанку» та «Ощадбанку», однак надалі не ризикнула зберігати значні суми в банківських установах. Син із 2008 року працював у Росії, а згодом у Польщі. Він планує повернутися в Україну, однак ОСОБА_3 , за її словами, виступає проти цього через те, що син є військовозобов`язаним. Квартири на сина вона не оформлювала, оскільки вважає, що в подальшому це майно все одно перейде йому. За її словами, вона завжди підтримує сина та не обмежує його у подарунках. Заповіт вона не складала. Також вона зазначила, що ОСОБА_2 має посвідчення водія та вміє керувати автомобілем. ОСОБА_3 зазначила, що один із її учнів згодом став власником СТО, та вона порадила ОСОБА_2 звернутися до нього за автомобілем для поїздок до міста Суми, а також що вона користувалася автомобілем ОСОБА_4 . При цьому ОСОБА_3 особисто ніколи цього не бачила, однак, за її словами, була обізнана про такі факти
Заслухавши учасників, свідків, дослідивши обставини справи, оцінивши подані докази, Суд дійшов таких висновків.
Особливості позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави визначені Главою 12 ЦПК України (ст. 290-292 ЦПК України).
Так, ч. 1 ст. 290 ЦПК України визначено, що позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається та представництво держави в суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред`явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у ч. 2 ст. 290 ЦПК України, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (ч. 4 ст. 290 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 81 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної ч. 2 ст. 290 ЦПК різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. У разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача.
У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони (частина четверта статті 89 ЦПК України).
Згідно з абзацом другим ч. 2 ст. 290 ЦПК України (у редакції станом на дату подання позову - 21 березня 2025 року) позов пред`являється щодо активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» (далі - Закон № 263 ІХ від 31 жовтня 2019 року), якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену ст. 368-5 Кримінального кодексу України.
Законом № 4496-IX від 17 червня 2025 року, що набрав чинності 17 липня 2025 року, до наведеної норми внесені зміни і встановлено, що різниця між вартістю активів і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування має у сімсот п`ятдесят і більше разів перевищувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України.
За правилами ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи, тому під час установлення відповідної різниці між вартістю активу і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суд керувався нормами Цивільного процесуального кодексу України, чинними на день ухвалення рішення суду.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» від 31 жовтня 2019 року набрав чинності 28 листопада 2019 року.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01 липня 2019 року встановлений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2007 гривень. Отже, позов про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх в дохід держави подається, якщо різниця між вартістю активів особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та її законними доходами перевищує 1 505 250 грн (2 007*750 = 1 505 250 грн.).
Активи, які Позивач вважає необґрунтованими, набуті протягом 2020-2023 років на загальну суму 7 029 521 грн.
Для визначення межі, встановленої ст. 368-5 КК України, підлягає застосуванню розмір, встановлений цією статтею в редакції Закону № 263-IX від 31 жовтня 2019 року, яка діяла до 17 липня 2025 року, як такий, що є більш сприятливий для особи, оскільки встановлює кримінальну відповідальність за більшу суму різниці набутих активів. Так, цією статтею була встановлена межа у шість тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу ІV ПК України для відповідного року; при цьому податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Законами України «Про Державний бюджет України» встановлені прожиткові мінімуми для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного року, а саме: 2020 рік - 2 102 грн, 2021 рік - 2 270 грн, 2022 рік - 2 481 грн, 2023 рік - 2 684 грн.
Тобто за ст. 290 ЦПК України для пред`явлення відповідного позову максимальна різниця між вартістю активів та законними доходами не повинна перевищувати: у 2020 році - 6 831 500 грн (2 102/2*6 500=6 831 500), у 2021 році - 7 377 500 грн (2 270/2*6 500=7 377 500), у 2022 році - 8 063 250 грн (2 481/2*6 500=8 063 250), у 2023 році - 8 723 000 грн (2 684/2*6500=8 723 000).
З метою визначення зазначеної у ч. 2 ст. 290 ЦПК України різниці слід виходити з такого.
Відповідно до п. 5 ч. 8 ст. 290 ЦПК України терміни «законні активи» означає доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, визначених п. 7, 8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції».
Такими правомірними джерелами законних доходів є:
- отримані доходи суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи;
- наявні у суб`єкта декларування або членів його сім`ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 291 ЦПК України суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів.
Отже, системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що при вирішенні справи за позовом про визнання активів необґрунтованими з`ясуванню підлягають такі обставини:
1. Чи є відповідачі особами, які визначені в ч. 4 ст. 290 ЦПК України як такі, до яких може бути пред`явлений позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави?
2. Чи поширюються на активи, про необґрунтованість яких стверджує позивач, положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів»;
3. Чи наявний зв`язок активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
4. Чи відбулося набуття особою активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, в один із способів, передбачених пунктом 2 частини 8 статті 290 ЦПК України, а саме: особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, безпосередньо у власність; іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено: за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
5. Чи можливо на підставі поданих доказів встановити, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів були набуті за рахунок законних доходів;
6. Чи відповідають заявлені позивачем об`єкти ознакам активу у розумінні частини 2 статті 290 ЦПК України в контексті різниці між їх вартістю і законними доходами особи;
7. Чи є сукупність доказів позивача більш переконливою порівняно з сукупністю доказів відповідача.
Чи є відповідачі особами, які визначені в ч. 4 ст. 290 ЦПК України як такі, до яких може бути пред`явлений позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави?
Відповідно до ч. 4 ст. 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред`явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у ч. 2 ст. 290 ЦПК України, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Отже, при зверненні до суду з відповідним позовом безпосереднім або опосередкованим суб`єктом, щодо активів якого ставляться ці питання, є особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно поданих декларацій (т.4 а.с. 32-72) станом на час набуття у власність спірних активів (березень 2020-червень 2023) ОСОБА_1 працював на посаді завідувача сектору / начальника відділу боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом Головного управління ДПС у Сумській області, був державним службовцем категорії Б.
Підстав для визнання поданих суду декларацій недопустимим доказом відповідно до ст. 78 ЦПК України згідно клопотання представника відповідача Попової О.В. від 25.05.2026 відсутні. Дійсно вказані декларації містять відомості про їх перегляд користувачем ОСОБА_34 18.03.2025 орієнтовно о 11 год. Супровідний лист НАЗК до матеріалів моніторингу від 17.03.2025 (т. 4 а.с. 7-9), виконавцем якого є ОСОБА_35 , містить посилання на декларації, подані ОСОБА_1 , та зареєстрований у САП 18.03.2025. Таким чином відсутні підстави вважати, що вказані декларації не могли бути отримані САП 18.03.2025, так само як підстави вважати, що вони одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Відповідно до п.1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227, Державна податкова служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів який реалізує державну податкову політику.
Згідно з пп. «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», п. 3 ч. 8 ст. 290 ЦПК України посадові та службові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є особами уповноваженими на виконання функцій держави.
З огляду на викладене ОСОБА_1 є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до пп. «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» і щодо його активів, за наявності передбачених законом умов, може застосовуватися інструмент визнання активів необґрунтованими і їх стягнення в дохід держави.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не є особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. У зв`язку із цим, зважаючи на наведені вище правила ч. 4 ст. 290 ЦПК України, позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави пред`явлений до вказаних осіб як до інших фізичних осіб, які набули у власність активи, зазначені в частині другій цієї статті, за:
дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (тобто ОСОБА_1 )
або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ( ОСОБА_1 ) може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
ОСОБА_4 є особою, яка 13.06.2023 набула автомобіль марки Lexus RX 350, 2022 року випуску, який 23.04.2024 був перереєстрований на ОСОБА_5 . Відтак перевірці підлягають обставини набуття вказаного активу ОСОБА_4 та його правова доля до часу вирішення справи. Визначення процесуального статусу ОСОБА_5 як відповідачки зумовлене тим, що вона станом на час пред`явлення позову є його номінальним власником, ОСОБА_4 як третьої особи без самостійних вимог - тим, що вказаний актив станом на час розгляду справи є його спільною сумісною власністю із ОСОБА_5 , а відтак рішення у справі може вплинути на його права.
Щодо поширення на активи Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів».
Частиною 2 статті 290 ЦПК України передбачено, що позов пред`являється щодо активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів».
Для цілей глави 12 ЦПК України термін «активи» означає грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов`язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування (п. 1 ч. 8 ст. 290 ЦПК України). Під «набуттям активів» слід розуміти набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України).
Водночас у постанові Верховного суду від 16 жовтня 2024 року (справа № 991/366/22) викладений висновок про те, що фактичне володіння через третіх осіб (ч. 4 ст. 290, п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України) «за дорученням»: 1) вказує на відносини, відмінні від визначених цивільним законодавством відносин довірителя і повіреного; 2) означає набуття суб`єктом декларування активів через третіх осіб з метою приховання факту набуття цих активів; 3) вчинення дії «за дорученням» може бути встановлене із сукупності вторинних ознак, які дозволяють дійти висновку, що третя особа діяла в інтересах суб`єкта декларування, а суб`єкт декларування, у свою чергу, отримує вигоду від набутого активу; у свою чергу «можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження», означає: 1) можливість контролювати певне майно через неформалізоване право розпорядження ним шляхом фактичної можливості визначення долі цього майна як безпосередньо, так і через третіх осіб, на яких оформлено відповідне право власності; 2) трактується ширше передбаченої статтею 16 ЦК України складової права власності.
Активами, щодо необґрунтованості яких вирішується питання, є автомобіль марки Lexus RX 350, 2022 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , нежитлове приміщення 110, загальною площею 18,4 м2, за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 44П, житлова квартира, загальною площею - 59 м2, за адресою: АДРЕСА_2 , житлова квартира, загальною площею - 55,9 м2, за адресою: АДРЕСА_3 та житлова квартира, загальною площею - 44 м2, за адресою: АДРЕСА_4 .
За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно:
- 02 травня 2023 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Філімончук О.М. здійснено державну реєстрацію об`єкта нерухомого майна - квартири загальною площею 44 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер 2558693512020 за ціною встановленою у договорі 941000,00 грн. (том 5, а.с. 6);
- 24 грудня 2021 року приватним нотаріусом Іванютіним-Сандомирським Л.О. проведено державну реєстрацію об`єкта нерухомого майна - квартири загальною площею 55,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 2403193912101 (том 5, а.с. 6-7);
- 28 серпня 2020 року приватним нотаріусом Буцьких О.О. здійснено державну реєстрацію об`єкта нерухомого майна - квартири загальною площею 59 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 2157999612101 (том 5, а.с. 7);
- 21 березня 2020 року приватним нотаріусом Райською Т.М. здійснено державну реєстрацію нежитлового приміщення загальною площею 18,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_14 , реєстраційний номер 2062238912101 (том 5, а.с. 7);
- 08 січня 2020 року тим же нотаріусом Райською Т.М. здійснено державну реєстрацію об`єкта нерухомого майна - квартири загальною площею 59 кв.м, за адресою: АДРЕСА_15 , реєстраційний номер 2005421112101 (том 5, а.с. 8).
Власником усіх зазначених об`єктів нерухомості є ОСОБА_3 .
Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 98А/23 від 13 червня 2023 року ТОВ «АРЕНА СЕРВІС, ЛТД», в особі начальника відділу продажу ТЗ Шевцова В.А. з однієї сторони та ОСОБА_4 з другої сторони, сторони уклали договір про продаж нового автомобіля торгової марки LEXUS RX-350, 2022 року випуску. Загальна ціна товару на дату укладання цього Договору становить 83 930, 01 доларів США у гривневому еквіваленті 3 104 571, 00 грн. (том 4, а.с. 78-82).
З огляду на те, що вказані активи набуті після 28 листопада 2019 року, до них може бути пред`явлено позов про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.
Суд відхиляє доводи представника відповідача ОСОБА_10 про можливу відповідність дати набуття активів за договорами про сплату пайових внесків даті сплати повного внеску, який передує даті набуття чинності вказаним законом. Таке твердження не ґрунтується на положеннях цивільного законодавства та не підтверджене встановленими фактичними обставинами. Зокрема, типові договори про сплату пайових внесків, досліджені судом, пов`язують факт сплати повного розміру внеску із фактом видачі Довідки про асоційоване членство та Довідки про внесення пайового внеску у повному обсязі, а не з набуттям права на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації. Також, досліджені судом довідки про асоційоване членство та внесення пайового внеску в повному обсязі датовані після 28 листопада 2019 року. Також ОСОБА_3 у наданих суду показаннях ствердила, що вносила вказані кошти єдиними платежами та без розтермінування. Такі показання спростовують припущення ОСОБА_10 про те, що активи, які є предметом позову, повністю або частково набуті до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів».
Щодо зв`язку активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, з особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
Згідно з положеннями абзацу 2 частини 2 статті 81 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Чинне законодавство не розкриває поняття «зв`язок особи з активом», щодо якого ставиться питання про необґрунтованість, не визначає критеріїв такого зв`язку. У цій справі мова йде про автомобіль, нежитлове приміщення та три житлові квартири. При визначенні зв`язку активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, необхідно дослідити правову або фактичну пов`язаність цієї особи з відповідними об`єктами рухомого та нерухомого майна.
Щодо об`єктів нерухомості.
Як убачається з матеріалів справи, право власності на спірні об`єкти нерухомого майна зареєстроване за ОСОБА_3 , яка є тещою ОСОБА_1 та матір`ю його дружини - ОСОБА_2 . Родинні зв`язки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджуються актовим записом про шлюб № 134 від 04 березня 2006 року, згідно з яким між ОСОБА_1 та ОСОБА_36 було зареєстровано шлюб (т.4 а.с. 24). Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у розумінні ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», входять до кола близьких осіб ОСОБА_1 , що має істотне значення для оцінки реального характеру володіння та користування спірними активами. Такий ступінь спорідненості сам по собі не свідчить про належність майна подружжю ОСОБА_11 , однак має істотне значення у сукупності з іншими встановленими обставинами, які характеризують реальний порядок володіння, користування та управління відповідними активами. На переконання суду сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, фактичний контроль та користування цими активами здійснювався ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а формальна реєстрація майна за ОСОБА_3 не спростовує такого висновку суду. При цьому у даному конкретному випадку користування активами здійснювалось у спосіб не безпосереднього користування ними суб`єктом декларування, а отримання вигоди від їх оренди у формі доходів (грошових коштів) в інтересах ОСОБА_1 та його близьких осіб.
Так, у договорі № 3/11/Г11/Г від 13 листопада 2019 року, додатку № 1 про порядок сплати внесків, акті приймання-передачі нежитлового приміщення від 14 березня 2020 року, довідці про асоційоване членство в кооперативі від 14 березня 2020 року, зазначено номер телефону НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_2 (том 5, а.с 12-21). Аналогічно у договорі № 60/12, додатку № 1 до нього, акті приймання-передачі квартири від 04 липня 2020 року, довідці про асоційоване членство в кооперативі від 26 червня 2020 року та додатковій угоді також зазначено контактний номер телефону ОСОБА_2 (том 5, 30-41). Зазначене свідчить про те, що саме ОСОБА_2 була фактично залучена до процесу придбання майна та виступала контактною особою для забудовників, кооперативів та інших учасників правовідносин щодо цих об`єктів.
Показовим є й те, що після набуття права власності на спірне майно саме ОСОБА_2 продовжувала здійснювати комунікацію з особами та організаціями, діяльність яких пов`язана з утриманням та експлуатацією нерухомості. Так, зі змісту відповіді голови правління ОСББ «К12» вбачається, що саме ОСОБА_2 у липні 2023 року особисто звернулася до бухгалтерії ОСББ з питань квартири АДРЕСА_16 та повідомила про зміну власника квартири, надала відповідні документи та залишила для зв`язку свій номер телефону НОМЕР_3 . При цьому ОСББ фактично не підтримувало жодних контактів безпосередньо з ОСОБА_3 , а всі питання, пов`язані із зазначеним об`єктом нерухомості, включаючи питання нарахування та сплати комунальних послуг, вирішувалися через ОСОБА_2 , яка діяла від імені власника. Останнє спілкування представників ОСББ «К12» з ОСОБА_2 щодо нарахувань за комунальні послуги відбулися в телефонному режимі в листопаді 2023 року (том 5, а.с. 75) З наведеного слідує, що обслуговуючі організації сприймали ОСОБА_2 як особу, уповноважену представляти інтереси власника майна. При цьому матеріали справи не містять відомостей про аналогічну активну участь безпосередньо ОСОБА_3 в управлінні зазначеним майном. Навпаки, представники ОСББ вказали, що всі питання, пов`язані з експлуатацією квартири, вирішувалися через ОСОБА_2 , а контакти безпосередньо з власником майна були відсутні або мінімальні. Такі обставини свідчать про те, що саме дружина суб`єкта декларування виконувала функції особи, яка фактично адмініструвала відповідний об`єкт нерухомості та забезпечувала реалізацію правомочностей власника.
Також установлено, що під час отримання телекомунікаційних послуг за адресою розташування квартири АДРЕСА_17 контактним номером власника було вказано номер телефону НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_2 . При цьому дані про оплату свідчать, що протягом періоду з травня 2023 року по січень 2024 року платежі за послуги інтернет-зв`язку здійснювались як ОСОБА_2 так і ОСОБА_3 . Отже, ОСОБА_2 не лише представляла інтереси формального власника перед третіми особами, а й фактично несла витрати, пов`язані з експлуатацією майна (том 5, а.с. 119-131).
Аналогічні обставини встановлені й щодо квартири АДРЕСА_18 . З відповіді обслуговуючого кооперативу вбачається, що, хоча власником квартири є ОСОБА_3 , за наявною у кооперативу інформацією її інтереси представляє донька ОСОБА_2 . У документах кооперативу як контактні дані замовника послуг зазначені електронна адреса та номер телефону, які належать ОСОБА_2 (том 5, а.с. 79). Вказане свідчить про системність та послідовність такої поведінки, а не про окремі випадки надання допомоги близькому родичу.
Сукупність наведених доказів дає підстави вважати, що ОСОБА_2 здійснювала постійне та повне представництво інтересів ОСОБА_3 щодо спірного майна, здійснювала взаємодію з обслуговуючими організаціями, брала участь у фінансуванні витрат на його утримання, вирішувала поточні питання, пов`язані з користуванням та експлуатацією нерухомості, а також фактично реалізовувала окремі правомочності власника. З огляду на те, що ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_1 та входить до складу його сім`ї, її фактична участь в управлінні спірними активами не може розглядатися ізольовано від інтересів самого суб`єкта декларування. Навпаки, характер та обсяг її залучення до питань, пов`язаних із функціонуванням зазначеного майна, свідчить про обізнаність ОСОБА_1 щодо цих активів, наявність можливості впливати на порядок їх використання та здійснювати фактичний контроль над ними. За таких обставин суд доходить висновку, що реальний зв`язок сім`ї ОСОБА_1 зі спірними об`єктами нерухомості виходить за межі звичайних родинних відносин між власником майна, її дочкою та зятем. Встановлені факти свідчать про існування сталої моделі фактичного управління та користування майном членами сім`ї суб`єкта декларування, тоді як ОСОБА_3 виступає особою, за якою юридично зареєстровано право власності на відповідні активи. Отже, наявні у справі докази у своїй сукупності підтверджують, що між ОСОБА_1 , його дружиною ОСОБА_2 та ОСОБА_3 існує не лише близький сімейний зв`язок, але й тісний майновий взаємозв`язок, який проявляється у фактичному контролі, управлінні та забезпеченні функціонування нерухомого майна, оформленого на тещу суб`єкта декларування. Такі обставини є суттєвими для оцінки питання щодо належності зазначених активів до сфери майнових інтересів сім`ї ОСОБА_1 та встановлення фактичного контролю над ними незалежно від формальної реєстрації права власності за іншою особою.
Крім того, позивач стверджує, що факт належності та використання активів суб`єктом декларування підтверджується, зокрема, показаннями свідка ОСОБА_7 , який був випадковим свідком телефонної розмови ОСОБА_1 з посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області, де ОСОБА_1 прямо зазначав, що на ім`я його тещі оформлено декілька об`єктів житлової та нежитлової нерухомості у м. Дніпро, які він планує використовувати для передачі в оренду з метою отримання прибутку, та фактично пояснив причини оформлення майна на тещу необхідністю створення зовнішніх ознак законності відповідних операцій та приховування реального зв`язку активів із ним як посадовою особою.
Разом з тим, суд позбавлений можливості взяти до уваги показання даного свідка. Не оцінюючи зміст повідомлених суду відомостей на предмет їх правдивості, суд надає у даному випадку перевагу доводам захисту про очевидну упередженість даного свідка, яка доводиться дослідженими письмовими доказами (т. 7 а.с. 95-132, електронні додатки до вх 4901/26-Вх від 02.02.2026). Наявність судового спору між свідком ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_1 , викликаного їх негативною взаємодією під час реалізації трудових відносин, зміст чисельних скарг та заяв ОСОБА_7 приводять до висновку про неможливість покладення наданих ним показань в обґрунтування висновків суду, якщо такі показання достовірно не підтверджуються супутніми доказами. ОСОБА_7 підтвердив суду наявність тривалих конфліктних відносин зі ОСОБА_1 , а тому не приймає надані ним показання до уваги при вирішенні спору.
Так само показання учасників провадження, допитаних як свідків, розцінюються судом як їх версії щодо обставин, які підлягають перевірці, з огляду на очевидну їх зацікавленість в результатах розгляду справи.
Суд буде обґрунтовувати свої висновки виключно на ретельній оцінці письмових доказів, у співставленні із версіями сторін, озвучених у заявах по суті, та наданих суду показаннях.
Щодо транспортного засобу.
Матеріалами справи встановлено обставини, які свідчать про наявність стійкого фактичного зв`язку ОСОБА_1 з транспортним засобом марки LEXUS RX-350, 2022 року випуску, незважаючи на його формальну реєстрацію за близькою особою.
Так, зазначений транспортний засіб був придбаний 13.06.2023 та вперше зареєстрований на ОСОБА_4 , який, як встановлено судом, підтримує дружні відносини зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та належить до кола їх близьких знайомих. У подальшому 23.04.2024 право власності на автомобіль було переоформлено на дружину останнього - ОСОБА_5 , яка 01.05.2024 визначила належним користувачем саме ОСОБА_2 (т. 4 а.с. 123-127). Водночас суд звертає увагу, що ще на стадії придбання автомобіля фактична участь у його отриманні та подальшому використанні належала не формальним власникам, а членам сім`ї ОСОБА_1 . Зокрема, саме ОСОБА_2 було отримано новий автомобіль у автосалоні. При цьому у документах, пов`язаних із придбанням та оформленням транспортного засобу, як контактний зазначався номер телефону НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_2 , що також свідчить про її безпосередню участь у правовідносинах щодо придбання та експлуатації цього автомобіля. Натомість саме ОСОБА_2 , а не ОСОБА_4 чи ОСОБА_5 , отримувала новий автомобіль від продавця, що свідчить про її прямий зв`язок із зазначеним активом ще з моменту його придбання.
Крім того, відповідно до відомостей системи відеоспостереження «Безпечне місто», автомобіль LEXUS RX-350 систематично фіксувався під час руху територією міст Суми, Дніпро та Київ саме під керуванням ОСОБА_2 (т. 4. а.с. 148-190, електронні докази -т. 5 а.с. 224) При цьому матеріали справи не містять відомостей про настільки ж інтенсивне або регулярне використання зазначеного транспортного засобу його формальними власниками.
Сукупність наведених обставин, а саме використання контактних даних ОСОБА_2 під час оформлення автомобіля 13.06.2023, її участь у його отриманні від продавця, систематичне користування транспортним засобом, визначення її 01.05.2024 належним користувачем, а також відсутність переконливих даних щодо його експлуатації формальними власниками - свідчить про те, що реальний зв`язок із транспортним засобом мав саме сімейний осередок ОСОБА_1 . За таких обставин оформлення автомобіля на близьких друзів сім`ї не спростовує факту його фактичного використання та контролю з боку членів сім`ї відповідача.
Таким чином, як і у випадку з об`єктами нерухомості, зареєстрованими на ОСОБА_3 , так і у випадку з транспортним засобом LEXUS RX-350, оформленим на осіб із близького оточення ОСОБА_1 , матеріалами справи встановлено схожий механізм оформлення активів на третіх осіб за одночасного збереження фактичного зв`язку членів сім`ї суб`єкта декларування з таким майном.
Сукупність досліджених судом доказів свідчить, що незалежно від юридичного оформлення права власності на інших осіб, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 брали безпосередню участь в придбанні, управлінні, утриманні та користуванні відповідними активами, здійснювали комунікацію з обслуговуючими організаціями, використовували власні контактні дані під час оформлення майна та фактично експлуатували його та утримували.
Наведені обставини у своїй сукупності дають підстави для висновку про існування стійкого фактичного зв`язку ОСОБА_1 та членів його сім`ї із зазначеним майном, а також про наявність можливості здійснювати контроль та користування такими активами незалежно від їх формальної реєстрації на інших осіб.
Щодо набуття активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, в один із способів, передбачених п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 ЦК України).
Пунктом 12 частини 1 статті 346 ЦК України до підстав припинення права власності віднесено визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
У п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України мова йде про прямий (безпосередній) або опосередкований (через інших осіб) спосіб набуття активів.
Впровадження процедури цивільної конфіскації пов`язане з суспільною вимогою щодо викорінення незаконних практик в діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, спрямованих на отримання не передбачених законом доходів при виконанні своїх обов`язків. Нормативно закріплена можливість звернення з позовом до інших осіб та врахування законодавцем опосередкованого способу набуття активів в цілях цивільної конфіскації є по суті відповіддю на відому і доволі поширену практику, коли службовці приховують доходи шляхом фіктивної реєстрації цих доходів, або набутих на них активів на своїх друзів або родичів.
В питанні опосередкованого способу набуття активів нормативна конструкція має альтернативний характер - доведенню підлягає один із передбачених фактів: набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування або особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Як встановлено під час судового розгляду і не заперечувалося сторонами, в цій справі ОСОБА_1 не був безпосереднім набувачем активів, про необґрунтованість яких стверджує Позивач. Власником об`єктів нерухомості є теща ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , а власником транспортного засобу первісно був ОСОБА_4 .
Оскільки в цій справі має місце факт набуття активів у власність іншими фізичними особами, суд має встановити: чи здійснювалося таке набуття за дорученням ОСОБА_1 та/або чи може ОСОБА_1 прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Термін «за дорученням», використаний у п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України, відмінний від визначених цивільним законодавством відносин довірителя і повіреного. Для визнання наявності певної домовленості учасників на здійснення відповідних дій (зокрема, набуття активу за дорученням) може бути достатнім встановлення наміру особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, погодити (скоординувати) поведінку набувача активу для подальшого його набуття у власне користування. При оцінці факту набуття активів за дорученням у справах про визнання активів необґрунтованими, слід брати до увагу саму ідею і природу відповідного провадження - держава через заявлений позов презюмує, що суб`єкт декларування в порушення свого обов`язку дотримання прозорості статків набуває активи через третіх осіб. Відповідно, очікувати або вимагати наявності в матеріалах таких проваджень доручень, оформлених відповідно до вимог цивільного законодавства, абсурдно з огляду на те, що цей суб`єкт намагається приховати набуття цих активів (через це, в тому числі, користується «послугами» третіх осіб на їх придбання). За таких обставин вчинення дії «за дорученням» у розумінні п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України може бути встановлене із сукупності вторинних ознак, які дозволяють дійти висновку, що третя особа діяла в інтересах суб`єкта декларування, а суб`єкт декларування, в свою чергу, отримує вигоду від набутого активу.
Інша умова опосередкованого набуття активу третьою особою являє собою складну конструкцію «можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження» особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Оскільки процедура визнання активів необґрунтованими за цією умовою базується на презумпції, що зареєстроване право власності на третю особу є формальним, а фактичним власником є суб`єкт декларування, не можна вимагати підтвердження здійснення ним права розпорядження в класичному розумінні.
Тим більше, що на законодавчому рівні відсутня унормована дефініція права розпорядження як однієї із правомочностей права власності. В теорії права, розпорядження - це можливість самостійно вирішувати юридичну й фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо (наприклад продати, подарувати, передати за заповітом майно).
При регламентації інституту цивільної конфіскації мова йде не про право розпорядження як таке, а про тотожність йому вчинюваних по відношенню до активу дій, які можуть вчинятися як прямо так і опосередковано (в тому числі як і набуття активу - через третю особу з подальшим оформленням на себе або членів своєї сім`ї або без такого). Також слід підкреслити, що для встановлення за цим критерієм умови набуття активів у власність третьою особою в інтересах відповідача, не має значення, чи здійснював він щодо активу відповідні дії, важливим є встановлення самої можливості їх вчинення. У справах про визнання необґрунтованими активів суд також повинен встановити, чи може (або міг) суб`єкт декларування контролювати певне майно через неформалізоване право розпорядження ним шляхом фактичної можливості визначення долі цього майна як безпосередньо, так і через третіх осіб, на яких оформлено відповідне право власності (п. 14 Роз`яснення щодо застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" стосовно заходів фінансового контролю, затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 серпня 2016 року № 3).
Можливість суб`єкта декларування прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, охоплює значне коло факторів: користування активом, в тому числі без оформлення правових відносин між власником та суб`єктом декларування; систематичність, тривалість, спосіб, обсяг та зміст користування активом суб`єктом декларування (при чому таке користування не обов`язково має бути постійним або безперервним); наявність між власником та суб`єктом декларування родинних, дружніх або інших зв`язків, відносин підпорядкування тощо; придбання активу за дорученням та/або в інтересах особи, яка не зазначена його власником; здійснення суб`єктом декларування та/або власником за його дорученням витрат, пов`язаних з утриманням активу; здійснення суб`єктом декларування та/або власником за його дорученням правочинів, пов`язаних з ефективним використанням активу; поліпшення властивостей активу або підлаштування умов його використання під власні потреби; можливість суб`єкта декларування визначати користування активом іншими особами (наприклад, членами своєї сім`ї); можливість суб`єкта декларування відмовитися від активу; можливість суб`єкта декларування впливати на долю активу, в тому числі шляхом надання відповідного доручення власнику тощо.
Будь-який із зазначених критеріїв як окремо так і в сукупності з іншими може свідчити про спроможність особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вчиняти щодо активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, якщо ця особа здійснює усвідомлений вольовий акт. Без волі особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вчинення таких дій неможливе.
Отже, дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження в сенсі визнання активів необґрунтованими, повинні трактуватися ширше передбаченої ст. 316 ЦК України складової права власності.
Оскільки судом встановлений зв`язок активів, власниками яких є інші особи, з ОСОБА_1 , Суду необхідно проаналізувати зміст цього зв`язку в контексті їх набуття за дорученням останнього та/або наявності у нього реальних чи потенційних можливостей розпорядження цими активами.
Щодо транспортного засобу марки LEXUS-RX 350, 2022 року випуску.
На запит заступника директора ТУ ДБР у м. Полтаві Сорського О. № 32098-24/15-03-4 від 30 липня 2024 року директором ТОВ «Арена Сервіс, ЛТД» Сушиною А.Б. (вих. № 40 від 01 серпня 2024 року) було надано копії документів щодо продажу, гарантійного та технічного обслуговування транспортного засобу LEXUS RX 350 2022 року випуску, а також акти виконаних робіт і акти приймання-передачі зазначеного транспортного засобу (том 4, а.с. 73-75).
Так, відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 98А/23 від 13 червня 2023 року ТОВ «АРЕНА СЕРВІС, ЛТД» (Продавець) в особі начальника відділу продажу ТЗ Шевцова В.А. та ОСОБА_4 (Покупець) уклали договір про продаж нового автомобіля торгової марки LEXUS RX-350, 2022 року випуску.
Згідно умов вказаного договору Продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується оплатити та прийняти Товар - новий автомобіль торгової марки LEXUS RX-350, 2022 року випуску. Загальна ціна Товару на дату укладання цього договору становить 83 930, 01 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 3 104 571, 00 грн. Продавець здійснює передачу товару Покупцю в автосалоні Продавця за адресою: м. Дніпро, шосе, Запорізьке. Товар передається Продавцем і приймається Покупцем по кількості, якості й комплектності відповідно до специфікації за актом приймання-передачі, що підписується Продавцем та Покупцем (їх уповноваженими представниками). Продавець зобов`язується передати Товар у власність Покупця. (том 4, а.с. 78-82).
В подальшому, 14 червня 2023 року між ОСОБА_4 та ТОВ «АРЕНА СЕРВІС, ЛТД» підписано додаткову угоду до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 98А/23 від 13 червня 2023 року, згідно з якою сторони погоджуються, що ціна Товару становить 3 104 571, 00 грн, в т.ч. ПДВ 517 428, 50 грн. (том 4, а.с. 87).
Актом приймання-передавання товару від 14 червня 2023 року підтверджено фактичну передачу Продавцем автомобіля LEXUS RX-350, VIN: НОМЕР_4 , разом із необхідними документами Покупцю ОСОБА_4 (том 4, а.с. 88-89).
ОСОБА_4 за власним твердженням самостійно здійснив оплату за автомобіль, а наступного дня через хворобу не зміг його забрати, тому звернувся до малознайомої ОСОБА_37 , яка приїхала за ним до автосалону з іншого міста, залишила біля будинку власника, віддала ключі та повернулась додому. Проте надані представником відповідача ОСОБА_10 документи (електронний додаток 15 до вх 21477/25-Вх від 15.05.2025) та рахунок на оплату автомобіля № 0000000205 від 15.06.2023 року (т.4 а.с. 76), отримана судом відповідь з ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» (т. 6 а.с. 178) дають підстави стверджувати про наступний перебіг обставин його оплати. На рахунок продавця ТОВ «АРЕНА СЕРВІС, ЛТД» тричі 13, 14 та 15 червня 2023 року готівкою було внесено 104 517 грн згідно чеків продажів, у яких прізвище платника не зазначено. 15 червня 2023 року продавцем видано рахунок на оплату у сумі залишку у розмірі 3000 000 грн, який у цей же день було сплачено з рахунку ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» з рахунку НОМЕР_5 . При цьому 15.06.2023 ОСОБА_4 банку було заповнено «Опитувальник клієнта Фізичної особи» щодо обґрунтування походження коштів було зазначено, що кошти в сумі 3000 000 грн - власні (родинні) заощадження. Матеріали справи не містять виписок по вказаному рахунку ОСОБА_4 , щоб встановити джерело їх походження (внесення готівкою, поступове акумулювання тощо), а сам він доводив суду, що це його заощадження протягом усього його трудової діяльності.
Таким чином суд встановив, що кошти за оплату автомобіля тричі готівкою вносились в касу автосалону ТОВ «АРЕНА СЕРВІС, ЛТД», акт приймання-передавання був підписаний до остаточної оплати, а автомобіль виданий особі, відмінній від особи покупця, зазначеного в договорі.
Згідно заяви № 1373856141 від 14 червня 2023 року первинна реєстрація транспортного засобу LEXUS RX-350, VIN: НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_1 , 2022 року випуску відбулася на ОСОБА_4 (том 5, ас. 105-109).
Таким чином, 13 червня 2023 року ОСОБА_4 набув право власності на автомобіль LEXUS RX-350, 2022 року випуску за ціною 83 930, 01 доларів США, що у гривневому еквівалентів становить 3 104 571, 00 грн.
Відповідно до наряду-замовлення № АС00015318 від 11 листопада 2023 року ТОВ «Арена Сервіс, ЛТД» було проведено технічне обслуговування автомобіля LEXUS RX-350, 2022 року випуску. У межах виконаних робіт було здійснено: демонтаж та встановлення металевого захисту двигуна, заміну моторної оливи та масляного фільтра, заміну повітряного фільтра і салонного фільтра, проведення контрольно-перевірочних робіт, а також миття автомобіля. Загальна вартість наданих послуг склала 8 200 грн. (том 5, а.с. 91-92).
Згідно наряду-замовлення № АС00015976 від 16 грудня 2023 року зафіксовано звернення до ТОВ «Арена Сервіс, ЛТД» з приводу ремонту автомобіля LEXUS RX-350, 2022 року випуску, оскільки при низькій температурі автомобіль не відчинявся ззовні (не реагували датчики відкриття ручок). З огляду на звернення власнику було рекомендовану замінити зовнішні руки дверей на модифіковані. За виконані роботи, які включали пошук несправності ТОВ «Арена Сервіс, ЛТД» сплатило суму в розмірі 150 грн. (том 5, а.с. 93-94).
Згідно наряду замовлення № АС00016972 від 15 лютого 2024 року вбачається, що ТОВ «Арена Сервіс, ЛТД» в межах гарантійного ремонту виконали заміну зовнішніх ручок відкриття автомобіля LEXUS RX-350, 2022 року випуску, а саме: задньої лівої, задньої двері (протилежної сторони), передньої лівої та передньої двері (протилежної сторони) (том 5, а.с. 95-96).
Згідно наряду замовлення № АС000174420 від 14 березня 2024 року відбувся поточний ремонт автомобіля LEXUS RX-350, 2022 року випуску, за зверненням клієнта з приводу заміни ліхтаря. ТОВ «Арена Сервіс» виконано заміну ліхтаря та мийку комплексну (том 5, а.с. 97-98).
Відповідно до наряду замовлення № АС00018003 від 13 квітня 2024 року ТОВ «Арена-Сервіс, ЛТД» було проведено технічне обслуговування, загальною вартістю 12 268, 30 грн. (том 5, а.с. 99)
Згідно вказаних нарядів власником автомобіля LEXUS RX-350, 2022 року випуску виступає ОСОБА_4 , платником наряду-замовлення № АС00015976 від 16 грудня 2023 року та № АС00016972 від 15 лютого 2024 року є ТОВ «Арена Сервіс, ЛТД», в інших нарядах-замовленнях платником значиться ОСОБА_4 з моб. тел. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_2 .
Відповідно до наряду замовлення № АС00019627 від 18 липня 2024 року ТОВ «Арена-Сервіс, ЛТД» було проведено технічне обслуговування, загальною вартістю 13 400, 00 грн. Згідно вказаного наряду власником та платником значиться ОСОБА_5 з її моб. тел. НОМЕР_6 (том 5, а.с. 100-101).
У подальшому, на підставі заяви № 2362422012 від 23 квітня 2024 року ОСОБА_4 здійснив перереєстрацію права власності на автомобіль LEXUS RX-350 на свою дружину ОСОБА_5 , з якою перебуває у зареєстрованому шлюбі (актовий запис про шлюб № 316 від 20 червня 2009 року) (том 4, а.с. 123). Водночас уже 01 травня 2024 року, відповідно до заяви № 2388851466, ОСОБА_5 визначила ОСОБА_2 належним користувачем зазначеного транспортного засобу (код операції 254), про що було здійснено відповідну перереєстрацію (том 4, а.с. 125-127).
Оцінюючи доводи ОСОБА_4 про те, що переоформлення автомобіля на дружину було обумовлене виключно необхідністю забезпечення безпеки сім`ї в умовах воєнного стану, можливістю її виїзду з дітьми за межі України та подальшого розпорядження транспортним засобом у разі виникнення надзвичайних обставин, суд вважає такі пояснення непереконливими.
Так, подальші дії ОСОБА_5 щодо автомобіля не узгоджуються із зазначеною в ході допиту ОСОБА_4 метою переоформлення. Замість використання транспортного засобу виключно в інтересах сім`ї або збереження можливості самостійно розпоряджатися ним у разі необхідності, ОСОБА_5 вже через нетривалий час після набуття права власності визначила належним користувачем автомобіля ОСОБА_2 . За таких обставин твердження про те, що переоформлення автомобіля на дружину було здійснене виключно з метою забезпечення її безпеки та захисту інтересів дітей, не знаходить свого підтвердження у подальшій поведінці сторін. Вчинення операції з кодом 254 «Належний користувач» означає, що власник автомобіля офіційно визначив іншу особу, яка має право користуватись цим авто на законних підставах. Відтак пояснення ОСОБА_4 не узгоджуються з подальшими діями щодо розпорядження транспортним засобом та спростовуються встановленими у справі обставинами.
Водночас, незважаючи на те, що первинна державна реєстрація автомобіля марки LEXUS RX-350, 2022 року випуску, була здійснена на ім`я ОСОБА_4 , який, як встановлено судом, перебував у близьких стосунках зі ОСОБА_1 та виступив формальним набувачем зазначеного активу, сукупність досліджених доказів свідчить про те, що фактичне володіння та користування цим транспортним засобом з моменту його придбання у червні 2023 року здійснювала саме ОСОБА_2 .
Суд звертає увагу, що у всіх досліджених документах, що стосуються купівлі-продажу вказаного автомобіля та подальшого його обслуговування відповідно до нарядів замовлення № АС00015318 від 11 листопада 2023 року, № АС00015976 від 16 грудня 2023 року, № АС00016972 від 15 лютого 2024 року, № АС00016972 від 15 лютого 2024 року, № АС00017420 від 14 березня 2024 року, № АС00018003 від 13 квітня 2024 року, № АС00019627 від 18 липня 2024 року в контактних відомостях покупця вказано мобільний номер телефону НОМЕР_7 , яким на постійній основі користується дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , а не ОСОБА_4 , чи ОСОБА_5 (том 4 а.с. 91-101).
Так, вказаний номер телефону пов`язаний з мобільними інтернет-месенджерами «Viber» та « ОСОБА_38 », у яких ідентифікується абонент, підписаний як ОСОБА_39 . У цих додатках розміщені світлини із зображенням ОСОБА_2 (том 5, а.с. 134-135). Під час перевірки вказаного номеру за базою даних мобільного інтернет-додатку «Eyecon» користувачем зазначено « ОСОБА_40 НОМЕР_8 / НОМЕР_9 , в якому також розміщено світлину ОСОБА_2 (том 5, а.с. 136). Вказаний мобільний додаток дозволяє автоматично перейти на сторінку соціальної мережі «Facebook» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 яка підписана «алена снежко» та належить ОСОБА_41 (том 5, а.с. 137). Аналогічні дані щодо ОСОБА_2 , як користувача мобільним номером НОМЕР_7 прослідковано за інформаційною базою даних мобільного інтернет-месенджера «Telegram» («Info Baza bot») (том 5, а.с. 138-139).
Суд звертає увагу, що будучи допитаними в ході судового розгляду ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ствердили, що не підписували договір купівлі-продажу автомобіля. Проте підписи від імені ОСОБА_4 на договорі купівлі-продажу транспортного засобу від 13.06.2023, згоді на обробку персональних даних, специфікації, додатковій угоді, актах приймання- передання товару від 13.06.2023 (т. 4 а.с. 77-90) містять підпис, який у графічній конструкції містить літеру «С», що узгоджується із графічною конструкцію підпису ОСОБА_2 у паспорті (т. 9 а.с. 2). Підписи від імені ОСОБА_4 у нарядах замовленнях від 11.11.2023, 16.12.2023, 15.02.2024, 14.03.2024, 13.04.2024 (т. 4 а.с. 91-99) у графічній конструкції містять літеру «Л», що візуально схожий на підпис ОСОБА_4 наявний у судових процесуальних документах (т. 7 а.с. 193).
Вказане свідчить, що з великою вірогідністю фактичне підписання договору купівлі-продажу здійснювала ОСОБА_2 , що вказує на здійснення нею організаційних дій щодо реєстрації транспортного засобу.
Крім того, факт постійного користування ОСОБА_2 автомобілем марки LEXUS RX 350, д.н.з. НОМЕР_1 підтверджується і наступними доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, на підставі листа-погодження ГОУ ДБР № 18066-24/п від 08 липня 2024 року капітан ДБР ОСОБА_21 та ОСОБА_20 здійснювали супровід заходів по збору доказів необґрунтованості активів набутих у власність в.о. начальника ГУ ДПС у Сумській області ОСОБА_1 , іншою фізичною та/або юридичною особою за дорученням цієї особи, або якщо вказана особа може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
За результатом проведеного аналізу наявної інформації в ЄІС «Безпечне місто» встановлені систематичні факти переміщення автомобіля засобу LEXUS RX-350 д.н.з. НОМЕР_1 , 2022 року випуску у м. Київ, м. Суми та м. Дніпро (електронний доказ т.5 а.с. 224 та його письмова копія а.с. 148-190).
В період з 14 червня 2023 року по 03 травня 2024 року камерами фотофіксації на території м. Суми у вказаний період здійснено 62 фіксації руху транспортного засобу LEXUS RX-350 д.н.з. НОМЕР_1 , 2022 року випуску. При візуальному вивченні яких встановлено 15 фактів перебування за кермом вказаного автомобіля особи, ззовні схожої на ОСОБА_2 (том 4, а.с. 148-156).
В період з 10 серпня 2023 року по 22 квітня 2024 року камерами фотофіксації у м. Дніпро здійснено 488 фіксацій руху транспортного засобу LEXUS RX-350 д.н.з. НОМЕР_1 , 2022 року випуску. При візуальному вивченні яких, встановлено 18 фактів перебування за кермом вказаного автомобіля особи, ззовні схожої на ОСОБА_2 (том 4, а.с. 159-184)
В період з 14 червня 2024 року по 06 березня 2025 року камерами фотофіксації на території м. Києва здійснено 16 фіксацій руху транспортного засобу LEXUS RX-350 д.н.з. НОМЕР_1 , 2022 року випуску. При візуальному вивченні яких встановлено 2 факти перебування за кермом вказаного автомобіля особи зовні схожої на ОСОБА_2 (том 4, а.с. 186-190).
Також 20 листопада 2023 року о 09:30 працівниками Охтирського районного відділу поліції ГУ НП в Сумській області відносно ОСОБА_2 прийнято постанову серії ЕАТ/8174261 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення було м. Тростянець Сумської області вул. Благовіщенська, 92, що знаходиться на шляху слідування з м. Суми до м. Дніпро, де і проживає ОСОБА_2 (том 4, а.с. 145) Того ж дня, 20 листопада 2023 року, у період з 08:22 до 08:26 вказаний автомобіль зафіксовано камерами з системи «Безпечне місто» у м. Суми (20.11.2023 08:22:18 591010 harkivska32_in2 - 20.11.2023 08:26:36 591010 harkivska_liniina_in2) (том 4, а.с.154).
У матеріалах справи наявні відомості про те, що 20 листопада 2023 року у м. Тростянець Сумської області на вул. Благовіщенській безпосередньо ОСОБА_2 , керуючи автомобілем LEXUS RX-350 д.н.з. НОМЕР_1 , порушила вимоги дорожнього знаку 3.1 ПДР, за що на неї було накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та під підпис, який теж у графічній конструкції містить літеру «С», вручено копію постанови (том 4, а.с. 143-145).
Таким чином, хоча власником транспортного засобу LEXUS RX-350, державний номер НОМЕР_1 , формально є ОСОБА_5 , встановлені судом обставини свідчать, що фактичне користування, утримання та експлуатація зазначеного автомобіля здійснюються ОСОБА_2 , яка перебуває зі ОСОБА_1 у сімейних відносинах.
Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що саме ОСОБА_2 брала безпосередню участь у отриманні транспортного засобу з автосалону, її контактні дані використовувалися під час оформлення правовідносин щодо придбання автомобіля, а також саме вона систематично здійснювала його використання, що підтверджується даними системи відеоспостереження. З 01 травня 2024 року ОСОБА_2 офіційно визначена власником як особа, яка має право користуватись цим авто на законних підставах. Тобто наведені обставини у сукупності з іншими доказами у справі свідчать про сталість та регулярність такого користування, а не про його випадковий чи епізодичний характер.
Крім того, починаючи з 2018 року у відповідачки ОСОБА_3 перебував у власності автомобіль HONDA CR-V 2017 року випуску, який був відчужений у м.Дніпро на користь ОСОБА_42 за 816 000 грн. 15 червня 2023 року, договір комісії щодо продажу якого із ФОП ОСОБА_43 був укладений 13 червня 2023 року, тобто в день набуття ОСОБА_4 автомобіля LEXUS RX-350, 2022 року випуску (електронний додаток 2 до вх. 20950/25-Вх від 13.05.2025). Суд бере до уваги ці одночасні правочини та звертає увагу на версію ОСОБА_2 , згідно якої вона мала достатній досвід керування новим дороговартісним транспортним засобом з автосалону, на безоплатній основі отриманим від малознайомого їй ОСОБА_4 . Одночасно ОСОБА_2 ствердила, що в сім`ї не було автомобіля. Проте суд вважає, що у ОСОБА_2 не було перешкод користуватись транспортним засобом, належним матері, так як у них були хороші відносини, та набутий достатній досвід водіння. Також наведені дані підтверджують взаємопов`язаність операцій щодо відчуження автомобіль Honda CR-V та набуття автомобіля Lexus, з урахуванням встановленого порядку розрахунку за останній.
Отже, оцінюючи поняття «набуття активу» у розумінні пункту 2 частини восьмої статті 290 ЦПК України, суд прийшов до переконання, що встановлені у даній справі обставини регулярного використання транспортного засобу у сукупності з обставинами його придбання ОСОБА_2 як особи, пов`язаної зі ОСОБА_1 сімейними відносинами, достовірно свідчить, що ОСОБА_1 має можливість опосередковано впливати на використання зазначеного активу через членів своєї сім`ї. Зібрані у справі докази в їх сукупності свідчать про те, що транспортний засіб LEXUS RX-350, д.н.з. НОМЕР_1 , фактично використовується та контролюється ОСОБА_1 та/або його дружиною ОСОБА_2 , що відповідає ознакам опосередкованого володіння та контролю над активом.
У зв`язку з цим зазначений актив крізь призму положень статті 290 ЦПК України відповідає ознаці необґрунтованого активу та потребує необхідності перевірки джерел походження коштів, за рахунок яких він був набутий.
Суд критично оцінює пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо обставин отримання автомобіля LEXUS RX-350, оскільки вони не узгоджуються між собою, суперечать встановленим обставинам справи, не відповідають звичайній життєвій логіці й практиці цивільного обороту дороговартісного майна.
Так, у судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив, що знайомий зі ОСОБА_1 ще з часів навчання в університеті, тобто понад 25 років. Разом із тим він зазначив, що останні близько 15 років між ними не існувало тісних дружніх відносин, вони рідко спілкувалися та зустрічалися переважно у сімейному колі, а їхні взаємини фактично обмежувалися рівнем добрих знайомих. Попри це, за твердженням ОСОБА_4 , саме дружині ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було доручено отримати в автосалоні новий автомобіль вартістю понад 3 млн. грн. При цьому ОСОБА_2 була змушена окремо прибути з м. Кам`янське до м. Дніпро громадським транспортом виключно з метою отримання транспортного засобу для ОСОБА_4 . Сам ОСОБА_4 пояснив це наявністю проблем із колінними суглобами, у зв`язку з чим він не зміг особисто забрати автомобіль після його придбання. Разом з тим ОСОБА_4 підтвердив, що довіреностей, доручень чи інших письмових документів, які б уповноважували ОСОБА_2 діяти від його імені або отримувати належне йому майно, він не оформлював та не видавав. Також не надав суду відомостей про те, що його хвороба (у разі наявності) є такою, що не надає йому можливості пересуватись, зокрема на невеликі відстані, щоб переконати суд про наявність перешкод для отримання автомобіля самостійно. За таких обставин особливу увагу привертає сам факт передачі автомобіля особі, яка не була стороною договору купівлі-продажу.
Відповідно до умов договору купівлі-продажу транспортного засобу № 98А/23 від 13 червня 2023 року продавець зобов`язувався передати товар покупцю в автосалоні за актом приймання-передачі, який підписується продавцем та покупцем або їх уповноваженими представниками. Таким чином, договором прямо визначено, що отримати транспортний засіб може або сам покупець, або особа, належним чином уповноважена ним на вчинення таких дій.
Водночас із пояснень учасників справи вбачається, що фактичне отримання автомобіля здійснювала ОСОБА_2 , яка не була покупцем за договором та не мала належно оформлених повноважень на представництво інтересів ОСОБА_4 . За таких обставин передача працівниками автосалону третій особі транспортний засіб вартістю понад 3 млн. грн. без належних правових підстав є сумнівною. У разі відсутності належним чином оформленого представництва така передача не відповідала умовам укладеного договору, оскільки продавець був зобов`язаний передати автомобіль безпосередньо покупцю або його уповноваженому представнику. Не менш суперечливими суд вважає і пояснення ОСОБА_2 про те, що її номер телефону був зазначений у документах лише через одноразове залишення контактних даних під час очікування готовності автомобіля до видачі. Зазначені пояснення не узгоджуються з матеріалами справи, які свідчать, що номер телефону ОСОБА_2 використовувався як офіційний контактний засіб зв`язку при оформленні правовідносин щодо придбання транспортного засобу. Сам по собі факт використання персонального номера телефону у договірній документації свідчить про її залученість до відповідних правовідносин значно більшою мірою, ніж це випливає з наданих нею пояснень. Крім того, поведінка ОСОБА_2 об`єктивно виходила за межі випадкової або епізодичної участі. Саме вона контактувала з працівниками автосалону, очікувала готовності автомобіля до видачі та в подальшому фактично отримала транспортний засіб. Такі дії є характерними для особи, яка бере безпосередню участь у придбанні або прийнятті майна, а не для сторонньої особи, яка випадково залишила свої контактні дані.
Суд також враховує, що передача дороговартісного транспортного засобу за загальним правилом здійснюється виключно особі, яка є набувачем майна, її належним представником або іншою особою, повноваження якої належним чином перевірені та підтверджені. Той факт, що автомобіль був переданий саме ОСОБА_2 , за відсутності будь-яких письмових повноважень від ОСОБА_4 , ставить під обґрунтований сумнів достовірність та послідовність пояснень як ОСОБА_4 , так і ОСОБА_2 , оскільки вони не узгоджуються між собою, суперечать порядку передачі транспортного засобу, визначеному договором купівлі-продажу, та не відповідають звичайній практиці передачі дороговартісного майна третім особам, яка здійснюється за належного документального оформлення відповідних повноважень.
У відзивах на позов викладена версія, яка відмінна від повідомленої сторонами суду, за якою ОСОБА_4 у телефонному режимі повідомив ОСОБА_2 про намір придбати авто для оренди й запропонував останній скористатися ним певний час, оскільки її зацікавила така пропозиція, ОСОБА_4 запропонував їй забрати разом з ним автомобіль з автосалону. ОСОБА_2 користувалась автомобілем впродовж 2023 року, а тому і залишила свій контактний номер в автосалоні. Така версія, яка викладена професійним адвокатом, дійсно узгоджувалась із можливістю передачі автомобіля ОСОБА_2 у присутності власника, проте подальше твердження про те, що номер телефону залишений через користування майном протягом 2023 року, узгоджувалась із позицією прокурора та свідчила про постійне ним користування. Тому наприкінці судового розгляду відповідачі змінили версію, вказавши про інші підстави появи номеру мобільного телефону у договорі купівлі-продажу автомобіля. Такі варіативні пояснення відповідача та третьої особи свідчать про відсутність достовірних доказів висловлених ними версій подій, тоді як факт, на спростування якого вони спрямовані є встановленим та достовірно підтверджує висновки суду.
Повідомлені учасниками причини та обставини передачі нового автомобіля LEXUS RX-350, державний номер НОМЕР_1 , у користування ОСОБА_2 , також викликають обґрунтовані сумніви та виглядають нелогічними з огляду на таке.
Так, ОСОБА_4 зазначив, що знав про проживання та роботу ОСОБА_1 у місті Суми, а також про труднощі ОСОБА_2 з пересуванням до чоловіка разом із дітьми. Саме цим він пояснював своє рішення передати їй у користування автомобіль LEXUS RX-350, державний номер НОМЕР_1 . Крім того, він повідомив, що обговорював із ОСОБА_2 можливість здачі автомобіля в оренду та запропонував їй користуватися ним у разі потреби. При цьому, за його словами, жодної плати за користування транспортним засобом він не отримував, окрім одного випадку передачі коштів у сумі до 10 000 грн. на заміну мастила. Таке користування автомобілем він назвав «безоплатною орендою». Разом із тим наведені пояснення не виглядають переконливими та суперечать звичайній логіці поведінки власника дороговартісного майна. Зокрема, ОСОБА_4 пояснив, що на момент придбання автомобіля LEXUS RX-350, державний номер НОМЕР_1 у нього вже перебували у власності автомобілі Nissan Altima та Hyundai Santa Fe, тобто фактично у 2023 році він володів трьома транспортними засобами. При цьому Nissan Altima та Hyundai Santa Fe були автомобілями відносно нових років випуску та придбавались ним для власного користування. Попри це, саме автомобіль LEXUS RX-350, державний номер НОМЕР_1 , придбаний у салоні, був безоплатно переданий у користування ОСОБА_2 , з якою, за словами самого ОСОБА_4 , його пов`язували лише добрі знайомі або приятельські стосунки. Таке рішення виглядає сумнівним, оскільки за звичайних життєвих обставин власник, маючи декілька автомобілів, навряд чи передавав би абсолютно новий та найдорожчий транспортний засіб сторонній особі без оформлення будь-яких належних договорів, гарантій чи компенсацій, особливо враховуючи відсутність близьких родинних відносин.
Також ОСОБА_4 , пояснюючи причини набуття спірного автомобіля, знову послався на стан свого здоров`я, а саме проблеми із колінами, що потребувало користування авто з високою посадкою, бо інші транспортні засоби не забезпечували його такої потреби. Відтак, окремо заслуговує уваги і те, що ОСОБА_4 , маючи сім`ю та власні індивідуальні потреби у користуванні транспортним засобом LEXUS RX-350, передав його фактично сторонній особі без будь-якого документального оформлення таких правовідносин. Наведене ставить під сумнів правдивість та послідовність його пояснень, оскільки заявлені мотиви передачі автомобіля не виглядають об`єктивними та переконливими.
Крім того, додатково викликають сумнів пояснення ОСОБА_4 щодо мотивів передачі автомобіля ОСОБА_2 з огляду на спосіб організації такого користування.
Так, із пояснень вбачається, що для отримання автомобіля у користування ОСОБА_2 необхідно було спочатку дістатися громадським транспортом з м. Кам`янське до м. Дніпро, подолавши близько 50 км, ймовірно разом із дітьми, після чого вже отримувати автомобіль у ОСОБА_4 та продовжувати поїздку до чоловіка у м. Суми.
Однак такий спосіб організації користування транспортним засобом виглядає вкрай незручним та суперечить самим поясненням про нібито бажання допомогти ОСОБА_2 у пересуванні. Адже за звичайною логікою, якщо метою дійсно було полегшення її поїздок із дітьми, то створення необхідності додатково долати значну відстань громадським транспортом до м. Дніпро фактично лише ускладнювало таку подорож, а не робило її комфортнішою.
Більше того, враховуючи наявність дітей та необхідність подальшої тривалої поїздки до м. Суми, сама по собі необхідність спочатку добиратися громадським транспортом для отримання автомобіля виглядає неприродною та малоймовірною. За звичайних життєвих обставин особа, яка прагне допомогти знайомій жінці з дітьми у пересуванні, навряд чи організовувала б таку складну та незручну схему передачі автомобіля. Таким чином, наведені пояснення не узгоджуються із принципами розумності та життєвої логіки, а навпаки створюють враження штучності та формальності викладених сторонами версій.
Суд критично оцінює доводи відповідачів про те, що користування автомобілем Lexus RX 350, д.н.з. НОМЕР_1 , з боку ОСОБА_2 мало епізодичний або непостійний характер.
Сукупність досліджених у справі доказів свідчить про протилежне та підтверджує, що зазначений транспортний засіб перебував у фактичному постійному користуванні ОСОБА_2 . Указаний висновок ґрунтується не на окремих фактах, а на взаємопов`язаній сукупності встановлених обставин, які узгоджуються між собою та утворюють цілісну картину фактичного володіння і користування автомобілем.
Так, матеріалами справи підтверджується, що саме ОСОБА_2 здійснювала дії щодо отримання автомобіля у автосалоні після його придбання. Зазначена обставина є одним із первинних доказів її безпосереднього зв`язку з транспортним засобом та свідчить про те, що автомобіль із самого початку був переданий у її фактичне користування.
Крім того, позивачем проведено аналіз даних систем відеоспостереження «Безпечне місто» у містах Суми, Дніпро та Київ, який дозволив встановити регулярне використання спірного автомобіля саме ОСОБА_2 .
Зокрема, у місті Суми за період з 14 червня 2023 року по 03 травня 2024 року встановлено 48 фактів фіксації руху автомобіля Lexus RX 350, д.н.з. НОМЕР_1 . Із зазначених випадків у 11 епізодах за кермом транспортного засобу перебувала особа, зовні схожа на ОСОБА_2 (том 4, а.с. 148-156).
У місті Дніпро за період з 10 серпня 2023 року по 22 квітня 2024 року зафіксовано 46 випадків руху вказаного транспортного засобу, з яких у 17 випадках за кермом перебувала особа, зовні схожа на ОСОБА_2 (том 4, а.с. 158-184).
Також у місті Києві за період з 14 червня 2024 року по 06 березня 2025 року зафіксовано 2 випадки руху автомобіля, і в обох випадках за кермом перебувала особа, зовні схожа на ОСОБА_2 (том 4, а.с. 186-190).
При цьому суд враховує, що зазначений аналіз здійснювався за методологією «один день - один факт користування», тобто незалежно від кількості переміщень транспортного засобу протягом доби враховувався лише один випадок його використання. Такий підхід виключає штучне збільшення кількості зафіксованих випадків користування та, навпаки, свідчить про консервативність проведених розрахунків.
Водночас наведені дані не можуть оцінюватися ізольовано від інших доказів у справі. Суд бере до уваги пояснення та зібрані позивачем відомості щодо фактичного користування автомобілем іншими особами. Особливого значення набувають зафіксовані факти перебування автомобіля у місті Суми. Зокрема, під час дослідження обставин справи було встановлено, що ОСОБА_1 не користувався зазначеним транспортним засобом, ОСОБА_4 також поїздки на авто до м. Суми заперечував. За відсутності доказів користування автомобілем іншими особами саме ОСОБА_2 залишається єдиною особою, щодо якої наявні системні та підтверджені докази експлуатації цього транспортного засобу. З огляду на встановлені судом обставини та відсутність доказів користування автомобілем іншими особами, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідні поїздки здійснювалися саме ОСОБА_2 . Вказане узгоджується як з наведеними доказами у справі.
Крім того, позивачем надано аналіз фінансових операцій ОСОБА_2 , пов`язаних з оплатою пального на автозаправних станціях та оплатою послуг паркування. Час та місце здійснення таких платежів кореспондуються з маршрутами та періодами руху автомобіля, встановленими за результатами аналізу систем відеоспостереження. Збіг зазначених відомостей у часі та просторі додатково підтверджує, що саме ОСОБА_2 здійснювала користування транспортним засобом.
Отже, оцінюючи всі наявні у справі докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд доходить висновку, що автомобіль Lexus RX 350, д.н.з. НОМЕР_1 , перебував не в епізодичному, а у постійному фактичному користуванні ОСОБА_2 . Доводи відповідачів про випадковий чи нерегулярний характер такого користування спростовуються систематичністю зафіксованих переміщень автомобіля, отриманням автомобіля саме ОСОБА_2 після придбання, даними систем відеоспостереження, відомостями про оплату пального та паркування, а також відсутністю доказів його використання іншими особами.
Водночас користування автомобілем Lexus RX 350, державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 здійснювалося з моменту придбання зазначеного транспортного засобу до 2025 року. Разом із тим у деклараціях ОСОБА_1 не відображено весь період користування зазначеним транспортним засобом, що свідчить про приховування цього факту.
Щодо можливості на підставі поданих доказів встановити, що спірні активи набуті за рахунок законних доходів.
У відповідності до ст. 291 ЦПК України суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів. Закон не конкретизує, чиї саме законні доходи мають враховуватися при визначенні необґрунтованості активів. Зрозуміло, що при прямому набутті (коли відповідний актив безпосередньо набуває сама особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) беруться до уваги лише законні доходи цього суб`єкта. Як вже зазначено вище, в цій справі мова йде про опосередковане набуття - транспортний засіб був придбаний матір`ю суб`єкта декларування. Перевіряючи версії сторін, суд у даному конкретному випадку, вважає за необхідне дослідити можливість набуття спірного активу третіми особами за рахунок власних законних доходів. Адже фінансова спроможності третіх осіб для придбання дороговартісних об`єктів може бути додатковим індикатором правомірності їх набуття.
Щодо набуття транспортного засобу за рахунок законних доходів ОСОБА_4 .
З наданих матеріалів справи вбачається наявність істотної та очевидної невідповідності між доходами ОСОБА_4 та членів його сім`ї і вартістю транспортного засобу Lexus RX 350, 2022 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , право власності на який було першочергово зареєстровано за ним 14 червня 2023 року, а його вартість становила 3 104 571 грн.
Так, відповідно до інформації Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходів та нарахованих податків за період 2015-2023 років, ОСОБА_4 отримав сукупний дохід у розмірі 1 792 281, 72 грн., а після утримання податків - 1 661 494, 02 грн. (том 4, а.с. 134-139).
Опрацювання відомостей витягу Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходів та нарахованих податків за період з 2 кв. кварталу 2015 року по 4 кв. 2023 року, тобто за 8 років 6 місяців встановлено отримання ОСОБА_4 доходів на загальну суму 1 678 194, 31 грн., з яких після утримання податків залишилось 1 567 942, 35 грн. (том 4, а.с. 128-133).
Крім того, опрацювання відомостей витягу Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходів та нарахованих податків за період з 1 кв. кварталу 2005 року по 2 кв. 2023 року, тобто за 18 років 3 місяці встановлено отримання ОСОБА_4 доходів на загальну суму 1 795 789, 92 грн. з яких після утримання податків залишилось 1 697 665, 13 грн. (том 4, а.с. 192-198)
Згідно висновку експерта № 08/2025 від 09 травня 2025 року, з урахуванням додаткових доказів, розмір доходів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за період з 2000 по 2023. становила 2 736 509,74 грн.
Проте вказана сума не є накопиченнями або залишком грошових коштів, а загальним обсягом усіх доходів, отриманих особою протягом багаторічного періоду. Відтак сам факт отримання певного доходу не свідчить про наявність у особи можливості накопичити відповідну суму грошових коштів.
Будь-яка фізична особа упродовж тривалого часу неминуче несе значні та постійні витрати, пов`язані із забезпеченням власного існування та утримання сім`ї. Зокрема, до таких витрат належать: витрати на проживання, харчування, медичне забезпечення, оплата комунальних послуг, витрати на придбання одягу та предметів побуту, транспортні витрати, сплата податків та обов`язкових платежів, витрати на страхування; витрати на обслуговування транспортних засобів, витрати на пальне, ремонт та технічне обслуговування автомобілів, інші щоденні побутові витрати, тощо.
У цій справі, хоч і йшла мова про доходи сім`ї ОСОБА_14 , проте сам ОСОБА_4 у наданих суду показаннях ствердив, що дружина після одруження у 2009 році та народження дітей перебувала у декретній відпустці близько 14 років. У ОСОБА_5 до 2022 року доходу майже не було, а відтак саме ОСОБА_4 з 2009 до 2022 (13) років своєї трудової діяльності повністю забезпечував потреби дружини та дітей, однак витрати на такі потреби не обрахував. Суд вважає неможливим, що таких витрат не здійснювалось, або що вони були мізерними.
Таким чином, твердження про можливість накопичення всієї суми доходів за понад 18 років суперечить елементарним життєвим обставинам та економічній логіці.
Більше того, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_4 у різні періоди володів декількома транспортними засобами, а саме: Nissan Altima 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_10 , дата реєстрації 13 листопада 2020 року, вартістю 158 206,23 грн., який був відчужений за договором купівлі-продажу 25 грудня 2023 року за вартістю 390000 грн.; Lexus NX 200 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_11 , дата реєстрації 26 травня 2022 року, вартістю 361 067,15 грн., який було відчужено за договором, укладеному в ТСЦ 15 вересня 2022 року, вартістю 640102,68 грн., Lexus RX 350 2022 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , дата реєстрації 14 червня 2023 року, вартістю 3 104 571 грн.; Hyundai Santa Fe 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_12 , дата реєстрації 26 грудня 2023 року, вартістю 355 739,34 грн. (том 5, а.с. 112-119). Сам факт придбання та утримання декількох транспортних засобів свідчить про наявність додаткових значних витрат, які об`єктивно виключають можливість накопичення всіх отриманих доходів. Утримання навіть одного автомобіля потребує значних фінансових витрат, а володіння декількома транспортними засобами додатково збільшує фінансове навантаження на особу.
Натомість відповідачі посилаються на висновок експерта № 08/2025 від 09 травня 2025 року, відповідно до якого загальна сума доходів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за період з 2000 по 2023 роки становила 2 736 509,74 грн., що після перерахунку у доларовий еквівалент за середньорічним курсом НБУ склало 314 193, 55 доларів США (електронний додаток 3 до вх 21477/25Вх від 15.05.2025). Однак вказаний висновок не може бути покладений в основу висновку про фінансову спроможність відповідача, оскільки він є формальним, неповним та побудованим без урахування реального економічного становища сім`ї.
Так, експерт фактично здійснив виключно механічний арифметичний підрахунок усіх доходів за понад 23 роки та їх подальшу конвертацію у долари США. Водночас жодного аналізу витрат сім`ї експертом проведено не було. Фактично експерт виходив із необґрунтованого припущення, що усі доходи сім`ї повністю накопичувались та не несли жодних витрат. Зокрема, кошти не витрачались на проживання, не здійснювались витрати на утримання транспортних засобів, не сплачувались комунальні платежі, не здійснювались витрати на харчування, лікування, одяг та інші потреби, урочисті заходи, не купувалось інше майно, тощо. Такий підхід є очевидно помилковим, оскільки суперечить базовим принципам економічного аналізу та звичайним життєвим обставинам. Більше того, експертом не було досліджено ані реального руху коштів по банківських рахунках, ані його залишків. Не має жодного підтвердження придбання іноземної валюти та можливості реального накопичення коштів. Тобто експертний висновок ґрунтується виключно на теоретичних математичних розрахунках без аналізу реального фінансового стану відповідачів.
Визначений учасниками дохід подружжя ОСОБА_14 у розмірі 2 736 509,74 грн. є меншим за вартість автомобіля Lexus RX 350 вартістю 3 104 571 грн. Тобто навіть у разі повного ігнорування будь-яких витрат сім`ї, інфляційних процесів, необхідності забезпечення проживання та утримання транспортних засобів, сукупного доходу сім`ї недостатньо для придбання спірного транспортного засобу. Фактично єдиною підставою для висновку про нібито фінансову спроможність відповідача стало штучне конвертування доходів у долари США за курсом НБУ. Проте такий перерахунок не підтверджує наявності реальних валютних накопичень та не створює нових активів. Сам по собі математичний перерахунок гривневих доходів у валютний еквівалент не є доказом існування у особи відповідних коштів у готівковій чи безготівковій формі. При цьому доказів того, що ОСОБА_4 або члени його сім`ї фактично накопичували кошти саме у доларах США та твердження про існування «реальних доходів», які не були відображені в офіційних джерелах, не підтверджені доказами. Таким чином, доводи відповідачів щодо наявності достатніх фінансових можливостей для придбання автомобіля Lexus RX 350 ґрунтуються виключно на припущеннях та непідтверджених поясненнях сторони відповідача.
Отже, сукупність досліджених доказів свідчить про відсутність у ОСОБА_4 та членів його сім`ї офіційно підтверджених законних доходів і реальних накопичень, достатніх для придбання автомобіля Lexus RX 350, 2022 року випуску, вартістю 3 104 571 грн, а висновок експерта № 08/2025 не може вважатися належним та достатнім доказом фінансової спроможності відповідача, оскільки складений без урахування фактичних витрат сім`ї, руху коштів та реального економічного стану відповідачів.
Викладені вище обставини та досліджені судом докази у їх сукупності спростовують доводи представника про те, що ОСОБА_4 мав достатні законні доходи для придбання спірного транспортного засобу, оскільки встановлені судом дані щодо доходів, їх співвідношення з вартістю активу та відсутність підтверджених накопичень не узгоджуються з такою позицією захисту.
Фактичні дані щодо офіційно підтверджених доходів ОСОБА_4 та членів його сім`ї, їх співвідношення з вартістю автомобіля Lexus RX 350, 2022 року випуску, а також відсутність належних та допустимих доказів реальних накопичень чи інших джерел фінансування свідчать про необґрунтованість тверджень сторони захисту щодо фінансової спроможності придбати зазначений транспортний засіб.
Щодо об`єктів нерухомості.
Позивач вказує, що аналогічну непрозору схему набуття права володіння та користування активами використано ОСОБА_1 при придбанні нерухомості з подальшою реєстрацією права власності на близьку особу.
Так, упродовж 2020 - 2023 років на ім`я матері дружини ОСОБА_44 - ОСОБА_3 , зареєстровано право власності на 4 об`єкти нерухомості, загальною вартістю - 3 924 950 грн.
Щодо нежитлового приміщення 110, загальною площею 18,4 м2, за адресою: АДРЕСА_1 .
З аналізу умов договору № 3/11/Г11/Г від 13 листопада 2019 року вбачається, що між обслуговуючим кооперативом «ЖБК «Парк Сіті» в особі голови кооперативу Матущака Б.О. та ОСОБА_3 , було укладено договір про сплату пайових внесків. За умовами цього договору кооператив зобов`язувався організувати будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_19 , здати об`єкт в експлуатацію та передати учаснику визначене договором нежитлове приміщення разом із документами, необхідними для оформлення права власності. У свою чергу, ОСОБА_3 зобов`язувалася сплатити пайові внески у визначеному договором розмірі та порядку. Договором передбачено, що право на отримання об`єкта нерухомості виникає лише після повної сплати пайового внеску. Договір вважається заявою Учасника про вступ до асоційованих членів ЖБК. Після зарахування пайового внеску на рахунок ЖБК даний Договір вважається рішенням Голови ЖБК про прийняття Учасника до асоційованих членів ЖБК (п. 1.2). Пайовий внесок - грошовий чи інший майновий поворотний внесок, який сплачує особа за будівництво об`єкту нерухомості. Розмір паю становить 100 % від внеску та сплачується частинами згідно графіку, встановленого Додатком 1 до Договору (п. 1.4). Учасник сплачує повний розмір внеску строки та в розмірах, визначених у Додатку № 1 до Договору (п. 2.6). Після оплати Учасником повного розміру внеску (з урахуванням технічної інвентаризації) ЖБК надає учаснику Довідку про асоційоване членство у ЖБК та Довідку про внесення пайового внеску в повному обсязі (п. 2.9). Обов`язок Учасника по сплаті внеску по даному Договору вважається виконаним в день зарахування коштів на користь ЖБК. (п. 2.10). (том 5, а.с. 14-20).
Відповідно до Додатку № 1 до договору, загальний розмір пайового внеску становив 496 800 грн. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 , виконала свої фінансові зобов`язання у повному обсязі, що підтверджується довідкою ОК «ЖБК «Парк Сіті» від 14 березня 2020 року про асоційоване членство та повну сплату пайового внеску за нежитлове приміщення № 110, розташоване у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (том 5, а.с. 21).
Крім того, 14 березня 2020 року між сторонами було підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення № 110, відповідно до якого кооператив передав, а ОСОБА_3 , прийняла зазначене приміщення та отримала ключі від нього. Сторони підтвердили відсутність взаємних претензій та погодили, що після підписання акта договір про сплату пайових внесків вважається припиненим. Вказаний акт є підставою для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно (том 5, а.с. 12).
Відповідно до довідки про асоційоване членство в кооперативі та внесення пайового внеску в повному обсязі у ОК «ЖБК «Парк Сіті» Вих. № 110 від 14 березня 2020 року вбачається, що ОСОБА_3 , є асоційованим членом ОК «ЖБК «Парк Сіті» та згідно Договору № 3/11/Г11/Г від 13 листопада 2019 року, повністю сплатила пайовий внесок на нежитлове приміщення № 110, яке розташоване на поверсі -1, житлового будинку з кількістю поверхів - 12 житлового будинку у АДРЕСА_1 (том 5, а.с. 13).
Особові рахунки на нежитлове приміщення АДРЕСА_20 оформлені на ім`я ОСОБА_3 (том 5, а.с. 95).
При цьому у договорі № 3/11/Г11/Г від 13 листопада 2019 року, акті приймання-передачі нежитлового приміщення від 14 березня 2020 року та довідці про асоційоване членство в кооперативі від 14 березня 2020 року зазначено номер телефону НОМЕР_3 , який, згідно з матеріалами справи, належить ОСОБА_2 (том 5, а.с. 12).
Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджують, що 21 березня 2020 року приватним нотаріусом Райською Т.М. було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення № 110 площею 18,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (том 5, а.с.11).
Таким чином, наявні у матеріалах справи документи свідчать про повне виконання сторонами умов договору пайової участі, передачу об`єкта нерухомості ОСОБА_3 та подальшу державну реєстрацію за нею права власності на зазначене нежитлове приміщення. Номер телефону ОСОБА_2 відображений у документах, які супроводжували даний актив.
Щодо житлової квартири, загальною площею - 59 м2, за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до договору № 60/12 про сплату пайових внесків в ОК «ЖБК «Рівер Сіті» від 13 лютого 2020 року, ОК «ЖБК «Рівер Сіті» зобов`язувався організувати будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення за будівельною адресою: АДРЕСА_21 , за рахунок внесків учасника - ОСОБА_3 , а також внесків інших асоційованих членів кооперативу, ввести об`єкт в експлуатацію та передати учаснику відповідне приміщення разом із документами, необхідними для державної реєстрації права власності. У свою чергу, ОСОБА_3 зобов`язувалася сплатити пайові внески у розмірах та порядку, визначених договором та додатками до нього, а право на отримання об`єкта нерухомості виникало за умови повної сплати відповідного внеску (п. 1.1 договору). Пунктом 1.4 договору визначено, що пайовий внесок є грошовим або іншим майновим поворотним внеском, який сплачується за будівництво об`єкта нерухомості, а його розмір становить 100 % вартості паю та підлягає сплаті частинами згідно з графіком (том 5, а.с. 32-38).
Згідно з додатком № 1 до договору № 60/12 від 13 лютого 2020 року, розмір внесків з урахуванням площі об`єкта нерухомості та вартості будівництва одного квадратного метра становив 949 900 грн. (том 5, а.с. 39).
Відповідно до додаткової угоди № 1 до Договору № 60/12 від 10 червня 2020 року, об`єкт нерухомості - квартира, під`їзд АДРЕСА_22 . Різниця між фактичною площею та проектною площею склала 0м2, яка підлягає компенсації протягом 15 календарних днів за ціною 16 000 за 1 м2 в сумі, що складає 0 грн. (том 5, а.с. 41)
Актом приймання-передачі квартири від 04 липня 2020 року підтверджується, що ОСОБА_3 прийняла квартиру АДРЕСА_23 . Підписанням зазначеного акту сторони підтвердили відсутність будь-яких невиконаних зобов`язань та претензій матеріального чи нематеріального характеру одна до одної (том 5, а.с. 30).
Крім того, довідкою ОК «ЖБК «Рівер Сіті» вих. № 45 від 26 червня 2020 року підтверджується, що ОСОБА_3 є асоційованим членом кооперативу та повністю сплатила пайовий внесок за квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (том 5, а.с. 31).
Суд звертає увагу, що у договорі № 60/12, додатку № 1 до нього, додатковій угоді, акті та довідці про асоційоване членство зазначено номер мобільного телефону ОСОБА_2 - НОМЕР_3 .
Особові рахунки на квартиру АДРЕСА_24 оформлені на ім`я ОСОБА_3 (том 5, а.с. 95).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 28 серпня 2020 року приватним нотаріусом Буцьких О.О. здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру загальною площею 59 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2157999612101 (том 5, а.с. 29).
Таким чином, наведені документи у своїй сукупності підтверджують наявність правового зв`язку між ОСОБА_3 та спірним об`єктом нерухомості, який виник на підставі договору про сплату пайових внесків, додатку № 1 до нього, акту приймання-передачі квартири, довідки про повну сплату пайового внеску, а також державної реєстрації права власності. Номер телефону ОСОБА_2 так само відображений у документах, які супроводжували даний актив.
Щодо житлової квартири, загальною площею - 44 м2, за адресом: АДРЕСА_4 .
Відповідно до акту приймання-передачі об`єктів інвестування від 05 січня 2022 року, ТОВ «Житлобудтрест» (Замовник) передав, а АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Рочестер» (Інвестор) від імені та за рахунок якого діяло ТОВ «Компанія з управління активами «АУРУМ», прийняв у власність об`єкти інвестування у багатоквартирному житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_13 . Зокрема, Інвестору було передано 136 квартир загальною площею 7504,5 кв.м., житлова площа яких становила 5045,6 кв.м. (т. 5, а.с. 50-55).
Надалі, 09 лютого 2022 року між ТОВ «Компанія з управління активами «Аурум» в особі Яланської Т.А. та громадянином ОСОБА_45 було укладено договір купівлі-продажу квартири. За умовами зазначеного договору продавець передав у власність покупця квартиру АДРЕСА_16 , загальною площею 44 кв.м., житловою площею 30 кв.м. Вартість квартири, погоджена сторонами, становила 1 054 872,30 грн. (т. 5, а.с. 56-59).
У подальшому, 02 травня 2023 року, ОСОБА_46 відчужив зазначену квартиру на користь ОСОБА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири. Відповідно до умов договору, покупець прийняла у власність квартиру АДРЕСА_16 . Продаж квартири було здійснено за 941 000 грн., які, згідно з договором, продавець отримав у повному обсязі до моменту його підписання. Сторони підтвердили відсутність будь-яких фінансових чи інших претензій одна до одної (т. 5, а.с. 60-67).
Того ж дня, 02 травня 2023 року, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Філімончук О.М. було проведено державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_3 , про що внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 5, а.с. 48-49).
Разом із тим, зі змісту відповіді голови правління ОСББ «К12» Хамазіна Д. на запит ТУ ДБР вбачається, що у липні 2023 року до бухгалтерії ОСББ особисто звернулася ОСОБА_2 , яка повідомила про зміну власника квартири АДРЕСА_16 , та надала копію витягу з Державного реєстру речових прав, згідно з яким власником квартири зазначалась ОСОБА_3 . Для зв`язку та внесення даних до електронної системи ОСББ було вказано номер телефону НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_2 . При цьому ОСББ фактично не підтримувало жодних контактів безпосередньо з ОСОБА_3 , а всі питання, пов`язані з квартирою АДРЕСА_17 , у тому числі щодо нарахувань за комунальні послуги, вирішувалися виключно через ОСОБА_2 , яка діяла від імені власника квартири (т. 5, а.с. 73-75).
У відповідь на запит № 281-03/1100-24 від 08 січня 2024 року директор ТОВ «Когеренг» Коляденко Є.П. листом вих 18/01/2024-1 від 18 січня 2024 року повідомив, що споживачем телекомунікаційних послуг, які проживають за адресою: АДРЕСА_4 , при укладенні договору публічної оферти зазначено ОСОБА_3 , з контактним телефоном НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_2 (том 5, а.с. 119).
Згідно даних про оплату за період з 02 травня 2023 року по 08 січня 2024 року ОСОБА_2 за послуги інтернет за адресою: АДРЕСА_4 було сплачено 6260 грн., в той час як ОСОБА_3 за цей же період було сплачено лише 1470 грн. (том 5, а.с. 120-131).
Таким чином, на підставі досліджених документів простежується послідовний ланцюг переходу права власності на квартиру АДРЕСА_16 , від первинного інвестора до кінцевого набувача ОСОБА_3 . Водночас встановлені обставини свідчать про те, що фактичне адміністрування та комунікація щодо користування квартирою після її придбання здійснювалися не безпосередньо власником, а її донькою ОСОБА_2 , яка представляла інтереси власника у взаємовідносинах з ОСББ.
Щодо житлової квартири, загальною площею - 55,9 м2, за адресою: АДРЕСА_3
24 грудня 2021 року між Обслуговуючим кооперативом «Комфорт Сіті Рибінський» в особі голови кооперативу Делібалтової Н.М. та ОСОБА_3 було укладено Договір № 3/20/48-КВ про надання послуг. Відповідно до п. 1.1 Договору Виконавець зобов`язався надавати комплекс послуг, передбачених Додатком № 1 до договору, а Замовник - оплачувати такі послуги у порядку та на умовах, визначених договором. Згідно з п. 1.3 Договору Замовник пропорційно загальній площі своєї квартири, яка зафіксована в технічному паспорті на квартиру АДРЕСА_12 (55,9 кв.м.), секція 3, здійснював компенсацію Виконавцю платежів, пов`язаних з експлуатацією житлового будинку, в якому розташована квартира. Відповідно до п. 1.4 Договору послуги надавалися у багатоквартирному житловому будинку та на прибудинковій території за адресою: АДРЕСА_25 . Вказаний договір містить реквізити, адреси та підписи сторін. Замовником за договором зазначена ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_26 , із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника НОМЕР_13 , електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ОСОБА_2 ), та контактних номерів телефонів НОМЕР_3 ( ОСОБА_2 ), НОМЕР_14 ( ОСОБА_3 ). Підпис на вказаному договорі та додатку до нього у графічній структурі містить літеру «С» (том 5, а.с. 80-84).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 03 вересня 2021 року встановлено, що АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Пріоріті», від імені та за рахунок якого діяло ТОВ «Компанія з управління активами «Актив Інвест», передало у власність ОСОБА_47 квартиру АДРЕСА_18 , загальною площею 55,9 кв.м. Вартість квартири за домовленістю сторін становила 168 390 грн. 31 коп. (том 5, а.с. 85-88).
В подальшому, 24 грудня 2021 року між ОСОБА_48 (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_49 передала у власність ОСОБА_3 квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 55,9 кв.м., а покупець прийняла та оплатила вказане нерухоме майно (п. 1.1). Вартість квартири за домовленістю сторін склала 1 537 250 грн. Договір містить підписи сторін (п. 2.1). Договір містить підписи сторін (том 5, а.с. 89-92).
З відповіді голови ОК «Комфорт Сіті Рибінський» Солов`я Д. вих. № 1/21-08 від 21 серпня 2024 року, наданої ТУ ДБР, розташованому у м. Полтаві, вбачається, що ОСОБА_3 уклала з кооперативом договір про надання послуг як власник квартири АДРЕСА_18 . Також зазначено, що за наявною у кооперативу інформацією її інтереси представляє донька ОСОБА_2 , а в укладеному договорі містяться контактні дані замовника послуг, а саме: адреса АДРЕСА_26 , електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_5 (належить ОСОБА_2 ) та контактних номерів телефонів НОМЕР_3 (належить ОСОБА_2 ), НОМЕР_14 (належить ОСОБА_3 ) (том 5, а.с. 77-79).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 24 грудня 2021 року приватним нотаріусом Іванютіним-Сандомирським Л.О. проведено державну реєстрацію права власності на квартиру загальною площею 55,9 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2403193912101, власником якої є ОСОБА_3 (том 5, а.с. 76).
Оцінивши в сукупності наведені докази, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 з 24 грудня 2021 року є власником квартири АДРЕСА_18 . Зазначена у договорі № 3/20/48-КВ електронна адреса містить прізвище « ОСОБА_11 », що узгоджується з даними про представництво інтересів ОСОБА_3 її донькою ОСОБА_2 . Крім того, саме контактний телефон, зазначений у договорі з метою комунікації з кооперативом теж належить ОСОБА_2 .. Наведене свідчить про те, що хоча формальним власником квартири та стороною договору значиться ОСОБА_3 , фактичне представництво її інтересів та взаємодія з кооперативом здійснювалися через ОСОБА_2 . Таким чином, досліджені судом докази у своїй сукупності підтверджують, що ОСОБА_3 була оформлена як власник квартири та сторона відповідних договорів, однак контактні дані, зазначені у документах, а також фактична комунікація з кооперативом пов`язані саме зі ОСОБА_2 , яка представляла її інтереси.
Щодо набуття об`єктів нерухомості за рахунок законних доходів ОСОБА_3 .
Відповідно до відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, сукупний розмір доходів ОСОБА_3 за період з 1998 року по IV квартал 2023 року становив 1 510 415, 20 грн (т. 4, а.с. 228-238). Зазначена сума вказана без податків та врахування поточних витрат на задоволення її життєвих потреб.
З 04 червня 2009 року ОСОБА_3 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та станом на 31 січня 2024 року отримала 506 989,28 грн. пенсійних виплат, з яких 434 742,50 грн. припадає станом на дату придбання останнього об`єкта нерухомості - 02 травня 2023 року.
У 2018 році ОСОБА_3 придбано автомобіль HONDA CR-V 2017 року випуску, вартість якого на час набуття суду не відома.
Також встановлено, що 20 травня 2020 року ОСОБА_3 отримала депозитні кошти в АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 138 569 грн.
Враховуючи також надходження коштів від орендарів, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновку експерта 07/2025 від 25 квітня 2025 року, згідно з яким ОСОБА_3 за період з 01 січня 2015 року по 01 травня 2023 року могла загалом зняти з банківських рахунків 2 837 230, 18 грн.
Матеріалами справи встановлено, що починаючи з 2018-2019 років ОСОБА_3 здійснювала значні за вартістю інвестиції, а у 2020 та 2023 роках послідовно набула у власність декілька об`єктів нерухомого майна, сукупна вартість яких є істотною та такою, що перевищує підтверджені доходи й накопичення, які могли бути сформовані за рахунок її офіційних джерел доходу. Зокрема, для визначення фінансової спроможності ОСОБА_3 щодо придбання спірних об`єктів нерухомості судом встановлено такі обставини.
Так, під час аналізу фінансового стану ОСОБА_3 щодо придбання спірних активів, підлягає також врахуванню придбання нею першого активу - квартири загальною площею 59 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_15 . Хоча зазначений об`єкт нерухомості не є предметом позовних вимог у цій справі, його придбання свідчить про здійснення відповідачкою значних витрат, а тому має значення для оцінки її майнового стану та фінансових можливостей.
Вказану квартиру було придбано 17 серпня 2019 року за ціною 1 150 500 грн.
Згідно з наявними матеріалами, за період з 01 січня 2019 року по 17 серпня 2019 року (дату придбання квартири) ОСОБА_3 зняла зі своїх банківських рахунків готівкові кошти на загальну суму 610 551 грн. Водночас 75 000 грн. із зазначених коштів були надані її доньці - ОСОБА_2 , що відображено в декларації за 2019 рік. Таким чином, фактичний залишок коштів, якими ОСОБА_3 могла розпоряджатися станом на дату придбання квартири, становив 535 551 грн.
Отже, наявних у неї грошових коштів було недостатньо для придбання зазначеного об`єкта нерухомості вартістю 1 150 500 грн. Різниця між вартістю квартири та сумою наявних коштів становила 614 949 грн (1 150 500 грн - 535 551 грн = 614 949 грн), що свідчить про відсутність у ОСОБА_3 достатніх грошових коштів для придбання зазначеного об`єкта нерухомості.
У подальшому ОСОБА_3 придбала нежитлове приміщення № 110, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до наявних документів, придбання відбулося 13 листопада 2019 року, а державна реєстрація права власності була здійснена 21 березня 2020 року. Вартість зазначеного об`єкта становила 496 800 грн.
При цьому після придбання першого об`єкта нерухомості, тобто за період з 17 серпня 2019 року по 14 березня 2020 року (дата довідки про сплату внеску), ОСОБА_3 зняла з банківських рахунків готівкові кошти на загальну суму 71 870 грн, з яких 65 370 грн було знято в період з 17 серпня 2019 року по 13 листопада 2019 року та 6 500 грн - у період до 14 березня 2020 року.
Отже, станом на дату сплати внеску наявна у ОСОБА_3 сума коштів становила 71 870 грн, що є недостатнім для придбання нежитлового приміщення вартістю 496 800 грн. Різниця між вартістю об`єкта та сумою наявних коштів становила 424 930 грн. (496 800 грн - 71 870 грн = 424 930 грн), що свідчить про відсутність у ОСОБА_3 достатніх коштів для здійснення такого придбання.
Наступним об`єктом нерухомого майна, придбаним ОСОБА_3 , є квартира загальною площею 59 кв. м2, розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Вказаний об`єкт було придбано 13 лютого 2020 року за ціною 949 900 грн.
Згідно з наявними матеріалами, до дати придбання зазначеної квартири, тобто станом на 13 лютого 2020 року, ОСОБА_3 зняла з банківських рахунків готівкові кошти на загальну суму 18 900 грн.
Отже, наявна у ОСОБА_3 сума коштів була недостатньою для придбання квартири вартістю 949 900 грн. Різниця між вартістю об`єкта нерухомості та сумою наявних коштів становила 931 000 грн. (949 900 грн - 18 900 грн = 931 000 грн), що свідчить про відсутність у неї достатніх коштів для здійснення такого придбання.
Наступним об`єктом нерухомого майна, придбаним ОСОБА_3 , є квартира загальною площею 55,9 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Вказаний об`єкт був придбаний 24 грудня 2021 року за ціною 1 537 250 грн.
Для оцінки фінансової можливості придбання зазначеної квартири враховано кошти, зняті ОСОБА_3 з банківських рахунків у період після придбання попереднього об`єкта нерухомості. Так, за період з 13 лютого 2020 року по 31 грудня 2020 року нею було знято готівкові кошти на загальну суму 535 386 грн, а протягом 2021 року - 556 100 грн. Загальна сума знятих коштів становила 1 091 486 грн.
Разом з тим, згідно з декларацією за 2021 рік, ОСОБА_3 надала своїй доньці, ОСОБА_2 , грошову допомогу в розмірі 255 000 грн., з яких 204 500 грн. було надано готівкою та ще 50 500 грн. переказано на карту Приватбанку ОСОБА_2 . Відтак зазначена сума готівкова сума підлягає виключенню з розрахунку коштів, якими ОСОБА_3 могла фактично розпоряджатися для придбання нерухомості.
Таким чином, станом на дату придбання квартири сума коштів, наявних у розпорядженні ОСОБА_3 , становила 886 986 грн (1 091 486 грн - 204 500 грн).
З огляду на те, що вартість квартири становила 1 537 250 грн., наявних коштів було недостатньо для її придбання. Різниця між вартістю об`єкта та сумою наявних коштів становила 650 264 грн (1 537 250 грн - 886 986 грн = 650 264 грн), що свідчить про відсутність у ОСОБА_3 достатніх грошових коштів для здійснення зазначеного придбання.
Останнім об`єктом нерухомого майна, придбаним ОСОБА_3 , є житлова квартира загальною площею 44 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_4 . Вказаний об`єкт було придбано 02 травня 2023 року за ціною 941 000 грн.
Згідно з наявними матеріалами, станом на дату придбання зазначеної квартири ОСОБА_3 зняла з банківських рахунків готівкові кошти на загальну суму 1 031 062 грн.
Разом з тим, встановлено, що ОСОБА_3 надала своїй доньці грошову допомогу в розмірі 355 000 грн., яка відображена в декларації за 2022 рік. Відтак сума коштів, якою вона фактично могла розпоряджатися для придбання нерухомого майна, становила 676 062 грн (1 031 062 грн - 355 000 грн).
Отже, наявних у ОСОБА_3 коштів було недостатньо для придбання квартири вартістю 941 000 грн. Різниця між вартістю об`єкта нерухомості та сумою наявних коштів становила 264 938 грн (941 000 грн - 676 062 грн = 264 938 грн), що свідчить про відсутність у неї достатніх грошових коштів для здійснення зазначеного придбання.
Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів здійснення ОСОБА_3 безготівкових розрахунків за придбані об`єкти нерухомості, прокурор обґрунтовано виходив із того, що оплата таких об`єктів здійснювалася за рахунок готівкових коштів. Тому при визначенні фінансової можливості їх придбання враховувалися виключно суми готівки, зняті ОСОБА_3 з банківських рахунків, відомості про які надані самими відповідачами. Значний обсяг руху коштів по рахунках сам по собі не підтверджує наявності коштів для здійснення розрахунків за нерухоме майно та не спростовує встановленої недостатності знятих готівкових коштів для придбання відповідних об`єктів.
Підсумовуючи викладене, досліджені судом обставини свідчать про те, що на момент придбання кожного з наведених об`єктів нерухомого майна ОСОБА_3 не мала достатніх грошових коштів для здійснення відповідних покупок за рахунок знятої нею готівки. При цьому розрахунок фінансової спроможності здійснено на підставі відомостей про рух коштів по банківських рахунках та суми готівкових коштів, знятих ОСОБА_3 , а також з урахуванням сум грошової допомоги, наданої нею дочці ОСОБА_2 , що відображено у відповідних деклараціях.
За результатами проведеного аналізу встановлено, що на дату придбання кожного з об`єктів нерухомого майна наявні у ОСОБА_3 кошти були меншими за вартість відповідного об`єкта, а розмір дефіциту коштів становив: 614 949 грн щодо квартири по АДРЕСА_15 ; 424 930 грн щодо нежитлового приміщення АДРЕСА_27 , 44-П; 931 000 грн щодо квартири по АДРЕСА_2 ; 650 264 грн. щодо квартири по АДРЕСА_3 ; та 264 938 грн щодо квартири по АДРЕСА_4 . Відтак, суд доходить висновку, що встановлені доходи та підтверджені готівкові кошти, якими могла розпоряджатися ОСОБА_3 , не забезпечували можливості придбання зазначених об`єктів нерухомого майна за рахунок законних та підтверджених джерел коштів.
Слід зауважити, що ОСОБА_3 відповідно до відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань розпочала підприємницьку діяльність за видом економічної діяльності «68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний)» лише 03 травня 2023 року, тобто після придбання майна та початку здійснення моніторингу способу життя ОСОБА_1 .
Таким чином, встановлена судом динаміка набуття майна та руху грошових коштів свідчить про систематичне здійснення ОСОБА_3 значних за обсягом фінансових операцій із придбання нерухомості та передачі коштів членам сім`ї ОСОБА_1 у розмірах, які не корелюють із її офіційними доходами та пенсійними виплатами.
У сукупності наведені обставини дають підстави для висновку про відсутність очевидної відповідності між офіційними доходами ОСОБА_3 та вартістю набутого нею майна, а також про наявність сталих фінансових зв`язків між нею та сім`єю ОСОБА_1 , що підтверджує наявність ознак необґрунтованості активів у розумінні ст. 290 ЦПК України.
Доводи ОСОБА_3 та її представника про те, що наявність у ОСОБА_3 фінансової можливості для придбання спірних об`єктів нерухомості підтверджується отриманням від її сина ОСОБА_6 - 27 000 доларів США, є необґрунтованими та не підтверджуються належними, допустимими і достатніми доказами.
Матеріали справи не містять об`єктивних доказів фактичної передачі зазначеної грошової суми. Єдиними джерелами підтвердження наведених обставин є пояснення самих відповідачів та їхнього близького родича ОСОБА_6 , який є заінтересованою особою у результаті розгляду справи, оскільки прийняте рішення безпосередньо впливає на майнові інтереси його родини. За таких умов зазначені пояснення не можуть вважатися достатнім та беззаперечним доказом факту передачі значної грошової суми без належного документального підтвердження.
Суд також зазначає, що факт перетину ОСОБА_3 державного кордону України сам по собі не підтверджує ані мети поїздки, ані факту отримання грошових коштів, оскільки свідчить виключно про переміщення особи. Аналогічно, факт перебування та працевлаштування ОСОБА_6 на території Республіки Польща підтверджує лише його місце перебування та отримання доходу, однак не є доказом фактичної передачі ним грошових коштів матері.
Таким чином, наведені відповідачами обставини в їх сукупності не підтверджують факту отримання ОСОБА_3 27 000 доларів США від ОСОБА_6 та не свідчать про наявність у неї відповідного джерела фінансування для придбання спірного майна.
Що стосується висновку експерта за результатами проведення експертного економічного дослідження від 25 квітня 2025 року № 07/2025 (електронний додаток 40 до вх.18815/25-Вх від 29.04.2025), суд зазначає, що він також не містить підтвердженого факту передачі грошових коштів від ОСОБА_6 до ОСОБА_3 .
Експерт у своєму дослідженні фактично виходив із документів та відомостей, наданих відповідачами, та здійснював їх економічну оцінку, не встановлюючи та не підтверджуючи первинними фінансовими документами факту реального руху грошових коштів між зазначеними особами.
Крім того, відповідачі посилаються на те, що експерт підтвердив отримання ОСОБА_3 протягом 01.01.2009-01.05.2023 років 3 849 878, 44 грн. та 27 000 доларів США, а також зняття з рахунків у період з 01.01.2015 по 01.05.2023 суми коштів у розмірі 2 837 230, 18 грн.
Разом з тим, сам факт надходження коштів на банківські рахунки або їх подальшого зняття не свідчить про наявність накопичень у відповідному розмірі. Так, експерт не досліджував залишки коштів на конкретні дати, фактичні витрати ОСОБА_3 , рух коштів після їх отримання, використання коштів на повсякденні потреби, використання коштів на придбання інших активів, а також наявність коштів саме на момент придбання спірного майна. Фактично висновок експерта відображає лише загальну суму надходжень за багаторічний період, але не доводить існування відповідного залишку коштів на дату придбання спірних активів.
Надаючи такий висновок експерта, відповідачі фактично виходять із помилкового припущення, що всі кошти які надходили/знімались з рахунків протягом 2009-2023 років, автоматично перетворювалися на заощадження. Однак, такий підхід суперечить економічній логіці та обставинам справи. Протягом зазначеного періоду ОСОБА_3 здійснювала поточні витрати на проживання, сплачувала комунальні платежі, несла витрати на лікування, харчування, транспорт та інші побутові потреби, характерні для звичайного життя. Тому сама по собі сума отриманих коштів не дорівнює сумі накопичених заощаджень.
Експертом не було враховано грошові кошти, які ОСОБА_3 перераховувала у безготівковій формі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у 2021 та 2022 роках, а також суми, що надавалися нею у вигляді подарунків онукам ОСОБА_13 , ОСОБА_50 .
Відтак, наведений висновок не усуває обов`язку відповідачів довести належними та допустимими доказами джерела походження коштів та їх використання для набуття спірних активів, оскільки він лише узагальнює надані документи та не встановлює ані законності походження коштів, ані факту їх накопичення, ані їх використання для придбання активів, які є предметом позову. За таких обставин зазначені доводи не можуть вважатися належним спростуванням вимог про визнання активів необґрунтованими.
Твердження представника позивачів ОСОБА_10 про те, що передбачена ст.290 ЦПК України конструкція у даній категорії справ передбачає перевірку можливості набуття активів за законні кошти без врахування витрат є хибною. Суд зобов`язаний перевірити фінансову спроможність набуття активів за законні доходи, адже у разі якщо витрати є значними або перевищують такі доходи, то підстави вважати, що кошти, за які вони набуті є законними відсутні. Також прокурор в ході судового розгляду неодноразово висловлював незгоду із такою позицією відповідачів.
Наведені пояснення ОСОБА_3 щодо походження грошових коштів у розмірі понад 60 000 доларів США, накопичених нібито у період 1992-2001 років, а також отриманих у 2012-2013 роках і від членів сім`ї чоловіка, суд оцінює критично, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.
Твердження про накопичення значних грошових коштів у 1990-х роках не підтверджуються належними та допустимими доказами. У матеріалах справи відсутні банківські документи, податкові декларації, договори, фінансові звіти чи інші документи, які б об`єктивно засвідчували формування та наявність такого обсягу заощаджень у відповідний період.
Представник відповідачів зазначає, що чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_8 проходив військову службу, отримував значне грошове забезпечення, мав заощадження в Ощадбанку СРСР, а також успадкував майно після смерті матері, від реалізації якого нібито було отримано близько 90 000 доларів США.
Водночас сам по собі факт отримання доходів, наявності заощаджень або набуття спадщини не свідчить про наявність відповідних коштів через десятки років та не підтверджує можливість їх використання для придбання спірних активів. Для такого висновку необхідні докази фактичного збереження цих коштів, їх руху та подальшого спрямування на придбання відповідного майна.
Не підтверджуються матеріалами справи й доводи ОСОБА_3 , надані під час судового засідання, щодо отримання вказаної суми від сестри чоловіка. Зокрема, відсутні будь-які документи, які б підтверджували факти в`їзду та перебування сестри чоловіка на території України, що унеможливлює перевірку обставин особистої передачі грошових коштів. Також матеріали справи не містять доказів регулярності таких передач, їх правових чи фактичних підстав, джерела походження коштів, а також фінансової спроможності особи, яка, за твердженням відповідача, здійснювала такі передачі.
Таким чином, відповідач фактично пропонує суду виходити з припущення, що кошти, отримані від реалізації майна або з інших джерел у минулому, автоматично збереглися протягом тривалого часу та були використані для придбання спірних активів. Однак такі висновки мають характер припущення і не ґрунтуються на належних, допустимих та достатніх доказах, що суперечить вимогам процесуального законодавства.
Представником ОСОБА_3 - адвокатом Поповою О.В. фактично було надано свідоцтво про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_26 , від 15 січня 2009 року. Однак зазначене майно не відчужувалося, а ОСОБА_3 продовжує проживати у ньому до теперішнього часу, що виключає можливість отримання коштів від його реалізації.
Твердження щодо отримання після смерті батька ОСОБА_51 . ОСОБА_3 отримала у спадок акції комбінату « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Читинська область) та трьох кімнатну квартиру у м. Чита, за які було отримано приблизно 50 000 доларів США , суд оцінює критично як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами.
Так, суд звертає увагу, що за наведеною версією подій зазначені акції нібито існували та перебували у спадковому майні батька ОСОБА_3 , а кошти в сумі 25 000 доларів були передані сестрою ОСОБА_3 , яка проживає на території Російської Федерації. За таких обставин у розпорядженні сторони об`єктивно існувала можливість отримати та надати хоча б базові документальні підтвердження факту існування відповідних цінних паперів, їх належності спадкодавцю або будь-яких дій щодо їх реалізації чи обміну, у тому числі у вигляді довідок, виписок, архівних документів або інших відомостей, що могли бути отримані сестрою як особою, яка безпосередньо брала участь у передачі коштів.
Однак матеріали справи не містять жодних документів, які б підтверджували як сам факт існування акцій «Балейзолото», так і їх належність батькові ОСОБА_3 , порядок їх переходу у спадщину або будь-які дії щодо їх подальшого обігу чи реалізації. Відсутність таких підтверджень у поєднанні з неможливістю перевірки походження заявлених коштів істотно знижує достовірність наведених пояснень.
Не підтвердженими є і пояснення щодо отримання у 2013 році 25 000 доларів США нібито від чоловіка сестри в рахунок компенсації за квартиру, яка залишилася сестрі в Російській Федерації. Зазначені обставини містять певні суперечності, оскільки відсутні будь-які дані про існування договору купівлі-продажу нерухомого майна, розрахункових документів, підтвердження права власності або інших юридично значимих підстав для передачі значної суми грошових коштів.
Окремо суд враховує, що вказані пояснення мають загальний характер, не містять конкретизації щодо способу передачі коштів, місця, часу, умов або будь-яких супровідних обставин, які могли б бути перевірені або підтверджені іншими доказами. За відсутності об`єктивних підтверджень такі твердження залишаються лише поясненнями заінтересованої особи.
Більш того, використання у відзиві на позовну заяву формулювань «приблизно 90 000 грн. доларів США», «приблизно 50 000 доларів США» свідчить про відсутність належного доказування та фактично є припущеннями сторони, а відповідно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Посилання відповідача на те, що з моменту отримання спадщини минуло 20 років і документи не збереглися, не може замінити належне доказування. Саме сторона, яка посилається на певні обставини як на підставу своїх заперечень, повинна їх довести. Втрата документів не створює презумпції існування коштів та не підтверджує їх походження.
Більш того, значна частина операцій, на які посилається відповідач, нібито пов`язана із відчуженням нерухомості та іншого цінного майна, щодо яких могли зберегтися відомості в державних реєстрах, архівах БТІ, нотаріальних архівах та інших джерелах.
Суд також вважає, що за наявності слідів обставин, на які посилається відповідачка ОСОБА_3 , військовий стан в Україні не став би перешкодою для їх передачі ОСОБА_3 , зокрема і від рідної сестри засобами електронного зв`язку або засобами поштового зв`язку через країни, не задіяні у війні.
Фактично відповідачі наводять версію, за якою з 2001 по 2013 рік ОСОБА_3 та її чоловік без жодних зусиль отримали у спадок/ в якості компенсації приблизно 140 тис доларів США (які не заощаджувались подружжям самостійно), до яких додались подальші їх трудові доходи, перетворені у доларові заощадження, з яких після смерті ОСОБА_8 у 2014 році залишились 60 тисяч доларів США. Також наведена суду версія свідчить про те, що родина взагалі не витрачала коштів, не здійснювала дороговартісних покупок аж до придбання автомобіля у 2018 році. Однак розумного пояснення яким саме чином станом на 2014 рік у сім`ї ОСОБА_52 за умов такої економії залишилось саме визначена сума у розмірі 60 тисяч доларів, та куди було витрачено 80 тисяч доларів спадкових коштів, суду не наведено. Окрім того в судових дебатах ОСОБА_3 наполягла на тому, що залишки таких заощаджень наявні у неї і досі.
Таким чином, наведені пояснення ОСОБА_3 щодо походження значних сум грошових коштів не підтверджені належними та допустимими доказами, є непослідовними та не узгоджуються з принципами звичайного фінансового обігу, що виключає можливість їх прийняття судом як достовірного підтвердження законного походження коштів.
З огляду на викладене суд відхиляє версію відповідачів про фінансову спроможність ОСОБА_3 придбати конкретне майно на певну дату, так як розміру законних її доходів, взятих судом до уваги, не вистачало для набуття таких активів.
Наявні у справі докази, надані ОСОБА_9 , свідчать про наявність слідів доларових заощаджень, проте на суму орієнтовно 10 000 доларів США (електронні додатки 20, 21 до вх. 18815/25-Вх від 29.04.2025). Суд приймає до уваги, що вказані відповідачкою доларові депозитні рахунки були закриті 20 та 22 травня 2020 року, а отримані кошти могли бути використані для купівлі об`єктів нерухомості. Проте, загальна позиція відповідачів у справі, які свою версію будували на правомірному набутті спірних активів повністю за законні доходи ОСОБА_3 , дистанціювання від майна, за очевидних ознак зворотнього, виключає можливість суду самостійно визначити частку ОСОБА_9 , внесену нею в купівлю активів за рахунок очевидно законних її доходів.
При аналізі фінансових трансакцій ОСОБА_2 підтверджено, що фактичні витрати (комунальні платежі, витрати на утримання тощо) на загадані об`єкти нерухомості здійснюються з її особистих банківських рахунків.
Так, за результатами аналізу руху коштів по банківському рахунку ОСОБА_2 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» (картковий рахунок № НОМЕР_15 ), встановлено систематичне здійснення платежів на користь ТОВ «ОК Затишок Сервіс» протягом 2020-2023 років, які надають послуги співвласникам багатоквартирних будинків АДРЕСА_28 та АДРЕСА_1 із призначенням платежу за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Зокрема, відповідні платежі здійснювалися у травні, червні, вересні, листопаді та грудні 2020 року; січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, серпні, вересні, жовтні та листопаді 2021 року; лютому, квітні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2022 року; а також у січні, лютому та березні 2023 року. Розмір платежів коливався від 53 грн. до 3927,75 грн. та мав регулярний характер. Загалом протягом досліджуваного періоду ОСОБА_2 здійснила на користь ТОВ «ОК Затишок Сервіс» платежі на загальну суму не менше як 25 857, 84 грн. за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Крім того, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 здійснювала оплату послуг водопостачання, а саме: 23 жовтня 2022 року - 257 грн; 18 листопада 2022 року - 161 грн; 16 січня 2023 року - 227 грн; 15 лютого 2023 року - 260 грн. Загалом було сплачено 905 грн. Окрім цього, 15 лютого 2023 року було сплачено за електропостачання у сумі 354,24 грн.
На підтвердження виконання зобов`язань щодо оплати послуг з комплексного обслуговування об`єктів ОСОБА_2 було сплачено на рахунок ОК «Комфорт Сіті Рибінський», який надає послуги для власників квартир житлового будинку АДРЕСА_25 , кошти у таких сумах: 25 квітня 2022 року - 5071,51 грн, 16 травня 2022 року - 4079,73 грн, 20 липня 2022 року 1361,65 грн, 20 серпня 2022 року - 1105,00 грн, 23 жовтня 2022 року - 1600,65 грн, 18 листопада 2022 року - 1137,65 грн та 21 грудня 2022 року - 1105,65 грн. Загальна сума сплачених ОСОБА_2 платежів становить 15 461,84 грн.
Окремо, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 протягом липня 2022 року - лютого 2023 року було сплачено за послуги електропостачання кошти на загальну суму 5 778,54 грн., зокрема: 20 липня 2022 року - 473,56 грн., 20 серпня 2022 року - 366,04 грн., 25 вересня 2022 року - 513,40 грн., 23 жовтня 2022 року - 324,28 грн, 18 листопада 2022 року - 513,40 грн., 21 грудня 2022 року - 1 362,16 грн. та 15 лютого 2023 року - 2 225,70 грн.
За адресою АДРЕСА_4 з вказаного рахунку ОСОБА_2 було сплачено за послуги інтернет 18 вересня 2023 року в сумі 191 грн.
За результатами аналізу руху коштів по банківському рахунку ОСОБА_2 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» (картковий рахунок № НОМЕР_16 ) також встановлено систематичне здійснення платежів на користь ТОВ «ОК Затишок Сервіс» протягом 2020-2023 років, які надають послуги співвласникам багатоквартирних будинків АДРЕСА_29 із призначенням платежу за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Зокрема, встановлено, що ОСОБА_2 у різні дати здійснювала платежі за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а саме: 11 липня 2020 року - 650,01 грн; 15 січня 2021 року - 2 001,00 грн; 15 квітня 2021 року - 103,78 грн; 20 липня 2021 року - 350,51 грн та 103,00 грн; 17 грудня 2021 року - 355,23 грн, 355,23 грн та 147,08 грн; 15 січня 2022 року - 110,13 грн, 355,23 грн та 355,23 грн; 27 березня 2022 року - 355,23 грн; 23 березня 2022 року - 355,23 грн; 25 серпня 2022 року -17,01 грн; 20 квітня 2023 року - 355,23 грн та 355,23 грн. Загальна сума зазначених платежів становить 6 222,14 грн.
Крім того, ОСОБА_2 у березні-квітні 2023 року здійснювала оплату житлово-комунальних послуг за адресом: АДРЕСА_2 , а саме: 23 березня 2023 року - 145 грн за електропостачання; 1 041 грн за спожитий газ; 511 грн за водопостачання; 326 грн та 937 грн за газ; 20 квітня 2023 року - 518 грн за водопостачання; 131 грн. за електропостачання; 801 грн та 401 грн за спожитий газ. Загальна сума зазначених платежів становить 4 810 грн.
За обслуговування об`єктів у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ОСОБА_2 здійснено такі платежі: 27 березня 2022 року 1 843,88 грн; 20 червня 2022 року 2 516,70 грн; 19 лютого 2023 року 1 105,65 грн; 23 березня 2023 року 1 041,65 грн; 20 квітня 2023 року - 1 137,65 грн. Загальна сума зазначених платежів становить 7 645,53 грн.
Характер, періодичність та тривалість здійснення зазначених платежів свідчать не про випадкове чи одноразове користування відповідним об`єктом нерухомості, а про наявність у ОСОБА_2 сталого та безпосереднього зв`язку із житлом або іншим об`єктом, обслуговування якого забезпечувалося ТОВ «ОК Затишок Сервіс», ОК «Комфорт Сіті Рибинський», КП «Дніпроводоканал». Здійснення комунальних та експлуатаційних платежів протягом тривалого періоду часу є характерною ознакою фактичного користування майном, забезпечення його утримання та несення відповідних витрат.
У свою чергу, за рахунком № НОМЕР_17 встановлено, що 22 травня 2023 року ОСОБА_3 було здійснено оплату на користь ТОВ «Затишок сервіс» у розмірі 355,23 грн.
За іншим рахунком № НОМЕР_18 встановлено, що ОСОБА_3 здійснювались платежі на користь ТОВ «Затишок сервіс» за утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, починаючи з 22 травня 2023 року і до 12 липня 2024 року.
Крім того, за адресою АДРЕСА_2 , Короткою було сплачено за водопостачання, газ та інші послуги починаючи з 21 червня 2023 року.
За обслуговування об`єктів у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ОСОБА_3 платежі здійснювались з 21 червня 2023 року по 12 липня 2024 року.
За комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_3 теж прослідковується оплата ОСОБА_3 з 21 червня 2023 року.
З 18 вересня 2023 року зафіксовано здійснення ОСОБА_3 платежів за комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_4 .
Посилання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на те, що до 2023 року комунальні та експлуатаційні платежі за вказані об`єкти нерухомості здійснювала ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 почала самостійно сплачувати такі платежі лише після того, як у 2023 році опанувала користування сервісом «Приват24», не знаходять свого підтвердження під час дослідження матеріалів справи та спростовуються встановленими фактичними обставинами.
Так, аналіз руху коштів за рахунком № НОМЕР_17 свідчить про те, що ОСОБА_3 користувалася сервісами дистанційного банківського обслуговування та здійснювала платежі за комунальні послуги через «Приват24» ще у 2019 році. Отже, твердження про те, що можливість самостійно проводити платежі з`явилася у неї лише у 2023 році внаслідок опанування відповідного програмного забезпечення, не відповідає фактичним даним.
Крім того, привертає увагу те, що початок систематичного здійснення ОСОБА_3 платежів за утримання будинків і споруд, комунальні послуги та обслуговування об`єктів нерухомості припадає саме на травень-червень 2023 року, тобто на період, який збігається у часі з проведенням моніторингу способу життя ОСОБА_1 . Така зміна моделі оплати витрат відбулася не після набуття ОСОБА_3 технічної можливості користуватися банківським застосунком, оскільки така можливість існувала щонайменше з 2019 року, а саме в період здійснення контрольних та перевірочних заходів щодо майнового стану сім`ї.
За наведених обставин пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо причин зміни платника комунальних та експлуатаційних платежів не узгоджуються з дослідженими доказами та мають ознаки спрямованості на надання альтернативного пояснення фактам, встановленим під час аналізу банківських операцій. Сукупність досліджених фінансових трансакцій свідчить, що зміна особи, яка здійснювала відповідні платежі, відбулася не внаслідок опанування ОСОБА_3 сервісу «Приват24», а збіглася у часі з початком моніторингу способу життя ОСОБА_1 , що ставить під сумнів достовірність наданих ними пояснень.
Крім того, суд проаналізував рух коштів ОСОБА_3 по окремих її рахунках, та встановив, що на банківський рахунок № НОМЕР_17 , який належить ОСОБА_3 , систематично надходили грошові кошти від осіб, які користувалися належним їй майном на умовах оренди.
Зокрема, ОСОБА_53 було перераховано на карту ОСОБА_3 наступні суми коштів: 14 вересня 2021 року - 15035, 18 грн., 11 лютого 2022 року - 18150,75 грн., 15 травня 2022 року -15384,62 грн., 23 червня 2022 року - 15524,84 грн, 17 липня 2022 року - 15560,9 грн., 24 серпня 2022 року - 16560,84 грн. На загальну суму 96 217,13 грн.
ОСОБА_54 було перераховано: 15 березня 2021 року - 3115,58 грн.; 13 квітня 2021 року - 3110 грн., 13 липня 2021 року - 3115,58грн., 13 серпня 2021 року - 3115,18 грн., 14 вересня 2021 року - 3618,09 грн.; 14 грудня 2021 року - 3663,32 грн., 17 січня 2022 року - 3626,13 грн.; 16 травня 2022 року - 3606, 03 грн.; 18 червня 2022 року - 3618,09 грн.; 17 липня 2022 року - 3618,09 грн.; 15 серпня 2022 року - 4120, 60 грн.На загальну суму 38 326,69 грн.
Від ОСОБА_55 були наступні надходження: 14 квітня 2020 року - 13472,36 грн., 16 червня 2020 року - 13718,59 грн., 17 вересня 2020 року - 12462,31 грн., 10 жовтня 2020 року -13266,33 грн., 11 листопада 2020 року - 14231,16 грн., 11 грудня 2020 року - 14582,92 грн.,14 січня 2021 року - 14341,71 грн., 19 лютого 2021 року - 16312,56 грн., 12 березня 2021 року - 15748,74 грн., 12 квітня 2021 року - 15075,38 грн., 20 червня 2021 року - 13718,59 грн., 10 липня 2021 року - 13065,33 грн., 11 серпня 2021 року - 12884,42 грн., 12 жовтня 2021 року - 15748,74 грн., 15 січня 2022 року - 17251,26 грн., 19 березня 2022 року - 17793,97 грн. На загальну суму 232 674,37 грн.
Також на вказаний рахунок від ОСОБА_56 був переказ 14 квітня 2021 року в сумі 16587,94 грн.
Таким чином, загальна сума грошових коштів, що надійшли на рахунок ОСОБА_3 від зазначених осіб, становить 383 806,13 грн., що, з врахуванням пояснень відповідачки, свідчить про систематичне отримання нею платежів від орендарів за користування майном.
У свою чергу, встановлено, що ОСОБА_3 здійснювала систематичні перекази грошових коштів зі банківського рахунку № НОМЕР_17 на рахунки, що належать ОСОБА_2 . Зокрема, на рахунок № НОМЕР_15 було перераховано: 13 березня 2021 року - 32 500 грн, 16 березня 2021 року - 3 000 грн, 13 жовтня 2021 року - 15 000 грн, 17 січня 2022 року - 2 500 грн, 19 травня 2022 року - 19 500 грн, 08 червня 2022 року - 29 980 грн, 23 червня 2022 року в сумі 355 грн., 20 липня 2022 року - 10 000 грн, 26 липня 2022 року - 5 000 грн та 24 серпня 2022 року - 18 000 грн.
Крім того, на рахунок № НОМЕР_19 , який також належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було перераховано: 17 січня 2022 року - 13 450 грн, 23 червня 2022 року - 8 294 грн., 05 серпня 2022 року - 15 000 грн, 15 серпня 2022 року - 4 000 грн, 17 серпня 2022 року - 8 000 грн, 12 вересня 2022 року - 800 грн та 13 вересня 2022 року - 4 300 грн.
Загалом у період з березня 2021 року по вересень 2022 року ОСОБА_3 перерахувала на банківські рахунки ОСОБА_2 грошові кошти на загальну суму 189 679 грн, що свідчить про систематичне переміщення значних сум коштів.
Крім того, аналіз руху коштів за рахунком № НОМЕР_18 свідчить, що ОСОБА_3 здійснювала систематичні перекази грошових коштів на банківські рахунки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Зокрема, на рахунок № НОМЕР_15 , який належить ОСОБА_2 , було перераховано кошти: 11 жовтня 2022 року - 1 000 грн, 21 жовтня 2022 року - 18 700 грн та 21 грудня 2022 року - 13 000 грн.
На рахунок № НОМЕР_19 , який також належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було перераховано: 05 листопада 2022 року - 2 967 грн, 17 листопада 2022 року - 10 000 грн, 24 листопада 2022 року - 2 000 грн, 06 січня 2023 року - 15 000 грн, 08 березня 2023 року - 4000 грн., 11 березня 2023 року - 16 500 грн, 18 березня 2023 року - 4 000 грн, 27 березня 2023 року - 19 600 грн, 11 квітня 2023 року - 12 439,83 грн, 18 квітня 2023 року - 3 000 грн, 23 квітня 2023 року - 14 000 грн та 26 квітня 2023 року - 19 900 грн.
Крім того, на рахунок № НОМЕР_20 , який належить ОСОБА_2 , було перераховано: 12 лютого 2023 року - 19 000 грн та 22 квітня 2024 року - 15 000 грн.
Також встановлено, що 21 січня 2023 року ОСОБА_3 було здійснено переказ грошових коштів у сумі 19 603 грн на рахунок № НОМЕР_21 , який належить ОСОБА_1 .
Загалом у період з жовтня 2022 року по квітень 2024 року ОСОБА_3 здійснила перекази грошових коштів на загальну суму 209 709,83 грн., з яких 190 106,83 грн. було перераховано на банківські рахунки ОСОБА_2 , а 19 603 грн - на банківський рахунок ОСОБА_1 . Зазначені операції мали систематичний характер.
Таким чином, аналіз руху коштів за банківськими рахунками ОСОБА_3 свідчить, що у період з березня 2021 року по квітень 2024 року вона систематично здійснювала перекази грошових коштів на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із належних їй банківських рахунків № НОМЕР_17 та № НОМЕР_18 .
Загальна сума коштів, перерахованих ОСОБА_3 на банківські рахунки ОСОБА_2 , становить 379 785,83 грн, а на банківський рахунок ОСОБА_1 - 19 603 грн.
Отже, вбачається, що ОСОБА_3 перерахувала на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грошові кошти на суму 399 388,83 грн.
Також загальний аналіз рахунків ОСОБА_3 свідчить про наявність у переліку контрагентів ОСОБА_4 .
Аналіз руху коштів ОСОБА_2 свідчить про систематичні перерахування коштів на рахунки ОСОБА_1 , а також їх спільних дітей. Також загальний аналіз рахунків ОСОБА_2 свідчить про наявність у переліку контрагентів ОСОБА_4 .
Аналіз руху коштів ОСОБА_1 свідчить, що він переміщав кошти між рахунками, здійснював переведення їх в готівку, витрачав на власні потреби (серед яких витрати на АЗС, один платіж у 2022 за оплату інтернет послуг ОСОБА_3 , покупки у м. Суми, м. Дніпро, м. Київ, тощо).
Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що на банківські рахунки ОСОБА_3 від орендарів майна надійшли грошові кошти на загальну суму 383 806,13 грн. Водночас аналіз руху коштів за рахунками ОСОБА_3 свідчить, що нею було перераховано на банківські рахунки ОСОБА_2 грошові кошти на загальну суму 379 785,83 грн, а на банківський рахунок ОСОБА_1 - 19 603 грн, тобто загалом 399 388,83 грн. Порівняння зазначених сум свідчить, що обсяг коштів, перерахованих ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , практично відповідає обсягу коштів, отриманих нею від орендарів.
За таких обставин наявні підстави для висновку, що грошові кошти, отримані ОСОБА_3 від орендарів за користування майном були спрямовані родині ОСОБА_1 , які використовувались ними для власних потреб.
Крім того, зазначені фінансові операції у сукупності з іншими встановленими у справі обставинами підтверджують, що об`єкти нерухомого майна були набуті ОСОБА_3 не для власних потреб та не у власних інтересах, а за дорученням та в інтересах ОСОБА_1 , та його дружини ОСОБА_2 , які фактично отримували доходи від їх використання через перерахування коштів від ОСОБА_3 , сплачених орендарями за користування таким майном.
Варто зазначити, що зазначені перекази здійснювалися через той самий додаток «Приват24», яким ОСОБА_3 користувалася і в березні 2021 року, а не лише з 2023 року, як про це вказували як ОСОБА_2 так і ОСОБА_3 .
Крім того, встановлено, що на банківський рахунок № НОМЕР_15 , який належить ОСОБА_2 , надходили також грошові кошти від орендарів об`єктів, які є предметами спору. Зокрема, від ОСОБА_53 надійшли перекази: 13 березня 2020 року в сумі 12 560 грн та 23 квітня 2022 року в сумі 16 630 грн, загалом на суму 29 190 грн. Від ОСОБА_57 06 жовтня 2022 року надійшов переказ у сумі 4 600 грн. Від ОСОБА_58 14 квітня 2022 року надійшли кошти в сумі 3 651 грн. Від ОСОБА_55 було отримано перекази: 13 травня 2020 року в сумі 14 570 грн та 13 травня 2021 року в сумі 14 200 грн, загалом на суму 28 770 грн.
Таким чином, загальна сума грошових коштів, що надійшли на рахунок ОСОБА_2 від зазначених осіб, становить 66 211 грн.
Доводи щодо здійснення розрахунків ОСОБА_3 за об`єкти нерухомості виключно шляхом сплати їх вартості готівкою не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, що регулює порядок готівкових розрахунків.
Відповідно до розділу ІІ пункту 6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148, суб`єкти господарювання мають право здійснювати готівкові розрахунки протягом одного дня у розмірі до 10 000 грн між собою та до 50 000 грн включно з фізичними особами.
Таким чином, здійснення розрахунків за договорами купівлі-продажу нерухомого майна, вартість яких становила 496 800 грн., 949 900 грн, 1 527 250 грн та 941 000 грн, виключно готівкою та одноразовим платежем на місці не відповідає встановленим Національним банком України обмеженням щодо готівкових розрахунків.
За таких обставин наведені твердження викликають обґрунтовані сумніви, оскільки значні суми платежів мали здійснюватися із дотриманням встановлених лімітів та з використанням безготівкових розрахунків, що, у свою чергу, повинно було б підтверджуватися відповідними банківськими документами про рух коштів.
Однак матеріали справи не містять жодних доказів проведення таких розрахунків у встановленому законом порядку, що додатково ставить під сумнів достовірність заявленої версії щодо джерел та способу оплати придбаного майна.
Суд також критично оцінює доводи представників відповідачів про те, що під час придбання нерухомого майна покупці, як правило, здійснюють розрахунки в іноземній валюті, тоді як у договорах купівлі-продажу ціна майна зазначається у гривні. Такі твердження не ґрунтуються на законі та не підтверджуються належними і допустимими доказами у цій справі. Суд звертає увагу, що частина активів набута у спосіб сплати пайових внесків в обслуговуючому кооперативі, тобто відчужувачем є юридична особа, яка зберігає кошти на банківських рахунках. В усіх проаналізованих договорах валютою договору є гривня.
Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Конституційне закріплення гривні як єдиної грошової одиниці держави визначає її особливий правовий статус як основного та загальнообов`язкового засобу здійснення розрахунків на території України.
Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України «Про платіжні послуги» гривня як грошова одиниця України є законним платіжним засобом в Україні та приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення платіжних операцій та розрахунків.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про валюту і валютні операції» гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні та приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків.
Таким чином, законодавство України виходить із презумпції здійснення розрахунків на території України саме у національній валюті. Вказані норми не лише визначають правовий статус гривні, а й встановлюють загальне правило щодо здійснення платежів та виконання грошових зобов`язань.
Суд також враховує, що відповідно до вимог законодавства обставини здійснення платежу підлягають підтвердженню належними доказами. Тому посилання відповідачів на нібито існуючу практику передачі готівкової іноземної валюти при укладенні договорів купівлі-продажу нерухомості саме по собі не може підтверджувати факт наявності у конкретної особи відповідних валютних коштів, їх законне походження, фактичне використання для придбання майна та розмір таких коштів. Більше того, прийняття позиції відповідачів фактично означало б можливість підтвердження будь-яких значних витрат посиланням на непідтверджені готівкові розрахунки в іноземній валюті без надання доказів отримання, зберігання та передачі таких коштів. Такий підхід суперечив би принципам доказування та нівелював би обов`язок сторони довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.
Щодо доходів ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_2 .
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходів та нарахованих податків за період 1 кв. 2019 року по 4 кв. 2023 року встановлено отримання ОСОБА_1 доходів на суму 1 301 631, 93 грн., з них утримано податків на суму 233 918, 17 грн., тобто прибуток складає 1 067 713, 76 грн. (том 4, а.с. 15-23).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходів та нарахованих податків за період 1 кв. 2019 року по 4 кв. 2023 року встановлено отримання ОСОБА_1 доходів на суму 1 329 461, 18 грн., з них утримано податків на суму 6 077, 15 грн., тобто прибуток складає 1 323 384, 03 грн. (том 4, а.с. 29-31).
Для визначення законних доходів ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_2 суд враховує відомості, що містяться у щорічних деклараціях ОСОБА_1 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019-2023 роки, а також інформацію, отриману від органів державної податкової служби та банківських установ.
Дослідженням щорічної декларації ОСОБА_1 за 2019 рік встановлено, що сукупний дохід сім`ї за звітний період становив 405 609 грн. Зазначена сума сформувалася за рахунок заробітної плати ОСОБА_1 за основним місцем роботи у розмірі 173 289 грн., доходу його дружини ОСОБА_2 від здійснення підприємницької діяльності у сумі 100 870 грн., подарунка у негрошовій формі 450 грн., позики ОСОБА_2 в сумі 47 000 грн., позики ОСОБА_2 в сумі 9 000 грн. та поворотної допомоги ОСОБА_2 в сумі 75 000 грн.
Водночас відповідно до розділу 12 декларації будь-які грошові активи у суб`єкта декларування та членів його сім`ї станом на 31 грудня 2019 року були відсутні. Таким чином, попри отримання доходів та залучення кредитних коштів, на кінець звітного року сім`я не мала заощаджень, які підлягали б декларуванню.
Згідно з розділом 13 декларації, упродовж звітного періоду сім`я мала фінансові зобов`язання перед банківською установою. Так, за кредитом ОСОБА_1 з початковим розміром зобов`язання 47 000 грн. протягом року було сплачено 27 091 грн. основної суми боргу та 3 312 грн. процентів, а залишок заборгованості станом на кінець року становив 11 825 грн. За кредитом ОСОБА_2 у сумі 9 000 грн. протягом року було сплачено 25 986 грн. основної суми боргу та 10 грн. процентів, при цьому залишок заборгованості на кінець звітного періоду складав 2146 грн. Крім того, за ОСОБА_2 обліковувалося інше фінансове зобов`язання у вигляді поворотної фінансової допомоги, отриманої 07 лютого 2019 року від ОСОБА_3 у сумі 150 000 грн.
Дослідженням щорічної декларації ОСОБА_1 за 2020 рік встановлено, що сукупний дохід сім`ї за звітний період становив не менше 866 678 грн. Зазначена сума сформувалася за рахунок заробітної плати ОСОБА_1 за основним місцем роботи у розмірі 211 625 грн., доходу його дружини ОСОБА_2 від здійснення підприємницької діяльності у сумі 497 609 грн., доходу від відчуження нерухомого майна у розмірі 90 900 грн., подарунка у негрошовій формі вартістю 544 грн., а також кредитних коштів, отриманих від ПАТ КБ «ПриватБанк», на загальну суму 66 000 грн, з яких 47 000 грн отримано ОСОБА_1 , а 19 000 грн - ОСОБА_2 .
Водночас відповідно до розділу 12 декларації будь-які грошові активи у суб`єкта декларування та членів його сім`ї станом на 31 грудня 2020 року були відсутні. Таким чином, попри отримання доходів та залучення кредитних коштів, на кінець звітного року сім`я не мала заощаджень, які підлягали б декларуванню.
Згідно з розділом 13 декларації, упродовж звітного періоду сім`я мала фінансові зобов`язання перед банківською установою. Так, за кредитом ОСОБА_1 з початковим розміром зобов`язання 47 000 грн. протягом року було сплачено 27 091 грн. основної суми боргу та 3 312 грн. процентів, а залишок заборгованості станом на кінець року становив 11 825 грн. За кредитом ОСОБА_2 у сумі 19 000 грн. протягом року було сплачено 81 754 грн. основної суми боргу та 1 572 грн. процентів, при цьому залишок заборгованості на кінець звітного періоду складав 4 998 грн. Крім того, за ОСОБА_2 обліковувалося інше фінансове зобов`язання у вигляді поворотної фінансової допомоги, отриманої 07 лютого 2019 року від ОСОБА_3 у сумі 150 000 грн (том 4, а.с. 40-46).
Відповідно до щорічної декларації за 2021 рік сукупний дохід сім`ї становив щонайменше 740 264 грн. До його складу увійшла заробітна плата ОСОБА_1 у загальному розмірі 334 320 грн, дохід ОСОБА_2 від підприємницької діяльності у сумі 400 грн, матеріальна допомога, отримана ОСОБА_2 від її матері ОСОБА_3 в розмірі 255 000 грн., а також матеріальна допомога ОСОБА_1 від його матері ОСОБА_59 в розмірі 150 000 грн., що в загальному розмірі 405 000 грн., а також подарунок у негрошовій формі вартістю 544 грн.
Як і в попередньому році, відповідно до розділу 12 декларації, грошові активи у суб`єкта декларування та членів його сім`ї станом на 31 грудня 2021 року були відсутні.
При цьому фінансові зобов`язання сім`ї продовжували існувати. За кредитним зобов`язанням ОСОБА_1 , яке виникло 01 січня 2019 року, розмір боргу на початок звітного періоду становив 105 000 грн. Протягом року було сплачено 203 060 грн. у рахунок погашення основної суми боргу та 13 054 грн. процентів, тоді як залишок заборгованості на кінець року становив 18 956 грн. За кредитом ОСОБА_2 із початковим розміром зобов`язання 19 000 грн. протягом року було сплачено 134 729 грн. основної суми боргу та 3 965 грн. процентів, а залишок боргу на кінець року складав 17 779 грн. Крім того, поворотна фінансова допомога у сумі 150 000 грн, отримана від ОСОБА_3 , залишалася непогашеною, а її розмір не змінився порівняно з початком року (том 4, а.с. 47-54).
З декларації за 2022 рік убачається, що сукупний дохід сім`ї становив щонайменше 937 764 грн. Вказана сума включала заробітну плату ОСОБА_1 у загальному розмірі 334 320 грн, дохід ОСОБА_2 від підприємницької діяльності у сумі 400 грн, матеріальну допомогу, надану ОСОБА_3 доньці ОСОБА_2 , у розмірі 355 000 грн, матеріальну допомогу, отриману ОСОБА_1 від матері ОСОБА_59 , у сумі 200 000 грн., подарунки у негрошовій формі на загальну суму 40 544 грн, а також державну допомогу в межах програми «єПідтримка» у розмірі 7 500 грн.
Разом із тим, станом на 31 грудня 2022 року грошові активи, які підлягали б декларуванню, у сім`ї були відсутні.
У цей же період сім`я продовжувала нести фінансові зобов`язання. За кредитом ОСОБА_1 протягом року було сплачено 213 178 грн. основної суми боргу та 10 957 грн. процентів, а залишок заборгованості на кінець року становив 24 158 грн. За кредитом ОСОБА_2 було сплачено 185 135 грн. основної суми боргу та 1 047 грн. процентів, при цьому залишок зобов`язання станом на кінець року фактично був погашений та становив лише 1 грн. Поворотна фінансова допомога, отримана від ОСОБА_3 , як і раніше, залишалася непогашеною та становила 150 000 грн (том 4, а.с. 55-63).
Згідно з декларацією за 2023 рік сукупний дохід сім`ї становив щонайменше 873 288 грн. Його джерелами були заробітна плата ОСОБА_1 у розмірі 267 922 грн., дохід ОСОБА_2 від підприємницької діяльності у сумі 129 822 грн, матеріальна допомога від ОСОБА_3 у розмірі 355 000 грн., матеріальна допомога від матері ОСОБА_1 - ОСОБА_59 у сумі 120 000 грн. та подарунок у негрошовій формі вартістю 544 грн.
Як і в попередні роки, відповідно до розділу 12 декларації будь-які грошові активи у суб`єкта декларування та членів його сім`ї станом на кінець 2023 року були відсутні.
Водночас сім`я продовжувала нести кредитні та інші фінансові зобов`язання. Так, за кредитом ОСОБА_1 протягом 2023 року було сплачено 119 352 грн. основної суми боргу та 9 152 грн. процентів, а залишок заборгованості на кінець року становив 40 959 грн. За кредитом ОСОБА_2 із розміром зобов`язання на початок року 85 000 грн. було сплачено 338 658 грн. основної суми боргу, тоді як залишок заборгованості на кінець року складав 14 178 грн.
Поворотна фінансова допомога, отримана від ОСОБА_3 у 2019 році, залишалася непогашеною та, як і раніше, становила 150 000 грн.
Крім того, у 2023 році у ОСОБА_2 виникло нове кредитне зобов`язання. Згідно з декларацією, 01 вересня 2023 року було отримано кредит у розмірі 100 000 грн. Протягом звітного року у рахунок погашення основної суми боргу сплачено 6 301 грн, відсотки за користування кредитом не сплачувалися, а залишок заборгованості на кінець року становив 24 587 грн. (том 4, а.с 64-72).
Оцінюючи наведені відомості у їх сукупності, суд приходить до висновку, що протягом 2019-2023 років сім`я ОСОБА_1 володіла достатнім рівнем фінансового забезпечення та щорічно отримувала значні доходи, загальний обсяг яких за досліджуваний період становив 3 823 603 грн,
Водночас аналіз декларацій свідчить про відсутність у сім`ї будь-яких задекларованих грошових активів станом на кінець кожного звітного року, незважаючи на стабільне отримання доходів та додаткових надходжень у вигляді матеріальної допомоги від близьких осіб. Одночасно сім`я постійно користувалася кредитними коштами, здійснювала значні платежі на погашення боргових зобов`язань та зберігала непогашені фінансові зобов`язання як перед банківською установою, так і перед фізичною особою.
Наведені обставини свідчать про те, що отримані доходи використовувалися переважно для забезпечення поточних потреб сім`ї, виконання кредитних зобов`язань та інших фінансових витрат без формування накопичень, які підлягали б декларуванню. При цьому наявність протягом тривалого часу непогашених боргових зобов`язань, а також регулярне отримання матеріальної допомоги від третіх осіб свідчать про залежність фінансового становища сім`ї від залучених коштів та зовнішньої фінансової підтримки.
Таким чином, матеріали декларацій не містять відомостей про накопичення сім`єю значних грошових активів або заощаджень упродовж 2019-2023 років, натомість підтверджують наявність постійного боргового навантаження та використання отриманих доходів переважно на споживчі потреби й обслуговування фінансових зобов`язань.
З огляду на те, що спірне нерухоме майно придбавалось та оформлювалось на ОСОБА_3 за участі ОСОБА_2 , однак вигоду з його використання через механізм передачі коштів до ОСОБА_2 , отримував ОСОБА_1 та їх спільні діти, останні проживали однією сім`єю, вели спільний бюджет, очевидним є зв`язок ОСОБА_1 , як особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з вказаними активами через режим спільної сумісної власності подружжя, а тому суд робить висновок, що таке набуття було здійснено: за дорученням ОСОБА_1 , а також, що він може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом права розпорядження ними.
З огляду на те, що спірне рухоме майно придбавалось за очевидної участі ОСОБА_2 та формально оформлювалось на ОСОБА_4 , який є близьким другом саме ОСОБА_1 та до якого останній міг звернутись із проханням придбати транспортний засіб у тому числі за надані кошти, з метою користування ОСОБА_2 , останні проживали однією сім`єю, вели спільний бюджет, очевидним є зв`язок ОСОБА_1 , як особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з вказаними активами через режим спільної сумісної власності подружжя, а тому суд робить висновок, що таке набуття було здійснено: за дорученням ОСОБА_1 , а також, що він може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Відповідність заявлених позивачем об`єктів ознакам активу у розумінні частини другої статті 290 ЦПК України з огляду на різницю між їх вартістю та законними доходами особи
Суд прийшов до висновку, що протягом 2019-2023 років подружжям ОСОБА_11 було набуто активів на загальну суму 7 029 521 грн, а саме:
нежитлове приміщення № 110 площею 18,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 496 800 грн, право власності зареєстровано 21.03.2020;
квартиру площею 59 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 949 900 грн, право власності зареєстровано 28.08.2020;
квартиру площею 55,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 1 537 250 грн, право власності зареєстровано 24.12.2021;
квартиру площею 44 кв.м за адресою: АДРЕСА_4 , вартістю 941 000 грн, право власності зареєстровано 02.05.2023;
автомобіль Lexus RX 350, 2022 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 3 104 571 грн, придбаний 13.06.2023.
Згідно з декларацією за 2019 рік сукупний дохід сім`ї становив 405 609 грн. При цьому станом на 31 грудня 2019 року будь-які грошові активи у суб`єкта декларування та членів його сім`ї були відсутні. Крім того, сім`я мала фінансові зобов`язання, зокрема кредитні борги та поворотну фінансову допомогу в розмірі 150 000 грн.
Таким чином, документально підтверджені накопичення, за рахунок яких могло бути придбано нежитлове приміщення вартістю 496 800 грн. станом на 21 березня 2020 року, відсутні. Навіть за умови використання всього сукупного доходу сім`ї за 2019 рік його розмір був меншим за вартість об`єкта на 91 191 грн. (496 800 грн - 405 609 грн = 91 191 грн).
З декларації за 2020 рік встановлено, що сукупний дохід сім`ї становив 866 678 грн. Водночас станом на 31 грудня 2020 року грошові активи сім`ї були відсутні.
Квартира за адресою: АДРЕСА_2 була придбана 28 серпня 2020 року за 949 900 грн. Вартість цього об`єкта перевищувала сукупний дохід сім`ї за весь 2020 рік на 83 222 грн. (949 900 грн - 866 678 грн = 83 222 грн). З урахуванням того, що придбання відбулося у серпні 2020 року, тобто до завершення звітного року та отримання всіх доходів за цей період, а також з урахуванням відсутності задекларованих заощаджень, наявні деклараційні дані не підтверджують фінансової можливості придбання зазначеного активу виключно за рахунок задекларованих доходів.
З декларації ОСОБА_1 за 2021 рік встановлено, що сукупний дохід сім`ї за звітний період становив 740 264 грн, до складу якого увійшли заробітна плата ОСОБА_1 , дохід від підприємницької діяльності ОСОБА_2 , а також матеріальна допомога, отримана від близьких родичів.
Разом із тим 24 грудня 2021 року було набуто квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 1 537 250 грн.
Вартість зазначеного об`єкта перевищувала сукупний дохід сім`ї за 2021 рік на 796 986 грн (1 537 250 грн - 740 264 грн = 796 986 грн).
При цьому відповідно до декларацій за 2019, 2020 та 2021 роки будь-які грошові активи у суб`єкта декларування та членів його сім`ї станом на кінець кожного звітного року були відсутні. Таким чином, деклараційні дані не підтверджують наявності заощаджень або накопичених коштів, які могли б бути використані для фінансування придбання вказаної квартири.
Крім того, у зазначений період сім`я продовжувала нести фінансові зобов`язання перед банківськими установами та іншими особами, що додатково свідчить про відсутність вільних фінансових ресурсів у розмірі, необхідному для придбання активу вартістю 1 537 250 грн.
За таких обставин відомості, відображені у деклараціях, не підтверджують наявності у сім`ї законних доходів та накопичень, достатніх для придбання або фінансування придбання зазначеної квартири.
Аналогічно, згідно з декларацією за 2023 рік сукупний дохід сім`ї становив 873 288 грн.
Водночас 02 травня 2023 року було набуто квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , вартістю 941 000 грн.
Вартість зазначеної квартири перевищувала сукупний дохід сім`ї за 2023 рік на 67 712 грн (941 000 грн - 873 288 грн = 67 712 грн).
При цьому відповідно до декларацій за 2019-2023 роки будь-які грошові активи у суб`єкта декларування та членів його сім`ї були відсутні, що не підтверджує наявності накопичених коштів від доходів попередніх років. Крім того, сім`я продовжувала нести кредитні та інші фінансові зобов`язання.
За таких обставин задекларовані доходи сім`ї не підтверджують наявності достатніх фінансових ресурсів для придбання або фінансування придбання зазначеного об`єкта нерухомості.
Крім того, 13 червня 2023 року було набуто автомобіль Lexus RX 350, 2022 року випуску, вартістю 3 104 571 грн.
Вартість зазначеного автомобіля перевищувала сукупний дохід сім`ї за 2023 рік на 2 231 283 грн (3 104 571 грн - 873 288 грн = 2 231 283 грн).
Водночас будь-які грошові активи, які могли б свідчити про наявність накопичень, у деклараціях за попередні роки відсутні. Навпаки, декларації містять відомості про існування кредитних зобов`язань та інших боргових зобов`язань сім`ї.
Таким чином, відомості декларацій не підтверджують наявності у сім`ї законних доходів та накопичень, достатніх для придбання або фінансування придбання автомобіля Lexus RX 350 вартістю 3 104 571 грн.
Отже, аналіз відомостей, наведених у щорічних деклараціях ОСОБА_1 за 2019-2023 роки, а також інших доказів, наявних у матеріалах справи, свідчить про відсутність документально підтверджених законних джерел доходів і накопичень, достатніх для набуття активів загальною вартістю 7 029 521 грн.
Сукупний задекларований дохід сім`ї за вказаний період становив 3 823 603 грн, тоді як вартість набутого майна перевищує цю суму щонайменше на 3 205 918 грн. При цьому наведений розрахунок здійснений без урахування поточних витрат сім`ї та коштів, спрямованих на виконання кредитних та інших фінансових зобов`язань.
Суд також враховує, що протягом усього досліджуваного періоду у суб`єкта декларування та членів його сім`ї були відсутні грошові активи, які підлягали декларуванню. У деклараціях не відображено наявності готівкових коштів, банківських вкладів чи інших заощаджень, здатних забезпечити придбання спірного майна. Водночас сім`я систематично несла витрати, пов`язані з обслуговуванням кредитних зобов`язань та поверненням залучених коштів, що додатково обмежувало її реальні фінансові можливості.
За таких обставин сукупність досліджених доказів не підтверджує наявності у ОСОБА_1 та членів його сім`ї достатніх законних доходів для набуття транспортного засобу та об`єктів нерухомості, які є предметом спору. Вартість зазначених активів істотно перевищує обсяг підтверджених законних надходжень сім`ї, а джерела походження коштів у відповідній частині належними та допустимими доказами не підтверджені.
Ураховуючи викладене, суд доходить висновку, що у 2019-2023 роках ОСОБА_1 об`єктивно не мав достатніх законних фінансових можливостей для набуття спірних активів, а тому такі активи є необґрунтованими у розумінні положень глави 12 ЦПК України.
Стандарт доказування
Відповідно до частини четвертої статті 89 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з доказами іншої сторони. Таким чином, у даній категорії справ застосовується стандарт доказування "переваги більш вагомих доказів" (preponderance of the evidence), що передбачає необхідність доведення факту з імовірністю його існування більшою, ніж протилежна.
Використаний у національній правовій системі термін "більша переконливість доказів" означає наявність розумних підстав вважати, що певний факт скоріше мав місце, ніж ні. Зазначений стандарт доказування вимагає від суду порівняти сукупність доказів, наданих позивачем і відповідачем, та визначити, чия доказова база є більш вагомою та переконливою. При чому у концепції більшої переконливості доказів оцінці підлягають не лише докази в класичному розумінні - письмові, речові, електронні докази, висновки експертів і показання свідків, а й послідовність, логічній і правдоподібність (неправдоподібність) доводів сторін, якими вони оперують при поясненні змісту тих чи інших доказів і їх значення для вирішення спору. Як доказування зв`язку суб`єкта декларування з активом (ствердження чи заперечення способу набуття), так і доказування необґрунтованості активу за вартісним критерієм, у кінцевому рахунку може зводитись не тільки і не стільки до надання кожною з протилежних сторін своєї сукупності доказів на підтвердження своєї позиції, які суд має зважити (співставити), і визначити ту сторону, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони, скільки до співставлення версій сторін, пояснення ними фактів, встановлених на підставі загальної сукупності доказів, наданих суду. Вирішення судом питання «переваги більш вагомих доказів» або «балансу імовірностей» в такому випадку може трансформуватися в питання - яка з протилежних версій сторін видається більш переконливою (правдоподібною) і такою, що заслуговує на довіру.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України принцип змагальності покладає на сторони обов`язок надання доказів для підтвердження своїх вимог чи заперечень. Водночас цей принцип не зобов`язує суд автоматично вважати доведеними факти, на які посилається сторона, без належного їх підтвердження. Судова практика Верховного Суду підтверджує, що у таких справах важливим є не лише подання достатньої кількості доказів, але й забезпечення їх належності, допустимості, достовірності, в щодо сукупності доказів - логічності, достатності та взаємного зв`язку.
При дослідженні матеріалів справи Суд встановив, що версія Позивача у сукупності з наданими доказами відповідає стандарту більшої переконливості. Зокрема, під час судового розгляду підтверджено позицію Позивача про наявність зв`язку спірних активів з суб`єктом декларування та необґрунтованості його набуття. Відповідачі та їх представники, у свою чергу, не надали достатніх та переконливих доказів для спростування доводів позивача щодо необґрунтованості набуття спірних активів, хоча сукупність представлених ними доказів є значною.
Загальний висновок суду за результатом розгляду справи
За результатами судового розгляду, на підставі оцінки сукупності досліджених доказів, суд дійшов висновку про наявність належного зв`язку спірних об`єктів нерухомого майна з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - ОСОБА_1 , а також про те, що законні доходи відповідачів є меншими, ніж вартість цих активів, що відповідає критерію, закріпленому частиною другою статті 290 ЦПК України.
Крім того, колегія суддів встановила, що набуття спірного майна здійснювалося за дорученням зазначеної особи, та вона може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Водночас судом не встановлено, що грошові кошти, за рахунок яких було придбано спірні активи, походять із законних доходів як самого ОСОБА_1 та членів його сім`ї, так і третіх осіб, на яких посилаються відповідачі.
Отже вище зазначені активи, які є предметом судового розгляду, підлягають визнанню необґрунтованими у розумінні ст. 291 ЦПК України.
Статтею 292 ЦПК України передбачено, що активи, визнані судом відповідно до статті 291 цього Кодексу необґрунтованими, стягуються в дохід держави. Якщо суд відповідно до статті 291 цього Кодексу визнає необґрунтованими частину активів, в дохід держави стягується частина активів відповідача, яка визнана необґрунтованою, а у разі неможливості виділення такої частини - її вартість. У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов`язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів.
Стягнення в дохід держави активів, визнаних судом необґрунтованими, або інших активів відповідачів, які відповідають вартості необґрунтованих активів, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження (ч. 4 ст. 292 ЦПК України).
Тобто зазначені норми орієнтують суд на стягнення самого активу (його частини) у разі визнання його необґрунтованим. І лише неможливість виділення частини активу у разі його неподільності передбачає можливість стягнення його вартості. Частиною 2 ст. 183 ЦК України передбачено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
У позовній заяві позивач просить стягнути солідарно в дохід держави з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 необґрунтовані активи.
Згідно зі статтею 541 ЦК України солідарне зобов`язання виникає у випадках, встановлених договором або законом. Будь-яких особливостей щодо солідарної відповідальності відповідачів у справах про визнання необґрунтованими активів закон не містить. Також вказані правовідносини не є договірними.
Враховуючи загальні положення ст. 541 ЦК України та ст. 292 ЦПК України, такі необґрунтовані активи не можуть бути стягнуті з відповідачів солідарно. Колегія суддів вважає, що необґрунтовані активи, а саме: автомобіль марки Lexus RX 350, 2022 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_5 , а також нежитлове приміщення 110, загальна площа - 18,4 м?, адреса: АДРЕСА_1 ; житлову квартиру, загальна площа - 59 м?, адреса: АДРЕСА_2 ; житлову квартиру, загальна площа - 55,9 м?, адреса: АДРЕСА_3 ; житлову квартиру, загальна площа - 44 м?, адреса: АДРЕСА_4 , які на праві власності належать ОСОБА_3 , підлягають стягненню в дохід держави, а тому в солідарному стягненні цих активів, слід відмовити.
Щодо інших доводів та доказів відповідачів.
Доводи про те, що ОСОБА_1 ні прямо, ні опосередковано не є та ніколи не був власником активів, щодо яких заявлено позовні вимоги, а також про те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та інші особи не набували такі активи за його дорученням чи в його інтересах, спростовуються сукупністю встановлених у справі обставин.
Зокрема, з аналізу руху коштів за наданими суду банківськими рахунками ОСОБА_3 суд встановив отримання нею від орендарів спірних об`єктів нерухомості вказаної вище суми грошових коштів, які майже у повному обсязі були перерахована на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що свідчить про фактичне спрямування доходів, отриманих від використання спірних активів, на користь членів сім`ї ОСОБА_11 . Подальший рух коштів між подружжям свідчить про їх перемішування та використання в інтересах сім`ї на та власні потреби. Систематичне отримання ОСОБА_2 коштів, джерелом яких були платежі орендарів за користування спірними об`єктами нерухомості, свідчить про фактичний вплив на долю доходів від цих активів та отримання вигоди від їх використання незалежно від формального оформлення права власності на інших осіб.
Також спростовуються доводи про відсутність у ОСОБА_1 будь-якого зв`язку зі спірним транспортним засобом. Незважаючи на те, що автомобіль був оформлений на осіб із близького оточення сім`ї ОСОБА_1 , саме члени його сім`ї брали безпосередню участь у його придбанні, отриманні та подальшому використанні. Зокрема, ОСОБА_2 була зазначена контактною особою під час оформлення автомобіля, отримувала його від продавця та систематично користувалася ним, що підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, як щодо спірних об`єктів нерухомості, так і щодо транспортного засобу, формальне оформлення права власності на інших осіб не виключає фактичного контролю, користування та отримання економічної вигоди з боку сім`ї ОСОБА_1 . Сукупність наведених обставин свідчить про наявність фактичного зв`язку ОСОБА_1 зі спірними активами та спростовує доводи про його повну відсутність.
Твердження представника відповідача про те, що позивач нібито неправильно визначив ціну позову через використання ціни договору замість «вартості» майна, є помилковим та не відповідає змісту ст. 290 ЦПК України.
Юридичний аналіз ч. 2 ст. 290 ЦПК України свідчить про те, що під час вирішення питання про наявність необґрунтованих активів суд порівнює вартість набутого активу із законними доходами. Для визначення вартості активів, зазначених у частині другій цієї статті, застосовується вартість їх набуття, а у разі їх набуття безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, мінімальна ринкова вартість таких або аналогічних активів на дату набуття (ч. 3 ст. 290 ЦПК України). При цьому для цілей глави 12 ЦПК України визначальним є фактичний обсяг коштів, витрачених на набуття активу, тобто реальна сума, сплачена набувачем, а не абстрактна оціночна вартість майна. Саме тому при дослідженні фінансової спроможності особи підлягає встановленню не ринкова чи експертна вартість об`єкта, а сума коштів, яку особа фактично використала для його придбання.
Зазначене повністю узгоджується із правовою природою інституту визнання активів необґрунтованими, оскільки предметом перевірки є джерело коштів, використаних для набуття активу.
Отже, якщо ОСОБА_3 сплатила за квартиру, загальною площею 55, 9 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . - 1 537 250 грн., то саме ця сума характеризує фактичні витрати на придбання активу та підлягає співставленню із законними доходами останньої. Посилання представника відповідача на те, що у договорі купівлі-продажу квартири від 24 грудня 2021 року також міститься оціночна вартість 1 279 314, 48 грн. не спростовує факту витрачення саме 1 537 250 грн.
Більше того, використання меншої оціночної вартості фактично призвело б до штучного заниження обсягу витрат, понесених при придбанні активу.
Також суд відхиляє твердження представника відповідачів про порушення порядку проведеного моніторингу. Відповідачі покликаються на те, що моніторинг способу, який передбачений ЗУ «Про запобігання корупції» проводиться лише щодо суб`єктів декларування, однак довідки отримувалися і щодо ОСОБА_3 і щодо ОСОБА_4 , які не є суб`єктами декларування, а відтак вони не можуть братись до уваги.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 51-4 Закону України «Про запобігання корупції», Національне агентство з питань запобігання корупції здійснює моніторинг способу життя виключно щодо суб`єктів декларування.
З аналізу наведених норм убачається, що моніторинг способу життя є спеціальною превентивно-контрольною процедурою, предметом якої є встановлення відповідності рівня життя, витрат та набутого майна саме суб`єкта декларування задекларованим ним відомостям.
Отже, виключним об`єктом моніторингу способу життя є суб`єкт декларування, у даному випадку ОСОБА_1 , на якого поширюється дія антикорупційного законодавства щодо декларування.
Водночас під час здійснення такого моніторингу Національне агентство вправі досліджувати обставини, що стосуються походження активів, руху майна та способів його набуття, у тому числі із залученням відомостей щодо третіх осіб, якщо такі обставини мають значення для встановлення фактичного рівня життя суб`єкта декларування та відповідності його задекларованим даним.
У ході проведення моніторингу способу життя щодо ОСОБА_1 як суб`єкта декларування було встановлено обставини, які могли свідчити про можливе набуття окремих активів іншими фізичними особами, зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які не є суб`єктами декларування, однак належать до членів сім`ї та близьких осіб декларанта.
Зазначені обставини досліджувалися виключно в межах перевірки джерел походження майна та оцінки реального майнового стану суб`єкта декларування, і не змінюють предмета та суб`єкта моніторингу способу життя, визначених законом.
Суд у даній справі з огляду на сукупність доказів та версій, які озвучені позивачем, відповідачами та третьою особою прийшов до переконання, що версії відповідачів та третьої особи щодо набуття майна за рахунок їх законних доходів є неправдоподібними, суперечливими, та спростовуються матеріалами справи. Суд надав відповіді на всі основні питання та аргументи сторін та здійснив свої висновки, на користь позивача - Держави Україна. Надані відповідачами докази, які безпосередньо не проаналізовані у судовому рішенні, безумовно були предметом ретельної оцінки суду при перевірці усіх обставин справи, проте загальних висновків суду не спростували, відтак суд окремо та в сукупності їх не аналізує.
До прикладу, доводи відповідача про супровід ОСОБА_2 . ОСОБА_3 через незадовільний стан здоров`я суд вважає неспроможними, з огляду на те, що поведінка ОСОБА_3 , яку вона демонструвала у судовому засіданні, вказує на те, що попри вади слуху остання не може вважатись такою, що не може самостійно вчиняти значимі дії чи не в повній мірі розуміти їх значення.
Версія відповідача про наявність змови щодо його переслідування працівниками правоохоронних органів не містить належного обґрунтування, а саме її причини. ОСОБА_1 позиціонував себе як законослухняний громадянин, чесний та добросовісний працівник податкових органів, а відтак природнім є те, жодних причин для такого можливого переслідування не може існувати.
Формальні недоліки позовної заяви, недоліки роботи прокурора САП, на які посилались відповідачі, не зумовлюють відмови у позові, так як необґрунтованість набутих активів знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
Щодо клопотань представника ОСОБА_1 - адвоката Мовчана В.І. про визнання доказів недопустимими.
Наведені у клопотаннях та запереченнях доводи про те, що лист Четвертого оперативного відділу ТУ ДБР у м. Полтаві від 19 серпня 2024 року № 35089-24/15-03-4 був направлений не «уповноваженим суб`єктом», що отримана ОСББ інформація, довідки ДМС є «недопустимим доказом», про відсутність повноважень у працівника ДБР ОСОБА_60 не заслуговують на увагу виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України недопустимими є лише ті докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обов`язок доведення факту незаконності покладається на сторону, яка заявляє про недопустимість доказу. Однак, представник відповідача обмежується лише припущеннями про можливі порушення, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Представник відповідача помилково ототожнює особу, яка безпосередньо підписала або направила запит, із суб`єктом повноважень органу державної влади.
Відповідно до ст. 6, 8 ЗУ «Про Державне бюро розслідувань» ДБР уповноважене вживати заходів щодо виявлення необґрунтованих активів та збору їх доказів їх необґрунтованості.
Працівники ДБР діють не від власного імені, а від імені відповідного державного органу в межах наданих службових повноважень. Сам по собі факт підписання запиту оперативним працівником не свідчить про його незаконність, якщо такий запит був сформований та направлений у межах виконання доручення компетентного органу.
Доводи про нібито упередженість працівників ДБР є оціночними судженнями та не підтверджені жодними належними доказами. Дії посадових осіб вважаються законними, доки інше не встановлено у визначеному законом порядку.
Адвокат Мовчан В.І. вибірково тлумачить положення ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність», залишаючи поза увагою спеціальні норми ЗУ «Про Державне бюро розслідувань».
Так, відповідно до п. 8-1 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про Державне бюро розслідувань» та ч. 5 ст. 290 ЦПК України Державне бюро розслідувань вживає заходів щодо виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості у порядку та в межах компетенції, визначених законодавством. Пунктом 2-1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про Державне бюро розслідувань» встановлено, що Державне бюро розслідувань уповноважене безоплатно одержувати за письмовим запитом інформацію, необхідну у справах щодо виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості.
Отже, законодавець спеціально наділив Державне бюро розслідувань повноваженнями отримувати інформацію від юридичних осіб незалежно від того, чи здійснюється кримінальне провадження, оперативно-розшукова діяльність або інші передбачені законом функції.
Тому сам факт направлення письмового запиту до ОСББ не свідчить про перевищення повноважень.
Представник відповідача - адвокат Мовчан В.І. в своєму клопотанні зазначає, що оперативний підрозділ не може посилатися на положення Цивільного процесуального кодексу щодо виявлення необґрунтованих активів. Однак, вказана позиція ігнорує правову природу інституту цивільної конфіскації необґрунтованих активів. Главою 12 ЦПК України передбачено спеціальний порядок розгляду справ про визнання активі необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави. При цьому саме Державне бюро розслідувань є одним із суб`єктів, які відповідно до ЗУ «Про Державне бюро розслідувань» здійснюють виявлення таких активів та збір доказів їх необґрунтованості для подальшого звернення прокурора до суду.
Таким чином, посилання Державного бюро розслідувань на норми ЦПК України не виходить за межі його компетенції, а навпаки безпосередньо пов`язане з виконанням функцій, покладених на нього законом.
Твердження адвоката Мовчана В.І. зводяться до того, що ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» не містить підстав для направлення листа від 19 серпня 2024 року № 35089-24/15-03-4. Разом з тим, запит був обумовлений здійсненням повноважень щодо виявлення необґрунтованих активів, визначених Законом України «Про Державне бюро розслідувань», а право на отримання відповідної інформації прямо передбачене спеціальним законодавством.
Посилання на те, що відповідь ОСББ «К12» є недопустимим доказом, є безпідставним, оскільки питання допустимості доказів належить до виключної компетенції суду та вирішується ним під час оцінки доказів у справі. Сам факт можливих сумнівів щодо порядку отримання інформації не означає автоматичного визнання доказу недопустимим. Більше того, у справах про визнання активів необґрунтованими застосовуються правила цивільного судочинства, де оцінка доказів здійснюється за критерієм належності, допустимості, достовірності та достатності у їх сукупності.
Посилання представника відповідача Мовчана В.І. на п. 2-1 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про Державне бюро розслідувань» та висновок про те, що право направляти письмові запити мають виключно: директор ДБР, його уповноважений заступник, директор ТО ДБР або їх уповноважені заступники, також не підлягає до задоволення. Так, вказана норма закону визначає коло посадових осіб, за письмовими запитами яких інформація підлягає обов`язковому наданню, але не містить прямої заборони щодо направлення відповідних запитів іншими посадовими особами ДБР, які діють у межах своїх функціональних обов`язків. Тому сам по собі факт підписання запиту начальником оперативного відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава Кацарєвим А. не доводить відсутність у нього відповідних делегованих повноважень. Для доведення незаконності підписання запиту не уповноваженою особою, необхідно встановити відсутність такого уповноваження, а не просто послатися на не зазначення його посади у статті.
Більш того, в даному випадку доказом є не лист ДБР, а надана ОСББ інформація, тобто ОСББ сформувало відповідь, підтвердило викладені відомості та надано документи. Відтак, достовірність таких відомостей не залежить від того, хто саме підписав запит.
Посилання на вимоги ДСТУ 4163:2020 не може бути підставою для визнання доказу недопустимим. ДСТУ 4163:2020 регулює правила оформлення документів. Водночас, ЦПК України не встановлює, що документ автоматично стає недопустимим доказом через відсутність окремих реквізитів.
Також адвокат Мовчан В.І. посилається на ч. 1 ст. 78 ЦПК України, однак жодного порушення закону він не довів.
Підсумовуючи наведене суд вказує, що посилання адвоката Мовчана В.І. на незаконність листа ДБР ґрунтуються переважно на ототожненні діяльності щодо виявлення необґрунтованих активів виключно з оперативно-розшуковою діяльністю. При цьому ігноруються спеціальні положення ст. 6 та 7 ЗУ «Про Державне бюро розслідувань», які прямо надають ДБР право здійснювати виявлення необґрунтованих активів та отримувати необхідну інформацію. Відтак, твердження про те, що Четвертий оперативний відділ ТУ ДБР діяв поза межами компетенції, а відповідь ОСББ є недопустимим доказом, не випливає безпосередньо із закону та не може вважатися належно доведеним. Для такого висновку необхідно встановити конкретне порушення норм закону, а не лише висловити незгоду з правовою позицією Державного бюро розслідувань. Крім того, навіть гіпотетичні недоліки в оформленні запиту не впливають на достовірність інформації, добровільно наданої ОСББ «К12». З огляду на викладене відсутні правові підстави для визнання відповіді ОСББ «К12» недопустимим доказом у розумінні ст. 76 та 78 ЦПК України.
Вказане також стосується і тверджень сторони захисту про визнання відповіді ОК «Комфорт Сіті Рибінський`вих № 1/21-08 від 21 серпня 2024 року та відповіді ТОВ «ОК Затишок Сервіс» вих. № 137 від 28 серпня 2024 року недопустимими доказами, оскільки його доводи в цій частині є ідентичними (том 6, а.с. 86-99).
Інформаційні картки ДМС підтверджують лише фактичні дані про особу, які учасники справи не оспорювали, а тому необхідності визнавати такі дані недопустимими немає.
Доводи відповідачів про неправомірність проведення повторного моніторингу способу життя є необґрунтованими та не ґрунтуються на вимогах законодавства.
У вказаній справі щодо ОСОБА_1 моніторинг способу життя здійснювався двічі: у період з 14.04.2023 та до 12.10.2023, а також з 05.12.2023 по 22.07.2025 (електронні додатки до вх№ 26119/26 Вх від 25.05.2026 т. 7 а.с. 211-213). За результатом висновку від 16.10.2023 не встановлено невідповідності рівня задекларованим майну і доходам (т.8 а.с. 305). В межах повторного моніторингу прокурором САП отримані матеріали, на підстав яких він звернувся із даним позовом до суду.
Насамперед слід зазначити, що чинне законодавство не містить заборони на проведення повторного моніторингу способу життя щодо однієї й тієї ж особи. Так само відсутні положення, які б обмежували уповноважений орган у праві здійснювати додаткові заходи контролю у разі надходження нової інформації, виявлення нових обставин, отримання додаткових документів або необхідності перевірки вже встановлених фактів. Моніторинг способу життя за своєю правовою природою є формою аналітичного контролю, спрямованою на встановлення відповідності рівня життя суб`єкта декларування та членів його сім`ї наявним у них майновим правам і законним доходам. Такий контроль не є одноразовою процесуальною дією, результат якої унеможливлює подальше дослідження відповідних обставин. Навпаки, характер цього заходу передбачає можливість постійного аналізу, уточнення та зіставлення інформації, отриманої з різних джерел.
Сам факт проведення повторного моніторингу не свідчить про незаконність, помилковість чи необґрунтованість попереднього моніторингу. Проведення додаткового або повторного дослідження певних обставин саме по собі не означає, що попередні висновки були неправильними або недостовірними. Повторний моніторинг може бути зумовлений необхідністю уточнення окремих фактів, перевірки нововиявлених відомостей, збору додаткових доказів, підтвердження або спростування наявних даних, а також забезпечення повноти та всебічності дослідження обставин.
Більше того, повторне здійснення моніторингу способу життя узгоджується із принципами повноти, об`єктивності та всебічності встановлення фактичних обставин. Уповноважений орган не лише має право, а й зобов`язаний вживати заходів для отримання максимально повної та достовірної інформації, необхідної для належного виконання покладених на нього функцій. Відмова від проведення додаткових перевірочних заходів лише з підстав того, що певні обставини вже були предметом попереднього дослідження, могла б, навпаки, призвести до неповного з`ясування фактичних даних. Слід також враховувати, що результати моніторингу способу життя не породжують для суб`єкта декларування самостійних правових наслідків, а є джерелом інформації для подальшої оцінки уповноваженим органом. Тому проведення повторного моніторингу не може розглядатися як повторне притягнення особи до відповідальності чи повторний розгляд уже вирішеного питання. Йдеться виключно про додатковий збір та аналіз інформації в межах реалізації контрольних функцій держави. Таким чином, відсутність законодавчої заборони на проведення повторного моніторингу способу життя, контрольний характер такого заходу, необхідність забезпечення повноти та об`єктивності дослідження обставин, а також відсутність самостійних правових наслідків від самого факту проведення моніторингу свідчать про правомірність здійснення повторного моніторингу та безпідставність тверджень про його незаконність або про те, що його проведення автоматично спростовує результати попереднього моніторингу.
Щодо статусу ОСОБА_2 у справі.
Незважаючи на те, що спірні активи формально зареєстровані на тещу суб`єкта декларування та близьку до ОСОБА_1 особу, дружина суб`єкта декларування ОСОБА_2 на переконання суду є належним відповідачем у даній справі про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави з огляду на встановлені особливості.
Зокрема, встановлені обставини свідчать про безпосередній та системний зв`язок ОСОБА_2 зі спірними активами, її участь у їх набутті та використанні в інтересах суб`єкта декларування та членів його сім`ї. Зокрема, саме через ОСОБА_2 члени її родини, зокрема і суб`єкт декларування, отримували від номінальних власників майна вигоду від їх експлуатації.
Такі обставини свідчать про очевидне здійснення нею дій за узгодженням із суб`єктом декларування.
Такі висновки суду свідчать, що предметом спору у цій конкретній справі є права та обов`язки кількох відповідачів (суб`єкта декларування та його дружини, з врахуванням презумпції спільного майна подружжя та вчинення узгоджених дій в інтересах подружжя та сім`ї), що відповідає положенню п. 1 ч. 2 ст. 50 ЦПК України
Характер спірних правовідносин свідчить про наявність спільного матеріально-правового інтересу між суб`єктом декларування, його дружиною та особами, на яких оформлені активи. Позовні вимоги є взаємопов`язаними та ґрунтуються на єдиній фактичній підставі - набутті активів в інтересах суб`єкта декларування та його сім`ї за відсутності законних джерел походження коштів. Встановлення або спростування цих обставин щодо одного з відповідачів неминуче впливає на правове становище інших відповідачів, що свідчить про наявність спільного предмета спору та спільності прав і обов`язків сторін.
Таким чином, ОСОБА_2 є належним відповідачем у цій справі не лише з огляду на її фактичну участь у набутті, використанні та утриманні спірних активів, але й тому, що вона є безпосереднім учасником спірних матеріальних правовідносин, особою, щодо якої можуть бути встановлені обставини фактичного володіння та контролю над майном, а також особою, чиї майнові права та обов`язки безпосередньо визначатимуться судовим рішенням у цій справі.
Щодо застосування строку позовної давності
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Попова О.В. звернулася до суду із заявою про застосування строку позовної давності, в якій вказала, що за змістом відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлове приміщення № 110 було зареєстровано 21 березня 2020 року, а на квартиру АДРЕСА_10 - 08 січня 2020 року, водночас, позовна заява була подана позивачем до суду 21 березня 2025 року, тобто з пропуском чотирирічного строку (том 7, а.с. 150-152).
Разом з тим, Суд не може погодитись з твердженням представника відповідача про сплив строку позовної давності у межах даної справи щодо вимоги про стягнення двох активів, з огляду на те, що таке твердження ґрунтується на невірному тлумаченні закону.
Так, ч. 5 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність у чотири роки застосовується за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Перебіг позовної давності у цій категорії справ починається від дня набуття оспорюваних активів відповідачем (ч. 7 ст. 261 ЦК України).
Згідно з положеннями ч. 1, 4 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
З матеріалів справи вбачається, що спірні активи були набуті відповідачем 21 березня 2020 року та 28 серпня 2020 року. Отже, саме з наведених дат розпочався перебіг спеціальної чотирирічної позовної давності, встановленої частиною п`ятою статті 258 ЦК України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України продовжено, та він діє дотепер.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (у редакції, чинній до 04 вересня 2025 року) у період дії воєнного стану в Україні, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Це положення не містить жодного застереження щодо певної категорії справ, зокрема про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Суд встановив, що станом на 24 лютого 2022 року, тобто на дату запровадження воєнного стану в Україні, з моменту набуття активу 21 березня 2020 року сплинуло 1 рік 11 місяців і 3 дні, а щодо активу, набутого 28 серпня 2020 року - 1 рік 5 місяців і 27 днів.
Починаючи з 24 лютого 2022 року перебіг позовної давності у цій справі був зупинений у силу прямої вказівки закону та не здійснювався протягом усього часу дії відповідного правового регулювання.
В подальшому, пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України був виключений з 04 вересня 2025 року на підставі Закону України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності». Водночас на момент звернення позивача до суду із цим позовом 21 березня 2025 року - зазначена норма була чинною, а отже правовий режим зупинення перебігу позовної давності діяв у повному обсязі.
Таким чином, на момент подання позову перебіг позовної давності перебував у стані зупинення, а час, який минув до 24 лютого 2022 року, є єдиним періодом, що підлягає врахуванню при її обчисленні.
Оскільки до моменту зупинення перебігу позовної давності сплинуло 1 рік 11 місяців і 3 дні щодо активу, набутого 21 березня 2020 року, та 1 рік 5 місяців і 27 днів щодо активу, набутого 28 серпня 2020 року, а зазначені строки є істотно меншими за встановлений законом чотирирічний строк, підстави вважати позовну давність такою, що спливла, відсутні.
За таких обставин суд доходить висновку, що позов подано в межах спеціальної позовної давності, визначеної частиною п`ятою статті 258 ЦК України, а тому підстав для застосування наслідків спливу позовної давності та відмови у позові з цих підстав не встановлено.
Щодо судового збору
Одним з питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення, є розподіл між сторонами судових витрат (ч. 1 ст. 264 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п. 17 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави судовий збір не справляється.
Оскільки наявності судових витрат у справі не встановлено, підстави для вирішення питання їх розподілу відсутні.
Щодо заходів забезпечення позову
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 12 березня 2025 року у справі № 991/2056/25, (провадження № 2-з/991/12/25) заяву про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на активи, які є предметом спору, а саме:
- автомобіль марки Lexus RX 350, 2022 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ;
- нежитлове приміщення 110, загальна площа - 18,4 м?, адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 44П;
- житлову квартиру, загальна площа - 59 м?, адреса: АДРЕСА_2 ;
- житлову квартиру, загальна площа - 55,9 м?, адреса: АДРЕСА_3 ;
- житлову квартиру, загальна площа - 44 м?, адреса: АДРЕСА_4 .
Відповідно до частини 7 статті 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (ч. 8 ст. 158 ЦПК України).
Під час судового розгляду вмотивованих клопотань про скасування заходів забезпечення позову не надходило, суд також не вбачає підстав для скасування забезпечення цього позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 76-82, 89, 95, 259, 263-265, 268, 273, 290-292 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В :
Позовну заяву Держави України в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кричуна Василя Васильовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави - задовольнити частково.
Визнати необґрунтованими активами та стягнути в дохід держави:
- автомобіль марки Lexus RX 350, 2022 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_5 ;
- нежитлове приміщення 110, загальна площа - 18,4 м?, адреса: АДРЕСА_1 ,
- житлову квартиру, загальна площа - 59 м?, адреса: АДРЕСА_2 ,
- житлову квартиру, загальна площа - 55,9 м?, адреса: АДРЕСА_3 ,
- житлову квартиру, загальна площа - 44 м?, адреса: АДРЕСА_4 ,
які належать на праві власності ОСОБА_3 .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд.
Рішення Вищого антикорупційного суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (01135, м. Київ, вул. Ісаакяна, 17, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 45252419).
Відповідачі:
ОСОБА_1 : адреса реєстрації: АДРЕСА_30 . РНОКПП: НОМЕР_22 .
ОСОБА_2 : адреса реєстрації: АДРЕСА_30 . РНОКПП: НОМЕР_23 .
ОСОБА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_31 . РНОКПП: НОМЕР_24
ОСОБА_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_32 , адреса проживання: АДРЕСА_33 . РНОКПП: НОМЕР_25 .
Головуюча суддя О.Я. Саландяк
Судді О.В. Олійник
К.Ю.Широка
Повний текст рішення складено 24.06.2026.