Справа № 991/6486/26

Провадження №11-сс/991/379/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року          м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

судді - доповідача     ОСОБА_1 ,

суддів       ОСОБА_2 , 

ОСОБА_3 , 

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

за участі:

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_7 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.05.2026 про продовження строку тримання під вартоюстосовно

ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні № 52021000000000573 від 07.12.2021.

ВСТАНОВИЛА:

1. Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) від 22.05.2026 частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_8 , продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою до 20.07.2026 включно, визначено підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1 331 200 грн, з покладенням на підозрюваного у разі внесення застави низки процесуальних обов`язків.

Слідчим суддею встановлено, що 07.12.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) на підставі ухвали слідчого судді ВАКС від 29.11.2021 у справі №991/7326/21 внесено відомості та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №52021000000000573 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

01.04.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому організованою групою, в особливо великих розмірах.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали кримінального провадження, зазначив, що підставою для продовження строку тримання під вартою, зокрема є набуття особою статусу підозрюваного та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні такою особою певного кримінального правопорушення.

Слідчий суддя вважав, що наведені у клопотанні обставини в сукупності з доданими матеріалами кримінального провадження та факт вручення ОСОБА_5 01.04.2026 повідомлення про підозру (яке відповідає формальним вимогам статті 277 КПК України та здійснене згідно із статтями 111, 135, 278 КПК України), дають підстави визнати набуття ним статусу підозрюваного та наявність в його діяннях ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. 

Разом із цим слідчий суддя зазначив, що при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою питання обґрунтованості підозри здійснюється не з точки зору достатності і допустимості доказів для доведення чи не доведення винуватості особи (що здійснюється судом при ухваленні вироку), а лише для визначення певної вірогідності причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою настільки, щоби виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не вирішує питання, які повинен вирішувати вже суд під час розгляду кримінального провадження по суті.

Слідчий суддя вважав доведеним існування трьох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду, ризику незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Слідчий суддя урахував наведені обставини і заперечення сторони захисту та дійшов висновку про необхідність часткового задоволення клопотання детектива, продовжив строк тримання під вартою підозрюваного та зменшив розмір застави як альтернативного запобіжного заходу до 400 (чотирьохсот) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

2. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись із ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_6 звернувся до Апеляційної палати ВАКС із апеляційною скаргою в якій просив суд скасувати ухвалу слідчого судді від 22.05.2026 та прийняти нове рішення про повну відмову в задоволенні клопотання детектива НАБУ ОСОБА_8 про продовження строків тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що в клопотанні детектива НАБУ не доведено обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри. Зібрані стороною обвинувачення докази, які були долучені до відповідного клопотання, в своїй сукупності не вказують на причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, принаймні в певній його частині. 

Захист звертає увагу апеляційної інстанції, що у заявленому АТ «ДПЗКУ» цивільному позові АТ висуває майнові вимоги виключно до компанії «TRANS TRADE RK SA» на суму 22,7 млн. доларів США. Зазначена обставина, на думку захисту, є свідченням того, що повідомлена ОСОБА_5 підозра, принаймні в тій частині, де слідство стверджує про заволодіння майном АТ «ДПЗКУ» по контракту від 16.07.2021 з компанією «QAM7 DMCC», є очевидно необґрунтованою, адже жодних вимог до цієї компанії АТ «ДПЗКУ» в цивільному позові, який міститься в матеріалах провадження, не заявляла.

Крім вищезазначеного, причетність ОСОБА_5 до будь-якої змови, начебто направленої на заволодіння майном «АТ ДПЗКУ» за вищевказаними 4 контрактами, не підтверджується жодним прямим доказом.

Як зазначає захисник, в оскаржуваній ухвалі взагалі відсутній аналіз відповідності клопотання прокурора вимогам п. 1. ч. 3 ст. 199 КПК України, що є суттєвим процесуальним недоліком, адже відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Також захисник вказує, що обґрунтування в клопотанні про продовження строків тримання під вартою наявністю 3-х ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є відтворенням відповідного розділу попереднього клопотання про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу, що свідчить про автоматичне продовження тримання під вартою підозрюваного.

Захисник вважає ризики недоведеними, оскільки підозрюваний за весь час досудового розслідування, яке триває більше 4-х років, ніколи не демонстрував схильності або намагань вчинити відповідні дії. Інші ризики, з наявністю яких погодився слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, також не мають жодного належного підтвердження і не можуть вважатися високими, зокрема і з огляду на тривалий строк досудового розслідування в даному кримінальному провадженні. 

На думку сторони захисту, слідчим суддею в черговий раз не була обґрунтована наявність виключних випадків для застосування застави в значно більшому розмірі, ніж передбачено КПК. Визначений розмір застави, з урахуванням майнового стану підозрюваного, є для нього непомірним, у нього відсутні заощадження, за рахунок яких підозрюваних або члени його сім`ї можуть внести заставу у визначеному розмірі.

Крім того в оскаржуваній ухвалі слідчим суддею фактично не враховано, що підозрюваний ОСОБА_5 раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні літніх батьків 1941 року народження, які очевидно потребують догляду та матеріальної підтримки.

3. Позиції учасників судового провадження.

Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити та скасувати ухвалу слідчого судді.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу свого захисника та просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_7 заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив залишити в силі ухвалу слідчого судді.

4. Мотиви суду.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 02.04.2026 застосовано до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 30.05.2026 включно. Визначено підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 328 000 гривень, з покладенням на підозрюваного, у разі внесення застави, процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на два місяці.

Ухвалою Апеляційної палати ВАКС від 21.04.2026 частково скасовано ухвалу слідчого судді ВАКС від 02.04.2026 в частині визначення розміру застави та постановлено в цій частині нову ухвалу, якою визначено підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 996 800 гривень.

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 22.05.2026 частково задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_8 , продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою до 20.07.2026 включно, визначено підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1 331 200 грн, з покладенням на підозрюваного у разі внесення застави низки процесуальних обов`язків.

У апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 зазначає, що не є обґрунтовано доведеним твердження у повідомлені про підозру, що ОСОБА_5 вчинив зловживання службовими повноваженнями з намірами протиправного характеру. У своїй сукупності обставини провадження свідчать про фактичну необґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри, що спростовує протилежні висновки, наведені в оскаржуваній ухвалі слідчого судді. Також захисник звернув увагу суду апеляційної інстанції на той факт, що у заявленому АТ «ДПЗКУ» цивільному позові АТ висуває майнові вимоги виключно до компанії «TRANS TRADE RK SA» на суму 22,7 млн. доларів США, а тому підозра, принаймні в тій частині, де слідство стверджує про заволодіння майном АТ «ДПЗКУ» по контракту від 16.07.2021 з компанією «QAM7 DMCC», є очевидно необґрунтованою, адже жодних вимог до цієї компанії АТ ДПЗКУ в цивільному позові, який міститься в матеріалах провадження, не заявляла. 

Оцінюючи доводи апеляційної скарги захисника у цій частині, колегія суддів дійшла таких висновків.

НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000573 від 07.12.2021. У даному кримінальному провадженні розслідуються обставини неправомірних дій службових осіб АТ «ДПЗКУ», які призвели до заволодіння майном (кукурудзою) під час виконання зовнішньоекономічних контрактів з компаніями «TRANS TRADE RK SA» (3 контракти) та «QAM7 DMCC» (1 контракт) на загальну суму 28 860 792,4 дол. США. Як встановлено органом досудового розслідування, ОСОБА_9 , очоливши у листопаді 2020 року АТ «ДПЗКУ», не пізніше травня 2021 року, спільно зі своїм знайомим та одночасно директором і кінцевим бенефіціарним власником компанії «Trans Trade RK SA» ОСОБА_10 залучили керівника Департаменту АТ «ДПЗКУ» ОСОБА_5 , довірену особу ОСОБА_10 - ОСОБА_11 , а також ОСОБА_12 , які упродовж 2021 року шляхом зловживання ОСОБА_9 та ОСОБА_5 своїм службовим становищем, безоплатно та безповоротно заволоділи майном АТ «ДПЗКУ» (кукурудзою) загальною вартістю понад 28,8 млн дол. США. Одним зі способів заволодіння чужим майном стало підроблення офіційних документів (коносаментів та ветеринарних сертифікатів), організоване ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , а безпосередньо вчинене ОСОБА_12 , оригінали яких залишалися у розпорядженні цих осіб, а підроблені документи спрямовувалися до АТ «ДПЗКУ» для створення хибного враження володіння оригіналами цих документів та контролю майна. Як зазначає у своєму клопотанні детектив, у подальшому підроблені коносаменти передавались для зберігання в службовому сейфі ОСОБА_5 .

Відповідно до версії органу досудового розслідування, в. о. голови правління АТ «ДПЗКУ» ОСОБА_9 та директор департаменту трейдингу ОСОБА_5 уклали 3 контракти з «TRANS TRADE RK SA» про поставку кукурудзи, а саме: №EXP120521-FC від 12.05.2021 на загальну суму - 18 980 000, 00 доларів США, №EXP020621-FC від 02.06.2021 на загальну суму - 10 045 000,00 доларів США, №EXP140621-FC від 14.06.2021 на загальну суму - 17 400 000, 00 доларів США. На виконання зазначених контрактів зерно було завантажено на морські судна, після чого були видані коносаменти. Компанія «TRANS TRADE RK SA» не оплатила рахунки №EXP120521-FC-2 від 12.07.2021 на суму 3 650 000,00 доларів США, №EXP020621-FC від 12.07.2021 на суму 11 049 500,00 доларів США за товар, завантажений на морське судно «EIDER S», №EXP140621-FC від 19.07.2021 на суму 8 061 292,40 доларів США за товар, завантажений на морське судно «ISLANDER S». Тому у відповідності до п. 4.4. контрактів право власності на зерно, яке завантажене на судна «EIDER S» та «ISLANDER S» залишилось за АТ «ДПЗКУ» і компанія «TRANS TRADE RK SA» не набула права ним розпоряджатися. 

У зв`язку із виникненням у «TRANS TRADE RK SA» заборгованості перед АТ «ДПЗКУ», 16.07.2021 керівництво АТ «ДПЗКУ» в особі ОСОБА_13 та ОСОБА_14 уклали з компанією «QAM7 DMCC» зовнішньоекономічний контракт № EXP160721-FC щодо поставки кукурудзи фуражної на загальну суму 8 712 000,00 доларів США. На виконання контракту 23.07.2021 АТ «ДПЗКУ» завантажила 27 049,300 метричних тонн фуражної кукурудзи загальною вартістю 7 141 015,20 доларів США на морське судно «SCROOGE», своєю чергою отримавши від компанії «QAM7 DMCC» кошти на суму 1 041 015,20 дол США. Таким чином, дебіторська заборгованість компанії «QAM7 DMCC» за контрактом EXP160721-FC від 16.07.2021 становила 6 100 000 доларів США. Незважаючи на відсутність повної оплати за товар, всупереч умовам абз. 4 п. 6.1. контракту та інтересам АТ «ДПЗКУ», оригінали коносаментів № 1-27 від 23.07.2021 на товар, завантажений на судно «SCROOGE», ОСОБА_5 09.08.2021 були передані іншій компанії «TRANS TRADE RK SA» в особі ОСОБА_15 як представника компанії «QAM7 DMCC». Внаслідок цього компанії «TRANS TRADE RK SA» та «QAM7 DMCC» отримали можливість розпоряджатися товаром, завантаженим на судно «SCROOGE», без здійснення повної оплати за контрактом EXP160721-FC від 16.07.2021.

З огляду на викладене, в. о. голови правління АТ «ДПЗКУ» ОСОБА_9 , діючи умисно, будучи співорганізатором організованої групи, у співучасті з співорганізатором ОСОБА_10 , співвиконавцями ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , шляхом зловживання своїм службовим становищем, заволодів зерном АТ «ДПЗКУ» під час реалізації сільськогосподарської продукції за контрактами №EXP120521-FC від 12.05.2021, №EXP020621-FC від 02.06.2021, №EXP140621-FC від 14.06.2021 та EXP160721-FC від 16.07.2021 на загальну суму 28 860 792,40 доларів США, що еквівалентно 776 147 518 грн., за курсом НБУ станом на момент виникнення заборгованості - 01.09.2021.

На думку колегії суддів, причетність підозрюваного ОСОБА_5 до описаних подій підтверджується наступними матеріалами: копією протоколу огляду від 27.11.2023, копією службової записки № 1091 від 02.06.2021, копією протоколу допиту свідка від 09.02.2024, копією протоколу допиту свідка від 22.08.2024 та копією протоколу допиту свідка від 12.11.2025 (вміст диску DVD-R Verbatim «скан томи 2-5», що міститься у томі 3 на а. п. 269).

У матеріалах провадження міститься протокол огляду від 27.11.2023, складений детективом НАБУ ОСОБА_8 за результатами огляду телефону, вилученого за місцем проживання ОСОБА_11 . В ході огляду телефону було виявлено чат в месенджері «WhatsApp» між учасниками: ОСОБА_16 (ймовірно ОСОБА_11 ) та ОСОБА_17 (ймовірно ОСОБА_5 ). До протоколу в якості додатків долучено стенограму фрагментів спілкування в чаті. Серед листування у чаті було виявлено повідомлення, які стосуються обговорення обставин вчинення кримінального правопорушення. Наприклад, у повідомленнях за березень-квітень 2021 року ОСОБА_11 та ОСОБА_5 обговорюють передачу оригіналів коносаментів для реалізації зерна в Єгипті з суден «Panda», «Donna Judi». У повідомленнях від 30.04.2021 ОСОБА_11 інформує ОСОБА_5 щодо порядку подальших продажів зерна, яке буде розвантажуватися в Ірані , повідомляє ОСОБА_5 , що треба розширити строки оплати, а також щоб документи передавали особисто представникам ТрансТрейду . Також в додатках до протоколу огляду містяться повідомлення за 20-21.07.2021 з приводу заборгованості щодо оплати ТрансТрейд, а також документів по судну «Islander S». В ході огляду виявлено повідомлення за 05.08.2021 з приводу передачі оригіналів коносаментів на судно «Scrooge» та процедури здійснення продажу зерна в Єгипті зі складу «Oils» та «Grains», та необхідності узгодження цих питань ОСОБА_20 та ОСОБА_21 . Також важливим, на думку колегії суддів, є виявлене листування за 15.10.2021 в якому міститься спілкування з приводу співпраці в торгівлі зерном після звільнення ОСОБА_5 з АТ «ДПЗКУ».

Відповідно до службової записки № 1091 від 02.06.2021 ОСОБА_5 звертався до в. о. голови Правління АТ «ДПЗКУ» ОСОБА_22 з проханням винести на розгляд Правління питання про погодження продажу партії СГП та укладання контракту з «Trans Trade RK SA». 

Під час допиту свідок ОСОБА_23 повідомила, що всі документи, які надходили їй як менеджеру в ході супроводження договорів від експедиторів, після перевірки вона передавала керівнику департаменту - ОСОБА_5 , а останній зберігав ці документи в сейфі на робочому місці, доступ до якого мав тільки він (протокол допиту свідка від 09.02.2024). 

З протоколу допиту свідка ОСОБА_24 від 22.08.2024 вбачається, що вона працювала в АТ «ДПЗКУ» з березня 2019 до середини 2022 року. Про компанію «TRANS TRADE RK SA» дізналась після приходу в АТ «ДПЗКУ» ОСОБА_9 та ОСОБА_5 . З представником вказаної компанії ОСОБА_25 контактував ОСОБА_5 або ОСОБА_26 . Доступ до оригіналів документів після навантаження судна був лише у ОСОБА_5 , який зберігав їх у себе в сейфі.

Важливо також зазначити, що в ході допиту свідок ОСОБА_27 , який з грудня 2020 по вересень 2021 працював на посаді директора департаменту безпеки та охорони АТ «ДПЗКУ», вказав, що саме ОСОБА_5 був ініціатором питання укладення додаткової угоди з «Trans Trade RK SA» після того як у березні-квітні 2021 року у «Trans Trade RK SA» виникла заборгованість по оплаті. Така угода передбачала передачу оригіналів вантажних документів на зерно без отримання оплати від «Trans Trade RK SA». У ОСОБА_27 як директора департаменту безпеки були зауваження щодо укладення таких додаткових угод. ОСОБА_27 також повідомив, що після того як компанія «Trans Trade RK SA» почала здійснювати оплати з затримками або ініціювати укладення додаткових угод щодо відстрочки платежів, він взяв на контроль це питання, та майже кожного дня запитував у ОСОБА_5 про оплату за контрактами, оскільки він був відповідальними за ці питання. ОСОБА_5 відповідав ОСОБА_27 , що «Trans Trade RK SA» здійснить оплату або посилався на ОСОБА_9 , який йому повідомляв, що «Trans Trade RK SA» заплатить (протокол допиту свідка від 12.11.2025).

Щодо посилань захисника на заявлений АТ «ДПЗКУ» цивільний позов та обсяг позовних вимог, то колегія суддів зазначає, що на цьому етапі досудового розслідування слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування. Встановлення наявності складу злочину на підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів та їх оцінка за критеріями належності, достатності та допустимості здійснюється виключно на стадії судового розгляду.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Таким чином звернення особи з цивільним позовом є її правом, а не обов`язком, як на стадії досудового розслідування, так і до початку судового розгляду по суті.

Кримінальним процесуальним законом звернення або незвернення особи з цивільним позовом не пов`язується з обґрунтованістю повідомленої підозри чи можливістю сторони обвинувачення звернутися до суду з обвинувальним актом за конкретними епізодами ймовірно протиправної діяльності.

Крім того, відповідно до приписів ст. 128 КПК України особа має право звернутися з цивільним позовом про відшкодування збитків, спричинених злочином, поза межами кримінального провадження. 

Інститут цивільного позову щодо відшкодування шкоди, завданої протиправною поведінкою особи, яку підозрюють у вчиненні кримінального правопорушення, не нівелює можливість проведення досудового розслідування чи судового розгляду.

На підставі викладеного колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості підозри, повідомленої ОСОБА_5 .

В апеляційній скарзі захисник зазначає, що в оскаржуваній ухвалі взагалі відсутній аналіз відповідності клопотання прокурора вимогам п. 1. ч. 3 ст. 199 КПК України, що є суттєвим процесуальним недоліком.

Надаючи оцінку вказаному доводу, колегія суддів звертає увагу, що приписи ст. 199 КПК України визначають загальний порядок продовження строку тримання під вартою, разом з тим п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України не містить чітких критеріїв, які можуть бути застосовані слідчим суддею під час розгляду клопотання в частині достатності його обґрунтування щодо ризиків, а тому колегія суддів вважає, що слідчий суддя діяв у межах вказаної норми, що виключає можливість підтримки такого доводу захисника. 

В апеляційній скарзі захисник вказував, що слідчий суддя не обґрунтував існування трьох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які вважав доведеними і про які зазначив в оскаржуваній ухвалі.

Колегія суддів не погоджується із доводами захисника в цій частині та вважає за потрібне послатися на такі обставини.

Слідчий суддя вважав доведеним існування трьох ризиків, а саме: 1) ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду; 2) ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; 3) ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

В обґрунтування існування ризику переховування від органів досудового розслідування та\або суду слідчий суддя посилався на можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності та суворість покарання, а також на існування в Україні тимчасово окупованих територій, для виїзду на які не потрібен закордонний паспорт.

Оцінюючи доведеність існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо врахування можливості притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності та тяжкості покарання, яке може бути призначене у випадку винесення судом обвинувального вироку. Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке є особливо тяжким злочином та за його вчинення санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. 

Разом з тим колегія суддів вже надавала оцінку ризику залишення ОСОБА_5 території України або переховуватися на тимчасово окупованих територіях та виклала свої висновки з цього приводу в ухвалі від 21.04.2026, постановленій за результатом апеляційного перегляду ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу від 02.04.2026. Так, колегія суддів зазначає, що можливість ОСОБА_5 переховуватись на тимчасово окупованих територіях або територіях України де ведуться активні бойові дії є припущеннями, які не мають під собою підґрунтя, особливо в умовах активних бойових дій вздовж всієї лінії зіткнення. 

В ухвалі від 21.04.2026 колегія суддів Апеляційної палати ВАКС зазначала, що обґрунтовуючи наявність ризику переховування слідчий суддя, серед іншого, посилався на наявність у підозрюваного закордонного паспорта строком дії до 23.08.2028, можливість підозрюваного незаконно покинути територію України або ж виїхати на тимчасово окуповані російською федерацією території, й території, на яких ведуться бойові дії, для виїзду на які не потрібен закордонний паспорт. Слідчий суддя посилався на значний майновий стан інших фігурантів кримінального провадження ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , а також на те, що останній може профінансувати ухилення від слідства та забезпечити тривале проживання усіх фігурантів кримінального провадження в умовах розшуку.

Водночас, за переконанням колегії суддів, реальність такого ризику не підтверджується матеріалами провадження. Так, ОСОБА_5 хоч і має закордонний паспорт строком дії до 2028 року, водночас його вік (57 років) не дозволяє йому безперешкодно покинути територію України у зв`язку із запровадженням правового режиму воєнного стану. Посилання слідчого судді на виїзди підозрюваного за кордон під час дії воєнного стану не є релевантними, адже підозрюваний виїжджав виключно у службові відрядження. Ймовірність фінансування іншими фігурантами переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та/або суду, в даному випадку не враховується колегією суддів, з огляду на тривалий час обізнаності підозрюваного з фактом досудового розслідування та реалізацією вказаного ризику іншими фігурантами провадження.

Колегія суддів звертає увагу, що з моменту внесення відомостей до ЄРДР у 2021 році, а також здійснення досудового розслідування органами Національної поліції України відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , підозрюваний ОСОБА_5 не вчиняв активних дій щодо переховування. В контексті даного кримінального провадження наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду у підозрюваного ОСОБА_5 не є настільки обґрунтованою, щоб обумовити застосування найсуворішого запобіжного заходу.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що у клопотанні детектива та ухвалі слідчого судді не наведено достатнього обґрунтування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, а тому не вважає встановленою наявність такого ризику.

Водночас, в оскаржуваній ухвалі слідчий суддя зазначив, що існує реальний ризик використання ОСОБА_5 ділових, особистих та неформальних зв`язків, набутих ним за час роботи керівником Департаменту АТ «ДПЗКУ», для прямого чи опосередкованого впливу на свідків. При цьому, у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції прокурор повідомив, що стороною обвинувачення планується допит нових свідків.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про наявність ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_5 працював на керівній посаді в АТ «ДПЗКУ», обізнаний про обставини кримінального провадження та особи працівників АТ, які можуть дати свідчення у даному кримінальному провадженні. Саме тому такий ризик зберігає свою актуальність до моменту безпосереднього допиту свідків у суді під час судового розгляду, з огляду на встановлені КПК вимоги щодо безпосереднього сприйняття показань свідків (ст. ст. 23, 225 КПК України). 

Також слідчий суддя вважав обґрунтованим ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення, так як у цьому кримінальному провадженні досудове розслідування не завершено і тривають слідчі та процесуальні дії, відтак підозрюваний потенційно може вживати заходів, спрямованих на таке знищення чи приховування з урахуванням свого статусу. 

Захисник у своїй апеляційній скарзі зазначав, що починаючи з 2024 року по сьогоднішній день ОСОБА_5 не вчиняв дій по знищенню документів, які можуть мати значення для даного кримінального провадження та жодним іншим чином не перешкоджав здійсненню досудового розслідування.

Враховуючи матеріали провадження, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді в цій частині та відхиляє аргументи сторони захисту. Колегія суддів бере до уваги особу підозрюваного, його широке коло знайомств серед працівників АТ «ДПЗКУ» та осіб пов`язаних з підприємством, спосіб вчинення кримінального правопорушення, а також зв`язки інших фігурантів провадження. Також колегія суддів зазначає, що за версією органу досудового розслідування підозрювані організували підроблення низки документів (коносаментів, ветеринарних сертифікатів тощо). Суд апеляційної інстанції також враховує пояснення прокурора, надані у судовому засіданні 02.07.2026, відповідно до яких стороною обвинувачення планується здобуття нових доказів за результатами реалізації механізму міжнародної правової допомоги. Таким чином, існує обґрунтована ймовірність існування ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів.

В апеляційній скарзі захисник зазначає, що визначений в оскаржуваній ухвалі розмір застави є очевидно непомірним для ОСОБА_5 , враховуючи його поточний майновий стан. 

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, може бути визначений в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Сума застави, на думку колегії суддів, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості її внесення.

Визначаючи розмір застави слідчий суддя врахував час, який минув з моменту застосування на підставі ухвали слідчого судді ВАКС від 02.04.2026 до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 3 328 000 грн., подальше зменшення ухвалою Апеляційної палати ВАКС від 21.04.2026 розміру застави до 1 996 800 гривень, а також доводи сторони захисту про неможливість внесення таких коштів у зв`язку з тим, що в підозрюваного відсутня необхідна сума для внесення застави, і відсутні родичі чи особи, які б могли бути заставодавцями. 

Враховуючи відсутність належного обґрунтування ризику переховування підозрюваного ОСОБА_5 від суду та/або слідства, матеріальний стан підозрюваного та його близьких осіб, а також не внесення застави за підозрюваного з моменту застосування до нього запобіжного заходу, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги сторони захисту та вважає, що розмір застави має бути зменшений.

Так, з метою дотримання балансу між завданнями кримінального провадження та необхідністю дотримання гарантій, визначених статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу слідчого судді від 22.05.2026 в частині визначення розміру застави та постановити в цій частині нове рішення, яким визначити розмір застави підозрюваному ОСОБА_5 як альтернативного запобіжного заходу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень.

5. Висновки суду

Згідно із ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

За наслідком апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення розміру застави підозрюваному, що є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.05.2026 у відповідній частині, та постановлення в цій частині нового рішення.

Водночас інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, а тому в решті залишені без задоволення.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.05.2026 скасувати в частині визначення розміру застави та постановити в цій частині нову ухвалу, якою визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень.

В іншій частині апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.05.2026 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя - доповідач          ОСОБА_1 

Судді           ОСОБА_2 

ОСОБА_3