справа № 991/8281/26

провадження № 11-сс/991/452/26

слідчий суддя:  ОСОБА_1 

доповідач: ОСОБА_2 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року          місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 , 

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_8 , 

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.06.2026 р. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42020160000000766 від 02.09.2020 р. відносно:

ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Одеса, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, - 

в с т а н о в и л а:

29.06.2026 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.06.2026 р. (т. 4 а.с. 36-41). 

Ухвалою судді-доповідача від 29.06.2026 р. зазначену апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження призначено до розгляду в судовому засіданні (т. 4 а.с. 43). 

Дослідженими в судовому засіданні матеріалами провадження встановлено, що 19.06.2026 року у судовому засіданні було оголошено лише резолютивну частину оскаржуваної ухвали, тоді як повний її текст проголошено 24.06.2026 року. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 376 КПК України, судове рішення проголошується негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. Тобто, дата оголошення судового рішення, в тому числі й ухвали слідчого судді, безпосередньо пов`язується з датою виходу суду з нарадчої кімнати і саме з цієї дати, яка зазначається у вступній частині ухвали, розпочинається перебіг строку на апеляційне оскарження. Отже, у даному випадку перебіг строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді обчислюється відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України - протягом п`яти днів з дня її оголошення. За викладених обставин, 5-денний строк на апеляційне оскарження почав свій перебіг 20.06.2026 року та сплинув 24.06.2024 року. Відтак, звернення адвоката ОСОБА_6 з апеляційною скаргою на вказану ухвалу 27.06.2026 року відбулося поза межами встановленого строку. При цьому, враховуючи позицію Об`єднаної палати ККС ВС у постанові від 27.05.2019 р. (справа № 461/1434/18), зокрема те, що у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого рішення вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України, а також те, що адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в межах п`яти днів після отримання повного тексту оскаржуваної ухвали, його клопотання колегією суддів задоволено та йому поновлено строк на апеляційне оскарження.

1.Короткий зміст оскаржуваної ухвали та доводи апеляційної скарги. 

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9 , погоджене прокурором САП ОСОБА_10 , та продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, з визначенням застави у розмірі 832 000 грн., з покладенням на підозрюваного у разі внесення застави обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а суму застави визначити прийнятною для такої категорії справ, з урахуванням обставин провадження. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки наразі дане провадження перебуває на стадії ознайомлення з матеріалами у порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, відтак, зазначені у клопотанні ризики втратили свою актуальність. Зокрема, вважає, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду нівелюється не шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а покладенням на підозрюваного додаткового обов`язку у вигляді здачі до міграційних органів паспорту громадянина для виїзду за кордон. Що стосується ризику впливу на свідків та інших підозрюваних, на даному етапі досудового розслідування вказаний ризик суттєво зменшився або взагалі відсутній, оскільки стороною обвинувачення допитано всіх свідків, яких вона вважала за необхідне допитати, та кожен з них попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих свідчень та відмову від давання показань. Окремо звертає увагу на непомірність застави, визначеної підозрюваному оскаржуваною ухвалою, оскільки залишення її у розмірі 832 000 грн. здійснено без дотримання вимог КПК України та без врахування майнового та сімейного стану підозрюваного. Зокрема, під час перебування ОСОБА_7 під вартою у нього народилась донька, яку наразі утримує її матір, у якої на вихованні перебувають ще двоє неповнолітніх дітей. 

2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, наведених у ній. Додатково наголосив на відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та непомірності розміру застави. Звернув увагу на сімейний стан підозрюваного, в тому числі народження дитини. Просив апеляційну скаргу задовольнити, зменшивши заставу до прийнятного для підозрюваного розміру.

Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника. 

Прокурор ОСОБА_8 заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Зауважив, що слідчим суддею у повному обсязі досліджено та враховано як обставини кримінального провадження, так і відомості, що характеризують особу підозрюваного.

3.Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваної ухвали.

За змістом клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42020160000000766 від 02.09.2020 р. 

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_11 з травня по грудень 2019 року, будучи в.о. начальника ДП «Чоразморшлях», розуміючи, що підприємство готується до приватизації, про що вже були прийняті відповідні рішення Фонду державного майна України та Міністерства інфраструктури України, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, вирішив протиправно обернути на свою користь чуже майно - а саме, майновий комплекс Головної бази технічного обслуговування флоту, розташованої у смт. Олександрівка, м. Чорноморськ, Одеська обл., який є державною власністю і належить ДП «Чоразморшлях» на праві господарського відання. При цьому, знаючи про наявність виконавчого провадження про стягнення з ДП «Чоразморшлях» коштів на користь фізичних і юридичних осіб на загальну суму 37 737 221,10 грн., розуміючи, що відчуження державного майна, належного ДП «Чоразморшлях» на праві господарського відання, без погодження з органом управління та ФДМУ неможливе, розробив злочинний план, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом примусового відчуження майна органами виконавчої служби на користь заздалегідь визначених осіб за заниженою вартістю. 

Розуміючи, що реалізувати злочинний план самостійно неможливо, ОСОБА_11 залучив до злочинної діяльності як виконавця ОСОБА_7 , як пособника ОСОБА_12 , яка раніше оцінювала майно ДП «Чоразморшлях», як співорганізатора ОСОБА_13 , який був зацікавлений у незаконному набутті державного майна за заниженою вартістю. Роль ОСОБА_13 у досягненні спільної злочинної мети полягала у забезпеченні фінансування злочину, створенні товариства з обмеженою відповідальністю, до статутного фонду якого буде передано нерухоме майно, придбане ОСОБА_7 на торгах, а саме ТОВ «Чорномор-Бризбуд». Роль ОСОБА_7 полягала у забезпеченні придбання на торгах майнового комплексу за заниженою вартістю шляхом спотворення результатів торгів, не допустивши перемоги у торгах непідконтрольного учасника, реєстрації майна на своє ім`я та його подальшій передачі до статутного капіталу товариства, створеного ОСОБА_13 . У свою чергу, ОСОБА_12 як пособник, будучи директором та оцінювачем ТОВ «Інвестиційно-Консалтингове Бюро «Тріада», видала завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна ДП «Чоразморшлях» із визначенням істотно заниженої вартості - 6 455 494,74 грн., для надання органу, що здійснює виконавче провадження. Натомість, згідно висновку судової оціночно-будівельної експертизи від 24.11.2021 р., ринкова вартість відповідного об`єкта становить 59 717 000 грн.

19.11.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та у розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчиненні правочину з таким майном, вчиненні дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великому розмірі особою, яка знала, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.

Ухвалюючи рішення про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих йому злочинів за обставин, викладених у клопотанні. 

Крім того, слідчий суддя дійшов висновку про існування ризиків, визначених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно вплинути на свідків та інших підозрюваних у провадженні. При цьому, дійшов висновку про недоведеність стороною обвинувачення існування ризику продовження вчинення розслідуваних кримінальних правопорушень та вчинення іншого кримінального правопорушення.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначені у клопотанні детектива обставини виправдовують подальше тримання ОСОБА_7 під вартою.

Разом з тим, заставу, як альтернативний запобіжний захід, слідчим суддею залишено у розмірі 832 000 грн., який був визначений ухвалою слідчого судді від 30.04.2026 р., оскільки жодних змін щодо обставин, які підлягають врахуванню під час продовження застосування запобіжного заходу, не відбулося. На думку слідчого судді, зазначений розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження, та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також запобігти встановленим ризикам кримінального провадження. 

У випадку внесення застави, на підозрюваного покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. При цьому, у задоволенні клопотання в частині покладення на підозрюваного окремих обов`язків слідчим суддею відмовлено, оскільки вони не були визначені попередньою ухвалою слідчого судді, а прокурор не навів нових обставин, які б зумовлювали необхідність їх покладення. 

4.Мотиви суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 не ставить під сумнів висновок оскаржуваної ухвали щодо обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри, а оскаржує доведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та розмір застави, визначений слідчим суддею.

Відповідно, перегляд оскаржуваної ухвали здійснюється виключно в цій частині.

4.1. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність ризиків.

Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі встановив наявність двох із трьох ризиків, наведених детективом у клопотанні, що передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. В той же час, сторона захисту не погоджується з існуванням жодного із них.

Колегія суддів звертає увагу, що доводи сторони захисту про відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, перевірялись колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду під час розгляду апеляційних скарг на ухвалу слідчого судді від 21.11.2025 р. про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (справа № 991/12009/25) та на ухвали слідчих суддів від 29.01.2026 р. (справа № 991/267/26), від 09.03.2026 р. (справа № 991/2085/26) та від 28.04.2026 р. (справа № 991/2085/26) про продовження йому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 

Надаючи оцінку наявності існування ризику переховування, слідчим суддею були враховані, з чим погоджується і колегія суддів, відомості про офіційний дохід підозрюваного, який є достатнім для тривалого переховування від органу досудового розслідування та суду. При цьому, законодавчі обмеження щодо виїзду за кордон не виключають можливості перетину державного кордону поза офіційними пунктами пропуску. Крім того, згідно протоколу огляду від 14.11.2024 р. мобільного телефона iPhone 13 Pro, вилученого під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_11 , у телефоні виявлено листування між останнім та абонентом « ОСОБА_14 » (за версією органу досудового розслідування - ОСОБА_7 ) щодо можливості виїзду за межі України у зв`язку із здійсненням досудового розслідування у даному кримінальному провадженні (т. 1 а.с. 129-136). При оцінці наявності цього ризику колегія суддів також враховує, що суворість передбаченого законом покарання, хоча і не може бути визначальним фактором, все ж є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування. 

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги захисту про відсутність ризику переховування відхиляються.

Оцінюючи ризик незаконного впливу ОСОБА_7 на свідків та інших підозрюваних у провадженні, слідчий суддя врахував виявлене у телефоні ОСОБА_11 листування з абонентом « ОСОБА_14 » (ймовірно ОСОБА_7 ), яке стосується обговорення обставин досудового розслідування у даному провадженні, що свідчить про підтримання комунікації між підозрюваними. Крім того, наразі не встановлено місцезнаходження інших підозрюваних -  ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які перебувають у міжнародному розшуку, відтак, ризик впливу на них ОСОБА_7 продовжує існувати. Не встановлено на даний час місцезнаходження та не допитано у якості свідка і директора ТОВ «Байкорп» ОСОБА_15 , який перебуває за межами України, що створює умови для можливого впливу на його процесуальну поведінку. З такими висновками погоджується і колегія суддів, як і з висновком про ризик впливу підозрюваного на свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які володіють відомостями, що мають значення для провадження. 

Посилання сторони захисту на документальне непідтвердження встановлених ризиків спростовується доказами, зібраними органом досудового розслідування, які у достатній мірі переконують колегію суддів у їх наявності. 

4.2. Щодо неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, ніж тримання під вартою.

За результатами розгляду клопотання слідчий суддя дійшов висновку, що на цьому етапі провадження застосування до ОСОБА_7 іншого, більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам провадження та забезпечити належне виконання ним процесуальних обов`язків, оскільки наявність певних соціальних зв`язків підозрюваного за місцем його проживання в Україні, зокрема, роботи та родини, з урахуванням відомостей про його майновий стан, не є достатньо міцними, аби утримати від реалізації встановлених ризиків, зокрема, переховування. 

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо сторона обвинувачення доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України (ч. 1 ст. 184 КПК України).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема і ті, які визначені ч. 1 ст. 178 КПК України. 

За результатами розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку, що на цьому етапі провадження застосування до ОСОБА_7 іншого, більш м`якого запобіжного заходу, не зможе запобігти ризикам та забезпечити належне виконання ним процесуальних обов`язків. Крім того, в апеляційній скарзі захист не порушує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді поруки, особистого зобов`язання чи домашнього арешту, натомість, просить лише зменшити розмір застави, а відтак, колегія суддів не вдається до додаткової оцінки обставин, що стосуються вирішення даного питання.

4.3. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно розміру застави.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо непомірності для підозрюваного визначеного розміру альтернативної застави, колегія суддів виходить з такого.

Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, зокрема матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Як вбачається зі змісту клопотання, злочини, передбачені ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, у вчиненні яких ОСОБА_7 повідомлено про підозру, є особливо тяжкими. При цьому, злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, у відповідності до примітки ст. 45 КК України, відноситься до корупційних.

Згідно з абз. 2 Угоди про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) від 05.05.1998 р., корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об`єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів. Випадки корупції, пов`язані з великими обсягами активів, які можуть складати значну частку ресурсів держави, ставлять під загрозу політичну стабільність і сталий розвиток цих держав. 

Відтак, корупція є однією з основних загроз національній безпеці, яка підриває фінансову систему, наслідками чого може бути втрата країною політичних та економічних позицій на міжнародній арені, погіршення її іміджу, міжнародна ізоляція, скорочення чи навіть повне припинення зовнішніх інвестицій.

У даному випадку колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо необхідності визначення ОСОБА_7 застави у розмірі, що перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки кримінальні правопорушення, у вчиненні яких він підозрюється, пов`язані із заволодінням майном державного підприємства вартістю 59 717 000 грн. та розтратою коштів цього підприємства у сумі 11 149 505,36 грн., а отже, заподіяні державі збитки є значними.

Водночас, визначена слідчим суддею застава у розмірі 832 000 грн. не є належним чином обґрунтованою, оскільки оскаржувана ухвала лише містить посилання на те, що її розмір був визначений ухвалою слідчого судді від 30.04.2026 р., яка ухвалою АП ВАКС від 06.05.2026 р. залишена без змін, та наразі жодних змін щодо обставин, які підлягають врахуванню під час продовження застосування запобіжного заходу, не відбулося. 

Натомість, як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду ОСОБА_7 та його захисником зазначалось про фінансову неспроможність внести заставу у визначеному розмірі у зв`язку із відсутністю у розпорядженні його та його родини таких коштів, а також з урахуванням накладення арешту на все його майно. 

Зваживши на обставини даного кримінального провадження, колегія суддів вважає, що розмір застави має бути зменшений.

Так, з матеріалів клопотання вбачається, що на нерухоме майно, яке перебуває у власності ОСОБА_7 , накладено арешт на підставі рішення приватного виконавця від 25.07.2023 р. (т. 1 а.с. 116-119). При цьому, офіційний дохід ОСОБА_7 протягом 1998-2024 р.р складає 16 972 947 грн. (т. 1 а.с. 120-125). 

Крім того, в матеріалах справи наявна копія свідоцтва про народження, згідно якого  ОСОБА_18 , з якою підозрюваний перебуває у фактичних шлюбних відносинах, у січні 2026 року народила дитину, батьком якої є ОСОБА_19 , який з грудня 2025 року перебуває під вартою (т. 4 а.с. 13). Отже, з грудня 2025 року та до тепер на утриманні ОСОБА_18 , окрім новонародженої дитини від ОСОБА_7 , також перебувають двоє її малолітніх дітей (т. 4 а.с. 11-12). 

Зазначені обставини не знайшли оцінки в оскаржуваній ухвалі. 

При визначенні розміру застави колегія суддів також враховує тривалість перебування підозрюваного ОСОБА_7 під вартою (сім місяців), факт невнесення раніше визначеного розміру застави, а також недоведеність стороною обвинувачення одного ризику з трьох, наведених детективом у клопотанні, що відображено в оскаржуваній ухвалі, але не враховано при прийнятті рішення. 

Колегія суддів наголошує, що застава перш за все має виконувати функцію забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, а не покарання чи інструменту економічного примусу, що виходить за межі мети запобіжного заходу, визначеної ст. 177 КПК України.

Відтак, виходячи з власного внутрішнього переконання, що сформовано на підставі досліджених матеріалів провадження, з огляду на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні двох кримінальних правопорушень, одне з яких є корупційним, доведеність існування двох ризиків, виходячи з принципу збереження балансу інтересів сторін кримінального провадження та досягнення завдання кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни визначеного слідчим суддею розміру застави у бік зменшення до 700 000 грн., що не перевищує межі, визначені ст. 182 КПК України, та не є явно непомірним для підозрюваного.

5.Висновки суду. 

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Доводам апеляційної скарги захисника щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи колегією суддів надана правова оцінка у розділі 4 ухвали, та вони відхилені. Водночас, доводи щодо необхідності визначення іншого розміру застави, з посиланням на неврахування слідчим суддею майнового та сімейного стану підозрюваного, під час апеляційного розгляду знайшли свого підтвердження. Відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухавала - скасуванню в частині визначення розміру застави. 

Керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника  ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.06.2026 р. в частині визначення розміру застави скасувати та постановити в цій частині нову ухвалу, якою визначити підозрюваному  ОСОБА_7 заставу у розмірі 700 000 (сімсот тисяч) гривень. 

В іншій частині ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.06.2026 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя                      ОСОБА_2 

судді           ОСОБА_3 

ОСОБА_4