Справа № 991/6527/26

Провадження №11-сс/991/473/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 червня 2026 року про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ щодо невнесення відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.05.2026 (справа № 991/6527/26 провадження № 1-кс/991/6537/26) відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей про кримінальне правопорушення після отримання заяви ОСОБА_5 від 18.05.2026 про вчинене кримінальне правопорушення (далі - Скарга).

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09.06.2026 (справа № 991/6527/26 провадження № 11-сс/991/395/26) вказану ухвалу скасовано та призначено новий розгляд Скарги у суді першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.06.2026 (справа № 991/6527/26 провадження № 1-кс/991/8132/26) відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей про кримінальне правопорушення після отримання заяви ОСОБА_5 від 18.05.2026 про вчинене кримінальне правопорушення.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 07.07.2026 (справа № 991/6527/26 провадження № 11-сс/991/465/26) апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 червня 2026 року про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ щодо невнесення відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР, повернуто особі, яка її подала.

Не погодившись із вказаною ухвалою слідчого судді, 08.07.2026 ОСОБА_5 подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.06.2026 та постановити нову ухвалу, якою зобов`язати уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за заявою ОСОБА_5 від 18.05.2026 (вхідний № Д-6262) та розпочати досудове розслідування.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи з огляду на наступне:

-у мотивувальній частині ухвали слідчий суддя не дав правової оцінки діям 14-ти інших фігурантів, безпідставно обмеживши весь предмет судового розгляду аналізом «припущення щодо протиправності постановлення суддею судового рішення»;

-слідчим суддею проігноровано, що інкримінована стаття 191 КК України (замах на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах) у даному провадженні охоплює сукупність усіх взаємопов`язаних дій фігурантів;

-штучне відокремлення слідчим суддею з цієї сукупності дій лише постановленої ухвали судді призвело до необґрунтованого поширення гарантій суддівської незалежності (ст. 126 Конституції України) на суб`єктів, які не є суддями (прокурори, слідчі, реєстратори, посадовці міськради), та до безпідставного висновку про «абстрактність» наведених конкретних відомостей про злочин;

-слідчий суддя дійшов помилкового висновку, що порушення можуть бути усунуті у процесуальний спосіб Касаційним господарським судом, у зв`язку з чим назвав відомості про злочин "абстрактними";

-слідчий суддя, в порушення вимог статті 214 КПК України та установленої практики Верховного Суду, перебрав на себе повноваження органу досудового розслідування, оскільки, на стадії реєстрації заяви за ст. 214 КПК України, закон не передбачає здійснення попередньої оцінки обґрунтованості, достовірності чи достатності викладених у ній фактів. Перевірка наявності складу злочину здійснюється виключно в межах відкритого кримінального провадження, а не до його початку;

-слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі ухилився від надання правової оцінки предметній та суб`єктній підслідності заяви. Повністю проігноровано, що фігурантами заяви є спецсуб`єкти, а оціночна вартість майна, яке є предметом посягання за ч. 5 ст. 191 КК України, становить 3 720 638,17 грн, що у 2,26 рази перевищує імперативний поріг підслідності НАБУ на 2026 рік (1 640 000 грн). Свідоме замовчування слідчим суддею критеріїв статті 216 КПК України свідчить про неповноту дослідження обставин справи та є самостійною підставою для скасування судового рішення;

-матеріалами справи підтверджують доведеність факту бездіяльності уповноважених осіб НАБУ. Офіційна відповідь НАБУ від 09.06.2026 р. № 112-294/19111 підтверджує факт отримання заяви ОСОБА_5 та її реєстрацію 19.05.2026 р. під № Д-6262. Детектив НАБУ у запереченнях від 17.06.2026 р. вказав, що доводи заявника стосуються «аналізу тендерних закупівель», що повністю спростовується текстом заяви (предмет тендерів відсутній). Детектив використав шаблонний текст з іншого провадження, взагалі не дослідивши матеріали заявника; 

-слідчий суддя, відмовляючи в задоволенні скарги, послався на те, що заява ОСОБА_5 має «абстрактний характер» та не містить конкретних об`єктивних даних (сторінка 5, абзац 2; сторінка 7, абзац 2). Проте цей висновок повністю спростовується мотивувальною частиною цієї ж ухвали. На сторінці 4 (абзац 5) слідчий суддя самостійно викладає конкретні фактичні обставини потенційного правопорушення, зафіксовані у заяві: чітке коло із 15 суб`єктів (прокурори, слідчий ДБР, реєстратор, посадові особи міської ради), спосіб вчинення дій (змова, фальсифікація документів, штучне створення заборгованості за оренду та використання інструменту арешту майна у справі № 908/2780/25 з метою його подальшої реалізації за заниженою вартістю), а також правову кваліфікацію та розмір шкоди (3 720 638,17 грн).

Одночасно просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 червня 2026 року, мотивуючи його пропуск тим, що 23 червня 2026 року слідчим суддею оголошено вступну та резолютивну частини ухвали у справі № 991/6527/26 та офіційно визначено дату проголошення повного тексту судового рішення - 29 червня 2026 року. 30 червня 2026 року о 04:52 повний текст ухвали слідчого судді від 23 червня 2026 року було фактично доставлено до його особистого кабінету в системі «Електронний суд». Перебіг п`ятиденного процесуального строку, на його думку, розпочався 30 червня 2026 року та закінчується 04 липня 2026 року. Вперше апеляційну скаргу подано 03 липня 2026 року, відтак, передбачений законом процесуальний строк ним дотримано повністю. Відтак вважає, що встановлений статтею 395 КПК України строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 23.06.2026 пропущено з поважних причин.

Від ОСОБА_5 надійшло клопотання про розгляд за його відсутності. Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з`явились. Згідно ч. 4 ст. 405 КПК України, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. У зв`язку з чим, колегією суддів прийнято рішення розглянути апеляційну скаргу за наявного складу учасників.

Згідно вимог ч. 3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. 

Згідно матеріалів провадження, оскаржувана ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду постановлена 23 червня 2026 року, повний текст якої оголошено 29 червня 2026 року. ОСОБА_5 був належним чином викликаний для розгляду скарги, до суду не з`явився, подав заяву (Вх. № 31836/26-Вх від 22.06.2026) про розгляд скарги без його участі за наявними у матеріалах справи документами, тобто в даному випадку відсутні підстави, передбачені абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, за яких строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді для особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. 

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що 30 червня 2026 року о 04:52 повний текст ухвали слідчого судді від 23 червня 2026 року ОСОБА_5 було фактично доставлено до особистого кабінету в системі «Електронний суд», а вже 03 липня 2026 року він звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою на зазначену ухвалу, клопочучи про поновлення строку на апеляційне оскарження. 

Згідно ч. 1 ст. 117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Згідно правової позиції Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, висловленої в постанові від 27 травня 2019 року (справа № 461/1434/18), за змістом ст. 376 КПК України дата оголошення судового рішення, в тому числі й ухвали слідчого судді, безпосередньо пов`язується з датою виходу суду з нарадчої кімнати і саме з цієї дати, яка зазначається у вступній частині ухвали, розпочинається перебіг строку на апеляційне оскарження. Оголошення слідчим суддею в порядку ч. 2 ст. 376 КПК лише резолютивної частини ухвали має місце переважно у виняткових випадках та жодним чином не впливає на визначений процесуальним законом порядок обчислення строку апеляційного оскарження. У випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за можливе поновити ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 червня 2026 року, вважаючи його пропущеним з поважних причин.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Можливість оскарження бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у визначений КПК України строк передбачена п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Відмовляючи у задоволенні скарги, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду дійшов висновку, що вона фактично зводиться до незгоди ОСОБА_5 із ухваленим суддею Господарського суду Запорізької області рішенням від 19.09.2025 у справі № 908/2780/25.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи із наступного.

Відповідно до частин 1-2 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 

Внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (затверджене наказом Генеральної прокуратури України від 30.06.2020 № 298). Згідно з п. 1 глави 2 розділу I цього Положення, до Реєстру вносяться, зокрема, відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.

У своїй постанові від 16 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) вказав: «...положеннями ст. 3 КПК визначено, що кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, серед іншого, закриттям кримінального провадження. Якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин....».

Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 17 червня 2019 року № 4-р(II)/2020, а саме у п. 5 мотивувальної частини, зазначено, що «встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту».

Колегія суддів бере до уваги також висновок Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов`язане зі здійсненням ними судочинства від 01.07.2013 р., де зазначено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.

Втручанням у діяльність судових органів слід розуміти вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв`язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення. При цьому не має значення, за допомогою яких засобів, на якій стадії процесу та в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання (пункти 10 і 11).

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 р. «Про незалежність судової влади», судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Згідно з п.п. 66-68 Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів, ухваленою Комітетом Міністрів Ради Європи 17.11.2010, тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості. Лише держава може домагатися цивільної відповідальності судді, подавши скаргу до суду у разі, коли цей суддя повинен був присудити компенсацію. Тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що заява ОСОБА_5 про вчинення кримінальних правопорушень від 18 травня 2026 року не містить конкретних фактичних даних, які б могли свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 384, ч. 1 ст. 361-2, ч. 1 ст. 387 КК України, а саме: щодо можливого вчинення суддями Комунарського районного суду м. Запоріжжя, Господарського суду Запорізької області, прокурорами Вознесенської окружної прокуратури м. Запоріжжя, Дніпропетровської обласної прокуратури (відносяться до суб`єктів, визначених абз. 5, 6 п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України), слідчим ТУ ДБР у м. Мелітополі (з дислокацією у м. Запоріжжя), посадових осіб Запорізької міської ради, як зазначено у заяві, протиправних дій, спрямованих на незаконне заволодіння приватними коштами та блокування господарської діяльності через інструмент судового арешту нерухомого майна, належного ОСОБА_5 , а прокурори Вознесенської окружної прокуратури м. Запоріжжя та Дніпропетровської обласної прокуратури у змові з посадовими особами Запорізької міської ради сфальсифікували відомості та документи, штучно створивши видимість наявності у ОСОБА_5 заборгованості за орендну плату перед Запорізькою міською радою. При цьому, ухвалою судді Господарського суду Запорізької області від 19.09.2025 у справі № 908/2780/25 накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_5 , яке в подальшому може бути реалізоване за заниженою вартістю. ОСОБА_5 у рамках кримінального провадження № 62062080100002788 подано скаргу на бездіяльність слідчого ТУ ДБР у м. Мелітополі, яка перебуває на розгляді слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_6 . ОСОБА_5 відмовлено в оцифруванні матеріалів вказаного кримінального провадження та завантаженні в систему «Електронний суд». Вказане, на думку заявника, свідчить про неформальну змову вказаних осіб. Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про відсутність підстав для внесення коротких відомостей про це до ЄРДР, щоб в подальшому проводити їх досудове розслідування.

Колегія судів вважає, що заява ОСОБА_5 за своїм змістом не містить фактичних обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, а містить лише суб`єктивні судження заявника, засновані на його власній оцінці дій та фактичної незгоди із судовим рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.09.2025 у справі № 908/2780/25. 

Слушним є висновок слідчого судді про те, що саме по собі припущення щодо протиправності постановлення суддею Господарського суду Запорізької області судового рішення не є свідченням вчинення кримінального правопорушення, оскільки суперечить визначальним засадам правового регулювання побудови та діяльності судової влади. 

Колегія суддів зважає на встановлені слідчим суддею обставини, а саме на те, що ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2026 (справа № 908/2780/25) відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.09.2025 у справі № 908/2780/25. При цьому, ОСОБА_5 подано касаційну скаргу на вказану ухвалу від 28.05.2026 (справа № 908/2780/25).

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що описані в скарзі можливі порушення, про які зазначає ОСОБА_5 у заяві та скарзі, за їх наявності, можуть бути усунуті у процесуальний спосіб.

Аналізуючи в сукупності приписи статей 214, 303 КПК України та фактичні обставини провадження, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя з`ясував всі обставини та дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ щодо невнесення відомостей до ЄРДР за його заявою.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

Згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.

У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.

На підставі наведеного, керуючись статтями 331, 216, 307, 395, 405, 407, 418, 422, 532 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 червня 2026 року задовольнити. Строк на апеляційне оскарження поновити.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 червня 2026 року залишити без змін, а апеляційну скаргу- без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:                       ОСОБА_1 

Судді:             ОСОБА_2 

ОСОБА_3