Справа № 991/8517/26

Провадження 1-кс/991/8532/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року         м.Київ 

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , підозрюваного ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_4 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 , на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 52026000000000034 від 20.01.2026,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) надійшла вищевказана скарга, у якій адвокат ОСОБА_4 просить скасувати повідомлення заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_7 від 11.03.2026 про підозру ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України у кримінальному провадженні № 52026000000000034 від 20.01.2026.

Подаючи вказану скаргу, адвокат також просив витребувати в органу досудового розслідування ухвалу на дозвіл проведення обшуку, протокол обшуку від 04.03.2026 та відеозапис цього обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи скаргу, захисник зазначає, що повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, підлягає скасуванню у зв`язку з відсутністю достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України). Зокрема підозра ОСОБА_3 ґрунтується на доказах, отриманих незаконним шляхом, що суперечить принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини і прямо заборонено ч. 3 ст. 17 КПК України. На переконання захисту, органом досудового розслідування було грубо порушено вимоги кримінального процесуального закону щодо проникнення до житла, порядку проведення обшуку, забезпечення попереднього судового контролю за втручанням у право на недоторканність житла та належної фіксації процесуальної дії. Вказане процесуальне порушення, за твердженням адвоката, полягало в тому, що детективи прибули для проведення слідчої дії з ухвалою слідчого судді про дозвіл на обшук за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за певною вулицею, однак фактично здійснили проникнення та провели обшук в іншому будинку (під № 3), розташованому на цій же вулиці, на який попередня санкція суду не надавалася. Захисник наполягає, що така заміна об`єкта обшуку без попереднього судового дозволу була протиправною, а посилання слідства на невідкладність проведення цієї дії є безпідставними.

Окрім того, з метою всебічного, повного й неупередженого дослідження обставин з розгляду скарги на повідомлення про підозру ОСОБА_3 , для встановлення істини у справі та реалізації права на належний захист останнього, адвокатом ОСОБА_4 заявлено клопотання про необхідність у допиті як свідка: сусідку ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та дружину ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), яким відомі обставини, що мають доказове значення у даній справі.

У судовому засіданні захисники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали вимоги скарги в повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у тексті скарги, та просили її задовольнити з наведених підстав. 

Підорюваний ОСОБА_3 повністю підтримав позицію своїх захисників, додавши, що прокурором не надано доказів факту передачі коштів неправомірної вигоди. 

Не погоджуючись зі скаргою, прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечив, вважаючи повідомлену ОСОБА_3 підозру повністю обґрунтованою та підтвердженою належним чином зібраними у кримінальному провадженні доказами. Разом з цим, прокурор надав копію повідомлення від 03.07.2026 про зміну раніше повідомленої ОСОБА_3 підозри, у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Також надав слідчому судді до справи ряд матеріалів досудового розслідування, здійсненного в рамках кримінального провадження № 52026000000000034 від 20.01.2026. 

Варто зазначити, що в судовому засіданні в режимі відеоконференції забезпечено допит свідків ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) із приміщення Олександрівського районного суду Кіровоградської області, уповноваженою службовою особою якого було встановлено особи свідків та попереджено їх про кримінальну відповідальність. Разом з цим досліджено відеозапис проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Слідчий суддя, заслухавши доводи учасників судового провадження, дослідивши матеріали скарги, дійшов наступних висновків.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено право підозрюваного, його захисника оскаржити повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом.

Системний аналіз п. 3 ч. 1 ст. 276 та п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України свідчить, що можливість оскарження повідомлення про підозру пов`язана з питанням її обґрунтованості, тобто достатності доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення на даному етапі розслідування.

Слідчим суддею встановлено, що Національним антикорупційним бюро України, за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52026000000000034 від 20.01.2026, у межах якого 11.03.2026 ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади, за попередньою змовою групою осіб.

Позиція обвинувачення зводиться до того, що суддя Олександрівського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_3 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи за попередньою змовою із заступником селищної голови Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області ОСОБА_10 , одержав неправомірну вигоду в розмірі 35 000 грн за вчинення в інтересах ОСОБА_11 дій з використанням наданої йому влади, а саме за ухвалення 18.02.2026 рішення у справі № 397/1769/25 про закриття провадження про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_12 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. 

Обґрунтовуючи подану скаргу, захисник підозрюваного ОСОБА_3 зазначає, що повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, є необґрунтованим та підлягає скасуванню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України у зв`язку з відсутністю достатніх доказів.

На переконання сторони захисту, висунута ОСОБА_3 підозра ґрунтується на доказах, отриманих незаконним шляхом, що прямо суперечить вимогам ч. 3 ст. 17 КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини. Зокрема, адвокат вказує на грубе порушення органом досудового розслідування процесуального закону під час проведення слідчих дій, а саме: порушення порядку проникнення до житла та проведення 04.03.2026 обшуку, недотримання вимог щодо попереднього судового контролю за втручанням у право на недоторканність житла особи, а також неналежну фіксацію вказаної процесуальної дії. З огляду на це, захисник вважає, що здобуті під час обшуку докази є недопустимими й не можуть братися до уваги при оцінці обґрунтованості підозри. Окремо адвокат наголосив на застосуванні доктрини «плодів отруєного дерева», зазначаючи, що первинне порушення процедури обшуку нівелює доказове значення всіх інших відомостей та матеріалів, отриманих внаслідок цієї слідчої дії.

На підтвердження своєї позиції щодо незаконності слідчої дії, захисник посилається на показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , допитаних слідчим суддею в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Зокрема, свідок ОСОБА_8 (сусідка) підтвердила, що стала випадковим очевидцем подій біля будинку ОСОБА_3 , де уповноважені особи повідомили про проведення обшуку, однак її не було допущено всередину.

Інший свідок, ОСОБА_9 , яка є дружиною підозрюваного ОСОБА_3 та співвласником зазначеного житла на праві спільної сумісної власності, повідомила, що на момент початку та проведення невідкладного обшуку перебувала поза межами домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , про здійснення слідчої дії повідомлена не була, що, за твердженням захисту, призвело до грубого порушення її права на власність та недоторканність житла через неповідомлення та недопуск до участі в обшуку співвласника майна. ОСОБА_9 зауважила, що лише 04.04.2026 отримала ухвалу слідчого судді ВАКС про накладення арешту на майно.

Натомість, на переконання сторони обвинувачення, повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 11.03.2026 повністю відповідає вимогам ст. 277 КПК України щодо його змісту, та містить, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 .. Прокурор наголошує, що у вказаному повідомленні логічно та послідовно викладені фактичні обставини вчинення ОСОБА_3 та іншими причетними особами кримінального правопорушення щодо надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, та одержання нею неправомірної вигоди.

Крім того, прокурор у судовому засіданні зауважив, що 03.07.2026 ОСОБА_3 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч. 3 ст. 368 КК України. Обґрунтовуючи законність досудового розслідування, сторона обвинувачення наголосила, що всі процесуальні та слідчі дії у кримінальному провадженні, зокрема проникнення до житла та проведення обшуку, були здійснені у суворій відповідності до норм кримінального процесуального закону. 

На підтвердження викладених обставин прокурор посилається на докази, зібрані під час досудового розслідування, серед яких, у тому числі: (1) заяви ОСОБА_13 та ОСОБА_12 про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення від 19.01.2026; (2) протоколи свідка ОСОБА_13 та ОСОБА_12 від 20.01.2026; (3) протокол огляду, ідентифікації (помічення) та вручення грошових коштів від 23.02.2026; (4) протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відео контролю особи від 24.02.2026; (5) постанова про визнання речовими доказами від 04.03.2026; (6) протокол обшуку НАБУ від 04.03.2026 за місцем фактичного проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 із описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей.

Відтак прокурор наголошує, що підстави вважати зібрані документи та докази незаконними чи недопустимими відсутні.

Надаючи оцінку наведеним аргументам сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовується підозра та подана скарга, слідчий суддя виходить з наступного.

Розглядаючи скаргу захисника на повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, слідчий суддя перевіряє виключно наявність обґрунтованої підозри (стандарт «достатніх підстав» або prima facie), не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість особи.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішень у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України»), «обґрунтована підозра» означає наявність фактів або інформації, які зазвичай переконують об`єктивного спостерігача в тому, що дана особа могла вчинити правопорушення. Цей стандарт доказування не передбачає наявності повної, беззаперечної та вичерпної системи доказів, які виключають будь-які інші версії походження подій - такий рівень переконливості (стандарт «поза розумним сумнівом») є необхідним виключно для ухвалення обвинувального вироку судом першої інстанції.

На стадії досудового розслідування кримінальний процесуальний закон не вимагає від органу досудового розслідування остаточного доведення вини особи. Слідчий суддя наголошує, що дослідження та оцінка доказів у повному обсязі з точки зору їх абсолютної достатності є виключною компетенцією суду під час розгляду справи по суті. Надання остаточного значення доказам на цій стадії порушило б засади кримінального судочинства та означало б передчасне перебирання слідчим суддею функцій суду першої інстанції.

Окрім цього, слідчий суддя звертає увагу, що збирання доказів та визначення обсягу матеріалів, які надаються слідчому судді для підтвердження обґрунтованості підозри на даному етапі, є виключною процесуальною прерогативою сторони обвинувачення. Відповідно до засад самостійності слідчого та прокурора, орган досудового розслідування самостійно приймає рішення про те, які саме документи, в якій кількості та в який момент надавати для обґрунтування своєї правової позиції. Відтак, неотримання стороною захисту певних матеріалів, які, на її думку, мали бути долучені до клопотання, чи ненадання прокурором повного масиву зібраних відомостей, не свідчить про незаконність розслідування та не може бути самостійною підставою для скасування повідомлення про підозру.

Застосовуючи вказані стандарти доказування до обставин даного провадження та перевіряючи аргументи сторони захисту щодо доказового значення відомостей, наданих допитаними за її клопотанням свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , слідчий суддя зазначає наступне.

На переконання захисника, показання вказаних осіб мають істотне значення для оцінки обґрунтованості підозри, оскільки вони безпосередньо фіксують факт грубого порушення процедури проведення невідкладного обшуку, зокрема щодо неповідомлення та проведення слідчої дії за відсутності члена сім`ї підозрюваного (дружини - ОСОБА_9 ), яка є співвласником зазначеного нерухомого майна на праві спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до сталої практики Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, наявність певних розбіжностей чи суперечностей між версією захисту (яка вказує на процедурні порушення та побутове походження майна) та версією обвинувачення (яка базується на матеріальних чи технічних джерелах контролю й легалізованих результатах обшуку) вказує лише на існування змагального процесу та різних процесуальних версій. Остаточне перевіряння, «зважування» цих версій та вирішення питання про те, які з доказів є більш переконливими й допустимими, належить до виключної компетенції суду під час судового розгляду кримінального провадження по суті з дотриманням принципу змагальності (ст. 22 КПК України), а тому не може бути повністю здійснене слідчим суддею на етапі досудового розслідування.

Дослідивши детально відомості, надані кожним із допитаних у режимі відеоконференції свідків, слідчий суддя зазначає, що показання свідка ОСОБА_8 (щодо її перебування ззовні будинку, спостереження за загальним перебігом подій та недопуску до місця проведення слідчої дії) мають виключно загальний характер, не стосуються предмету доказування на даній стадії та не містять відомостей про будь-які істотні порушення прав підозрюваного ОСОБА_3 ..

Водночас, оцінюючи конкретні змістовні доводи сторони захисту, що спираються на показання допитаного як свідка члена сім`ї підозрюваного (дружини - ОСОБА_9 ) про те, що вилучені під час невідкладного обшуку грошові кошти не є предметом неправомірної вигоди, а становлять особисті грошові заощадження та є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а також щодо порушення її процесуальних прав як співвласника домоволодіння, слідчий суддя зазначає наступне.

Процесуальний закон не пов`язує можливість проведення невідкладного обшуку (у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України), який здійснюється в умовах дефіциту часу для фіксації слідів злочину, з обов`язковою присутністю абсолютно всіх співвласників будинку, якщо забезпечено участь особи, у якої безпосередньо проводиться обшук. Крім того, правомірність цієї слідчої дії вже була підтверджена в порядку наступного судового контролю чинною ухвалою слідчого судді ВАКС від 10.03.2026, про яку неодноразово згадувалося під час судового засідання учасниками провадження.

Зазначені доводи щодо матеріального походження грошей зводяться до заперечення походження вилучених коштів та спрямовані на спростування суті самої підозри, що є предметом подальшого досудового розслідування та судового розгляду. Слідчий суддя наголошує, що покази свідка ОСОБА_9 про наявність у сім`ї заощаджень у певних розмірах самі по собі не спростовують версію органу досудового розслідування про те, що конкретно вилучені під час обшуку купюри були отримані ОСОБА_3 як неправомірна вигода, і на даному етапі не руйнують стандарт обґрунтованості підозри. Питання ідентифікації цих коштів, перевірка легальних джерел доходів родини та співставлення їх із зафіксованими у матеріалах справи (зокрема, за результатами НСРД та огляду грошей перед передачею, за їх серійними номерами) вимагає глибокого аналізу та детального дослідження сукупності всіх доказів, що є передчасним на стадії розгляду скарги в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Окремо слідчий суддя звертає увагу на твердження свідка ОСОБА_9 щодо можливого зникнення іншої частини грошових коштів (1000 доларів США) під час проведення невідкладного обшуку детективами. Як встановлено у судовому засіданні, на прямі запитання прокурора про те, чи зафіксовано цей факт на безперервному відеозаписі обшуку, свідок скористалася своїм конституційним правом та відмовилася надавати будь-які відповіді стороні обвинувачення на підставі ст. 63 Конституції України. Слідчий суддя наголошує, що засада змагальності кримінального провадження передбачає рівні права сторін на допит осіб. Така позиція свідка, яка заявляє про суттєві процесуальні порушення, але водночас вибірково відмовляється від надання пояснень щодо матеріальних джерел їх фіксації (відеозапису), не дозволяє суду встановити об`єктивність цих зауважень. Відтак, самі лише усні заяви свідка про протиправні дії детективів, не підтверджені жодними об`єктивними даними, не можуть свідчити про очевидну недопустимість результатів обшуку чи безпідставність підозри.

Крім того, оцінюючи покази свідка ОСОБА_9 , слідчий суддя відповідно до стандартів оцінки доказів враховує її близькі родинні зв`язки з підозрюваним та очевидний особистий інтерес у захисті майнових прав сім`ї та звільненні чоловіка від кримінальної відповідальності. Відтак, за наявності інших об`єктивних матеріальних даних та результатів дослідженого відеозапису обшуку, самі лише усні свідчення дружини про спільну власність на гроші не є достатньою і беззаперечною підставою для висновку про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_3 підозри, а зазначені аргументи захисту підлягають перевірці під час вирішення питання про винуватість особи судом першої інстанції. Щодо посилань свідка ОСОБА_9 на хворобу дитини, яка потребує оперування, арешт майна та її психологічний стан після проведення слідчих дій, слідчий суддя зазначає, що вказані обставини мають соціально-побутовий характер, не стосуються предмету доказування обґрунтованості підозри, а тому не можуть бути підставою для скасування оспорюваного процесуального рішення.

Розглядаючи окремо доводи захисника про порушення процедури проведення невідкладного обшуку, в ході якого було вилучено грошові кошти, які слідство вважає предметом неправомірної вигоди, слідчий суддя виходить з наступного.

Як уже було встановлено під час судового засідання та вбачається з пояснень учасників провадження, оспорювана слідча дія фактичного проживання підозрюваного ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 здійснювалася в порядку невідкладних випадків. 

Слідчий суддя зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення.

У судовому засіданні встановлено, що детективи прибули для проведення слідчої дії безпосередньо за фактичним місцем проживання підозрюваного ОСОБА_3 .. Разом з тим, у наявній у них ухвалі слідчого судді про дозвіл на обшук від 02.03.2026 було зазначено інший номер будинку ( АДРЕСА_2 ), розташованого на цій же АДРЕСА_1 . Виявивши вказану розбіжність безпосередньо на місці події, детективи прийняли рішення про проведення невідкладного обшуку саме за фактичним місцем проживання ОСОБА_3 без попередньої ухвали суду з метою негайного вилучення та фіксації предмету кримінального правопорушення.

У справах про одержання неправомірної вигоди невідкладний обшук без ухвали суду в такій ситуації є обґрунтованим інструментом розслідування. Очевидно, що затримка детективів, пов`язана з необхідністю повернення до суду для отримання нової ухвали на виправлену адресу, створила б реальний ризик негайної втрати, переховування або знищення речових доказів (грошей) особами, які перебували на місці події. З метою недопущення цього, органом розслідування було прийнято рішення про проведення негайного обшуку без ухвали слідчого судді в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 233 КПК України.

Матеріали розгляду скарги безпосередньо не містять тексту ухвали слідчого судді про подальшу легалізацію зазначеного невідкладного обшуку. Разом з тим, під час судового засідання як сторона обвинувачення, так і сторона захисту підтвердили факт існування чинного судового рішення, яким такий обшук було визнано законним. Будь-яких доказів того, що органу досудового розслідування було відмовлено у задоволенні клопотання про легалізацію обшуку, стороною захисту надано не було, хоча відповідно до засад змагальності обов`язок доведення обставин, на які посилається скаржник, покладається на нього. Зважаючи на відсутність між учасниками судового провадження щодо самого факту судового погодження цієї слідчої дії в порядку наступного судового контролю, слідчий суддя вважає підтвердженим існування відповідного судового рішення від 10.03.2026.

Надаючи оцінку доводам захисника про те, що невідкладність проведення обшуку була штучною, обставини провадження були відомі слідству задовго до слідчої дії (з січня 2026 року), а ухвала слідчого судді від 10.03.2026 про легалізацію цієї слідчої дії ґрунтується на припущеннях, слідчий суддя зазначає наступне.

Наявність чинного судового рішення - ухвали слідчого судді від 10.03.2026, якою проникнення до житла за фактичним місцем проживання ОСОБА_3 та проведений у ньому невідкладний обшук визнано законними, є самостійним та визначальним процесуальним чинником. Постановлення вказаної ухвали свідчить про те, що слідчим суддею у порядку наступного судового контролю вже було надано правову оцінку законності цієї процесуальної дії, перевірено обґрунтованість підстав для невідкладного проникнення, а також дотримання балансу між інтересами розслідування та правом особи на недоторканність житла.

Стосовно зауважень захисту про те, що висновки слідчого судді в ухвалі від 10.03.2026 щодо можливої поведінки підозрюваного є лише припущеннями, а помилка в адресі не перетворює випадок на невідкладний, слідчий суддя наголошує, що в межах розгляду скарги на повідомлення про підозру в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України він не наділений повноваженнями здійснювати ревізію чи переоцінку іншого чинного судового рішення. Слідчий суддя не може діяти як апеляційна інстанція щодо іншого слідчого судді. Поки ухвала слідчого судді від 10.03.2026 є чинною та не скасованою у встановленому законом порядку, зафіксовані в ній висновки про законність обшуку є обов`язковими для врахування на даній стадії.

Більш детальне дослідження перебігу розслідування, оцінка того, коли саме стороні обвинувачення стали відомі певні обставини, та зважування доводів про штучність невідкладного стану, належать до виключної компетенції суду під час розгляду справи по суті. На даній стадії, за наявності чинного судового рішення про легалізацію обшуку, результати цієї слідчої дії не є очевидно недопустимими.

З метою повної та всебічної перевірки доводів скарги, у судовому засіданні було безпосередньо досліджено відеозапис перебігу зазначеного обшуку. Результати перегляду відеозапису засвідчили безпосередній факт відшукання та вилучення грошових коштів у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом. При цьому слідчим суддею не встановлено обставин, які б свідчили про очевидну недопустимість цього доказу на даній стадії (зокрема, фактів істотного порушення прав людини, катування, відвертого підкидання речей чи повної відсутності понятих і безперервної фіксації).

Будь-які інші детальні процедурні зауваження захисника щодо технічних аспектів фіксації обшуку, ракурсів зйомки, повноти відображення дій чи оформлення протоколу фактично зводяться до заперечення допустимості вилучених грошових коштів як доказів. Згідно зі ст. 89 КПК України та усталеною судовою практикою, оцінка процесуальних порушень, допущених при збиранні доказів, та застосування концепції «плодів отруєного дерева» є прерогативою суду першої інстанції під час розгляду справи по суті. На стадії ж оцінки обґрунтованості підозри факт виявлення та вилучення грошових коштів у ході обшуку є об`єктивним вагомим матеріальним чинником, що пов`язує ОСОБА_3 із інкримінованим діянням.

Оскільки матеріали кримінального провадження в їх сукупності та взаємозв`язку на даному етапі в достатній мірі відповідають стандарту «обґрунтованості підозри» та спроможні переконати стороннього об`єктивного спостерігача у можливій причетності ОСОБА_3 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а досліджені покази свідків та відеозапис обшуку не спростовують цих підстав, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга захисника є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 7, 9, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні скарги. 

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя         ОСОБА_1