Справа № 991/3190/26

Провадження № 1-кп/991/41/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А 

27 липня 2026 року м. Київ 

Вищий антикорупційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченої ОСОБА_8 , 

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000001938 від 05.12.2023, за обвинуваченням

ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Тернополя, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368-5, ч. 2 ст. 366-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

06.04.2026 до Вищого антикорупційного суду зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури надійшов для розгляду обвинувальний акт від 31.03.2026 з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000001938 від 05.12.2023, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368-5, ч. 2 ст. 366-2 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2026 для розгляду кримінального провадження визначено суддю ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 06.04.2026 призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, оскільки відсутні підстави для прийняття одного із рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України. Зазначив про необхідність здійснення судового розгляду у відкритому судовому засіданні суддею одноособово з участю прокурора, обвинуваченої, її захисників. Повідомив, що після дослідження письмових доказів сторони обвинувачення заявлятиме клопотання про виклик свідків. Вважає, що необхідність у складанні досудової доповіді щодо обвинуваченої відсутня.

Обвинувачена ОСОБА_8 та її захисники не заперечували щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта. Водночас захисниками ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на адресу суду направлено клопотання про складання досудової доповіді щодо обвинуваченої та скасування арешту належного їй майна. Зазначені клопотання захисники підтримали у судовому засіданні. Повідомили, що клопотання про виклик свідків захисту буде подане ними в ході судового розгляду.

Дослідивши обвинувальний акт, розглянувши клопотання захисників, заслухавши думку учасників судового провадження, суд зазначає таке.

Щодо питань, передбачених ст. 314 КПК України

Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п. 5-8, 10 ч. 1, ч. 2 ст. 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

Судом встановлено, що ухвалою від 21.04.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 про повернення обвинувального акта прокурору.

Відтак, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42023000000001938 від 05.12.2023 відповідає вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, і підстав для його повернення прокурору немає. 

Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 5-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, суд не встановив. 

Учасники судового провадження не повідомили суду про укладання угоди між прокурором та обвинуваченою у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 КК України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України. 

У абзаці першому примітки до ст. 45 КК України закріплено, що корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до Кримінального кодексу України вважаються, у тому числі, кримінальні правопорушення, передбачені статтею 368-5 цього Кодексу. 

У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_8 висунуте обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368-5, ч. 2 ст. 366-2 КК України. 

За твердженням сторони обвинувачення, ОСОБА_8 , обіймаючи посаду судді Північного апеляційного господарського суду, набула у власність активи, вартість яких на 16 341 917 грн перевищує її законні доходи, а також умисно внесла завідомо недостовірні відомості до щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021-2024 роки щодо набутих об`єктів нерухомості та фінансових зобов`язань, які відрізняються від достовірних на означену суму.

Тобто обвинуваченій інкриміновано вчинення корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України, і кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України, та наявна умова, зазначена у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України - кримінальні правопорушення вчинені суддею. 

Отже, це кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду за правилами ст. 33-1 КПК України у зв`язку з наявністю умови, передбаченої п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України.

З огляду на відсутність підстав для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта та вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до такого розгляду.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 3 ст. 314, ч. 1, 2 ст. 314-1 КПК України, з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачену, а також можливого прийняття судового рішення про міру покарання, враховуючи 1) положення ч. 5 ст. 314 КПК України, 2) те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочинів, які згідно з ч. 4, 5 ст. 12 КК України є нетяжким та тяжким, нижня межа санкцій яких не перевищує п`яти років позбавлення волі, 3) відсутність обставин, передбачених ч. 4 ст. 314-1 КПК України, - суд вважає за необхідне доручити представнику уповноваженого органу з питань пробації скласти досудову доповідь щодо обвинуваченої.

Щодо питань, передбачених ст. 315 КПК України

За змістом ч. 2 ст. 315 КПК України, з метою підготовки до судового розгляду суд: 1) визначає дату та місце проведення судового розгляду; 2) з`ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; 3) з`ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; 4) розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні; 5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

Суд не встановив підстав, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України, для ухвалення рішення про здійснення судового провадження в закритому судовому засіданні. Клопотань, передбачених абз. 4 п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК України, учасники судового провадження не заявили.

За таких обставин, з метою забезпечення гласності та відкритості судового провадження, судовий розгляд необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні.

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, суд враховує, що за змістом ч. 2 ст. 318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов`язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Стороною кримінального провадження з боку обвинувачення є прокурор, а з боку захисту - обвинувачений та його захисники (п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Отже, судовий розгляд слід проводити з участю прокурора, обвинуваченої та її захисників. Водночас, захисниками та прокурором повідомлено суду, що клопотання про виклик свідків будуть подані ними в ході судового розгляду.

Щодо клопотання про скасування арешту майна

Під час підготовчого судового засідання, відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом IІ цього Кодексу.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).

У абзаці другому ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Захисники обвинуваченої ОСОБА_8 - адвокати ОСОБА_10 та ОСОБА_9 подали до суду клопотання № 2/20 від 20.04.2026, у якому просили скасувати накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.09.2025 арешт на майно, власником якого є ОСОБА_8 , а саме: (1) житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями і спорудами; (2) земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:04:004:0197; (3) земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:04:004:0198.

Вважають, що підставою для скасування арешту з цього майна є те, що такий захід забезпечення накладено необґрунтовано, оскільки таке майно не є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України, а відтак щодо нього не може бути застосована спеціальна конфіскація. Зазначили, що предметом зазначеного злочину є активи, вартість яких перевищує законні доходи суб`єкта кримінального правопорушення на визначену КК України суму. Натомість стороною обвинувачення не здобуто належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що вартість набутого ОСОБА_8 майна перевищує її законні доходи.

У судовому засіданні обвинувачена та її захисники подане клопотання підтримали, просили його задовольнити.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечив. Пояснив, що арешт на майно накладено обґрунтовано, оскільки сукупність зібраних стороною обвинувачення доказів свідчить про те, що воно є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України та щодо нього судом під час ухвалення остаточного рішення у справі може бути застосована спеціальна конфіскація.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

У випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України (ч. 4 ст. 170 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, зокрема передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України визначено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави. У разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у частині першій цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно (ч. 2 ст. 96-2 КК України).

Згідно із копіями окремих матеріалів досудового розслідування, які надали захисники, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.09.2025 у справі № 991/9737/25, провадження № 1-кс/991/9821/25, з метою забезпечення спеціальної конфіскації накладено арешт на (1) житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями і спорудами; (2) земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:04:004:0197; (3) земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:04:004:0198, шляхом обмеження права на розпорядження відповідним майном, з метою запобігання можливості його передачі/відчуження на користь третіх осіб.

Перевіряючи обґрунтованість застосованого заходу забезпечення, суд враховує, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368-5, ч. 2 ст. 366-2 КК України. Санкція кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України, серед іншого, передбачає покарання у виді позбавлення волі. Суб`єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення характеризується умисною формою вини.

Наведене свідчить про можливість застосування судом спеціальної конфіскації у означеному кримінальному провадженні, що відповідатиме вимогам ч. 1 ст. 96-1 КК України.

Окрім означеного, суд враховує і те, що, за твердженням сторони обвинувачення, вартість активів, набутих ОСОБА_8 , а саме вищевказаного житлового будинку та двох земельних ділянок, становить 23 962 244 грн, що на 16 341 917 грн (тобто більш, ніж на 6500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) перевищує її законні доходи.

Вказане, за умови доведення вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ст. 368-5 КК України, дозволяє віднести означені житловий будинок та дві земельні ділянки до предмета такого кримінального правопорушення, який у разі ухвалення відповідного рішення, може підлягати спеціальній конфіскації.

Суд відхиляє доводи захисників про необґрунтованість накладення арешту на означене майно через нібито відсутність доказів, які б підтверджували, що його вартість перевищує законні доходи ОСОБА_8 на суму, визначену законом про кримінальну відповідальність. Так, обґрунтованість підозри була предметом перевірки слідчого судді під час накладення арешту на майно, належне ОСОБА_8 . Під час підготовчого судового засідання суд не уповноважений здійснювати оцінку здобутих стороною обвинувачення доказів та стверджувати про їх відсутність або достатність для доведення певних обставин, які стосуються можливих дій ОСОБА_8 . Відповідна оцінка може бути надана судом лише в нарадчій кімнаті під час ухвалення остаточного рішення у справі. 

Суд зауважує, що обвинувачена не позбавлена права користування нерухомим майном, на яке накладено арешт, тому її права суттєво не порушуються в очікуванні судового рішення.

За таких обставин клопотання захисників обвинуваченої ОСОБА_8 - адвокатів ОСОБА_10 та ОСОБА_9 задоволенню не підлягає.

Щодо поданих стороною захисту скарг

Під час підготовчого провадження сторона захисту в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України подала до суду ряд скарг на рішення, дії та бездіяльність сторони обвинувачення, а саме:

(1) на рішення прокурора про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001938 від 05.12.2023 (№ 3/21);

(2) на дії детектива Національного антикорупційного бюро України та прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури щодо порушення ст. 62 Конституції України при складанні обвинувального акта (№ 4/21);

(3) на дії детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_11 щодо вилучення особистої техніки, належної ОСОБА_8 , під час проведення огляду від 26.04.2024 (№ 5/21);

(4) на дії детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_11 щодо складання протоколу огляду від 27.12.2023 (№ 17/1);

(5) на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_11 від 13.03.2025 про доручення проведення оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи експертам КНДІСЕ (№ 21/1);

(6) на дії старшого оперуповноваженого в ОВС Служби безпеки України ОСОБА_12 щодо складання протоколів огляду від 02.04.2024 (№ 20/1 та № 19/1);

(7) на дії детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_11 щодо складання та направлення запиту до приватного нотаріуса ОСОБА_13 від 26.04.2024 (№ 22/1);

(8) на дії детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_11 щодо проведення огляду карти пам`яті, на якій містилась копія мобільного терміналу ОСОБА_8 та складання за його результатами протоколу огляду від 05-13.09.2024 (№ 16/1);

(9) на дії детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_11 та ОСОБА_14 щодо проведення 26.04.2024 огляду мобільного телефону, вилученого у ОСОБА_8 (№ 11/1);

(10) на дії оперуповноваженого Служби безпеки України ОСОБА_15 щодо проведення огляду карти пам`яті, на якій містилась копія мобільного терміналу ОСОБА_8 , від 27.05.2024 (№ 15/1);

(11) на дії детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_11 щодо складання доручення від 13.05.2024 про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України (№ 14/1);

(12) на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_11 від 30.04.2024 про призначення комплексної судової комп`ютерно-технічної експертизи та експертизи електронних комунікацій та дії зазначеного детектива щодо передачі експерту мобільного терміналу ОСОБА_8 (№ 7/21);

(13) на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_11 від 22.09.2025 про відібрання зразків для проведення експертизи та дії зазначеного детектива щодо винесення такої постанови, внесення у повістки про виклик ОСОБА_8 відомостей про відібрання її зразків та складання 22.09.2025 протоколу про отримання зразків усного мовлення для експертного дослідження (№ 13/1);

(14) на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_11 від 26.04.2024 про визнання мобільного телефону та планшету ОСОБА_8 речовими доказами та дії детектива щодо внесення такої постанови (№ 6/21);

(15) на дії детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_14 щодо проведення 29.04.2024 огляду планшетного комп`ютера, вилученого у ОСОБА_8 (№ 12/1);

(16) на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_11 та прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 щодо непроведення повного, всебічного, неупередженого досудового розслідування (№ 18/1);

(17) на дії керівника Другого підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_16 щодо складання та направлення до Північного апеляційного господарського суду запитів № 512-290/12071 від 24.04.2025 та № 512-290/28633 від 22.09.2025 (№ 28/1);

(18) на дії керівника Другого підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_16 щодо складання та направлення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів запиту № 512-317/12551 від 30.04.2025 (№ 26/1);

(19) на дії детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_11 та керівника Другого підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_16 щодо складання та направлення до Державної податкової служби запитів № 512-058/24895 від 19.08.2025 та № 512-058/24435 від 14.08.2025 (№ 25/1);

(20) на дії керівника Другого підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_16 щодо складання та направлення до Національного агентства з питань запобігання корупції запиту № 512-043/25879 від 28.08.2025 (№ 24/1);

(21) на дії детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_11 щодо складання та направлення до приватного нотаріуса ОСОБА_17 запиту № 512-288/28427 від 19.09.2025 (№ 23/1).

Зі змісту означених скарг, поданих стороною захисту, вбачається, що викладені у них доводи фактично зводяться до необхідності надання судом оцінки комплексу процесуальних дій та рішень сторони обвинувачення, в тому числі, з точки зору їх законності, у зв`язку з порушеннями норм кримінального процесуального законодавства які, на думку захисту, були допущенні при їх прийнятті. При цьому твердження про такі порушення здійснюється стороною захисту з огляду на їх вплив на належність, допустимість та достовірність конкретних доказів.

Положеннями ч. 2 ст. 303 КПК України передбачено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора (які не передбачені ч. 1 цієї статті) не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Водночас, підготовче судове провадження є обов`язковою, самостійною стадією кримінального провадження, основною метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити судовий розгляд на підставі, зокрема, обвинувального акта.

За таких обставин, у підготовчому судовому засіданні вирішення судом скарг на рішення, дії чи бездіяльність детектива або прокурора повинно мати значення для вирішення завдань підготовчого провадження, визначених у ст. 314-315 КПК України.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.04.2025 у справі № 175/1958/22, згідно з якою на стадії підготовчого судового засідання суд першої інстанції має вирішувати лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, та виключно в межах, передбачених ст. 314 КПК України.

Натомість, оцінка законності процесуальних рішень, дій, бездіяльності детективів та прокурорів, дотримання ними належної правової процедури, так само, як і вирішення питання про допустимість доказів, отриманих в результаті вчинення таких дій, є можливими лише за результатами судового розгляду, після дослідження усіх доказів і матеріалів кримінального провадження, які будуть надані суду й матимуть значення для прийняття відповідних рішень.

На стадії підготовчого провадження суд об`єктивно позбавлений процесуального інструментарію для змістовного вирішення скарг захисту, з огляду на ненаділення його усіма необхідними процесуальними повноваженнями для дослідження та оцінки матеріалів. При цьому суто формальний розгляд таких скарг не здатний надати реальне відновлення прав осіб у разі їх порушення.

Оцінюючи ефективність наявних засобів правового захисту в розумінні ст. 13 ЄКПЛ, ЄСПЛ неодноразово зазначав, що наявність формальної процедури оскарження без реального змістовного розгляду скарги не відповідає вимогам ефективного засобу правового захисту у розумінні Конвенції.

Таким чином формальний розгляд скарги у підготовчому засіданні без можливості дослідити докази, що підтверджують або спростовують доводи скаржника, становив би виключно ілюзію захисту, а не його реальне забезпечення.

За наведених умов, з огляду на положення ч. 2 ст. 303, ст. 314 КПК України, мету підготовчого провадження, враховуючи, що:

1) подані скарги не стосуються вирішення питань, передбачених ст. 314, 315 КПК України, зокрема можливості призначення судового розгляду, 

2) доводи, які в них викладені, за умов, передбачених ст. 87 КПК України, можуть впливати на допустимість отриманих доказів, оцінку яких суд має здійснити в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення за результатами судового розгляду (у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження), а

3) надання судом оцінки законності рішень, дій чи бездіяльності сторони обвинувачення на стадії підготовчого провадження може бути витлумачене як форма упередженості щодо оцінки доказів, -

суд не вбачає підстав для задоволення таких скарг під час підготовчого судового провадження.

Інших клопотань, передбачених п. 4, 5 ч. 2, ч. 3 ст. 315 КПК України, від учасників судового провадження не надійшло.

Зважаючи на те, що ОСОБА_8 не є одним із суб`єктів, перелік яких міститься в п. 2 ч. 2 ст. 31 КПК України, та обвинувачується у вчиненні злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більший, аніж 10 років, тому судовий розгляд кримінального провадження слід здійснювати суддею одноособово.

Керуючись статтями 314-316, 372, 376, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000001938 від 05.12.2023, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368-5, ч. 2 ст. 366-2 КК України, на 09 год 40 хв 27.07.2026 у приміщенні Вищого антикорупційного суду за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 41.

Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово з участю уповноваженого прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, обвинуваченої, її захисників, з викликом свідків.

Доручити представнику уповноваженого органу з питань пробації скласти досудову доповідь щодо обвинуваченої ОСОБА_8 та надати її суду у строк не більше 20 днів із дня отримання копії цієї ухвали.

Відмовити в задоволенні клопотання захисників обвинуваченої ОСОБА_8 - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про скасування арешту майна.

Відмовити у задоволенні скарг захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , поданих у порядку ч. 2 ст. 303 КПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає.

Суддя          ОСОБА_1