Справа № 991/8025/26

Провадження №11-сс/991/441/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження: підозрюваний ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_6 ,

розглянула апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.06.2026 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12022221180000343 від 29.03.2022.

Історія провадження

1.Детективи Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022221180000343 від 29.03.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209, частиною 1 статті 263, статтею 366-3, частинами 2, 4 статті 368, статтею 368-5, частиною 3 статті 369, частиною 4 статті 410 Кримінального кодексу України (далі - КК).

2.11.06.2026 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора про арешт майна.

3.12.06.2026 слідчий суддя виділив в окреме провадження матеріали за клопотанням прокурора в частині накладення арешту на мобільний телефон Apple iPhone, який належить ОСОБА_5 .

4.16.06.2026 слідчий суддя наклав арешт на зазначене майно ОСОБА_5 (далі - ухвала слідчого судді).

5.22.06.2026 адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на цю ухвалу.

Короткий зміст і мотиви ухвали слідчого судді

6.Оскаржуваною ухвалою: (1) задоволено клопотання прокурора про арешт майна; (2) накладено арешт на мобільний телефон Apple iPhone (номер на слоті НОМЕР_1 ), вилучений 10.06.2026 під час обшуку земельної ділянки із кадастровим номером 6325185001:00:027:0121 та розташованих на ній будівель і споруд.

7.Арешт накладено на майно з метою забезпечення збереження речових доказів з таких мотивів:

(1)  ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 4 статті 410, частиною 4 статті 368, статтею 366-3 КК, і на цьому етапі досудового розслідування підозра є обґрунтованою, що підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами;

(2) відповідно до протоколу обшуку доступ до мобільного телефону обмежено системою логічного захисту та постановою детектива НАБУ цей пристрій визнано речовим доказом;

(3) сторона обвинувачення навела достатні підстави вважати, що вилучений мобільний телефон містить відомості, які можуть бути використані як докази фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Тому в контексті потреб досудового розслідування існує необхідність у проведенні детального огляду та копіювання вмісту вилученого телефону, зокрема, на предмет наявності видалених файлів;

(4) накладення арешту на мобільний телефон обумовлене обставинами кримінального провадження, а саме використанням електронних пристроїв під час спілкування між ймовірними співучасниками злочину, зокрема, через додатки для миттєвого обміну повідомленнями, наявністю на вилученому мобільному телефоні код-паролю доступу та неможливістю виявлення й копіювання інформації, що міститься на цьому телефоні;

(5) арешт зазначеного майна є виправданим та не порушує принцип розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Вимоги та доводи апеляційної скарги

8.В апеляційній скарзі захисник просив: (1) скасувати оскаржувану ухвалу та (2) постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

9.Вимоги апеляційних скарг обґрунтовуються тим, що: (1) мобільний телефон, на який накладено арешт, не відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК, а тому відсутні правові підстави для накладення арешту на майно; (2) у протоколі обшуку зазначено, що детектив прийняв рішення про вилучення мобільного телефону з метою проведення експертизи для подолання системи логічного захисту, проте стороною обвинувачення таке експертне дослідження не було призначено; (3) арештований мобільний телефон уже був оглянутий уповноваженими особами під час проведення обшуку 19.12.2024 за місцем проживання ОСОБА_5 , проте був повернутий останньому, оскільки інформація, яка на ньому містилася, повністю відповідала вмісту іншого вилученого мобільного телефону. При цьому ОСОБА_5 не використовував арештований у цій справі мобільний телефон з моменту проведення обшуку 19.12.2024; (4) слідчий суддя вийшов за межі повноважень, постановляючи ухвалу про виділення в окреме провадження матеріалів клопотання в частині арешту мобільного телефону; (5) так, на стадії досудового розслідування повноваженнями виділення матеріалів провадження наділений виключно прокурор; (6) процесуальна доцільність чи зручність виділення матеріалів у конкретному кримінальному провадженні не можуть виправдовувати створення слідчим суддею процедур, які не передбачені законом; (7) крім того, виділення матеріалів призвело до порушення принципу диспозитивності, оскільки прокурор подала єдине клопотання, а слідчий суддя фактично перебрав на себе функції сторони обвинувачення. 

Позиції учасників провадження

10.Підозрюваний та його захисник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

11.Прокурор в судове засідання не прибув та не надав Суду свою позицію щодо апеляційної скарги. Враховуючи, що така особа була належним чином повідомленою про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомила про поважні причини свого неприбуття, то її неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду (частина 4 статті 405 КПК).

Оцінка та мотиви Суду

12.Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг (частина 1 статті 404 КПК).

13.Враховуючи мотиви оскаржуваної ухвали, вимоги і доводи апеляційної скарги, Суд повинен перевірити: (1) правомірність виділення слідчим суддею матеріалів клопотання в частині арешту мобільного телефону в окреме провадження; (2) обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 4 статті 410, частиною 4 статті 368, статтею 366-3 КК; (3) наявність правових підстав для арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів; (4) розумність, співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

(1) Щодо правомірності виділення слідчим суддею матеріалів клопотання в частині арешту мобільного телефону в окреме провадження

14.Суд відхиляє доводи захисника про те, що слідчий суддя, постановляючи ухвалу про виділення матеріалів клопотання в частині арешту мобільного телефону в окреме провадження, порушив положення КПК та вийшов за межі своїх повноважень.

15.Слідчий суддя в ухвалі від 12.06.2026 про виділення матеріалів провадження в окреме провадження зазначив, що: (1) прокурор у клопотанні ставить питання про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 , зокрема, на вилучений під час обшуку мобільний телефон; (2) у клопотанні про арешт майна прокурор просить здійснити судовий розгляд клопотання без повідомлення підозрюваного, інших власників майна та їх представників; (3) відповідно до частини 2 статті 172 КПК без повідомлення власників майна може розглядатися клопотання про арешт не тимчасово вилученого майна; (4) отже, виділення матеріалів в окреме провадження є доцільним для дотримання прав підозрюваного та повідомлення його про дату, час розгляду клопотання про арешт мобільного телефону, а також для забезпечення ефективного та всебічного розгляду.

16.Суд погоджується, що КПК прямо не передбачено вирішення слідчим суддею на стадії досудового розслідування питання про виділення частини матеріалів клопотання прокурора про арешт майна в окреме провадження. Разом з тим, такі ухвали слідчого судді про виділення матеріалів клопотання можуть бути постановлені в межах передбаченої КПК процедури.

17.Так, з метою дотримання прав підозрюваного та забезпечення ефективного й повного розгляду справи за клопотанням прокурора про арешт майна таке виділення можливе на підставі: (1) положень частини 6 статті 9 КПК [щодо права застосовувати загальні засади кримінального провадження у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження] та (2) загальних засад кримінального провадження, визначених частиною 1 статті 7 КПК, зокрема, такими засадами є недоторканість права власності (пункт 9), забезпечення права на захист (пункт 13), змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 15), розумність строків (пункт 21) тощо.

18.З матеріалів провадження вбачається, що: (1) прокурор клопотав про розгляд клопотання без повідомлення підозрюваного та власників майна; (2) водночас слідчий суддя дійшов висновку про необхідність забезпечення участі підозрюваного під час вирішення питання про накладення арешту на мобільний телефон, який був вилучений під час проведення обшуку; (3) ухвала слідчого судді про виділення матеріалів в окреме провадження жодним чином не обмежує права та інтереси підозрюваного, а спрямована на забезпечення його права на захист, реалізацію права бути повідомленим про розгляд клопотання щодо арешту належного йому майна та брати участь у такому судовому розгляді, надавати слідчому судді заперечення та докази на підтвердження власної позиції; (4) виділення матеріалів клопотання прокурора в частині арешту мобільного телефону дозволило також забезпечити оперативний розгляд клопотання щодо іншого майна, яке здійснювалося без повідомлення власників майна, а також повний та всебічний розгляд клопотання в цій справі.

19.Суд також відхиляє твердження захисника на порушення принципу диспозитивності [у зв`язку з тим, що прокурор подала до слідчого судді єдине клопотання, а слідчий суддя таким чином перебрав на себе функції сторони обвинувачення] з таких мотивів: (1) зазначений принцип означає, що суд розглядає лише ті питання, які винесені на його розгляд сторонами (частина 3 статті 26 КПК), однак не позбавляє суд повноважень визначати порядок їх судового розгляду в межах, необхідних для забезпечення завдань кримінального провадження; (2) у цьому випадку слідчий суддя не здійснював процесуальних повноважень сторони обвинувачення, не змінював предмет клопотання прокурора, не вирішував питань, які не були поставлені стороною обвинувачення, та не виходив за межі заявлених вимог, а лише визначив процесуальний порядок його розгляду шляхом виділення в окреме провадження клопотання про арешт мобільного телефону та повідомлення про його розгляд підозрюваного та захисника.

20.Таким чином, виділення матеріалів клопотання прокурора в частині арешту мобільного телефону в окреме провадження: (1) ґрунтувалося на застосуванні загальних засад кримінального провадження відповідно до частини 6 статті 9 КПК, тому сам по собі факт, що КПК прямо не передбачає постановлення такого рішення слідчим суддею, не свідчить про його незаконність; (2) спрямоване на виконання завдань кримінального провадження, забезпечення повного та всебічного судового розгляду, дотримання прав та інтересів підозрюваного (власника майна) та не порушує принципу диспозитивності.

21.Враховуючи зазначене, Суд відхиляє доводи апелянта про незаконність виділення слідчим суддею матеріалів клопотання прокурора в частині арешту мобільного телефону в окреме провадження.

(2) Перевірка обґрунтованості підозри щодо вчинення кримінальних правопорушень

22.Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що серед іншого існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (пункт 1 частини 3 статті 132 КПК).

23.У межах цього кримінального провадження ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 4 статті 410, частиною 4 статті 368, статтею 366-3 КК.

Епізод за частиною 4 статті 410 КК

24. ОСОБА_5 [на час подій заступник командира військової частини (далі - в/ч) НОМЕР_2 з технічного забезпечення] підозрюється в тому, що він, зловживаючи своїм службовим становищем, в умовах воєнного стану, діючи за попередньою змовою у складі групи осіб, у період 2022-2024 років умисно ухилився від виконання завдань, пов`язаних зі збереженням та забезпеченням належного обліку військового майна у в/ч НОМЕР_2 , чим сприяв (шляхом усунення перешкод) невстановленим військовослужбовцям у викраденні військового майна, яке перебувало на зберіганні у цій військовій частині, загальною балансовою вартістю не менше 709 172,42 грн.

25.Відповідно до повідомлення про підозру ОСОБА_5 підозрюється у пособництві у викраденні військового майна за таких обставин.

26.За версією сторони обвинувачення протягом 2022-2024 років у м. Харкові під загальним керівництвом ОСОБА_7 діяла схема з постачання на державні підприємства оборонно-промислового комплексу [передусім на ТОВ «Завод інноваційного машинобудування» та ТОВ «Харківський бронетанковий завод»] запчастин до бронетанкової техніки, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом.

27.До функціонування цієї схеми ОСОБА_7 ймовірно залучав інших осіб, зокрема, ОСОБА_8 , який (1) контролював мережу суб`єктів господарювання, які були формальними постачальниками відповідних запчастин на державні підприємства, та (2) відповідав за маскування злочинного джерела походження цих запчастин (шляхом створення видимості їх правомірного придбання у третіх осіб, знищення або підміни ідентифікаційних ознак (заводських номерів) виробів тощо) і забезпечував їх зберігання до моменту продажу.

28.Загальний обсяг товарів, поставлених на заводи від імені підконтрольних ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суб`єктів господарювання, становить понад 370 млн грн.

29.Сторона обвинувачення стверджує, що окремі вироби, які були продані або готувалися до продажу на заводи, належать до військового майна і до 2022 року перебували на зберіганні у в/ч НОМЕР_2 (заступником командира цієї військової частини з технічного забезпечення був ОСОБА_5 ). Такі вироби, зокрема, були списані військовою частиною як такі, що знищені чи зазнали пошкоджень внаслідок ракетних ударів 24.02.2022 та 01.03.2022, проте в подальшому були поставлені на заводи підконтрольними підприємства або були виявлені під час обшуку в приміщенні, що використовувалося ОСОБА_9 як склад.

30.Внаслідок заволодіння зазначеним майном невстановленими військовослужбовцями в/ч НОМЕР_2 державі завдано шкоди, а саме: (1) заподіяно матеріальних збитків у зв`язку із безпідставним вибуттям з володіння держави військового майна загальною балансовою вартістю не менше 709 172,42 грн; (2) втрачено можливість використати зазначене майно у відновленні та ремонті військової техніки, що призвело до зниження рівня обороноздатності держави в умовах збройної агресії російської федерації; (3) крім того, було безпідставно сплачено суб`єктам господарювання кошти у сумі понад 4,2 млн грн як оплату за товари, щодо яких вони не набули права власності та не мали права відчужувати.

31.Підозрюваний ОСОБА_5 за версією слідства сприяв невстановленим військовослужбовцям у викраденні військового майна шляхом усунення перешкод таким чином: (1) ОСОБА_5 не виконав низку завдань, пов`язаних зі збереженням та забезпеченням належного обліку військового майна у в/ч НОМЕР_2 ; (2) так, після призначення керівником оперативної групи не організував роботу підлеглих військовослужбовців таким чином, щоб забезпечити належний облік, охорону та збереження військового майна, а також дотримання контрольно-пропускного режиму; (3) будучи членом постійно діючої інвентаризаційної комісії, не забезпечив проведення у 2022 та 2023 роках інвентаризації бронетанкового майна, яке перебувало на зберіганні у в/ч НОМЕР_2 ; (4) у 2024 році, будучи головою комісії по оцінці і списанню з обліку матеріальних цінностей, не забезпечив належне функціонування цієї комісії та не вжив заходів щодо перевірки достовірності відомостей, внесених до акта списання військового майна, внаслідок чого до нього було включено майно, яке насправді не було знищене у ході обстрілів 24.02.2022 та 01.03.2022; (5) при цьому за умови належного виконання підозрюваним своїх обов`язків мав бути встановленим точний обсяг знищеного та наявного бронетанкового майна, а усі наявні надлишки мали бути задокументовані та взяті на облік, а також до акта списання не повинно бути включеним майно, яке насправді не було знищене.

32.Таким чином, сторона обвинувачення підозрює ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 4 статті 410 КК.

33.Для підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_5 сторона обвинувачення надала ряд доказів.

Щодо здійснення обліку, евакуації та інвентаризації військового майна у в/ч НОМЕР_2 з порушенням вимог нормативно-правових актів:

(1) документи, які стосуються евакуації військового майна з в/ч НОМЕР_2 (том 2 а. с. 8-39 [далі в ухвалі зазначені посилання на томи, які містяться на долученому до клопотання DVD-диску, - а. с. 20 судової справи]); 

(2) накладні на видавання (здавання) військового майна у в/ч НОМЕР_2 , складені у зв`язку із його евакуацією та подальшим поверненням (том 4), із яких вбачається, зокрема, що: 1) перша накладна була складена лише у травні 2022 року, тобто вже по спливу тривалого часу після початку евакуації майна, 2) частина накладних не підписані матеріально відповідальними особами;

(3) матеріали службового розслідування, проведеного у в/ч НОМЕР_2 у 2023 році (том 3 а.с. 1-37), із яких вбачається, зокрема, що переліки знищеного майна визначали начальники складів самостійно, без будь-якого зовнішнього контролю;

(4) накази командира в/ч НОМЕР_2 із додатками (переліком знищеного майна), видані за підсумками службового розслідування (том 3, а. с. 38-177), які були підставою для віднесення знищеного майна до безповоротних втрат та його списання;

(5) протокол тимчасового доступу до речей і документів від 23.12.2025 (том 2 а. с. 76-80), у якому зафіксовано відсутність у в/ч НОМЕР_2 інвентаризаційних описів та інших документів щодо інвентаризації бронетанкового майна за період з 2015 року по час складання протоколу;

(6) лист Центрального управління забезпечення наземними системами озброєння Озброєння Командування Сил логістики ЗСУ від 30.01.2026 (том 2 а. с. 75), який містить відомості про відсутність актів інвентаризації у володінні органу військового управління;

(7) протокол обшуку від 25.02.2026 (том 2 а. с. 81-104), у якому зафіксовано: 1) відсутність книжок перепусток на ввезення (вивезення) військового майна за період до квітня 2023 року у зв`язку із тим, що вони фактично не велися, 2) розходження між даними обліку та фактичною наявністю майна у військовій частині, зокрема наявність великої кількості необлікованого майна;

(8) акт позапланової інвентаризації від 21.03.2026 та інвентаризаційний опис до нього (том 2 а. с. 105-135), у якому зазначено про наявність значної розбіжності між фактичною наявністю і номенклатурним обліком військового майна, а також порушення вимог нормативних документів щодо організації і ведення обліку військового майна у в/ч НОМЕР_2 ;

(9) лист в/ч НОМЕР_2 від 17.03.2026 № 192 (том 2 а. с. 136), із якого вбачається, що у період з 01.03.2022 по 11.06.2023 книга обліку транспортних засобів, які прибувають на технічну територію в/ч НОМЕР_2 , не заводилася і не велася;

(10) лист в/ч НОМЕР_2 від 17.03.2026 № 191 (том 2 а. с. 137), у якому зафіксовано відсутність облікових документів, пов`язаних з евакуацією військового майна у 2022 році (повагонних відомостей, пакувальних листів та матеріальних перепусток);

(11) акт службового розслідування від 20.03.2026 (том 2 а. с. 138-142), у якому встановлено, що: 1) евакуйоване майно завантажувалося авральним способом, без підрахунку, сортування та складання первинних документів, 2) евакуйоване майно перераховувалося лише після його прибуття до АДРЕСА_1 ) на час евакуації були відсутнім начальник та фахівці обліково-операційного відділення;

(12) лист в/ч НОМЕР_2 від 22.05.2026 № 367 і додатки до нього (том 2 а. с. 147-159), із якого вбачається, що завідчувач складу ОСОБА_10 з 24.02.2022 до 02.11.2022 не прибувала на робоче місце, що підтверджує обставини фактичного відкриття сховищ та переміщення майна за відсутності матеріально відповідальних осіб;

(13) протоколи допиту військовослужбовців в/ч НОМЕР_2 (том 9 а. с. 19-108), які містять відомості про евакуацію військового майна з в/ч НОМЕР_2 та обставини його подальшого списання.

Щодо протиправного вибуття військового майна з володіння держави та постачання запчастин до військової техніки на державні підприємства оборонно-промислового комплексу:

(1) протоколи огляду облікових та інших документів стосовно руху військового майна від 11.05.2026, 12.05.2026, 25.05.2026 (том 5 а. с. 1-45), зокрема, щодо постачання окремих товарів військового призначення до військової частини, його облік у актах інвентаризації протягом значного періоду часу та зазначення в акті як списане військове майно (знищене після ракетного удару 24.02.2022. 01.03.2022);

(2) протоколи огляду відомостей в електронній формі щодо майна, яке перебувало на зберіганні у в/ч НОМЕР_2 , його облік та рух від 11.02.2026, 24.03.2026 (том 5 а. с. 46-95);

(3) протокол огляду від 20.10.2025 (том 5 а. с. 96-105), у якому відображено зміст акта фактичної наявності виробів від 25.05.2016, який у свою чергу містить заводські номери військового майна, що перебувало на зберіганні у в/ч НОМЕР_2 ;

(4) протокол огляду від 11.02.2026 (том 5 а. с. 106-132), у якому зафіксовано, зокрема, зміст файлу із заводськими номерами складових систем 1ЭЦ40-2С, що перебували на зберіганні у в/ч НОМЕР_2 ;

(5) протокол огляду від 21.03.2026 (том 5 а. с. 133-138), у якому зафіксовано відомості стосовно постачання окремих товарів на підприємства оборонно-промислового комплексу (ДП «Завод імені В. О. Малишева», ТОВ «Харківський бронетанковий завод») у 2023-2024 роках і заводські номери відповідних виробів;

(6) протокол обшуку від 17.12.2024 (том 5 а. с. 139-143), який містить відомості про виявлення у нежитловому приміщенні за адресою АДРЕСА_2 , окремих виробів, заводські номери яких збігаються із заводськими номерами виробів, що перебували на зберіганні у в/ч НОМЕР_2 ;

(7) протокол огляду від 11.07.2025 з додатками (том 5 а. с. 144-165), у яких зафіксовано результати огляду вилученого під час обшуків майна (запчастин, вузлів, агрегатів до військової техніки, документів до них), зокрема, за адресою АДРЕСА_2 ;

(8) формуляри до 4 ДЛУ, виявлені разом з майном за вказаною адресою (том 5 а. с. 166-173), які є аналогічними, що вказує на походження усіх чотирьох виробів з однієї партії;

(9) матеріали НСРД (томи 6-7), із яких вбачається, зокрема, що: (1) ОСОБА_7 брав безпосередню участь у плануванні та організації постачання запчастин із залученням ОСОБА_9 та представників державних підприємств; (2) ОСОБА_7 відповідав за пошук запчастин та іноді привозив їх до офісу ОСОБА_9 ; (3) зазначені особи усвідомлювали протиправне походження запчастин, зокрема, їх імовірну належність до військового; (4) ОСОБА_9 погоджував з ОСОБА_7 ціни на запчастини; (5) ТОВ «Евраз Інвест», ФОП ОСОБА_11 тощо належить до числа підконтрольних ОСОБА_9 суб`єктів господарювання тощо;

(10) протоколи допиту бухгалтера ОСОБА_12 від 21.01.2025 і 23.01.2025 (том 9 а. с. 1-14), які містять відомості про функціонування офісу ОСОБА_9 , перелік та діяльність підконтрольних йому суб`єктів господарювання;

(11) протокол обшуку від 17.12.2024 (том 9 а. с. 109-134), у якому зафіксовано перелік речей і документів, виявлених та вилучених в офісі ОСОБА_9 , зокрема, документи і печатки підконтрольних йому суб`єктів господарювання, а також запчастини до бронетанкової техніки;

(12) відомості ДП «Завод імені В. О. Малишева» та ТОВ «Харківський бронетанковий завод» щодо номенклатури та загального обсягу постачання товарів на ці заводи від підконтрольних ОСОБА_9 суб`єктів господарювання (том 9 а. с. 135-202).

Щодо повноважень ОСОБА_5 та його сприяння у викраденні військового майна:

(1) послужний список та копії наказів стосовно ОСОБА_5 (том 1 а. с. 88-99);

(2) витяги з Положення про в/ч НОМЕР_2 (том 2 а. с. 2-7), у яких визначено коло посадових обов`язків заступника командира з технічного забезпечення;

(3) витяг з розпорядження командира в/ч НОМЕР_2 з логістичного забезпечення від 09.03.2022 (том 2 а. с. 10), у якому зафіксовано призначення ОСОБА_5 керівником оперативної групи, що залишалася у пункті постійної дислокації військовій частині для виконання визначених завдань;

(4) накази командира в/ч НОМЕР_2 від 17.11.2022 та від 16.10.2023 про організацію проведення інвентаризації (том 2 а. с. 44-50), в яких членом постійно діючої інвентаризаційної комісії визначено, зокрема, ОСОБА_5 та визначені завдання щодо проведення інвентаризації;

(5) протоколи огляду облікових та інших документів стосовно руху військового майна від 11.05.2026, 12.05.2026, 25.05.2026 (том 5 а. с. 1-45), з яких вбачається, що ОСОБА_5 як голова комісії підписав єдиний акт списання військового майна від 21.06.2024, знищеного або пошкодженого внаслідок ракетних ударів 24.02.2022 та 01.03.2022. Проте цей акт містить майно, яке фактично не було знищене, а було поставлене на бронетанкові заводи суб`єктами господарювання, підконтрольними ОСОБА_8 , або виявлені під час обшуку у приміщенні, яке використовувався останнім як склад. Таким чином, ОСОБА_5 підписав єдиний акт списання військового майна, не перевіривши за версією слідства достовірність внесених до нього відомостей;

(6) протокол огляду від 12.02.2026 (том 8 а. с. 1-9), у якому зафіксовано листування підозрюваного ОСОБА_5 з військовослужбовцями в/ч НОМЕР_2 та іншими особами, зокрема, щодо відвантаження та направлення запчастин до військової техніки;

(7) протокол огляду від 15.02.2026 (том 8 а. с. 10-12), у якому зафіксовано зміст заміток у телефоні ОСОБА_5 (щодо запчастин до військової техніки, їх підсумкової вартості тощо), з яких як стверджує сторона обвинувачення вбачається: 1) систематична залученість ОСОБА_5 до протиправних дій з військовим майном у період щонайменше з 2022 року, 2) його обізнаність із ситуацією щодо невідповідності даних обліку і фактичної наявності військового майна у в/ч НОМЕР_2 .

Епізод за частиною 4 статті 368 КК

34. ОСОБА_5 підозрюється в одержанні неправомірної вигоди у розмірі щонайменше 2 864 840,95 грн у вигляді оплати від імені та за рахунок ТОВ «Техінкоммет» товарів, які призначалися для його особистого використання, за вчинення та невчинення ним дій з використанням свого службового становища в інтересах ОСОБА_7 та ТОВ «Техінкоммет».

35.Відповідно до повідомлення про підозру ОСОБА_5 підозрюється в одержанні неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за таких обставин.

36. ОСОБА_7 , володіючи 50% статутного капіталу ТОВ «Техінкоммет» та будучи його комерційним директором, мав вплив на ухвалення рішень щодо вчинення цим товариством правочинів та розпорядження його активами.

37.Не пізніше вересня 2023 року ОСОБА_7 та ОСОБА_5 узгодили між собою схему надання останньому неправомірної вигоди. Зокрема, неправомірна вигода надавалася за фактичне сприяння ОСОБА_5 в протиправному одержанні ОСОБА_7 військового майна, яке перебувало на зберіганні у в/ч НОМЕР_2 , та продовження такого сприяння у майбутньому. Зазначене дозволило ОСОБА_7 надалі отримувати доходи від продажу військового майна на державні підприємства оборонно-промислового комплексу.

38.З метою реалізації злочину за вказівкою або на прохання ОСОБА_7 : (1) ОСОБА_13 [головний бухгалтер ТОВ «Техінкоммет»] отримувала від ОСОБА_5 або від контрагентів первинні документи, формувала і підписувала платіжні інструкції для проведення фінансових операцій, вносила відомості до бухгалтерського та податкового обліку товариства; (2) ОСОБА_14 [директор ТОВ «Техінкоммет»] підписував відповідні платіжні інструкції.

39.Протягом вересня 2023 року - березня 2024 року ОСОБА_7 забезпечив надання ОСОБА_5 неправомірної вигоди у сумі більше 2,8 млн грн шляхом здійснення оплати ТОВ «Техінкоммет» за різноманітні товари (будівельні матеріали, побутову техніку, електрообладнання, металопластикові вікна тощо), які призначалися для особистого використання ОСОБА_5 .

40.За версією слідства ОСОБА_5 використовував службове становище в інтересах ОСОБА_7 та його суб`єкта господарювання ТОВ «Техінкоммет» шляхом: (1) систематичного ухилення від виконання завдань, пов`язаних зі збереженням та забезпеченням належного обліку військового майна у в/ч НОМЕР_2 , чим усував перешкоди у викраденні такого військового майна в інтересах ОСОБА_7 ; (2) сприяння участі ТОВ «Техінкоммет» у процедурах закупівлі, які проводилися в/ч НОМЕР_2 , що призвело до доступу цього товариства до публічно недоступної інформації про проведення оборонних закупівель, без якої була б неможливою участь цієї компанії у наданні комерційних пропозицій і, як наслідок, подальше укладання відповідних договорів.

41.Щодо сприяння участі ТОВ «Техінкоммет» у процедурах закупівлі у повідомленні про підозру зазначено про такі обставини: (1) у 2024 році в/ч НОМЕР_2 проводила закупівлю окремих запчастин, необхідних для ремонту і відновлення бронетанкової техніки, а також щодо послуг з ремонту; (2) організацію закупівель здійснювала уповноважена особа в/ч НОМЕР_2 - ОСОБА_15 ; (3) в умовах воєнного стану закупівлі проводилися без дотримання конкурентних процедур, а саме на підставі комерційних пропозицій, наданих суб`єктами господарювання; (4) електронна система закупівель у такому разі не використовується, тому відомості про проведення таких закупівель не стають загальнодоступними; (5) в силу свого службового становища ОСОБА_5 володів інформацією про плановані закупівлі у в/ч НОМЕР_2 та міг впливати на дії інших військовослужбовців військової частини; (6) ОСОБА_5 також розумів, що ОСОБА_15 з огляду на її спеціальність і попередній досвід служби не володіла відомостями про ринок постачальників товарів і послуг військового призначення; (7) за таких обставин ОСОБА_5 у жовтні-листопаді 2024 року неодноразово надавав ОСОБА_15 вказівки щодо направлення запитів на комерційні пропозиції на адресу окремих суб`єктів господарювання, зокрема, ТОВ «Техінкоммет», ТОВ «Евраз Інвест» (підконтрольне ОСОБА_8 товариство) та ТОВ «СістемІнжинірінгМенеджмент»; (8) вказаний перелік компаній був сформований з метою штучного створення видимості конкуренції між ними під час здійснення закупівель; (9) після отримання від ОСОБА_5 інформації ОСОБА_15 забезпечила підготовку запитів на комерційні пропозиції, зокрема, на адресу зазначених вище компаній; (10) комерційні пропозиції на ці запити надали усі три компанії, і за наслідками моніторингу цін договір на закупівлю товарів було укладено із ТОВ «Техінкоммет».

42.Таким чином, сторона обвинувачення підозрює ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 368 КК.

43.Для підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_5 сторона обвинувачення надала ряд доказів, зокрема:

(1) протокол огляду відомостей, отриманих з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, від 15.02.2026 (том 8 а. с. 212-252), у якому зафіксовано зміст реєстраційних документів ТОВ «Техінкоммет», з яких вбачається належність ОСОБА_7 частки у цьому товаристві станом на 2023-2024 роки;

(2) протоколи огляду від 15.02.2026 та від 16.03.2026 (том 8 а. с. 253-256, 261-263), у яких зафіксовані відомості щодо руху коштів на банківських рахунках ТОВ «Техінкоммет» та відомості з Єдиного реєстру податкових накладних щодо постачання від імені окремих суб`єктів господарювання товарів на адресу ТОВ «Техінкоммет» товарів та здійснення останнім оплати за них;

(3) протоколи огляду від 15.02.2026 та від 07.06.2026 (том 8 а. с. 13-51), які містять відомості про зміст листування ОСОБА_5 із ОСОБА_13 [бухгалтером ТОВ «Техінкоммет»] та іншими особами щодо здійснення оплати за товари з рахунків ТОВ «Техінкоммет». Так, 1) ОСОБА_5 направляв бухгалтеру ТОВ «Техінкоммет» рахунки із проханням здійснити оплату, 2) у відповідь бухгалтер направляла платіжні інструкції щодо здійсненої відповідної оплати за товари з рахунків ТОВ «Техінкоммет», 3) 05.01.2024 ОСОБА_13 направила ОСОБА_5 рахунок на оплату та уточнювала чи цей рахунок належить йому та чи здійснювати по ньому оплату, на що отримала ствердні відповіді від ОСОБА_5 , 4) 12.03.2024 ОСОБА_5 надіслав бухгалтеру перелік та вартість використаних матеріалів та виконаних робіт щодо запуску опалення із питанням: «Сможем оплатить?», на що ОСОБА_13 надала відповідь такого змісту: «Нет. Теплый пол. Немного не наш формат», 4) ОСОБА_13 також у січні 2024 року інформувала ОСОБА_5 про відсутність документів за декількома платежами (на загальну суму понад 1,2 млн грн), 5) крім того, ОСОБА_13 запитувала у ОСОБА_5 щодо «ліміту» та зазначила, що сума витрат вже становить більше 2,8 млн грн;

(4) протокол огляду від 15.02.2026 (том 8 а. с. 257-260), із якого вбачається, що у вилученому під час обшуку блокноті ОСОБА_5 були виявлені довіреності на ім`я ОСОБА_7 на отримання товарів, оплачених ТОВ «Техінкоммет»;

(5) протоколи огляду від 12.12.2025 і 07.06.2026 (том 8 а. с. 52-167), які містять відомості про зміст листування ОСОБА_5 із ОСОБА_16 [службова особа в/ч НОМЕР_2 , яка здійснювала організацію закупівель]. В цьому листуванні зафіксовано, що ОСОБА_5 направляв реквізити товариств, зокрема, ТОВ «Евраз Інвест» (підконтрольного ОСОБА_8 товариства), ОСОБА_16 надсилала підозрюваному договір між в/ч НОМЕР_2 та ТОВ «Техінкоммет» про закупівлю послуг, ОСОБА_5 зазначав те, що він його самостійно підпише в ТОВ «Техінкоммет», а також відзвітував, що це товариство надіслало відповідь, направляв цінову пропозицію від ТОВ «Техінкоммет» та про те, що він її самостійно привезе до в/ч, в свою чергу ОСОБА_16 направляла ОСОБА_5 запити на комерційні пропозиції щодо закупівлі тощо;

(6) документи щодо проведення у в/ч НОМЕР_2 закупівель тросів буксирувальних та послуг з їх ремонту й подальшого укладання відповідних договорів з ТОВ «Техінкоммет» (том 8 а. с. 168-208);

(7) протокол допиту ОСОБА_16 від 18.02.2026 (том 8 а. с. 72-75), у яких вона надала відомості про те, що ОСОБА_5 надавав їй відомості щодо трьох компаній, на які необхідно направляти комерційні пропозиції.

Епізод за статтею 366-3 КК

44. ОСОБА_5 підозрюється в умисному неподанні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021, 2022, 2023, 2025 роки.

45.Відповідно до повідомлення про підозру ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого статтею 366-3 КК, за таких обставин.

46.Перебуваючи на посаді заступника командира в/ч НОМЕР_2 з технічного забезпечення, ОСОБА_5 був військовою посадовою особою, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», зокрема, в частині обов`язку подання декларацій. 

47.Законом України від 03.03.2022 № 2115-ІХ було відтерміновано строк подання особами декларацій у зв`язку із введенням воєнного стану. Водночас, 12.10.2023 набрав чинності Закон України від 20.09.2023 № 3384-ІХ, який відновив декларування осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Цим Законом також було доповнено статтю 45 Закону України «Про запобігання корупції» положенням, відповідно до якого військовослужбовці ЗСУ зобов`язані подати визначені декларації не пізніше 90 календарних днів з дня настання першої з таких обставин - припинення або скасування воєнного стану чи звільнення з військової служби.

48.У зв`язку зі звільненням з військової служби ОСОБА_5 виключено зі списків особового складу в/ч НОМЕР_2 з 19.08.2025. Відповідно у нього виник обов`язок подати декларації, строк подання яких припав на період дії воєнного стану, протягом 90 днів з дня звільнення з військової служби, тобто до 17.11.2025.

49.Крім особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати декларацію за минулий рік (абзац 2 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції»).

50.Отже, після звільнення з військової служби у 2025 році ОСОБА_5 був зобов`язаний до 01.04.2026 подати декларацію за 2025 рік.

51.Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 не подав декларації за 2021, 2022, 2023 та 2025 роки. При цьому ОСОБА_5 не інформував Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) про будь-які причини, які об`єктивно перешкоджали йому подати ці декларації.

52.За версією слідства ОСОБА_5 діяв з непрямим умислом, оскільки, враховуючи його досвід військової служби, зокрема, на посадах, пов`язаних із виконанням організаційно-розпорядчих функцій, а також подання ним декларацій за інші періоди, був обізнаний із вимогами, встановленими Законом України «Про запобігання корупції» та мав усвідомлювати суспільно небезпечний характер своєї бездіяльності.

53.Для підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_5 сторона обвинувачення надала ряд доказів, зокрема:

(1) відомість проведеного інструктажу з питань дотримання посадовими особами в/ч НОМЕР_2 антикорупційного законодавства (том 9 а. с. 203-206), відповідно до яких ОСОБА_5 пройшов такий інструктаж 14.03.2025, що засвідчено його особистим підписом;

(2) протокол огляду від 05.06.2026 (том 9 а. с. 207-208), з якого вбачається відсутність у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій державного або місцевого самоврядування, декларацій ОСОБА_5 за 2021, 2022, 2023 та 2025 роки. При цьому ОСОБА_5 подав щорічні декларації за 2016-2020 роки, за 2024 рік та перед звільненням за період 01.01-18.08.2025;

(3) лист НАЗК від 02.06.2026 з додатками (том 9 а. с. 209-259), які містять: 1) перелік та послідовність дій, які вчинив ОСОБА_5 у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій державного або місцевого самоврядування за період 01.01.2015-02.06.2026, 2) відсутність листів, звернень, повідомлень до НАЗК від ОСОБА_5 .

54.Таким чином Суд дійшов висновку, що існуючі фактичні дані та додані до матеріалів справи докази свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, що в свою чергу є підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

55.При цьому Суд зазначає, що на цьому етапі досудового розслідування не здійснюється перевірка «підставності» підозри за стандартом доказування «поза розумним сумнівом» чи навіть менш суворим стандартом «обґрунтованої підозри», що є необхідною умовою при постановленні вироку чи обранні запобіжного заходу відповідно. Будь-які сумніви щодо наявності події злочину, усіх елементів його складу та винуватості конкретних осіб можуть бути перевірені органом досудового розслідування з урахуванням доводів та версій сторони захисту в подальшому, чи судом при розгляді обвинувального акту по суті (у разі завершення досудового розслідування у відповідній формі). Наданих матеріалів достатньо для вирішення питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

(3) Щодо наявності правових підстав для арешту майна

56.Слідчий суддя з мотивів, зазначених у пункті 7 цієї ухвали, дійшов висновку про відповідність вилученого мобільного телефону ознакам речових доказів та обґрунтованість накладення на нього арешту з метою забезпечення його збереження як речового доказу (пункт 1 частини 2 статті 170 КПК).

57.Суд погоджується з висновками слідчого судді та додатково звертає увагу на такі обставини.

58.Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об`єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно сформульована в категоричній формі і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.

59.Аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).

60.З огляду на положення частини 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі пункту 1 частини 2 статті 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.

61.Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає (1) наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об`єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є (2) достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.

62.Щодо наявності достатніх підстав, які обумовлюють необхідність більш тривалого утримання вилученого майна, порівняно зі строками тимчасового утримання, Суд зазначає таке.

63.Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту (абзац 2 частини 3 статті 170 КПК).

64.Отже, КПК передбачає такі можливості для сторони обвинувачення тимчасового обмеження права власності для отримання доказової інформації, що міститься на електронних носіях (які самі по собі не є засобом, знаряддям злочину, не набуті в результаті його вчинення тощо), залежно від характеру об`єктивних перешкод її здобуття та фіксації:

(1) безпосередньо на місці обшуку/огляду шляхом відображення в протоколі обшуку та/чи копіювання вмісту таких носіїв за допомогою залученого спеціаліста без їх вилучення. Тобто, за наявності відповідних умов на цьому етапі (участь спеціаліста у разі необхідності, носій не захищений системою логічного захисту або доступ надано володільцем, система захисту подолана слідчим на місці всупереч волі володільця, немає інших перешкод копіювання інформації, відсутня потреба в експертному дослідженні носія тощо) відсутня необхідність і підстави для тимчасового вилучення та арешту таких носіїв в подальшому;

(2) протягом строку тимчасового вилучення, передбаченого частиною 5 статті 171 КПК. Тобто, за наявності відповідних умов (спеціаліста було залучено після обшуку, вдалося подолати систему логічного захисту в цей строк та/чи скопіювати усю необхідну доказову інформацію, відсутня потреба в подальшому експертному дослідженні самого носія тощо) немає потреби і підстав для подальшого більш тривалого утримання таких носіїв та накладення арешту майна з цією метою;

(3) протягом більш тривалого строку до моменту, коли відпаде потреба (стаття 174 КПК), на підставі ухвали слідчого судді, суду про арешт майна. Така необхідність може бути обумовлена, окрім вищенаведених перешкод, зокрема, необхідністю збереження речового доказу для представлення його в суді для безпосереднього дослідження.

65.Отже, для арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів потрібно довести також необхідність саме тривалого утримання майна і неможливість отримання доказової інформації першими двома способами (без його вилучення або в строк, встановлений для тимчасового вилучення майна без рішення суду про його арешт).

66.Зазначена позиція є усталеною в практиці Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (зокрема, ухвали АП ВАКС від 02.07.2024 у справах № 991/5032/24, № 991/5033/24, № 991/5102/24; від 21.08.2024 у справі № 991/5034/24, від 23.01.2025 у справах № 991/14156/24, № 991/14192/24, № 991/14197/24, від 13.02.2025 у справах № 991/14152/24, № 991/14207/24, від 30.04.2025 у справі № 991/3453/25, від 15.06.2025 у справі № 991/3452/25, від 12.11.2025 у справі № 991/10777/25, від 14.11.2025 у справі № 991/11026/25, від 02.02.2026 у справі № 991/13413/25).

67.Згідно з протоколом обшуку від 10.06.2026 (том 1 а. с. 133-142), проведеному на земельній ділянці із кадастровим номером 6325185001:00:027:0121 та розташованих на ній будівель і споруд: (1) у будинку виявлено мобільний телефон Apple iPhone (номер на слоті НОМЕР_1 ); (2) оглядом встановлено, що доступ до цього телефону обмежений засобами логічного захисту - встановлено шестизначний код-пароль; (3) через неможливість дослідження змісту інформації з телефону, необхідність подолання системи логічного захисту шляхом проведення судової експертизи прийнято рішення про вилучення мобільного телефону.

68.Слідчий суддя дійшов висновку, що: (1) детектив наводить достатні підстави вважати, що вилучений під час проведення обшуку мобільний телефон, а саме інформація, яка на ньому міститься, можуть мати суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню під час досудового розслідування, та є речовим доказом у кримінальному провадженні; (2) утримання такого майна у розпорядженні органу досудового розслідування є виправданим з огляду на захищеність пристрою системою логічного захисту, неможливістю виявлення та копіювання інформації, що міститься на вилученому мобільному телефоні, необхідність одержання доступу до такої інформації з метою відновлення видалених файлів, виявлення документів, листувань та іншої інформації, що має значення для кримінального провадження, а також копіювання вмісту телефону.

69.З цього приводу колегія суддів зазначає, що правомірність тимчасового вилучення в ході обшуку та подальшого арешту мобільного телефону відповідає приписам абзацу 3 частини 2 статті 168 та абзацу 2 частини 3 статті 170 КПК за критеріями того, що: (1) доступ до мобільного телефону пов`язаний із подоланням системи логічного захисту (на пристрої встановлено шестизначний код-пароль, який не був повідомлений під час обшуку детективам НАБУ); (2) наявні достатні підстави вважати, що електронний пристрій може містити інформацію, яка може мати суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню під час досудового розслідування; (3) наведене обумовлене обставинами кримінального провадження, наявними відомостями про використання підозрюваним технічних пристроїв та додатків для миттєвого обміну повідомленнями під час спілкування між особами щодо ймовірних обставин вчинення інкримінованих підозрюваному злочинів; (4) так, матеріали справи містять: 1) протоколи огляду відомостей з мобільного телефону підозрюваного ОСОБА_5 , вилученого під час обшуку 19.12.2024, зокрема, на ньому виявлене листування із військовослужбовцями щодо належного в/ч НОМЕР_2 військового майна та із бухгалтером ТОВ «Техінкоммет» (одним із власників якого є ОСОБА_7 ) щодо здійснення оплати за товари, які призначалися для особистого використання ОСОБА_5 , за рахунок активів цього товариства, 2) протоколи огляду мобільного телефону службової особи в/ч НОМЕР_2 , відповідальної за здійснення закупівель, з яких вбачається, що ОСОБА_5 сприяв ТОВ «Техінкоммет» щодо участі у процедурах оборонних закупівель; (5) надання електронного пристрою разом з інформацією, що на ньому міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження (зокрема, для подолання системи логічного захисту, копіювання відомостей щодо обставин кримінального провадження, які містяться на мобільному телефоні, встановлення можливості відновлення видаленої доказової інформації); (6) орган досудового розслідування має виправдану потребу у подальшому утриманні вилученого електронного пристрою для розкриття змісту інформації та відомостей, що у них може міститися, в тому числі й видалених, що може бути реалізовано шляхом проведення їх огляду за участю спеціаліста, застосування спеціального обладнання та/або програмного забезпечення та проведення експертного дослідження. 

70.Вищезазначені обставини обумовлюють необхідність детального дослідження вмісту вилученого електронного пристрою та більш тривалого його утримання і збереження органом досудового розслідування порівняно зі строками, передбаченими частиною 5 статті 171 КПК.

71.Враховуючи наведене, Суд констатує правильність висновків слідчого судді про достатність підстав стверджувати, що вилучені під час обшуків мобільні телефони відповідають ознакам речових доказів та інформація, яка на них міститься, може мати значення для кримінального провадження в силу (1) пред`явлення ОСОБА_5 підозри у вчиненні злочинів, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 4 статті 410, частиною 4 статті 368, статтею 366-3 КК, та надання стороною обвинувачення доказів на підтвердження її обґрунтованості; (2) неможливість дослідження вмісту мобільного телефону через його захищеність системою логічного захисту. У такому випадку накладення арешту на мобільний телефон є необхідною умовою проведення експертного дослідження; (3) наявність достатніх підстав стверджувати, що мобільний телефон ОСОБА_5 може містити інформацію, яка може мати суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню під час досудового розслідування.

72.Таким чином, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що вилучене майно (електронний пристрій) відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК, оскільки існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що мобільний телефон може містити відомості, які можуть бути використані як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тож підлягає арешту. 

73.Твердження захисника про те, що сторона обвинувачення не призначила експертне дослідження мобільного телефону, не свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту на зазначене майно. Так, частина 3 статті 170 КПК прямо передбачає можливість накладення арешту на електронні пристрої, зокрема, у випадках, якщо доступ до них обмежується їх власником (володільцем або утримувачем) чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту, а також якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження. З наведеного вбачається, що накладення арешту на мобільний телефон пов`язується, зокрема, з необхідністю забезпечення можливості проведення експертного дослідження. При цьому положення статті 170 КПК не встановлюють обов`язку сторони обвинувачення до звернення з клопотанням про арешт майна призначити відповідну експертизу. Відтак відсутність на момент розгляду клопотання постанови про призначення експертного дослідження сама по собі не свідчить про безпідставність чи незаконність накладення арешту на мобільний телефон.

74.Суд також відхиляє довід захисника про те, що відсутні підстави для накладення арешту на майно, оскільки вилучений мобільний телефон вже оглядався стороною обвинувачення під час обшуку 19.12.2024. Так, з матеріалів справи встановлено, що мобільний телефон був вилучений під час обшуку 10.06.2026, сам по собі факт того, що цей телефон оглядався раніше, не виключає можливості наявності на ньому нової доказової інформації після проведення попереднього обшуку. Твердження захисника про те, що цей телефон не використовувався з грудня 2024 року, на ньому відсутні нові відомості, а інформація, що міститься на ньому, є повністю тотожною інформації, яка вже була досліджена, не підтверджені жодними об`єктивними даними та доказами. 

(4) Щодо розумності, співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження

75.Загальним правилом застосування заходів забезпечення кримінального провадження є те, що їх застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, зокрема, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (пункт 2 частини 3 статті 132 КПК).

76.Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права (пункт 1 частини 1 статті 7 КПК). Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 8 КПК). Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею (абзац 3 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012).

77.У § 44 рішення Lavrechov v. the Czech Republic від 20.06.2013 (заява № 57404/08) ЄСПЛ наголошує, що для того, щоб втручання було сумісним із положенням першого речення частини першої статті 1 Протоколу № 1, воно повинно бути законним, задля загального (суспільного) інтересу та пропорційним, тобто повинно мати «справедливий баланс» між вимогами загальних інтересів громади та вимогами захисту основних прав особи (Beyeler v. Italy, заява № 33202/96, § 107). Оцінюючи пропорційність втручання, суд повинен враховувати, з одного боку, важливість переслідуваної мети, а з іншого - тягар, який покладається на заявника, включаючи характер втручання, поведінку заявника та поведінку органів державної влади (Yildirim v. Italy, заява № 38602/02, та Forminster Enterprises Limited v. Czech Republic, заява № 38238/04, 09.10.2008, § 75).

78.Враховуючи вищенаведене, Суд оцінює ступінь втручання у право мирного володіння майном як пропорційний з урахуванням потреб кримінального провадження з огляду на такі обставини: (1) високий суспільний інтерес у цій справі, який обумовлений необхідністю забезпечення в умовах дії в Україні правового режиму воєнного стану та триваючої широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України ефективного розслідування злочинів, вчинених у оборонній військовій сфері, зокрема, пов`язаних із безпідставним вибуттям з володіння держави військового майна, втратою можливості його використання з метою підтримання обороноздатності держави та сплатою бронетанковими заводами коштів у сумі понад 4,2 млн грн за викрадене майно; (2) ймовірно незначна вартість арештованого мобільного телефону; (3) тимчасовий характер позбавлення можливості володіння та користування майном (без позбавлення права власності) обумовлений наявністю правового механізму, передбаченого статтею 174 КПК, за яким арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

79.Отже, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що арешт електронного пристрою не порушуватиме принципу розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та про дотримання справедливого балансу між публічними та приватними інтересами у цьому провадженні. Тому з урахуванням обставин цього кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права особи з метою виконання завдань кримінального провадження.

Висновки Суду за результатами розгляду апеляційних скарг

80.За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін (частина 3 статті 407 КПК).

81.Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження відносно арештованого мобільного телефону, а мотиви ухвали слідчого судді не спростовані, Суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді має бути залишена без змін.

82.Керуючись статтями 98, 132, 170-174, 403, 404, 405, 407, 419, 532 КПК, колегія суддів постановила:

1.Апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

2.Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.06.2026 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий           ОСОБА_1 

Судді            ОСОБА_2 

ОСОБА_3