Справа № 991/7016/25

Провадження 1-кп/991/89/25

У Х В А Л А 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м.Київ 

Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 , 

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену та клопотання захисника про надання обвинуваченій дозволу на виїзд за кордон

у кримінальних провадженнях № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року та № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року за обвинуваченням: 

ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Макіївка Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366-2, ст. 368-5 КК України,

ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Горлівка Донецької області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , 

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ст. 368-5 КК України,

установив:

У провадженні Вищого антикорупційного суду перебувають зазначені кримінальні провадження, матеріали яких об`єднані у справі № 991/7016/25.

24 червня 2026 року прокурор подала до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 .

У клопотанні прокурор навела рух кримінального провадження № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року та короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , його правову кваліфікацію.

Прокурор зазначила, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 червня 2025 року застосовано до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави у розмірі 9 000 000,00 грн та покладено обов`язки, а саме: прибувати на першу вимогу до детективів Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють досудове розслідування та процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року, а також суду; не відлучатися з м. Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора або суду; повідомляти детективів Національного бюро, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , представниками ТОВ «КУА ОЗОН» та ТОВ «Близниця»; здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 липня 2025 року змінено суму застави підозрюваній ОСОБА_6 з 9 000 000,00 грн на 242 240,00 грн, в іншій частині ухвалу слідчого судді від 06 червня 2025 року залишено без змін.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 серпня 2025 року продовжено строк дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків, окрім здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну та змінено обов`язок на «не відлучатись за межі території України без дозволу детектива, прокурора або суду».

Надалі строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 , неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою суду від 18 травня 2026 року до 18 липня 2026 року. 

Прокурор зазначила, що відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченою ОСОБА_6 покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні.

Обґрунтовуючи продовження існування ризику переховування від суду, прокурор посилалась на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у випадку визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Також на майновий стан обвинуваченої, її чоловіка, близьких осіб. Прокурор зазначила, що ОСОБА_6 обвинувачується у пособництві в набутті її чоловіком ОСОБА_8 упродовж 2020-2023 років активів загальною вартістю 72 840 521,40 грн, що на 72 138 169,36 грн більше за законні доходи та заощадження її родини упродовж цього періоду. Водночас, відомості про набуття ОСОБА_8 нових активів після 30 травня 2023 року у органу досудового розслідування відсутні, що, на думку прокурора, може свідчити про наявність у родини готівкових коштів, іншого майна, ще не встановленого органом досудового розслідування. Крім того, у жовтні 2024 року ОСОБА_6 було відчужено нерухоме майно у м. Горлівка, Донецької області, на загальну суму 1 740 000,00 грн. Наявність таких активів свідчить про високу фінансову спроможність ОСОБА_6 та можливість тривалий час ухилятися від суду. 

Також прокурор посилається на те, що ОСОБА_6 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , який дійсний до 15 квітня 2035 року. Так, у період дії воєнного стану обвинувачена тричі виїжджала з України. Окрім цього, прокурор стверджує, що посада її чоловіка - керівника Антимонопольного комітету України передбачає можливість наявності необхідних зв`язків для організації перетину державного кордону як йому, так і дружині, зокрема і через те, що перед призначенням на посаду Голови Донецької обласної державної адміністрації ОСОБА_8 обіймав посаду військового прокурора Ужгородського гарнізону Західного регіону України.

У клопотанні прокурор зазначала і про можливість ОСОБА_6 переховуватися на тимчасово окупованій території України, оскільки подружжя ОСОБА_19 мали нерухомість у Донецькій області, яка була продана ними у 2024 році рідному дядькові ОСОБА_6 , крім цього, батьки та близькі особи ОСОБА_8 проживають на тимчасово окупованій території України у Донецькій області.

Щодо існування ризику незаконного впливу на свідків прокурор зазначала, що значна частина свідків у кримінальному провадженні є або знайомими (сусідами) ОСОБА_6 , або можуть мати дружні чи інші ділові стосунки з нею, що зумовлює можливість впливати на них для викривлення наданих ними показань. Окрім цього, чоловік ОСОБА_6 - ОСОБА_8 може використати авторитет займаної посади та наявні зв`язки для впливу на свідків, та використати особистий фінансовий ресурс з метою їх підкупу. Прокурор стверджувала, що майже всі свідки дали викривальні показання, що прямо або опосередковано підтверджує вчинення ОСОБА_6 пособництва у незаконному збагаченні ОСОБА_8 .

Прокурор зазначила, що судовий розгляд у кримінальному провадженні триває, наразі здійснюється допит свідків сторони обвинувачення. Судове засідання призначено на 06 серпня 2026 року, тому існує необхідність у продовженні строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 , для забезпечення судового розгляду.

29 червня 2026 року захисник ОСОБА_7 подав до суду клопотання про надання обвинуваченій ОСОБА_6 дозволу на короткостроковий виїзд за межі України у період з 01 по 07 липня 2026 року з метою виконання батьківських обов`язків та супроводу неповнолітніх дітей в Україну.

На обґрунтування вимог клопотання захисник зазначив, що 15 червня 2026 року сторона захисту уже зверталася до суду з клопотанням про надання дозволу ОСОБА_6 на виїзд за кордон, у задоволенні якого ухвалою колегії суддів від 16 червня 2026 року було відмовлено, з тих підстав, що: (1) заявлена мета (короткочасна відпустка та відпочинок) не містить ознак обов`язковості чи терміновості; (2) посилання на ст. 45 Конституції України визнано нерелевантним, оскільки обвинувачена офіційно не працевлаштована; (3) наявний ризик переховування від суду на завершальній стадії судового розгляду лише підвищується; (4) діти та батьки обвинуваченої вже перебувають за кордоном, що може створити умови для переховування ОСОБА_6 . 

Тому, враховуючи зазначені колегією суддів мотиви, сторона захисту звертається із новим клопотанням з метою доповнення матеріалів судової справи суттєвими відомостями, які не були повною мірою зазначені стороною захисту у попередньому клопотанні.

Так, обмеження загального права на дозвілля та відновлення сил виключно критерієм офіційного працевлаштування призводить до надто звуженого тлумачення базових прав людини. 

ОСОБА_6 є матір`ю двох неповнолітніх дітей, а виховання дітей в умовах підвищеного психоемоційного напруження, викликаного тривалим судовим процесом та безпековою ситуацією в Україні, вимагає значних внутрішніх ресурсів та не може трактуватися як «відсутність діяльності, що потребує відновлення сил».

У червні 2026 року батьки ОСОБА_6 - ОСОБА_20 та ОСОБА_21 повідомили, що вони збираються їхати на відпочинок за кордон. Також вони запропонували взяти з собою онуків. ОСОБА_6 , розуміючи, що має брати участь в судових засіданнях, погодилась на пропозицію батьків.

Разом з тим, літні батьки обвинуваченої, які перебувають за кордоном з двома неповнолітніми дітьми вже тривалий час, фізично та психологічно виснажені й потребують допомоги. ОСОБА_6 , як мати, і донька, зобов`язана здійснити виїзд виключно з метою надання допомоги своїм батькам похилого віку та організації безпечного супроводу своїх неповнолітніх дітей назад в Україну. Оскільки, заборона матері возз`єднатися з дітьми для їх повернення на батьківщину може бути прямим та непропорційним втручанням у її сімейне життя.

Твердження про те, що наближення судового розгляду до завершення автоматично підвищує актуальність ризику втечі, прямо суперечить сталій практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою з перебігом часу та тривалістю процесу обмеження прав особи мають зменшуватись, а абстрактний ризик втечі мінімізується, якщо особа демонструє зразкову процесуальну поведінку.

Сам по собі факт того, що справа наближається до завершення, або теоретична можливість суворого покарання не можуть бути єдиною підставою для продовження чи посилення обмежень свободи пересування, якщо обвинувачення не навело нових, конкретних даних про підготовку особи до втечі. ОСОБА_6 жодного разу не порушила покладені на неї обов`язки, з`являлась на всі виклики суду. Жодних фактичних даних про наявність у неї наміру втекти чи прихованих активів за кордоном прокурором не надано.

Звернув увагу, що аналіз уже досліджених у судовому засіданні матеріалів свідчить про повну недоведеність стороною обвинувачення вини обох обвинувачених. Тому у ОСОБА_6 немає жодного психологічного чи процесуального приводу переховуватись від суду, оскільки ні вона, ні її чоловік злочинів не вчиняли, і матеріали справи цього не спростовують.

Також, за весь час досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_6 демонструвала виключно сумлінну та зразкову процесуальну поведінку.

ОСОБА_6 має стійкі, нерозривні соціальні, побутові зв`язки з Україною, що повністю виключає намір залишитися за кордоном, а саме: тут постійно проживає її родина та близькі родичі, діти ходять в школу та садочок.

Окрім цього, до чоловіка застосовано запобіжний захід і покладено додаткові обов`язки, зокрема, заборона відлучатись за межі України без дозволу суду, що зумовлює додаткову підставу для обов`язкового повернення в Україну.

Також на все майно батьків ОСОБА_6 (родини ОСОБА_22 ), яке сторона обвинувачення вважає таким, яке, нібито, здобуто ОСОБА_8 за пособництва ОСОБА_6 за рахунок незаконного збагачення, накладено арешт з забороною відчуження з метою забезпечення можливості спеціальної конфіскації. За оцінкою органу досудового розслідування, слідчим суддею накладено арешт на об`єкти, загальною вартістю більше 60 мільйонів гривень. А ОСОБА_6 не має жодних активів за кордоном. Зазначена обставина суттєво знижує будь-які ризики порушення ОСОБА_6 обов`язків, встановлених судом. 

Наступне судове засідання у справі призначено на 06 серпня 2026 року. Захист просить надати дозвіл на виїзд у конкретно визначений період: з 01 по 07 липня 2026 року. Цей період припадає на тривалу процесуальну перерву в засіданнях, отже виїзд на 7 днів жодним чином не вплине на графік розгляду справи та розумні строки. Обвинувачена гарантує повернення в Україну 07 липня 2026 року. 

З огляду на те, що зазначені клопотання прокурора та захисника стосуються питання застосованого до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу, то суд вважає за можливе розглянути їх одночасно.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 , підтримала, просила задовольнити. Щодо клопотання захисника про надання дозволу на виїзд обвинуваченій ОСОБА_6 зазначила, що діти останньої виїжджали за кордон та повертались в Україну і в минулому році, без супроводу ОСОБА_6 . Подане захисником нове клопотання є необґрунтованим. Фактично його зміст зводиться до опрацювання захисником змісту ухвали суду від 16 червня 2026 року та висловлення незгоди з прийнятим рішенням. Окрім цього, розмір застави, який визначений Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду щодо ОСОБА_6 , не зможе належним чином забезпечити встановлені ризики. 

Захисник ОСОБА_7 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків та задовольнити подане ним клопотання, надавши обвинуваченій ОСОБА_6 дозвіл на виїзд за кордон.

Обвинувачена ОСОБА_6 підтримала позицію захисника. 

Обвинувачений ОСОБА_8 зазначив, що виїзд батьків дружини за кордон був спричинений необхідністю лікування останніх. Однак, враховуючи період літніх канікул, було прийнято рішення про виїзд разом з ними їх дітей, з можливістю, у подальшому виїзду до них дружини.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до них матеріали, колегія судів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. 

Питання застосування запобіжних заходів врегульовані главою 18 Кримінального процесуального кодексу України.

За ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.

Згідно із ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК України).

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

9) носити електронний засіб контролю.

Судом встановлено, що Національним антикорупційним бюро України за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року (т. 19 а.с. 1).

У зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що своїми умисними діями, які виразились в пособництві у набутті Головою Донецької обласної державної адміністрації ОСОБА_8 , тобто особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у період часу з 03 січня 2020 року по 30 травня 2023 року активів, вартість яких на 72 138 169,36 грн, тобто більш ніж на 6 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, перевищує його законні доходи, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ст. 368-5 КК України (т. 17 а.с. 20).

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 червня 2025 року у справі № 991/5453/25 застосовано до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави у розмірі 9 000 000,00 грн та покладено обов`язки, а саме: прибувати на першу вимогу до детективів Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють досудове розслідування і процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, а також суду; не відлучатися з міста Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора та суду; повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну місця проживання; утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , представниками ТОВ «КУА ОЗОН» та ТОВ «Близниця» з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру; здати на зберігання до Оболонського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (т. 19 а.с. 109-116).

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 липня 2025 року ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 червня 2025 року скасовано частково, постановлено нову ухвалу, якою визначено розмір застави 242 240,00 грн, в іншій частині ухвалу слідчого судді залишено без змін (т. 19 а.с. 150-158).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 серпня 2025 року у справі № 991/7815/25 задоволено частково клопотання сторони обвинувачення та продовжено на два місяці строк дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_6 , водночас слідчим суддею змінено обов`язок, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК України, на обов`язок «не відлучатися за межі території України без дозволу детектива, прокурора або суду» та не продовжено строк дії обов`язку, передбаченого п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України (т. 19 а.с. 159-166).

Надалі ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 жовтня 2025 року у справі № 991/10103/25 строк дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_6 , у редакції ухвали слідчого судді від 05 серпня 2025 року продовжено (т. 19 а.с. 167-173).

Ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 01 грудня 2025 року продовжено строк дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 , у той же час частково змінено їх формулювання, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; не відлучатися за межі України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 щодо обставин, викладених в обвинувальних актах у кримінальних провадженнях № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року та № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року (т. 21 а.с. 95-105).

Надалі строк дії зазначених обов`язків продовжувався судом, востаннє ухвалою від 18 травня 2026 року до 18 липня 2026 року (т. 27 а.с. 97-105, т. 34 а.с. 25-32, т. 41 а.с. 68-76).

Тобто, станом на 30 червня 2026 року щодо обвинуваченої ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 242 240,00 грн та діють обов`язки відповідно до ухвали суду від 18 травня 2026 року.

Щодо наявності обґрунтованості підозри.

Колегія суддів звертає увагу, що оцінка наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення не надається, оскільки в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_6 наразі перебуває у статусі обвинуваченої.

Також суд враховує, що питання обґрунтованості підозри було предметом судового контролю на стадії досудового розслідування, що підтверджується копіями судових рішень про застосування запобіжного заходу та продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 , які містяться в матеріалах справи та досліджені судом. Тому колегія суддів не надає оцінку посиланням сторони захисту ОСОБА_6 щодо необґрунтованості підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення. З огляду на стадію кримінального провадження з метою перевірки доведеності обґрунтованості обвинувачення суд надасть оцінку цим доказам у судовому рішенні.

Щодо продовження існування ризиків.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Розглядаючи питання доведеності ризиків, суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати, зокрема судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Положеннями КПК України покладено на сторону обвинувачення обов`язок доводити наявність/продовження існування ризиків у кримінальному провадженні.

Прокурор в обґрунтуванні клопотання зазначила про продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшилися, а саме, що обвинувачена може переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

На думку колегії суддів ризики, наявність яких доводить прокурор, не втратили своєї актуальності та продовжують існувати.

Так, ризик переховуватися від суду є досить реальним з огляду на тяжкість та характер злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , у сукупності з суворістю можливого покарання і неможливістю звільнення від відбування покарання з випробуванням чи застосування більш м`якого покарання, ніж передбачено законом за ці злочини (ст. 69, 75 КК України), окрім як у випадку укладення угоди у кримінальному провадженні.

Також колегія суддів враховує наявні у матеріалах справи відомості щодо майнового стану обвинуваченої та її близьких осіб (т. 1 а.с. 208-221, 227-238, т. 11 а.с. 19-156, 174- 194, 219-342, т. 14 а.с. 16-267, т. 15 а.с. 99-188).

Окрім цього, не є безпідставними посилання прокурора на те, що ОСОБА_6 може залишити територію України, скориставшись зв`язками її чоловіка - ОСОБА_8 з працівниками військових та правоохоронних органів, набутими ним під час перебування на посадах Голови Донецької обласної державної адміністрації та військового прокурора Ужгородського гарнізону Західного регіону України, для безперешкодного перетину державного кордону, враховуючи, у тому числі і наявні в матеріалах справи відомості щодо виїзду ОСОБА_6 за кордон в період з 2022 по 2024 роки, а саме: з 26 червня по 31 липня 2022 року, з 03 по 24 серпня 2023 року та з 23 червня по 10 липня 2024 року (т. 1 а.с. 208-221, т. 2 а.с. 60).

Окрім цього колегія суддів враховує і те, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан, строк дії якого продовжено до 02 серпня 2026 року. Тому, оскільки перевага у виїзді за кордон у зв`язку з зазначеними обставинами надається жінкам, дітям та людям похилого віку, то ОСОБА_6 як мати двох малолітніх дітей для їх супроводу може виїхати за межі території України та переховуватися від суду у будь-якій країні світу.

Так, вищенаведені обставини у сукупності дають підстави для висновку про актуальність ризику переховуватися від суду незалежно від стадії кримінального провадження, а отже наявні підстави для продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 , а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; не відлучатися за межі України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Визнаючи доведеним продовження існування ризику впливу обвинуваченої ОСОБА_6 на свідків у цьому кримінальному провадженні, суд враховує передбачену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні. Зокрема, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання (ст. 352 КПК України), або отримав у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). 

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Отже, з переходом до стадії судового розгляду, ризик незаконного впливу на свідків збільшується, адже за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а також зміст наданих ними показань. Наслідком такого впливу, зокрема може бути надання свідками у подальшому неправдивих показань, або відмова від надання показань.

Наразі кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, а саме суд допитує свідків з боку сторони обвинувачення. Так, станом на дату розгляду клопотання зі заявлених прокурором 19 свідків, судом допитані 5 осіб (т. 4 а.с. 211). У той же час суд не виключає можливість повторного допиту свідків.

Тому, наразі наявні підстави для продовження строку дії обов`язку, покладеного на обвинувачену ОСОБА_6 , а саме: утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 щодо обставин, викладених в обвинувальних актах у кримінальних провадженнях № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року та № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року.

Колегія суддів зазначає, що продовження обов`язків обумовлене наявністю встановлених вище ризиків, яке забезпечить можливість контролю за процесуальною поведінкою обвинуваченої з метою досягнення завдань кримінального провадження.

Суд вважає, що таке продовження має найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, враховуючи, що воно пов`язане із здійсненням судового провадження стосовно особи. Отже, таке втручання є розумним та співмірним для цілей цього кримінального провадження.

Враховуючи норми ч. 7 ст. 194 КПК України дію вищезазначених обов`язків належить продовжити на два місяці, тобто до 30 серпня 2026 року.

Щодо клопотання захисника про надання дозволу на виїзд за кордон.

Оскільки клопотання сторони захисту стосується виконання обвинуваченою обов`язків, як частини запобіжного заходу суд вважає за необхідне, враховуючи норми ч. 6 ст. 9 КПК України, розглянути клопотання сторони захисту в порядку ст. 201 КПК України.

За ч. 1 ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Сторона захисту посилалась на те, що підставою для виїзду за кордон обвинуваченої ОСОБА_6 є необхідність виконання нею своїх батьківських обов`язків та супроводу неповнолітніх дітей в Україну.

У судовому засіданні захисник надав копії двох нотаріально посвідчених заяв ОСОБА_8 та ОСОБА_6 про надання ними згоди на тимчасовий виїзд з України до Угорщини, та/або Республіки Польща, та/або Республіки Молдова, та/або Румунії, та/або Грецької Республіки, та/або Турецької Республіки, та/або Республіки Болгарія, та/або Італійської Республіки, та/або Королівства Іспанія, та/або інших країнах Шенгенської угоди та Європейського союзу в період з 01 червня по 01 вересня 2026 року їх малолітніх дітей, у супроводі - ОСОБА_20 та/або ОСОБА_21 , які несуть відповідальність за життя та здоров`я їх дітей та гарантують своєчасне повернення їх в Україну після закінчення зазначеного в заяві терміну.

Тобто, рішення ОСОБА_6 про виїзд дітей за межі України у супроводі її батьків було добровільним та усвідомленим, а ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , у випадку виїзду за кордон з дітьми, зобов`язані у межах зазначеного періоду перебувати з дітьми, а також забезпечити їх повернення в України.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що батьки обвинуваченої ОСОБА_6 - ОСОБА_20 та ОСОБА_21 разом з онуками фактично перебувають за кордоном, а також, що виїзд Матієнків був обумовлений необхідністю лікування. 

Враховуючи встановлені обставини колегія суддів критично оцінює доводи захисника саме про необхідність ОСОБА_6 виїхати за кордон з метою супроводу дітей в Україну.

Не залишається поза увагою суду те, що заяви ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , якими надано згоду на виїзд дітей за кордон, передбачають можливість перебування останніх не в одній/конкретній країні. 

Разом з тим суд вчергове зазначає, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ст. 368-5 КК України, який є тяжким, корупційним кримінальним правопорушенням. Тому з огляду на зазначене та, враховуючи встановлені вище обставини щодо доведеності прокурором ризиків, колегія суддів критично оцінює доводи сторони захисту щодо того, що ризики у кримінальному провадженні значно зменшились.

Також суд звертає увагу, що обставини щодо зменшення ступеня ризиків мають оцінюватись не лише з огляду на календарний час, який сплинув з дня застосування запобіжного заходу, а з урахуванням процесуальних дій, які проведені у кримінальному провадженні за цей час, та обсяг тих дій, які підлягають проведенню надалі.

Посилання захисника на те, що досліджені судом докази не підтверджують винуватості обвинуваченої ОСОБА_6 , колегія суддів не бере до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 89, 94 КПК України оцінка доказам надається судом в нарадчій кімнаті. 

Суд звертає увагу, що Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії (переховування чи вплив на свідків), однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Також суд зазначає, що відсутність з боку ОСОБА_6 будь-яких порушень та належне виконання покладених на обвинувачену обов`язків, за умови застосування до неї запобіжного заходу, тобто дотримання ОСОБА_6 покладених обов`язків, є нормою, а не винятком, і свідчить лише про те, що застосований стосовно неї запобіжний захід є дієвим. 

Отже, наявність у обвинуваченої міцних соціальних зв`язків на території України та її належна процесуальна поведінка у порівнянні зі встановленими судом обставинами не є достатніми аргументами для висновку про нівелювання ризиків. 

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 , підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання захисника про надання обвинуваченій дозволу на виїзд за кордон належить відмовити.

Керуючись ст. 2, 7, 9, 176-178, 182, 185, 193, 194, 199, 201, 331, 372, 376 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 , строком до 30 серпня 2026 року, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 щодо обставин, викладених в обвинувальних актах у кримінальних провадженнях № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року та № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року.

Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про надання дозволу на виїзд за кордон.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року та № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її оголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1 

Судді ОСОБА_2 

ОСОБА_3