Справа № 991/8844/26

Провадження 1-кс/991/8861/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12022221180000343 від 29.03.2022,

В С Т А Н О В И В:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_3 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_4 , про арешт майна (далі - Клопотання) у кримінальному провадженні № 12022221180000343 від 29.03.2022, зокрема, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч . 5 ст. 27 ч. 4 ст. 410, ч. 4 ст. 368, ст. 366-3 КК України (далі - Кримінальне провадження), в якому детектив просить:

- накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження і користування на усі віртуальні активи, які належать ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_2 ) і зберігаються на криптовалютній біржі WhiteBIT. 

Клопотання мотивоване тим, що у рамках Кримінального провадження ОСОБА_5 повідомлено про підозру, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, санкція якого передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна. За такого, на належне підозрюваному майно слід накласти арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України).

Крім того, детектив просить розглянути Клопотання без повідомлення підозрюваного (власника майна), його захисників, оскільки існує ризик приховування, знищення, перетворення чи відчуження такого майна.

За ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Враховуючи ту обставину, що майно, на яке детектив просить накласти арешт, належить підозрюваному ОСОБА_5 , слідчий суддя дійшов до висновку щодо наявності обґрунтованих підстав вважати про вжиття підозрюваним заходів, направлених на відчуження, приховання, перетворення майна, щодо якого вирішується питання про арешт, що унеможливить накладення на нього арешту, а за такого, з метою забезпечення арешту, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України розгляд Клопотання слід проводити без повідомлення власника майна/ його представників.

Детектив НАБУ ОСОБА_3 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду Клопотання, до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив, направив заяву 

(Вх. № 34306/26-Вх від 09.07.2026) про розгляд Клопотання без його участі.

Згідно з ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття осіб, які беруть участь у розгляді клопотання про арешт майна, не перешкоджає розгляду такого клопотання.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 172 КПК України, з метою дотримання розумних строків розгляду Клопотання, що є одним з пріоритетних завдань кримінального провадження, здійснення якого має забезпечити, зокрема, слідчий суддя на досудовому провадженні, з метою дотримання прав, свобод та інтересів учасників провадження та забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, слідчий суддя вважає можливим провести розгляд Клопотання за відсутності детектива.

Згідно з ч. 4 ст.107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Дослідивши зміст Клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

За ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

За ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно положень п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Частина 5 ст. 170 КПК України визначає, що у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. 

Враховуючи положення ч. 2 ст. 173 КПК України, у випадку арешту майна з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 170 цього Кодексу, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя також повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Так, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у Кримінальному провадженні.

Досудовим розслідуванням встановлено, що протягом 2022-2024 років у м. Харкові під загальним керівництвом ОСОБА_6 діяла злочинна схема з постачання ІНФОРМАЦІЯ_10, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом, на державні підприємства ІНФОРМАЦІЯ_11, передусім на розташовані у м. Харкові ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5» (до 01.06.2026 - ДП «ІНФОРМАЦІЯ_6», далі - ІНФОРМАЦІЯ_7) і ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_8» (до 10.07.2024 - ДП «ІНФОРМАЦІЯ_8», далі - ІНФОРМАЦІЯ_9).

До функціонування цієї схеми ОСОБА_6 залучав інших осіб, зокрема ОСОБА_7 , який контролював мережу суб?єктів господарювання (юридичних осіб і ФОПів), що виступали формальними постачальниками відповідних запчастин на державні підприємства. Він також відповідав за маскування злочинного джерела походження цих запчастин (шляхом створення видимості їх правомірного придбання у третіх осіб, знищення або підміни ідентифікаційних ознак (заводських номерів) виробів тощо) і забезпечував їх зберігання до моменту продажу. 

Кошти, отримані від державних підприємств як оплата за запчастини, надалі переводилися на рахунки інших суб?єктів господарювання, які фактично не були і не могли бути постачальниками таких запчастин, з метою їх обготівкування і подальшого використання у рамках злочинної схеми.

Загальний обсяг товарів, поставлених на ІНФОРМАЦІЯ_7 і ІНФОРМАЦІЯ_9 від імені підконтрольних ОСОБА_6 : та ОСОБА_8 суб?єктів господарювання у 2022-2024 роках, становить понад 370 млн. грн.

У ході розслідування встановлено, що принаймні частина виробів, які були продані або готувалися до продажу на заводи у рамках описаної схеми, належить до військового майна і до 2022 року перебували на зберіганні у в/ч НОМЕР_1 .

Не пізніше 2023-2024 років невстановлені військовослужбовці в/ч НОМЕР_1 , діючи в умовах воєнного стану, викрали військове майно, яке перебувало на зберіганні у в/ч НОМЕР_1 , чим вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 410 КК України, та надалі за невстановлених обставин передали його ОСОБА_6 та/або пов`язаним з ним особам.

Внаслідок заволодіння таким майном невстановленими військовослужбовцями в/ч НОМЕР_1 державі завдано шкоди, а саме:

- заподіяно матеріальних збитків у зв?язку із безпідставним вибуттям з володіння держави ІНФОРМАЦІЯ_12.;

- втрачено можливість використати зазначене майно у ІНФОРМАЦІЯ_13

Крім цього, внаслідок вчинення кримінального правопорушення на користь вказаних вище суб?єктів господарювання було безпідставно сплачено кошти у сумі 4 277 000,00 грн як оплату за товари, щодо яких вони не набули права власності і які не мали права відчужувати.

ОСОБА_5 був обізнаним із ситуацією, яка склалася із обліком і зберіганням військового майна у в/ч НОМЕР_1 після 24.02.2022, та усвідомлював, що вона уможливлювала неконтрольоване та невідслідковуване заволодіння таким майном.

За невстановлених обставин ОСОБА_9 , який підтримував тісні особисті стосунки з ОСОБА_5 , домовився з останнім про те, що він щонайменше сприятиме (шляхом усунення перешкод) вчиненню кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, в інтересах ОСОБА_6 

ОСОБА_5 проходив військову службу з 1999 по 2025 роки.

У 2004 році його призначили командиром взводу механізації відділу механізації і перевезень в/ч НОМЕР_1 . Надалі він проходив службу переважно у в/ч НОМЕР_1 (за винятком коротких періодів служби у в/ч НОМЕР_2 у 2005-2006 роках) аж до звільнення з військової служби у 2025 році.

Наказом начальника Головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 20.08.2019 №?263 ОСОБА_5 призначено на посаду заступника командира в/ч НОМЕР_1 з технічного забезпечення.

Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.09.2019 №? 228 ОСОБА_5 приступив до виконання службових обов?язків за вказаною посадою з 05.09.2019.

Наказом Командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 29.07.2025 №? 185 ОСОБА_5 звільнено з військової служби в запас.

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.08.2025 №?245 ОСОБА_5 виключено зі списків особового складу з 19.08.2025.

Таким чином, ОСОБА_5 перебував на штатній посаді заступника командира в/ч НОМЕР_1 з технічного забезпечення у період з 05.09.2019 по 19.08.2025.

Наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 25.06.2011 №? 231 ОСОБА_5 присвоєно військове звання «майор», а наказом начальника Головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 29.10.2019 №? 352 - «підполковник».

Діючи у межах домовленості з ОСОБА_6 , ОСОБА_5 умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, у порушення абз. 6, 8 ст. 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ ухилився від виконання низки завдань, пов?язаних зі збереженням та забезпеченням належного обліку військового майна у в/ч НОМЕР_1 .

У зв?язку із призначенням ОСОБА_5 керівником оперативної групи (розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 від 09.03.2022 №? 1 дск), він набув тимчасових повноважень щодо організації роботи військовослужбовців, які залишилися у ППД для виконання завдань, зокрема, з евакуації військового майна.

Водночас, ОСОБА_5 умисно не організував роботу підлеглих військовослужбовців у спосіб, який би забезпечував збереження військового майна, його достовірний облік, дотримання вимог нормативно-правових документів щодо порядку проведення операцій з військовим майном і контрольно-пропускного режиму на території військової частини.

Щонайменше у 2022 і 2023 роках ОСОБА_5 ухилився від проведення інвентаризації бронетанкового майна, яке перебувало на зберіганні у в/ч НОМЕР_1 .

Зокрема, після надходження до в/ч НОМЕР_1 листа ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.11.2022 №?717/3/10965 (із завданням щодо проведення щорічної інвентаризації у 2022 році) за письмовою резолюцією командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_5 визначено першим виконавцем із таким завданням: організувати проведення інвентаризації та подання відповідних даних до органів забезпечення».

Надалі згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 17.11.2022 №? 115 ОСОБА_5 включено до складу постійно діючої інвентаризаційної (внутрішньоперевірочної) комісії (п. 9 наказу).

У наказі визначено завдання інвентаризаційним комісіям провести інвентаризацію військового майна у період з 28.11.2022 по 24.12.2022 (п. 1 наказу).

Водночас, фактично ОСОБА_5 не вжив жодних заходів щодо виконання вказаних вище рішень командира в/ч НОМЕР_1 , зокрема не забезпечив у складі комісії проведення у 2022 році інвентаризації бронетанкового майна, що перебувало на зберіганні у в/ч НОМЕР_1 .

Згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 16.10.2023 №? 250 ОСОБА_5 :

- включено до складу постійно діючої інвентаризаційної (внутрішньоперевірочної) комісії (п. 8 наказу);

- призначено головою внутрішньоперевірочної комісії для перевірки наявності, обліку та зберігання бронетанкового майна (п. 29 наказу).

У наказі визначено завдання інвентаризаційним комісіям провести інвентаризацію військового майна у період з 20.10.2023 по 24.12.2023 (п. 1 наказу).

Як і у 2022 році, ОСОБА_5 ухилився від виконання визначених у цих наказах завдань і не вжив жодних заходів для проведення у 2023 році інвентаризації бронетанкового майна, що перебувало на зберіганні у в/ч НОМЕР_1 .

Згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 08.03.2024 №? 51 ОСОБА_5 призначено головою комісії по оцінці і списанню з обліку матеріальних цінностей (п. 7 додатку 19 до наказу).

Водночас, ОСОБА_5 не забезпечив належне функціонування цієї комісії та особисто як член комісії не вжив заходів щодо перевірки достовірності відомостей, внесених до єдиного акта списання військового майна від 21.06.2024, про що свідчить включення до цього акта того майна, яке насправді не було знищене у ході обстрілів 24.02.2022 і 01.03.2022.

Не пізніше вересня 2023 року ОСОБА_5 і ОСОБА_6 розробили та узгодили між собою схему надання першому неправомірної вигоди.

Відповідно до цієї схеми ОСОБА_6 мав забезпечити оплату від імені і за рахунок активів ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_4» товарів, які призначалися для особистого використання ОСОБА_5 , у межах суми до 4 млн. грн.

Зазначена неправомірна вигода надавалася за вчинення та невчинення ОСОБА_5 дій в інтересах ОСОБА_6 та пов?язаних з ним осіб - як тих, що вже були вчинені або не вчинені до моменту одержання неправомірної вигоди, так і тих, які будуть вчинені або не вчинені у майбутньому.

Серед іншого, неправомірна вигода мала характер «винагороди» за фактичне сприяння ОСОБА_5 в протиправному отриманні ОСОБА_6 військового майна, яке перебувало на зберіганні у в/ч НОМЕР_1 , а також за продовження ним цього сприяння у майбутньому, що дозволяло ОСОБА_6 і надалі отримувати доходи від продажу цього майна на державні підприємства ІНФОРМАЦІЯ_11.

За невстановлених обставин, але не пізніше вересня 2023 року, ОСОБА_6 повідомив директорові товариства ОСОБА_10 і головному бухгалтерові ОСОБА_11 , обізнаність яких із злочинним умислом першого перевіряється у межах триваючого розслідування, про необхідність оплати за товари, які будуть використані ОСОБА_5 , за рахунок коштів ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_4».

Протягом вересня 2023 року - березня 2024 року ОСОБА_6 у рамках описаної схеми забезпечив надання ОСОБА_5 неправомірної вигоди у сумі щонайменше 2 864 840,95 грн шляхом оплати від імені та за рахунок активів ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_4» за різноманітні товари (будівельні матеріали, побутову техніку, електрообладнання, металопластикові вікна тощо).

У зв?язку зі звільненням з військової служби ОСОБА_5 виключено зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 з 19.08.2025.

Відповідно, у нього виник обов?язок подати декларації, строк подання яких припав на період дії воєнного стану, протягом 90 днів з дня звільнення з військової служби, тобто до 17.11.2025.

Отже, після звільнення з військової служби у 2025 році ОСОБА_5 був зобов?язаний до 01.04.2026 подати декларацію за 2025 рік.

Поряд з тим, ОСОБА_5 не подав декларації за 2021, 2022, 2023 і 2025 роки.

ОСОБА_5 не інформував Національне агентство з питань запобігання корупції про будь-які причини, які об?єктивно перешкоджали йому подати ці декларації.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у тому, що:

- будучи військовою службовою (посадовою) особою, діючи за попередньою змовою у складі групи осіб, в умовах воєнного стану, зловживаючи своїм службовим становищем, у 2022-2024 року умисно ухилився від виконання завдань, пов`язаних зі збереженням та забезпеченням належного обліку військового майна у в/ч НОМЕР_1 , чим сприяв (шляхом усунення перешкод) невстановленим військовослужбовцям у викраденні військового майна, яке перебувало на зберіганні у цій військовій частині, загальною балансовою вартістю не менше 709 172,42 грн., чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 410 КК України;

- будучи військовою службовою (посадовою) особою, яка займала відповідальне становище, у 2023-2024 роках одержав неправомірну вигоду у сумі щонайменше 2 864 840,95 грн., що більш як у 500 разів перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто в особливо великому розмірі, у вигляді оплати від імені та за рахунок активів ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_4» товарів, які призначалися для його особистого використання, за вчинення та невчинення ним дій з використанням свого службового становища в інтересах ОСОБА_6 та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_4», чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 368 КК України;

- умисно не подав декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021, 2022, 2023 і 2025 роки, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 3663 КК України.

10.06.2026 ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень у спосіб, передбачений для вручення повідомлень відповідно до ст. 111, ст. 135, ст. 278 КПК України.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 410 КК України, є особливо тяжкими злочинами, а кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-3 КК України, є нетяжким злочином.

Згідно з доводами, викладеними у Клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_5 вищезазначених кримінальних правопорушень підтверджується сукупністю зібраних доказів, доданих до Клопотання та досліджених слідчим суддею, а саме копіями: наказів, доручень, актів, листів, акта службового розслідування, накладних, протоколів оглядів, протоколів за результатами проведення НСРД, первинних документів, показань свідків, інших матеріалів Клопотання (а. 17 диск DVD-R).

Таким чином, за результатом розгляду Клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень такого ступеня тяжкості (особливо тяжкі злочини), що є підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Статтею 59 КК України встановлено, що покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

У рамках Кримінального провадження ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, санкція якого передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Згідно відомостей Декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої ОСОБА_5 при звільненні у 2025 році, у розділі 10 «Нематеріальні активи» підозрюваним задекларовано його право власності на Bitcoin (ВТС, ХВТ) у кількості 0,06121194 вартістю 80 300 грн, постачальник послуг WhiteBIT.

Згідно протоколу огляду від 06.07.2026 оглядом відомостей, наданих криптобіржею WhiteBIT на запит детектива НАБУ від 19.06.2026 № 513-287/20270, встановлено наявність у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , облікового запису на криптовалютній біржі WhiteBIT, а також проведення ним операцій з віртуальними активами (ЕТХ, UAN, WBT, BTC, USD, TRUMP, ХRР, SHIB) у 2023-2025 роках (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Зважаючи на розбіжність інформації, наданої біржею та самостійно задекларованої ОСОБА_5 , на час розгляду Клопотання неможливим є встановлення точної кількості та типу віртуальних активів , які знаходяться у обліковому записі ОСОБА_5 на криптовалютній біржі WhiteBIT.

Враховуючи вищевикладене, існує сукупність достатніх підстав та розумних підозр вважати, що усі віртуальні активи, які належить ОСОБА_5 (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та зберігаються на криптовалютній біржі WhiteBIT, є предметом можливої конфіскації майна як виду покарання, що передбачене санкцією ч. 4 ст. 368 КК України, та яке може бути призначене ОСОБА_5 судом, у випадку направлення обвинувального акта щодо нього до суду та визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину.

Щодо наявності/відсутності інших підстав для накладення арешту.

За ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, незважаючи на мету накладення арешту, повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе: необхідність такого арешту; наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, тобто наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, щодо якого вирішується питання про арешт.

Частиною 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. 

Слідчим суддею встановлено, що зазначене у Клопотанні майно (віртуальні активи) є предметом можливої конфіскації майна як виду покарання, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 368 КК України, яке може бути призначено ОСОБА_5 у Кримінальному провадженні, а за такого, ненакладення арешту на таке майно може спричинити його приховання, перетворення, відчуження третім особам.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що досудовим розслідуванням встановлено наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, серед яких є особливо тяжкі злочини, беручи до уваги, що зазначене у Клопотанні майно (віртуальні активи) є предметом можливої конфіскації майна у Кримінальному провадженні, враховуючи існування ризиків приховання, перетворення, відчуження такого майна, слідчий суддя дійшов до висновку, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на майно відповідає принципу розумності, є співрозмірним завданням Кримінального провадження, забезпечить конфіскацію майна як вид покарання у Кримінальному провадженні, не створюватиме негативних наслідків для третіх осіб.

При цьому, накладення арешту на вищезазначене майно не є позбавленням права власності, а є лише тимчасовим обмеженням такого права.

За такого, Клопотання підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 131-132, 170-173, 309, 369-372, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на майно, а саме:

- усі віртуальні активи, які належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 , та зберігаються на криптовалютній біржі WhiteBIT.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник майна або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Зобов`язати детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 невідкладно письмово повідомити слідчого суддю про дату звернення цієї ухвали до виконання.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_12