Справа № 991/9650/26

Провадження 1-кс/991/9666/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

29 липня 2026 року          м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

детектива ОСОБА_3 ,

власників майна ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6 ,

представника власників майна - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000583 від 17.11.2023, 

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2026 року на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 надійшло клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційного прокурором ОСОБА_8 , яке цього ж дня на підставі протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду було передане на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .

У вказаному клопотанні детектив просив, з метою забезпечення збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання, накласти арешт на майно, яке було вилучене в ході проведеного обшуку за місцем проживання  ОСОБА_4 , а саме на:

- ноутбук MacBook, model A1466, EMC 2925, серійний номер: C1MPKHZQG940;

- мобільний телефон iPhone 16 Pro, номер моделі: MYNK3QN/A, серійний номер: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 ; 

- мобільний телефон iPhone 12 Pro Max, номер моделі: MG9J3LL/A, серійний номер: НОМЕР_4 , IMEI: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 ; 

- мобільний телефон iPhone 16 Pro, номер моделі: MYNK3SX/A, серійний номер: НОМЕР_7 , IMEI: НОМЕР_8 , IMEI2: НОМЕР_9 ; 

- грошові кошти - долари США в загальній сумі 240 300 (двісті сорок тисяч триста) доларів США. 

Зі змісту клопотання вбачається, що обшук було проведено в межах досудового розслідування кримінального провадження № 52023000000000583 від 17.11.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.

Так, за версією органу досудового розслідування, 16.11.2023 ОСОБА_4 висловив пропозицію ОСОБА_9 , який обіймав посаду головного інспектора будівельного нагляду Другого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю ДІАМ, надати йому неправомірну вигоду у розмірі 20 000 доларів США. Крім того, 22.11.2023, 19.06.2025 він висловив пропозицію  ОСОБА_10 , яка обіймала посаду першого заступника Голови ДІАМ та відповідно до примітки до ст. 368 КК України є службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, надати їй неправомірну вигоду у розмірі 20 000 доларів США за видачу ДІАМ для ТОВ «КИЇВСЬКИЙ СКЛОТАРНИЙ ЗАВОД» сертифіката про прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва: «Нове будівництво багатофункціонального житлового кварталу І по провулку Балтійському, 23 в Оболонському районі м. Києва(III черга будівництва)», без усунення порушень, які стали підставою для попередньої відмови у видачі такого сертифіката.

У судовому засіданні детектив ОСОБА_3 повідомив, що станом на момент розгляду клопотання потреба в накладенні арешту на вилучені ноутбук та мобільні телефони відпала, оскільки інформацію, яка на них містилася, вже оглянуто та скопійовано. У зв`язку з цим орган досудового розслідування більше не вбачає необхідності у подальшому утриманні зазначених технічних пристроїв, унаслідок чого прокурор відмовився від підтримання клопотання в цій частині.

Водночас клопотання в частині накладення арешту на вилучені грошові кошти з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та збереження речових доказів підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Натомість, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та їх представник - адвокат ОСОБА_7 заперечували проти задоволення клопотання в частині арешту вилучених грошових коштів.

Мотиви та оцінка слідчого судді

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. 

Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені статтями 131 та 132 КПК України. 

Стаття 170 КПК України встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом кримінального правопорушення, а також для забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання. 

При цьому, згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 171 КПК України для збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно може бути речовим доказом.

Відповідно до 5 ст. 170 КПК України у випадку накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна. 

Водночас, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України. До таких ризиків відноситься можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Також положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.

До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.

Отже, з аналізу зазначених норм КПК України, при вирішенні питання про арешт майна з метою збереження речового доказу, слідчий суддя має встановити:

1) чи набула особа статусу підозрюваного та чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення підозрюваним та чи достатні підстави вважати, що суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна;

2) чи відноситься майно, щодо якого вирішується питання про його арешт до виду майна, на яке можна накладати арешт та чи перебуває воно у власності осіб, щодо майна яких дозволено накладення арешту з відповідною метою;

3) чи відповідає таке майно ознакам речового доказу;

4) чи можливо за допомогою арешту досягнути завдань, для виконання яких детектив звертається із відповідним клопотанням;

5) чи будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються внаслідок його застосування.

У випадку надання негативної відповіді хоча б на одне з вказаних питань, слідчий суддя, керуючись положеннями ч. 1 ст. 173 КПК України має відмовити у задоволенні відповідного клопотання.

З урахуванням вказаного, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення учасників судового провадження, слідчий суддя, надаючи відповіді на вказані питання, доходить таких висновків.

Слідчим суддею встановлено, що у поданому клопотанні наведені відомості про обставини вчинення злочину, які в сукупності з наданими детективом поясненнями та доданими до клопотання матеріалами дають слідчому судді підстави для висновку, що було вчинено кримінальні правопорушення, у зв`язку з розслідуванням якого подається відповідне клопотання. Також слідчий суддя не заперечує факт набуття  ОСОБА_4 процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 52023000000000583 від 17.11.2023, та наявності обґрунтованої підозри, щодо вчинення останнім злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, санкція якого передбачає конфіскацію майна як додаткове покарання, а тому існують достатні підстави вважати, що у разі ухвалення обвинувального вироку, йому може бути призначене покарання у виді конфіскації майна.

Як встановлено слідчим суддею, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.07.2026 по справі №991/9156/26 (провадження №1-кс/991/9170/26) проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , а саме у квартирі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

З протоколу обшуку від 21.07.2026 вбачається, що під час вказаної слідчої дії були виявлені: 

- ноутбук MacBook, model A1466, EMC 2925, серійний номер: C1MPKHZQG940;

- мобільний телефон ОСОБА_4 - iPhone 16 Pro, номер моделі MYNK3QN/A, серійний номер: НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 ІМЕІ2 НОМЕР_3 ;

- мобільний телефон ОСОБА_4 - iPhone 12 Pro Мах, номер моделі: MG9J3LL/A, серійний номер: НОМЕР_4 , ІМЕІ: НОМЕР_5 ІМЕІ2: НОМЕР_6 ;

- мобільний телефон ОСОБА_5 (дружини ОСОБА_4 ) - iPhone 16 Pro, номер моделі: MYNK3SX/A, серійний номер: НОМЕР_7 ІМЕІ НОМЕР_8 , ІМЕІ2: НОМЕР_9 .

З огляду на те, що зазначені технічні пристрої належать ОСОБА_4 та його дружині ОСОБА_5 , а інформація, яка на них містилася, могла мати значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та бути використана як доказ обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, виникла необхідність у її виявленні, детальному дослідженні, аналізі та копіюванні. Саме з цією метою детективом було прийнято рішення про вилучення зазначених технічних пристроїв.

Водночас у судовому засіданні детектив повідомив, що не наполягає на накладенні арешту на зазначені вище технічні пристрої (ноутбук та три мобільні телефони), оскільки інформацію, яка на них містилася, вже скопійовано, а відтак потреба у їх подальшому утриманні органом досудового розслідування відсутня.

За таких обставин, враховуючи, що орган досудового розслідування фактично відмовився від підтримання клопотання в цій частині у зв`язку з відсутністю потреби в арешті зазначеного майна, слідчий суддя не вбачає підстав для оцінки доводів клопотання щодо накладення арешту на зазначені технічні пристрої.

Поряд із цим детектив просив накласти арешт на вилучені під час обшуку грошові кошти у валюті США в загальній сумі 240 300 (двісті сорок тисяч триста) доларів США. Як вбачається з протоколу обшуку від 21.07.2026, мотиви вилучення полягали в тому що, на думку детектива, серед зазначених коштів можуть знаходитися грошові кошти, які були предметом неправомірної вигоди, яка мала бути надана ОСОБА_10 (станом на момент інкримінованих подій - перший заступник Голови ДІАМ), а також тим, що такі кошти можуть бути об`єктом можливої конфіскації майна у разі ухвалення обвинувального вироку.

Водночас слідчий суддя не погоджується з доводами детектива про наявність підстав для накладення арешту на вилучені грошові кошти з метою забезпечення їх збереження як речових доказів.

Так, оцінюючи доводи клопотання, слідчий суддя враховує обставини відшукання та вилучення зазначених грошових коштів, а також характер і часові межі подій, які є предметом досудового розслідування. Зокрема, зі змісту повідомлення про підозру вбачається, що востаннє  ОСОБА_4 висловив пропозицію ОСОБА_10 щодо нанання їй неправомірної вигоди за вчинення нею дій в інтересах ТОВ «КИЇВСЬКИЙ СКЛОТАРНИЙ ЗАВОД» 19.06.2025, тобто понад рік назад. Водночас матеріали клопотання не містять відомостей про будь-які контакти між ОСОБА_4 та  ОСОБА_10 після цієї дати, так само як і не містять даних, які б свідчили про вчинення ним після 19.06.2025 будь-яких дій, спрямованих на реалізацію зазначеного умислу чи підготовку до передачі неправомірної вигоди.

За таких обставин твердження детектива про те, що частина вилучених у ОСОБА_4 грошових коштів (20 000 доларів США) може бути предметом неправомірної вигоди, яку він, за версією обвинувачення, мав намір надати ОСОБА_10 , ґрунтується лише на припущеннях та не підтверджується жодними доказами. При цьому слідчий суддя також враховує, що вилучені грошові кошти не були попередньо ідентифіковані, а тому відсутня будь-яка можливість відокремити кошти, які, за версією сторони обвинувачення, могли бути предметом неправомірної вигоди, від іншої частини вилучених грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на наведене слідчий суддя доходить висновку, що детективом не доведено відповідності вилучених грошових коштів критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України. Відтак підстави для накладення на них арешту з метою забезпечення збереження речових доказів відсутні.

Оцінюючи доводи детектива щодо наявності підстав для накладення арешту на вилучені грошові кошти з метою забезпечення можливої конфіскації майна, слідчий суддя виходить із такого.

Як уже зазначалося вище, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, санкція якої передбачає покарання, зокрема, у виді конфіскації майна. За таких обставин існують достатні підстави вважати, що у разі ухвалення обвинувального вироку до нього може бути застосоване таке додаткове покарання.

Водночас слідчий суддя бере до уваги, що спірні грошові кошти були виявлені та вилучені за місцем проживання ОСОБА_4 . Під час проведення обшуку останній пояснив, що 92 900 доларів США належать йому, 134 000 доларів США - його дружині ОСОБА_5 , а 13 000 доларів США належать ОСОБА_11 , який проживає в Туреччині та залишив їх на зберігання.

Разом із тим під час судового розгляду ОСОБА_4 та інші учасники навели іншу версію щодо належності вилучених коштів та розміру часток кожного із заявлених власників. Зокрема, про передачу ОСОБА_6 у грудні 2025 року 220 000 доларів США ОСОБА_4 на зберігання.

Однак такі пояснення є суперечливими порівняно з первинними відомостями, наданими безпосередньо під час обшуку, та не підтверджені належними і достатніми доказами, які б спростовували презумпцію належності майна особі, у володінні якої його було виявлено та вилучено.

З огляду на наведене слідчий суддя доходить висновку про наявність достатніх підстав вважати, що вилучені грошові кошти у загальній сумі 240 300 доларів США належать подружжю ОСОБА_12 .

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно із ч. 2 ст. 168, ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право, зокрема, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Із системного аналізу статей 167, 234, ч. 7 ст. 236 КПК України вбачається, що мета вилучення майна під час обшуку має відповідати самій меті його здійснення, із подальшим правомірним набуттям таким майном режиму тимчасово вилученого.

Тобто, цей комплекс заходів спрямований на здобуття доказів у кримінальному провадженні, а тому подальше накладення арешту на майно може розглядатися як правомірне, коли вилучення цього майна відповідає меті проведення обшуку.

Відсутність мети, визначеної у статтях 167, 234 КПК України під час вилучення майна, нівелює законність такого вилучення.

Обшук за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 органом досудового розслідування здійснювався з метою відшукання та вилучення речей і документів, тобто здобуття доказів, у той же час, коли грошові кошти у сумі 240 300 (двісті сорок тисяч триста) доларів США були вилучені з метою їх конфіскації як виду покарання особи. Очевидно, що у цьому випадку існує невідповідність мети проведення обшуку та мети вилучення коштів. Тому, оскільки вилучення грошових коштів не має під собою належного законного підґрунтя, слідчий суддя не вбачає правових підстав для їх арешту з метою забезпечення можливої конфіскації майна.

За таких обставин слідчий суддя доходить висновку про необґрунтованість поданого клопотання, а відтак відсутні передбачені законом підстави для накладення арешту на зазначені грошові кошти.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 98, 131, 170-173, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000583 від 17.11.2023,- залишити без задоволення.

2. Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

3. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя         ОСОБА_1