Справа № 991/2410/25

Провадження 1-кп/991/38/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

30 липня 2026 року         м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу в кримінальному провадженні № 52023000000000078 від 17.02.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харків, Харківської обл., зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Коритниця, Володимир-Волинського р-ну, Волинської обл., зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Харків Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки с. Заріччя, Володимир-Волинського р-ну, Волинської обл., зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, 

ВСТАНОВИВ:

1. Рух кримінального провадження

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває вищезазначене кримінальне провадження.

Під час судового розгляду захисником обвинуваченої ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_11 подано клопотання про зміну запобіжного заходу (Т. 41, а.с. 16-59), яке вирішується цією ухвалою суду.

2. Зміст поданого клопотання

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 21.02.2024 у справі № 991/1229/24 (провадження № 1-кс/991/1240/24) до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 633 600 грн.

При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави слідчим суддею було встановлено наявність ризиків вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

22.02.2024 на виконання вищезазначеної ухвали ТОВ імені газети «Ізвєстія» було внесено заставу за ОСОБА_4 в розмірі 3 633 600 грн.

Під час судового розгляду 02.12.2025 ухвалою суду застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід було змінено шляхом зменшення розміру застави до 3 000 000 грн. Різницю у розмірах застави, а саме грошові кошти у сумі 633 600 грн було повернуто заставодавцю - ТОВ імені газети «Ізвєстія».

З 02.12.2025 до обвинуваченої ОСОБА_4 застосовується запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 3 000 000 грн.

Сторона захисту переконана з приводу наявності достатніх підстав вважати, що ризики, які передбачені п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України та які були підставою для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, на даному етапі судового провадження зменшились, що потребує зміни запобіжного заходу шляхом зменшення розміру застави.

Так, з моменту застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави минуло понад 2 роки і 7 місяців, з яких понад 1 рік і 2 місяці кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду. Протягом цього часу обвинувачена дотримувалася належної процесуальної поведінки, добросовісно виконувала покладені на неї процесуальні обов`язки, своєчасно з`являлася на виклики слідчого, прокурора або суду, сприятливо характеризувалася своєю поведінкою та не допустила порушень, які могли б свідчити про намір ухилитися від правосуддя. 

Окрім цього, обвинувачена має сталі соціальні зв`язки та високий рівень суспільної інтегрованості, оскільки офіційно працевлаштована, активно займається науковою діяльністю з 2005 року, має значну кількість публікацій у фахових виданнях та здобула вчене звання доцента. ОСОБА_4 не судима, одружена, має трьох дітей, проживає разом з родиною та батьками на території України, не має шкідливих звичок і користується позитивною репутацією у професійному та соціальному середовищі. Під час воєнного стану ОСОБА_4 було нагороджено відзнакою Президента України «За оборону України», а також пам`ятною медаллю «За визволення Харківської області», що свідчить про патріотизм та високі моральні якості обвинуваченої.

На думку захисту, бездоганна процесуальна поведінка ОСОБА_4 , її постійна участь у судових засіданнях, відсутність будь-яких порушень покладених на неї процесуальних обов`язків, сталі сімейні, професійні та соціальні зв`язки, а також незмінно належна поведінка після зменшення розміру застави ухвалою суду від 02.12.2025 - усі ці обставини свідчать про те, що ризик вчинення обвинуваченою дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, фактично нівельований.

Додатково до цього сторона захисту зазначила, що ухвалою суду від 02.12.2025 було констатовано припинення існування ризику вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України. Оскільки з моменту поставлення цієї ухвали досудове розслідування у кримінальному провадженні не відновлювалося, нових доказів стороною обвинувачення не отримано і не долучено до матеріалів справи, то підстави для протилежного висновку відсутні.

Також сторона захисту звернула увагу, що на даному етапі судового провадження немає жодних об`єктивних даних, які б свідчили про намір обвинуваченої ОСОБА_4 впливати на свідків. Протягом усього строку досудового розслідування від сторони обвинувачення не надходило жодних заяв щодо можливих спроб з боку ОСОБА_4 здійснити тиск чи інший незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні. Крім того, досудове розслідування у кримінальному провадженні закінчене, усі свідки допитані, а їх показання зафіксовані у протоколах і долучені до матеріалів справи. Відтак, на думку захисту, можливість здійснення ОСОБА_4 будь-якого впливу на свідків об`єктивно виключена, а ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України перестав існувати.

Максимальним розміром застави для особи, яка підозрюється/обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, є 998 400 грн. Лише у виключних випадках застава може бути визначена у більшому розмірі. Чинна застава у розмірі 3 000 000 грн перевищує зазначену межу більш ніж утричі. Разом з тим, обставини, які могли обґрунтовувати виключний розмір застави на початкових стадіях кримінального провадження, підлягають переоцінці з урахуванням спливу часу та фактичної поведінки обвинуваченої. А тому захист переконаний, що застава у розмірі 998 400 грн є значною для обвинуваченої та заставодавця і її застосування здатне буде забезпечити такий самий реальний стримувальний ефект, що і застава у більшому розмірі.

Необхідність зменшення розміру застави стороною захисту обґрунтовується також надходженням повторного звернення від заставодавця ТОВ імені газети «Ізвєстія». Так, 17.07.2026 товариство звернулося до ОСОБА_4 з листом № 1707/2026-к, в якому повідомило про критичні фінансові труднощі, спричинені тривалим воєнним станом, та у зв`язку з цим просило ініціювати зміну запобіжного заходу на більш м`який або подальше зменшення розміру застави.

Сторона захисту просила звернути увагу на погіршення майнового становища ОСОБА_4 , внаслідок чого обвинувачена немає можливості самостійно повернути грошові кошти заставодавцю.

Подальше застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 3 000 000 грн не відповідатиме динаміці ризиків, майновому стану обвинуваченої, тривалості її бездоганної процесуальної поведінки та об`єктивним потребам заставодавця. Натомість зменшення застави до 998 400 грн забезпечить належний баланс між інтересами правосуддя, правами обвинуваченої та законними інтересами заставодавця.

З урахуванням вищевикладеного сторона захисту просила змінити запобіжний захід у вигляді застави, що застосовується до обвинуваченої ОСОБА_4 , шляхом зменшення розміру застави до розміру, який не перевищує суму 998 400 грн.

3. Позиції учасників судового засідання

Захисник ОСОБА_11 підтримав подане клопотання, просив задовольнити з викладених у ньому підстав.

Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала подане клопотання, позицію захисника ОСОБА_11 та просила змінити застосований до неї запобіжний захід шляхом зменшення розміру застави. Додатково до цього обвинувачена звернула увагу на ті обставини, що заставодавець ТОВ імені газети «Ізвєстія» має критичну потребу у поверненні коштів, що були внесені в якості застави, для подальшого їх використання у процесі здійснення сільськогосподарської діяльності.

Прокурор ОСОБА_3 зазначив, що на даному етапі судового провадження ризики вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати в тій мірі, яка виправдовує подальше застосування застави у розмірі, який був визначений ухвалою суду від 02.12.2025. Сторона обвинувачення звернула увагу на те, що ОСОБА_4 має безперешкодну можливість виїзду за кордон, під час дії воєнного стану неодноразово виїжджала за межі України, а під час досудового розслідування було зафіксовано відомості, які вказували на підготовку ОСОБА_4 документів для отримання візи у Канаді. Також ОСОБА_4 обізнана з тим, хто є свідками у цьому кримінальному провадженні, змістом їх показань, а також персональними даними, внаслідок чого може впливати на цих свідків незалежно від зайняття певної посади в Харківській обласній військовій адміністрації. З урахуванням цього прокурор просив залишити клопотання сторони захисту без задоволення.

Інші учасники судового засідання свою позицію з приводу поданого клопотання не висловили.

4. Оцінка та мотиви суду

Відповідно до ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжні заходи є одним з різновидів заходів забезпечення кримінального провадження, що мають особливий порядок застосування в силу своїх негативних наслідків щодо сфери особистих прав та свобод підозрюваного чи обвинуваченого, яких вони можуть зазнати у разі застосування до них запобіжного заходу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Порядок застосування запобіжних заходів визначається у ст. 194 КПК України, у ч. 1 якої зазначається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Отже, ухвалення судом рішення про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного чи обвинуваченого є належним правовим результатом розгляду та вирішення відповідного клопотання тоді і лише тоді, коли судом на основі наданих доказів буде встановлено відповідну сукупність умов, а саме - існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один ризик, що передбачений у ст. 177 КПК України, а також неможливість або недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 182 КПК України одним із видів запобіжних заходів є застава, яка полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу (у тому числі зміні розміру застави), скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, чи у зміні способу виконання цих обов`язків.

Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.

Підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу.

Такими підставами може бути суттєва зміна обставин, які було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, зокрема, змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.

З рухом кримінального провадження, за конкретних його обставин, ризики, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та були підставою для застосування запобіжного заходу у виді застави, можуть змінюватися. Такі зміни можуть передбачати припинення існування окремих ризиків, появу нових або зміну (збільшення чи зменшення) вже існуючих ризиків.

Таким чином, обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказаний запобіжний захід було застосовано, та у зв`язку з виникненням інших обставин, які можуть бути підставами для зміни запобіжного заходу.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.02.2024 у справі № 991/1229/24 (провадження № 1-кс/991/1240/24) (Т. 4, а.с. 83-93) до ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 1 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на момент застосування запобіжного заходу становило 3 633 600 грн. Також на ОСОБА_4 покладено визначені ухвалою слідчого судді процесуальні обов`язки строком на два місяці.

Зі змісту зазначеної ухвали вбачається, що підставою для застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 було існування ризиків вчинення нею дій, передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України. За результатами дослідження матеріалів кримінального провадження та відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвала слідчого судді від 21.02.2024 у встановленому законом порядку не оскаржувалася та набрала законної сили 27.02.2024.

22.02.2024 на виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.02.2024 у справі № 991/1229/24 ТОВ імені газети «Ізвєстія» внесло грошові кошти в сумі 3 633 600 грн в якості застави за ОСОБА_4  (Т. 17, а.с. 76; документ міститься в електронній формі в ЄСІКС).

Ухвалою суду від 02.12.2025 запобіжний захід, застосований до ОСОБА_4 , було змінено шляхом зменшення розміру застави до 3 000 000 грн. Різницю між розміром застави, визначеним ухвалою слідчого судді від 21.02.2024, та зменшеним розміром застави, визначеним ухвалою суду від 02.12.2025, а саме грошові кошти у сумі 633 600 грн повернуто заставодавцю ТОВ імені газети «Ізвєстія». 

Зменшення розміру застави було обумовлено припиненням існування ризику вчинення обвинуваченою дій, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України. Одночасно з цим судом було встановлено, що ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати у тій самій мірі, що і при застосуванні запобіжного заходу до ОСОБА_4 .

Таким чином, з 02.12.2025 у межах цього кримінального провадження до ОСОБА_4 застосовується запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 3 000 000 грн.

Вирішуючи питання про продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, в аспекті можливості зміни запобіжного заходу, суд доходить наступних висновків.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Клішин проти України" у справі №30671/04 від 23.01.2012 року наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Оцінюючи продовження існування ризику вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні трьох кримінальних правопорушень, серед яких особливо тяжкий корупційний злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, санкція за який передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Корупційна ознака кримінального правопорушення, мінімальна межа санкції виключають можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом (ст. 69, 75 КК), внаслідок чого у разі доведення пред`явленого обвинувачення призначене судом покарання буде відбуватися реально.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, викладеної у рішенні "Ilijkov v. Bulgaria" від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справ "Пунцельт проти Чехії" ("Punzelt v. Czech Republic") № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Суд переконаний, що ризик переховування може існувати протягом всього судового провадження та є динамічним, тобто ступінь його відображення або втілення у конкретних діях обвинуваченого може як зменшуватися, так і збільшуватися протягом судового розгляду. Належна процесуальна поведінка обвинуваченого під час кримінального провадження не є визначальною в цьому аспекті, оскільки є вимогою процесуального законодавства, може бути безпосереднім результатом вже застосованого запобіжного заходу і не створює безумовної гарантії її продовження у випадку зміни чи скасування запобіжного заходу.

При вирішенні питання продовження існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд також враховує фактичні обставини, що були встановлені в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.02.2024 у справі № 991/1229/24 (провадження № 1-кс/991/1240/24) (Т. 4, а.с. 83-93) при вирішенні питання існування зазначеного ризику (наявність паспорту для виїзду за кордон та безперешкодної можливості виїзду за межі України; виїзд за кордон у період 2019-2023 років сім разів, у тому числі тричі за період воєнного часу; подача документів для отримання візи Канади).

Обставини, на які захист посилається як такі, що позитивно характеризують особу обвинуваченої з процесуальної точки зору та в соціально-професійному середовищі, на цьому етапі кримінального провадження не дають суду достатніх підстав для висновку, що вагомість цих обставин та їх значення у житті ОСОБА_4 мінімізують (зменшують) можливість (ризик) вчинення нею дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, за обставин даного кримінального провадження, на даному етапі судового розгляду суд доходить висновку, що ризик вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшився.

Вирішуючи питання продовження існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує визначену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

Відтак, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. 

Наразі триває дослідження письмових доказів сторони обвинувачення, свідки під час судового розгляду ще не допитувалися. У зв`язку з цим на даному етапі кримінального провадження визначальним є створення умов, за яких показання свідків під час судового розгляду будуть повними, всебічними та достовірними. Враховуючи обізнаність обвинуваченої ОСОБА_4 про те, які особи є свідками в межах цього кримінального провадження, про зміст їх показань та їхні персональні дані, суд доходить висновку, що ризик впливу обвинуваченої на свідків є реальним та продовжує існувати.

У цьому аспекті суд також враховує фактичні обставини, що були встановлені в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.02.2024 у справі № 991/1229/24 (провадження № 1-кс/991/1240/24) (Т. 4, а.с. 83-93) при вирішенні питання існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ті обставини, що сторона захисту оцінює показання окремих свідків як докази, що свідчать на користь ОСОБА_4 , не можуть бути використані судом як такі, що свідчать про зменшення ризику впливу на цих або інших свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки для встановлення такого зв`язку між показаннями свідків і ризиком, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд має безпосередньо дослідити ці докази і надати їм відповідну оцінку.

Враховуючи вищевикладене, за обставин даного кримінального провадження, на даному етапі судового розгляду суд доходить висновку, що ризик вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшився.

Як і в ухвалі від 02.12.2025, суд зазначає, що погіршення майнового становища заставодавця не може бути самостійною причиною для зміни відповідного запобіжного заходу, оскільки у будь-якому випадку сплата заставодавцем коштів в якості застави за підозрюваного або обвинуваченого є актом добровільної волі такої особи, що вчиняється останньою при усвідомленні всіх можливих ризиків та незручностей, які можуть виникнути у зв`язку з поведінкою обвинуваченого та/або тривалістю судового процесу. Тобто внесення грошових коштів в якості застави за іншу особу є згодою заставодавця на відповідні ризики та незручності.

Відтак погіршення майнового становища заставодавця, що обумовлює виникнення потреби у поверненні грошових коштів, які внесені в якості застави, враховується судом лише у сукупності з належною процесуальною поведінкою обвинуваченого, зменшенням ступеня ризиків вчинення обвинуваченим конкретних дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що мають вказувати на можливість забезпечення виконання обвинуваченим своїх обов`язків за рахунок меншого розміру застави і, відповідно, вказувати на відсутність подальшої потреби (легітимної мети) у збереженні за державою відповідної частини грошових коштів фізичної/юридичної особи (заставодавця).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що продовження існування ризиків вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, в тій самій мірі, що і при застосуванні до неї слідчим суддею запобіжного заходу у вигляді застави, унеможливлює зменшення розміру цієї застави навіть при доведенні суттєвої зміни життєвих обставин та/або суттєвого погіршення майнового становища заставодавця. Зазначені фактори, що стосуються заставодавця, враховуються лише у сукупності з факторами зменшення ризику вчинення обвинуваченим дій, передбачених ст. 177 КПК України.

На поточній стадії кримінального провадження застосований до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 3 000 000 грн створює для суду достатній ступінь впевненості у тому, що перспектива втрати саме цієї суми грошових коштів запобігає та стримує обвинувачену від вчинення дій, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 131-132, 176-178, 182, 194, 201, 333, 372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК.

Головуюча суддя ОСОБА_1