Справа № 991/9362/26

Провадження № 11-сс/991/521/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року          м. Київ 

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , перевіривши матеріали апеляційної скарги прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.07.2026 у кримінальному провадженні № 52024000000000165 від 09.04.2024, 

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2026 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.07.2026, якою задоволено клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 , та скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.12.2024 у справі № 991/14009/24, на мобільний телефон Apple iPhone 13 Pro, IMEI НОМЕР_1 .

В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_2 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.07.2026 та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , поданого в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна.

При вирішенні питання про можливість призначення апеляційної скарги до розгляду суддя - доповідач дійшов таких висновків.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 399 КПК України суддя - доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.

У ст. 309 КПК України законодавцем наведено перелік рішень слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку.

При цьому ухвала слідчого судді про скасування арешту майна, постановлена в порядку ст. 174 КПК України, до вказаного переліку не входить, а відтак не підлягає окремому апеляційному оскарженню.

Вказане цілком узгоджується з усталеною судовою практикою Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.05.2024 у справі № 712/191/23 та в ухвалі від 19.02.2019 у справі № 569/17036/18. Відповідно до позиції, викладеної у вказаних рішеннях Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, ухвали слідчого судді про відмову в скасуванні арешту майна, а також про повне або часткове скасування арешту майна відповідно до положень пункту 9 частини першої статті 309 КПК України у взаємозв`язку зі статтями 170, 173, 174 КПК України апеляційному оскарженню не підлягають.

Обґрунтовуючи можливість оскарження ухвали слідчого судді про скасування арешту майна, постановленої в порядку статті 174 КПК України, прокурор послався на відповідні рішення Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду. Однак суддя - доповідач не погоджується з такими доводами апеляційної скарги з огляду на таке.

Так, ухвалами колегії суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 760/5570/22 та від 24.10.2023 у справі № 569/19829/21, на які послався прокурор, вирішувались питання передачі кримінального провадження на розгляд Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, а не питання по суті справи. Тому посилання прокурора на ці рішення є нерелевантним до обставин цього апеляційного провадження.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на позицію, викладену у постанові Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 17.05.2021 у справі № 335/9520/19, також відхиляється, оскільки предметом судового розгляду у цій справі було вирішення питання можливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про зміну запобіжного заходу, що також не є релевантним до обставин цієї справи.

Також суддя - доповідач відхиляє посилання прокурора на необхідність застосування сутнісного підходу під час тлумачення правових норм, на що вказала Велика Палата Верховного Суду у п. 2.3 постанови від 11.12.2019 у справі № 536/2475/14-к, оскільки у зазначеному рішенні такий підхід було застосовано виключно стосовно тлумачення норми кримінального процесуального законодавства, що регламентує порядок вручення повідомлення про підозру судді як спеціальному суб`єкту, що також є нерелевантним до обставин цієї справи.

Що стосується посилання прокурора на правову позицію, викладену у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 657/683/17, то з урахуванням позицій, викладених у рішеннях Об`єднаної палати ККС ВС, які зазначені вище, суддя - доповідач зважає на позицію, викладену у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 130/1001/17. У вказаному рішенні Верховний Суд зазначив: «Виходячи з телеологічного (цільового), логічного й системного тлумачення положень статей 4341 - 4342 КПК і статей 13, 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», можна зробити висновок, що кримінальним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного кримінального суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного кримінального суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного кримінального суду».

Таким чином, у цій справі суддя - доповідач керується підходом, застосованим Об`єднаною палатою ККС ВС та констатує, що прокурором подано апеляційну скаргу на рішення слідчого судді, яке не підлягає окремому апеляційному оскарженню, а відтак, зважаючи на положення ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя - доповідач дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження за такою апеляційною скаргою.

Відповідно до ч. 5 ст. 399 КПК України копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Керуючись ст. 309, 399, 422, 424 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.07.2026 у кримінальному провадженні № 52024000000000165 від 09.04.2024.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців.

Суддя          ОСОБА_1