Справа № 991/9715/26

Провадження 1-кс/991/9731/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

31 липня 2026 року          м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

детектива ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України  ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024000050000034 від 29.11.2024, 

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2026 року на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 надійшло клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України  ОСОБА_3 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 , яке цього ж дня на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду слідчого судді було передане на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .

У вказаному клопотанні детектив просить, з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, накласти арешт на майно, яке на праві власності зареєстроване за підозрюваним  ОСОБА_5 та його дружиною  ОСОБА_6 .

Зі змісту клопотання вбачається, що воно подане у межах кримінального провадження № 42024000050000034 від 29.11.2024, досудове розслідування в якому здійснюється детективами Національного антикорупційного бюро України за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 369, ч. 1 ст. 366-2 КК України, зокрема за фактом ймовірного прохання та одержання ОСОБА_7 , який на момент подій обіймав посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , від ОСОБА_5 неправомірної вигоди в особливо великому розмірі у вигляді грошових коштів та нерухомого майна за вчинення дій з використанням наданих йому службових повноважень, а саме створення умов для будівництва багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 4610136600:04:007:0020 площею 7,3608 га, що розташована на території військового містечка № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні детектив ОСОБА_3 відмовився від підтримання клопотання в частині накладення арешту на окремі об`єкти рухомого і нерухомого майна, корпоративні права, що належать  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , а також на грошові кошти, які перебувають на усіх рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у будь-яких банках та фінансових установах. У решті вимог клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Окремо необхідно зазначити, що з урахуванням положень ч. 2 ст. 172 КПК України, розгляд поданого клопотання здійснювався без виклику підозрюваного  ОСОБА_7 , його захисників, власниці майна -  ОСОБА_9 та її представників, оскільки це може призвести до вчинення дій, пов`язаних із відчуженням належного їм майна, що унеможливить забезпечення виконання рішення суду про його арешт.

Мотиви та оцінка слідчого судді

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. 

Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені статтями 131 та 132 КПК України. 

Стаття 170 КПК України встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, може бути об`єктом конфіскації майна як виду покарання.

Також за ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна. 

Водночас, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України. До таких ризиків відноситься можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Також положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.

До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.

Отже, з аналізу зазначених норм КПК України, при вирішення питання про арешт майна, слідчий суддя має встановити:

1)  чи набула особа статусу підозрюваного, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення підозрюваним та чи достатні підстави вважати, що суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна;

2)  чи відноситься майно, щодо якого вирішується питання про його арешт до виду майна, на яке можна накладати арешт та чи перебуває воно у власності осіб, щодо майна яких дозволено накладення арешту з відповідною метою;

3)  чи можливо за допомогою арешту досягнути завдань, для виконання яких детектив звертається із відповідним клопотанням;

4)  чи будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються внаслідок його застосування.

З урахуванням вказаного, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення детектива, слідчий суддя, встановлюючи наявність зазначених вище обставин, приходить до таких висновків.

1. Щодо набуття статусу підозрюваного, наявності обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що особі може бути призначено покарання у виді конфіскації майна 

Арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації на стадії досудового розслідування може бути застосований лише до підозрюваного. 

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру. 

Як встановлено слідчим суддею, 28 липня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачено ч. 4 ст. 369 КК України, що підтверджується особистим підписом останнього у тексті такого повідомлення.

Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України,  ОСОБА_5  має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні та відносно його майна може розглядатися питання про його арешт з метою забезпечення можливої конфіскації.

Як вказувалось вище, підставою застосування арешту майна з метою забезпечення можливої конфіскації є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», у зв`язку з чим, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини. 

Так, з вказаної практики вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азербайджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»). 

Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.

Таким чином, слідчому судді необхідно з`ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що  ОСОБА_5  міг вчинити саме інкримінований йому злочин. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.

Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється, зокрема за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 4. ст. 369 КК України. 

Зокрема, у межах вказаного кримінального провадження розслідуються обставини ймовірного прохання та одержання начальника ІНФОРМАЦІЯ_1  ОСОБА_7 за пособництва ОСОБА_10 та ОСОБА_11 від фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення дій з використанням службового становища, спрямованих на забезпечення забудови земельної ділянки площею 7,3608 га, розташованої на території військового містечка № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 .

За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_7 організував схему одержання неправомірної вигоди, до реалізації якої залучив ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Предметом неправомірної вигоди були грошові кошти та нерухоме майно, які надавалися в обмін на забезпечення погодження необхідної технічної документації, зміни цільового призначення земельної ділянки, її поділу, укладення договору про спільну діяльність між військовою частиною НОМЕР_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 , а також створення інших умов для безперешкодної реалізації проєкту житлової забудови.

За даними досудового розслідування, у період з березня 2021 року по липень 2023 року ОСОБА_10 , діючи як посередник, отримував від ОСОБА_5 окремі частини неправомірної вигоди, про що оформлювалися відповідні розписки, після чого передавав одержані кошти ОСОБА_7 для їх подальшого розподілу між учасниками схеми. Після виїзду ОСОБА_10 за межі України частину неправомірної вигоди отримував ОСОБА_11 , а одну із передач грошових коштів за дорученням ОСОБА_10 здійснив його батько, який, за версією сторони обвинувачення, не був обізнаний про злочинний характер таких дій.

Крім грошових коштів, неправомірна вигода, за твердженням сторони обвинувачення, надавалася у вигляді майнових прав на об`єкти нерухомості, зокрема квартиру, паркомісце та нежитлові приміщення, які оформлялися на ОСОБА_7 та його дружину. Для цього використовувалися договори дольової участі та документи про нібито повну сплату пайових внесків, на підставі яких у подальшому було зареєстровано право власності на відповідні об`єкти нерухомості.

Загалом, за версією сторони обвинувачення, упродовж 2021-2023 років  ОСОБА_5 , за пособництва ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , надав ОСОБА_7 неправомірну вигоду на загальну суму 65 966 569 грн, яка складалася з готівкових коштів у сумі 2 065 000 доларів США та 70 000 євро, а також нерухомого майна загальною вартістю 4 088 000 грн. 

Викладені обставини у своїй сукупності, а також надані детективом пояснення і матеріали кримінального провадження дають слідчому судді достатні підстави вважати, що могло мати місце вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, а характер і обсяг дій, які інкримінуються ОСОБА_5 , свідчать про його можливу причетність до вчинення цього кримінального правопорушення.

Підсумовуючи, слідчий суддя вважає, що викладені вище обставини на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням, оскільки для стороннього спостерігача прослідковується зв`язок між описаними діями та наслідками. В подальшому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.

При цьому, відповідні обставини, які враховані при оцінці обґрунтованості повідомленої  ОСОБА_5  підозри, встановлені слідчим суддею на підставі таких досліджених в ході судового засідання копій документів: 

- Договору про надання послуг щодо юридичного супроводу в процесі виділення, підготовки документів на проведення конкурсу та забудову земельної ділянки від 19.03.2021, який був укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 ;

- Договору № 2 про надання послуг щодо юридичного супроводу в процесі виділення, підготовки документів на проведення конкурсу та забудову земельної ділянки від 29.04.2021, який був укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 ;

- Договору № 3 про надання послуг щодо юридичного супроводу в процесі організації підписання договору про спільну діяльність у будівництві від 30.07.2021, який був укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 ;

- розписок ОСОБА_10 наданими ОСОБА_5 про одержання від ОСОБА_5 у період з 19.03.2021 по 20.07.2023 року грошових коштів на суму 2 050 000 доларів США та 70 000 Євро;

- протоколу допиту свідка ОСОБА_12 від 10.07.2025;

- листа № 674/9/1395 від 06.04.2021;

- Договору про спільну діяльність з будівництва об`єкта: «Житловий комплекс «Корсар»» на земельній ділянці по вул. Городоцька, Шевченка, Ярослава Мудрого у м. Львові від 16.08.2021;

- листа ОСОБА_10 на адресу Міністра оборони України; 

- Договору дольової участі у будівництві № 136 від 30.08.2021 відповідно який був укладений дружиною ОСОБА_7 - ОСОБА_9 з ОК «ТІЗ «ЖК Краківський» в особі ОСОБА_5 ;

- Договору дольової участі у будівництві № 2П від 15.02.2022 відповідно який був укладений між ОСОБА_7 та ОК «ТІЗ «ЖК Краківський» в особі ОСОБА_5 ;

- Договору дольової участі у будівництві № 3П від 15.02.2022 відповідно який був укладений між ОСОБА_7 та ОК «ТІЗ «ЖК Краківський» в особі ОСОБА_5 ;

- Договору дольової участі у будівництві підземного паркінгу № 134 від 14.02.2022 відповідно який був укладений між ОСОБА_7 та ОК «ТІЗ «ЖК Краківський» в особі ОСОБА_5 ;

- висновку Національного агентства з питань запобігання корупції № 282-01/74069-25 від 03.09.2025 року відповідно якому зафіксовано, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 не мали законних джерел походження коштів для придбання нерухомості: квартиру АДРЕСА_2 ; 

- висновку експерта № 8980/25-42 від 22.05.2026 відповідно якому встановлено ринкову вартість майнових прав на нерухомість набутих ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в будинку № АДРЕСА_6;

- протоколу огляду документів - комп`ютерних даних від 11.03.2026 року відповідно якому встановлено періоди проведених між собою зустрічей ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 ; 

- протоколу огляду речей (зовнішнього накопичувача на жорстких магнітних дисках на який скопійовано та збережено, за участю спеціаліста, побітову копію мобільного телефону ОСОБА_10 ) від 05.-08.06.2026;

- протоколу огляду речей (зовнішнього накопичувача на жорстких магнітних дисках на який скопійовано та збережено, за участю спеціаліста, побітову копію мобільного телефону ОСОБА_10 ) від 05.-08.06.2026 відповідно якому також зафіксовано передачу ОСОБА_10 та ОСОБА_11 одержаної від ОСОБА_5 неправомірної вигоди для ОСОБА_7 ; 

- відповідь Виконавчого комітету Львівської міської ради № 29-57378 від 24.04.2026; 

- протоколу огляду речей (зовнішнього накопичувача на жорстких магнітних дисках на який скопійовано та збережено, за участю спеціаліста, побітову копію мобільного телефону ОСОБА_5 ) від 15.-17.06.2026;

- протоколу допиту свідка ОСОБА_13 від 28.11.2025;

- інших матеріалів в їх сукупності.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточну кваліфікацію дій ОСОБА_5 , дослідження цих документів у сукупності формують у слідчого судді внутрішнє переконання, що мали місце обставини, про які зазначається у клопотанні, та що до їх вчинення може бути причетним ОСОБА_5 , тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

При цьому, слідчим суддею встановлено, що за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна або без такої.

Тобто конфіскація майна передбачена у санкції відповідного інкримінованого підозрюваному злочину, як додаткове покарання, а тому, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд повинен може застосувати до  ОСОБА_5  додаткове покарання у виді конфіскації майна. 

Таким чином, враховуючи вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним інкримінованого йому злочину, яке передбачає конфіскацію майна як додаткове покарання, слідчий суддя вважає, що дійсно існують достатні підстави вважати, що  ОСОБА_5 може бути призначене покарання у виді конфіскації майна. Вказане обумовлює необхідність забезпечення такої можливої конфіскації шляхом застосування до майна підозрюваного такого заходу забезпечення як арешт належного їй майна. 

2.Щодо можливості накладення арешту на вказане у клопотанні майно

Частина 10 статті 170 КПК України встановлює, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. 

Як зазначалось вище, арешт з метою забезпечення можливої конфіскації на стадії досудового розслідування може бути накладений на майно підозрюваного. 

З урахуванням уточнень, повідомлених детективом у судовому засіданні, зокрема відмови від підтримання клопотання в частині накладення арешту на окреме майно, детектив просив накласти арешт на майно, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_5 , а саме на: 

- земельну ділянку з кадастровим номером 4624583000:02:000:0014, площею 0.09 (га); 

- земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000020070002, площею 0.1186 (га);

- садовий будинок, загальною площею 144.4 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; 

- нежитлове приміщення № 122, загальною площею 67.3 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; 

- нежитлове приміщення № 123, загальною площею 75.5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; 

- нежитлове приміщення № 96, загальною площею 33.1 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- житловий будинок, загальною площею 97.5 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_7;

- транспортний засіб марки «DODGE» моделі «RAM VAN» 2012 року випуску, державний реєстраційний номер: НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 ;

- транспортний засіб марки «AUDI» моделі «A8» 2010 року випуску, державний реєстраційний номер: НОМЕР_5 , VIN: НОМЕР_6 ; 

- транспортний засіб марки «МАЗ» моделі «533605-241» 2006 року випуску, державний реєстраційний номер: НОМЕР_7 , VIN: НОМЕР_8 ;

- транспортний засіб марки «КАМАЗ» моделі «5320 АФ30» 1985 року випуску, державний реєстраційний номер: НОМЕР_9 , VIN: НОМЕР_12; 

- транспортний засіб марки «AUDI» моделі «200 2.0» 1986 року випуску, державний реєстраційний номер: НОМЕР_10 , VIN: НОМЕР_11 .

Також детектив просив накласти арешт на майно, право власності на яке зареєстроване за дружиною підозрюваного  ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , а саме на: 

- квартиру, загальною площею 44.8 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ;

- об`єкт незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_8;  

- гараж, загальною площею 14.9 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , приміщення XXX; 

- гараж, загальною площею 19.50 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_4 ; 

- гараж, загальною площею 16.00 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_4 ;

- гараж, загальною площею 14.40 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , приміщення XXXI; 

- гараж, загальною площею 19.30 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_4 ; 

- гараж, загальною площею 13.30 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , приміщення XXVII; 

- земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000020250018, площею 0.0463 (га);

- земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000030060073, площею 0.0223 (га). 

Слідчим суддею встановлено, що вказані об`єкти рухомого та нерухомого майна на праві власності належать підозрюваному ОСОБА_5 та його дружині ОСОБА_6 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та з реєстраційних карток транспортних засобів.

Зокрема, як вбачається з долучених до клопотання матеріалів, підставою набуття ОСОБА_5 у власність земельної ділянки з кадастровим номером 4624583000:02:000:0014), площею 0.09 (га), розташованої за адресою: Львівська область, Сколівський район, Козівська сільська рада, ур. Баласівка, є державний акт на право власності на земельну ділянку, серіята номер: ЯД №428839, виданий 03.12.2007, Управлінням земельних ресурсів у Сколівському районі Львівської області.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:02:007:0002, площею 0.1186 (га), розташована за адресою: АДРЕСА_5 , набута  ОСОБА_5 16.08.2005 на підставі рішення органу місцевого самоврядування Тернопільська міська рада Тернопільська міська рада 19.07.2005 4/16/98, державний акт 16.08.2005 ЯА 798245.

Садовий будинок площею 144.4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , набутий ОСОБА_5 на підставі Витягу з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ, серія та номер: ЛВ181192180648, виданий 06.08.2019, видавник: ЄДЕССБ.

Три нежитлові приміщення № 122, № 123 та № 96, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 набуті  ОСОБА_5 у власність на підставі договору, виданого 01.11.2016 ФОП ОСОБА_5 та ОК «ТОВАРИСТВО ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАБУДІВНИКІВ «ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС КРАКІВСЬКИЙ», акт розподілу площ від 03.11.2022.

Житловий будинок площею 97.5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_9, придбаний  ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу №245 від 28.05.2021.

Також у власності ОСОБА_5 перебуває: (1) з 19.05.2016 - транспортний засіб марки «DODGE» моделі «RAM VAN» 2012 року випуску, державний реєстраційний номер: НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 ; (2) з 29.04.2015 - транспортний засіб марки «AUDI» моделі «A8» 2010 року випуску, державний реєстраційний номер: НОМЕР_5 , VIN: НОМЕР_6 ; (3) з 25.05.2016 - транспортний засіб марки «МАЗ» моделі «533605-241» 2006 року випуску, державний реєстраційний номер: НОМЕР_7 , VIN: НОМЕР_8 ; (4) з 06.07.2006 - транспортний засіб марки «КАМАЗ» моделі «5320 АФ30» 1985 року випуску, державний реєстраційний номер: НОМЕР_9 , VIN: НОМЕР_12; з 15.08.2006 - транспортний засіб марки «AUDI» моделі «200 2.0» 1986 року випуску, державний реєстраційний номер: НОМЕР_10 , VIN: НОМЕР_11 .

Квартира, загальною площею 44.8 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_3 набута  ОСОБА_6 24.06.2026.

Об`єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_8 придбана ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу №2068, від 31.07.2025.

03.10.2022 відбулась реєстрація права власності на гаражі, розташовані за адресою: АДРЕСА_4, приміщення XXX, приміщення XXX, приміщення XXXIII, приміщення XXV, приміщення XXXI, приміщення XXIX та приміщення XXVII. 

Земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000020250018, площею 0.0463 (га), розташована за адресою: АДРЕСА_10 3, набута нею на підставі державного акту від 17.05.2007, серія та номер: ЯД 188622.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000030060073, площею 0.0223 (га), розташована за адресою: АДРЕСА_11, приміщення XXVII, набута на підставі договору купівлі-продажу №2068 від 31.07.2025. 

Вирішуючи питання про можливість накладення арешту на вказане майно, слідчий суддя виходить із таких міркувань.

Відповідно до відомостей актового запису про шлюб №333 від 28.04.2011 підозрюваний  ОСОБА_5 перебуває у шлюбі з ОСОБА_6 з 28.04.2011 і до цього часу шлюб між ними не розірваний. 

Відповідно до положень ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом ч. 1, 3 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, відповідно до ст. 372 КПК України, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

При цьому режим спільної сумісної власності не визначає розміру часток кожного власника, що унеможливлює ідентифікацію конкретних часток кожного з подружжя у спільному майні.

Так само і слідчий суддя при накладенні арешту на майно в межах кримінального провадження не має права вирішувати спір про право власності на майно, визначаючи частки у праві спільної сумісної власності кожного з подружжя чи здійснюючи поділ майна в натурі (аналогічна правова позиція міститься і в Постанові ККС ВС від 09 квітня 2020 року у справі № 676/2199/19). 

Тож, оскільки частки подружжя у праві спільної сумісної власності не визначені, суд у кримінальному провадженні позбавлений можливості визначати їх поза межами цивільного провадження. 

Відповідно до ч. 1 ст. 73 СК України за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

З урахуванням характеру майна, дати та підстав його набуття, а також наведених вище норм права, слідчий суддя доходить висновку, що зазначені об`єкти рухомого і нерухомого майна, набуті ОСОБА_5 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_6 , є об`єктами їх спільної сумісної власності. 

Однак, враховуючи відсутність відомостей про поділ майна подружжя на визначені частки, та неможливість суду самостійно відокремлювати його, слідчий суддя вважає, що єдиним можливим та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження у таких випадках є накладення обтяження саме на весь об`єкт права спільної сумісної власності в цілому. 

Також арешту підлягає майно, яке з огляду на положення п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України, є приватною власністю підозрюваного ОСОБА_5 , а саме дві земельні ділянки з кадастровими номерами 4624583000:02:000:0014, 6110100000020070002, а також два автомобілі «КАМАЗ» моделі «5320 АФ30» 1985 року випуску та «AUDI» моделі «200 2.0» 1986 року випуску, оскільки набуті останнім до шлюбу.

Відтак, з огляду на те, що обмежень чи заборон щодо накладення арешту на вказане майно не встановлено, слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість доводів детектива стосовно необхідності накладення арешту на таке майно.

3.Щодо можливості виконання завдань арешту

Відповідно до положень ст. 173 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У цьому кримінальному провадженні необхідність арешту майна обумовлена сукупністю підстав вважати, що таке майно може підлягати конфіскації як виду покарання. Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником чи довіреними йому особами. 

Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження та підозру  ОСОБА_5  у вчиненні злочину, санкція якого передбачає можливість призначення додаткового покарання у виді конфіскації, враховуючи, що майно підозрюваного за вироком суду може бути конфісковане, слідчий суддя доходить висновку, що можливість відчуження ним вказаного майна є обґрунтованою. 

З накладенням арешту можливість особи розпоряджатись відповідним майном на власний розсуд та відчужувати його на користь третіх осіб втрачається. Отже, у такий спосіб, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження. 

За таких умов, заявлені стороною обвинувачення підстави арешту є виправданими, а переслідувані цілі можуть бути досягнуті через застосування до майна підозрюваного саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

4.Щодо розумності та співрозмірності арешту

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).

На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, враховуючи суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, його специфіку і тяжкість, наявність обґрунтованої підозри у його вчиненні особи, яка є власником такого майна. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов`язані із накладенням арешту обмеження є виправданими, співмірними із завданнями кримінального провадження та пропорційними меті, з якою такі обмеження застосовуються. 

У цьому контексті слідчий суддя зауважує, що арешт накладається без заборони користування відповідним майном, а тому не вбачає негативних наслідків від його застосування як для самого підозрюваного, так і для інших осіб. Водночас, заборона відчуження та розпорядження відповідним майном є обґрунтованою та виправданою з огляду на встановлений ризик відчуження майна на користь інших осіб, що унеможливить досягнення заявленої мети арешту. 

Крім того, з урахуванням характеру кримінального правопорушення, що розслідується у межах цього кримінального провадження, такий захід забезпечення кримінального провадження є пропорційним втручанню у володіння майном. Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає. У цьому випадку арешт майна необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження та негативних наслідків для володільців майна не створює. 

Також слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації правомочностей щодо таких прав, такий захід є тимчасовим. 

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що обмеження, яких зазнає підозрюваний, на даному етапі виправдовують такий ступінь втручання у його право власності. 

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для задоволення клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 131, 170-173, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024000050000034 від 29.11.2024,- задовольнити.

2. Накласти арешт із забороною відчуження та розпорядження на майно, яке на праві власності зареєстровано на  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:

- реєстраційний номер об`єкта нерухомості 2863658046100, тип об`єкта - садовий будинок, загальною площею 144.4 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; 

- реєстраційний номер об`єкта нерухомості 2863645446245, тип об`єкта -земельна ділянка з кадастровим номером 4624583000:02:000:0014, площею 0.09 (га); 

- реєстраційний номер об`єкта нерухомості 2718345946060, тип об`єкта - нежитлове приміщення № 122, загальною площею 67.3 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1; 

- реєстраційний номер об`єкта нерухомості 2718333346060, тип об`єкта - нежитлове приміщення № 123, загальною площею 75.5 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1; 

- реєстраційний номер об`єкта нерухомості 2718080446060, тип об`єкта - нежитлове приміщення № 96, загальною площею 33.1 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1;

- реєстраційний номер об`єкта нерухомості 2059507846101, тип об`єкта - житловий будинок, загальною площею 97.5 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_7;

- транспортний засіб марки «DODGE» моделі «RAM VAN» 2012 року випуску, державний реєстраційний номер: НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 ;

- транспортний засіб марки «AUDI» моделі «A8» 2010 року випуску, державний реєстраційний номер: НОМЕР_5 , VIN: НОМЕР_6 ; 

- транспортний засіб марки «МАЗ» моделі «533605-241» 2006 року випуску, державний реєстраційний номер: НОМЕР_7 , VIN: НОМЕР_8 ;

- транспортний засіб марки «КАМАЗ» моделі «5320 АФ30» 1985 року випуску, державний реєстраційний номер: НОМЕР_9 , VIN: НОМЕР_12; 

- транспортний засіб марки «AUDI» моделі «200 2.0» 1986 року випуску, державний реєстраційний номер: НОМЕР_10 , VIN: НОМЕР_11 ;

- тип об`єкта - земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000020070002, площею 0.1186 (га);

3. Накласти арешт із забороною відчуження та розпорядження на майно, яке на праві власності зареєстровано на  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: 

- реєстраційний номер об`єкта нерухомості 3358046361040, тип об`єкта - квартира, загальною площею 44.8 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;  

- реєстраційний номер об`єкта нерухомості 2998326461101, тип об`єкта - об`єкт будівництва, незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_8;  

- реєстраційний номер об`єкта нерухомості 2642533861040, тип об`єкта - гараж, загальною площею 14.9 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_4, приміщення XXX; 

- реєстраційний номер об`єкта нерухомості 2642519561040, тип об`єкта - гараж, загальною площею 19.50 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_4, приміщення XXXIII; 

- реєстраційний номер об`єкта нерухомості 2642509361040, тип об`єкта - гараж, загальною площею 16.00 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_4, приміщення XXV;

- реєстраційний номер об`єкта нерухомості 2642501661040, тип об`єкта - гараж, загальною площею 14.40 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_4, приміщення XXXI; 

- реєстраційний номер об`єкта нерухомості 2642407061040, тип об`єкта - гараж, загальною площею 19.30 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_4, приміщення XXIX; 

- реєстраційний номер об`єкта нерухомості 2642231261040;, тип об`єкта - гараж, загальною площею 13.30 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_4, приміщення XXVII; 

- тип об`єкта - земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000020250018, площею 0.0463 (га);

- тип об`єкта - земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000030060073, площею 0.0223 (га). 

4. Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню. 

5. Копію ухвали негайно після її оголошення вручити детективу. Копію ухвали не пізніше наступного дня після її постановлення надіслати учасникам, які не були присутні під час оголошення ухвали. 

6. Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

7. Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

8. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 

Слідчий суддя         ОСОБА_1