Справа № 991/9716/26

Провадження 1-кс/991/9732/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

31 липня 2026 року          м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

детектива ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України  ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024000050000034 від 29.11.2024, 

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2026 року на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 надійшло клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 , яке цього ж дня на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду слідчого судді було передане на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .

У вказаному клопотанні детектив просить, з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, накласти арешт на майно, яке на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_5 .

Зі змісту клопотання вбачається, що воно подане у межах кримінального провадження № 42024000050000034 від 29.11.2024, досудове розслідування в якому здійснюється детективами Національного антикорупційного бюро України за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 369, ч. 1 ст. 366-2 КК України, зокрема за фактом ймовірного прохання та одержання ОСОБА_6 , який на момент подій обіймав посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , від ОСОБА_7 неправомірної вигоди в особливо великому розмірі у вигляді грошових коштів та нерухомого майна за вчинення дій з використанням наданих йому службових повноважень, а саме створення умов для будівництва багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 4610136600:04:007:0020 площею 7,3608 га, що розташована на території військового містечка № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні детектив  ОСОБА_3 відмовився від підтримання клопотання в частині накладення арешту на грошові кошти, які зберігаються на усіх рахунках, відкритих на ім`я  ОСОБА_5 у будь-яких банках та фінансових установах. У решті вимог клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Окремо необхідно зазначити, що з урахуванням положень ч. 2 ст. 172 КПК України, розгляд поданого клопотання здійснювався без виклику підозрюваного  ОСОБА_5 та його захисників, оскільки це може призвести до вчинення дій, пов`язаних із відчуженням належного їм майна, що унеможливить забезпечення виконання рішення суду про його арешт.

Мотиви та оцінка слідчого судді

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. 

Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені статтями 131 та 132 КПК України. 

Стаття 170 КПК України встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, може бути об`єктом конфіскації майна як виду покарання.

Також за ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна. 

Водночас, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України. До таких ризиків відноситься можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Також положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.

До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.

Отже, з аналізу зазначених норм КПК України, при вирішення питання про арешт майна, слідчий суддя має встановити:

1)  чи набула особа статусу підозрюваного, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення підозрюваним та чи достатні підстави вважати, що суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна;

2)  чи відноситься майно, щодо якого вирішується питання про його арешт до виду майна, на яке можна накладати арешт та чи перебуває воно у власності осіб, щодо майна яких дозволено накладення арешту з відповідною метою;

3)  чи можливо за допомогою арешту досягнути завдань, для виконання яких детектив звертається із відповідним клопотанням;

4)  чи будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються внаслідок його застосування.

З урахуванням вказаного, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення детектива, слідчий суддя, встановлюючи наявність зазначених вище обставин, приходить до таких висновків.

1. Щодо набуття статусу підозрюваного, наявності обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що особі може бути призначено покарання у виді конфіскації майна 

Арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації на стадії досудового розслідування може бути застосований лише до підозрюваного. 

За змістом ч. 1 ст. 42 КПК України, статус підозрюваної має, зокрема, особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень.

При цьому, згідно з ч. 1 ст.276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, зокрема, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (зокрема, надіслання поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, тощо).

Як встановлено слідчим суддею, письмове повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, було складено та підписано 28.07.2026, відтак, за загальним правилом, воно мало бути особисто вручене останньому у вказаний день.

Водночас, у матеріалах долучених до клопотання наявні дані, щодо спроби органу досудового розслідування здійснити особисте вручення повідомлення про підозру, зокрема було здійснено виїзд за останнім відомим місцем проживання та реєстрації ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , однак його не виявилося за місцем проживання.

У цьому контексті слідчий суддя відзначає, що за змістом ч. 1 ст. 42 та ч.1 ст.278 КПК України, здійснення повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, має застосовуватись у випадку неможливості безпосереднього вручення особі такого повідомлення чи невстановлення її місцезнаходження. 

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 135 КПК України, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

У зв`язку з відсутністю ОСОБА_5 за місцем проживання, у вказаний день письмове повідомлення про підозру було вручено батькові ОСОБА_5 - ОСОБА_8 , для передачі ОСОБА_5 разом з пам`яткою про процесуальні права та обов`язки підозрюваного.

Також повідомлення про підозру, пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного, повістки про виклик підозрюваного ОСОБА_5 передано для вручення житлово-експлуатаційній організації за місцем його проживання - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» та направлено за його останнім відомим місцем проживання цінним листом з описом вкладення засобами поштового зв`язку.

Окрім цього, 28.07.2026 повідомлення про підозру, пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного, повістки про виклик підозрюваного ОСОБА_5 направлено засобами поштового зв`язку за останнім відомим місцем його офіційної роботи - ТОВ «Концерн Буденергомонтаж ТМ».

Одночасно з цим, повідомлення про підозру, пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного, повістки про виклик підозрюваного ОСОБА_5 28.07.2026 направлено останньому за допомогою мобільного додатку для обміну миттєвими повідомленнями «WhatsApp» за номером телефону НОМЕР_2 , який зазначений в картці особи Державної міграційної служби України.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що 19.11.2025 органом досудового розслідування належним чином, із дотриманням вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 135 КПК України, здійснено повідомлення про підозру ОСОБА_5 , внаслідок чого він набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні. 

Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України,  ОСОБА_5 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні та відносно його майна може розглядатися питання про його арешт з метою забезпечення можливої конфіскації.

Як вказувалось вище, підставою застосування арешту майна з метою забезпечення можливої конфіскації є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», у зв`язку з чим, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини. 

Так, з вказаної практики вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азербайджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»). 

Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.

Таким чином, слідчому судді необхідно з`ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що  ОСОБА_5  міг вчинити саме інкримінований йому злочин. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.

Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється, зокрема за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. 

Зокрема, у межах вказаного кримінального провадження розслідуються обставини ймовірного прохання та одержання начальника ІНФОРМАЦІЯ_1  ОСОБА_6 за пособництва ОСОБА_9 та ОСОБА_5 від фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення дій з використанням службового становища, спрямованих на забезпечення забудови земельної ділянки площею 7,3608 га, розташованої на території військового містечка № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 .

За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_6 організував схему одержання неправомірної вигоди, до реалізації якої залучив ОСОБА_9 та ОСОБА_5 . Предметом неправомірної вигоди були грошові кошти та нерухоме майно, які надавалися в обмін на забезпечення погодження необхідної технічної документації, зміни цільового призначення земельної ділянки, її поділу, укладення договору про спільну діяльність між військовою частиною НОМЕР_3 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 , а також створення інших умов для безперешкодної реалізації проєкту житлової забудови.

За даними досудового розслідування, у період з березня 2021 року по липень 2023 року ОСОБА_9 , діючи як посередник, отримував від ОСОБА_7 окремі частини неправомірної вигоди, про що оформлювалися відповідні розписки, після чого передавав одержані кошти ОСОБА_6 для їх подальшого розподілу між учасниками схеми. Після виїзду ОСОБА_9 за межі України частину неправомірної вигоди отримував ОСОБА_5 , а одну із передач грошових коштів за дорученням ОСОБА_9 здійснив його батько, який, за версією сторони обвинувачення, не був обізнаний про злочинний характер таких дій.

Крім грошових коштів, неправомірна вигода, за твердженням сторони обвинувачення, надавалася у вигляді майнових прав на об`єкти нерухомості, зокрема квартиру, паркомісце та нежитлові приміщення, які оформлялися на ОСОБА_6 та його дружину. Для цього використовувалися договори дольової участі та документи про нібито повну сплату пайових внесків, на підставі яких у подальшому було зареєстровано право власності на відповідні об`єкти нерухомості.

Загалом, за версією сторони обвинувачення, упродовж 2021-2023 років ОСОБА_6 за пособництва ОСОБА_9 та ОСОБА_5 одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду на загальну суму 65 966 569 грн, яка складалася з готівкових коштів у сумі 2 065 000 доларів США та 70 000 євро, а також нерухомого майна загальною вартістю 4 088 000 грн, що відповідно до пункту 1 примітки до ст. 368 КК України становить особливо великий розмір. 

Викладені обставини у своїй сукупності, а також надані детективом пояснення і матеріали кримінального провадження дають слідчому судді достатні підстави для висновку, що мало місце кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 368 КК України, а  ОСОБА_5 , з огляду на характер та обсяг інкримінованих йому дій, міг бути пособником у його вчиненні.

Підсумовуючи, слідчий суддя вважає, що викладені вище обставини на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням, оскільки для стороннього спостерігача прослідковується зв`язок між описаними діями та наслідками. В подальшому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.

При цьому, відповідні обставини, які враховані при оцінці обґрунтованості повідомленої  ОСОБА_5  підозри, встановлені слідчим суддею на підставі таких досліджених в ході судового засідання копій документів: 

- Договору про надання послуг щодо юридичного супроводу в процесі виділення, підготовки документів на проведення конкурсу та забудову земельної ділянки від 19.03.2021, який був укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 ;

- Договору № 2 про надання послуг щодо юридичного супроводу в процесі виділення, підготовки документів на проведення конкурсу та забудову земельної ділянки від 29.04.2021, який був укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 ;

- Договору № 3 про надання послуг щодо юридичного супроводу в процесі організації підписання договору про спільну діяльність у будівництві від 30.07.2021, який був укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 ;

- розписок ОСОБА_9 наданими ОСОБА_7 про одержання від ОСОБА_7 у період з 19.03.2021 по 20.07.2023 року грошових коштів на суму 2 050 000 доларів США та 70 000 Євро;

- протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 10.07.2025;

- листа № 674/9/1395 від 06.04.2021;

- Договору про спільну діяльність з будівництва об`єкта: «Житловий комплекс «Корсар»» на земельній ділянці по вул. Городоцька, Шевченка, Ярослава Мудрого у м. Львові від 16.08.2021;

- листа ОСОБА_9 на адресу Міністра оборони України; 

- Договору дольової участі у будівництві № 136 від 30.08.2021 відповідно який був укладений дружиною ОСОБА_6 - ОСОБА_11 з ОК «ТІЗ «ЖК Краківський» в особі ОСОБА_7 ;

- Договору дольової участі у будівництві № 2П від 15.02.2022 відповідно який був укладений між ОСОБА_6 та ОК «ТІЗ «ЖК Краківський» в особі ОСОБА_7 ;

- Договору дольової участі у будівництві № 3П від 15.02.2022 відповідно який був укладений між ОСОБА_6 та ОК «ТІЗ «ЖК Краківський» в особі ОСОБА_7 ;

- Договору дольової участі у будівництві підземного паркінгу № 134 від 14.02.2022 відповідно який був укладений між ОСОБА_6 та ОК «ТІЗ «ЖК Краківський» в особі ОСОБА_7 ;

- висновку Національного агентства з питань запобігання корупції № 282-01/74069-25 від 03.09.2025 року відповідно якому зафіксовано, що ОСОБА_6 та ОСОБА_11 не мали законних джерел походження коштів для придбання нерухомості: квартиру АДРЕСА_3 ; 

- висновку експерта № 8980/25-42 від 22.05.2026 відповідно якому встановлено ринкову вартість майнових прав на нерухомість набутих ОСОБА_6 та ОСОБА_11 в будинку АДРЕСА_4;

- протоколу огляду документів - комп`ютерних даних від 11.03.2026 року відповідно якому встановлено періоди проведених між собою зустрічей ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; 

- протоколу огляду речей (зовнішнього накопичувача на жорстких магнітних дисках на який скопійовано та збережено, за участю спеціаліста, побітову копію мобільного телефону ОСОБА_9 ) від 05.-08.06.2026;

- протоколу огляду речей (зовнішнього накопичувача на жорстких магнітних дисках на який скопійовано та збережено, за участю спеціаліста, побітову копію мобільного телефону ОСОБА_9 ) від 05.-08.06.2026 відповідно якому також зафіксовано передачу ОСОБА_9 та ОСОБА_5 одержаної від ОСОБА_7 неправомірної вигоди для ОСОБА_6 ; 

- відповідь Виконавчого комітету Львівської міської ради № 29-57378 від 24.04.2026; 

- протоколу огляду речей (зовнішнього накопичувача на жорстких магнітних дисках на який скопійовано та збережено, за участю спеціаліста, побітову копію мобільного телефону ОСОБА_7 ) від 15.-17.06.2026;

- протоколу допиту свідка ОСОБА_12 від 28.11.2025;

- інших матеріалів в їх сукупності.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточну кваліфікацію дій  ОСОБА_5 , дослідження цих документів у сукупності формують у слідчого судді внутрішнє переконання, що мали місце обставини, про які зазначається у клопотанні, та що до їх вчинення може бути причетним  ОСОБА_5 , тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

При цьому, слідчим суддею встановлено, що за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Тобто конфіскація майна передбачена у санкції відповідного інкримінованого підозрюваному злочину, як обов`язкове додаткове покарання, а тому, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд повинен буде застосувати до  ОСОБА_5  додаткове покарання у виді конфіскації майна. 

Таким чином, враховуючи вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним інкримінованого йому злочину, яке передбачає конфіскацію майна як обов`язкове додаткове покарання, слідчий суддя вважає, що дійсно існують достатні підстави вважати, що  ОСОБА_5 може бути призначене покарання у виді конфіскації майна. Вказане обумовлює необхідність забезпечення такої можливої конфіскації шляхом застосування до майна підозрюваного такого заходу забезпечення як арешт належного їй майна. 

2.Щодо можливості накладення арешту на вказане у клопотанні майно

Частина 10 статті 170 КПК України встановлює, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. 

Як зазначалось вище, арешт з метою забезпечення можливої конфіскації на стадії досудового розслідування може бути накладений на майно підозрюваного. 

З урахуванням уточнень, повідомлених детективом у судовому засіданні, зокрема відмови від підтримання клопотання в частині накладення арешту на окреме майно, детектив просив накласти арешт на майно, яке перебуває у власності підозрюваного  ОСОБА_5 , а саме на:

- земельну ділянку з кадастровим номером 3223185100:04:003:0045, площею 0.12 (га); 

- земельну ділянка з кадастровим номером 3223185100:04:003:0046, площею 0.03 (га).

Слідчим суддею встановлено, що вказані земельні ділянки дійсно перебувають у власності підозрюваного ОСОБА_5 що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

З огляду на те, що обмежень чи заборон щодо накладення арешту на вказане майно не встановлено, слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість доводів детектива стосовно необхідності накладення арешту на вказані земельні ділянки.

3.Щодо можливості виконання завдань арешту

Відповідно до положень ст. 173 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У цьому кримінальному провадженні необхідність арешту майна обумовлена сукупністю підстав вважати, що таке майно може підлягати конфіскації як виду покарання. Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником чи довіреними йому особами. 

Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження та підозру  ОСОБА_5 у вчиненні злочину, санкція якого передбачає обов`язкове призначення додаткового покарання у виді конфіскації, враховуючи, що майно підозрюваного за вироком суду може бути конфісковане, слідчий суддя доходить висновку, що можливість відчуження ним вказаного майна є обґрунтованою. 

З накладенням арешту можливість особи розпоряджатись відповідним майном на власний розсуд та відчужувати його на користь третіх осіб втрачається. Отже, у такий спосіб, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження. 

За таких умов, заявлені стороною обвинувачення підстави арешту є виправданими, а переслідувані цілі можуть бути досягнуті через застосування до майна підозрюваного саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

4.Щодо розумності та співрозмірності арешту

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).

На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, враховуючи суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, його специфіку і тяжкість, наявність обґрунтованої підозри у його вчиненні особи, яка є власником такого майна. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов`язані із накладенням арешту обмеження є виправданими, співмірними із завданнями кримінального провадження та пропорційними меті, з якою такі обмеження застосовуються. 

У цьому контексті слідчий суддя зауважує, що арешт накладається без заборони користування відповідним майном, а тому не вбачає негативних наслідків від його застосування як для самого підозрюваного, так і для інших осіб. Водночас, заборона відчуження та розпорядження відповідним майном є обґрунтованою та виправданою з огляду на встановлений ризик відчуження майна на користь інших осіб, що унеможливить досягнення заявленої мети арешту. 

Крім того, з урахуванням характеру кримінального правопорушення, що розслідується у межах цього кримінального провадження, такий захід забезпечення кримінального провадження є пропорційним втручанню у володіння майном. Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає. У цьому випадку арешт майна необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження та негативних наслідків для володільців майна не створює. 

Також слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації правомочностей щодо таких прав, такий захід є тимчасовим. 

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що обмеження, яких зазнає підозрюваний, на даному етапі виправдовують такий ступінь втручання у його право власності. 

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для задоволення клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 131, 170-173, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024000050000034 від 29.11.2024, - задовольнити.

2. Накласти арешт із забороною відчуження та розпорядження на майно, яке на праві власності зареєстровано на  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: 

- тип об`єкта - земельна ділянка з кадастровим номером 3223185100:04:003:0045, площею 0.12 (га); 

- тип об`єкта - земельна ділянка з кадастровим номером 3223185100:04:003:0046, площею 0.03 (га).

3. Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню. 

4. Копію ухвали негайно після її оголошення вручити детективу. Копію ухвали не пізніше наступного дня після її постановлення надіслати учасникам, які не були присутні під час оголошення ухвали. 

5. Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

6. Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

7. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 

Слідчий суддя         ОСОБА_1