УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 991/4071/22

провадження № 51-3118 ск 26

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 

розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 липня 2026 року та

встановив:

Як убачається із касаційної скарги та доданої до неї копії судового рішення, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 29 червня 2026 року частково задоволено клопотання прокурора та звернуто в дохід держави заставу у розмірі 49 620 грн, внесену ОСОБА_5 23 травня 2022 року на виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 травня 2022 року у справі № 991/754/22 (провадження №1-кс/991/764/22). 

Застосовано до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши останньому покидати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 2 місяці.

Захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 липня 2026 року, на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України, відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Вищого антикорупційного суду 29 червня 2026 року.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції як незаконну через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий апеляційний розгляд. При цьому захисник посилається на те, що суд апеляційної інстанції формально відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу Вищого антикорупційного суду 29 червня 2026 року, якою вирішено питання про звернення застави в дохід держави та застосування до обвинуваченого більш суворого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. При цьому вказаний суд не врахував наслідків вищевказаного рішення, його вплив на право власності, свободу та особисту недоторканість обвинуваченого, чим порушив право на доступ до правосуддя. Водночас захисник зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції про можливість подальшого оскарження відповідної ухвали разом з вироком не забезпечує ефективного захисту прав обвинуваченого. В обгрунтування наведеного захисник посилається на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 243/6674/17.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши копії судових рішень, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, доданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Як убачається з копій судових рішень,колегія суддів Вищого антикорупційного суду ухвалою від 29 червня 2026 року частково задовольнила клопотання прокурора, звернула заставу в дохід держави та застосувала цілодобовий домашній арешт щодо обвинуваченого.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, захисник  ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

При цьому, як убачається із копії судового рішення, суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду встановив, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 подано на судове рішення, яке відповідно до вимог КПК України не підлягає апеляційному оскарженню, та згідно з положеннями ч. 4 ст. 399 цього Кодексу, законно відмовив у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням.

При цьому наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже, не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.

Так, згідно з приписами ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом. Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.

Окреме оскарження в апеляційному порядку ухвали суду про звернення застави в дохід держави та застосування цілодобового домашнього арешту щодо обвинуваченого, не передбачено нормами кримінального процесуального закону. 

Водночас Верховний Суд не бере до уваги також посилання захисника на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 243/6674/17, оскільки висновок у вищезазначеній постанові сформульований відносно ухвал слідчих суддів, постановлення яких не передбачено КПК України, тоді як у вказаному кримінальному провадженні колегія суддів в судовому засіданні прийняла рішення, передбачене ч. 10 ст. 182 КПК України.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ухвала Вищого антикорупційного суду від 29 червня 2026 рокуне підлягає апеляційному оскарженню.

Зважаючи на це, суддя суду апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження дійшов правильного висновку про те, що таке рішення суду першої інстанції оскарженню в апеляційному порядку не підлягає та обгрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4

ст. 399 КПК України.

Враховуючи вищенаведене, твердження захисника щодо істотного порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, а саме, безпідставної відмови у відкритті провадження за його апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу суду, не заслуговують на увагу.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 липня 2026 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3