справа № 991/7178/26

провадження №11-сс/991/453/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 червня 2026 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52022000000000387 від 23 листопада 2022 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 червня 2026 року частково задоволено клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_8 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_7 , та накладено арешт із забороною володіння, користування та розпорядження на майно, вилучене 01 червня 2026 року під час обшуку двоповерхової будівлі з офісними та житловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- договір поворотної фінансової допомоги №1 від 02 березня 2026 року за підписом ОСОБА_9 на 3 арк.;

- копію договору купівлі-продажу майнових прав №3/2/10/14/3-27 від 01 жовтня 2019 року, стороною якого є ТОВ «Едельвейс Плес», на 5 арк.;

- копію договору купівлі-продажу від 23 травня 2024 року, стороною якого є ОСОБА_9 , щодо машиномісця НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2, на 2 арк.;

- копію договору купівлі-продажу від 01 березня 2024 року, стороною якого є ОСОБА_9 , щодо машиномісця № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2, на 2 арк.;

- копію договору купівлі-продажу від 01 березня 2024 року, стороною якого є ОСОБА_9 , щодо машиномісця НОМЕР_5 за адресою: АДРЕСА_2, на 2 арк.;

- копію листа іноземною мовою, у якому, серед іншого, містяться слова «Latvija», «Swedbank» та зазначена сума «EUR 692.51», на 1 арк.;

- мобільний телефон Samsung Galaxy S20 FE, серійний номер НОМЕР_2 , ІМЕІ НОМЕР_3 , ІМЕІ-2 НОМЕР_4 .

Накладення арешту мотивовано необхідністю забезпечення збереження вказаного майна як речових доказів у кримінальному провадженні.

У задоволенні клопотання в частині накладення арешту на копії листів іноземною мовою щодо видачі австралійських віз ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 відмовлено, оскільки стороною обвинувачення не доведено відповідність цих документів критеріям речових доказів та не обґрунтовано необхідність їх арешту.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 червня 2026 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива в частині накладення арешту на майно, вилучене з володіння ОСОБА_5 .

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначав, що вилучені мобільний телефон та документи не відповідають визначеним ст.98 КПК критеріям речових доказів, а сторона обвинувачення не довела необхідності їх подальшого утримання та співмірності такого обмеження права власності із завданнями кримінального провадження.

Щодо мобільного телефону захисник стверджував, що ОСОБА_5 добровільно надав детективам пристрій та пароль доступу до нього, у зв`язку з чим сторона обвинувачення мала можливість оглянути та скопіювати необхідну інформацію без вилучення самого телефону. Необхідність надання пристрою для експертного дослідження не доведена, відповідна експертиза не призначена, а детектив не виконав вимог ч.1, 2 ст.100 КПК щодо огляду, фотографування та докладного опису вилученого речового доказу. Арешт телефону істотно порушує звичний життєвий уклад підозрюваного, оскільки позбавляє його доступу до банківських рахунків, системи охорони житла та контактів, необхідних для повсякденного спілкування.

Стосовно вилучених документів в апеляційній скарзі зазначено, що детектив не обґрунтував їх доказового значення. Договори стосуються набуття майна ОСОБА_9 , який не є учасником кримінального провадження, тоді як відомості про право власності на нерухоме майно містяться у відповідних державних реєстрах та можуть бути підтверджені витягами з них. З огляду на це захисник вважав арешт документів таким, що не забезпечує виконання завдань кримінального провадження та становить надмірне втручання у права особи.

Позиції учасників судового провадження.

Захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її з викладених у ній підстав.

Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважала оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

ОСОБА_5 у судове засідання не прибув, в апеляційній скарзі його захисник зазначив, що особа не бажає брати участь в апеляційному розгляді. З огляду на належне повідомлення ОСОБА_5 про дату, час і місце судового засідання, участь у судовому засіданні його захисника та відсутність передбачених законом перешкод колегія суддів визнала за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності особи.

Мотиви суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено засаду недоторканності права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не зазнавала б необґрунтованого процесуального обмеження.

За положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом кримінального правопорушення.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі чи відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя згідно з вимогами ст.94, 132, 173 КПК повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для його власника та інших осіб.

З матеріалів провадження вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52022000000000387 від 23 листопада 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК.

За версією сторони обвинувачення, у період із жовтня 2020 року до грудня 2021 року голова наглядової ради та фактичний контролер ПрАТ «Юженергобуд» ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з іншими особами, організував внесення змін до технічної специфікації на автоматизовану систему управління технологічними процесами Ташлицької ГАЕС у частині збільшення комплектності та вартості обладнання, забезпечив використання підроблених комерційних пропозицій та укладення додаткових угод на придбання обладнання за завищеними цінами.

У подальшому до схеми постачання обладнання залучено компанію Mazal International B.V., що, за твердженням органу досудового розслідування, дало можливість приховати необґрунтовану націнку та здійснити постачання обладнання за цінами, вищими за ринкові на 169 589 194,02 грн.

01 червня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК. 

Того ж дня на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 травня 2026 року проведено обшук двоповерхової будівлі з офісними та житловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває у власності ТОВ «Вознесенська ПМК» та фактичному володінні ОСОБА_5 .

Під час обшуку виявлено та вилучено мобільний телефон Samsung Galaxy S20 FE, яким користувався підозрюваний ОСОБА_5 , договори, пов`язані з наданням поворотної фінансової допомоги та придбанням майнових прав і машиномісць, а також копію листа іноземною мовою, у якому містяться слова «Latvija», «Swedbank» та зазначена сума «EUR 692.51».

Постановою детектива від 01 червня 2026 року вказані об`єкти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя, частково задовольняючи клопотання детектива, врахував правову підставу арешту майна, обставини його виявлення та вилучення, характер відомостей, які містяться або можуть міститися у відповідних об`єктах, їх зв`язок з обставинами кримінального провадження, а також розумність і співрозмірність обмеження прав осіб завданням досудового розслідування.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу в межах апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з мотивами та висновками слідчого судді з огляду на наступне.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За ч.3 ст.170 КПК у випадку арешту майна з цією метою він накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що таке майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті (ч.2 ст.98 КПК).

Отже, при вирішенні питання про арешт майна з метою збереження речових доказів визначальним є не лише належність об`єкта певній особі, а насамперед наявність достатніх підстав вважати, що його властивості або інформаційне наповнення мають доказове значення для кримінального провадження.

Щодо арешту мобільного телефону встановлено наступне.

Як убачається з протоколу обшуку, підозрюваний ОСОБА_5 добровільно надав мобільний телефон Samsung Galaxy S20 FE для огляду та повідомив пароль доступу до нього.

Під час попереднього огляду телефонної книги виявлено контакти осіб, пов`язаних із предметом досудового розслідування, зокрема розробників технічних вимог до автоматизованої системи управління технологічними процесами Ташлицької ГАЕС, колишнього керівника каскаду ГЕС і ГАЕС, керівника та власника ОСОБА_15 , а також особи на ім`я ОСОБА_16 із номером телефону, що містить код Нідерландів та, за даними слідства, може належати директору з продажів цієї компанії.

Характер виявлених контактів у сукупності з обставинами кримінального провадження давав достатні підстави вважати, що у пам`яті пристрою можуть міститися листування, аудіоповідомлення, файли, фотозображення документів та інші відомості щодо взаємодії між особами, причетність яких перевіряється органом досудового розслідування, формування вартості обладнання, використання іноземної компанії та руху отриманих коштів.

За таких обставин слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що мобільний телефон як матеріальний носій відповідної цифрової інформації може містити відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а отже, відповідає критеріям речового доказу, визначеним ст.98 КПК. 

Доводи апеляційної скарги про те, що добровільне надання телефону та пароля створювало можливість скопіювати всю необхідну інформацію без вилучення пристрою, колегія суддів вважає непереконливими.

Відповідно до ч.2 ст.168 КПК тимчасове вилучення мобільного термінала систем зв`язку допускається, зокрема, коли його надання разом з інформацією, яка на ньому міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження.

Як убачається зі змісту протоколу обшуку, у мобільному телефоні виявлено відомості, які мають значення для кримінального провадження, а рішення про його вилучення детектив прийняв, у тому числі, з метою проведення експертного дослідження щодо відновлення та пошуку видаленої інформації.

Добровільне відкриття доступу до пристрою дає можливість провести попередній огляд доступної на цей момент інформації, однак саме по собі не забезпечує повного копіювання внутрішньої пам`яті, виявлення прихованих файлів, дослідження службових даних програм, а також пошуку та відновлення видаленої інформації.

Проведення таких дій може потребувати використання спеціальних програмно-апаратних засобів, залучення спеціаліста або експерта та здійснення дослідження у відповідних технічних умовах.

Згідно з п.13.3 розділу II Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5, для дослідження інформації, що міститься на комп`ютерних носіях, експерту надається сам носій інформації.

Отже, можливість ознайомитися з окремими відомостями під час обшуку не виключає необхідності тимчасового вилучення пристрою як безпосереднього предмета подальшого експертного дослідження, оскільки просте копіювання доступної інформації не є тотожним створенню повного образу пам`яті телефону та не гарантує виявлення прихованих чи видалених даних.

При цьому положення ч.2 ст.168 КПК не пов`язують законність вилучення мобільного телефону виключно з наявністю на момент обшуку постанови про призначення експертизи. Враховуючи встановлену під час обшуку потребу у відновленні та пошуку видаленої інформації, відсутність на той час призначеного експертного дослідження не спростовує обґрунтованості вилучення пристрою.

З урахуванням незначного проміжку часу між вилученням телефону 01 червня 2026 року та зверненням детектива 03 червня 2026 року із клопотанням про його арешт відсутність завершеного експертного дослідження чи повного копіювання інформації не свідчить про бездіяльність сторони обвинувачення та не спростовує необхідності збереження пристрою.

Не заслуговують на увагу й посилання захисника на невиконання детективом вимог ч.2 ст.100 КПК у зв`язку з відсутністю окремого протоколу огляду телефону.

Факт виявлення пристрою, його добровільного надання, попереднього огляду, виявлення відомостей, що мають значення для досудового розслідування, подальшого вилучення, пакування та опечатування зафіксовано у протоколі обшуку. КПК не вимагає, щоб повне дослідження всього масиву цифрової інформації здійснювалося безпосередньо під час обшуку або обов`язково оформлювалося окремим протоколом ще до звернення з клопотанням про арешт майна.

Наведене захисником положення ч.3 ст.99 КПК щодо оригіналу електронного документа також не спростовує законності оскаржуваного рішення, оскільки на цьому етапі предметом дослідження є не один визначений електронний документ, копію якого можливо відокремити від носія, а весь масив наявної, прихованої та видаленої інформації, що може міститися у пам`яті пристрою.

Щодо тверджень про втрату підозрюваним ОСОБА_5 доступу до банківських застосунків, системи охорони житла та збережених у телефоні контактів колегія суддів зазначає, що такі незручності є наслідком тимчасового обмеження користування пристроєм, проте самі по собі не свідчать про непропорційність застосованого заходу.

Захисником не наведено обставин, які б свідчили про неможливість відновлення доступу до відповідних облікових записів, банківських сервісів або засобів комунікації на іншому пристрої чи в інший доступний спосіб.

Водночас імовірне доказове значення інформації, що міститься у телефоні, необхідність її повного дослідження та збереження від видалення, модифікації чи втрати виправдовують тимчасове обмеження права користування цим майном.

Не погоджується колегія суддів і з доводами апеляційної скарги про відсутність доказового значення вилучених договорів та листа.

У межах цього кримінального провадження досліджуються не лише обставини формування та завищення вартості обладнання, а й подальший рух, розподіл, приховування та можливе надання правомірного вигляду походженню коштів, отриманих унаслідок інкримінованого заволодіння майном.

За цих обставин відомості щодо надання поворотної фінансової допомоги, набуття майнових прав, придбання машиномісць та здійснення фінансових операцій із використанням іноземної банківської установи об`єктивно можуть мати значення для перевірки джерел походження коштів, послідовності відповідних операцій, їх учасників, сум і часу проведення.

Тому договір поворотної фінансової допомоги, копії договорів купівлі-продажу майнових прав та машиномісць, а також лист із відомостями про Swedbank і суму в євро підлягають оцінці не ізольовано, а у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження як можливі складові пов`язаного ланцюга фінансових та майнових операцій.

Оригінал договору поворотної фінансової допомоги, крім змісту зафіксованих у ньому домовленостей, є самостійним матеріальним носієм інформації, який містить підписи та може мати значення для перевірки часу і способу його складання, справжності підписів та реальності відображеного правочину.

Копії інших договорів, своєю чергою, містять відомості про сторони правочинів, предмет, вартість, строки та інші умови набуття майнових прав і нерухомого майна, що можуть бути зіставлені з відомостями про рух коштів та іншими доказами.

Посилання захисника на те, що інформація про право власності на нерухоме майно міститься у державних реєстрах, не спростовує доказового значення вилучених документів.

Відомості державного реєстру засвідчують зареєстрований юридичний результат набуття права власності, проте не замінюють зміст конкретного правочину та не обов`язково містять усі його умови, зокрема відомості щодо ціни, порядку і строків розрахунків, джерел фінансування, взаємозв`язку з іншими договорами та обставин їх фактичного укладення.

Саме тому можливість одержання інформаційної довідки з реєстру не усуває потреби у збереженні та дослідженні вилучених документів як окремих матеріальних носіїв відомостей.

Колегія суддів також звертає увагу, що арешт у цьому випадку накладено не на машиномісця, майнові права або інше нерухоме майно, щодо якого укладено відповідні договори, а на самі паперові документи як матеріальні об`єкти, що можуть містити доказову інформацію.

Отже, оскаржуваною ухвалою не обмежено право власності сторін договорів на відповідні об`єкти нерухомості, не змінено зміст їхніх цивільних прав та обов`язків і не створено заборони щодо підтвердження юридичних фактів, посвідчених цими документами.

У разі виникнення практичної необхідності у використанні відомостей, що містяться у договорах, заінтересовані особи не позбавлені можливості отримати їх копії, дублікати, нотаріальні документи, відомості з державних реєстрів або звернутися до органу досудового розслідування у передбаченому законом порядку.

Тому саме по собі посилання на можливу потребу у використанні договорів для реалізації цивільних прав не свідчить про необхідність повернення тих матеріальних носіїв, які обґрунтовано зберігаються у кримінальному провадженні як речові докази.

Щодо твердження захисника про належність відповідних документів батькові підозрюваного ОСОБА_9 , колегія суддів зазначає наступне.

Апеляційну скаргу подано захисником підозрюваного ОСОБА_5 адвокатом ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 . Доказів наявності у захисника повноважень представляти інтереси ОСОБА_9 матеріали провадження не містять.

За таких обставин посилання захисника на можливе порушення прав та інтересів ОСОБА_9 не може бути самостійною підставою для задоволення апеляційної скарги, поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 .

При цьому ОСОБА_9 , який, за твердженням захисника, є стороною відповідних правочинів та особою, прав якої стосується арешт документів, оскаржувану ухвалу в апеляційному порядку не оскаржив.

Сама по собі належність документів іншій особі не виключає можливості накладення на них арешту. За змістом ч.3 ст.170 КПК з метою забезпечення збереження речових доказів арешт може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, якщо воно відповідає критеріям ст.98 КПК.

Отже, навіть у разі підтвердження належності окремих документів ОСОБА_9 така обставина не спростовує їх можливого доказового значення та не становить перешкоди для застосування арешту з метою їх збереження.

Разом із тим колегія суддів враховує, що не всі арештовані документи стосуються виключно ОСОБА_9 . Серед них також містяться копія договору купівлі-продажу майнових прав, стороною якого є ТОВ «Едельвейс Плес», та лист із відомостями щодо іноземного банку. Тому загальне твердження захисника про належність усіх арештованих документів батькові підозрюваного не відповідає їх фактичному переліку. 

Таким чином, слідчий суддя обґрунтовано встановив, що вилучені документи можуть містити відомості, які мають значення для перевірки обставин руху та використання коштів, і дійшов правильного висновку про їх відповідність критеріям речових доказів.

Застосований арешт забезпечує незмінність фізичного стану документів, збереження оригіналу договору, цілісність інших носіїв інформації та можливість їх подальшого огляду, зіставлення з іншими доказами або експертного дослідження.

Оцінюючи розумність та співрозмірність застосованого заходу, колегія суддів враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, розмір імовірно завданих державі збитків, характер і можливе доказове значення вилучених об`єктів, а також нетривалий проміжок часу між їх вилученням та ухваленням рішення про арешт.

Накладення арешту не припиняє права власності на відповідне майно та не має остаточного характеру. Такий захід є тимчасовим і може бути скасований у порядку ст.174 КПК у разі, якщо в його подальшому застосуванні відпаде потреба або арешт виявиться необґрунтованим.

Доказів того, що застосоване обмеження покладає на підозрюваного індивідуальний і надмірний тягар, який переважає потреби досудового розслідування у збереженні речових доказів, захисником не надано та під час апеляційного розгляду не встановлено.

За вказаних обставин колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на мобільний телефон та документи, діяв у спосіб і в межах, передбачених кримінальним процесуальним законом, врахував правову підставу арешту, можливість використання майна як доказу, наслідки застосування заходу та дотримався вимог розумності й співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків слідчого судді та не свідчать про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваної ухвали.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.

Керуючись ст.392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 червня 2026 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_______________   _______________   _______________

ОСОБА_1     ОСОБА_2     ОСОБА_3