Справа № 991/9421/26

Провадження 1-кс/991/9435/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

05 серпня 2026 року          Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_4 про скасування запобіжного заходу ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 52021000000000574 від 07 грудня 2021 року та

ВСТАНОВИВ:

Вступ

1. До Вищого антикорупційного суду 21 липня 2026 року надійшло клопотання захисника ОСОБА_4 , подане в інтересах підозрюваного у кримінальному провадженні № 52021000000000574 ОСОБА_5 , про скасування запобіжного заходу у вигляді застави та її повернення заставодавцю.

2. Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21 липня 2026 року справа передана на розгляд слідчому судді ОСОБА_1 .

Доводи клопотання

3. В обґрунтування клопотання захисник зазначав таке.

Детективами НАБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 52021000000000574 за підозрою, зокрема, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 209 КК України.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 січня 2026 року в справі № 991/305/26 до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 266 240 грн з покладенням низки обов`язків.

Захисник зазначає про зміну процесуальної ситуації після застосування запобіжного заходу, що обумовлюється таким.

1) Строк дії процесуальних обов`язків, покладених на підозрюваного, закінчився 13 липня 2026 року. Після його спливу прокурор не звертався до суду з клопотанням про продовження строку їх дії. На переконання захисника, сам по собі факт незвернення прокурора з відповідним клопотанням не є самостійною підставою для скасування застави. Разом із тим така процесуальна поведінка сторони обвинувачення є обставиною, яка підлягає оцінці судом у сукупності з іншими змінами процесуальної ситуації, що виникли після застосування запобіжного заходу.

2) Досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, а стороні захисту відкрито всі матеріали відповідно до вимог статті 290 КПК України. Отже, кримінальне провадження перебуває на завершальній стадії досудового розслідування, що істотно відрізняється від процесуальної ситуації, яка існувала на момент застосування застави.

3) Належна процесуальна поведінка підозрюваного, адже він з`являвся за всіма викликами, не ухилявся, не порушував обмежень.

Захисник зазначає, що під час вирішення питання про подальше застосування запобіжного заходу оцінці підлягає не лише обґрунтованість підозри, а й те, чи залишаються відповідні ризики актуальними станом на день розгляду клопотання. Оскільки після застосування застави процесуальна ситуація істотно змінилася, а досудове розслідування завершено, на думку захисника, на сторону обвинувачення покладається обов`язок довести, що ризики, покладені в основу ухвали про застосування застави, не лише існували раніше, а й продовжують існувати на час розгляду цього клопотання. На думку сторони захисту, таких фактичних даних стороною обвинувачення не наведено.

Також захисник зазначав, що у цьому кримінальному відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду зазначив, що протягом усього часу дії запобіжного заходу підозрюваний належним чином виконував усі покладені на нього процесуальні обов`язки, своєчасно прибував за кожним викликом детектива НАБ України, прокурора САП та суду, не допускав порушень вимог ухвал суду та не вчиняв будь-яких дій, які могли б свідчити про намір ухилитися від кримінального провадження. Підозрюваний постійно проживає у місті Харкові, має міцні соціальні та сімейні зв`язки, зокрема дружину та сина, які проживають разом з ним у місті Харкові. Крім того, після завершення досудового розслідування підозрюваний продовжує брати участь у кримінальному провадженні, реалізовуючи своє право на ознайомлення з матеріалами відповідно до статті 290 КПК України. За таких обставин, матеріали кримінального провадження не містять нових фактичних даних, які б свідчили про існування реального ризику переховування саме станом на день розгляду цього клопотання.

Щодо ризику незаконного впливу на учасників кримінального провадження зазначив, що після застосування запобіжного заходу сторона обвинувачення не повідомляла суд про будь-які випадки незаконного впливу підозрюваного на свідків, інших підозрюваних, експертів чи спеціалістів, а також не зверталася з клопотаннями про зміну запобіжного заходу у зв`язку з виникненням таких обставин. Досудове розслідування завершено, стороні захисту відкрито всі матеріали, а тому твердження про можливість незаконного впливу повинні ґрунтуватися на конкретних фактичних даних, а не на припущеннях. Станом на день розгляду цього клопотання таких даних стороною обвинувачення не наведено.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення зазначив, що за весь період дії запобіжного заходу підозрюваний не допустив порушення покладених на нього процесуальних обов`язків, не вчинив кримінальних чи адміністративних правопорушень, а також не допускав будь-якої поведінки, яка могла б свідчити про намір вчинити інше кримінальне правопорушення. Сторона обвинувачення не навела жодної нової фактичної обставини, яка б свідчила про існування такого ризику станом на день розгляду цього клопотання. Таким чином, подальше застосування застави не може ґрунтуватися виключно на тих припущеннях, які були покладені в основу первісної ухвали про застосування запобіжного заходу. Необхідність її подальшого застосування має підтверджуватися актуальними та конкретними фактичними даними, однак такі дані стороною обвинувачення не наведені.

Також захисник у клопотанні наводив правові підстави для скасування запобіжного заходу. На переконання захисника, збереження запобіжного заходу лише з огляду на те, що він був застосований раніше, не відповідає вимогам статей 177, 178, 182, 194, 201 та 203 КПК України, оскільки необхідність подальшого застосування будь-якого запобіжного заходу повинна оцінюватися з урахуванням фактичних обставин, які існують на момент вирішення цього питання судом. За відсутності належного обґрунтування актуальності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, подальше застосування застави не відповідатиме вимогам кримінального процесуального закону та принципу пропорційності обмеження прав особи.

Позиції учасників, висловлені у судовому засіданні

4. Захисник ОСОБА_4 підтримав доводи клопотання.

5. Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав клопотання свого захисника. Звернувся до слідчого судді з письмовими поясненнями щодо клопотання у яких додатково просив урахувати таке.

Після відкриття матеріалів кримінального провадження сторона захисту не обмежилася формальним ознайомленням із ними, а організувала проведення спеціальних досліджень та експертиз для перевірки технічних і економічних тверджень сторони обвинувачення. Зокрема, стороною захисту ініційовано судові економічні, електротехнічні, товарознавчі, психологічні та інші експертні дослідження, що підтверджується долученими рахунками, рахунками-фактурами, платіжними інструкціями та іншими підтвердними документами. Такі матеріали свідчать, що проведення експертиз не є декларативним наміром сторони захисту, а становить реальний процес збирання та подання доказів у межах реалізації права на захист.

Внесення застави заставодавцем не позбавляє підозрюваного необхідності нести значні витрати на організацію професійного захисту. Водночас подальше утримання 266 240 грн за відсутності актуально доведеної процесуальної потреби створює додаткове майнове навантаження у ситуації, коли кошти необхідні для одержання доказів стороною захисту.

Сторона захисту не посилається на понесені витрати як на самостійну підставу для скасування застави. Водночас, під час вирішення питання про пропорційність подальшого застосування цього запобіжного заходу суд вправі врахувати, що подальше утримання коштів заставодавця відбувається в умовах, коли сторона захисту фактично несе значні витрати, пов?язані з проведенням незалежних експертних досліджень, необхідних для належної реалізації права на захист.

Також підозрюваний зазначав, що принцип пропорційності вимагає наявності розумного співвідношення між метою процесуального обмеження і фактичним тягарем, який воно покладає на особу та заставодавця.

Якщо ризики зменшилися або не підтвердилися, процесуальна мета досягнута, а сторона обвинувачення не вбачає необхідності навіть у продовженні додаткових обов?язків, утримання повної суми застави потребує особливо переконливих підстав.

За відсутності таких підстав збереження застави фактично ґрунтувалося б не на актуальній необхідності, а на інерції попереднього процесуального рішення. Кримінальний процесуальний закон не передбачає презумпції безстрокового збереження запобіжного заходу.

Додав, що наразі працює та має дохід.

6. Прокурор САП ОСОБА_3 зазначив, що клопотання захисника не підлягає задоволенню. На переконання сторони обвинувачення, ризики, які передбачені у ст. 177 КПК України, продовжують існувати.

Висновки слідчого судді про відсутність нормативної підстави для скасування запобіжного заходу за клопотанням захисника

7. У ч. 1 ст. 201 КПК України, на яку, зокрема, послався захисник, передбачене право підозрюваного та його захисника подати до уповноваженого суду (у цьому провадженні - до Вищого антикорупційного суду) клопотання про зміну запобіжного заходу, у тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Тобто вказана норма не передбачає право сторони захисту звернутись до суду із клопотанням про скасування запобіжного заходу в цілому. У зв`язку з цим суд не має повноважень скасувати запобіжний захід, який застосований до обвинуваченого судовим рішенням.

Разом із тим, зважаючи на те, що захисник, звертаючись із клопотанням, посилався на ст. 201 КПК України та зазначав про виникнення після застосування запобіжного заходу нових обставин, які, на його думку, мають значення для подальшого застосування застави та не були предметом оцінки слідчого судді під час постановлення відповідної ухвали, слідчий суддя вважає за необхідне розглянути подане клопотання за правилами ст. 201 КПК України, у межах повноважень, визначених кримінальним процесуальним законом.

Нормативне регулювання

8. Одним із елементів системи гарантій, спрямованих на недопущення порушення права людини на свободу й особисту недоторканність є право підозрюваного, до якого застосовано запобіжний захід, його захисника, подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу (ч. 1 ст. 201 КПК України). Таке клопотання розглядається слідчим суддею згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 201 КПК України).

8.1. Кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, а стаття 201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.

8.2. Частиною 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження, зокрема, є запобіжні заходи.

8.3. Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання, зокрема, підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється/обвинувачується.

8.4. Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

8.5. На переконання суду, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у спосіб, передбачений в ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним цих дій. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

8.6. Зважаючи на наведені вище висновки, суд має перевірити існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК у цьому кримінальному провадженні наразі та, відповідно, з`ясовуватиме наявність підстав для зміни застосованого щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу.

8.7. На переконання слідчого судді, зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу/зміну або відмову у зміні запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну, зменшення або збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. Тому в контексті розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу слідчий суддя не переглядає рішення про його застосування/зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до підозрюваного відповідний захід або його виконання та які виникають у зв`язку з плином часу. Такий висновок опосередковано ґрунтується на приписах ч. 5 ст. 201 КПК України, які унеможливлюють подання підозрюваним чи його захисником клопотання про зміну запобіжного заходу протягом тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу.

8.8. Таким чином, суд констатує, що підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу/зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу/зміну або відмову у зміні запобіжного заходу.

8.9. З огляду на зазначені положення закону слідчому судді під час вирішення клопотання про зміну запобіжного заходу, необхідно в межах доводів відповідного клопотання розкрити питання існування обставин, про які не було відомо сторонам, та які не були предметом оцінки під час прийняття рішення про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу ОСОБА_5 , та чи виникли після постановлення такого рішення нові обставини, що свідчать про зменшення встановлених ризиків.

8.10. Також слідчий суддя звертає увагу, що розгляд клопотання про зміну запобіжного заходу не передбачає оцінку законності та обґрунтованості попередніх ухвал слідчих суддів про застосування запобіжних заходів.

9. Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків. 

9.1. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави (ч. 6 ст. 182 КПК).

9.2. Частиною 11 ст. 182 КПК передбачено, що застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

9.3. Отже, аналіз положень ст. 182 КПК дає підстави стверджувати, що такий запобіжний захід як застава є безстроковим і, відповідно, дія цього запобіжного заходу може припинитись лише внаслідок зміни на інший або його скасування.

9.4. Підозрюваний і заставодавець у цьому кримінальному провадженні, беручи на себе відповідальність і вносячи заставу у відповідному розмірі, мали розуміти всю відповідальність і тривалість дії такого запобіжного заходу. Загалом, заставодавець вносить заставу на свій страх і ризик. Визначаючи при обранні запобіжного заходу альтернативний вид - заставу суд не зобов`язує конкретну особу до її сплати. Позаяк, внесення застави третьою особою є її вільним волевиявленням.

9.5. Також варто зазначити, що відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, підставою для повернення внесеної суми застави є припинення дії запобіжного заходу у порядку ст. 203 КПК України, а не бажання повернути заставу/її частину.

Мотиви та висновки слідчого судді

10. В розрізі вимог клопотання слідчий суддя виходитиме з того, що наведені захистом обставини не можна вважати суттєвими для прийняття рішення про зміну запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 .

10.1. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 січня 2026 року в справі № 991/305/26 до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 266 240, яка внесена 12 березня 2026 року ОСОБА_4 .

11. Щодо доводів сторони захисту про завершення досудового розслідування слідчий суддя зазначає таке.

Факт завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів стороні захисту дійсно є новою обставиною порівняно з часом застосування запобіжного заходу. Разом із тим така обставина сама по собі не свідчить про відсутність ризиків, передбачених у ст. 177 КПК України.

Завершення досудового розслідування не усуває ризиків переховування від органів правосуддя, незаконного впливу на свідків на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні.

Крім того, на стадії ознайомлення з матеріалами кримінального провадження підозрюваному стає відомим весь обсяг доказів сторони обвинувачення, зокрема протоколи допитів свідків, що об`єктивно не зменшує ризики кримінального провадження.

Також слід зазначити, що КПК України не пов`язує завершення досудового розслідування із припиненням дії запобіжного заходу чи поверненням застави.

12. Щодо доводів сторони захисту про відсутність процесуальних обмежень у зв`язку зі спливом строку дії покладених на підозрюваного обов`язків та їх непродовженням слідчий суддя зазначає таке.

На обґрунтування цього доводу захисник посилається на те, що строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ухвалою слідчого судді, закінчився у липні 2026 року, а сторона обвинувачення не зверталась із клопотанням про його продовження. На переконання сторони захисту, така обставина свідчить про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя не може погодитися із зазначеними доводами.

Насамперед закінчення строку дії обов`язків, покладених відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, саме по собі не свідчить про відсутність ризиків кримінального провадження та не означає припинення необхідності подальшого застосування застави.

За своєю правовою природою обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, та застава є різними процесуальними інструментами, які можуть застосовуватись одночасно, однак мають самостійне правове регулювання та різний порядок дії.

Так, обов`язки покладаються на визначений законом строк та можуть бути продовжені за наявності відповідних підстав, тоді як застава відповідно до положень ст. 182 КПК України є самостійним запобіжним заходом, дія якого не обмежується конкретним строком та припиняється лише у випадках, прямо передбачених процесуальним законом.

Отже, сам факт непродовження строку дії обов`язків не може автоматично ототожнюватися із відсутністю ризиків, для запобігання яким застосовано заставу.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що питання про продовження строку дії обов`язків вирішується виключно в межах відповідного клопотання слідчого/прокурора та з урахуванням необхідності застосування саме таких додаткових процесуальних обмежень. Відсутність такого клопотання або непродовження відповідних обов`язків не свідчить про припинення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Водночас, слід враховувати, що у цьому випадку єдиним запобіжником настання ризиків виступає виключно збереження запобіжного заходу у вигляді застави.

13. Щодо доводів сторони захисту про належну процесуальну поведінку підозрюваного слідчий суддя зазначає таке.

Сторона захисту обґрунтовує необхідність повернення застави тим, що після її внесення ОСОБА_5 сумлінно виконував усі покладені на нього процесуальні обов`язки, з`являвся за викликами органу досудового розслідування та суду, не ухилявся від участі у кримінальному провадженні та не допускав порушень встановлених обмежень.

Слідчий суддя враховує наведені обставини, не ставив їх під сумнів і прокурор у судовому засіданні.

Водночас, така поведінка сама по собі не свідчить про втрату необхідності у подальшому застосуванні застави або про істотне зменшення ризиків, визначених у ст. 177 КПК України.

Метою застосування будь-якого запобіжного заходу відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання ризикам кримінального провадження. Отже, належне виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків свідчить насамперед про ефективність застосованого запобіжного заходу та досягнення ним свого безпосереднього процесуального призначення.

Сам по собі факт відсутності порушень з боку підозрюваного не означає, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу, припинили існування або істотно зменшилися. Такий висновок фактично означав би, що будь-яке належне виконання підозрюваним своїх обов`язків автоматично породжує обов`язок суду пом`якшити застосований запобіжний захід, що не узгоджується з метою та правовою природою заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того, належна процесуальна поведінка підозрюваного є очікуваним стандартом поведінки особи, до якої застосовано запобіжний захід, а не винятковою обставиною, яка сама по собі свідчить про відсутність необхідності у його подальшому застосуванні.

Посилання сторони захисту на практику Європейського суду з прав людини не спростовує наведених висновків.

Дійсно, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що з плином часу органи державної влади повинні наводити достатні та релевантні підстави для подальшого застосування процесуальних обмежень.

Разом із тим зазначений підхід сформульований переважно у справах, які стосувалися тривалого тримання особи під вартою як найбільш суворого запобіжного заходу, що безпосередньо пов`язаний із обмеженням права на свободу, гарантованого статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Натомість у цьому випадку до підозрюваного застосовано запобіжний захід у вигляді застави, який не пов`язаний із позбавленням або обмеженням свободи пересування особи та має іншу правову природу.

Водночас, під час розгляду цього клопотання слідчий суддя перевірив наведені стороною захисту нові обставини та оцінено їх вплив на ризики кримінального провадження. Однак сам лише факт належної процесуальної поведінки підозрюваного протягом дії запобіжного заходу не дає достатніх підстав для висновку про втрату заставою її процесуальної необхідності або про потребу у зменшенні її розміру.

Отже, наведені стороною захисту обставини не свідчать про істотне зменшення ризиків кримінального провадження та не є достатньою підставою для зміни застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу.

14. Щодо доводів сторони захисту про відсутність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду слідчий суддя зазначає таке.

Обґрунтовуючи зазначений довід, сторона захисту посилається на те, що підозрюваний не вчиняв спроб ухилитися від участі у кримінальному провадженні, а також на наявність у нього міцних соціальних та майнових зв`язків на території України.

Разом із тим наведені обставини не дають підстав для висновку про відсутність або істотне зменшення ризику переховування.

Насамперед слідчий суддя враховує, що ризик переховування оцінюється не лише через наявність чи відсутність фактів попереднього ухилення особи від органів кримінального провадження. За своєю природою такий ризик має прогностичний характер і полягає у встановленні достатньої ймовірності того, що особа може вдатися до відповідної поведінки у майбутньому.

При цьому КПК України не вимагає доведення того, що підозрюваний обов`язково здійснить спробу переховування, а лише наявності обставин, які свідчать про реальну можливість такої поведінки.

Слідчий суддя враховує характер висунутої ОСОБА_5 підозри, тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, а також суворість покарання, яке може бути призначене у разі визнання його винуватим. Такі обставини об`єктивно залишаються чинниками, здатними впливати на процесуальну поведінку підозрюваного та формувати мотивацію до уникнення кримінальної відповідальності.

Крім того, відсутність зафіксованих спроб ухилення від кримінального провадження протягом дії запобіжного заходу не є безумовним свідченням відсутності відповідного ризику, оскільки така процесуальна поведінка могла бути зумовлена саме існуванням застосованого запобіжного заходу та пов`язаних із ним правових наслідків.

Слідчий суддя також враховує наявність у підозрюваного соціальних та майнових зв`язків в Україні. Водночас, самі по собі соціальні зв`язки не виключають можливості переховування особи від органів правосуддя та підлягають оцінці у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження.

Таким чином, наведені стороною захисту доводи не свідчать про те, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду припинив існування або істотно зменшився порівняно з моментом застосування запобіжного заходу.

15. Щодо доводів сторони захисту про виникнення обставин, пов`язаних із фінансуванням правової допомоги та ініціювання проведення експертних досліджень, слідчий суддя зазначає таке.

Оцінюючи наведені доводи, слідчий суддя виходить із правової природи застави та мети її застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава є запобіжним заходом, який застосовується з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання ним покладених процесуальних обов`язків.

Отже, застава за своєю правовою природою є заходом забезпечення кримінального провадження, спрямованим на гарантування належної процесуальної поведінки підозрюваного, а не інструментом покращення фінансового становища заставодавця.

Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 добровільно вніс 266 240 грн застави за підозрюваного ОСОБА_5 .

При цьому суд не покладав на зазначену особу обов`язок щодо внесення застави та не визначав саме його заставодавцем. Внесення застави третьою особою є виключно результатом її власного волевиявлення.

Особа, яка приймає рішення про внесення застави за підозрюваного, повинна усвідомлювати правову природу такого забезпечувального заходу, пов`язані з ним процесуальні наслідки, а також те, що відповідні кошти можуть перебувати на депозитному рахунку суду протягом тривалого часу до припинення дії запобіжного заходу або ухвалення іншого процесуального рішення.

Окрім цього, слідчий суддя не вбачає безпосереднього зв`язку між наведеними стороною захисту обставинами та ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Предметом розгляду клопотання у порядку ст. 201 КПК України є встановлення нових обставин, які свідчать про зміну або зменшення ризиків кримінального провадження чи впливають на необхідність подальшого застосування відповідного запобіжного заходу.

Натомість наведені стороною захисту відомості стосуються переважно майнових інтересів заставодавця, але не свідчать про зміну ступеня ризиків, які були враховані судом при визначенні розміру застави щодо підозрюваного ОСОБА_5 .

Слідчий суддя також враховує, що відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава повертається заставодавцю після припинення дії відповідного запобіжного заходу.

Отже, підставою для повернення застави або вирішення питання про її подальшу долю є припинення дії запобіжного заходу, а не виникнення у заставодавця потреби в розпорядженні внесеними коштами.

Слідчий суддя також відхиляє доводи підозрюваного про те, що подальше перебування коштів на депозитному рахунку суду ускладнює фінансування стороною захисту проведення незалежних експертних досліджень. Сам по собі факт здійснення стороною захисту витрат, пов`язаних із реалізацією права на захист, не є обставиною, яка відповідно до положень КПК України свідчить про відсутність необхідності у подальшому застосуванні запобіжного заходу або може бути підставою для повернення застави.

Крім того, слідчий суддя враховує, що заставодавцем у цьому кримінальному провадженні є ОСОБА_4 , а не підозрюваний, відтак доводи про необхідність використання коштів, внесених як застава, для фінансування стороною захисту експертних досліджень не підтверджують існування безпосереднього майнового навантаження саме на підозрюваного. Водночас, сам підозрюваний у судовому засіданні пояснив, що на цей час працює та отримує дохід, що також не свідчить про неможливість нести витрати, пов`язані із здійсненням свого захисту. За таких обставин наведені доводи не можуть бути підставою для повернення застави.

16. Слідчий суддя вважає за необхідне перевірити доводи сторони захисту також крізь призму пропорційності визначеного розміру застави.

Однак така перевірка не дає підстав для висновку про надмірність або непропорційність встановленого розміру застави.

Оскільки стороною захисту не доведено істотного зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, самі лише майнові інтереси заставодавця не можуть бути підставою для висновку про невідповідність визначеного судом розміру застави принципу пропорційності.

За таких умов твердження сторони захисту про необхідність подальшого зменшення застави фактично спрямовані не на відновлення балансу, а на його додаткове зміщення на користь підозрюваного, що суперечить меті застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя також враховує, що застава повинна визначатися у такому розмірі, який є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки особи, зокрема шляхом створення реального стримуючого ефекту.

Повернення застави за наведених обставин призведе до істотного зниження такого ефекту, особливо з урахуванням характеру інкримінованих кримінальних правопорушень та наявних ризиків.

Таким чином, у сукупності встановлені обставини свідчать про те, що визначений на даний час розмір застави є пропорційним.

Варто зазначити, що застава є достатньо ефективним запобіжним заходом, в основу якого покладено економічну заінтересованість у збереженні грошової суми та моральні та/або матеріальні зобов`язання підозрюваного, обвинуваченого перед іншими фізичними або юридичними особами, які виступили заставодавцями. Державний примус у процесі застосування застави породжується реальною загрозою втрати заставодавцем грошей у разі невиконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Свобода підозрюваного, обвинуваченого при застосуванні цього запобіжного заходу обмежується шляхом загрози майнових втрат, у тому числі для своїх заставодавців. На переконання слідчого судді, повне поверення застави чи застосування меншого розміру застави буде недостатнім стримуючим фактором для підозрюваного від реалізації ризиків, оскільки виконання покладених на нього обов`язків не матиме достатньо суттєвих негативних наслідків у вигляді стягнення поточного розміру застави у дохід держави.

17. З огляду на викладене, слідчий суддя не вбачає підстав повернення застави.

18. Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що:

1) істотні зміни обставин, які були покладені в основу обрання запобіжного заходу, відсутні;

2) нові обставини, які б об`єктивно свідчили про зникнення або істотне зменшення ризиків, відсутні;

3) визначений розмір застави залишається необхідним і пропорційним.

19. У зв`язку з викладеним підстави для задоволення клопотання відсутні.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 131-132, 176-179, 182, 194, 196, 201, 309, 372 КПК України, слідчий суддя постановив:

1. У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про скасування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя         ОСОБА_6