УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 991/3495/26

провадження № 51 - 3082 ск 26

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргуадвоката ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 травня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,

встановив:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 квітня 2026 року частково задоволено скаргу адвоката ОСОБА_4 на бездіяльність детективів НАБУ та прокурорів САП, яка полягає в неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 52025000000000526 від 12 вересня 2025 року.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 травня 2026 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_4 на підставі ст. 399 ч. 4 КПК України, оскільки вказане рішення слідчого судді не підлягає апеляційному оскарженню.

У касаційній скарзі адвокат просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 

Перевіривши доводи касаційної скарги, копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з такого.

Стаття 129 ч. 2 п. 8 Конституції України відносить до основних засад судочинства «забезпечення права на апеляційний перегляд справи». Це означає, що Конституція України забезпечує можливість апеляційного перегляду саме справи, що реалізується шляхом оскарження судових рішень, якими завершено розгляд справи (кримінального провадження) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України (рішення № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року), забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбачений ст. 129 ч. 2 п. 8 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції, якому відповідає обов`язок цього суду переглянути по суті справу в спосіб всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження доказів з урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги та перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Рішення, яким завершується розгляд справи, може стати предметом перегляду в суді вищого рівня в апеляційному порядку, і подання апеляційної скарги щодо такого рішення не може бути заборонено законом.

Відповідно до положень ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Водночас законом можуть бути встановлені обмеження чи навіть заборони щодо оскарження в апеляційному порядку окремих процедурних судових рішень.

Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано Главою 26 КПК України.

Відповідно до ст. 392 ч. 3 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, визначено в ст. 309 частинах 1, 2 КПК України.

За змістом ст. 309 ч. 3 КПК України інші ухвали слідчого судді окремому оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, а отже процесуальним законом визначено саме такий спосіб реалізації права особи на судовий контроль законності такого виду рішення слідчого судді (іншого ніж ті, що включені до ст. 309 цього Кодексу).

Не передбачена така можливість і ст. 307 ч. 3 КПК України, відповідно до якої ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених ст. 284 ч. 1 п. 9-1 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.

Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення розумного балансу між ефективністю досудового розслідування і здійсненням дієвого судового контролю щодо дотримання прав і законних інтересів осіб.

Адвокат ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді зі скаргою, в якій просив визнати бездіяльність уповноважених осіб органу досудового розслідування та прокуратури і зобов`язати їх вчинити певну дію, а саме повернути файли, створені шляхом копіювання комп`ютерної техніки під час обшуку приміщення, та вилучені в ході цієї слідчої дії паперові документи. За результатами розгляду ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 квітня 2026 року скаргу частково задоволено: зобов`язано детективів НАБУ здійснювати огляд відповідних файлів за участі власників скопійованої інформації та представника Ради адвокатів м. Києва із завчасним повідомленням їх про дату, час та місце проведення слідчої дії; провести знищення відомостей, які становлять адвокатську таємницю та не мають відношення до кримінального провадження.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 травня 2026 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_4 на тій підставі, що вказане рішення слідчого судді відповідно до ст. 399 ч. 4 КПК України не підлягає апеляційному оскарженню, оскільки не входить до переліку ухвал слідчого судді, що можуть бути окремо оскаржені.

Згідно ст. 399 ч. 4 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Отже, суд апеляційної інстанції встановив, що апеляційну скаргу подано на судове рішення слідчого судді, яке відповідно до вимог КПК України не підлягає апеляційному оскарженню, та згідно з положеннями ст. 399 ч. 4 цього Кодексу відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заявника.

При цьому посилання автора касаційної скарги на рішення Конституційного Суду України від 21 липня 2026 року № 8-р(ІІ)/2026 як підставу для визнання незаконною оскарженої ухвали апеляційного суду не можна визнати слушними. 

Указаним рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статей 307, 309 КПК України в тім, що вони не визначають права на апеляційне оскарження під час досудового розслідування ухвали слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора, яка полягає у неповерненні відповідно до ст. 169 цього Кодексу тимчасово вилученого майна, і зазначено про втрату чинності цими положеннями з дня ухвалення рішення.

Зазначаючи, що слідчий суддя фактично відмовив у задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб органу досудового розслідування та прокуратури, адвокат вважає, що рішення Конституційного Суду України від 21 липня 2026 року № 8-р(ІІ)/2026 поширюються на процесуальні відносини щодо оскарження ним ухвали слідчого судді від 24 квітня 2026 року.

Проте згідно зі ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. 

Крім того, на відміну від міркувань адвоката ОСОБА_4 , висновок про правозастосування, сформульований у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 лютого 2021 року (справа № 133/3337/19), не вказує на зворотну дію в часі рішень органу конституційної юрисдикції. За змістом цього висновку, для вирішення питання про наявність у певної особи права апеляційного оскарження ухвали слідчого судді на підставі рішень Конституційного Суду України визначальними є межі строку апеляційного оскарження такої ухвали - це право виникає, якщо вказаний строк ще не закінчився на час ухвалення відповідного рішення та набрання ним чинності.

З урахуванням наведеного, ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження постановлена відповідно до вимог кримінального процесуального закону і до прийняття рішення Конституційного Суду України від 21 липня 2026 року.

Згідно зі ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Враховуючи викладене, з касаційної скарги та копій судових рішень колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, а тому у відкритті касаційного провадження відповідно до ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_4 необхідно відмовити.

Керуючись ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України, Верховний Суд

постановив:

Відмовити адвокату ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 травня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3