Справа № 991/7357/25

Провадження № 1-кп/991/96/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року         м. Київ

Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , яка визначена для розгляду кримінального провадження одноособово (далі - Суд),

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 , 

з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 , захисників - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , 

у об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000353 від 11.07.2024 та № 52024000000000354 від 11.07.2024, за обвинуваченням  ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які діють в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , про зміну запобіжного заходу,

установив:

До суду надійшли клопотання адвоката ОСОБА_5 (Вх. № 14197/26 від 30.07.2026) та адвоката ОСОБА_6 (Вх. № 37621/26 від 31.07.2026), які діють в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , про зміну запобіжного заходу.

І. Узагальнена суть клопотань

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 23.11.2023 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід - тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 50 млн грн та покладенням на нього процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Застава внесена третьою особою - ТОВ «НВП » у повному обсязі 04.12.2023.

Востаннє ухвалою суду від 30.03.2026 визначений обвинуваченому розмір застави був зменшений до 36 608 000 грн.

Сторона захисту вважає, що запобіжний захід підлягає зміні шляхом зменшення розміру застави до 1 664 000 грн у зв`язку з такими обставинами:

а) зниженням інтенсивності встановлених раніше ризиків, що викликано переходом провадження на стадію судового розгляду, належною процесуальною поведінкою обвинуваченого та відсутністю у сторони обвинувачення зауважень стосовно їх виконання, а також відсутністю доказів перешкоджання кримінальному провадженню, прямого чи опосередкованого контактування з учасниками провадження з метою тиску тощо;

б) дисбалансом між метою застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу та обсягом покладених на нього обмежень, а також тривалістю збереження (протягом двох років та семи місяців) застави у значному розмірі;

в) необхідністю перегляду розміру застави у розрізі реального майнового стану обвинуваченого, про що вказано у рішенні Конституційного суду України від 21.07.2026 № 9-р;

г) невідповідністю чинного розміру застави реальній майновій спроможності обвинуваченого, заробітна плата якого становить 104 570 грн на місяць, а також наявними у нього зобов`язаннями перед ТОВ «Інноваційні Сервіси» та витратами на медичні потерби. Сукупний залишок ліквідних коштів обвинуваченого станом на 19.07.2026 становить 112 450,99 грн, а частина побутових і лікувальних витрат час від часу покривається за рахунок кредитного ліміту, що свідчить про обмеженість вільних коштів;

ґ) погіршенням стану здоров`я ОСОБА_4 та необхідністю отримання грошових коштів на лікування, а також перебуванням на його утриманні батьків похилого віку;

д) неможливістю визначення застави з огляду на роль обвинуваченого (організатор) у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, оскільки така обставина має значення лише для оцінки пропорційності визначеного розміру застави;

е) погіршенням фінансового становища заставодавця у зв`язку з вилученням оборотних коштів (коштів, внесених в якості застави), яке призводить до ризику зупинення господарської діяльності, неможливості виконання контрактів, виплати заробітної плати та загрози банкрутства;

є) неможливістю перейняття обвинуваченим на себе зобов`язань заставодавця у зв`язку з погіршенням його майнового становища, арештом усіх активів, а також здійсненням додаткових фінансових витрат (медичні витрати та утримання батьків поважного віку).

ІІ. Позиції учасників провадження

Захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просили зменшити визначений обвинуваченому розмір застави до 500 прожиткових мінімумів з підстав, викладених у клопотаннях.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію своїх захисників, просив задовольнити подані ними клопотання. 

Прокурор ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні поданих клопотань. Зазначив, що доводам, зазначеним у клопотаннях, вже була надана оцінка під час розгляду попередніх клопотань про зміну запобіжного заходу. Встановлені судом ризики (переховування від суду та незаконного впливу на учасників) продовжують існувати. Разом із тим, застава внесена третьою особою, яка, за версією обвинувачення, є підконтрольною обвинуваченому, що свідчить про можливість визначення ним напряму господарської діяльності такого товариства. Вважає, що визначений обвинуваченому розмір застави є достатнім та таким, що забезпечує його належну процесуальну поведінку у цьому кримінальному провадженні.

ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка суду

Дослідивши зміст клопотань та додані до них матеріали, заслухавши думки осіб, які беруть участь у їх розгляді, Суд дійшов таких висновків.

Частинами першою та другою статті 331 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони захисту має право своєю ухвалою змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Обґрунтованість застосування запобіжного заходу, на переконання Суду, підлягає періодичному судовому контролю з метою перевірки наявності чи відсутності ризиків, які стали підставою для його застосування, а також у зв`язку з виникненням інших обставин, що можуть зумовлювати зміну цього запобіжного заходу у бік його пом`якшення або скасування. Враховуючи, що в ухвалах суду строк дії запобіжного заходу у виді застави не визначено, його тривале застосування без урахування конкретних обставин кримінального провадження може призвести до порушення прав, свобод та інтересів обвинуваченого.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 30.03.2026 обвинуваченому ОСОБА_4 зменшено розмір застави, достатній для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених КПК України, до розміру, що становить 36 608 000 грн.

Наразі сторона захисту просить змінити застосований до обвинуваченого запобіжний захід шляхом зменшення розміру застави до 1 664 000 грн. 

До клопотань додані (у копіях): ухвали слідчого судді від 23.11.2023 (про застосування запобіжного заходу), 27.06.2025, 22.09.2025, 29.12.2025 та 30.03.2026 (про зміну запобіжного заходу); договір № 14/10 безпроцентної поворотної фінансової допомоги від 14.10.2025, укладений між ТОВ «Інноваційні сервіси» та ОСОБА_4 , а також платіжні інструкції про повернення коштів за цим договором; медична документація; довідки ПФ України про отримання батьками обвинуваченого пенсії; банківські виписки; платіжні інструкції/довідки про сплату медичних послуг; відомості про доходи обвинуваченого у 2025 - 2026 році; заява заставодавця про згоду на зміну запобіжного заходу та повернення частини коштів застави; лист ТОВ «НВП » від 28.07.2026 з додатками тощо.

Оцінюючи наведені стороною захисту у клопотаннях обставини як підстави для зміни запобіжного заходу, Суд зазначає про таке.

На момент розгляду поданих клопотань у цьому кримінальному провадженні здійснюється судовий розгляд. Ризики переховування ОСОБА_4 від суду, незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених продовжують існувати, хоча істотно зменшилися з плином часу та у зв`язку з перебігом кримінального провадження, зокрема завершенням досудового розслідування, направленням обвинувального акта до суду та закінченням підготовчого провадження.

Водночас, незважаючи на проведення органом досудового розслідування необхідного комплексу слідчих (розшукових) та процесуальних дій, збір доказів і завершення досудового розслідування, судовий розгляд кримінального провадження перебуває на початковій стадії. У найближчий час суд лише розпочне досліджувати докази, отже значний їх обсяг ще підлягає безпосередньому дослідженню, а показання свідків - отриманню та оцінці судом. За таких обставин зазначені ризики не можуть вважатися такими, що повністю втратили свою актуальність.

Неодноразові посилання сторони захисту на належну процесуальну поведінку обвинуваченого, на переконання Суду, не є беззаперечною обставиною, яка може свідчити про необхідність зміни запобіжного заходу. Їх виконання є обов`язковим для особи, стосовно якої вони застосовані, тоді як у разі їх невиконання положення КПК України передбачають можливість звернення застави в дохід держави або зміну запобіжного заходу на більш суворий.

Дії, до яких обвинувачений ОСОБА_4 може вдатись, висунення йому обвинувачення у вчиненні особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 (санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років та конфіскацією майна), тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, а також існування встановлених ризиків, що не втратили своєї актуальності, у своїй сукупності вказують на необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави.

Попри це, будь-яких нарікань щодо процесуальної поведінки ОСОБА_4 та відомостей про вчинення ним дій, спрямованих на переховування від суду, впливу на свідків або інших обвинувачених, суду під час розгляду кримінального провадження надано не було. Обвинувачений виконував покладені на нього процесуальні обов`язки належним чином і не допускав їх порушення, що не заперечив і прокурор у судовому засіданні.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про необхідність пом`якшення обмежень прав і свобод особи, пов`язаних із застосуванням запобіжного заходу, у разі її належної процесуальної поведінки.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Такі обставини, на думку Суду, свідчать про можливість визначення застави у меншому розмірі, який тією ж мірою дозволить забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, оскільки саме це є основною метою застосування запобіжного заходу, а не покарання особи, вина якої не встановлена вироком суду. 

Визначений обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави діє майже протягом двох років і восьми місяців, що є істотною обставиною при оцінці її актуальності та відповідності меті запобіжного заходу. Із плином часу змінюється фактичний і правовий контекст кримінального провадження, у зв`язку з чим визначений раніше розмір застави потребує повторної оцінки з точки зору принципів розумності та пропорційності, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Збереження протягом тривалого часу застави у значному розмірі без її перегляду з урахуванням розвитку кримінального провадження та інших об`єктивних обставин не відповідає принципу пропорційності, оскільки порушує справедливий баланс між метою запобіжного заходу та обсягом обмежень прав обвинуваченого. За відсутності належних доводів щодо необхідності застосування застави саме в такому розмірі на цій стадії провадження, існують підстави для визначення меншого, але достатнього її розміру.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена, враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому, має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

На переконання Суду, застава у розмірі 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (10 000 х 3 328 грн = 33 280 000 грн) з тією ж вірогідністю зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_4 своїх процесуальних обов`язків та буде найбільш домірним заходом на теперішній час, який збалансує інтереси суспільства, держави та обвинуваченого. Решту грошових коштів у сумі 3 328 000 грн (36 608 000 - 33 280 000) необхідно повернути заставодавцю ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ».

При цьому, Суд вважає за необхідне зазначити, що розмір застави продовжує істотно перевищувати триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який визначений КПК України, як максимальний розмір для особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, навіть після його неодноразового зменшення. 

Враховуючи характер та ступінь тяжкості інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, його роль у їх вчиненні (відповідно до змісту обвинувального акта ОСОБА_4 є організатором організованої групи, який залучив до вчинення злочинів інших осіб, у тому числі керівництво державного підприємства, розробив та корегував детальний план діяльності організованої групи, розподіляв функції між такими учасниками тощо), особу обвинуваченого, його майновий стан, а також існування обґрунтованої ймовірності ухилення обвинуваченого від суду та впливу на свідків, Суд вважає, що має місце виключний випадок і застава у межах від 80 до 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків. У цьому випадку застава визначається у вищому розмірі, а саме 33 280 000 грн, який, на переконання Суду, за наявних обставин є пропорційним та достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Крім того, Суд зважає на те, що заставу внесено не обвинуваченим, а третьою особою - ТОВ «НВП », яке висловило своє добровільне волевиявлення на її внесення, надало свої кошти та зобов`язалось нести матеріальну відповідальність за дії особи, за яку така застава вноситься, усвідомлюючи існування ризику її неповернення, а також те, що юридична особа була зацікавленою у звільненні ОСОБА_4 з-під варти, маючи з ним певний зв`язок (за версією обвинувачення, обвинувачений здійснює контроль за діяльністю товариства). 

Інші обставини, на які посилається сторона захисту, зокрема наявні у ОСОБА_4 майнові обтяження (щомісячні платежі в рахунок погашення боргу), самі по собі не є безумовною підставою для зміни запобіжного заходу. Наявність фінансових зобов`язань, так само як і нарахувань заробітної плати, є складовою цивільних правовідносин і характеризує майновий стан обвинуваченого, не впливає на його процесуальну поведінку та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також не спростовує існування зазначених вище ризиків.

Також, на переконання Суду, факт накладення арешту на майно обвинуваченого не може бути підставою для зменшення розміру застави, оскільки такий арешт є окремим заходом забезпечення кримінального провадження, спрямованим на збереження речових доказів, можливу спеціальну конфіскацію майна або забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Неможливість реалізувати арештоване майно є логічним правовим наслідком застосування цього заходу і не свідчить про зміну обставин, які враховувалися чи не враховувались при визначенні розміру застави. Водночас, інститут застави має на меті забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного чи обвинуваченого та запобігти ризикам, передбаченим КПК України. Той факт, що обвинувачений не може використати своє майно для збору коштів на внесення застави, не усуває визначених ризиків, не гарантує його належної поведінки та не спростовує підстав, які були враховані при застосуванні до нього запобіжного заходу.

Суд також не бере до уваги долучені до клопотання копії довідок Пенсійного фонду України про отримання батьками обвинуваченого грошових коштів в рахунок пенсійних виплат, оскільки вони не містять жодних відомостей про участь обвинуваченого у фінансовому забезпеченні останніх, зокрема надання ним грошової чи іншої допомоги, її розміру та регулярності. 

Разом із тим, Суд враховує відомості про здійснення обвинуваченим ОСОБА_4 витрат на лікування батька, про що свідчать долучені до клопотання медичні документи (детальний діагноз у змісті цієї ухвали не відображається, оскільки це є лікарською інформацією та стосується приватного життя особи) та платіжні інструкції про сплату ним коштів на лікування, як одну з підстав для зміни запобіжного заходу. Ці обставини, на переконання Суду, свідчать про виникнення у обвинуваченого об`єктивної необхідності у здійсненні витрат на лікування, отримання медичних послуг та придбання медикаментів для близького родича (батька), що впливає на його майновий стан і можливість виконання обов`язку щодо внесення застави у визначеному раніше розмірі.

Із огляду на викладені обставини, Суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 201, 331, 315, 372, 376 КПК України, Суд

постановив:

Клопотання адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які діють в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , про зміну запобіжного заходу - задовольнити частково.

Запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 36 608 000 грн (11 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) змінити в частині суми застави, а саме зменшити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, до розміру, що становить 33 280 000 грн (10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб).

Суму сплаченої застави у розмірі 3 328 000 грн (три мільйони триста двадцять вісім тисяч гривень) повернути заставодавцю - ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО » (код ЄДРПОУ 22956058).

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення щодо ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Суддя          ОСОБА_1