Пошук

Розширений пошук справ

Документ № 138903490

Провадження № 62019000000000639
Справа № 991/3949/25
Дата засідання 04/08/2026
Дата винесення рішення 04/08/2026
Інстанція ВАКС
Форма судочинства Кримінальне
Головуюча суддя (ВАКС) Сікора К.О.

Справа № 991/3949/25

Номер провадження 1-кп/991/59/25

 

 

УХВАЛА

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

04 серпня 2026 року Вищий антикорупційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників обвинуваченого ОСОБА_6 адвокатів ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

його захисників адвокатів ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

обвинуваченого ОСОБА_13 

його захисника адвоката ОСОБА_14 ,

обвинуваченого ОСОБА_15 ,

його захисника адвоката ОСОБА_16 ,

обвинуваченого ОСОБА_17 ,

обвинуваченої ОСОБА_18 ,

захисника обвинувачених ОСОБА_17 ,

ОСОБА_18 адвоката ОСОБА_19 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_20 адвоката ОСОБА_21 ,

обвинуваченого ОСОБА_22 ,

обвинуваченого ОСОБА_23 ,

його захисника адвоката ОСОБА_24 ,

обвинуваченого ОСОБА_25 ,

представника цивільного позивача

ТОВ «Кернел-Трейд» ОСОБА_26 ,

представника потерпілого, цивільного позивача 

Золочівської сільської ради

Бориспільського району Київської області ОСОБА_27 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_22 - адвоката ОСОБА_28 , захисника обвинуваченої ОСОБА_18 - адвоката ОСОБА_19 , захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_12 , захисників обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта прокурору у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 травня 2019 року за № 62019000000000639, за обвинуваченням

ОСОБА_29 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Калуш Івано-Франківської обл., проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_30 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Чорноморськ Одеської обл., проживає за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ,

 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_31 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,

 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_32 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Жовнине Чорнобаївського р-н, Черкаської обл., проживає за адресою: АДРЕСА_5 ,

 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 361 (у редакції, чинній до 02 квітня 2022 року), ч. 1 ст. 361-2 КК України,

ОСОБА_33 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 ,

 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_34 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_8 ,

 

у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_35 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у РФ, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_9 ,

 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_36 , який народився  ІНФОРМАЦІЯ_7 у м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_10 ,

 

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_37 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_8  у м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_11 ,

 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_38 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 у м. Києві, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_12 ,

 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 361 (в редакції до 02 квітня 2022 року), ч. 1 ст. 361-2 КК України,

ОСОБА_39 , який народився  ІНФОРМАЦІЯ_10 у с Жовнине Чорнобаївського району Черкаської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_13 , проживає за адресою: АДРЕСА_14 ,

 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 361 (в редакції до 02 квітня 2022 року), ч. 2 ст. 361 (в редакції до 02 квітня 2022 року) КК України,

В С Т А Н О В И В :

 

І. Історія провадження

 

1.1. На розгляді Вищого антикорупційного суду (надалі - ВАКС) перебувають матеріали зазначеного кримінального провадження.

1.2. У ході проведення підготовчих судових засідань сторона захисту обвинувачених ОСОБА_22 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 звернулася до ВАКС із клопотаннями про повернення обвинувального акта прокурору.

1.3.  Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_22 - адвоката ОСОБА_28 .

 

23 вересня 2025 року у підготовчому судовому засіданні адвокат ОСОБА_28 звернувся до ВАКС з клопотанням про повернення обвинувального акта прокурору (т. 8, а.с. 141-148).

В обґрунтування клопотання адвокат ОСОБА_28 зазначив, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 3, 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, зокрема:

- не містить опису будь-яких конкретних активних дій самого ОСОБА_22 , які б свідчили про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України. Натомість на чотирьох аркушах формулювання обвинувачення (арк. 232-235 обвинувального акта) міститься послідовний опис дій інших учасників та осіб, які не є учасниками цього провадження, а саме: слідчих суддів Печерського районного суду, ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , а перший абзац формулювання обвинувачення фактично описує дії іншого обвинуваченого - ОСОБА_6 щодо нібито залучення ОСОБА_22 ;

- містить неконкретизовані та некоректні формулювання обставин об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_22 кримінального правопорушення. Використані стороною обвинувачення твердження про залучення ОСОБА_22 до злочинної діяльності «через не встановлених слідством осіб за не з`ясованих досудовим розслідуванням обставин» позбавляють сторону захисту та суд можливості встановити час, місце, спосіб та інші обставини події кримінального правопорушення, що суперечить п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України;

- містить суттєві взаємовиключні суперечності у викладі фактичних обставин та у формулюванні обвинувачення щодо однієї і тієї ж події. Так, у формулюванні обвинувачення (арк. 232 обвинувального акта) зазначено, що ОСОБА_22 залучався ОСОБА_6 для того, щоб особисто зареєструватися в електронній торговій системі ДП «СЕТАМ». Водночас у викладі фактичних обставин (арк. 42 обвинувального акта) прокурор стверджує, що реєстрацію ОСОБА_22 та ТОВ «Соіл Компані ЛТД» на веб-сайті ДП «СЕТАМ» забезпечив інший обвинувачений - ОСОБА_13 , що позбавляє сторону захисту розуміння, які саме дії інкримінуються як злочинні безпосередньо ОСОБА_22 ;

- не містить відомостей про всіх потерпілих та механізм завдання їм шкоди. У формулюванні обвинувачення ОСОБА_22 зазначено, що його дії завдали тяжких наслідків ТОВ «БІК «Миколаївінвестбуд», проте зазначене підприємство у цьому ж обвинувальному акті не визнано потерпілим, а також жодним чином не згадується у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення в іншій частині окресленого обвинувального акта.

1.4.  Клопотання захисника  обвинуваченої ОСОБА_18 - адвоката ОСОБА_19 

 

12 грудня 2025 року до ВАКС надійшло клопотання адвоката ОСОБА_19 про повернення обвинувального акта прокурору (т. 11, а.с. 98-103).

В обґрунтування клопотання адвокат ОСОБА_19 зазначив, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, позаяк містить істотні розбіжності між фактичними обставинами кримінального правопорушення, їх правовою кваліфікацією та формулюванням обвинувачення (в тому числі з урахуванням сталої судової практики, зокрема постанови Верховного Суду від 18 грудня 2024 року у справі № 199/5221/23, згідно з якою наведені фактичні дані в сукупності повинні давати можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою), зокрема:

- щодо обвинувачення за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України на сторінці 35 обвинувального акту зафіксовано, що ОСОБА_17 залучив до вчинення злочину як пособника свою дружину ОСОБА_18 , яка у період з 21 до 22 березня 2019 року залучила до злочинної діяльності оцінювача ТОВ «РМ Консалтинг» ОСОБА_20 . Водночас, порівняння формулювання обвинувачення ОСОБА_18 (с. 241-244 обвинувального акта) з формулюваннями обвинувачень ОСОБА_20 (с. 215-217 обвинувального акта), дії якого кваліфіковано за ч. 2 та ч. 4 ст. 358 КК України, вказує на те, що встановлені прокурором фактичні обставини свідчать про можливе пособництво не у вчиненні ОСОБА_17 корупційного злочину за ч. 2 ст. 364 КК України, а в імовірному пособництві ОСОБА_20 у вчиненні некорупційних злочинів за ч. 2, 4 ст. 358 КК України. Це суттєво впливає на реалізацію права на захист, позаяк ст. 358 КК України допускає застосування пільгових кримінально-правових засобів та значно менші строки давності порівняно з 10-річним строком давності за ч. 2 ст. 364 КК України. Разом з тим, обставини, відображені у формулюванні обвинувачення починаючи зі слів «Також, ОСОБА_17 22 березня 2019 року реалізуючи злочинний план...» і до кінця, взагалі не стосуються ОСОБА_18 , оскільки жодної участі в описаних подіях вона не бере;

- щодо обвинувачення за ч. 2 ст. 361 (в редакції до 02 квітня 2022 року) КК України на сторінках 109, 119 обвинувального акту зафіксовано обвинувачення ОСОБА_18 у повторному несанкціонованому втручанні в роботу ЄДРСР, що спричинило витік інформації. Фактичні обставини викладено на сторінках 111-115 обвинувального акта (перший епізод) та 115-119 обвинувального акта (повторний епізод) і дослівно повторено у формулі обвинувачення (с. 244-247 обвинувального акта). Водночас тексти сторінок 111-115 та 115-119 обвинувального акта є дослівно ідентичними, що виключає кваліфікацію викладених дій одночасно як окремого первинного і окремого повторного діяння. Крім того, за текстом сторінок 112-113, 116, 245, 248-249, картку № НОМЕР_1 , на яку ОСОБА_18 перерахувала 10 000 грн за логін і пароль, зазначено як таку, що належить водночас і ОСОБА_25 , і ОСОБА_17 , що є внутрішньо суперечливим. Більше того, змішано часові межі первинного (27 березня 2017 року - 05 листопада 2020 року) та повторного (28 жовтня - 24 листопада 2020 року) епізодів (с. 249-250 обвинувального акта), хоча з тексту акту вбачається, що логін і пароль судді ОСОБА_40 не використовувалися після 15 квітня 2020 року, коли їх замінює логін і пароль судді ОСОБА_41 , унаслідок чого незрозуміло, на яких підставах ОСОБА_18 інкриміновано використання реквізитів ОСОБА_40 аж до 28 жовтня 2020 року. Це порушує право на захист (усупереч п. «а» ч. 3 ст. 6 ЄКПЛ), оскільки унеможливлює встановлення змісту повторності та межі в часі між епізодами, а отже - і реалізацію права заявити клопотання про закриття провадження у зв`язку зі спливом строків давності. Разом з тим, акт не розкриває технічний спосіб втручання, обмежуючись посиланням на використання логіна і пароля, тоді як диспозиція ч. 2 ст. 361 КК України передбачає втручання технічного характеру. Окрім цього, обвинувачення у витоку інформації з ЄДРСР не узгоджується з фактичними обставинами, які зводяться лише до ознайомлення ОСОБА_18 зі змістом текстів рішень, що не тотожне витоку інформації;

- щодо обвинувачення за ч. 1 ст. 361-2 КК України на сторінці 250 обвинувального акта зафіксовано обвинувачення ОСОБА_18 у несанкціонованому розповсюдженні інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованих системах, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства. Згідно з формулою обвинувачення, у період з 21 квітня 2016 року по 23 липня 2020 року ОСОБА_18 , використовуючи мережу Інтернет, шляхом входу на веб-сторінку http://reyestr.court.gov.ua та введення незаконно отриманих логінів і паролів для повного доступу до Реєстру судді Черкаського районного суду Черкаської області ОСОБА_41 та судді Соснівського районного суду міста Черкаси ОСОБА_40 , здійснила несанкціоноване втручання в автоматизовану систему, унаслідок чого отримала повний доступ до 159 електронних копій судових рішень різних інстанцій, які в подальшому скопіювала та з використанням власної електронної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_11 розповсюдила іншим фізичним особам. Водночас у зазначену формулу обвинувачення включено фактичні обставини, що стосуються подій після 23 липня 2020 року, тобто за межами визначеного інкримінованого періоду, а також відомості про дії інших осіб, що не дозволяє встановити дійсний зміст і межі пред`явленого ОСОБА_18 обвинувачення. Крім того, за змістом обвинувального акта логіни і паролі, що надавали повний доступ до відомостей Реєстру, отримано ОСОБА_18 не раніше 25 травня 2017 року, тоді як інкримінований період їх використання розпочато з 21 квітня 2016 року, тобто більш ніж за рік до дати їх фактичного отримання, унаслідок чого залишається нез`ясованим, у який спосіб ОСОБА_18 могла здійснювати доступ до Реєстру в період з 21 квітня 2016 року по 25 травня 2017 року за відсутності у неї відповідних логінів і паролів. Це порушує право на захист (усупереч п. «а» ч. 3 ст. 6 ЄКПЛ), позаяк унеможливлює встановлення дійсної суті та обсягу пред`явленого обвинувачення, а отже - і реалізацію права навести конкретні заперечення проти обвинувачення в частині, що стосується періоду з 21 квітня 2016 року по 25 травня 2017 року.

1.5. Клопотання сторони  захисту  обвинуваченого ОСОБА_9 

 

08 січня 2026 року до ВАКС надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_12 про повернення обвинувального акта прокурору (т. 16, а.с. 114-119).

В обґрунтування клопотання адвокат ОСОБА_12 зазначила, що обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, що перешкоджає призначенню справи до судового розгляду, позаяк містить такі недоліки:

- обвинувальний акт складений детективом НАБУ та затверджений прокурором САП, проте в порушення вимог ч. 1 ст. 291 КПК України, позаяк, його не скріплено печаткою, що є порушенням вимог до реквізитів офіційного документу, зокрема, в контексті примітки до ст. 358 КК України. Адвокат наголосила, що скріплення печаткою підпису прокурора є обов`язковим реквізитом офіційного документа, який надає йому відповідного статусу та свідчить про належне затвердження (що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у справі № 5-50кс15 від 09 липня 2015 року та постановою Касаційного кримінального суду у справі № 344/5091/13-к від 29 серпня 2018 року);

- у порушення імперативних вимог п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті від 01 травня 2025 року взагалі не вказана інформація про громадянство кожного з обвинувачених, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_13 , ОСОБА_42 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_18 , ОСОБА_25 ;

- у порушення імперативних вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України у «формулюванні обвинувачення» прокурором повністю продубльовано обставини кримінального правопорушення, викладені в «фактичних обставинах справи», що свідчить про нерозрізнення стороною обвинувачення цих понять. Викладене формулювання обвинувачення містить описово-розповідний характер, є неконкретним і позбавленим посилань на суб`єктивні та об`єктивні ознаки інкримінованого складу правопорушення щодо дій кожного з обвинувачених. Це порушує право на захист і вимоги п. (а) ч. 3 ст. 6 ЄКПЛ, за якою кожен обвинувачений має право бути детально поінформованим про характер і причину обвинувачення;

- в обвинувальному акті немає жодного посилання на жоден доказ та відсутнє будь-яке обґрунтування висновків обвинувачення, що є припущеннями та домислами й порушує ст. 17 КПК України, ст. 62 Конституції України та п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, згідно з якими обвинувальний акт має оформлювати результати слідства з обґрунтуванням висновків (відповідно до постанови ВСУ у справі № 5-328кс16 від 24 листопада 2016 року);

- доданий до обвинувального акта реєстр матеріалів досудового розслідування, який є його невід`ємною частиною (ч. 4 ст. 291 КПК України), суперечить імперативним положенням ст. 109 КПК України. Зокрема, всупереч п. 1 ч. 2 ст. 109 КПК України частина процесуальних дій у розділі І не містить відомостей про час їх проведення, а всупереч п. 2 ч. 2 ст. 109 КПК України у розділі ІІ відсутня будь-яка інформація про передання обвинувального акта для затвердження та дата його складення;

- стороною обвинувачення грубо порушено принцип презумпції невинуватості, закріплений ч. 1 ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України та практикою ЄСПЛ (зокрема, у справах «Хужин та інші проти Росії» від 23 жовтня 2008 року, «Грабчук проти України» від 21 вересня 2006 року, «Шагін проти України» від 10 грудня 2009 року). Це виразилося у використанні в тексті обвинувального акта стверджувальних формулювань про те, що « ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , зловживаючи своїм службовим становищем, діючи у складі організованої та очолюваної ОСОБА_6 групи, зловживаючи своїм службовим становищем, за пособництва ОСОБА_20 у період з 18 лютого 2019 року по 15 червня 2019 року здійснили відчуження цих сільськогосподарських культур за заниженою ціною, чим завдали матеріальної шкоди (збитків)...». Окреслені висловлювання прямо констатують винуватість осіб до винесення вироку суду, що може впливати на формування позиції суду та думку громадськості.

1.6. Клопотання сторони захисту обвинуваченого    

 

ОСОБА_6 25 лютого 2026 року до ВАКС надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта прокурору (т. 16, а.с. 138-143).

В обґрунтування клопотання адвокат ОСОБА_7 зазначив, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України та підлягає поверненню прокурору на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, оскільки формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_6 не узгоджується зі змістом норм КК України та ґрунтується виключно на припущеннях, що прямо зазначено в його тексті, а саме:

- сформульоване щодо ОСОБА_6 обвинувачення за всіма чотирма епізодами за ч. 2 ст. 364 та ч. 5 ст. 191 КК України фактично зводиться виключно до інкримінування йому співучасті у ролі організатора відповідно до ч. 3 ст. 27 КК України, а саме - створення організованої групи. Водночас прокурор не інкримінує йому жодних дій, які безпосередньо становлять об`єктивну сторону будь-якого з інкримінованих кримінальних правопорушень;

- всупереч роз`ясненням постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 23 грудня 2005 року, правовій позиції Судової палати у кримінальних справах ВСУ у справі № 5-38кс14, сталій практиці Касаційного кримінального суду (постанови у справах № 51-712км18, № 51-5642км18, № 51-9218км18, № 51-1709км20) та науковій доктрині, в обвинувальному акті не наведено доказів вчинення ОСОБА_6 конкретних дій щодо організації стійкого об`єднання (підшукання співучасників, об`єднання їхніх зусиль, розподіл обов`язків, складання плану тощо), які б передували вчиненню першого злочину;

- у розділах «Виклад фактичних обставин» та «Формулювання обвинувачення» прокурор прямо констатує, що ОСОБА_6 залучив до участі у злочинній діяльності ОСОБА_15 , ОСОБА_17 та ОСОБА_9 «за невстановлених досудовим розслідуванням обставин» та у час, який «досудовим розслідуванням не з`ясовано» (вказано лише припущення «не пізніше 06 лютого 2019 року», що прив`язано виключно до дати надходження до АРМА ухвали про передачу речових доказів). Жодних інших відомостей про спосіб утворення організованої групи в акті не наведено. Таке формулювання є прямим визнанням прокурором відсутності у сторони обвинувачення доказів того, де, коли і у який спосіб відбулось утворення організованої групи, а отже, твердження про її створення ґрунтується виключно на голослівних припущеннях слідства;

- ґрунтування обвинувачення на припущеннях є прямим порушенням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України. Неконкретизованість обвинувачення, у якому не з`ясовано час, місце, спосіб та обставини утворення групи, позбавляє обвинуваченого ОСОБА_6 можливості захищатися встановленими законом засобами (ст. 20 КПК України), позаяк від обвинувачення, яке не ґрунтується на фактичних даних, неможливо вибудувати логічний правовий захист;

- відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України суд розглядає справу лише в межах висунутого обвинувачення, не може його змінювати самостійно або виходити з фактів, які відсутні в обвинувальному акті. Згідно з роз`ясненнями Узагальнення ВССУ від 01 січня 2017 року, правильність та повнота формулювання обвинувачення має перевірятись судом першої інстанції винятково на етапі підготовчого судового засідання, у зв`язку з чим єдиним законним способом реагування на наведені істотні порушення є повернення обвинувального акта прокурору.

1.6.2. 03 березня 2026 року до ВАКС надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта прокурору у зв`язку з його невідповідністю ст. 291 КПК України (т. 17, а.с. 1 - 27).

В обґрунтування клопотання сторона захисту зазначає, що обвинувальний акт складений з істотним порушенням вимог КПК України та не забезпечує визначеності меж обвинувачення і предмета судового розгляду. Позиція захисника ґрунтується на такому:

- виклад фактичних обставин не відповідає вимогам закону та містить внутрішні суперечності. Замість опису конкретних дій в інкримінованих злочинах, обвинувальний акт містить загальну оціночну характеристику особи ОСОБА_6 (його психологічних якостей, досвіду та авторитету). Відсутня будь-яка конкретизація дій обвинуваченого ОСОБА_6 щодо способу, місця, часу та механізму їх вчинення. Крім того, сторона обвинувачення підміняє спосіб вчинення злочину виключно результатом певних дій та системно використовує конструкції невизначеності у часі (наприклад, «за нез`ясованих обставин», «не пізніше»). Також виклад фактичних обставин містить опис законних дій та рішень осіб, які не є фігурантами справи, і підмінений правовими твердженнями та описом нормативно-правових актів;

- формулювання обвинувачення є некоректним, позаяк відсутня індивідуалізація ролі ОСОБА_6 у межах конкретних епізодів (наведена виключно загальна роль по всіх епізодах). Ознаки організованої групи зазначені декларативно, без розкриття деталей, які б підтверджували стійкість чи стабільність об`єднання. Крім того, в обвинувальному акті взагалі відсутній корисливий мотив та мета злочинів, передбачених ст. 191 та 364 КК України, що є обов`язковими ознаками суб`єктивної сторони цих правопорушень;

- обвинувальний акт не відповідає вимогам щодо обов`язкових відомостей та додатків. Зокрема, обвинувальний акт не містить відомостей про всіх юридичних осіб, яким заподіяно шкоду (окремі компанії згадані у фабулі, але відсутні в анкетних даних потерпілих). До документа не долучено всі цивільні позови, пред`явлені під час досудового розслідування. Допущено недоліки в анкетних відомостях обвинувачених щодо їхнього громадянства, місця народження та проживання. Також вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою безпідставно зазначено одночасно і як кваліфікуюча ознака, і як обтяжуюча обставина.

Крім того, адвокат ОСОБА_8 зазначив, що окреслений обвинувальний акт було складено щодо особи, яка не набула статусу підозрюваного. Зокрема, повідомлення про підозру від 29 грудня 2022 року було складено та вручено неуповноваженим суб`єктом, а саме детективом НАБУ та прокурором САП, що, на його думку, є істотним порушенням гарантій адвокатської діяльності, передбачених ст. 481 КПК України. Захисник посилався на те, що ОСОБА_6 має статус адвоката, а тому повідомлення про підозру йому вправі здійснювати виключно Генеральний прокурор, його заступник або керівник обласної прокуратури. Щодо повідомлення про підозру від 03 березня 2023 року захисник ОСОБА_8 стверджував про його незаконність з двох підстав: по-перше, воно є повторним та тотожним за змістом повідомленню про підозру від 29 грудня 2022 року, що, на його переконання, суперечить принципу «non bis in idem» та вимогам КПК України; по-друге, зазначене повідомлення є підробленим, а відтак юридично нікчемним. На обґрунтування цієї позиції адвокат ОСОБА_8 наголошував на неможливості фізичного підписання документа у м. Києві та його вручення о 10 годині 00 хвилин того самого дня у м. Калуш, що, за його твердженням, підтверджується даними про переміщення прокурора та висновками почеркознавчих експертиз щодо підроблення дати складання документа. З цього приводу ДБР здійснює окреме кримінальне провадження.

На переконання адвоката ОСОБА_8 , ОСОБА_6 не набув статусу підозрюваного в порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК України. Відтак, усі подальші процесуальні рішення (включаючи оголошення в розшук, арешт майна, завершення розслідування та складання обвинувального акта) ухвалені поза межами повноважень слідства, є юридично нікчемними та такими, що не породжують правових наслідків.

1.7. 04 серпня 2026 року у ході проведення підготовчого судового засідання прокурор   ОСОБА_5 звернувся до ВАКС із письмовими запереченнями на клопотання сторони захисту обвинувачених   ОСОБА_22 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , у яких просив відмовити у їх задоволенні (т. 26, а.с. 2-71).

 

У своїх запереченнях прокурор ОСОБА_5 зазначив:

(а) щодо доводів клопотання  сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_22 :

 

- доводи захисника про те, що обвинувальний акт не містить опису конкретних дій ОСОБА_22 , які інкримінуються йому як злочинні, є безпідставними, позаяк вони спростовуються змістом самого обвинувального акта. Так, у формулюванні обвинувачення (арк. 232-233 обвинувального акта) зазначено, що « ОСОБА_6 через не встановлених слідством осіб за не з`ясованих досудовим розслідуванням обставин у березні 2019 року, однак не пізніше 01 квітня 2019 року, залучив ОСОБА_22 , який, відповідно до відведеної йому ролі, зобов`язувався здійснити реєстрацію юридичної особи, відкрити банківські рахунки, зареєструватись в електронній торговій системі ДП «СЕТАМ» та взяти участь в електронних торгах щодо реалізації карбаміду, переданого Національному агентству для управління». Також у формулюванні обвинувачення зазначено, що « ОСОБА_22 , відповідно до відведеної йому ролі, 01 квітня 2019 року створив ТОВ «Соіл Компані ЛТД» та призначив себе директором товариства, відкрив банківські рахунки, зареєструвався в електронній торговій системі ДП «СЕТАМ» та взяв участь в електронних торгах щодо реалізації речових доказів, переданих АРМА для управління». Крім того, прокурор наголосив, що питання про узгодженість викладених в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення між собою, а також про узгодженість викладених фактичних обставин з формулюванням обвинувачення та правовою кваліфікацією не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, позаяк на цій стадії судового провадження суд не вправі оцінювати вказані обставини та зобов`язувати прокурора викладати їх в інший спосіб. Відповідно до ч. 1 ст. 36 КПК України прокурор є самостійним у своїй процесуальній діяльності, зокрема, щодо визначення форми та обсягу обвинувачення, а згідно з висновком, викладеним у постанові ККС ВС від 03 липня 2019 року у справі № 273/1053/17, кримінальний процесуальний закон не надає суду повноважень до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг чи повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого;

- щодо доводів сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_22 про не зазначення в обвинувальному акті ТОВ «БІК «Миколаївінвестбуд» як потерпілого прокурор повідомив, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 439/397/17, поняття «потерпілий» у матеріальному кримінальному праві та у кримінальному процесі за змістом не є тотожними: у кримінальному праві потерпілий з`являється об`єктивно, в результаті вчинення проти нього кримінального правопорушення, тоді як процесуальними умовами набуття статусу потерпілого є подання заяви про вчинення кримінального правопорушення, надання згоди на визнання потерпілим або подання заяви про залучення до провадження як потерпілого. Так, листами НАБУ від 24 січня 2022 року та 07 червня 2022 року ТОВ «БІК «Миколаївінвестбуд» повідомлено про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62019000000000639 та роз`яснено право звернутися із заявою про залучення як потерпілого, проте відповідної згоди, як і будь-яких інших відповідей, до НАБУ не надходило, а тому відповідно до ч. 2 ст. 50 КПК України підстави для визнання окресленого товариства потерпілим відсутні.

(b) щодо доводів клопотання сторони захисту обвинуваченої ОСОБА_18 :

 

- доводи захисника обвинуваченої ОСОБА_18 - адвоката ОСОБА_19 про наявність істотних розбіжностей між фактичними обставинами кримінальних правопорушень, їх правовою кваліфікацією та формулюванням обвинувачення стосуються питань узгодженості викладу обвинувального акта, які не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі оцінювати вказані обставини та зобов`язувати прокурора викладати їх в інший спосіб. Неточності у формулюванні обвинувачення не перешкоджають призначенню обвинувального акта до судового рохгляду, позаяк саме під час судового розгляду суд може встановити фактичні обставини кримінального правопорушення шляхом дослідження доказів. Прокурор стверджував, що окреслений обвинувальний акт містить виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які сторона обвинувачення вважає встановленими. Ці фактичні дані у своїй сукупності дають повне уявлення щодо кожного з елементів складу кримінального правопорушення, у тому числі щодо об`єктивної сторони, що дає можливість стороні захисту зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою;

(c) щодо доводів клопотання сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_9 :

 

- сторона захисту обвинуваченого ОСОБА_9 стверджувала, що обвинувальний акт не було скріплено відповідною печаткою прокурора. Разом з тим, положення ст. 291 КПК України не передбачає обов`язкового проставлення печатки органу досудового розслідування/прокуратури на обвинувальному акті. Відповідно до п. 9 ч. 2 та ч. 3 ст. 291 КПК України обов`язковим є підпис прокурора/слідчого, уповноваженого на складання та затвердження цього процесуального документа, яким засвідчується, що обвинувальний акт є достовірним та складений відповідно до вимог процесуального закону;

- сторона захисту обвинуваченого ОСОБА_9 стверджувала, що в обвинувальному акту не зазначено відомостей про громадянство обвинувачених. Так, на виконання вимог п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті наведено анкетні відомості кожного обвинуваченого, достатні для їх належної ідентифікації, що підтверджується їх викликами та подальшою участю у судових засіданнях. При цьому, (1) відомості про належність до громадянства України обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_9 прямо зазначені в обвинувальному акті; (2) громадянство обвинувачених ОСОБА_42 та ОСОБА_25 підтверджується матеріалами судової справи (копіями паспортів громадянина України, долученими до клопотань від 23 вересня 2025 року та від 11 грудня 2025 року); (3) належність до громадянства України обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_17 випливає з вимог до займаних ними посад. Незазначення громадянства окремих обвинувачених є формальним недоліком, який не призвів до порушення прав обвинувачених, що підтверджується відсутністю заяв учасників, зумовлених недостатнім рівнем володіння державною мовою, наявністю у всіх обвинувачених реєстраційного номера облікової картки платника податків та проходженням окремими обвинуваченими військової служби. Такий недолік не обмежує права сторін кримінального провадження, не створює перешкод для розгляду кримінального провадження по суті та може бути усунутий на стадії підготовчого судового засідання шляхом з`ясування громадянства в обвинувачених;

- щодо доводів про дублювання у формулюванні обвинувачення викладу фактичних обставин кримінального правопорушення прокурор зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 36 КПК України він є самостійним у своїй процесуальній діяльності, зокрема, щодо визначення форми та обсягу обвинувачення. В обвинувальному акті на виконання вимог ст. 291 КПК України зазначено фактичні обставини кримінальних правопорушень (із зазначенням часу, місця та інших обставин інкримінованих злочинів, наскільки вони відомі), які сторона обвинувачення вважає встановленими, а також відповідне формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію з посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність. Питання узгодженості цих складових обвинувального акта не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 273/1053/17);

- адвокат ОСОБА_12 стверджувала, що окреслений обвинувальний акт не містить посилання на докази, а реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам ст. 109 КПК України. Водночас (1) перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, визначено ч. 2 ст. 291 КПК України, і цей перелік не передбачає посилань на докази, (2) кримінальним процесуальним законом передбачено повернення обвинувального акта прокурору саме у разі невідповідності вимогам закону самого обвинувального акта, а не реєстру, який відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 291 КПК України є додатком до нього;

- щодо доводів адвокат ОСОБА_12 про порушення стороною обвинувачення презумпції невинуватості. Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Дактарас проти Литви» (Daktaras v. Lithuania)) при вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, у якому вони були зроблені. Наведена захисником цитата з обвинувального акта не свідчить про порушення презумпції невинуватості, оскільки відображає не доведення вини обвинувачених, а позицію сторони обвинувачення про наявність у матеріалах справи достатніх доказів, які дають підстави для передання справи на розгляд суду. Крім того, це формулювання використано не у публічному висловлюванні сторони обвинувачення, а у процесуальному документі, зміст якого у передбачений КПК України спосіб поширений виключно між учасниками кримінального провадження.

(d) щодо доводів клопотання сторони захисту обвинуваченого  ОСОБА_6 :

 

- твердження сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_6 про неконкретність викладу фактичних обставин, відсутність індивідуалізації ролі ОСОБА_6 у межах конкретних епізодів та невідповідність формулювання обвинувачення вимогам закону прокурор вважав безпідставними та навів аналогічні заперечення, які ним були наведені на клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_12 . Крім того, прокурор наголосив, що тердження захисника про відсутність в обвинувальному акті будь-яких відомостей про залучення ОСОБА_6 до протиправної діяльності ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 та інших осіб не відповідає дійсності, позаяк в обвинувальному акті у викладі фактичних обставин та у формулюванні обвинувачення зазначено обставини такого залучення. Відсутність в обвинувальному акті посилань на докази, зокрема щодо обставин утворення організованої групи, зумовлена не відсутністю таких доказів, а відсутністю вимоги про їх зазначення в обвинувальному акті відповідно до ст. 291 КПК України;

- щодо тверджень сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_6 про відсутність в обвинувальному акті відомостей про усіх фізичних та юридичних осіб, яким завдано шкоду. Прокурор зазначив, що ТОВ «БІК «Миколаївінвестбуд», ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн», ТОВ «Корпорація Віп Хауз» та інші особи є потерпілими у кримінально-правовому розумінні, однак не набули цього статусу процесуально. Зокрема, листами НАБУ від 24 січня, 07 червня 2022 року та 25 травня 2023 року ТОВ «БІК «Миколаївінвестбуд» і ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» повідомлено про проведення досудового розслідування та роз`яснено право звернутися із заявою про залучення як потерпілого, проте відповідних заяв не надходило. 29 червня 2023 року детективом НАБУ винесено постанову про відмову у визнанні ТОВ «Корпорація Віп Хауз» потерпілим у зв`язку з наявністю підстав вважати, що кримінальним правопорушенням майнової шкоди товариству не завдано. Разом з тим, ТОВ «Кернел-Трейд» є потерпілим у цьому провадженні у зв`язку з поданням заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, а незазначення відомостей про нього у розділі обвинувального акта «Анкетні відомості потерпілого» є технічною помилкою, яка не призвела до порушення прав потерпілого, позаяк представник ТОВ «Кернел-Трейд» бере участь у судових засіданнях як представник цивільного позивача, а склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, з`ясовується судом відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 315 КПК України;

- щодо тверджень сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_6 про недолучення до обвинувального акта цивільних позовів. Прокурор наголосив, що додатки до обвинувального акта, визначені ч. 4 ст. 291 КПК України, не є предметом судового контролю на стадії підготовчого судового засідання, а недолучення цивільного позову не свідчить про невідповідність вимогам закону самого обвинувального акта та може бути усунуте на стадії підготовчого судового засідання. Крім того, детективами НАБУ винесено постанови про відмову у визнанні потерпілими ТОВ «Корпорація Віп Хауз» (29 червня 2023 року) та ТОВ «Газоторгова компанія» (23 червня 2023 року), яким кримінальним правопорушенням майнової шкоди не завдано;

- щодо тверджень сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_6 про наявність недоліків в анкетних відомостях обвинувачених прокурор зазначив, що місце народження обвинуваченого ОСОБА_42 («російська федерація») та місце проживання обвинуваченого ОСОБА_20 в обвинувальному акті зазначені, а незазначення громадянства окремих обвинувачених є формальним недоліком, який не впливає на можливість суду вирішити питання, передбачені ст. 368 КПК України, не обмежує права сторін кримінального провадження та не створює перешкод для розгляду кримінального провадження по суті;

- щодо тверджень сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_6 про одночасне зазначення вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою як кваліфікуючої ознаки складу злочину та як обставини, яка обтяжує покарання, прокурор зазначив, що ОСОБА_6 обвинувачується, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, серед ознак якого, що впливають на його кваліфікацію, «вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою» відсутнє, а тому зазначення цієї обставини як такої, що відповідно до ч. 1 ст. 67 КК України обтяжує покарання, є обґрунтованим;

- сторона захисту обвинуваченого ОСОБА_6 стверджувала, що окреслений обвинувальний акт було складено щодо особи, яка не набула статусу підозрюваного. Разом з тим, 03 березня 2023 року (у межах строку досудового розслідування, визначеного ухвалою слідчого судді ВАКС від 12 січня 2023 року), враховуючи, що ОСОБА_6 є адвокатом, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 , заходи з вручення якого за відповідним дорученням здійснені у той самий день прокурором САП.

З огляду на викладене прокурор наголосив, що у клопотаннях сторони захисту обвинувачених ОСОБА_22 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 не наведено обставин, які б підтверджували невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України, а відтак підстави для повернення обвинувального акта прокурору відсутні.

ІІ. Позиція учасників судового засідання

 

2.1. Учасники кримінального провадження з боку сторони захисту висловили консолідовану позицію, якою підтримали клопотання сторони захисту обвинувачених ОСОБА_22 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 про повернення обвинувального акта прокурору.

Окрім того, колегія суддів акцентує увагу, що розгляд клопотань сторони захисту обвинувачених ОСОБА_22 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 про повернення обвинувального акта прокурору відбувався протягом тривалого часу. Відтак у ході розгляду окреслених клопотань колегія суддів ВАКС з`ясувала позицію всіх представників сторони захисту, що забезпечило можливість колегії суддів постановити окреслене рішення, попри їх відсутність у день постановлення цієї ухвали.

2.2. Представники потерпілого Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області - ОСОБА_27 та цивільного позивача ТОВ «Кернел-Трейд» - ОСОБА_26 заперечували проти задоволення клопотань сторони захисту обвинувачених ОСОБА_22 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 про повернення обвинувального акта прокурору.

2.3. Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотань сторони захисту обвинувачених ОСОБА_22 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 з мотивів, наведених у його письмових запереченнях.

ІІІ. Мотиви суду

 

3.1. Заслухавши думку осіб, які беруть участь у підготовчому судовому засіданні, дослідивши обвинувальний акт з додатками, клопотання та матеріали, надані сторонами кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

3.2. Правове регулювання

 

3.2.1. Колегія суддів наголошує, що підготовче судове засідання, окрім притаманних йому завдань організаційного характеру, спрямованих на з`ясування можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду, виконує роль процесуального фільтра між досудовим провадженням та судовим розглядом з метою перевірки відповідності вимогам закону процесуальних рішень, що надійшли від прокурора, та з`ясування можливості розгляду висунутого особі обвинувачення.

З метою забезпечення цієї функції п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України суду надано право у підготовчому судовому засіданні повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

3.2.2. Водночас колегія суддів зауважує, що процесуальним законом окреслено межі перевірки обвинувального акта - лише його відповідність вимогам кримінального процесуального закону, зокрема, ст. 291 КПК України, і оскільки ч. 4 ст. 291 КПК України заборонено надання суду інших документів до початку судового розгляду, така перевірка здійснюється виключно на підставі самого обвинувального акта шляхом дослідження його змісту.

3.2.3. Частиною 4 ст. 110 КПК України встановлено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України та містити перелік відомостей, визначених ч. 2 цієї статті, зокрема: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як передбачено ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а тому значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення, полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває особі доступ до правосуддя.

3.2.4. Аналіз наведених положень у їх взаємозв`язку свідчить, що на стадії підготовчого судового засідання суд перевіряє обвинувальний акт виключно на предмет його відповідності формальним вимогам ст. 291 КПК України і не вправі оцінювати обґрунтованість висунутого обвинувачення, достатність, належність та допустимість доказів, правильність кваліфікації дій обвинувачених чи повноту досудового розслідування.

Відповідно до висновку ККС ВС, викладеного у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 273/1053/17, кримінальний процесуальний закон не надає суду повноважень до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Суд також не наділений повноваженнями самостійно коригувати позицію сторони обвинувачення чи усувати недоліки формулювання обвинувачення (постанова ККС ВС від 19 вересня 2018 року у справі № 484/2750/15-к).

Крім того, згідно з висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 квітня 2024 року у справі № 753/25892/21, повернення обвинувального акта прокурору не зумовлює відновлення досудового розслідування, а сторона обвинувачення у такому разі не може вчиняти інших дій, окрім тих, які необхідні для приведення обвинувального акта у відповідність до вимог КПК України, що додатково підкреслює спрямованість цього процесуального інструменту на усунення недоліків саме обвинувального акта, а не на ревізію результатів досудового розслідування.

3.2.5. Водночас повернення обвинувального акта прокурору є заходом, який віддаляє розгляд кримінального провадження по суті, а тому може застосовуватися лише у разі виявлення таких недоліків обвинувального акта, які унеможливлюють призначення судового розгляду та не можуть бути усунуті в інший спосіб. Надмірний формалізм при вирішенні цього питання не узгоджувався б із завданнями кримінального провадження, визначеними ст. 2 КПК України, зокрема щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду у розумні строки.

Крім того, практикою ВАКС також сформульовано підхід, за яким підставою для повернення обвинувального акта може слугувати не будь-яка його невідповідність вимогам закону, а лише така, що перешкоджає призначенню судового розгляду (ухвали ВАКС від 19 березня 2024 року у справі № 991/1013/23, від 24 квітня 2024 року у справі № 991/7518/23, від 15 грудня 2025 року у справі № 991/7357/25).

3.3. Оцінка доводів сторони захисту

 

3.3.1. Щодо доводів адвокатів ОСОБА_28 , ОСОБА_19 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та частково адвоката ОСОБА_12 про неконкретність викладу фактичних обставин кримінальних правопорушень, внутрішні суперечності обвинувального акта та невідповідність формулювання обвинувачення викладеним фактичним обставинам і правовій кваліфікації.

Дослідивши зміст обвинувального акта, колегія суддів встановила, що він містить виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, із зазначенням часу, місця, способу та інших обставин їх вчинення тією мірою, якою вони встановлені стороною обвинувачення, правову кваліфікацію кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону і статті (частини статті) КК України, а також формулювання обвинувачення щодо кожного з обвинувачених. Відтак за своєю структурою та змістом обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Окреслений висновок колегії суддів ВАКС узгоджується з правовою позицією ККС ВС, викладеною у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 166/396/20, за якою п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачає три обов`язкові змістовні складники обвинувального акта, зокрема, (1) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, (2) правову кваліфікацію, (3) формулювання обвинувачення, - і всі вони у окресленому обвинувальному акті наявні.

3.3.2. Доводи сторони захисту про неконкретність формулювання обвинувачення, наявність суперечностей між викладом фактичних обставин та формулюванням обвинувачення, відсутність опису конкретних дій обвинувачених, декларативність ознак організованої групи, відсутність зазначення корисливого мотиву тощо за своєю суттю зводяться до незгоди з обсягом та змістом висунутого обвинувачення, а також до оцінки його обґрунтованості та доведеності.

Водночас перевірка обґрунтованості обвинувачення, встановлення фактичних обставин кримінального провадження, оцінка доказів з точки зору їх належності, допустимості та достатності належать до предмета судового розгляду і не можуть здійснюватися судом у підготовчому судовому засіданні, на якому суд позбавлений можливості досліджувати докази з огляду на заборону, встановлену ч. 4 ст. 291 КПК України.

При цьому визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, а також ступеня їх деталізації належить до дискреційних повноважень прокурора (постанови ККС ВС від 21 квітня 2021 року у справі № 295/12923/19 та від 03 липня 2019 року у справі № 273/1053/17), а тому невдоволення сторони захисту повнотою чи ступенем конкретизації такого викладу саме по собі не свідчить про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України.

Крім того, використання стороною обвинувачення формулювань «за не з`ясованих досудовим розслідуванням обставин», «не пізніше» певної дати саме по собі не свідчить про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, позаяк КПК України вимагає викладення фактичних обставин кримінального правопорушення тією мірою, якою вони встановлені, та таких, які сторона обвинувачення вважає встановленими.

3.3.3. Крім того, сторона захисту стверджувала про наявність суперечностей між окремими частинами обвинувального акта (зокрема, щодо ролі ОСОБА_22 у реєстрації в електронній торговій системі ДП «СЕТАМ», щодо змісту пособництва ОСОБА_18 , щодо часових меж та повторності інкримінованих ОСОБА_18 діянь), проте це стосується оцінки узгодженості та переконливості позиції сторони обвинувачення, що також є предметом судового розгляду.

З огляду на викладене колегія суддів не вбачає порушення права обвинувачених на захист, гарантованого ст. 20 КПК України та п. а ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позаяк зміст обвинувального акта дає можливість стороні захисту зрозуміти суть та обсяг висунутого обвинувачення і зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою (постанова ВС України від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16).

Колегія суддів наголошує, що не має можливості та повноважень під час підготовчого судового засідання оцінювати відповідність обставин, викладених у обвинувальному акті, фактичним обставинам з огляду на мету цієї стадії та вичерпний перелік повноважень суду під час її проведення, а тому така оцінка має здійснюватися виключно за результатами судового розгляду на підставі наданих суду доказів.

3.3.4. Щодо доводів сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_9 про нескріплення обвинувального акта печаткою

 

Доводи сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_9 в цій частині колегія суддів оцінює критично, позаяк кримінальний процесуальний закон, зокрема ч. 3 ст. 291 КПК України не містить вимоги при складанні та затвердженні обвинувального акту скріплювати його печаткою.

Ба більше, посилання адвоката ОСОБА_12 на правові позиції щодо реквізитів офіційного документа у контексті примітки до ст. 358 КК України стосуються кримінально-правової характеристики офіційного документа як предмета злочину і не встановлюють додаткових вимог до обвинувального акта як процесуального рішення, а тому відповідні доводи є неприйнятними.

Разом з тим, зі змісту обвинувального акта вбачається, що він підписаний детективом НАБУ ОСОБА_5 та затверджений прокурором САП ОСОБА_43 , що відповідає вимогам КПК України.

3.3.5. Щодо доводів сторони захисту, які пов`язані із недоліками анкетних відомостей обвинувачених

 

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

Досліджений обвинувальний акт містить відомості, які дають можливість беззаперечно ідентифікувати кожного з обвинувачених, що підтверджується, зокрема, здійсненням їх судових викликів та участю обвинувачених у судових засіданнях, на чому слушно акцентував увагу прокурор ОСОБА_5 .

Разом з тим, незазначення громадянства окремих обвинувачених дійсно є недоліком цього обвинувального акта, однак не перешкоджає з`ясуванню суті обвинувачення та визначенню меж судового розгляду, не обмежує права сторін кримінального провадження та може бути усунутий у ході проведення судового провадження, зокрема, шляхом з`ясування відповідних відомостей безпосередньо в обвинувачених.

Натомість, на переконання колегії суддів, повернення обвинувального акта прокурору з наведених підстав було б проявом надмірного формалізму, що не узгоджується із завданнями кримінального провадження, визначеними ст. 2 КПК України.

3.3.6. Щодо доводів сторони захисту, які пов`язані із відсутністю в обвинувальному акті посилань на докази та обґрунтування висновків обвинувачення

 

Оцінюючи доводи сторони захисту в цій частині, колегія суддів виходить з такого.

Перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, визначений ч. 2 ст. 291 КПК України, не передбачає наведення в обвинувальному акті посилань на докази, якими сторона обвинувачення має намір доводити висунуте обвинувачення, чи їх аналізу.

Ба більше, положення ч. 4 ст. 291 КПК України прямо забороняє надання суду до початку судового розгляду інших, крім визначених цією нормою, документів. Відтак відсутність в обвинувальному акті посилань на докази не свідчить про його невідповідність вимогам закону, а доводи сторони захисту в цій частині ґрунтуються на помилковому тлумаченні кримінального процесуального закону.

3.3.7. Щодо доводів сторони захисту про невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 109 КПК України

 

Реєстр матеріалів досудового розслідування є додатком до обвинувального акта (п. 1 ч. 4 ст. 291 КПК України) та самостійним документом, вимоги до якого визначені ст. 109 КПК України.

Пункт 3 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачає можливість повернення прокурору саме обвинувального акта, який не відповідає вимогам цього Кодексу. Наведені стороною захисту зауваження до змісту реєстру (відсутність відомостей про час проведення окремих процесуальних дій, відсутність інформації про передання обвинувального акта для затвердження) не впливають на відповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, не перешкоджають визначенню меж судового розгляду та не порушують прав обвинувачених, а тому не можуть бути підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

3.3.8. Щодо доводів сторони захисту про порушення презумпції невинуватості

 

Оцінюючи доводи сторони захисту в цій частині, колегія суддів виходить з такого.

Використання в обвинувальному акті стверджувальних формулювань щодо дій обвинувачених зумовлене правовою природою цього процесуального документа, в якому прокурор відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України викладає фактичні обставини кримінального правопорушення, які він вважає встановленими, та формулює обвинувачення.

Окреслені твердження відображають процесуальну позицію сторони обвинувачення, яка підлягає перевірці судом за результатами судового розгляду, і не є констатацією винуватості осіб у розумінні ст. 62 КУ та ст. 17 КПК України. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 10 жовтня 2000 року у справі «Дактарас проти Литви» (Daktaras v. Lithuania)) питання про те, чи порушує висловлювання посадової особи принцип презумпції невинуватості, слід вирішувати з урахуванням не лише його змісту, а й контексту, в якому його зроблено. Висловлювання, зроблені у межах процесуального документа (обвинувального акта), який перебуває у розпорядженні суду та учасників кримінального провадження, не можуть розцінюватися як публічне твердження державного органу про винуватість особи до ухвалення обвинувального вироку, а тому порушення презумпції невинуватості колегія суддів не вбачає.

3.3.9. Щодо доводів про незазначення в обвинувальному акті всіх потерпілих та недолучення цивільних позовів

 

Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 2, 3 ст. 55 КПК України).

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 439/397/17, поняття «потерпілий» у матеріальному кримінальному праві та у кримінальному процесі за змістом не є тотожними, а набуття особою процесуального статусу потерпілого пов`язується з її волевиявленням.

Із пояснень прокурора та доданих до заперечень матеріалів вбачається, що (1) ТОВ «БІК «Миколаївінвестбуд» (т. 26, а.с. 19) та ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» (т. 26, а.с. 23) повідомлялися про право звернутися із заявами про залучення їх до провадження як потерпілих, однак таким правом не скористалися, (2) 23 червня 2023 року щодо ТОВ «Газоторгова компанія» та 29 червня 2023 року щодо ТОВ «Корпорація Віп Хауз» детективом НАБУ було винесено постанови про відмову у визнанні потерпілими. За таких обставин незазначення цих юридичних осіб в обвинувальному акті як потерпілих не суперечить вимогам п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Незазначення відомостей про потерпілого ТОВ «Кернел-Трейд» у розділі обвинувального акта «Анкетні відомості потерпілого» за умови, що відомості про це товариство наведені у викладі фактичних обставин та у формулюванні обвинувачення, а його представник обізнаний про судове провадження та бере участь у судових засіданнях, є технічним недоліком, який не порушує прав учасників кримінального провадження та не перешкоджає призначенню судового розгляду. Питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, з`ясовується судом у підготовчому судовому засіданні відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 315 КПК України.

Доводи про недолучення до обвинувального акта окремих цивільних позовів стосуються додатків до обвинувального акта, а не його змісту, а тому не свідчать про невідповідність самого обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України та не перешкоджають призначенню судового розгляду.

Колегія суддів наголошує, що єдиним процесуальним документом, що підлягає оцінці судом під час підготовчого судового засідання є обвинувальний акт, який суд перевіряє на предмет його відповідності вимогам КПК України, а не додані/не додані до нього процесуальні документи, які за своєю суттю не впливають на зміст обвинувального акта як процесуального рішення.

3.3.10. Щодо доводів про одночасне зазначення вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою як кваліфікуючої ознаки та як обставини, яка обтяжує покарання.

 

Оцінюючи доводи сторони захисту в цій частині, колегія суддів виходить з такого.

Зазначення в обвинувальному акті обставин, які обтяжують чи пом`якшують покарання, передбачене п. 6 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Натомість, питання про врахування/неврахування таких обставин при призначенні покарання, у тому числі з огляду на правило ч. 4 ст. 67 КК України про неможливість повторного врахування обставини, передбаченої статтею Особливої частини КК України як ознаки кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, вирішується судом при ухваленні вироку і не належить до предмета перевірки обвинувального акта у підготовчому судовому засіданні.

Крім того, як зазначив прокурор, серед ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, що впливають на його кваліфікацію, вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою відсутнє.

Відтак наведені доводи не свідчать про невідповідність обвинувального акта вимогам закону.

3.3.11. Щодо доводів про те, що обвинувальний акт складено щодо особи, яка не набула статусу підозрюваного

 

Колегія суддів наголошує, що додержання чи недодержання порядку вручення повідомлення про підозру має визначені КПК України процесуальні наслідки, втім вони перебувають поза межами оцінки відповідності обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону та не можуть бути підставою для його повернення прокурору.

Посилання сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_6 на ненабуття останнім статусу обвинуваченого з огляду на ненабуття статусу підозрюваного спростовується положеннями ч. 2 ст. 42 КПК України, відповідно до якої обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України. Отже кримінальний процесуальний закон пов`язує факт набуття особою статусу обвинуваченого з фактом передання обвинувального акта до суду.

Крім того, колегія суддів акцентує увагу, що 04 червня 2026 року судом було розглянуто клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження, де детально проаналізовано та надано оцінку кожній тезі сторони захисту, зокрема, сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_6 щодо набуття останнім статусу підозрюваного (ухвала ВАКС від 04 червня 2026 року у справі 991/3949/25). Відтак, колегія суддів не вважає за необхідне повторно оцінювати однотипні доводи сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_6 , які вона використовує у ході розгляду різних питань у межах окресленого підготовчого судового засідання, ба більше, ці доводи не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

3.4. З огляду на викладене, а також враховуючи, що будь-яких інших тверджень, які б свідчили про невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону, стороною захисту не надано, суд уважає обвинувальний акт таким, що відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а отже, у задоволенні клопотань захисника обвинуваченого ОСОБА_22 - адвоката ОСОБА_28 , захисника обвинуваченої ОСОБА_18 - адвоката ОСОБА_19 , захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_12 , захисників обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта прокурору має бути відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 369, 372, 376 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

 

У задоволенні клопотань захисника обвинуваченого ОСОБА_22 - адвоката ОСОБА_28 , захисника обвинуваченої ОСОБА_18 - адвоката ОСОБА_19 , захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_12 , захисників обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

 

 

 

Головуючий суддя ОСОБА_1 

 

Судді ОСОБА_2 

 

ОСОБА_3