17/08/2026
Справа № 991/1566/22
Провадження № 11-кп/991/154/26
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
про повернення апеляційної скарги
17 серпня 2026 року м. Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , перевіривши апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах Акціонерного товариства «Українська залізниця» на вирок Вищого антикорупційного суду від 23 червня 2026 року щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 42018000000003130 від 18 грудня 2018 року,
В С Т А Н О В И В:
Вироком Вищого антикорупційного суду від 23 червня 2026 року:
- ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 визнано невинуватими у пред`явленому їм обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, та виправдано їх на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю наявності в їхніх діях складу цього кримінального правопорушення;
- залишено без розгляду цивільний позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі АТ «Укрзалізниця») до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення;
- затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 28 жовтня 2024 року між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі САП) ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_3 , із урахуванням доповнення до угоди про визнання винуватості від 23 січня 2025 року та 28 травня 2026 року, у кримінальному провадженні № 42018000000003130 від 18 грудня 2018 року; ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України; призначено йому покарання чотири роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на три роки та зі штрафом в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн; на підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік; згідно зі ст. 76 КК України покладено обов`язок;
- затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 28 жовтня 2024 року між прокурором САП ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_4 , із урахуванням доповнення до угоди про визнання винуватості від 23 січня 2025 року та 28 травня 2026 року, у кримінальному провадженні № 42018000000003130 від 18 грудня 2018 року; ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України; призначено йому покарання три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на три роки та зі штрафом в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн; на підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік; згідно зі ст. 76 КК України покладено обов`язки;
- затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 28 жовтня 2024 року між прокурором САП ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_5 , із урахуванням доповнення до угоди про визнання винуватості від 23 січня 2025 року та 28 травня 2026 року, у кримінальному провадженні № 42018000000003130 від 18 грудня 2018 року; ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України.; призначено йому покарання три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на три роки та зі штрафом в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн; на підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік; згідно зі ст. 76 КК України покладено обов`язок;
- затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 28 жовтня 2024 року між прокурором САП ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_6 із урахуванням доповнення до угоди про визнання винуватості від 23 січня 2025 року та 28 травня 2026 року, у кримінальному провадженні № 42018000000003130 від 18 грудня 2018 року; ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 364 КК України; призначено йому покарання три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на три роки та зі штрафом в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн; на підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік; згідно зі ст. 76 КК України покладено обов`язки;
- затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 28 жовтня 2024 року між прокурором САП ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_7 , із урахуванням доповнення до угоди про визнання винуватості від 23 січня 2025 року та 28 травня 2026 року, у кримінальному провадженні № 42018000000003130 від 18 грудня 2018 року; ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України; призначено йому покарання три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на три роки та зі штрафом в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн; на підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік; згідно зі ст. 76 КК України покладено обов`язки;
- згідно із затвердженими угодами обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зобов`язалися вжити заходи зі сторони ТОВ «Вітес» щодо зарахування зустрічних вимог та припинення зобов`язання АТ «Укрзалізниця» перед ТОВ «Вітес» на загальну суму 10 716 550 грн за договором від 26 листопада 2018 року № ПЗ/ДН-6-1841;
- також вирішено питання щодо початку обчислення іспитового строку, скасування накладених арештів, долі речових доказів, коштів, внесених у якості застави, та процесуальних витрат.
Не погодившись із вироком, представник ОСОБА_2 в інтересах АТ «Укрзалізниця» подав до суду апеляційну скаргу.
Ухвалою від 31 липня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам ст. 396 КПК України та надано представнику ОСОБА_2 строк для усунення недоліків 10 днів із дня отримання копії ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу.
Також представнику було роз`яснено, що у разі неусунення в установлений строк недоліків апеляційної скарги, залишеної без руху, така скарга повертається особі, яка її подала.
13 серпня 2026 року до суду від представника ОСОБА_2 надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого долучено апеляційну скаргу у новій редакції з додатками.
Перевіривши таку апеляційну скаргу, приходжу до висновку про необхідність її повернення з огляду на наступне.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 396 КПК України встановлено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Частиною 1 ст. 393 КПК України визначено коло суб`єктів, які мають право подати апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції. Зокрема, до них належать: потерпілий або його законний представник чи представник у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції; цивільний позивач, його представник або законний представник у частині, що стосується вирішення цивільного позову; інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.
Водночас, у ч. 4 ст. 394 КПК України законодавцем врегульовано особливості апеляційного оскарження саме вироку суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості. Так, зазначене судове рішення може бути оскаржене: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
За висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду умовою для відкриття апеляційного провадження за скаргою на вирок на підставі угоди, що подана іншою особою, ніж зазначені у ст. 394 КПК України, є відображення у вироку даних, які прямо вказують на таку особу, чи обставин, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з упевненістю її ідентифікувати, а зміст судового рішення стосується прав, свобод та інтересів скаржника (постанова від 18 травня 2020 року в справі № 639/2837/19).
Однак у апеляційній скарзі, поданій на виконання вимог ухвали від 31 липня 2026 року, не наведено належного обґрунтування того, яким чином вирок, постановлений на підставі угод про визнання винуватості, безпосередньо вирішує питання про права, свободи чи законні інтереси АТ «Укрзалізниця».
Згідно з матеріалами кримінального провадження АТ «Укрзалізниця» мала статус потерпілого за (первісним) обвинувальним актом за раніше пред`явленим обвинуваченням (ч. 5 ст. 191 КК України). Але в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням (за ч. 2 ст. 364 КК України) відсутній потерпілий. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України, є злочином із матеріальним складом, тобто вважається закінченим із моменту настання тяжких наслідків. Правова кваліфікація дій обвинувачених за ч. 2 ст. 364 КК України здійснена із застосуванням ч. 3 ст. 15 КК України, тобто являє собою незакінчений замах на вчинення кримінального правопорушення. Відповідно до пред`явленого ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 обвинувачення не завдано шкоди державним чи суспільним інтересам.
Окрім цього, дослідження та оцінка висновку експерта від 17 лютого 2020 року № 552 за результатами проведення судової економічної експертизи, а також вирішення долі цивільного позову AT «Укрзалізниця» про стягнення солідарно з обвинувачених матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 10 427 316 грн, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, були здійснені судом першої інстанції у межах розгляду (первісного) обвинувачення, пред`явленого за ч. 5 ст. 191 КК України.
Таким чином, твердження ОСОБА_2 про порушення вироком на підставі угод про визнання винуватості за ч. 2 ст. 364 КК України прав AT «Укрзалізниця» у зв`язку з відсутністю у його тексті положень про відшкодування збитків AT «Укрзалізниця», якому, на переконання представника, було завдано шкоди кримінальним правопорушенням, слід відхилити.
У кримінальному провадженні, у якому бере участь потерпілий або потерпілі, укладення угоди про визнання винуватості не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення угоди (постанова Касаційного кримінального суду від 07 квітня 2020 року у справі № 761/13021/19, провадження № 51-409 км 20).
АТ «Укрзалізниця» у кримінальному провадженні за обвинувачення за ч. 2 ст. 364 КК України не брала участі в статусі потерпілого. Тому неспроможними є покликання ОСОБА_2 на порушення прав та інтересів товариства у зв`язку із затвердженням судом першої інстанції угод про визнання винуватості попри заперечення АТ «Укрзалізниця».
Відповідно до затверджених угод обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зобов`язалися вжити заходи зі сторони ТОВ «Вітес» щодо зарахування зустрічних вимог та припинення зобов`язання АТ «Укрзалізниця» перед ТОВ «Вітес» на загальну суму 10 716 550 грн за договором від 26 листопада 2018 року № ПЗ/ДН-6-1841.
Тобто, обов`язок щодо вжиття відповідних заходів зі сторони ТОВ «Вітес» покладено саме на обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як узяте ними на себе зобов`язання в межах укладених угод. Водночас, це зобов`язання не покладає жодних обов`язків на АТ «Укрзалізниця», не визначає його учасником відповідних домовленостей та не змінює змісту чи обсягу його прав та обов`язків.
Також слід зазначити, що сума зарахування зустрічних вимог (10 716 550 грн) перевищує суму заявленого АТ «Укрзалізниця» позову (10 427 316 грн).
Окрім цього, питання щодо недійсності договору № ПЗ/ДН-6-1841/НЮ від 26 листопада 2018 року та правових наслідків його недійсності саме по собі не є предметом зобов`язань, взятих обвинуваченими за угодами, а тому посилання на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 липня 2020 року у справі № 910/16280/18 не спростовує висновків суду першої інстанції щодо змісту та обсягу погоджених і затверджених сторонами угод.
Підсумовуючи вищенаведене, вважаю, що ОСОБА_2 не навів у своїй апеляційній скарзі у новій редакції належного обґрунтування того, яким чином вирок, постановлений на підставі угод про визнання винуватості, безпосередньо вирішує питання про права, свободи чи законні інтереси АТ «Укрзалізниця». А тому, відсутні підстави для відкриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на вирок у частині затвердження угод про визнання винуватості.
Як вбачається з прохальної частини апеляційної скарги у новій редакції, представник АТ «Укрзалізниця» просить скасувати вирок повністю (як у частині виправдування ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , так і затвердження укладених із ними прокурором угод) та направити кримінальне провадження № 42018000000003130 від 18 грудня 2018 року до суду першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку.
Положеннями ст. 407 КПК України визначено повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги.
Зокрема, у ч. 1 цієї процесуальної норми вказано, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити вирок або ухвалу без змін; змінити вирок або ухвалу; скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок; скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу; скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження; скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Водночас, у ч. 2 зазначено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду на підставі угоди суд апеляційної інстанції, крім рішень, передбачених пунктами 1-5 частини першої цієї статті, має право скасувати вирок і направити кримінальне провадження: до суду першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку, якщо угода була укладена під час судового провадження; до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була укладена під час досудового розслідування.
Таким чином, законодавцем чітко розмежовані повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на вирок суду першої інстанції, ухвалений у загальному порядку, та на вирок суду на підставі угоди.
Відтак, оскільки представник АТ «Укрзалізниця» не навів належного обґрунтування того, яким чином вирок у частині затверджених угод про визнання винуватості безпосередньо вирішує питання про права, свободи чи законні інтереси АТ «Укрзалізниця», наявні підстави вважати, що сформульована ним прохальна частина апеляційної скарги суперечить приписам ч. 1 ст. 407 КПК України, а також не узгоджується з доводами апеляційної скарги про невідповідність вироку щодо виправдання обвинувачених за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю наявності в їхніх діях складу цього кримінального правопорушення, вимогам ст. 370 КПК України.
Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України визначено, що апеляційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.
Відтак, оскільки представник фактично не усунув визначені ухвалою від 31 липня 2026 року недоліки апеляційної скарги, залишеної без руху, то його апеляційна скарга підлягає поверненню за правилами п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України особі, яка її подала.
При цьому слід зазначити, що згідно із ч. 7 ст. 399 КПК України залишення апеляційної скарги без руху або її повернення не позбавляють права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на апеляційне оскарження.
Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах Акціонерного товариства «Українська залізниця» на вирок Вищого антикорупційного суду від 23 червня 2026 року щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців.
Суддя: ОСОБА_1