Справа № 991/4059/26

Провадження 1-кп/991/53/26

У Х В А Л А 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м.Київ 

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 , 

захисника ОСОБА_8 , 

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання захисника про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 42025000000000272 від 02 квітня 2025 року за обвинуваченням 

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Мелітополі Запорізької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України,

установив:

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває зазначений обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42025000000000272 від 02 квітня 2025 року.

Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року у цьому кримінальному провадженні призначене відкрите підготовче судове засідання (т. 1 а.с. 31).

13 травня 2026 року захисник ОСОБА_8 подав до суду клопотання про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 42025000000000272 від 02 квітня 2025 року (т. 1 а.с. 136-165).

В обґрунтування клопотання захисник зазначив, що зміст обвинувального акта не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України та порушує принцип презумпції невинуватості стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , гарантованого ст. 62 Конституції України та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому, обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.

Так, відповідно до змісту обвинувального акта ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, тобто легалізації набутого обманом майна ТОВ «Агрохімічна компанія Бастіон» шляхом придбання через підконтрольну особу двох транспортних засобів: «BMW F95 XSM» та «Mercedes- AMG G 63» на загальну суму 9 192 550,24 грн. 

Прокурор, пред`являючи обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні цього кримінального правопорушення, зазначив в обвинувальному акті про вчинення ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення - заволодіння злочинним шляхом, тобто шляхом обману, майном ТОВ «Агрохімічна компанія Бастіон», що є предикатом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України. Однак обвинувальний вирок суду про визнання винуватим ОСОБА_7 у заволодінні злочинним шляхом, тобто шляхом обману, майном ТОВ «Агрохімічна компанія Бастіон», який би набрав законної сили, наразі відсутній.

Разом з тим суд, здійснюючи розгляд справи за ст. 209 КК України, не уповноважений встановлювати наявність складу злочину щодо самого факту одержання майна злочинним шляхом, оскільки це є виходом суду за межі висунутого обвинувачення та погіршує становище особи відповідно до вимог ст. 337 КПК України. Тобто, зазначене прямо суперечить положенням ст. 62 Конституції України.

Посилаючись на ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Аллен проти Об`єднаного Королівства», ст. 3, 8, 28, 55, 58, 62, пункт 22 частини першої статті 92 рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2022 року № 3-р(II)/2022 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_9 щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, захисник зазначив, що ОСОБА_7 є невинуватим у вчиненні злочину щодо заволодіння злочинним шляхом, тобто шляхом обману, майном ТОВ «Агрохімічна компанія Бастіон», доки це не буде доведено у встановленому КПК України порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Так, у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває інше кримінальне провадження - справа № 757/54144/25-к, у межах якої ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а саме у заволодінні шляхом обману майном ТОВ «Агрохімічна компанія Бастіон». Саме це кримінальне правопорушення органом досудового розслідування визначено як предикатний злочин щодо інкримінованої легалізації майна. 

Тому, на переконання захисника, розгляд Вищим антикорупційним судом обвинувального акта щодо ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, є неможливим до прийняття рішення Шевченківським районним судом міста Києва про винуватість ОСОБА_7 у вчинені предикативного злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, яке б набрало законної сили.

У той же час, у разі розгляду судом обвинувального акта з обвинуваченням лише у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, це матиме наслідком існування двох паралельних самостійних кримінальних процесів щодо предикатного злочину, а сторона захисту фактично змушена буде одночасно спростовувати одні й ті самі обставини у двох різних судах, які можуть досліджувати однакові докази, встановлювати однакові фактичні обставини, у той же час, надаючи різну оцінку одним і тим самим подіям.

Тобто, зазначене може мати наслідком прийняття взаємовиключних висновків та рішень, що порушує принцип правової визначеності та єдності судової практики (забезпечення якої є завданням Верховного Суду), а також прямо суперечить положенням ст. 61 Конституції України та ст. 19 КПК України, які передбачають заборону двічі притягувати до кримінальної відповідальності, пункту 1, 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

17 червня 2026 року у судовому засіданні захисник ОСОБА_8 подав доповнення до клопотання про повернення обвинувального акта (т. 2 а.с. 143-145), які обґрунтував тим, що відповідно до ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Прізвище, ім?я та по батькові слідчого та прокурора мають бути зазначені в обвинувальному акті відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 291 КПК України. Натомість в обвинувальному акті зазначено лише ім?я та прізвище детектива, який склав обвинувальний акт, без зазначення по батькові.

Також захисник зазначив, що обвинувальний акт за своєю суттю є процесуальним документом, який визначає межі судового розгляду. Саме такою роллю обвинувального акта для судового розгляду обумовлені вимоги п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, відповідно до якого обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

У викладі фактичних обставин кримінального правопорушення детектив наводить положення Конституції України, законів України «Про статус народного депутата України», «Про вибори народних депутатів України», посилається на результати виборів народних депутатів України в одномандатному виборчому окрузі № 76 та складання ОСОБА_7 присяги народного депутата України 29 серпня 2019 року.

Однак, стороні захисту незрозуміло, чи вважає сторона обвинувачення таким, що підлягає доказуванню у даному кримінальному провадженні, наявність у ОСОБА_7 статусу народного депутата України як спеціального суб`єкта кримінального правопорушення. Оскільки як предикат - злочин, передбачений ст. 190 КК України, так і злочин, передбачений ст. 209 КК України, у даному кримінальному провадженні передбачають лише загальний суб`єкт кримінального правопорушення, а статус ОСОБА_7 як народного депутата України має суто процесуальне значення, з огляду на положення ст. 480 КПК України.

Також в обвинувальному акті не зазначено закон про кримінальну відповідальність, під який, на їхню думку, підпадає предикатне діяння.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_8 , з думкою якого погодився обвинувачений ОСОБА_7 , підтримав подане клопотання з доповненнями та просив задовольнити. Додатково обвинувачений ОСОБА_7 звернув увагу, що в обвинувальному акті стороною обвинувачення не розкрито належним чином в чому ж полягає «заволодіння майном злочинним шляхом».

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні 17 червня 2026 року просив відмовити у задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акта з доповненнями до нього. В обґрунтування заперечень зазначив, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки у ньому стороною обвинувачення зазначені всі необхідні відомості. При тому доводи сторони захисту зводяться лише до незгоди з викладом формулювання обвинувачення, разом з тим доведеність обвинувачення встановлюється за результатом судового розгляду. А питання щодо можливості окремого розгляду обвинувального акта за ч. 2 ст. 209 КПК України було вирішено апеляційною інстанцією.

Прокурор ОСОБА_6 підтримав позицію прокурора ОСОБА_5 , також вважав, що відсутні підстави для повернення обвинувального акта прокурору.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання захисника належить відмовити з таких підстав. 

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором.

Перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, визначено у ч. 2 ст. 291 КПК України, до яких належать: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження. 

Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (ч. 3 ст. 291 КПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта, зокрема додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного.

Тобто, повернення обвинувального акта є правом, а не обов`язком суду, тому підставою для повернення обвинувального акта не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а лише та, яка перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити, чи створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність обвинувального акта вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Встановлено, що 28 квітня 2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування, розпискою підозрюваного про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування (т. 1 а.с. 1-26).

Дослідивши зміст обвинувального акта, суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення дотрималася вимог кримінального процесуального закону при його складанні.

Так, поданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки містить відомості, які передбачені п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний детективом та прокурором, який його затвердив, і до нього додано, передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.

Посилання захисника на незазначення детективом в обвинувальному акті свого прізвища імені та по батькові жодним чином не впливає та права обвинуваченого. Судом враховується, що на стадії досудового розслідування при виконанні вимог ст. 290 КПК України стороні захисту мала бути відкрита постанова про визначення групи слідчих, які уповноважені були здійснювати досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, а отже як обвинуваченому так і його захиснику має бути відоме повне ім'я детективів.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника про те, що обвинувальний акт не містить певних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, а саме, що стосується деталізації способу вчинення предикатного злочину, передбаченого ст. 190 КК України, що зумовлює його повернення прокурору, є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

В обвинувальному акті зазначається, серед іншого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України). 

Згідно із ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Дослідивши зміст обвинувального акта, судом встановлено, що він містить формулювання обвинувачення щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні. Наявний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та зазначена правова кваліфікація діяння обвинуваченого, а саме за ч. 2 ст. 209 КК України.

Суд звертає увагу, що у межах кримінального провадження № 42025000000000272 від 02 квітня 2025 року ОСОБА_7 висунуто обвинувачення лише щодо вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, а тому як встановленню, так і перевірці, відповідно до вимог ст. 91 КПК України, підлягатимуть лише обставини щодо можливого вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України.

Також колегія суддів звертає увагу, що жодна норма Кримінального процесуального кодексу України не містить імперативної вимоги щодо необхідності розгляду злочину, передбаченого ст. 209 КК України, разом з іншим злочином, який є предикатом для легалізації майна.

Отже, з огляду на зазначені обставини, суд вважає викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення з формулюванням обвинувачення достатніми для повного розуміння обвинуваченим суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для здійснення захисту.

У той же час визначення ступеня деталізації опису обставин вчинення злочину та їх правова кваліфікація належить до дискреційних повноважень прокурора, а тому ці обставини викладаються в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за необхідне прокурор. Адже виключно прокурор уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Разом з тим кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, правову кваліфікацію вчиненого діяння, зобов`язувати його змінювати ці обставини.

Така позиція релевантна правовій позиції Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

До того ж, питання узгодженості викладення в обвинувальному акті фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та правовою кваліфікацією кримінального правопорушення не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні. Доводи, викладені захисником у клопотанні з доповненнями, можуть бути перевірені лише на стадії судового розгляду, після дослідження всіх доказів.

Тому колегія суддів не вбачає підстав для повернення обвинувального акта з цих мотивів.

Стороною захисту наведено також інші доводи, які не потребують здійснення колегією суддів детального аналізу, оскільки, з урахуванням встановлених обставин та вимог кримінального процесуального закону, вони не мають вирішального значення при вирішенні питання про повернення обвинувального акта прокурору.

При цьому суд керується усталеною практикою Європейського суду з прав людини, згідно якої стаття 6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30) . При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, §29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, §58).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зауваження сторони захисту щодо змісту обвинувального акта у кримінальному провадженні № 42025000000000272 від 02 квітня 2025 року, зазначені у клопотанні з доповненнями, не свідчать про наявність підстав для його повернення прокурору та не перешкоджають призначенню судового розгляду у цьому кримінальному провадженні, тому у задоволенні клопотання належить відмовити.

Керуючись ст. 2, 7, 291, 314-316, 369, 372, 376 КПК України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 42025000000000272 від 02 квітня 2025 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1 

Судді ОСОБА_2 

ОСОБА_3