Справа № 991/10061/26

Провадження № 1-кс/991/10077/26

УХВАЛА

про зміну запобіжного заходу

12 серпня 2026 рокумісто Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора  ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання підозрюваного  ОСОБА_4 про зміну йому запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 52024000000000122.

(1)Короткий виклад змісту поданого клопотання

06.08.2026 до суду надійшло зазначене клопотання. З його змісту вбачається, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) від 24.06.2026 у справі № 991/8429/26 (провадження № 1-кс/991/8445/26) до підозрюваного  ОСОБА_4  застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20.08.2026 із визначенням застави у розмірі 3 000 000 грн, з покладенням таких обов`язків: прибувати за кожним викликом; не відлучатися з населеного пункту, у якому той проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти про зміну місця проживання та місця роботи; носити електронний засіб контролю; здати документи для виїзду за кордон; утримуватися від спілкування зі свідками.

Заставу внесено 25.06.2026, і того ж самого дня останнього звільнено з ДУ «Київський слідчий ізолятор». Отже, фактичне тримання під вартою тривало одну добу.

Станом на день звернення із цим клопотанням підозрюваний перебуваю на волі понад сорок днів і за весь цей час не допустив жодного порушення покладених обов`язків.

Окрім того, він зазначив про існування нових обставин, які виникли після 24.06.2026 і не могли бути предметом оцінки слідчого судді під час постановлення попередньої ухвали.

Підозрюваний також вказав, що Конституційний Суд України у Рішенні від 21.07.2026 № 9-р(ІІ)/2026 розглянув конституційні межі визначення застави понад стандартні межі статті 182 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Суд виходив із принципу: особиста свобода є природним станом людини, а її обмеження - винятком, що допускається лише за юридичних і фактичних підстав, установлених і перевірених судом. Конституційний Суд наголосив, що застава не є покаранням, «викупом» чи компенсацією шкоди. Вона має бути відчутною, проте не такою, що фактично заперечує альтернативність запобіжного заходу; суд зобов`язаний індивідуально оцінити майновий стан особи і реальну можливість внесення визначеної суми.

У Рішенні від 15.07.2026 № 7-р(ІІ)/2026 Конституційний Суд підкреслив, що питання, які стосуються свободи і запобіжного заходу, мають бути доступними для прямого та результативного судового контролю.

У Рішенні від 01.04.2026 № 3-р(ІІ)/2026 Конституційний Суд наголосив на неприпустимості автоматичного продовження обмежень без доказів актуальності підстав, на яких вони ґрунтувалися первісно.

Ці позиції, на переконання підозрюваного, мають безпосереднє значення після фактичного внесення 3 000 000 грн: сам факт мобілізації коштів не доводить, що така сума є необхідною і пропорційною на майбутнє.

Підозрюваний у своєму клопотанні вказав, що станом на 24.06.2026 слідчий суддя оцінював ризики прогностично. Зараз ці прогнози можна перевірити фактами: за понад сорок днів на волі він не допустив жодної неявки, не змінював місця проживання, не вчиняв жодних дій, які могли б бути розцінені як перешкоджання провадженню. Окрім того, документи для виїзду за кордон здано. Отже, фізична можливість виїзду за межі України усунута повністю, а не гіпотетично. Також останній зважав, що електронний засіб контролю, застосовано за його власною заявою.

Окрім цього, він дотримався встановленої процедури при виїзді за межі міста. 08.07.2026 підозрюваний звернувся до детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) із клопотанням про надання дозволу на тимчасове відлучення за межі м. Києва. Так, запитуваний дозвіл було надано, після чого, підозрюваний повернувся у встановлений строк, що, на його переконання, є практичним підтвердженням того, що він виконую обмеження добросовісно і не використовую жодної можливості для ухилення.

Водночас він зважав, що виявлено медичні наслідки носіння електронного засобу контролю. Консультативним висновком лікаря-дерматолога ПП «Клініка Медіком» від 30.07.2026 йому встановлено діагноз за МКХ-10 L30.8 - інший уточнений дерматит, посттравматична екзема шкіри лівої гомілки. Лікарем надано, зокрема, такі рекомендації: обмежити тривалий контакт уражених ділянок шкіри гомілки з водою і косметикою, не травмувати уражені ділянки, уникати тертя, уникати фізичних навантажень; призначено медикаментозне лікування і повторний огляд через чотирнадцять днів. 

Тож, рекомендації «не травмувати», «уникати тертя» і «обмежити тривалий контакт» об`єктивно несумісні з цілодобовим носінням пристрою на ураженій ділянці, а призначене місцеве лікування не може бути виконане, поки пристрій залишається на тілі. 

Також підозрюваний вказав, що довідкою Адвокатського об`єднання «ЛІБЕРТІ» від 04.08.2026 підтверджено, що об`єднання надає правничу допомогу клієнтам по всій території України, а він як адвокат об`єднання бере участь у судових засіданнях, представляє інтереси клієнтів у судах, правоохоронних органах і органах державної влади та виконує професійні обов`язки, що потребують особистої присутності та вільного пересування територією України.

У довідці прямо зазначено, що обмеження пересування фактично обмежує здійснення адвокатської діяльності, унеможливлює належне виконання договірних зобов`язань перед клієнтами і негативно впливає на забезпечення їхнього права на професійну правничу допомогу.

Крім того, він зважав, що на його утриманні перебуває дитина з інвалідністю - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Програмою на 2026-2028 роки передбачено відповідні реабілітаційні заходи. Дату контролю за виконанням програми визначено на 08.05.2028. Отже, існує потреба у систематичних поїздках дитини до закладів, розташованих в інших регіонах.

Також підозрюваний вказав, що з 2024 року навчається у докторантурі, викладає в Інституті інтелектуальної власності та права, є членом комітету кримінального права та процесу Національної асоціації адвокатів України.

До того ж, він не має судимостей. Ці обставини в ухвалі від 24.06.2026 оцінки не отримали. 

На його переконання, ризик переховування спростований не заявами, а фактами: обидва паспорти для виїзду за кордон здано; за понад сорок днів на волі жодної неявки не допущено; єдиний виїзд за межі м. Києва здійснено на підставі письмового дозволу детектива і в межах наданого строку. Крім цього, у серпні 2025 року, перебуваючи за кордоном і знаючи про розслідування, він на виклик детектива повернувся до України і у вересні 2025 року прибув на допит, а 22.06.2026 був затриманий вранці на власному робочому місці.

Підозрюваний також зазначив, що розслідування триває з 18.03.2024, обшуки проведено у червні 2024 року, переважна більшість доказів уже перебуває в розпорядженні органу досудового розслідування. Отож, об`єктивної можливості впливати на вже вилучені матеріали він не має.

Щодо ризику впливу на учасників провадження той зазначив, що не обіймаю посади в органах прокуратури з листопада 2024 року. За весь час провадження не подано жодної заяви свідка про тиск, погрози або схиляння до надання неправдивих показань. Із плином часу і з накопиченням доказів актуальність ризиків об`єктивно зменшується, а отже, і суворість запобіжного заходу має зменшуватися відповідно.

Окрім того, підозрюваний у своєму клопотанні вказав, що визначена йому застава у розмірі 3 000 000 грн становить приблизно 901 прожитковий мінімум, тобто більш ніж утричі перевищує верхню межу. Сам факт того, що кошти було зібрано і внесено, не доводить ані їх вільної доступності, ані відсутності надмірного тягаря. 

Отож, зважаючи на викладене, підозрюваний ОСОБА_8 просив змінити запобіжний захід, застосований ухвалою слідчого судді ВАКС від 24.06.2026 у справі № 991/8429/26, на особисте зобов`язання. Крім того, альтернативно просив зменшити розмір застави до суми в межах, установлених пунктом 3 частини п`ятої статті 182 КПК України, тобто не більше 998 400 грн, і вирішити питання про повернення заставодавцю різниці між внесеною та визначеною сумами. 

Також, той просив скасувати обов`язок носити електронний засіб контролю, у зв`язку з наявністю медичних протипоказань, підтверджених консультативним висновком лікаря-дерматолога від 30.07.2026, та скасувати обов`язок не відлучатися з населеного пункту, у якому він проживаю, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залишивши чинним обов`язок не залишати території України.

(2)Позиції учасників, висловлені в судовому засіданні

Підозрюваний ОСОБА_8 і його захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтримали заявлене клопотання, з підстав, визначених у ньому. 

Зі свого боку прокурор ОСОБА_11 заперечував проти задоволення заявленого клопотання. Вказав, що до підозрюваного було застосовано найтяжчий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатньо для запобігання встановленим ризикам. Окрім того, при визначенні розміру застави було враховано усі надані сторонами відомості, однак нові обставини с того моменту не виникли. Також, на переконання обвинувачення, усі визначені ризики продовжують існувати.

На думку прокурора, покладені на підозрюваного обов`язки, також не підлягають зміні, а доводи, висловленні стороною захисту, є необґрунтованими.

(3)Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при розгляді клопотання

За результатами дослідження матеріалів клопотання та з урахуванням думки учасників кримінального провадження, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Частиною 1 статті 201 КПК передбачено право підозрюваного, до якого застосовано запобіжний захід, його захисника звернутися до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу.

Закон забороняє звернення із таким клопотанням раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею (ч. 5 ст. 201 КПК).

Відповідно до ч. 4 ст. 201 КПК клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК запобіжними заходами є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК).

Крім цього, у ст. 178 КПК визначений перелік обставин, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З аналізу вказаних норм процесуального закону можна констатувати, що сторона захисту наділена правом звернутися до слідчого судді із клопотанням про зміну запобіжного заходу у випадку виникнення нових обставин, які свідчать про зміну обставин підозри, зміну або зменшення встановлених ризиків, які впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

При вирішенні такого клопотання слідчий суддя повинен зважати на норми закону, що визначають процедуру застосування запобіжного заходу. Однак окреслення питань у цьому випадку відбувається із врахуванням принципів диспозитивності (ст. 26 КПК), а також обов`язковості судових рішень (ст. 21 КПК).

Так, для вирішення питань, що поставлені у клопотанні підозрюваного, слідчому судді необхідно встановити:

1) чи виконано ним загальні вимоги закону, що стосуються порядку подання та змісту клопотання про зміну запобіжного заходу;

2) чи наявна обґрунтована підозра вчинення підозрюваним кримінального правопорушення;

3) чи наявні ризики, визначені ст. 177 КПК;

4) чи є можливим зменшення розміру застави або зміни запобіжного заходу на особисте зобов`язання;

5) чи підлягають покладені на підозрюваного обов`язки зміні?

У процесі вирішення вказаних питань, слідчий суддя дійшов таких висновків щодо кожного з них.

(3.1) Підозрюваний виконав загальні вимоги закону, що стосуються порядку подання та змісту клопотання про зміну запобіжного заходу

Слідчий суддя встановив, що ухвалою слідчого судді від 24.06.2026 до підозрюваного  ОСОБА_4  застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави у розмірі 3 000 000 грн, з покладенням відповідних обов`язків.

Із клопотанням про зміну запобіжного заходу він звернувся 06.08.2026, тобто більше ніж через 30 днів з часу постановлення ухвали про застосування строку дії запобіжного заходу. 

(3.2) Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_12 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 КК України та ч. 2 ст. 209 КК України

Оцінку обґрунтованості підозри вже було надано у рішенні слідчого судді, яким до підозрюваного застосовано запобіжний захід.

У слідчого судді під час вирішення питання про зміну запобіжного заходу немає підстав відходити від таких висновків. Зокрема, ані прокурором, ані підозрюваним чи його захисниками певних нових обставин, неврахованих слідчим суддею під час застосування запобіжного заходу, не наведено.

(3.3) Щодо наявності ризиків, визначених ст. 177 КПК

Запобіжні заходи застосовуються з метою досягнення дієвості кримінального провадження. Їх дія носить превентивний (попереджувальний) характер реалізації особами дій, направлених на перешкоджання здійсненню правосуддя у справі.

Стаття 177 КПК визначає перелік ризиків, задля запобігання реалізації яких застосовується запобіжний захід. При цьому, ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених частиною першою цієї ж статті, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що особа обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак слідчому судді необхідно встановити, чи має наразі підозрюваний об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 24.06.2026 до підозрюваного застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із альтернативою внесення застави, та покладенням відповідних обов`язків.

Застосовуючи такий запобіжний захід, слідчий суддя дійшов висновку про існування трьох ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, а саме: переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.

Оцінюючи доводи сторони захисту про відсутність установлених ризиків, слідчий суддя зважає на таке.

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.

Отож, ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.

Перевіряючи актуальність згаданих ризиків, слідчий суддя вважає, що захистом будь-яким чином не обґрунтовано та не доведено їх відсутність.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому провадженні, слідчий суддя доходить таких висновків.

КПК встановлює відповідну процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

Отож, такий ризик як вплив на учасників, зокрема, й на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Під час досудового розслідування, підозрюваному очевидно стали відомі матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, а тому, останньому відомо як їх дані, так і зміст наданих ними свідчень, що дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу на свідків.

Окрім того, зважаючи на те, що він ймовірно вчинив злочин у співучасті, є підстави вважати, що останній може здійснювати вплив на іншого підозрюваного у цьому провадженні.

Отож, ризик незаконно впливати на учасників у цьому кримінальному провадженні є наявним.

Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду також є актуальним, оскільки кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 , віднесені до тяжкого та особливо тяжкого злочинів. Окрім того, фінансове становище підозрюваного свідчить про його можливість забезпечити своє життя за кордоном.

Крім цього, на переконання слідчого судді, ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, досі є актуальним.

Так, слідчий суддя встановив, що 7 серпня 2026 року досудове розслідування цього провадження завершено та, відповідно, сторонам відкрито матеріали кримінального провадження. 

Водночас, оцінюючи такий ризик під час застосування до підозрюваного відповідного запобіжного заходу, слідчий суддя, серед іншого, вказав, що місцезнаходження автомобіля «Tesla Model X», який ймовірно є предметом неправомірної вигоди, дотепер не встановлено, що може свідчити про використання ОСОБА_12 довірених осіб, зокрема ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , з метою вжиття заходів, спрямованих на приховування цього автомобіля від органів досудового розслідування.

Під час судового засідання з розгляду цього клопотання слідчим суддею встановлено, що вказаний автомобіль досі не було віднайдено.

Відповідно до наданих прокурором пояснень вказаний автомобіль визнано речовим доказом у цьому провадженні та на нього накладено арешт.

При цьому, слідчий суддя враховує, що завершення досудового розслідування та відкриття сторонам його матеріалів не виключає можливості подальшого відшукання такого майна та вчинення щодо нього передбачених КПК України процесуальних дій.

Зокрема, положеннями ч. 3 ст. 333 КПК передбачено, що у разі виникнення під час судового розгляду необхідності у встановленні або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження та не можуть бути встановлені чи перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування проведення певних слідчих (розшукових) дій.

Отож, невстановлення місцезнаходження автомобіля, який визнано речовим доказом та щодо якого застосовано арешт, і надалі має значення для кримінального провадження, а ризик вжиття заходів, спрямованих на його приховування, не може вважатися таким, що припинив своє існування лише у зв`язку із завершенням досудового розслідування.

Зважаючи на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність трьох ризиків кримінального провадження, передбачених ст. 177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків і підозрюваних у цьому ж провадженні та знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

(3.4) Щодо можливості зменшення суми застави або зміни запобіжного заходу на особисте зобов`язання

Підозрюваний ОСОБА_4 , зокрема просив змінити запобіжний захід на особисте зобов`язання, або альтернативно зменшити розмір застави до суми в межах, установлених пунктом 3 частини п`ятої статті 182 КПК України, тобто не більше 998 400 грн, і вирішити питання про повернення заставодавцю різниці між внесеною та визначеною сумами. 

Як вже було зазначено, ухвалою ВАКС від 24.06.2026 до підозрюваного застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 3 000 000 грн, з покладенням таких обов`язків: прибувати за кожним викликом; не відлучатися з населеного пункту, у якому той проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти про зміну місця проживання та місця роботи; носити електронний засіб контролю; здати документи для виїзду за кордон; утримуватися від спілкування зі свідками.

Такий запобіжний захід йому було обрано з урахуванням даних про особу та тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрювався останній, а також розміру предмета кримінально протиправної діяльності.

Окрім того, слідчим суддею вже встановлено, що сторона захисту не навела нових обставин, які б свідчили про істотне зменшення згаданих ризиків.

Підозрюваний також наголошував на сумлінному виконанні покладених на нього обов`язків.

Проте слідчий суддя не бере до уваги такі доводи, оскільки виконання відповідних обов`язків ОСОБА_12 свідчить саме про дієвість обраного щодо нього запобіжного заходу, та не є обставиною, яка впливає на його зміну.

За таких обставин, слідчий суддя не вбачає підстав для зменшення визначеного розміру застави або його зміни на особисте зобов`язання.

(3.5) Щодо зміни покладених на підозрюваного обов`язків

Основними мотивами для зверненням із таким клопотанням була необхідність у скасуванні обов`язку носити електронний засіб контролю, у зв`язку із наявністю медичних протипоказань, підтверджених консультативним висновком лікаря-дерматолога, а також необхідність у скасуванні обов`язку не відлучатися з населеного пункту, у якому проживає підозрюваний, без дозволу слідчого, прокурора або суду, фактично змінивши його на обов`язок не залишати територію України, у зв`язку із здійсненням підозрюваним своєї професійної та наукової діяльності, а також перебуванням на утриманні дитини з інвалідністю, зважаючи на що існує потреба у систематичних поїздках до закладів охорони здоров`я, розташованих в інших регіонах.

На переконання слідчого судді, обов`язки, покладені на підозрюваного ОСОБА_12 , підлягають частковій зміні.

Слідчий суддя доходить висновку, що слід скасувати обов`язок носити електронний засіб контролю.

Так, відсутні відомості про порушення покладених на підозрюваного обов`язків, зокрема, щодо прибуття до детективів, прокурорів або суду за першою вимогою, щодо відлучення без дозволу за межі визначених населених пунктів, неповідомлення ним про зміну свого місця проживання. Також, відсутні відомості, що він спілкувався з іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні та свідками. Отож, він не допускав будь-яких порушень визначених йому обов`язків.

Слідчий суддя також бере до уваги ту обставину, що малолітня дочка підозрюваного є особою із інвалідністю та доводи, що електронний браслет створює для ОСОБА_4 дискомфорт та є занадто незручним, він має медичні протипоказання щодо його носіння.

Оцінка необхідності та доцільності застосування до певної особи обов`язку носити електронний засіб контролю має індивідуальний характер.

З огляду на це, слідчий суддя доходить висновку про відсутність необхідності подальшого електронного контролю підозрюваного.

Окрім того, на переконання слідчого судді, обов`язок не відлучатися з населеного пункту, де знаходиться його місце фактичного проживання (м. Київ) без дозволу слідчого, прокурора, суду, враховуючи безпекову ситуацію в місті та Україні, слід розширити до території Київської області.

Водночас зняття обмежень щодо пересування всією територією України може негативно вплинути на забезпечення виконання підозрюваним інших покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам переховування від органів досудового розслідування та суду.

На підставі викладеного, слідчий суддя постановив:

-клопотання підозрюваного  ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу задовольнити частково;

-скасувати визначений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду № 991/8429/26 від 24.06.2026 підозрюваному ОСОБА_12 обов`язок носити електронний засіб контролю;

-змінити покладений на підозрюваного  ОСОБА_12 обов`язок не відлучатися із населеного пункту, де знаходиться його місце фактичного проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду, шляхом розширення території, в межах якої підозрюваний може перебувати без такого дозволу, на Київську область (залежно від стадії кримінального провадження);

-в іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення й оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя         ОСОБА_1