Справа № 991/9821/26

Провадження № 11-сс/991/527/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

судді - доповідача     ОСОБА_1 ,

суддів       ОСОБА_2 , 

ОСОБА_3 , 

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю: 

підозрюваного ОСОБА_5 (в режимі відеоконференц зв`язку із приміщення ІТТ ГУ НП у м. Києві)

захисника ОСОБА_6 , 

прокурора ОСОБА_7 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.07.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Малин Коростенського р -н. Житомирської обл., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369, ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 189 КК України, у межах кримінального провадження, відомості щодо якого внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52025000000000607 від 23.10.2025.

ВСТАНОВИЛА:

1. Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) від 31.07.2026 задоволено клопотання керівника Першого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 52025000000000607 від 23.10.2025. До підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів із дня фактичного затримання (30.07.2026), тобто до 27.09.2026 включно, без визначення розміру застави.

Слідчий суддя встановив, що 30.07.2026 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і того ж дня йому вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 5 ст. 190 та ч. 4 ст. 189 Кримінального кодексу України (далі - КК). Отже, на час розгляду клопотання ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного.

За встановленими слідчим суддею обставинами, після проведення 04.05.2022 обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , в ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , за версією сторони обвинувачення, виник спільний умисел на заволодіння коштами ОСОБА_10 . Під приводом передачі службовим особам Служби безпеки України (далі - СБУ) неправомірної вигоди за не притягнення ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності та невжиття заходів щодо його екстрадиції до російської федерації вони спонукали його надати 1 000 000 доларів США. У такий спосіб упродовж травня - червня 2022 року вони, ймовірно, заволоділи 210 000 доларів США, які належали ОСОБА_10 , з яких 50 000 доларів США ОСОБА_5 одержав 04.06.2022 у приміщенні магазину «Сільпо» в м. Києві. Починаючи з 15.06.2022 ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою, також вимагали від ОСОБА_10 500 000 доларів США, погрожуючи застосуванням насильства та створенням інших несприятливих наслідків.

Наявність обґрунтованої підозри слідчий суддя пов`язав із сукупністю відомостей, що містяться, зокрема, у заяві ОСОБА_10 про вчинення кримінального правопорушення та протоколах його допитів; постанові й протоколах обшуку; протоколі огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих 50 000 доларів США; протоколі контролю за вчиненням злочину; протоколах огляду мобільних телефонів; рапортах про виявлення ознак кримінальних правопорушень; протоколах за результатами аудіоконтролю ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , а також спостереження за ОСОБА_5 у публічно доступних місцях. Оцінивши ці матеріали у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що вони з розумною достатністю пов`язують підозрюваного з інкримінованими діяннями та виправдовують подальше розслідування, не вирішуючи наперед питання про винуватість ОСОБА_5 й остаточну правову кваліфікацію його дій.

Ризик переховування від органу досудового розслідування та суду слідчий суддя визнав реальним з огляду на сукупність таких обставин: сукупний дохід ОСОБА_5 за 2006-2026 роки у розмірі 24 434 229 грн, наявність у нього коштовних транспортних засобів, а в матері його сина (з якою підозрюваний не перебуває у зареєстрованому шлюбі) - квартири, житлового будинку, земельних ділянок, нежитлового приміщення та двох автомобілів Porsche; наявність у підозрюваного паспортів для виїзду за кордон і відомості про 37 виїздів з України після початку повномасштабного вторгнення, а також зафіксоване під час негласної слідчої (розшукової) дії повідомлення про можливість перетинати кордон із використанням системи «Шлях»; відсутність відомостей про міцні соціальні зв`язки; тяжкість інкримінованих злочинів і суворість можливого покарання - до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Ризик незаконного впливу на учасників кримінального провадження слідчий суддя обґрунтував тим, що інкриміновані діяння, ймовірно, вчинено у співучасті, що створює можливість координування дій і показань. Крім того, матеріали клопотання свідчать про знайомство та неодноразову комунікацію ОСОБА_5 з колишнім керівництвом СБУ, іншими працівниками правоохоронних органів та посадовими особами. З огляду на призначення стороною обвинувачення, серед іншого, фоноскопічної експертизи, такі зв`язки, на переконання слідчого судді, створюють реальну можливість впливу не лише на свідків та іншого підозрюваного, а й на експертів. Водночас у зв`язку зі смертю потерпілого у 2024 році та відсутністю відомостей про його родичів чи інших близьких осіб в Україні слідчий суддя не встановив підстав вважати, що підозрюваний може чинити тиск саме на таких осіб.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином слідчий суддя пов`язав із широким колом зв`язків підозрюваного серед чинних і колишніх працівників правоохоронних органів та фактичним використанням таких зв`язків для вирішення особистих питань. Зокрема, 17.06.2022 під час зустрічі з ОСОБА_10 підозрюваний узгоджував зі співробітником СБУ повернення вилучених у потерпілого мобільних телефонів у спрощений спосіб; 25.09.2025 зафіксовано його зустріч із посадовою особою Національної поліції України (далі - НПУ). Також ураховано відомості про зв`язки підозрюваного з особами, відомими у «кримінальному світі», зафіксовані погрози насильством потерпілому та іншим особам, а також виявлення під час обшуків транспортного засобу і місця проживання значної кількості зброї за відсутності наданих слідчому судді документів про законність її придбання, носіння та зберігання.

Оцінюючи обставини, передбачені ст. 178 КПК, слідчий суддя врахував вагомість матеріалів, якими підтверджується можлива причетність ОСОБА_5 до інкримінованих діянь; особливо тяжкий характер частини злочинів, зокрема пов`язаних із погрозою насильством; можливість призначення покарання до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна; значні фінансові можливості; відомості про попереднє притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності. Поряд із цим слідчий суддя взяв до уваги надані стороною захисту позитивні характеризуючі матеріали - подяку та почесну грамоту від Комунального підприємства «Центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям» Рівненської обласної ради.

На переконання слідчого судді, висока інтенсивність установлених ризиків та індивідуальні обставини підозрюваного свідчать про недостатність більш м`яких запобіжних заходів. Застава як основний запобіжний захід не була б достатнім стримувальним чинником з огляду на фінансові можливості ОСОБА_5 , а домашній арешт, у тому числі цілодобовий, не усував би можливості користуватися технічними засобами та контактувати з іншими особами. Тому необхідним визнано саме тримання під вартою.

Вирішуючи питання про альтернативу триманню під вартою, слідчий суддя врахував, що інкриміноване за ч. 4 ст. 189 КК діяння пов`язане з погрозою застосування насильства, а тому відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК визначення застави є правом, а не обов`язком суду. Не визначати заставу слідчого суддю спонукали у сукупності: ризики переховування, незаконного впливу та іншого перешкоджання; неодноразові погрози насильством; значна кількість виявленої зброї; зв`язки з правоохоронцями та особами з «кримінального світу»; систематичні виїзди за кордон під час воєнного стану; фінансові можливості, через які загроза втрати внесених коштів не забезпечила б належної процесуальної поведінки підозрюваного.

2. Вимоги апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.07.2026 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах кримінального провадження № 52025000000000607 від 23.10.2025.

На обґрунтування скарги захисник зазначає, що висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. На думку сторони захисту, слідчий суддя без достатніх підстав визнав підозру обґрунтованою, встановив ризики переховування, незаконного впливу на учасників провадження та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також дійшов помилкового висновку, що запобігти їм можна лише шляхом безальтернативного тримання під вартою.

Заперечуючи обґрунтованість підозри, захисник звертає увагу на те, що всі три інкриміновані правопорушення кваліфіковано як учинені за попередньою змовою групою осіб. Водночас про підозру повідомлено лише ОСОБА_5 , тоді як ОСОБА_11 , з яким пов`язана переважна частина досліджених розмов з ОСОБА_10 , та спільні дії якого з підозрюваним описує орган досудового розслідування, має статус свідка. На думку захисника, долучені до клопотання матеріали не підтверджують попередньої домовленості ОСОБА_5 та ОСОБА_11 про спільне вчинення злочинів, а тому ознаку попередньої змови та відповідну правову кваліфікацію застосовано безпідставно.

Крім того, захисник звертає увагу на те, що відповідно до змісту повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , який міг бути визнаний потерпілим від шахрайства та вимагання, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Натомість рапорти про виявлення ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 та ч. 4 ст. 189 КК, складено, а відповідні відомості внесено до ЄРДР лише ІНФОРМАЦІЯ_4, тобто через рік, вісім місяців і шість днів після його смерті. Оскільки конструкція цих складів злочинів передбачає наявність потерпілого, сторона захисту вбачає штучне завищення правової кваліфікації. Саме інкримінування вимагання з погрозою насильства, як наголошує захисник, стало підставою для не визначення альтернативної застави.

Щодо ризику переховування захисник зазначає, що він не може визначатися лише тяжкістю можливого покарання. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, захисник указує на необхідність оцінки конкретних даних про особу та її поведінку. Водночас сторона обвинувачення не надала доказів попередніх спроб ухилення, відсутності постійного місця проживання, придбання квитків або відкриття візи для виїзду, а також неявок за викликами. Не обґрунтовано й того, чому цей ризик не можна зменшити покладенням обов`язку здати на зберігання документи для виїзду за кордон.

Ризик незаконного впливу на учасників провадження захисник також вважає недоведеним. До клопотання не долучено документів, які б підтверджували попередні спроби підозрюваного впливати на свідків, експертів чи інших осіб, протиправну поведінку такого характеру або притягнення до відповідальності за відповідний тиск. На переконання захисту, загальні посилання на можливість впливу не доводять реальності ризику, який у будь-якому разі може бути нейтралізований забороною спілкуватися з визначеними судом учасниками кримінального провадження.

Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином захисник стверджує, що він сформульований абстрактно та ґрунтується на припущеннях. Слідчий суддя послався, зокрема, на зафіксовану 06.02.2023 за результатами проведення НСРД розмову ОСОБА_5 з колишнім керівником правоохоронного органу - головою СБУ ОСОБА_12 . Однак, як зазначено в доповненнях, під час розгляду клопотання прокурор визнав відсутність належних доказів існування відповідної комунікації. Крім того, в ухвалі не конкретизовано спосіб, у який підозрюваний може перешкоджати провадженню, що позбавляє захист можливості предметно заперечити цей ризик.

Окремо в доповненнях захисник повідомляє, що після затримання підозрюваний фактично утримується в ізоляторі тимчасового тримання Головного управління Національної поліції у місті Києві, хоча в оскаржуваній ухвалі місцем тримання визначено Державну установу «Київський слідчий ізолятор». Захисник зазначає, що стороні захисту та суду не надано документів, які б підтверджували правові підстави такого утримання; водночас застерігає, що ця обставина безпосередньо не належить до меж апеляційної перевірки оскаржуваної ухвали.

Підсумовуючи викладене, захисник вважає, що стороною обвинувачення не доведено ані належного рівня обґрунтованості підозри, ані конкретних обставин, які підтверджують реальність установлених ризиків та неможливість їх усунення менш суворим запобіжним заходом і процесуальними обов`язками. Тому застосування виняткового й безальтернативного тримання під вартою, на думку сторони захисту, не відповідає вимогам необхідності та пропорційності, а оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні клопотання детектива.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.07.2026, захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат  ОСОБА_8 також звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах кримінального провадження № 52025000000000607 від 23.10.2025.

Водночас до початку апеляційного розгляду захисник ОСОБА_8 не подав доповнень до апеляційної скарги з обґрунтуванням викладених у ній вимог.

3. Позиції учасників судового провадження.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав доводи апеляційних скарг своїх захисників, наполягав на їх задоволенні.

Захисник ОСОБА_6 підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити. Також підтримав вимоги апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 .

Прокурор ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг, подав суду письмові заперечення (т. 4, а. п. 202-205).

Захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_13 належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного перегляду, у судове засідання не прибули (т. 4, а. п. 173, 200). Про причини неприбуття захисник ОСОБА_8 не повідомив; від захисника ОСОБА_13 надійшло клопотання про здійснення апеляційного розгляду без її участі (т. 4, а. п. 206-207).

За таких обставин колегія суддів відповідно до приписів ч. 4 ст. 405 КПК здійснила апеляційний розгляд за відсутності належним чином повідомлених учасників судового провадження.

4. Мотиви суду.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, крім наявності зазначених у статті 177 КПК ризиків, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі передбачені ст. 178 КПК.

В апеляційній скарзі захисник стверджує про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 189 КК.

З матеріалів апеляційного провадження вбачається, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000607 від 23.10.2025 (т. 1, а. п. 31-33), у межах якого ОСОБА_5 повідомлено про підозру: у підбурюванні до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає вигоду, дій з використанням наданої їй влади чи службового становища; у заволодінні чужим майном шляхом обману в особливо великому розмірі, за попередньою змовою групою осіб, учиненому в умовах воєнного стану; у вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 189 КК (т. 2, а. п. 148-160).

За версією сторони обвинувачення, 04.05.2022 прокурор Подільської окружної прокуратури міста Києва за участю співробітників СБУ на підставі постанови керівника цієї прокуратури від 19.04.2022 провів обшук за місцем проживання ОСОБА_10 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 - громадянина російської федерації, біженця, який помер у м. Києві 02.01.2024.

Як стверджує сторона обвинувачення, під час цієї слідчої дії до ОСОБА_10 підійшов співробітник СБУ на ім`я ОСОБА_14 та повідомив, що уникнути кримінального переслідування йому може допомогти знайомий ОСОБА_11 або дзвінок з Офісу Генерального прокурора, після чого надав вилучений у ОСОБА_10 мобільний телефон для здійснення дзвінка.

Під час телефонної розмови ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_11 , що працівники прокуратури спільно зі СБУ проводять обшук за місцем його проживання, та попросив про допомогу. ОСОБА_11 зазначив, що вирішуватиме це питання.

Приблизно через 30 хвилин ОСОБА_11 телефоном повідомив ОСОБА_10 , що у СБУ є достатні підстави для його екстрадиції до російської федерації, а також що в будівлі СБУ на той час перебував їхній спільний знайомий ОСОБА_5 , який вирішував це питання.

За версією сторони обвинувачення, саме тоді в ОСОБА_11 та ОСОБА_5 виник умисел, спрямований на заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_10 в особливо великому розмірі.

ОСОБА_11 , за твердженням сторони обвинувачення, повідомив ОСОБА_10 , що для незастосування працівниками СБУ процедури екстрадиції той має передати їм 1 000 000 (один мільйон) доларів США.

Того ж дня до ОСОБА_10 , за версією сторони обвинувачення, приїхав ОСОБА_5 та повідомив, що перед цим був в адміністративній будівлі СБУ, де йому назвали суму у 2 000 000 (два мільйони) доларів США за не притягнення ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності та невжиття заходів щодо його екстрадиції до російської федерації. Водночас ОСОБА_5 стверджував, що йому вдалося зменшити цю суму до 1 000 000 (одного мільйона) доларів США.

Надалі, за версією слідства, ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_10 , що 05.05.2022 через ОСОБА_5 передав службовим особам СБУ перший платіж неправомірної вигоди у розмірі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) доларів США. За його словами, ця сума складалася зі 160 000 (ста шістдесяти тисяч) доларів США ОСОБА_10 , до яких ОСОБА_11 мав доступ, та 90 000 (дев`яноста тисяч) доларів США, позичених в інших осіб.

04.06.2022 ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні магазину «Сільпо» за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 4-А, за версією сторони обвинувачення, діючи за спільним з ОСОБА_11 умислом на заволодіння майном ОСОБА_10 , шляхом обману та під приводом передачі неправомірної вигоди службовим особам СБУ, одержав від ОСОБА_10 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США. Сторона обвинувачення вважає, що ці обставини містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК.

Крім того, на переконання сторони обвинувачення, у діях ОСОБА_5 наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК. Зокрема, під час спілкування у травні - червні 2022 року ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , вихваляючись наявністю впливових зв`язків, зокрема з першим заступником Голови СБУ ОСОБА_12 , шляхом усного умовляння та переконання спонукали ОСОБА_10 надати службовим особам СБУ, у тому числі військовослужбовцям вищого офіцерського складу, неправомірну вигоду у розмірі 1 000 000 (один мільйон) доларів США.

Також сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 189 КК. Зокрема, після того як ОСОБА_10 не передав ОСОБА_5 щомісячний платіж службовим особам СБУ у розмірі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) доларів США, а передав лише 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США, ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою, вимагали від ОСОБА_10 передати 500 000 (п`ятсот тисяч) доларів США, погрожуючи насильством щодо нього та обмеженням його прав, свобод і законних інтересів у разі не передання коштів.

Сторона захисту не погодилась із такими висновками слідчого судді, вважала підозру необґрунтованою, а надані стороною обвинувачення матеріали такими, що не підтверджують наведені у клопотанні обставини.

Колегія суддів відхиляє ці доводи апеляційної скарги, оскільки матеріали апеляційного провадження дають достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, про які стверджує сторона обвинувачення, могли бути вчинені і що ОСОБА_5 , імовірно, причетний до них.

Так, у заяві до НАБУ, зареєстрованій за вх. № 188/5630-00-кп від 20.05.2022, ОСОБА_10 повідомив, що співробітники СБУ разом із громадянами України ОСОБА_15 за сприяння Подільської окружної прокуратури м. Києва та Подільського районного управління поліції, висловили намір і продовжували вимагати від нього 1 000 000 доларів США за припинення кримінального переслідування та незастосування екстрадиції до російської федерації, використовуючи, за твердженням заявника, сфабриковані докази та проведення активних слідчих дій (т. 2, а. п. 1).

З протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 20.05.2022 вбачається, що 04.05.2022 приблизно о 19 год 00 хв до місця його проживання для проведення обшуку прибули чотири озброєні співробітники центрального апарату СБУ та прокурор Подільської окружної прокуратури. Під час обшуку працівник СБУ, який представився ОСОБА_14 , повідомив свідку, що допомогти йому може ОСОБА_11 або дзвінок з Офісу Генерального прокурора. Приблизно через 30 хвилин ОСОБА_11 повідомив, що ОСОБА_16 », тобто ОСОБА_5 , який, за його словами, був товаришем ОСОБА_11 та довіреною особою ОСОБА_12 , перебуває в центральному апараті СБУ і вирішує питання свідка. ОСОБА_11 також повідомив про наявність підстав для екстрадиції ОСОБА_10 до російської федерації та необхідність передати посадовцям СБУ 1 000 000 доларів США протягом трьох місяців. Приблизно через 40 хвилин після завершення обшуку до свідка приїхав ОСОБА_5 та повідомив, що в СБУ первісно назвали суму 2 000 000 доларів США, однак він зменшив її до 1 000 000 доларів США і надав працівникам СБУ особисті гарантії передання коштів упродовж трьох місяців. Свідок також зазначив, що після обшуку виявив зникнення двох годинників і каблучки з діамантами. Після його звернення до ОСОБА_5 обидва годинники 06.05.2022, повернули через водіїв, а щодо каблучки ОСОБА_5 повідомив, що працівники СБУ її не брали. 14.05.2022 під час повторного обшуку ОСОБА_5 пояснив його неузгодженістю дій між підрозділами та підтвердив, що домовленість про передання 1 000 000 доларів США залишається чинною (т. 2, а. п. 14-21).

З копії постанови керівника Подільської окружної прокуратури м. Києва  ОСОБА_17 про надання дозволу на проведення обшуку від 19.04.2022 та копії протоколу обшуку від 04.05.2022 вбачається, що за місцем проживання ОСОБА_10 04.05.2022 проведено обшук. Крім того, ухвалою слідчого судді від 11.05.2022 задоволено клопотання та надано працівникам Дніпровського УП ГУНП у м. Києві дозвіл на обшук за місцем проживання ОСОБА_10 (т. 2, а. п. 22-38).

Згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 31.05.2022, увечері 20.05.2022 ОСОБА_11 зателефонував йому, у грубій формі погрожував і вимагав передати 1 000 000 доларів США для припинення кримінального переслідування. ОСОБА_11 пояснив, що під час обшуку 04.05.2022 звернувся до ОСОБА_5 , відомого як ОСОБА_5 «Кримінал», який відвідав приміщення СБУ на вул. Володимирській у м. Києві та за результатами переговорів нібито зменшив суму неправомірної вигоди з 2 000 000 до 1 000 000 доларів США. Він також повідомив, що ОСОБА_5 вирішував питання з давнім знайомим ОСОБА_12 , призначеним першим заступником Голови СБУ, та надіслав свідку посилання на відповідний Указ Президента України. За словами свідка, ОСОБА_11 повідомив і про передання 05.05.2022 через ОСОБА_5 першого платежу у розмірі 250 000 доларів США, з яких 160 000 доларів США належали ОСОБА_10 , а 90 000 доларів США ОСОБА_11 позичив в інших осіб. Решту 750 000 доларів США належало передати трьома щомісячними платежами по 250 000 доларів США кожного четвертого числа місяця через ОСОБА_5 23.05.2022 під час розмови в месенджері «Telegram» ОСОБА_5 називав себе гарантом своєчасного передання коштів працівникам СБУ та попереджав про негативні наслідки невиконання домовленості. 25.05.2022 він запропонував ОСОБА_10 зв`язатися з ОСОБА_11 , а після обговорення платежів домовився зустрітися зі свідком наступного дня в центрі Києва (т. 2, а. п. 39-45).

26.05.2022 ОСОБА_10 та ОСОБА_5 зустрілися у ТЦ «Мандарин Плаза» за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 4-А. За словами свідка, ОСОБА_5 з`ясовував, у який спосіб інформація про передання неправомірної вигоди потрапила до посадових осіб СБУ та підрозділу внутрішньої безпеки СБУ. Під час зустрічі вони також обговорювали наступний платіж у розмірі 250 000 доларів США, який мав бути переданий 04.06.2022. ОСОБА_10 зазначив, що сума не була з ним погоджена, а визначений строк не дає йому можливості виконати вимогу в повному обсязі. У відповідь ОСОБА_5 запитав, коли саме свідок зможе передати кошти, на що той повідомив, що робитиме це частинами в міру їх надходження (т. 2, а. п. 39-45).

З протоколу огляду від 04.05.2022 вбачається, що старший детектив НАБУ ОСОБА_18 оглянув мобільні телефони «Tecno BD2p», «Oppo A74», «Oppo A53» та їхні додатки «Telegram». За висновком сторони обвинувачення, виявлене листування підтверджує описані свідком ОСОБА_10 обставини (т. 2, а. п. 46-65).

Відповідно до протоколу за результатами негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину від 06.06.2022, ОСОБА_10 передав ОСОБА_5 у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 4-А, 50 000 доларів США (т. 3, а. п. 6-12).

Згідно з протоколом за результатами негласної слідчої (розшукової) дії - аудіоконтролю особи від 11.10.2022, зафіксовані розмови ОСОБА_5 та ОСОБА_10 щодо передачі неправомірної вигоди працівникам СБУ, а також спілкування ОСОБА_5 з ОСОБА_11 . За оцінкою сторони обвинувачення, зміст цих розмов свідчить про спільність їхніх дій, тиск і погрози на адресу ОСОБА_10 у разі не передання 1 000 000 доларів США рівними платежами по 250 000 доларів США протягом трьох місяців (т. 3, а. п. 14-67).

На цьому етапі досудового розслідування слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів має визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень імовірною та достатньою для застосування обмежувальних заходів. Обставини вчинення конкретних дій і доведеність вини підозрюваного підлягають перевірці та оцінці у сукупності з іншими доказами під час подальшого провадження. Отже, обґрунтована підозра є попереднім, а не остаточним висновком про причетність особи до кримінального правопорушення, але має спиратися на конкретні факти, а не лише на формальне відтворення повідомлення про підозру.

Доводи захисника про те, що слідчий суддя без достатніх підстав визнав підозру обґрунтованою, колегія суддів відхиляє. Оцінивши матеріали судового провадження у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що на час вирішення питання про застосування запобіжного заходу вони містили достатні дані для висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_5 до інкримінованих кримінальних правопорушень.

Доводи захисту про те, що ОСОБА_11 , з яким пов`язана значна частина досліджених розмов, має процесуальний статус свідка, самі по собі не спростовують обґрунтованості підозри, повідомленої ОСОБА_5 . Процесуальний статус іншої особи на цьому етапі не виключає можливості перевірки даних про спільне вчинення інкримінованих діянь.

Наявність у ОСОБА_11 процесуального статусу свідка під час розгляду клопотання щодо ОСОБА_5 не означає автоматичної відсутності фактичних даних про його ймовірну участь у відповідних подіях і не позбавляє сторону обвинувачення права перевіряти роль кожної особи та, за наявності підстав, повідомити їй про підозру, зокрема в разі перебування за межами України. Остаточна правова кваліфікація дій причетних осіб, їхній процесуальний статус, наявність ознак співучасті та достатність доказів для обвинувачення не можуть бути вирішені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу в тому самому обсязі, що й під час розгляду кримінального провадження по суті.

Розглядаючи клопотання, слідчий суддя оцінив сукупність наданих матеріалів та дійшов висновку, що на цій стадії вони містять достатні дані на підтвердження викладених у повідомленні про підозру подій. Підстав не погодитися із цим висновком колегія суддів не встановила.

Не спростовують цього висновку й доводи захисту щодо смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 , якому, ймовірно, могло бути заподіяно шкоду внаслідок інкримінованих діянь, а також щодо внесення відповідних відомостей до ЄРДР лише ІНФОРМАЦІЯ_4.

З первинних матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_10 звернувся до НАБУ із заявою про кримінальні правопорушення 20.05.2022 (т. 2, а. п. 1). Згідно з витягом з ЄРДР та постановою прокурора САП ОСОБА_19 від 23.10.2025, матеріали досудового розслідування № 52025000000000607 від 23.10.2025 виділено з матеріалів досудового розслідування № 52022000000000106 від 20.05.2022, за фактами діяльності групи осіб у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 189 КК, в окреме провадження 23.10.2025 (т. 1, а. п. 31-32; т. 2, а. п. 12-13).

Отже, відомості за заявою ОСОБА_10 було внесено до ЄРДР 20.05.2022, а подальше виділення матеріалів в окреме провадження після смерті заявника саме по собі не свідчить про відсутність події інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень.

Питання про те, кому саме заподіяно шкоду, її характер і момент заподіяння, наявність усіх обов`язкових ознак складу кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації потребують оцінки у сукупності з усіма матеріалами кримінального провадження. Водночас наведені захистом обставини не свідчать про таку очевидну необґрунтованість підозри, яка виключала б можливість застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу.

З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав вважати, що наведені захистом доводи самі по собі нівелюють висновок слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри.

Стосовно доводів апеляційної скарги захисника про недоведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів надає їм таку оцінку.

Слідчий суддя вважав доведеним існування трьох ризиків, а саме: ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду; ризику незаконно впливати на свідків, підозрюваних, експерта у цьому ж кримінальному провадженні; ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо ризику переховування, колегія суддів ураховує фінансові можливості підозрюваного: сукупний дохід ОСОБА_5 за 2006-2026 роки у розмірі 24 434 229 грн та наявність у його власності двох коштовних транспортних засобів (т. 4, а. п. 20, 31). Слідчий суддя також послався на те, що матері сина підозрюваного - ОСОБА_20 - належать квартира в ЖК «Новопечерські Липки» вартістю 9 705 000 грн, житловий будинок у с. Вишеньки, дві земельні ділянки, нежитлове приміщення у Житомирській області та два автомобілі Porsche загальною вартістю понад 21 млн грн (т. 4, а. п. 23-25, 32). Однак без підтвердження фактичного доступу підозрюваного до цього майна його належність іншій особі не має самостійного чи вирішального значення для оцінки ризику.

Крім того, колегія суддів ураховує можливість підозрюваного залишити територію України навіть в умовах воєнного стану, оскільки ОСОБА_5 , будучи особою призовного віку, упродовж 2022-2026 років 37 разів виїжджав за кордон (т. 4, а. п. 34-36).

Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про відсутність зв`язку між ризиком переховування та тяжкістю інкримінованих кримінальних правопорушень, проте оцінює тяжкість можливого покарання не окремо, а у сукупності з іншими встановленими обставинами.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 189 КК, які належать до тяжких та особливо тяжких злочинів. Санкції відповідних статей передбачають покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до дванадцяти років, а за окремими з них - із конфіскацією майна.

Колегія суддів також ураховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 369 КК, у вчиненні якого, зокрема, підозрюється ОСОБА_5 , законодавець відніс до корупційних кримінальних правопорушень, що обмежує можливість застосування заохочувальних заходів кримінально-правового впливу.

Отже, покарання, яке може бути призначене підозрюваному в разі визнання його винуватим, не є вирішальним чинником, проте підлягає врахуванню під час оцінки ризику переховування у сукупності з іншими обставинами.

Відсутність документально підтверджених попередніх спроб утечі, придбання квитків чи відкриття візи не означає автоматичної відсутності такого ризику. Ризик є прогнозованою можливістю майбутньої поведінки особи, тому може випливати із сукупності обставин, а не лише з уже вчинених дій, безпосередньо спрямованих на втечу.

Посилання захисника на можливість зменшення цього ризику шляхом покладення обов`язку здати на зберігання паспорти та інші документи для виїзду за кордон не доводить достатності такого заходу. Сам по собі цей обов`язок не гарантує запобігання ризику та має оцінюватися у сукупності з іншими процесуальними обов`язками й фактичними можливостями підозрюваного. За встановлених обставин колегія суддів не вважає такого обов`язку достатнім задля гарантування належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Колегія суддів також погоджується з висновком слідчого судді про наявність ризику незаконного впливу на свідків, іншого підозрюваного та експерта у цьому кримінальному провадженні. За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_5 діяв у співучасті з іншою особою, а матеріали провадження містять відомості про його комунікацію з представниками правоохоронних органів і силових структур. У сукупності з необхідністю перевірити роль усіх причетних осіб та провести призначену фоноскопічну експертизу ці обставини свідчать про можливість впливу на осіб, показання або висновки яких мають значення для встановлення обставин кримінального провадження.

Колегія суддів відхиляє запропонований захистом спосіб зменшення цього ризику шляхом заборони спілкування з визначеними особами. ОСОБА_5 затримано 30.07.2026 у порядку ст. 208 КПК (т. 2, а. п. 141-147) і того ж дня повідомлено про підозру (т. 2, а. п. 148-160). З огляду на початковий етап досудового розслідування та необхідність установити повне коло причетних осіб і свідків, заборона спілкування лише з уже визначеними особами не знижує відповідний ризик до рівня, коли він може не враховуватись слідчим суддею, судом.

Отже, колегія суддів вважає, що встановлені обставини підтверджують реальність ризику незаконного впливу тією мірою, яка має значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

Колегія суддів також ураховує особливості одержання показань свідків судом - безпосередньо відповідно до ст. 23 КПК або в порядку ст. 225 КПК, - унаслідок чого ризик впливу може зберігати актуальність до одержання таких показань у належній процесуальній формі.

Оцінюючи ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів ураховує довід захисту про відсутність належних доказів розмови від 06.02.2023. Водночас навіть без покладення цієї розмови в основу висновку матеріали клопотання містять інші конкретні відомості про використання підозрюваним зв`язків у правоохоронних органах для вирішення особистих питань, зокрема обставини зустрічі 17.06.2022 та контакту з посадовою особою НПУ 25.09.2025. У сукупності з іншими встановленими обставинами це дає підстави вважати, що ОСОБА_5 може використати відповідні можливості для перешкоджання кримінальному провадженню з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги захисника у відповідній частині.

Щодо можливості застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу колегія суддів зазначає таке.

Як уже зазначено, слідчий суддя дійшов обґрунтованих висновків про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 тяжкого корупційного та особливо тяжких злочинів, а також про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК. З урахуванням особистих характеристик підозрюваного, обставин кримінального провадження та тяжкості інкримінованих діянь менш суворий запобіжний захід на цьому етапі може не запобігти встановленим ризикам і не забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

З огляду на сукупність та інтенсивність установлених ризиків застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечило б належного контролю за поведінкою ОСОБА_5 . Покладення окремих процесуальних обов`язків, зокрема не залишати певний населений пункт, здати документи для виїзду за кордон чи не спілкуватися з визначеними особами, не знижує встановлених ризиків до прийнятного рівня.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що на момент розгляду клопотання саме тримання під вартою є необхідним для запобігання встановленим ризикам.

Щодо доводів захисника про не визначення розміру застави як альтернативи триманню під вартою колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК слідчий суддя, постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Водночас відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК слідчий суддя, постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та враховуючи підстави й обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави, зокрема у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Не визначаючи розміру застави, слідчий суддя послався на відомості про неодноразові погрози ОСОБА_5 із застосуванням насильства до потерпілого та створенням для нього несприятливих наслідків, а також на матеріали, які, за оцінкою суду, свідчать про використання підозрюваним погроз і залякування як способу досягнення мети. Крім того, згідно з протоколом аудіоконтролю особи від 11.10.2022 у розмовах ОСОБА_5 та ОСОБА_11 з ОСОБА_10 , зафіксовано тиск і погрози заподіянням шкоди життю та здоров`ю потерпілого в разі не передання коштів (т. 3, а. п. 14-67).

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про не визначення розміру застави. З огляду на зміст підозри, її правову кваліфікацію, характер та інтенсивність установлених ризиків рішення скористатися правом, передбаченим п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК, є вмотивованим.

У цьому випадку доводи сторони захисту зводяться до незгоди з обґрунтованістю відповідної частини підозри. Однак надані матеріали на час вирішення питання про застосування запобіжного заходу не дають підстав вважати цю частину підозри настільки необґрунтованою, щоб вона не могла враховуватися під час вирішення питання про не визначення розміру застави.

З урахуванням викладеного колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту в цій частині вимог апеляційної скарги.

Щодо доводів захисника про фактичне тримання підозрюваного ОСОБА_5 в ізоляторі тимчасового тримання Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - ІТТ ГУНП у м. Києві) колегія суддів зазначає таке.

У доповненнях до апеляційної скарги захисник зазначає, що після затримання підозрюваний фактично утримується в ІТТ ГУНП у м. Києві, тоді як оскаржуваною ухвалою місцем тримання визначено Державну установу «Київський слідчий ізолятор», а документів щодо правових підстав такого утримання стороні захисту та суду не надано.

Колегія суддів погоджується з тим, що питання фактичного місця та правових підстав виконання рішення про тримання особи під вартою є важливим з огляду на гарантії права на свободу та особисту недоторканність.

Водночас предметом апеляційної перевірки у цьому провадженні є законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді від 31.07.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обставини, пов`язані з фактичним виконанням цього рішення після його постановлення, самі по собі не свідчать про незаконність висновків слідчого судді щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу.

Наведені захисником обставини не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали в межах цього апеляційного перегляду. Водночас вони можуть бути предметом окремого звернення у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, якщо сторона захисту вважає, що під час виконання ухвали допущено порушення прав підозрюваного.

Окремо колегія суддів зазначає, що позбавлена можливості надати оцінку доводам апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_8 , оскільки така скарга не містить самостійного обґрунтування того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

5. Висновки суду.

Згідно із ч. 1 ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Колегія суддів оцінила у сукупності обставини, що характеризують особу підозрюваного, обставини та тяжкість інкримінованих йому діянь, відомості про його майновий стан, а також співмірність застосованого запобіжного заходу з обставинами провадження і дійшла висновку, що слідчий суддя постановив законну, обґрунтовану та вмотивовану ухвалу. Доводи апеляційних скарг захисників підозрюваного ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_8 - не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду, тому скарги слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді від 31.07.2026 - без змін.

Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.07.2026 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя - доповідач          ОСОБА_1 

Судді           ОСОБА_2 

ОСОБА_3