Справа № 991/10457/20

Провадження №11-кп/991/84/26

 

 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року          м. Київ

 

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі: 

головуючого - судді ОСОБА_1 , 

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 

за участю: 

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 , 

прокурора ОСОБА_6 ,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги, подані обвинуваченим ОСОБА_7 та його захисником ОСОБА_5 на вирок Вищого антикорупційного суду від 13 січня 2026 року, ухвалений за результатами розгляду кримінального провадження №52020000000000080 від 28 січня 2020 року стосовно 

 

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Донецьк, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , останні відомі адреси проживання: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 368, ч.1 ст. 209 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

ВСТАНОВИЛА:

 

Вироком Вищого антикорупційного суду від 13 січня 2026 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 368, ч.1 ст. 209 Кримінального кодексу України. На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань призначено покарання у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у вищому навчальному закладі на строк 3 роки та з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат. 

Суд визнав доведеним обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 52020000000000080 від 28 січня 2020 року у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України - одержання службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення, в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь якої дії з використання наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, за таких фактичних обставин.

Встановлено, що у 2018 році ОСОБА_7 , який обіймав посаду ректора Донецького національного медичного університету (далі - ДНМУ або Університет), двічі отримав від представника ТОВ «Українські освітні послуги» ( далі- ТОВ «УОП» або Товариство) ОСОБА_8 неправомірну вигоду у виді двох легкових автомобілів, вартість яких становить особливо великий розмір, для себе за вчинення певних дій в інтересах цього товариства, з використанням наданого йому службового становища, що було поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, за таких обставин.

15 жовтня 2017 року на ОСОБА_7 наказом Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України або Міністерство) покладено виконання обов`язків ректора ДНМУ, розташованого за адресою: Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, 27, що заснований на державній формі власності та підпорядкований МОЗ України, а 27 квітня 2018 року Міністерством було укладено з ОСОБА_7 контракт №4, який є особливою формою трудового договору, та наказом № 19-о від 27 квітня 2018 року останнього призначено на посаду ректора Університету.

01 грудня 2017 року між ДНМУ в особі виконуючого обов`язки ректора ОСОБА_7 та Товариством укладено Договір № 5 на набір іноземних громадян для навчання в ДНМУ (далі - Договір № 5), строком дії до 31 серпня 2023 року, відповідно до умов якого ТОВ «УОП» зобов`язувалось організувати набір на навчання іноземних громадян.

Згідно з п. 2.1. Договору № 5 ТОВ «УОП» (за Договором № 5 - «Виконавець») зобов`язувалось, серед іншого: рекламувати здобуття вищої освіти в ДНМУ (за Договором № 5 - «Замовник»), проводити набір іноземних громадян (за Договором № 5 - «Кандидати») на навчання відповідно до цього договору і встановленої квоти набору; забезпечувати прибуття кандидатів до місця навчання, зокрема, на перший курс з 01 вересня по 01 листопада та з 01 січня по 01 березня щорічно; організувати зустріч «Кандидата» при перетині ним державного кордону України у відповідному аеропорту і доставлення його за місцем навчання; мати своїх постійних представників у м. Кропивницькому, м. Краматорську, м. Маріуполі, які повинні роз`яснювати «Кандидатам» їхній правовий статус і вирішувати всі проблеми щодо їх перебування на території України, в тому числі забезпечувати реалізацію політики України в сфері міграції тощо.

Відповідно до п. 2.2. Договору № 5 «Замовник» зобов`язувався, зокрема: забезпечити видачу запрошень на навчання «Кандидатам» за заявкою «Виконавця»; забезпечити перебування «Кандидатів» на території України з обов`язковою реєстрацією їх в ДУ ДМС і видачею відповідного документа; укласти з кожним прибулим на навчання за цим договором «Кандидатом» і «Виконавцем» договір на навчання «Кандидата» на умовах, обумовлених у цьому договорі тощо.

Особою по підбору на навчання в ДНМУ кандидатів з числа іноземних студентів та представником ТОВ «УОП» був, зокрема, громадянин Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_8 .

Приблизно в січні 2018 року у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на вимагання та одержання від представників ТОВ «УОП», у тому числі ОСОБА_8 , неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення ним в інтересах Товариства дій з використанням свого службового становища.

Так, відповідно до злочинного умислу, ОСОБА_7 , маючи на меті отримання неправомірної вигоди та будучи обізнаним щодо наявності фінансово-господарських відносин між ДНМУ та ТОВ «УОП», вирішив вчинити дії, направлені на створення у представників Товариства враження про реальну небезпеку чинення ним перешкод при виконанні умов Договору № 5.

Приблизно наприкінці січня 2018 року, з метою реалізації своїх намірів, ОСОБА_7 , знаючи, що у період з 01 січня 2018 року до 01 березня 2018 року у ДНМУ відбувається зарахування іноземних абітурієнтів на перший курс навчання до Університету, вирішив припинити підписувати накази про зарахування на навчання абітурієнтів, які залучались ТОВ «УОП».

Приблизно на початку лютого 2018 року ОСОБА_7 , під час ініційованої представником ТОВ «УОП» ОСОБА_8 телефонної розмови з приводу тривалого непідписання наказів про зарахування на навчання залучених Товариством іноземних абітурієнтів, запросив останнього до свого кабінету за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, бульв. Машинобудівників, 39, для обговорення питання припинення зарахувань на перший курс Університету.

Приблизно на початку лютого 2018 року ОСОБА_7 , діючи умисно на виконання власного злочинного умислу, перебуваючи разом з представником ТОВ «УОП» ОСОБА_8 , в кабінеті № НОМЕР_17 ДНМУ за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, бульв. Машинобудівників, 39, повідомив останньому, що взагалі припинить роботу ТВ «УОП» в межах Договору №5, в разі невиконання його вимоги щодо придбання для використання його дружиною ОСОБА_9 , легкового автомобіля марки «BMW Х3». При цьому, у разі виконання висунутих вимог, ОСОБА_7 пообіцяв ОСОБА_8 усунути створені ним перешкоди та підписати накази про зарахування на навчання абітурієнтів, які залучались ТОВ «УОП», на що отримав згоду від останнього. 

Тоді ж, отримавши згоду представника ТОВ «УОП» на придбання автомобіля, ОСОБА_7 , будучи особою (суб`єктом декларування), яка зобов`язана подавати декларацію відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», діючи з метою приховання факту отримання неправомірної вигоди та, як наслідок, уникнення покарання за корупційне правопорушення, попросив ОСОБА_8 підшукати особу для здійснення реєстрації транспортного засобу на її ім`я, хоча насправді власником вказаного засобу мала бути ОСОБА_9 .

У період до 22 лютого 2018 року ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди, неодноразово відвідував разом зі своєю дружиною ОСОБА_9 автосалон приватного підприємства «ТАЛИСМАН» (за адресою: 84300, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Василя Стуса, б. 51, фактично розташований за адресою: 84300, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Дніпровська, 3А, далі - ПП «ТАЛИСМАН» або Підприємство), за наслідком чого обрав колір та комплектацію автомобіля, за який повинен був сплатити представник ТОВ «УОП» ОСОБА_8

22 лютого 2018 року ОСОБА_9 , діючи з відома та за вказівками ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що реєстрація обраного ними автомобіля здійснюватиметься на ім`я іншої особи - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Дніпровська, 3А, підписала від імені останнього в приміщенні ПП «ТАЛИСМАН» договір купівлі-продажу автомобіля № Т-180222-1 щодо придбання автомобіля марки/моделі «ВMW Х3» (VIN: НОМЕР_1 ), вартістю 1 276 270 гривень.

Наступного дня, а саме 23 лютого 2018 року, ОСОБА_8 на виконання вимоги ОСОБА_7 прибув до автосалону ПП «ТАЛИСМАН», де особисто від імені ОСОБА_10 вніс до каси Підприємства грошові кошти в сумі 1 276 270 гривень як оплату за автомобіль марки/моделі «ВMW Х3» (VIN: НОМЕР_1 ), згідно з рахунком № ТП-00000327 від 22 лютого 2018 року.

Того ж дня ОСОБА_7 , на виконання своїх домовленостей з представником ТОВ «УОП» ОСОБА_8 , припинив перешкоджати діяльності ТОВ «УОП» та розпочав підписувати накази про зарахування на перший курс навчання до ДНМУ абітурієнтів, залучених Товариством, підписавши наказ № 200-ст від 23 лютого 2018 року про зарахування частини з них, а саме 9 осіб: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 угли. 

Надалі, 26 лютого 2018 року ОСОБА_7 , перебуваючи у своєму робочому кабінеті, розташованому за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, бульв. Машинобудівників, 39, на підтвердження оплати за автомобіль «ВMW Х3» (VIN: НОМЕР_1 ), отримав від ОСОБА_8 прибутковий касовий ордер № 0680413429 від 23 лютого 2018 року.

27 лютого 2018 року ОСОБА_9 , діючи з відома ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні ПП «ТАЛИСМАН», підписала від імені ОСОБА_10 видаткову накладну № АТП00000106 про отримання автомобіля марки/моделі «ВMW Х3» (VIN: НОМЕР_1 ), акт приймання-передачі автомобіля до договору № Т-180222-1 купівлі-продажу автомобіля від 22 лютого 2018 року, акт огляду реалізованого транспортного засобу № 4924/18/000389 та отримала у представників Підприємства оплачений напередодні ОСОБА_8 автомобіль марки/моделі « ВMW Х3» (VIN: НОМЕР_1 ), номерні знаки для разових поїздок «НОМЕР_16», сервісну книжку, керівництво з експлуатації та комплект ключів від автомобіля та в подальшому використовувала його спільно з ОСОБА_7 у власних цілях до моменту вилучення співробітниками Служби безпеки України 09 січня 2019 року.

Того ж дня ОСОБА_7 , отримавши предмет неправомірної вигоди - автомобіль марки/моделі «ВMW Х3» (VIN: НОМЕР_1 ), на виконання своїх домовленостей з представником ТОВ «УОП» ОСОБА_8 , надав вказівку проректору з науково-педагогічної роботи ДНМУ ОСОБА_19 підписати наказ № 211-ст від 27 лютого 2018 року про зарахування на перший курс навчання до ДНМУ 21-го іноземного абітурієнта, залученого Товариством, а саме: ОСОБА_158, ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27, ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 .

Також, ОСОБА_7 28 лютого 2018 року, продовжуючи виконувати свої домовленості з представником ТОВ «УОП» ОСОБА_8 , підписав наказ № 226-ст від 28 лютого 2018 року про зарахування на перший курс навчання до ДНМУ 71-го іноземного абітурієнта, залученого Товариством, а саме: ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 .

Після цього, 01 березня 2018 року, ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел щодо отримання неправомірної вигоди від представника ТОВ «УОП» ОСОБА_8 , за допомогою обізнаної про його злочинну діяльність ОСОБА_9 зареєстрував у Територіальному сервісному центрі МВС України № 1443 у м. Краматорську Донецької області на ім`я ОСОБА_10 з видачею державних номерних знаків НОМЕР_2 предмет неправомірної вигоди - автомобіль марки/моделі «ВMW Х3» (VIN: НОМЕР_1 ), яким він та його дружина користувались до 09 січня 2019 року, а потім забезпечив перереєстрацію у Територіальному сервісному центрі МВС України № 1441 у м. Маріуполі Донецької області на ім`я ОСОБА_109 з видачею державних номерних знаків НОМЕР_3 .

Окрім зазначеного, у березні 2018 року ОСОБА_7 , будучи ректором ДНМУ, знаючи, що в період з 01 вересня 2018 року до 01 листопада 2018 року у ДНМУ відбувається другий річний етап зарахування іноземних абітурієнтів на перший курс навчання до Університету, вирішив продовжити свою злочинну діяльність, направлену на отримання з використанням свого службового становища неправомірної вигоди від представника ТОВ «УОП» ОСОБА_8 .

З цією метою ОСОБА_7 у період з березня 2018 року по 15 червня 2018 року, реалізуючи свій злочинний умисел щодо отримання неправомірної вигоди, неодноразово відвідував автосалон ПП «ТАЛИСМАН», за результатом чого особисто здійснив вибір кольору та комплектації автомобіля марки/моделі «ВМW Х5», який мав намір використовувати.

Також, задля досягнення своєї злочинної мети ОСОБА_7 , будучи особою, яка зобов`язана подавати декларацію відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» (суб`єктом декларування), діючи з метою приховання факту отримання неправомірної вигоди та, як наслідок, уникнення покарання за корупційне правопорушення, залучив громадянина України ОСОБА_110 , для здійснення реєстрації транспортного засобу на його ім`я.

З цією метою ОСОБА_7 за невстановлених обставин отримав від невстановлених осіб анкетні дані громадянина України ОСОБА_111 , як особи, котра за дорученням ОСОБА_110 від його імені повинна була здійснити купівлю-продаж в автосалоні ПП «ТАЛИСМАН» обраного ОСОБА_7 автомобіля марки/моделі «ВМW Х5» і зареєструвати його в Територіальному сервісному центрі МВС України № 1443 у м. Краматорську Донецької області, та надав такі дані ОСОБА_112 для нотаріального оформлення відповідної довіреності.

Крім того, для здійснення оплати за придбання вказаного вище автомобіля марки/моделі «ВМW Х5», ОСОБА_7 вирішив знову залучити представника ТОВ «УОП» ОСОБА_8 , схиливши останнього до надання неправомірної вигоди у вигляді сплати грошових коштів за цей автомобіль в касу автосалону ПП «ТАЛИСМАН», створивши у нього враження настання реальної небезпеки створення майбутніх перешкод при виконанні умов Договору № 5.

Так, з метою реалізації свого злочинного наміру, у період з 11 по 12 червня 2018 року ОСОБА_7 особисто зустрівся з ОСОБА_8 у кабінеті № НОМЕР_17 ДНМУ за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, бульв. Машинобудівників, 39. Під час розмови з останнім ОСОБА_7 повідомив йому, що припинить роботу Товариства у межах Договору № 5, в разі невиконання його вимоги щодо придбання для нього легкового автомобіля марки/моделі «ВМW Х5». При цьому, в разі виконання висунутої вимоги, ОСОБА_7 пообіцяв ОСОБА_8 утриматись від створення Товариству перешкод і підписати всі накази про зарахування залучених Товариством іноземних громадян на навчання до Університету у період з 01 вересня до 01 листопада 2018 року.

На виконання вимоги ОСОБА_7 21 червня 2018 року ОСОБА_8 прибув до автосалону ПП «ТАЛИСМАН», де вніс до каси грошові кошти в сумі 1 640 800,00 грн. за придбання рухомого майна - автомобіля марки/моделі «ВМW Х5» (VIN: НОМЕР_4 ), згідно рахунку № ТП-00001325 від 15 червня 2018 року.

Надалі, 23 червня 2018 року ОСОБА_8 прибув до робочого кабінету ОСОБА_7 (Донецька обл., м. Краматорськ, бульв. Машинобудівників, 39, кабінет № НОМЕР_17), та передав йому рахунок № НОМЕР_5 від 15 червня 2018 року. 

Після цього, 06 липня 2018 року ОСОБА_7 отримав предмет неправомірної вигоди - автомобіль марки/моделі «ВМW Х5» (VIN: НОМЕР_4 ), яким він володів та користувався до 20 березня 2019 року, зареєструвавши у Територіальному сервісному центрі МВС України № 1443 у м. Краматорську Донецької області на ім`я ОСОБА_110 з видачею державних номерних знаків НОМЕР_6 .

Також, суд визнав доведеним обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_7 у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 209 КК України - вчинення дій спрямованих на маскування незаконного набуття, володіння та використання майна, одержаного внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів. 

Такого висновку суд дійшов встановивши, що 03 листопада 2018 року ОСОБА_7 за допомогою обізнаної про його злочинну діяльність ОСОБА_9 здійснив у Територіальному сервісному центрі МВС України № 1441 у м. Маріуполі Донецької області перереєстрацію вказаного вище автомобіля на громадянку України ОСОБА_113 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , хоча справжнім власником вказаного автомобіля була саме його дружина.

В подальшому, у березні 2019 року ОСОБА_7 вирішив продовжити свою злочинну діяльність та скоїти новий злочин, вчинивши дії, спрямовані на маскування незаконного набуття, володіння та використання ним і ОСОБА_9 вказаного вище автомобіля.

З цією метою 29 березня 2019 року ОСОБА_7 , будучи на той час належним чином повідомленим про існуючу щодо нього підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, у зв`язку з отриманою ним 01 березня 2018 року неправомірною вигодою в особливо великому розмірі від представника ТОВ «УОП» ОСОБА_8 у вигляді рухомого майна - автомобіля марки/моделі «BMW ХЗ» (VIN: НОМЕР_1 ) вартістю 1 276 270 грн, усвідомлюючи, що цей автомобіль був одержаний ним у злочинний спосіб, з метою надання правомірного вигляду своїй злочинній діяльності, вчинив дію, за допомогою якої замаскував факт незаконного набуття, володіння та використання ним та його дружиною вказаного автомобіля, а саме вніс до своєї щорічної декларації за 2018 рік неправдиві відомості та свідомо задекларував неправдивий факт отримання у користування ОСОБА_9 згаданого автомобіля на підставі неіснуючого договору позички, нібито укладеного останньою зі ОСОБА_109 19 листопада 2018 року.

Такий висновок щодо встановлених фактичних обставин суд належним чином обґрунтував дослідженими в судовому засіданні доказами, кожному із яких дав оцінку окремо та в сукупності, навів їх у вироку, основу яких складають, зокрема відомості, що містять:

- наказ МОЗ України від 13 жовтня 2017року №31-о про покладення виконання обов`язків ректора Донецького національного медичного університету на першого проректора з науково-педагогічної роботи Донецького національного медичного університету ОСОБА_7 з 15 жовтня 2017 року до призначення ректора Донецького національного медичного університету у встановленому законодавством порядку (т.4, а.с. 203);

- наказ МОЗ України від 27 квітня 2018 року №19-0 про призначення ОСОБА_7 27 квітня 2018 року на посаду ректора Донецького національного медичного університету на умовах укладеного з ним контракту (т.4, а.с.204);

- контракт МОЗ №4 від 27 квітня 2018 року яким ОСОБА_7 призначено на посаду ректора Донецького національного медичного університету (т.5, а.с.5-12);

- договір №5 від 01 грудня 2017 року, укладений між Донецьким національним університетом в особі виконуючого обов`язки ректора ОСОБА_7 та ТОВ «Українські освітні послуги» в особі директора ОСОБА_114 про набір іноземних громадян для навчання в Донецькому національному медичному університеті (т.5, а.с. 24-27);

- додаткові угоди №1, №2 до договору №5 від 01 грудня 2017 року на набір іноземних громадян для навчання в Донецькому національному медичному університеті (т.8, а.с.184, 185-186);

- договори на навчання в Донецькому національному медичному університеті від 03 січня 2018 року: № 01.373 (т.8 а.с.209-212); від 13 лютого 2018 року: №06.60 (т.9 а.с.115-118); від 23 лютого 2018 року: №01.531, №01.541, №01.546, №01.547, №01.548 (т.8 а.с.225-228, т.9 а.с.127-130, т.9 а.с. 31-34,135-138, 139-142); від 27 лютого 2018 року: №01.500, №01.543, №01.549, №01.558, № 01.559, №01.560, №01.561, №01.562, №01.563, №14.121, №01.555 від 27 лютого 2018 року (т.8 а.с.221-224, 229-232, 233-236, 245-248, т.9 а.с.1-4, 5-8, 9-12,13-16, 17-20, 95-98, 143-146); від 28 лютого 2018 року: №01.607, 01.497, №01.550, № 01.552, № 01.574, №01.575, № 01.576, №01.578, №01.579, №01.580, №01.581, № 01.589, № 01.609, № 01.619, №01.622, №01.634, №10.27, №14.122, №14.126, № 14.127, № 14.130, №01.496, № 01.602, №01.605, №01.606, №01.608, №01.614, №14.125, № 14.129, № 14.131, №01.599, №14.124, №01.615, №10.26, №01.573 (т.8, а.с. 213-216, 217-200, 237-240, 241-244, т.9 а.с.43-46, 47-50, 51-54, 55-58, 59-62, 63-66, 67-70, 71-74, 75-78, 79-82, 83-86, 87-90, 91-94, 99-102, 103-106, 107-110,111-114, 123-126, 147-150, 151-154,155-158, 159-162, 163-166, 167-170,171-174,175-178, 21-24, 25-28, 29-31, 32-35,119-122);

- наказ в.о. ректора Донецького національного медичного університету ОСОБА_7 №200-ст від 23 лютого 2018 року про зарахування 9 іноземних абітурієнтів (т.10 а.с.216);

- висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз №382/1 від 11 грудня 2019 року про проведення почеркознавчої експертизи, яким підтверджено, що накази про зарахування на навчання іноземних громадян №200-ст від 23 лютого 2018 року та № 226-ст від 28 лютого 2018 року виконані ОСОБА_7 (т.13 а.с. 182-185);

- наказ №211-ст від 27 лютого 2018 року про зарахування 21 іноземного абітурієнта (т.10 а.с. 217);

- наказ в.о. ректора Донецького національного медичного університету ОСОБА_7 №226-ст від 28 лютого 2018 року про зарахування 71 іноземного абітурієнта (т.10 а.с. 219-222);

- покази свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 ;

- договір купівлі-продажу автомобіля №Т-180222-1 від 22 лютого 2018 року (автомобіль марки BMW, модель -Х3 хDrive20i/F25, колір Black non-metalic, номер кузова: НОМЕР_1 , вартістю 1 276 270 грн, оформлений на ОСОБА_10 );

- довіреність серії ННВ 054130, реєстраційний номер 148, видана ОСОБА_10 на ім`я ОСОБА_9 , якою уповноважено останню бути його представником з питань ведення його справ, зокрема, в сервісних центрах МВС України щодо подання, одержання та підписання від його імені усіх необхідних документів, заяв одержання державних номерів на автомобіль, у тому числі отримувати страхові поліси та підписувати договори купівлі-продажу транспортного засобу, а також користуватися та експлуатувати належний йому транспортний засіб (т. 10 а.с.7);

- заява ОСОБА_9 до територіального сервісного центру МВС України №136528508 від 01 березня 2018 року про проведення первинної реєстрації автомобіля марки BMW, модель -Х3, VIN: НОМЕР_1 (т.12 а.с.69);

- довіреність серії ННА №812079, реєстраційний номер 4371, видана ОСОБА_10 на ім`я ОСОБА_9 , якою уповноважено останню на керування, експлуатацію та продаж легкового автомобіля марки BMW, модель -Х3, VIN: НОМЕР_1 (т. 11 а.с.24);

- договір купівлі-продажу №1441/2018/1175381 від 03 листопада 2018 року за яким ОСОБА_9 передала у власність ОСОБА_109 автомобіль марки BMW, модель -Х3 (т.11 а.с.242);

- заява ОСОБА_109 до сервісного центру МВС України №216828752 від 03 листопада 2018 року щодо перереєстрації транспортного засобу (т.11 а.с.241);

- договір купівлі-продажу автомобіля № Т-180615-1 від 04 липня 2018 року (автомобіль марки BMW, модель Х5 хDrive25d/F15, колір Black Sapphire, номер кузова: НОМЕР_4 , вартістю 1 640 800 грн, оформлений на ОСОБА_110 (т.10 а.с. 23-28);

- довіреність серії ННВ 199315, реєстраційний номер 168, видана ОСОБА_118 на ім`я ОСОБА_119 , якою уповноважено останнього бути його представником, зокрема в регіональних і територіальних сервісних центрах МВС з усіх питань, пов`язаних з купівлею автомобіля, у тому числі подання, одержання та підписання від його імені усіх необхідних документів, заяв, постановки на облік, підписання договору купівлі-продажу транспортного засобу та одержання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу чи тимчасовий реєстраційний талон, номерні знаки (т.10. а.с. 29);

- заява ОСОБА_119 до сервісного центру МВС України №170417360 від 05 липня 2018 року щодо первинної реєстрації транспортного засобу на ім`я ОСОБА_110 (т.12 а.с.23);

- протокол за результатами проведення НСРД зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж в рамках кримінального провадження №42018000000002832 від 28 січня 2019 року, згідно якого, зокрема, ОСОБА_7 зателефонував співробітнику автосервісу на ім`я « ОСОБА_120 » ( ОСОБА_121 ) з яким обговорював обслуговування транспортного засобу, технічні проблеми які виникли і виникають в процесі експлуатації автомобіля марки «BMW Х3». Натомість, співрозмовник повідомив, що причиною проблем може бути розрядка акумулятора через здійснення поїздок на короткі відстані (т.14 а.с. 69-70);

- протокол за результатами проведення НСРД зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж в рамках кримінального провадження №42018000000002832 від 28 січня 2019 року, згідно якого, зокрема, ОСОБА_9 телефонувала в «BMW» сервіс, зазначала, що є їх клієнтом, обговорювала технічні проблеми, які виникли в процесі експлуатації автомобіля «BMW Х 3», уточнювала питання обслуговування автомобіля, зокрема роботи акумулятора машини та необхідності періодичної його зарядки (т.14, а.с. 72-78);

- протокол огляду від 20 липня 2019 року та додаток до нього - стенограми телефонних розмов, згідно якого, зокрема, ОСОБА_9 звертаючись до співрозмовника « ОСОБА_122 » просила надати їй охорону, оскільки співробітники СБУ забирають її автомобіль, при чому зазначила, що останній за нею не зареєстрований, його власником є ОСОБА_123 (т.14 а.с. 121);

- висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз №41/4 від 20 вересня 2019 року за результатами проведення фоноскопічної експертизи, яким встановлено присутність усного мовлення ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , а також відповідність змісту їх слів і фраз, відображених у додатку до протоколу огляду від 20 липня 2019 року (т.14, а.с.152-175); 

- протокол огляду від 17 жовтня 2019 року, за даними якого, ОСОБА_124 в розмові зі ОСОБА_109 обговорювали необхідність вчинення дій з приховання від співробітників СБУ автомобіля, зареєстрованого за останньою, а також інформації про фактичні обставини такої реєстраці саме за ОСОБА_109 (т.14 а.с.41-44);

- висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз №80/4 від 19 грудня 2019 №80/40 за результатами проведення фоноскопічної експертизи, яким встановлено наявність усного мовлення ОСОБА_109 , а також відповідність змісту її слів та фраз, відображеним у протоколі огляду від 17 жовтня 2019 року (т.14 а.с.50-56);

- висновок експертів за результатами проведення судово - почеркознавчої експертизи №7195-7197/19-32/16827-16838/19-32 від 10 червня 2019 року, згідно якого встановлено, що в: акті виконаних робіт №ТП000003268 від 02 жовтня 2018 року у графах «Замовник» та «З переліком рекомендованих робіт ознайомлений; у договорі купівлі-продажу 1441/2018/1175381 транспортного засобу від 03 листопада 2018 року під п.3.1., а також у п.10 в графі: «продавець»; в аркуші книги договорів укладених в ТСЦ, період з 03 листопада 2018 року по 03 листопада 2018 року у графі «продавець»; у завірених копіях сторінок паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_9 біля усіх записів «Копія вірна»; в акті огляду реалізованого транспортного засобу № 4924/18/000389 від 27 лютого 2018 року у графі «покупець»; у видатковій накладній № АПП00000106 від 27 лютого 2018 про отримання автомобіля марки/моделі «BMW X3» VIN НОМЕР_1  у графі: «отримав(ла); в акті передавання-приймання автомобіля до договору № Т-180222-1 купівлі-продажу автомобіля від 22 лютого 2018 у графі «покупець»; в акті передавання приймання автомобіля до договору №Т-180222-1 купівлі-продажу автомобіля від 22 лютого 2018 року у графі: «покупець»; у договорі купівлі-продажу автомобіля №Т-180222-1 від 22 лютого 2018 року у графах: «покупець» кожного аркуша; у додатку №1 від 22 лютого2018 до договору №Т-1802221 від 22 лютого 2018 у графах: «покупець» кожного аркуша та зліва від друкованого напису « ОСОБА_10 », - виконані ОСОБА_9 (т.13 а.с. 125-135);

- протокол обшуку від 09 січня 2019 року за даними якого співробітниками СБУ було віднайдено та вилучено: видаткову накладну №186852 від 20 травня 2016, акт виконання робіт №ТП000003268 від 02 жовтня 2018 року, поліс обов`язкового страхування №АМ/8280992 на автомобіль марки «BMW X3» (VIN: НОМЕР_1 ), перепустку для виїзду на територію Донецького національного медичного університету на ім`я ОСОБА_9 , сервісну книжку «BMW Service» (з даними щодо ідентифікаційного номеру автомобіля - НОМЕР_1, дати продажу 27 лютого 2018 рок, даними про продавця автомобілю -ПП «ТАЛИСМАН» та його адресою), а також сам автомобіль марки «BMW X3» VIN: НОМЕР_1 (т.5 а.с. 63-68).

- фотокопія касового ордеру №0680413429 від 23 лютого 2018 року, виданого ПП «ТАЛИСМАН», який засвідчив, що 23 лютого 2018 року в касу автосалону було внесено 1 276 270, 00 грн згідно рахунку № ТП-00000327 від 22 лютого 2018 року, платник ОСОБА_10 (т.17 а.с. 23);

- копія квитанції № ПН 15165 від 26 лютого 2018 року, надана ПП «Талисман» в ході проведення тимчасового доступу до речей і документів, відповідно до якої на рахунок автосалону внесено грошові кошти у сумі 1 276 270,00 грн. за автомобіль «BMW X3 xDrive20і/F15», модель - НОМЕР_1, згідно рахунку № ТП-00000327 від 22 лютого 2018 року, платником зазначено ОСОБА_10 , оплата проведено через відділення АТ «ВМ БАНК» м. Київ (т. 18 а.с. 95);

- фотокопія рахунку на оплату № ТП-00001325 від 15 червня 2018 року, виданого ПП «ТАЛИСМАН» за автомобіль «BMW X5 xDrive25d/F15 НОМЕР_4» на загальну суму 1 640 800 грн, платником зазначено ОСОБА_110 , умови продажу - безготівковий розрахунок (т. 17 а.с. 24);

- квитанції ПП «Талисман», відповідно до яких згідно рахунку № ТП-00001325 від 15 червня 2018 року було здійснено три платежі в якості оплати за автомобіль «BMW X5», зокрема: 02 липня 2018 року у сумі 260 000,00 грн (квитанція № ПН 772 від 02 липня 2018 року), 06 липня 2018 року у сумі 826 000,00 грн (квитанція № ПН 3117 від 06 липня 2018 року) та 09 липня 2018 року у сумі 554 800,00 грн (квитанція № ПН 3826 від 09 липня 2018 року). Платником вказано ОСОБА_110 , оплата здійснювалася через відділення банку, що знаходиться у м. Краматорськ (т.18 а.с. 91-94, 96-97).

Не погоджуючись з ухваленим рішенням стороною захисту були подані апеляційні скарги, в яких ставиться питання про скасування вищевказаного вироку та закриття кримінального провадження. При цьому стороною захисту зазначається, що вирок Вищого антикорупційного суду є незаконним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням норм закону про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

В своїх апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_5 зазначали, що не погоджуються з висновками суду першої інстанції щодо: здійснення спеціального судового провадження, відсутності підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку із скеруванням обвинувального акту поза межами строку досудового розслідування, допустимості доказів, отриманих під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчими ГСУ СБУ, наявності в діях обвинуваченого складу інкримінованих йому злочинів та відсутності в діях ОСОБА_7 кваліфікуючої ознаки - вимагання неправомірної вигоди. Крім того, на думку сторони захисту судом було порушено право на захист обвинуваченого під час допиту свідка ОСОБА_8 .

Прокурор проти задоволення апеляційних скарг захисту заперечував, вважав, що обвинуваченим та захисником не наведено істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.

Під час підготовки до апеляційного розгляду, апеляційним судом були здійсненні заходи, направлені на повідомлення обвинуваченого про час та місце розгляду апеляційних скарг, поданих ним та його захисником, шляхом опублікування повідомлень в газетах «Урядовий кур`єр» №43 (8235) від 21 лютого 2026 року, «Голос України» № 69 (571) від 10 квітня 2026 року, №91 (593) від 12 травня 2026 року, №101 (603) від 26 травня 2026 року, «Голос України» №114 (616) від 12 червня 2026 року, а також дублювання вказаних викликів на сайті Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, враховуючи, що місце проживання ОСОБА_7 знаходиться на тимчасово окупованій території, у зв`язку з чим, повідомлення про виклик до суду шляхом надсилання повісток є неможливим.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи захисника, який підтримав апеляційні скарги, прокурора, який заперечував їх задоволення, промови учасників апеляційного розгляду в судових дебатах та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Вирок у даному кримінальному провадженні ухвалений за наслідками здійснення спеціального судового провадження (in absentia), у ході якого були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_7 на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження. Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. 

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням норм процесуального кодексу. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні та достатні мотиви, на підставі яких його ухвалено.

Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Положення ч.3 ст.404 КПК України визначають, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Колегія суддів при визначенні обсягу доказів, які необхідно повторно дослідити, врахувує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18 липня 2022 року у справі №698/937/13, згідно з якими для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, установлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визнає обов`язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так і однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження. При цьому, сама лише незгода учасника судового провадження з оцінкою певних конкретних доказів не може слугувати підставою для їхнього обов`язкового повторного дослідження. Відмова ж у задоволенні клопотання за відсутності аргументованих доводів щодо необхідності повторного дослідження доказів у справі не свідчить про порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону або неповноту судового розгляду.

Сама наявність клопотання про повторне дослідження того чи іншого доказу не зобов`язує суд апеляційної інстанції досліджувати всю сукупність доказів, оцінених у суді першої інстанції. У ч.2 ст.23 КПК України зазначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, які містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду. Але у разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засад безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, апеляційний суд не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції (постанова Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі №756/4855/17).

Повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду (постанова Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі №712/2341/15-к).

За результатами перевірки доводів апеляційних скарг сторони захисту на вирок колегія суддів дійшла висновку про залишення їх без задоволення з таких мотивів.

Даючи оцінку доводам апеляційних скарг щодо безпідставності здійснення судом першої інстанції стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 спеціального судового провадження колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений, перебуває на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України. Починаючи з 12 вересня 2023 року до 20 червня 2025 року ОСОБА_7 брав активну участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та кваліфікаційного підпису. В той же час 20 травня 2025 року під час допиту свідка ОСОБА_8 , обвинувачений ОСОБА_7 припинив відеоконференцзв`язок. Після цього, судом неодноразово здійснювались заходи щодо належного повідомлення останнього про час та місце судових засідань, зокрема, 20 червня 2025 року, 05, 12 та 19 серпня 2025 року, обвинуваченому направлялись судові повістки на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 , яку він постійно використовував в комунікації з судом, однак ОСОБА_7 до суду не прибув. Враховуючи ненадання ним відомостей про неможливість участі у судових засіданнях у режимі відеоконференції, суд визнав причини його неприбуття неповажними. В подальшому, за клопотанням прокурора, зважаючи на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які належать до переліку, визначеного ч.2 ст. 297-1 КПК України, і щодо яких судовий розгляд може здійснюватися за відсутності обвинуваченого, судом ухвалено рішення про спеціальний судовий розгляд. Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає правильним, враховуючи ухилення ОСОБА_7 від судового розгляду попри обізнаність про факт здійснення кримінального провадження та свій статус обвинуваченого і покладені на нього процесуальні обов`язки від прибуття за викликом суду, а також з огляду на те, що він фактично перебуває на тимчасово окупованій території (оскільки зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживає за адресою: с. Білосарайська Коса, Мангушського району, Донецької області). Твердження сторони захисту про недотримання судом першої інстанції вимог КПК України щодо оголошення обвинуваченого у міжнародний розшук є необґрунтованими, оскільки за встановлених судом першої інстанції обставин це не є обов`язковою умовою застосування спеціального судового розгляду.

За результатами перевірки доводів захисту про закінчення строків досудового розслідування у даному кримінальному провадженні та наявності підстав для його закриття за п.10 ч.1 ст. 284 КПК колегія суддів також дійшла висновку про їх відхилення з огляду на наступне.

Свою позицію захисник обґрунтовував тим, що у кримінальному провадженні №52020000000000080 обвинуваченому ОСОБА_7 06 лютого 2019 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України.

Відповідно до вказаного повідомлення про підозру ОСОБА_7 інкриміновано одержання 27 лютого 2018 року неправомірної вигоди - автомобіля «BMW Х3», тобто вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. 

22 жовтня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру, за якою ОСОБА_7 інкриміновано одержання 27 лютого 2018 року та 06 липня 2018 неправомірної вигоди - автомобілів «BMW Х3» та «BMW Х5», відповідно дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч.4 ст.368 КК України, а також вчинення дій, спрямованих на маскування незаконного набуття, володіння та використання автомобіля «BMW Х3», тобто вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 209 КК України. 

22 жовтня 2019 року, одночасно з повідомленням про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру, ОСОБА_7 одержав клопотання про продовження строку досудового розслідування від 18 жовтня 2019 року. Станом на момент розгляду зазначеного клопотання у Вищому антикорупційному суді 30 жовтня 2019 року прокурором не були внесені зміни до клопотання у відповідності до змісту нової підозри. За результатами розгляду вказаного клопотання слідчим суддею Вищого антикорупційного суду від 30 жовтня 2019 року продовжено строк досудового розслідування до 31 січня 2020 року.

На думку захисника, оскільки клопотання містило відомості стосовно тільки одного епізоду злочину, передбаченого ч. 4 ст.368 КК України, а саме одержання неправомірної вигоди у вигляді автомобіля «BMW Х3», то і строк досудового розслідування ухвалою слідчого судді було продовжено лише за цим епізодом. За іншим епізодом злочину, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України, а саме одержання неправомірної вигоди у вигляді автомобіля «BMW Х5», а також щодо злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, строк досудового розслідування продовжено не було і він закінчився 31 жовтня 2019 року. 

Колегія суддів з таким висновком захисника не погоджується. 

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що питання закінчення строків досудового розслідування було предметом ґрунтовної перевірки суду першої інстанції під час підготовчого судового засідання та судом зроблено висновок, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018000000002832 від 14 листопада 2018 року, був продовжений до 31 січня 2020 року у передбаченому законом порядку, з чим погоджується і колегія суддів.

Кримінально процесуальний закон не передбачає обчислення різних строків досудового розслідування у кримінальних правопорушеннях, що розслідуються в межах одного кримінального провадження, а тому відсутні підстави стверджувати про порушення стороною обвинувачення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 та обвинувальний акт відносно нього скеровано до суду в межах строку досудового розслідування.

 

Крім того захисник ОСОБА_5 заперечував висновки суду про допустимість доказів в контексті дотримання підслідності провадження. Вважав, що при вирішенні цього питання потрібно керуватися правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду (справа №640/5023/19 від 24.05.2021), за якою недотримання правил підслідності є істотним порушенням вимог КПК України, яке тягне за собою визнання доказів сторони обвинувачення недопустимими в силу ст.87 КПК України.

Надаючи оцінку факту проведення кримінального провадження іншим органом досудового розслідування, ніж той який визначений у ст.216 КПК України, та здійснення цим органом необхідних дій щодо збирання доказів в контексті істотності порушення з цих підстав прав та свобод людини і, як наслідок, недопустимості зібраних доказів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Визначаючи у ст. 216 КПК України підслідність органів досудового розслідування, в тому числі підслідність НАБУ, законодавець в цій статті не встановлює конкретні повноваження цих органів, зокрема не наділяє їх виключною компетенцією розпочинати розслідування кримінальних проваджень за відповідними статтями КК України, як і не встановлює їх обов`язок передати матеріали досудового розслідування до іншого органу.

У даній статті йдеться про «здійснення» такого розслідування цими органами, без конкретизації моменту його початку, що, у поєднанні з положеннями ч.ч.2, 5 ст. 218 КПК України, свідчить про те, що законодавець допускає можливість розпочинати та проводити досудове розслідування будь-яким органом досудового розслідування, однак лише до визначення уповноваженою особою належного до певного кримінального правопорушення органу.

Суд звертає увагу, що на початкових етапах розслідування відомості про подію злочину є фрагментарними, а комплексність умов норм КПК України, якими визначається підслідність (підсудність) кримінальних проваджень, зокрема, підслідність НАБУ, іноді унеможливлює точне та беззаперечне встановлення належного органу досудового розслідування одразу на початку розслідування з огляду на недостатність необхідних фактичних даних. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24.03.2021 (справа № 520/2989/16-к), згідно якої визначена ч.5 ст. 216 КПК підслідність НАБУ вимагає встановлення не лише наявності формальних ознак окремого складу злочину, а передусім встановлення «належності» суб`єкта його вчинення до так званої категорії «спеціального» або відповідності розміру предмета злочину або завданої ним шкоди визначеній сумі, що потребує проведення низки комплексних заходів і не завжди можуть бути достовірно встановлені з повідомлення про злочин чи інших матеріалів, що стали приводом для ініціювання кримінального провадження.

Статтею 216 КПК України визначається підслідність кримінальних правопорушень за органами, уповноваженими на розслідування цих кримінальних правопорушень (предметна підслідність), а ст. 218 КПК України - за територією вчинення кримінального правопорушення (територіальна підслідність).

Як вбачається з цих двох норм, лише ст. 218 КПК України, зокрема її ч. 2, містить вказівку на необхідні дії слідчого у випадку здійснення ним досудового розслідування у кримінальному провадженні, яке йому не підслідне, а саме: якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.

Той факт, що ст. 216 КПК України не містить такої вказівки не означає, що на предметну підслідність не поширюється зазначене правило щодо здійснення слідчим досудового розслідування до визначення прокурором іншої підслідності.

Так, зі змісту ст. 214 КПК України вбачається, що законодавець, з метою уникнення затягування початку досудового розслідування внаслідок тих чи інших причин, передбачає обов`язок слідчого своєчасно внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати проведення досудового розслідування, навіть якщо розслідування цього кримінального правопорушення не віднесене до його компетенції.

З огляду на те, що слідчий не наділений правом визначення підслідності кримінального провадження, він продовжує проведення у ньому всіх можливих та необхідних слідчих (розшукових) дій до того моменту, коли прокурор, відповідно до своїх повноважень, визначить іншу підслідність.

Зазначена послідовність дій слідчого і прокурора є загальною у питанні зміни підслідності кримінального провадження як предметної, так і територіальної, незважаючи на те, що закріплена лише положеннями ст. 218 КПК України.

Відповідно до ч.5 ст. 218 КПК України, спір про підслідність у кримінальному провадженні вирішує Генеральний прокурор або його заступник.

Необхідно зазначити, що норми КПК України взагалі не визначають наслідків порушення правил підслідності, чіткого процесуального порядку її зміни та строків передачі матеріалів кримінального провадження до належного органу досудового розслідування.

З оскаржуваного рішення та матеріалів провадження вбачається, що: спочатку у наведеному кримінальному провадженні досудове розслідування здійснювалось Головним слідчим управлінням Служби безпеки України, але 03 липня 2019 року заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_125 визначив підслідність у ньому за детективами Національного антикорупційного бюро України (т. 1 а.с. 232, 239, 240, 245, 245, 246, т. 3 а.с. 22, 23, 37, 38-40, 43-44, 45-47, 55, 95-96). Постановою від 15 липня 2019 року було створено спільну міжвідомчу слідчу групу, до складу якої увійшли: старший детектив - керівник П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_126 , старший детектив Національного бюро цього ж відділу ОСОБА_127 та старші слідчі в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_128 , ОСОБА_129 , ОСОБА_130 (т. 3 а.с. 100-102). Відповідно процесуальне керівництво до 03 липня 2019 року провадила група прокурорів Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних ДБР Генеральної прокуратури України, а після цієї дати - спільна група прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та прокурорів Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань (т. 1 а.с. 233-234, 235-236, 237-238, т. 3 а.с. 26-27, 28-29, 41-42, 48-51, 58-59, 97-99, 143-144). 

Постановою прокурора від 28 січня 2020 року матеріали досудового розслідування щодо підозрюваного ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 209 КК України, виділені в окреме провадження з матеріалів досудового розслідування №42018000000002832, з присвоєнням в ЄРДР реєстраційного номеру за № 52020000000000080 (т. 3 а.с. 145-147).

Постановами від 29 січня, 29 травня 2020 року було створено спільну міжвідомчу слідчу групу у складі: старшого детектива - керівника П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_131 , старшого детектива Національного бюро цього ж відділу ОСОБА_132 та старших слідчих в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_133 , ОСОБА_134 , ОСОБА_135 (т. 3 а.с. 178-180, 183-185).

Постановами від 28 січня, 20 жовтня 2020 року була визначена група прокурорів у складі начальника третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_136 та прокурора відділу ОСОБА_137 , а також прокурорів другого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , ОСОБА_138 , ОСОБА_139 , ОСОБА_140 , ОСОБА_141 та начальника відділу ОСОБА_142 (т. 3 а.с. 176-177, 181-182). 

З огляду на зазначене, суд першої інстанції вірно встановив, що під час досудового розслідування сторона обвинувачення вжила всіх заходів і дотрималась процедури визначення підслідності у кримінальному провадженні. Матеріали провадження не містять об`єктивних відомостей про зацікавленість чи упередженість органу досудового розслідування при визначені підслідності в кримінальному проваджені і, як наслідок порушення фундаментальних конвенційних чи конституційних прав ОСОБА_7 при збиранні доказів у кримінальному провадженні. Тому, з огляду на вищевикладене, підстави для визнання їх недопустимими відсутні, а відповідні доводи захисника колегія суддів відхиляє як неспроможні.

 

Доводи захисника ОСОБА_5 щодо допущення судом першої інстанції порушення права його підзахисного на захист під час допиту свідка  ОСОБА_8 колегія суддів також відхиляє, як необґрунтовані.

Встановлено, що в судовому засіданні 01 квітня 2025 року колегією було прийнято рішення про задоволення клопотання прокурора та направлення до Міністерства юстиції України запиту про надання міжнародної правової допомоги, а саме: організації проведення відеоконференції з Вищим антикорупційним судом для допиту свідка сторони обвинувачення - громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_8 . 

Допит вказаного свідка розпочато 20 травня 2025 року. Обвинувачений ОСОБА_7 приймав участь у зазначеному судовому засіданні в режимі відеоконференції з власних технічних засобів. Разом з тим під час допиту свідка зв`язок з обвинуваченим ОСОБА_7 зник. Останній не повідомив ані суд, ані свого захисника, який перебував в залі судового засідання, про причини неможливості відновлення відеоконференцзв`язку. У зв`язку з зазначеним, враховуючи, що допит свідка організовувався шляхом виконання компетентними органами США запиту про міжнародну правову допомогу, колегією суддів було прийнято рішення про надання прокурору можливості завершити прямий допит та наголошено на можливості обвинуваченого, який зареєстрований у електронному суді, ознайомитись із відео та звукозаписом цього допиту, а також провести перехресний допит в наступному судовому засіданні, після ознайомлення з показами свідка. 

В наступному судовому засіданні 03 червня 2025 року обвинуваченим заявлено відвід колегії суддів з підстав незгоди з продовженням 20 травня 2025 року прямого допиту свідка за його відсутності, зазначивши при цьому, що на початку допиту в нього відбулося відключення інтернету, через що відеозв`язок з судом був припинений. 

За наслідками розгляду у задоволенні зазначеної заяви про відвід було відмовлено, продовжено допит свідка ОСОБА_8 та надано можливість стороні захисту провести перехресний допит.

Під час судових засідань з допиту свідка судом першої інстанції було забезпечено належні умови та можливість чути, бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, передбачені цим Кодексом.Ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, переривання зв`язку тощо несе учасник кримінального провадження, який подав відповідне клопотання (ч.6 ст. 336 КПК України). 

Посилання захисника на неможливість здійснення ним захисту обвинуваченого за відсутності останнього в судовому засіданні не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону та свідчать про фактичне самоусунення від участі у судовому розгляді. 

Колегія суддів вважає, що судом відповідно до КПК України вжито дієвих та ефективних заходів для забезпечення можливості сторони захисту реалізувати право на перехресний допит свідка в залі судового засідання. Реалізація такого права виходячи з принципу диспозитивності здійснюється на розсуд сторони захисту, самоусунення від чого не може свідчити про порушення права на захист.

Доводи апеляційних скарг захисту щодо відсутності в діях обвинуваченого складу інкримінованих йому злочинів, колегія суддів також відхиляє та доходить протилежного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 на підставі належних та допустимих доказів, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду і яким була надана правильна оцінка у вироку суду.

Злочин, передбачений ч. 4 ст. 368 КК України, є кримінальним правопорушенням у сфері службової діяльності, отже діяння може бути кваліфіковане за цією статтею тільки тоді, коли виконавцем такого діяння є спеціальний суб`єкт - службова особа, або коли організатором, підбурювачем, пособником такого діяння є загальний суб`єкт, що діяв у співучасті з виконавцем - спеціальним суб`єктом. 

Згідно наказу МОЗ України від 13 жовтня 2017 року № 31-о з 15 жовтня 2017 року виконання обов`язків ректора ДНМУ було покладено на першого проректора з науково-педагогічної роботи ДНМУ ОСОБА_7 , а 27 квітня 2018 року між Міністерством та обвинуваченим ОСОБА_7 укладено контракт № 4, який є особливою формою трудового договору та наказом № 19-о від 27 квітня 2018 року його призначено на посаду ректора Університету (т. 4 а.с. 203, 204, т. 5 а.с. 5-12).

Відповідно до положень Розділу 6 Статуту ДНМУ, затвердженого наказом МОЗ України № 80 від 06 лютого 2018 року, на ОСОБА_7 у період з 15 жовтня 2017 року покладалось безпосереднє управління діяльністю ДНМУ, а також представництво Університету у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами. Крім того, до повноважень ОСОБА_7 , серед іншого, входило видання наказів та розпоряджень, обов`язкових до виконання всіма працівниками і структурними підрозділами Університету, розпорядження його майном та коштами, формування контингенту, а також відрахування та поновлення на навчанні осіб, які навчаються в Університеті в порядку визначеному законодавством, а також здійснення контролю за провадженням освітньої діяльності в Університеті, за фінансово-господарською діяльністю, станом і збереженням будівель та іншого майна тощо (т. 4 а.с. 224-225).

Аналогічні положення були закріплені також у Контракті № 4 від 27 квітня 2018 року. Зокрема, згідно з п.п. 3, 5, 9, 10 ст. 5 ОСОБА_7 мав право укладати від імені ДНМУ договори відповідно до законодавства, формувати контингент осіб, які навчаються в ДНМУ, відраховувати та поновлювати зазначених осіб на підставах та у порядку, що передбачені законодавством, делегувати відповідно до статуту ДНМУ частину своїх повноважень своїм заступникам та керівникам структурних підрозділів, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження, давати обов`язкові для виконання всіма учасниками освітнього процесу і структурними підрозділами ДНМУ доручення. Крім того, відповідно до п.п. 3, 9, 13, 24 ст. 6 контракту № 4 від 27 квітня 2018 року, ОСОБА_7 був зобов`язаний забезпечити виконання державного замовлення та інших договірних зобов`язань ДНМУ, організацію навчального процесу відповідно до стандартів вищої освіти, дотримання умов колективного договору, статуту ДНМУ, вжиття у межах своїх повноважень заходів до запобігання проявам корупційних правопорушень у ДНМУ. Отже, ОСОБА_7 , з огляду на свою посаду - виконуючого обов`язки ректора та ректора ДНМУ, постійно виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто, в розумінні п. 1 примітки до ст. 364 мав статус службової особи державного органу.

Сукупність досліджених судом першої інстанції доказів дозволяє дійти висновку, що упродовж лютого 2018 року обвинувачений ОСОБА_7 разом зі своєю дружиною ОСОБА_9 неодноразово відвідували автосалон «BMW» (розташований за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Дніпровська, 3А), обираючи транспортний засіб, його колір та комплектацію.

22 лютого 2018 року ОСОБА_9 перебуваючи у вищевказаному автосалоні підписала від імені ОСОБА_10 договір купівлі-продажу автомобіля «BMW X3». 

23 лютого 2018 року ОСОБА_8 прибув до автосалону, де від імені ОСОБА_10 здійснив оплату за вказаний автомобіль у сумі 1 276 270 грн.

27 лютого 2018 року ОСОБА_9 підписала видаткову накладну про отримання автомобіля «BMW X3» (VIN: НОМЕР_1 ), акт приймання передачі автомобіля до договору №Т-180222-1 купівлі-продажу автомобіля від 22 лютого 2018 року, акт огляду реалізованого транспортного засобу №4924/18/000389 та отримала оплачений напередодні ОСОБА_8 автомобіль. Виконання у вказаних документах підпису саме ОСОБА_9 підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи № 7195-7197/19-32/16827-16838/19-32 від 10 червня 2019 року (том № 13 а.с. 125-135). 

Після вказаних подій 23 лютого 2018 року ОСОБА_7 здійснив підписання низки наказів про зарахування іноземних студентів на навчання до Донецького національного медичного університету.

27 лютого 2018 року ОСОБА_7 отримавши предмет неправомірної вигоди - автомобіль «BMW X3», на виконання своїх домовленостей з представником ТОВ «Українські освітні послуги» ОСОБА_8 , надав вказівку проректору з науково-педагогічної роботи університету ОСОБА_19 підписати наказ про зарахування 21 іноземного абітурієнта.

28 лютого 2028 року продовжуючи виконувати домовленості з представником ТОВ «Українські освітні послуги» ОСОБА_8 обвинувачений ОСОБА_7 підписав наказ про зарахування до Донецького національного медичного університету ще 71 абітурієнта.

01 березня 2018 року ОСОБА_10 видав на ім`я ОСОБА_9 нотаріальну довіреність, якою уповноважив останню бути його представником з питань ведення його справ, зокрема, в сервісних Центрах МВС України щодо подання, одержання та підписання від його імені усіх необхідних документів, заяв, одержання державних номерів на автомобіль, у тому числі отримувати страхові поліси та підписувати договори купівлі-продажу транспортного засобу, а також користуватися та експлуатувати належний йому транспортний засіб (т.10 а. 7).

В той же день, ОСОБА_9 звернулась до територіального сервісного центру МВС України №1443 та здійснила первинну реєстрацію автомобіля «BMW X3» на ім`я ОСОБА_10 , отримавши свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

В подальшому, 26 липня 2018 року ОСОБА_10 надав ще одну довіреність на ім`я ОСОБА_9 , згідно якої уповноважив останню на керування, експлуатацію та продаж легкового автомобіля «BMW X3» (т.11 а.с.244).

03 листопада 2018 року ОСОБА_9 уклала договір купівлі-продажу, згідно якого передала у власність ОСОБА_109 автомобіль «BMW X3» за 763 460, 09 грн (т.11 а.с.242).

Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_7 у період з березня 2018 року по 15 червня 2018 року, неодноразово відвідував автосалон «BMW», за результатами чого особисто здійснив вибір кольору та комплектації автомобіля «BMW X5». З метою приховання факту отримання неправомірної вигоди, обвинувачений залучив ОСОБА_110 на якого здійснив реєстрацію вищевказаного транспортного засобу. Оплати за придбання вищевказаного автомобіля знову була здійснена за рахунок отримання неправомірної вигоди від представника ТОВ «Українські освітні послуги» ОСОБА_8 шляхом сплати останнім в касу автосалону коштів у сумі 1 640 800, 00 грн, за нездійснення ОСОБА_7 в майбутньому перешкод при підписанні наказів про зарахування залучених Товариством іноземних громадян на навчання до Університету в період з 01 вересня до 01 листопада 2018 року.

Матеріалами кримінального провадження підтверджується наявність телефонних з`єднань, що відбувались між обвинуваченим ОСОБА_143 , його дружиною ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , співробітниками автосалону «BMW» - ОСОБА_121 та ОСОБА_144 (т.13 а.с. 23-71).

Напередодні та в день продажу автомобіля «BMW Х3» ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 перебували поруч з автосалоном ПП «Талисман» та мали телефонні з`єднання між собою.

Упродовж 22 лютого 2018 року між телефонними номерами ОСОБА_7 (« НОМЕР_7 ») та його дружини ОСОБА_9 (« НОМЕР_8 ») здійснено вісім з`єднань. При цьому, під час шести з них, а саме: об 11:50:08, 11:55:25, 12:00:02, 12:01:03, 16:25:35 та 16:31:55 ОСОБА_9 перебувала в м. Краматорськ по вул. Орджонікідзе, азимут «155», де розташований автосалон ПП «Талисман» (т.13 а.с. 43, 67). 

Згодом, а саме у проміжок часу з 16:49:30 по 17:06: 24, ОСОБА_7 також перебував по вул. Орджонікідзе, азимут «155». Після чого, ОСОБА_7 з використанням телефонного номера «НОМЕР_19» о 18:17:03 та 18:19:59 здійснив два з`єднання з телефоном ОСОБА_8 - «НОМЕР_18» (т.13 а.с. 66). 

ОСОБА_8 .Т також перебував цього дня по вул. Орджонікідзе, азимут «155» у проміжок часу з 14:17:05 по 14:38:35. Після чого о 15:17:16 телефонував до ОСОБА_145 («НОМЕР_9»), який здійснив продаж вказаного автомобіля та видав його ОСОБА_9 , а потім о 18:19:59 також до ОСОБА_7 (т.13 а.с. 37, 71).

Наступного дня, а саме 23 лютого 2018 року у проміжок часу з 7:57:10 по 8:57:10 ОСОБА_9 знову перебувала за адресою: вул. Орджонікідзе, азимут «155», де розташований автосалон ПП «Талисман» (том № 13 а.с. 68). Після чого, між телефонними номерами ОСОБА_7 (« НОМЕР_7 ») та його дружини ОСОБА_9 (« НОМЕР_8 ») було здійснено п`ять з`єднань, а саме: о 9:25:47, 10:40:32, 10:49:35, 10:58:06 та 11:27:01. Крім того, о 10:56:39 та 11:23:50 ОСОБА_9 двічі телефонувала до менеджера автосалону ПП «Талисман» ОСОБА_117 («НОМЕР_20»), який пізніше о 14:04:32 телефонував до ОСОБА_8 («НОМЕР_18») (т.13 а.с. 37, 43, 54).

Згодом о 15:36:47 та 15:37:42 ОСОБА_7 (« НОМЕР_7 ») двічі телефонував до ОСОБА_8 («НОМЕР_18»). Після чого, о 16:13:55 ОСОБА_8 («НОМЕР_18») мав розмову з менеджером автосалону ОСОБА_146 («НОМЕР_9»). Потім, приблизно о 17 годині ОСОБА_8 прибув до ПП «Талисман», де о 17:18:48 телефонував до ОСОБА_145 ( НОМЕР_9 »). Після чого, о 17:55:34 здійснив дзвінок до ОСОБА_7 («НОМЕР_7»). У подальшому, приблизно о 18:30 ОСОБА_8 від`їздив та знову повернувся о 19:10 (т.13 а.с. 29, 37, 39, 71).

У той же час, суд встановив, що відразу після дзвінка ОСОБА_8 до ПП «Талисман» прибув ОСОБА_7 , який знаходився там з 18:11:30 по 20:15:29 (т.13 а.с. 66).

У подальшому, 24 лютого 2018 року о 15:33:29 та 27 лютого 2018 року, о 20:14:37, 20:17:26, після того, як ОСОБА_8 сплатив у касу автосалону ПП «Талисман» (м. Краматорськ) грошові кошти за автомобіль марки/моделі «BMW X3» 2017 року випуску, ОСОБА_7 з використанням власного номера « НОМЕР_7 » здійснив 3 з`єднання з номером менеджера автосалону ОСОБА_146 («НОМЕР_9»), який здійснив продаж вказаного автомобіля та видав його ОСОБА_9 (т.13 а.с. 52).

У період з 10:24:46 11 березня по 16:05:45 22 грудня 2018 року, після того, як ОСОБА_8 надав ОСОБА_7 неправомірну вигоду у вигляді автомобіля марки/моделі «BMW X3» 2017 року випуску, між телефонними номерами ОСОБА_7 (« НОМЕР_7 ») та менеджером автосалону ПП «Талисман» ОСОБА_147 («НОМЕР_20») було здійснено 85 з`єднань (т.13 а.с. 46-52). З числа цих з`єднань 47 перепадає на період з 13 червня 2018 року по 16 липня 2018 року, у межах якого ОСОБА_8 надав неправомірну вигоду ОСОБА_7 у вигляді автомобіля марки/моделі «BMW X5» 2018 року випуску, а останній організував його державну реєстрацію та фактично отримав у своє володіння. 

Також, 21 березня 2018 року, після з`єднання з менеджером автосалону ПП «Талисман» ОСОБА_147 о 10:51, ОСОБА_7 двічі з`єднувався з ОСОБА_8 (о 14:30 та 14:35), після чого знову контактував з менеджером о 15:11 (т.13 а.с. 29-30, 46).

Крім того, у період з 10:56:39 23 лютого 2018 року по 21:20:33 09 січня 2019 року між телефонними номерами ОСОБА_9 (« НОМЕР_8 ») та менеджером автосалону ПП Талисман» ОСОБА_147 («НОМЕР_20») було здійснено 87 з`єднань (т.13 а.с. 54-59). З числа даних з`єднань, 17 відбулось з 23 лютого по 01 березня 2018 року, у межах якого ОСОБА_8 надав неправомірну вигоду ОСОБА_7 у вигляді автомобіля марки/моделі «BMW X3» 2017 року випуску, який ОСОБА_9 особисто отримала в автосалоні ПП «Талисман» та зареєструвала в ТСЦ МВС України № 1443 (м. Краматорськ). Натомість, інші 72 відбулись з 05 березня 2018 року по 09 січня 2019 року, протягом якого ОСОБА_9 та ОСОБА_7 використовували автомобіль марки/моделі «BMW X3» 2017 року випуску, отриманий останнім в якості неправомірної вигоди.

Також, у період з 10:59:34 27 лютого 2018 року по 8:41:59 22 грудня 2018 року, після того, як ОСОБА_8 сплатив у касі автосалону ПП «Талисман» (м. Краматорськ) грошові кошти за автомобіль марки/моделі «BMW X3» 2017 року випуску, ОСОБА_9 з використанням власного номера « НОМЕР_8 » здійснила 5 з`єднань з номером менеджера автосалону ОСОБА_146 (« НОМЕР_9 »), який здійснив продаж та передачу їй вказаного автомобіля (т.13 а.с. 60-61). З числа даних з`єднань, 4 відбулось з 27 лютого по 02 березня 2018 року, у межах якого ОСОБА_8 надав неправомірну вигоду ОСОБА_7 у вигляді автомобіля марки/моделі «BMW X3» 2017 року випуску.

Також матеріалами кримінального провадження підтверджуються телефонні з`єднання між ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_147 напередодні купівлі-продажу автомобіля марки «BMW X5».

19 червня 2018 року, після 17 з`єднань з ОСОБА_147 , останнє з яких відбулось о 14:09, ОСОБА_7 зв`язувався з ОСОБА_8 о 16:23, та після зв`язку з ним, відразу продовжив контактувати з менеджером автосалону, здійснивши три послідовні з`єднання о 16:24, 16:25 та 16:26 (т.13 а.с. 40, 46-48).

Наступного дня, 20 червня 2018 року о 19:41:40 ОСОБА_7 з телефонного номера « НОМЕР_7 » знову зателефонував до ОСОБА_8 на номер «НОМЕР_18», після чого о 20:34:19 між ОСОБА_7 та ОСОБА_147 відбулося з`єднання. Наступного дня, 21 червня 2018 року о 12:30 ОСОБА_7 ще раз телефонував до ОСОБА_8 . Після чого, 23 червня 2018 року о 13:02:55 мав з`єднання з ОСОБА_147 (т.13 а.с. 30, 40, 48).

Крім того зі змісту листування між ОСОБА_147 та ОСОБА_7 , яке відбулося напередодні встановлено, що обвинувачений здійснював комунікацію з менеджером автосалону щодо придбання автомобіля марки «Х5». Зокрема, 09 червня 2018 року о 17:19 на номер ОСОБА_117 від ОСОБА_7 надійшло повідомлення з проханням надіслати на пошту оптимальний варіант комплектації «Х»5 та повідомити кінцеву вартість. Цього ж дня ОСОБА_121 відповів ОСОБА_7 , що кінцева сума складає 1 605 083 грн. Наступного дня, 10 червня 2018 року об 11:03 ОСОБА_121 повідомив ОСОБА_7 про направлення пропозиції на пошту. 11 червня 2018 року о 11:01 ОСОБА_7 просив надіслати комплектацію машини по пошту ІНФОРМАЦІЯ_4 , а потім о 15:40 надіслав ОСОБА_148 повідомлення з текстом : «номер НОМЕР_10 ОСОБА_149 ». Далі, 19 червня 2018 року о 14:09 та 16:24 ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_117 про те, що оплату планують здійснити завтра зранку (т.16 а.с. 228-232, 233-235).

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про достатність доказів на підтвердження здійснення оплати за обрані ОСОБА_7 та його дружиною автомобілі «BMW X3» та «BMW X5» саме ОСОБА_8 .

Зокрема, вказані обставини підтверджуються показами допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 , який повідомив, що особисто вносив в касу автосалону «Талисман» грошові кошти за автомобілі «BMW X3» та «BMW X5» та отримував квитанції на підтвердження проплати, однак в графі платників завжди зазначалися інші особи. Кошти для оплати ОСОБА_8 ередньо знімав з власного рахунку, відкритого в ПАТ «Приватбанк».

Крім того, даними ПАТ КБ «Приватбанк» підтверджується, що 23 лютого 2018 року громадянин Пакистану ОСОБА_8 відкрив рахунок у ПАТ КБ «Приватбанк» та отримав банківську картку. 23 лютого 2018 року на рахунок ОСОБА_8 № НОМЕР_11 надійшло 1 295 280, 00 грн. з яких цього ж дня він перевів на свою карту НОМЕР_21 через додаток «Приват 24» 1 289 616 грн (том № 12 а.с. 111-113, 114, 115-117, 118; 119, 120, 121). 

Також, на стадії досудового розслідування, ОСОБА_8 надавалась фотокопія рахунку на оплату № ТП-00001325 від 15 червня 2018 року, виданого ПП «ТАЛИСМАН» (том № 17 а.с. 24). Зміст цього рахунку свідчить про те, що автосалон надав у розпорядження ОСОБА_8 реквізити для оплати за автомобіль «BMW X5 xDrive25d/F15 НОМЕР_4» на загальну суму 1 640 800 грн. Наявність у останнього вказаного документу додатково підтверджує його контактування з працівниками автосалону, отримання від них документів на оплату транспортних засобів.

При цьому посилання сторони захисту на наявність у ТОВ «Українські освітні послуги» заборгованості перед університетом, та здійснення на обвинуваченого ОСОБА_7 тиску як з боку представників товариства, так і правоохоронних органів через його правомірні намагання припинити протиправну поведінку і стимулювати погашення заборгованості перед очолюваним ним освітнім закладом, жодним чином не пояснюють та не спростовують факт відвідування ОСОБА_7 разом з дружиною в період з лютого по червень 2018 року автосалону «BMW» для вибору транспортних засобів «BMW X3» та «BMW X5», контактування з його співробітниками з метою вибору, сервісного обслуговування вказаних автомобілів та звернення з проханням про не розкриття інформації про них, як реальних власників транспортних засобів, що зафіксовано в протоколі за результатами НСРД зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 28 січня 2019 року (т. 14 а.с. 72-78).

За наведеного колегія суддів погоджується, що у діях обвинуваченого наявні ознаки вимагання, оскільки він був ініціатором надання неправомірної вигоди, використовуючи своє службове становище і вчиняв дії, що створили у представника ТОВ «Українські освітні послуги» враження наявності реальної небезпеки його правам та законним інтересам, що змусило погодитись з вимогою ОСОБА_7 . Такий висновок узгоджується з позицією Верховного суду, висловленою в рішеннях від 19 вересня 2018 року в справі № 347/350/16, а також від 27 листопада 2018 року в справі № 132/2210/15-к.

На переконання колегії суддів, матеріалами провадження підтверджуються наявність у ОСОБА_7 прямого умислу на одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення в інтересах Товариства дій з використанням наданого ОСОБА_7 службового становища, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди, а також корисливого мотиву та мети задовольнити свої інтереси.

Щодо доводів сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 209 КК України.

Вірно встановлені судом першої інстанції фактичні обставини кримінального провадження свідчать про те, що автомобіль «BMW X3» вартістю 1 276 270,00 грн був одержаний злочинним шляхом. Набуття вказаного автомобіля як неправомірної вигоди відбулось наприкінці лютого - на початку березня 2018 року, коли цей автомобіль перейшов у користування дружини обвинуваченого ОСОБА_9 , був оплачений за кошти представника товариства «Українські освітні послуги», та зареєстрований за номінальним власником ОСОБА_10 . ОСОБА_7 побоюючись викриття вказаних обставин, намагаючись надати використанню автомобіля «BMW X3» вигляду законного, будучи суб`єктом декларування відповідно до вимог Закону України «Про запобігання корупції» забезпечив здійснення ОСОБА_9 03 листопада 2018 року перереєстрації транспортного засобу на ОСОБА_109 та 29 березня 2019 року вніс до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2018 рік відомості про право користування ОСОБА_9 цим автомобілем на підставі договору позички (з 12 березня 2018 року - від ОСОБА_10 , з 19 листопада 2018 року - від ОСОБА_109 ). 

Згідно щорічної декларації за 2018 рік, поданої ОСОБА_7 до Національного агентства з питань запобігання корупції 29 березня 2019 року, у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби/Інформація щодо прав на майно» зазначено відомості про право користування його дружиною ОСОБА_9 автомобілем марки/моделі «BMW Х3», 2017 року випуску (VIN: НОМЕР_1 ) на підставі договору позички, зокрема: спочатку 12 березня 2018 року від громадянина ОСОБА_10 , а потім 19 листопада 2018 року від громадянки ОСОБА_150 (т.17 а.с. 138-149).

Вказана декларація була подана ОСОБА_7 після вилучення у ОСОБА_9 автомобіля «BMW Х3» 09 січня 2019 року, а отже дії обвинуваченого з внесення до декларації інформації про користування автомобілем, як і здійснення його дружиною перереєстрації цього транспортного засобу на ОСОБА_109 є діями, що містять у собі ознаки об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України.

Крім того, зі змісту розмов обвинуваченого, ОСОБА_9 , ОСОБА_117 , ОСОБА_151 та його матері ОСОБА_109 вбачається, що ОСОБА_10 і ОСОБА_109 були виключно номінальними власниками автомобіля «BMW X3», при чому перший був використаний ОСОБА_7 з метою отримання неправомірної вигоди, а друга - з метою легалізації майна, що було предметом неправомірної вигоди.

Так, згідно з відомостями, відображеними у протоколі огляду від 20 липня 2019 року та додатку до нього, 09 січня 2019 року о 13:36:01 ОСОБА_9 , перебуваючи у м. Краматорську, Донецької обл., зателефонувала на номер телефону « НОМЕР_12 », та, звертаючись до співрозмовника « ОСОБА_122 », просила надати їй охорону, оскільки співробітники СБ України забирають автомобіль. При цьому зазначила «она на меня не записана… власник ОСОБА_123 », а потім додала, що зараз знаходиться у м. Краматорськ разом з « ОСОБА_152 ». Далі уточнила, що підставою вилучення є накладення арешту на підставі ухвали суду, і що вона не має наміру віддавати ключі (т. № 14 а.с. 80-96, 121-122).

Згідно з відомостями протоколу за результатами НСРД зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 18 лютого 2019 року, протоколу огляду від 17 жовтня 2019 року, о 17:18:51 на номер телефону НОМЕР_13 , яким користується ОСОБА_109 , зателефонував її син ОСОБА_153 . У ході розмови ОСОБА_124 просив закрити ворота, гараж, вимкнути світло та нікому не відкривали, оскільки « ОСОБА_154 забрали, к тебе может приехать СБУ, ты владелец машины». Потім ОСОБА_124 наголосив, що у разі потреби необхідно говорити лише: « ОСОБА_155 купил сын, ничего не знаешь, я владелец, я дала деньги, сын купил машину», а потім додав «Та ничего у тебя искать не будут, просто могут прийти помотреть…Вторую машину ты никогда не видела». Почувши це, ОСОБА_109 уточнила « ОСОБА_156 », на що ОСОБА_124 відповів: «Вторую, мам, никакую ты не видела больше. Ты владелица одной машины…ничего не знаешь…если будут задавать какие-то вопросы…говори…без адвоката говорить…не буду». ОСОБА_109 погодилася. На цьому розмову було завершено (т. № 14 а.с. 38-39, 41-44).

Згідно з відомостями протоколу за результатами НСРД зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 28 січня 2019 року ОСОБА_9 з номеру телефону НОМЕР_14 17 грудня 2018 року о 10 год. 20 хв. зателефонувала в автосалон «BMW» (ПП «Талисман» т. НОМЕР_15 ), та звертаючись до співробітника салону повідомляла: «… я клиент вашего сервиса, у меня Х-3-й, года нет еще машине, не заводиться аккумулятор…». 09 січня 2019 року ОСОБА_9 в розмові зі співробітником автосалону повідомляла останньому: « Смотрите, а сейчас по поводу этих машин, помните у нас были всякие недоразумения, могут приехать сотрудники СБУ… мы эти машины у вас не покупали, вы нас не видели, мы приходили, там, смотрели, но вы ничего не знаете, не отвечайте им, не говорите кто им платил, кто заносил, хорошо, у меня к вам просьба. Что платили те люди, которые должны были платить, но вот которые там указаны, там ОСОБА_157 , что перечисляли они деньги, что никто не приходил, вы не помните ничего, ничего не видели и ничего не знаете, хорошо … нас вы в лицо не знаете, да приходили, обслуживать автомобили, я вот этот Х-3-й, про тот вообще словом ничего не знаете и не слышали, не видели, сервисное обслуживание Х-3-го было, хорошо» (т.14 а.с.72-78). 

Встановлені обставини, на переконання колегії суддів, є достатніми для констатації наявності у діях обвинуваченого суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, та вчинення ним легалізації предмету неправомірної вигоди.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи захисту про неповноту судового розгляду, зокрема, щодо неповного дослідження судом першої інстанції особових справ студентів першого курсу та договорів про їх навчання у Донецькому національному медичному університеті, а також питання фактичної відсутності на підконтрольній території України автомобілів, які були предметом неправомірної вигоди, і, як наслідок, неможливість виконання оскаржуваного рішення суду в частині спеціальної конфіскації цих транспортних засобів.

Так, дійсно, судом першої інстанції під час розгляду особові справи студентів та типові договори про їх зарахування до університету були досліджені частково. Разом з тим, висновки, покладені в основу вироку суду, ґрунтуються виключно на безпосередньо досліджених у ході судового розгляду доказах, тоді як стороною захисту не наведено конкретно, які саме з недосліджених особових справ чи договорів і яким чином спростовують ці висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 .

Що стосується доводів захисту про відсутність вилучених автомобілів на території, підконтрольній Україні, то питання виконання вироку в частині застосування спеціальної конфіскації автомобілів не впливає на законність, обґрунтованість і справедливість ухваленого вироку та виходить за межі компетенції суду. 

Доводи сторони захисту щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого колегією суддів також відхиляються.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, яке є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. Суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, а також наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

З урахуванням характеру і тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та обґрунтовано обрав йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права обіймати керівні посади у вищому навчальному закладі на строк 3 роки та з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Судом першої інстанції при винесенні вироку дотримано вимог ст.ст. 50, 65 КК України, призначено покарання, що відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого ним правопорушення, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та захисника відсутні.

Керуючись статтями 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги сторони захисту залишити без задоволення, а вирок Вищого антикорупційного суду від 13 січня 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_7 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.

 

Головуючий   ОСОБА_1 

Судді ОСОБА_2 

ОСОБА_3