Справа № 991/8517/26

Провадження №11-сс/991/501/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 

прокурора ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)

підозрюваного ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції) 

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 липня 2026 року, якою відмовлено в задоволенні його скарги на повідомлення про підозру, подану в інтересах ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 52026000000000034 від 20.01.2026,

УСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 липня 2026 року відмовлено в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 52026000000000034 від 20.01.2026.

Слідчий суддя дійшов висновку, що вручене ОСОБА_9 повідомлення про підозру відповідає закріпленим у статті 277 КПК України вимогам до його змісту. Слідчим суддею також встановлено наявність у цьому провадженні достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. На думку слідчого судді, зібрані у кримінальному провадженні докази в своїй сукупності та взаємозв`язку відповідають тому мінімальному рівню стандарту «достатніх підстав (доказів)», що закріплений в п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України та давали стороні обвинувачення підстави для підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Не погодившись із оскаржуваною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.07.2026 та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу захисника та скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 11.03.2026 у кримінальному провадженні № 52026000000000034 від 20.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Також наявна заява про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.07.2026. В обґрунтування поновлення строку захисник ОСОБА_7 зазначає, що повний текст оскаржуваної ухвали він отримав 21.07.2026 о 17:27, зважаючи на необхідність для формування правової оцінки для апеляційного перегляду та аналізу повного тексту оскаржуваної ухвали, до суду звернувся лише 23.07.2026. Захисник просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та поновити строк на апеляційне оскарження. 

Апеляційна скарга обґрунтована тим, ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.07.2026 року є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, зважаючи на наступні обставини:

-слідчий суддя, розглядаючи скаргу сторони захисту, фактично не здійснив належної перевірки обґрунтованості повідомлення про підозру, а обмежився констатацією існування матеріалів кримінального провадження та посиланням на те, що остаточна оцінка доказів має здійснюватися судом під час розгляду справи по суті;

-підозра ОСОБА_6 ґрунтується на доказах, отриманих незаконним шляхом, що суперечить принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини і прямо заборонено ч. 3 ст. 17 КПК України;

-органом досудового розслідування було грубо порушено вимоги кримінального процесуального закону щодо проникнення до житла, порядку проведення обшуку, забезпечення попереднього судового контролю за втручанням у право на недоторканність житла та належної фіксації процесуальної дії, оскільки детективи прибули для проведення слідчої дії з ухвалою слідчого судді про дозвіл на обшук за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично здійснили проникнення та провели обшук в іншому будинку (під № 3), розташованому на цій же вулиці, на який попередня санкція суду не надавалася;

-у цій справі втручання відбулось не через об`єктивну невідкладність, а через помилку ОДР при зазначені адреси;

-слідчий суддя неправильно визначив наслідки порушення порядку отримання доказів. Якщо ключовий доказ сторони обвинувачення - це вилучення грошових коштів під час обшуку, отриманий за відсутності належних законних підстав для проникнення до житла, то він не може автоматично використовуватися як елемент формування обґрунтованої підозри;

-підозра ОСОБА_6 ґрунтується, серед іншого, на доказах, отриманих унаслідок процесуальної дії, проведеної з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. У результаті цього обшуку було вилучено грошові кошти, які сторона обвинувачення розглядає як предмет неправомірної вигоди.Однак слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні скарги, фактично не надав належної правової оцінки тому, що законність походження цього доказу є спірною, а лише зазначив, що питання допустимості доказів має вирішуватися судом першої інстанції під час розгляду справи по суті. Сторона захисту вважає такий висновок слідчого судді помилковим;

-якщо ж законність отримання цього доказу обґрунтовано поставлена під сумнів, слідчий суддя мав оцінити, чи залишається достатньою сукупність інших матеріалів для формування обґрунтованої підозри. Натомість суд фактично прийняв за основу саме спірний доказ;

-відсутність оцінки того, чи могли вилучені кошти мати інше законне походження;

-слідчий суддя послався на існування ухвали від 10.03.2026, якою було визнано законним проведений обшук. Однак сам факт існування такої ухвали не означає, що всі питання щодо законності отримання доказів є остаточно вирішеними. Наступний судовий контроль за ст. 233 КПК України не позбавляє сторону захисту права ставити питання про: реальність невідкладності, пропорційність втручання, відповідність проведеної дії вимогам КПК України, допустимість отриманих доказів.

18.08.2026 від прокурора САП ОСОБА_5 надійшли письмові пояснення, в яких він зазначає, що 29.01.2026 Заступник Генерального прокурора - керівник САП ОСОБА_10 звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1.

30.01.2026 слідчий суддя ВАКС задовільнив клопотання та надав детективам НАБУ дозвіл на проведення обушку за адресою: АДРЕСА_1 .

04.03.2026 детектив НАБУ прибув за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_6 відчинив двері та повідомив, що даний будинок знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Слід зазначити, що жодних слідчих дій до прийняття рішення детективом про проведення невідкладного обшуку в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України не проводилось.

Під час обшуку ОСОБА_6 самостійно приніс з сейфу іншої кімнати всі наявні в нього грошові кошти, під час огляду яких було виявлено в тому числі 25000 грн, що є предметом неправомірної вигоди.

В ході проведення обшуку ОСОБА_6 заявив, що зауваження до ходу проведення обшуку будуть надані потім і долучені до протоколу, про що відображено також в протоколі від 04.03.2026. 

В цей же час, станом на 17.08.2026 жодних зауважень про хід проведення обшуку від ОСОБА_6 або його представників до Національного бюро не надходило.

05.03.2026 заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 подано до Вищого антикорупційного суду клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1.

10.03.2026 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду надав дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 та вилучення коштів, що є предметом неправомірної вигоди у розмірі 25000 грн.

Після проведення обшуку, 11.03.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 368 КК України, а 03.07.2026 йому вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, яке є остаточним у кримінальному провадженні. Зазначає, що слідчий суддя Вищого антикорупційного суду під час розгляду скарги на повідомлення про підозру дійшов правильних висновків щодо відповідності повідомлення про підозру стандарту «обґрунтованості підозри» та спроможності переконати стороннього об`єктивного спостерігача у можливій причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

В судове засідання з`явились підозрюваний ОСОБА_6 , його захисники ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , а також прокурор ОСОБА_5 . Зазначені учасники приймали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з власних технічних засобів. 

Заслухавши суддю-доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_6 , його захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які підтримали подану апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження та просили задовольнити її в повному обсязі, пояснення прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно правової позиції Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, висловленої в постанові від 27 травня 2019 року (справа № 461/1434/18), за змістом ст. 376 КПК України дата оголошення судового рішення, в тому числі й ухвали слідчого судді, безпосередньо пов`язується з датою виходу суду з нарадчої кімнати і саме з цієї дати, яка зазначається у вступній частині ухвали, розпочинається перебіг строку на апеляційне оскарження. Оголошення слідчим суддею в порядку ч. 2 ст. 376 КПК лише резолютивної частини ухвали має місце переважно у виняткових випадках та жодним чином не впливає на визначений процесуальним законом порядок обчислення строку апеляційного оскарження. У випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.

Як вбачається з матеріалів провадження, 13.07.2026 слідчим суддею було проголошено вступну та резолютивну частину оскаржуваної ухвали. Проголошення повного тексту оскаржуваної ухвали відбулось 20.07.2026. Як зазначає захисник ОСОБА_7 , повний текст ухвали слідчого судді надійшов в його електронний кабінет 21.07.2026 о 17:27 год, після чого він 24.07.2026 звернувся з апеляційною скаргою до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. 

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за можливе поновити захиснику ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 липня 2026 року, вважаючи його пропущеним з поважних причин.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що підозрюваний, його захисник чи законний представник на досудовому провадженні може оскаржити повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

Питання повідомлення особи про підозру врегульоване нормами глави 22 КПК України. Згідно із ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених КПК запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором і має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Кримінальний процесуальний кодекс України не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює будь-яких обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею такого повідомлення, проте закріплює: що підозра має ґрунтуватися на допустимих доказах; обов`язок захисника забезпечувати з`ясування обставин, які спростовують підозру; строк, після спливу якого дозволяється оскаржувати повідомлення про підозру (два місяці); функцію слідчого судді та вимоги щодо оцінки ним доказів у тому числі при розгляді скарги про скасування повідомлення про підозру.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 КПК України підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. 

Водночас згідно з ч. 1 ст. 47 КПК України захисник зобов`язаний використовувати засоби захисту, передбачені КПК України та іншими законами України, з метою, зокрема, забезпечення з`ясування обставин, які спростовують підозру.

Слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК України).

Аналіз зазначених положень КПК України дає підстави для висновку, що при оскарженні повідомлення про підозру слідчий суддя уповноважений перевіряти, зокрема, дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а також наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

У ході розгляду поданої стороною захисту скарги слідчий суддя з`ясував відповідні обставини та дійшов висновку про відсутність підстав для скасування врученого ОСОБА_6 повідомлення про підозру. Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність і умотивованість наведеного висновку слідчого судді, апеляційна скарга сторони захисту не містить.

Згідно матеріалів провадження вбачається, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52026000000000034 від 20.01.2026 у межах якого 11.03.2026 ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

ОСОБА_6 підозрюється в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Позиція органу досудового розслідування зводиться до того, що суддя Олександрівського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_6 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи за попередньою змовою із заступником селищної голови Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області ОСОБА_12 , одержав неправомірну вигоду в розмірі 35 000 грн за вчинення в інтересах ОСОБА_13 дій з використанням наданої йому влади, а саме за ухвалення 18.02.2026 рішення у справі № 397/1769/25 про закриття провадження про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_14 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. 

У цей же час, з метою приховування своїх злочинних намірів, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 до вчинення кримінального правопорушення залучили ОСОБА_15 , який в подальшому звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення ними кримінального правопорушення.

Допитаний 20.01.2026 як свідок ОСОБА_15 , надав показання про те, що в ході розмови, яка відбулась 16.01.2026 з ОСОБА_12 , останній висловив вимогу судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_6 передати неправомірну вигоду в розмірі 35000 грн. за прийняття рішення на користь ОСОБА_14 та не притягнення ОСОБА_14 до адміністративної відповідальності.

Допитаний 20.01.2026 як свідок ОСОБА_14 надав показання про те, що 19.12.2025 працівники патрульної поліції дійсно зупинили його автомобіль Chery Easter, Д.Н.З. НОМЕР_1, та у зв?язку з нібито відмовою ОСОБА_14 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння із використанням приладу «Драгер» склали щодо нього протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП.

Водночас ОСОБА_14 зазначив, що на момент зупинки перебував у тверезому стані, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не відмовлявся та наполягав на застосуванні іншого способу проведення відповідного огляду.

У подальшому, наприкінці 2025 року, ОСОБА_14 , зустрів знайомого на ім`я ОСОБА_16 , якому повідомив про обставини, що склалися, після чого останній познайомив його зі ОСОБА_12 .

16.01.2026 ОСОБА_14 зустрівся з вищезазначеним давнім знайомим на ім`я ОСОБА_16 , який повідомив, що ОСОБА_17 висловив вимогу судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_6 передати неправомірну вигоду в розмірі 35000 грн. для непритягнення ОСОБА_14 до адміністративної відповідальності.

Допитаний 27.01.2026 як свідок ОСОБА_15 надав показання про те, що під час зустрічі, яка відбулася 21.01.2026 зі ОСОБА_12 , останній повідомив, що грошові кошти у сумі 35 000 грн повинні перебувати у ОСОБА_15 , а після проведення судового розгляду у зазначеній справі ці кошти необхідно передати ОСОБА_18 для їх подальшої передачі судді ОСОБА_6 .

Викладене може свідчити про наявність у діях судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_19 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, а саме прохання надати службовою особою неправомірну вигоду для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Згідно інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень встановлено, що 18.02.2026 суддя Олександрівського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_20 , розглянувши матеріали по справі № 397/1769/25, постановив провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. 

Також матеріалами досудового розслідування встановлено, що 23.02.2026 на вимогу судді ОСОБА_6 ОСОБА_15 передав неправомірну вигоду ОСОБА_18 в розмірі 35000 грн: 30 (тридцять) купюр номінальною вартістю по 1000 (тисяча) грн та 10 (десять) купюр номінальною вартістю по 500 (п`ятсот) грн з зафіксованими серіями та номерами, за прийняття рішення на користь ОСОБА_14 та непритягнення ОСОБА_14 до адміністративної відповідальності по справі № 397/1769/25.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами досудового розслідування, зокрема: протоколами допиту свідків від 20.01.2026, 27.01.2026, 23.02.2026; протоколами огляду від 20.01.2026, 26.02.2026; заявою про вчинення кримінального правопорушення від 19.01.2026; протоколом огляду, ідентифікації (помічення) та вручення грошових коштів від 23.02.2026.

У зв`язку з вищевикладеним 04.03.2026 з 07 години 21 хвилин до 10 години 36 хвилин детективами Національного бюро на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України проведено обшук за місцем фактичного проживання судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_6 та право власності на який зареєстроване на ОСОБА_21 . За результатами проведення обшуку за вищевказаною адресою виявлено та вилучено грошові кошти, які є предметом неправомірної вигоди номіналом 1000 грн. в кількості 25 купюр.

Згідно з протоколом обшуку, його проведення було обґрунтовано невідкладеним випадком, пов`язаним із необхідністю врятування майна, яке має значення для досудового розслідування та може бути знищено.

Згідно пояснень, наданих прокурором САП ОСОБА_5 під час апеляційного перегляду, вбачається, що 05.03.2026 заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 подано до Вищого антикорупційного суду клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1.

10.03.2026 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду надав дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 та вилучення коштів, що є предметом неправомірної вигоди у розмірі 25000 грн.

Крім того, прокурор у судовому засіданні зауважив, що 03.07.2026 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч. 3 ст. 368 КК України. Обґрунтовуючи законність досудового розслідування, сторона обвинувачення наголосила, що всі процесуальні та слідчі дії у кримінальному провадженні, зокрема проникнення до житла та проведення обшуку, були здійснені у суворій відповідності до норм кримінального процесуального закону. 

Як вбачається із матеріалів провадження, на час повідомлення про підозру існували факти та інформація, які свідчили про те, що ОСОБА_22 міг вчинити кримінальне правопорушення, про підозру у якому йому було повідомлено.

Слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про наявність у цьому провадженні достатніх доказів для підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, які у своїй сукупності та взаємозв`язку відповідають тому мінімальному рівню стандарту «достатніх доказів (підстав)», що закріплений в п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді та вважає, що сукупність наявних у матеріалах провадження доказів свідчить про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри та формують внутрішнє переконання причетності підозрюваного до вчинення відповідного кримінального правопорушення. При цьому колегія суддів бере до уваги, що стандарт доказування «достатніх доказів (підстав) для підозри» та «обґрунтована підозра» не передбачають, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що докази у кримінальному провадженні № 52026000000000034 від 20.01.2026, якими обґрунтовується підозра, узгоджуються між собою та із обставинами, викладеними у повідомленні про підозру, а отже можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_6 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України та обґрунтовано підозрюється у вчиненні вказаного злочину.

В апеляційній скарзі захисником не наведено достатніх обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність ОСОБА_6 до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, тому на цій стадії відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру вручене за відсутності достатніх для підозри підстав.

На стадії досудового розслідування перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри здійснюється не в рамках оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав можливої причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше досудове розслідування.

На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 Рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21 липня 2011 року), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Крім того, обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Отже, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.

Як вбачається із матеріалів провадження, на час повідомлення про підозру існували факти та інформація, які свідчили про те, що ОСОБА_6 міг вчинити кримінальне правопорушення, про підозру у якому йому було повідомлено. 

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження. На цьому етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину. На підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для подальшого розслідування.

Також слідчим суддею обґрунтовано, що сукупність наявних у матеріалах провадження доказів свідчить про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри та формують внутрішнє переконання причетності підозрюваного до вчинення відповідного кримінального правопорушення. При цьому колегія суддів бере до уваги, що стандарт доказування «достатніх доказів (підстав) для підозри» та «обґрунтована підозра» не передбачають, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження.

За результатами розгляду клопотання захисника про витребування у Вищого антикорупційного суду матеріалів судової справи № 991/2082/26 (провадження № 1-кс/991/2097/26) за клопотанням прокурора про проведення обшуку (від 04.03.2026 за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Бірки, вул. Сергія Горбатенка, буд. 3) для їх дослідження під час апеляційного розгляду колегія суддів постановила відмовити, як необґрунтоване, окрім того, предметом апеляційного розгляду є оскарження ухвали слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на повідомлення про підозру, а не оскарження порядку надання дозволу на проведення обшуку.

Доводи сторони захисту щодо очевидної недопустимості зібраних доказів колегія суддів відхиляє, оскільки очевидних ознак їх недопустимості не встановлено.

З урахування викладеного, колегія суддів доходить переконання, що наразі є достатньо обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_6 вказаного кримінального правопорушення.

Доводи сторони захисту, про те, вилучені грошові кошти під час проведення обшуку у ОСОБА_6 не можуть використовуватись як доказ у кримінальному провадженні колегія суддів відхиляє, оскільки вони суперечать обставинам, які були дослідженні слідчим суддею, у судовому засіданні, зокрема, відеозаписом проведення обшуку, а тому є безпідставними та необґрунтованими. 

Окрім того, у судовому засідання сторона захисту повідомила, що не скористалась правом на оскарження рішення про слідчого судді щодо арешту коштів, вилучених під час проведення обшуку. 

Інші доводи апеляційної скарги, як і доводи, які дублюють ті, що зазначені в скарзі та були предметом розгляду слідчого судді, не спростовують висновків слідчого судді щодо наявності достатніх підстав для підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

У рішенні у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) (заява № 49684/99 від 27.09.2001) (п. 30), Європейський Суд з прав людини відзначив, що: «…Незважаючи на те, що п.1 ст.6 Конвенції прав людини зобов`язує суди мотивувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент…». 

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду скарги на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін.

Невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження чи істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись статтями 309, 376, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 липня 2026 року задовольнити. Строк на апеляційне оскарження поновити.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 липня 2026 року залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:                       ОСОБА_1 

Судді:             ОСОБА_2 

ОСОБА_3