Справа № 991/9285/26

Провадження № 11-сс/991/493/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів       ОСОБА_2 , 

ОСОБА_3 , 

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

за участі:

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.07.2026 про продовження строку тримання під вартою

ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні № 52021000000000573 від 07.12.2021.

ВСТАНОВИЛА:

1. Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) від 15.07.2026 частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_8 , продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 до 01.09.2026 включно, визначено підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 432 640 грн із покладенням на підозрюваного у разі внесення застави процесуальних обов`язків.

Слідчим суддею встановлено, що 07.12.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) на підставі ухвали слідчого судді ВАКС від 29.11.2021 у справі № 991/7326/21 внесено відомості та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000573 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

01.04.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження, зазначив, що наведені у клопотанні обставини в сукупності з доданими до нього матеріалами кримінального провадження, а також факт вручення ОСОБА_5 01.04.2026 повідомлення про підозру, яке відповідає формальним вимогам ст. 277 КПК України та вручено в порядку, передбаченому статтями 111, 135, 278 КПК України, дають підстави вважати, що він набув статусу підозрюваного, а в його діях наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Слідчий суддя визнав доведеним існування трьох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: 1) переховування від органів досудового розслідування та/або суду; 2) незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні; 3) знищення, приховування або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Слідчий суддя зазначив, що обґрунтування ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду є тотожним тому, яке оцінювалося в попередніх ухвалах від 02.04.2026 і 22.05.2026. Тому він послідовно дотримувався позиції, згідно з якою існування такого ризику зумовлюється можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними наслідками, зокрема суворістю можливого покарання. Окрім того, наразі є території України, тимчасово окуповані російською федерацією, а також території, на яких ведуться бойові дії, для виїзду на які не потрібен закордонний паспорт, що потенційно посилює ступінь ризику переховування. Відтак слідчий суддя дійшов висновку, що з урахуванням викладених у клопотанні обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення та доданих матеріалів є достатні підстави вважати доведеним ризик можливого переховування підозрюваного з метою ухилення від кримінальної відповідальності, особливо в умовах воєнного стану.

Слідчий суддя вказав, що обґрунтування ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні є тотожним тому, яке оцінювалося в попередніх ухвалах від 02.04.2026 і 22.05.2026. Тому він послідовно дотримувався позиції, згідно з якою ризик незаконного впливу на свідків зумовлений тим, що відповідно до передбаченої КПК України процедури показання свідків спочатку отримують на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду - під час судового розгляду шляхом безпосереднього допиту в судовому засіданні.

Слідчий суддя вважав, що існує реальний ризик використання ОСОБА_5 ділових, особистих та неформальних зв`язків, набутих ним за час роботи керівником департаменту АТ «ДПЗКУ», для прямого чи опосередкованого впливу на свідків.

Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовано тим, що у цьому кримінальному провадженні досудове розслідування не завершено і тривають слідчі та процесуальні дії, відтак підозрюваний потенційно може вживати заходів, спрямованих на таке знищення чи приховування, з урахуванням свого статусу.

При визначенні розміру застави слідчий суддя врахував час, який сплив із дня первинного визначення підозрюваному ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 3 328 000 грн, а також її подальше поетапне зменшення: ухвалою Апеляційної палати ВАКС (далі - АП ВАКС) - до 1 996 800 грн, ухвалою слідчого судді - до 1 331 200 грн та наступною ухвалою АП ВАКС - до 998 400 грн. Водночас слідчий суддя врахував доводи сторони захисту про неможливість внесення таких коштів у зв`язку з відсутністю у підозрюваного необхідної суми та родичів чи інших осіб, які могли б бути заставодавцями.

2. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись із ухвалою слідчого судді ВАКС, захисник ОСОБА_6 звернувся до АП ВАКС із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді ВАКС від 15.07.2026 у частині визначення розміру застави та постановити в цій частині нову ухвалу, якою визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу в розмірі 266 240 грн, що становить 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги захисник зазначає, що посилання детектива на існування трьох ризиків негативної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 є формальними, декларативними та мають абстрактний характер. Детектив усупереч нормам кримінального процесуального закону не надав доказів, які б підтверджували, що заявлені ризики, які існували на момент затримання підозрюваного, не зменшилися і продовжують існувати на цей час. До того ж зазначені ризики не підтверджуються матеріалами клопотання та є нічим не підтвердженими припущеннями детектива.

Що стосується обґрунтованості ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду, то захисник зазначає, що ризик втечі має оцінюватися слідчим суддею в контексті чинників, пов`язаних із характером особи, місцем проживання, родом занять, майновим станом і сімейними зв`язками підозрюваного. Під час оцінки реальності цього ризику слід брати до уваги той факт, що з моменту внесення відомостей до ЄРДР у 2021 році та початку досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підозрюваний ОСОБА_5 не вчинив жодних активних дій щодо переховування від органу досудового розслідування, хоча мав таку можливість. На переконання захисника, посилання детектива на ймовірність фінансування переховування ОСОБА_5 іншими фігурантами кримінального провадження ( ОСОБА_9 і ОСОБА_10 ) не може бути враховане, оскільки ґрунтується лише на факті реалізації відповідного ризику іншими фігурантами. Посилання на майновий стан та закордонні зв`язки ОСОБА_10 не є доказом існування такого ризику стосовно ОСОБА_5 , оскільки ці обставини стосуються іншого підозрюваного і не можуть автоматично поширюватися на останнього. Твердження про можливість ОСОБА_5 переховуватися на тимчасово окупованих територіях або територіях України, де ведуться активні бойові дії, є припущенням детектива, яке не має належного підґрунтя, адже перебування в умовах активних бойових дій уздовж лінії зіткнення є вкрай небезпечним для життя, і підозрюваний це усвідомлює.

Захисник зазначає, що всі епізоди спілкування ОСОБА_5 , якими обґрунтовується ризик незаконного впливу на свідків, датовані 2021 роком, тобто мали місце за п`ять років до повідомлення про підозру. Жодного факту спроби впливу на свідків з боку ОСОБА_5 після 01.04.2026 детектив не навів. Міркування детектива у клопотанні про «ієрархічну залежність» колишніх підлеглих та «психологічний вплив авторитету колишнього керівника» мають виключно гіпотетичний характер і не підкріплені жодною конкретною дією підозрюваного, спрямованою на схиляння свідків до зміни показань. За весь час здійснення досудового розслідування від свідків у кримінальному провадженні не надходило жодної заяви (повідомлення) до правоохоронних органів про спроби впливу на них з боку ОСОБА_5 або третіх осіб в інтересах підозрюваного.

Також захисник ОСОБА_6 звертає увагу колегії суддів на те, що всі документи, комп`ютерна техніка та мобільні телефони були вилучені у ОСОБА_5 01.04.2026 під час обшуку та наразі перебувають у розпорядженні детектива. Доступу до службового кабінету детектива, у якому зберігаються вилучені докази, підозрюваний не має, відтак у ОСОБА_5 немає фактичної можливості знищити, приховати або будь-яким іншим чином спотворити ці докази.

У своїй апеляційній скарзі захисник наголошує, що визначений підозрюваному розмір застави у 432 640 грн є непомірним для нього і не відповідає його майновому стану. Майновий стан підозрюваного з часу постановлення попередньої ухвали від 02.07.2026 погіршився. Так, із 01.04.2026 до 14.07.2026 захист підозрюваного здійснював адвокат ОСОБА_11 на підставі договору про надання правничої допомоги; адвокатські послуги оплачувалися за рахунок коштів третіх осіб та решти наявних заощаджень родини. Станом на цей час ці ресурси вичерпано, родина не має можливості надалі оплачувати послуги цього захисника, у зв`язку з чим детектив за клопотанням підозрюваного ОСОБА_5 залучив для здійснення захисту адвоката за призначенням. Ця обставина є черговим підтвердженням того, що фінансовий стан підозрюваного та його родини продовжує погіршуватися, й переконливо свідчить про неможливість внесення застави у визначеному розмірі.

3. Позиції учасників судового провадження.

Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати ухвалу слідчого судді в частині визначення розміру застави та постановити в цій частині нову ухвалу.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу свого захисника та просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_7 заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін.

4. Мотиви суду.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Серед інших до заходів забезпечення кримінального провадження віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 02.04.2026 застосовано до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 30.05.2026 включно. Визначено підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 3 328 000 грн із покладенням на підозрюваного у разі внесення застави процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на два місяці.

Ухвалою АП ВАКС від 21.04.2026 скасовано ухвалу слідчого судді ВАКС від 02.04.2026 у частині визначення розміру застави та постановлено в цій частині нову ухвалу, якою визначено підозрюваному ОСОБА_5 заставу в розмірі 1 996 800 грн.

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 22.05.2026 частково задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_8 , продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою до 20.07.2026 включно, визначено підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1 331 200 грн із покладенням на підозрюваного у разі внесення застави низки процесуальних обов`язків.

Ухвалою АП ВАКС від 02.07.2026 скасовано ухвалу слідчого судді від 22.05.2026 у частині визначення розміру застави та постановлено в цій частині нову ухвалу, якою визначено підозрюваному заставу в розмірі 998 400 грн.

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 15.07.2026 продовжено строк тримання підозрюваного під вартою до 01.09.2026 включно, визначено ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 432 640 грн із покладенням на підозрюваного у разі внесення застави процесуальних обов`язків.

Захисник ОСОБА_6 у своїй апеляційній скарзі зазначає, що посилання детектива та висновки слідчого судді щодо існування трьох ризиків негативної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 є формальними, декларативними та абстрактними.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 у цій частині, колегія суддів зазначає таке.

Слідчий суддя визнав доведеним існування трьох ризиків, а саме: 1) переховування від органів досудового розслідування та/або суду; 2) незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; 3) знищення, приховування або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Своєю чергою колегія суддів АП ВАКС погоджується з аргументами захисника щодо недоведеності існування ризику переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду.

Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі зазначив, що наразі є території України, які тимчасово окуповані, та території, на яких ведуться бойові дії, для виїзду на які не потрібен закордонний паспорт, що потенційно посилює ступінь ризику переховування. Колегія суддів вважає, що твердження про можливість ОСОБА_5 переховуватися на тимчасово окупованих територіях або територіях України, де ведуться активні бойові дії, ґрунтується лише на припущеннях, не підтверджених матеріалами провадження, зокрема з огляду на небезпеку перебування в умовах активних бойових дій уздовж усієї лінії зіткнення. Матеріали провадження також не містять жодних відомостей про наявність у підозрюваного зв`язків чи знайомств, які гіпотетично могли б сприяти перетину ОСОБА_5 державного кордону чи лінії розмежування поза пунктами пропуску або поза контролем уповноважених органів чи військових формувань.

На переконання колегії суддів, посилання слідчого судді на наявність у підозрюваного паспорта громадянина України для виїзду за кордон як на обґрунтування ризику переховування не підтверджується обставинами та матеріалами провадження, оскільки ОСОБА_5 , хоча й має закордонний паспорт строком дії до 2028 року, водночас через свій вік (57 років) не може безперешкодно залишити територію України у зв`язку із запровадженням правового режиму воєнного стану. Посилання слідчого судді на виїзди підозрюваного за кордон під час дії воєнного стану не є релевантними, адже підозрюваний виїжджав виключно у службові відрядження, а на час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою більше не є працівником АТ «ДПЗКУ», отже, позбавлений можливості виїжджати у закордонні відрядження. Ймовірність фінансування іншими фігурантами переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та/або суду в цьому випадку не враховується колегією суддів з огляду на тривалу обізнаність підозрюваного про здійснення досудового розслідування та реалізацію відповідного ризику іншими фігурантами провадження. Колегія суддів звертає увагу, що з моменту внесення відомостей до ЄРДР у 2021 році та початку здійснення органами Національної поліції України досудового розслідування стосовно ОСОБА_10 та ОСОБА_9 підозрюваний ОСОБА_5 не вчиняв активних дій щодо переховування.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що у клопотанні детектива та ухвалі слідчого судді не наведено достатнього обґрунтування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, а тому вважає наявність такого ризику невстановленою. Разом із тим колегія суддів звертає увагу, що в ухвалах АП ВАКС від 21.04.2026 та 02.07.2026 уже було надано оцінку зазначеним обставинам і зроблено аналогічні висновки, які проігноровані слідчим суддею.

Що стосується ризику незаконного впливу на свідків, то в цій частині колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді з огляду на такі обставини.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України, а тому ризик незаконного впливу на свідків зберігає свою актуальність до надання ними показань під час розгляду обвинувального акта по суті, якщо сторона обвинувачення звернеться з ним до суду. Також колегія суддів зазначає, що у цьому кримінальному провадженні строк досудового розслідування встановлено до 01.09.2026, тому орган досудового розслідування не позбавлений можливості допитати нових свідків. Водночас існує реальний ризик використання ОСОБА_5 ділових, особистих та неформальних зв`язків, набутих ним за час роботи керівником департаменту АТ «ДПЗКУ», для прямого чи опосередкованого впливу на свідків, оскільки він працював на керівній посаді в АТ «ДПЗКУ», обізнаний з обставинами кримінального провадження та знає працівників АТ, які можуть дати показання у цьому кримінальному провадженні.

Також колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо існування обґрунтованого ризику знищення, приховування або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення. У своїй апеляційній скарзі захисник зазначив, що всі документи, комп`ютерну техніку та мобільні телефони вже вилучено у підозрюваного, а тому він позбавлений можливості знищити, приховати або спотворити докази. Проте ці доводи не спростовують висновку про існування зазначеного ризику, оскільки у цьому кримінальному провадженні досудове розслідування не завершено і тривають слідчі та процесуальні дії, відтак підозрюваний потенційно може вживати заходів, спрямованих на таке знищення чи приховування, з урахуванням свого статусу. Колегія суддів бере до уваги особу підозрюваного, його широке коло знайомств серед працівників АТ «ДПЗКУ» та осіб, пов`язаних із підприємством, спосіб імовірного вчинення кримінального правопорушення, а також зв`язки інших фігурантів провадження. Також колегія суддів зазначає, що, за версією органу досудового розслідування, підозрювані організували підроблення низки документів (коносаментів, ветеринарних сертифікатів тощо). Отже, ризик знищення, приховування або спотворення будь-яких речей чи документів є достатньо ймовірним.

В апеляційній скарзі захисник зазначає, що визначений в оскаржуваній ухвалі розмір застави є очевидно непомірним для ОСОБА_5 з огляду на його поточний майновий стан. Захисник також наголошує, що за час перебування підозрюваного під вартою його матеріальний стан та матеріальний стан його родини лише погіршилися, про що свідчить припинення договірних відносин із захисником ОСОБА_11 та залучення до справи захисника з Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.

Сума застави, на думку колегії суддів, має бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - визначений розмір не був завідомо непомірним для підозрюваного та не унеможливлював внесення застави.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, може бути визначений у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави, слідчий суддя врахував час, який сплив із дня первинного визначення підозрюваному ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 3 328 000 грн, а також її подальше поетапне зменшення: ухвалою АП ВАКС - до 1 996 800 грн, ухвалою слідчого судді - до 1 331 200 грн та наступною ухвалою АП ВАКС - до 998 400 грн. Водночас слідчий суддя врахував доводи сторони захисту про неможливість внесення таких коштів у зв`язку з відсутністю у підозрюваного необхідної суми та родичів чи інших осіб, які могли б бути заставодавцями.

Ураховуючи відсутність належного обґрунтування ризику переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та/або суду, матеріальний стан підозрюваного та його близьких осіб, а також невнесення застави за підозрюваного з моменту застосування до нього запобіжного заходу, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги захисника та вважає, що розмір застави має бути зменшено до рівня, зазначеного в апеляційній скарзі.

5. Висновки суду.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

За наслідками апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 та скасування ухвали слідчого судді ВАКС від 15.07.2026 у частині визначення розміру застави з постановленням у цій частині нової ухвали.

Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.07.2026 скасувати в частині визначення розміру застави та постановити в цій частині нову ухвалу, якою визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.

В іншій частині ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.07.2026 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 

Судді ОСОБА_2 

ОСОБА_3