Справа № 991/4200/26

Провадження № 11-сс/991/344/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

судді - доповідача     ОСОБА_1 ,

суддів       ОСОБА_2 , 

ОСОБА_3 , 

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю: 

захисника ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.05.2026 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, у кримінальному провадженні № 520210000000005730573 від 07.12.2021.

ВСТАНОВИЛА:

1. Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.05.2026 задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_9 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_6 . Обрано ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також ухвалою слідчого судді визначено, що після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого має розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановити ухвалу.

Слідчим суддею встановлено, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000573 від 07.12.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 358 КК України, у межах якого ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

ОСОБА_7 підозрюється у: (1) заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому організованою групою, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України; (2) набутті, володінні, використанні та розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчинених організованою групою, в особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.

01.04.2026 за результатами досудового розслідування у межах кримінального провадження № 52021000000000573 від 07.12.2021 стосовно  ОСОБА_7 складено повідомлення про підозру у вчиненні вищевикладених кримінальних правопорушень.

Намагаючись вжити заходів для вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру, детективи НАБУ 01.04.2026 здійснили виїзд за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_7 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

У ході виїзду  ОСОБА_7 або осіб, які з ним проживають, не виявлено. Тобто встановлено факт тимчасової відсутності за місцем проживання ОСОБА_7 та членів його сім`ї.

У зв`язку з цим 01.04.2026 письмове повідомлення про підозру, пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного ОСОБА_7 , а також повістки про виклик підозрюваного ОСОБА_7 до органу досудового розслідування на 10:00 год 06.04.2026, 07.04.2026 та 08.04.2026 вручено житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання ОСОБА_7 - голові ОСББ «Оболонські липки»  ОСОБА_10 .

Детективом також здійснено додаткові заходи для повідомлення про підозру, зокрема шляхом телефонних дзвінків на відомі мобільні номери ОСОБА_7 : НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , які залишились без відповіді. Окрім цього, електронні файли письмового повідомлення про підозру, пам`ятки про процесуальні права та обов`язки підозрюваного та повісток про виклик підозрюваного ОСОБА_7 до органу досудового розслідування на 10:00 год 06.04.2026, 07.04.2026 та 08.04.2026 надіслані ОСОБА_7 на його електронну скриньку: ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також через месенджер «Viber» на його мобільний номер НОМЕР_2 та через месенджер «WhatsApp» на його мобільний номер НОМЕР_1 .

На вказані виклики до органу досудового розслідування (06.04.2026, 07.04.2026, 08.04.2026)  ОСОБА_7 не з`явився та про поважні причини неявки не повідомив. 

Згідно з даними з інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи прикордонного контролю «АРКАН», протягом 2021 року ОСОБА_7 , користуючись належним йому паспортом ( НОМЕР_3 ) громадянина України для виїзду за кордон, неодноразово перетинав державний кордон України в пункті пропуску «Бориспіль-1» у напрямках Київ-Дубай, Дубай-Київ та Київ-Афіни, Афіни-Київ. За останніми відомостями із цієї бази даних, ОСОБА_7 повернувся до України 01.08.2021.

При цьому наразі місце перебування підозрюваного ОСОБА_7 органу досудового розслідування невідоме, дані щодо перетину кордону від 2021 року дотепер відсутні.

Зважаючи на відсутність відомостей про місцезнаходження підозрюваного та його неявку без поважних причин на виклик детектива, 21.04.2026 органом досудового розслідування ОСОБА_7 оголошено в національний і міжнародний розшук, про що свідчить відповідна постанова старшого детектива НАБУ ОСОБА_9 .

Слідчий суддя дійшов висновку, що зміст письмового повідомлення про підозру відповідає вимогам ст. 277 КПК України, а досліджені копії матеріалів кримінального провадження свідчать про наявність відомостей, які об`єктивно пов`язують підозрюваного ОСОБА_7 з інкримінованими йому діяннями, передбаченими ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

Вирішуючи питання про доведеність факту розшуку, слідчий суддя встановив, що постанова детектива про оголошення підозрюваного у національний та міжнародний розшук від 21.04.2026 є обґрунтованою, адже ОСОБА_7 через свого захисника виявляє обізнаність із матеріалами провадження та ініціює проведення дистанційних слідчих дій (допиту), однак не вживає жодних заходів для особистої явки до органу досудового розслідування. 

Встановивши обґрунтованість підозри та дотримання процедури оголошення ОСОБА_7 у міжнародний розшук, а також дотримання передумов, визначених ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду; ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні. 

Крім того, слідчий суддя вважав, що наявність указаних ризиків, безпосереднє перебування підозрюваного ОСОБА_7 за кордоном, використання ним паспортних документів на інше ім`я та методів конспірації організованої злочинної групи зумовлюють виняткову процесуальну необхідність обрання найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

2. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

Захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , посилаючись на неповноту судового розгляду та невідповідність викладених у судовому рішенні висновків фактичним обставинам кримінального провадження, в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.05.2026 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБУ.

На спростування висновків слідчого судді щодо обґрунтованості підозри, повідомленої ОСОБА_7 , захисник зазначає, що у повідомленні про підозру йдеться про ймовірне вчинення ОСОБА_7 заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого організованою групою в особливо великих розмірах, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а також про набуття, володіння, використання та розпорядження майном, щодо якого обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчинені організованою групою в особливо великому розмірі, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 209 КК України.

Однак захисник вважає, що стороною обвинувачення не було надано доказів, що підтверджують безпосередню причетність ОСОБА_7 до вказаного кримінального правопорушення. Більше того, стороною захисту було звернено увагу на відсутність будь-яких об`єктивних доказів факту попередньої змови ОСОБА_7 з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Захисник указує, що наявність умислу в повідомленні про підозру взагалі не обґрунтовано: із цього приводу наведено лише фразу «отже, не пізніше травня 2021 року ОСОБА_7 та  ОСОБА_13 утворили ОЗГ, до якої залучили ОСОБА_12 , ОСОБА_11 ». Водночас перед цим описано нібито повноваження кожного з «учасників ОЗГ», проте належного обґрунтування її створення не наведено, а зазначено лише окремі аспекти господарської діяльності АТ «ДПЗКУ».

Крім того, захисник посилається на те, що висновки слідчого судді не відповідають вимогам пропорційності та співмірності обраного щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу, адже клопотання не містить вагомого обґрунтування необхідності застосування найсуворішого запобіжного заходу за наявності лише двох ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, захисник вважає, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду, обґрунтований тим, що ОСОБА_7 у 2021 році перетнув державний кордон і його місцезнаходження невідоме, спростовується тим, що заявою № 354 від 03.04.2026 Національне антикорупційне бюро України було повідомлено про перебування ОСОБА_7 за адресою: Королівство Іспанія, Марбелья, Малага, URBN LA CAPELLANIA HILL CLUB 1. Окремо сторона захисту зазначає, що зверталась до НАБУ з клопотанням про необхідність звернення в порядку, передбаченому КПК України та міжнародними договорами України про надання міжнародної правової допомоги, до компетентних органів Королівства Іспанія з відповідним запитом (дорученням) про надання міжнародної правової допомоги у кримінальному провадженні № 52021000000000573 від 07.12.2021 з метою проведення допиту підозрюваного ОСОБА_7 або ж допитати останнього з використанням власних технічних засобів.

Крім того, сторона захисту вважає, що ОСОБА_7 належним чином не повідомлено про підозру, посилання детектива на направлення такого повідомлення на останню відому адресу без підтвердження вручення, не може вважатись належним повідомленням. А оголошення ОСОБА_7 у міжнародний розшук відбулося з формальних підстав з метою обрання запобіжного заходу.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних захисник зазначає, що такий ризик відсутній, адже ОСОБА_7 з 2021 року не працює в АТ «ДПЗКУ», а тому комунікація з минулими колегами виключена.

3. Позиції учасників судового провадження.

Захисник  ОСОБА_5 підтримав доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 , просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника.

4. Мотиви суду.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За змістом ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, якщо прокурор доведе наявність підстав, передбачених ст. 177 КПК України, а також, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваного, обвинуваченого оголошено в міжнародний розшук.

Отже, під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України суд має встановити не лише наявність передбачених ст. 177 КПК України підстав для застосування запобіжного заходу, а й дотримання спеціальної умови - наявність достатніх підстав вважати, що особу оголошено в міжнародний розшук.

Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_7 , колегія суддів зазначає таке.

Захисник в апеляційній скарзі стверджує, що сторона обвинувачення не надала доказів безпосередньої причетності ОСОБА_7 до інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, а також доказів попередньої змови між ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Колегія суддів не погоджується з цими доводами з огляду на нижчевикладене.

З матеріалів апеляційного провадження вбачається, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування обставин неправомірних дій службових осіб АТ «ДПЗКУ», які призвели до заволодіння майном (кукурудзою) під час виконання зовнішньоекономічних контрактів із компаніями «TRANS TRADE RK SA» (три контракти) та «QAM7 DMCC» (один контракт) на загальну суму 28 860 792,4 дол. США.

Так, ОСОБА_7 , будучи призначеним на посаду в. о. голови правління АТ «ДПЗКУ» на підставі наказу № 794-к від 12.11.2020 (т. 2, а. п. 51), не пізніше травня 2021 року спільно зі своїм знайомим, який одночасно був директором і кінцевим бенефіціарним власником компанії «Trans Trade RK SA», ОСОБА_13 залучили керівника департаменту АТ «ДПЗКУ» ОСОБА_12 (т. 2, а. п. 53), довірену особу ОСОБА_13 - ОСОБА_11 , а також ОСОБА_14 . Упродовж 2021 року ці особи шляхом зловживання ОСОБА_7 та ОСОБА_12 своїм службовим становищем безоплатно та безповоротно заволоділи майном АТ «ДПЗКУ» (кукурудзою) загальною вартістю понад 28,8 млн дол. США. Одним зі способів заволодіння чужим майном було підроблення офіційних документів (коносаментів та ветеринарних сертифікатів), організоване ОСОБА_13 та ОСОБА_11 і безпосередньо вчинене ОСОБА_14 . При цьому оригінали таких документів залишалися в розпорядженні цих осіб, а підроблені документи спрямовувалися до АТ «ДПЗКУ» для створення хибного уявлення про володіння оригіналами цих документів і контроль над майном. Після цього ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_13 та ОСОБА_11 було вчинено дії з легалізації майна, одержаного злочинним шляхом.

Так, в. о. голови правління ОСОБА_7 та директор департаменту трейдингу ОСОБА_12 уклали три контракти із «TRANS TRADE RK SA» щодо постачання кукурудзи, а саме:

(1) № EXP120521-FC від 12.05.2021 - загальна вага товару становить 65 000,00 метричних тонн ± 5 %, за ціною 292,00 доларів США за одну метричну тонну, загальною вартістю - 18 980 000,00 доларів США (т. 2, а. п. 177-183). 

(2) № EXP020621-FC від 02.06.2021 - загальна вага товару становить 35 000,000 метричних тонн ± 10 %, за ціною 287,00 доларів США за одну метричну тонну, загальною вартістю - 10 045 000,00 доларів США (т. 2, а. п. 215-221). 

(3) № EXP140621-FC від 14.06.2021 - загальна вага товару становить 60 000,00 метричних тонн ± 10 %, за ціною 290,00 доларів США за одну метричну тонну, загальною вартістю - 17 400 000,00 доларів США (т. 3, а. п. 24-30). 

Згідно з п. 4.3 контрактів, датою поставки вважається дата коносамента, виданого в порту завантаження. Оригінали коносаментів повинні бути видані та передані продавцю не пізніше ніж через два дні після закінчення завантаження товару (п. 7.3).

Пунктом 4.4 контрактів визначено, що право власності на товар належить продавцеві та не переходить до покупця до моменту оплати та отримання продавцем 100 % вартості товару. 

Згідно з п. 6.1 контрактів 100 % вартості поставленого товару покупець сплачує в безготівковій формі на умовах CAD відповідно до рахунку продавця протягом трьох робочих днів за сканкопіями документів, наведених у п. 6.2 контрактів, але в будь-якому разі до початку розвантаження судна.

Також в абзаці другому п. 6.1 передбачено, що в разі необхідності та за власним бажанням продавець має право вимагати від покупця надати на бланку головних судновласників судна, що здійснює перевезення, адресований АТ «ДПЗКУ», підписаний та скріплений печаткою гарантійний лист, у якому зазначається, що судно не розпочне розвантаження вантажу до отримання офіційного підтвердження від АТ «ДПЗКУ» або призначених ним вантажних портових агентів.

Після отримання оплати оригінали документів надаються покупцеві протягом двох днів.

Морське судно «EIDER S» було завантажено на виконання двох контрактів, укладених між АТ «ДПЗКУ» та компанією «TRANS TRADE RK SA» (№ EXP120521-FC від 12.05.2021 - завантажено 12 500 метричних тонн фуражної кукурудзи загальною вартістю 3 650 000 доларів США та № EXP020621-FC від 02.06.2021 - завантажено 38 500 метричних тонн фуражної кукурудзи загальною вартістю 11 049 500 доларів США).

За результатами завантаження на судно «EIDER S» видано 6 коносаментів від 10.07.2021 на загальну кількість 51 000 метричних тонн (№ 1 на кількість 10 000,000 мт; № 2 на кількість 10 000,000 мт; № 3 на кількість 10 000,000 мт; № 4 на кількість 10 000,000 мт; № 5 на кількість 3 300,000 мт; № 6 на кількість 7 700,000 мт). У графі «вантажоодержувач» вказаних коносаментів зазначено: GOL BAHAR SILK ROAD VEGETABLE OIL (IRAN).

Крім того, на виконання контракту № EXP140621-FC від 14.06.2021 АТ «ДПЗКУ» завантажила на морське судно «ISLANDER S» 27 797,560 метричних тонн фуражної кукурудзи загальною вартістю 8 061 292,40 доларів США.

За результатами завантаження товару на це судно видано 6 коносаментів від 19.07.2021 на загальну кількість 27 797,560 метричних тонн фуражної кукурудзи (у графі «вантажоодержувач» коносаменту № 1 на кількість 3 344,440 мт зазначено: DANEH GOSTAR MESHKAT (IRAN), а в графі «вантажоодержувач» коносаментів № 2 від 19.07.2021 на кількість 4 800,000 мт; № 3 від 19.07.2021 на кількість 3 300,000 мт; № 4 від 19.07.2021 на кількість 10 000,000 мт, № 5 від 19.07.2021 на кількість 5 600,000 мт, № 6 від 19.07.2021 на кількість 753,120 мт зазначено: GOL BAHAR SILK ROAD VEGETABLE OIL (IRAN)).

З долучених до клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та досліджених колегією суддів матеріалів кримінального провадження № 520210000000005730753 від 07.12.2021 вбачається таке.

З матеріалів судового провадження вбачається, що 16.07.2021 між АТ «ДПЗКУ» в особі ОСОБА_7 та ОСОБА_12 (Продавець) та компанією «QAM7 DMCC» укладено контракт № EXP160721-FC щодо поставки кукурудзи фуражної в загальній кількості 33 000 метричних тонн ± 10 %, за ціною 264 дол. США за одну метричну тонну на загальну вартість 8 712 000,00 доларів США (т. 5, а. п. 27-33).

Водночас 16.07.2021 між компанією «QAM7 DMCC» в особі генерального директора ОСОБА_15 (продавець) та компанією «TRANS TRADE RK SA» в особі ОСОБА_16 (покупець) укладено контракт № 74, за яким продавець зобов`язався поставити покупцю кормову кукурудзу врожаю 2020 року насипом у загальній кількості 33 000 метричних тонн ± 10 % за ціною 266,50 дол. США за одну метричну тонну загальною вартістю 8 794 500,00 дол. США (т. 5, а. п. 107-114).

З додатків до протоколу огляду від 31.08.2022 (т. 5, а. п. 77-79) вбачається, що у справі арбітражу GAFTA № 118-536 щодо контракту № EXP160721-FC від 16.07.2021 за позовом АТ «ДПЗКУ» до компанії «QAM7 DMCC» свідок ОСОБА_17 (директор компанії «QAM7 DMCC») надав письмові пояснення, відповідно до яких його компанія до підписання зазначеного контракту мала й інші договірні відносини з АТ «ДПЗКУ», які виконувалися у звичайному режимі. Від імені АТ «ДПЗКУ» з компанією переважно контактували в. о. голови Правління ОСОБА_18 , директор Департаменту ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 . Саме АТ «ДПЗКУ» запропонувало його компанії купити кукурудзу за умови її подальшого перепродажу компанії «TRANS TRADE RK SA». ОСОБА_7 запропонував придбати 33 тисячі тонн кукурудзи на умовах FOB за ціною 240 дол. США за тонну, водночас кукурудзу потрібно було перепродати компанії «TRANS TRADE RK SA» на умовах FOB за ціною, збільшеною на 2-2,5 дол. США. Деталі контракту свідок обговорював з ОСОБА_12 .

Надалі з ним зв`язався ОСОБА_11 із «TRANS TRADE RK SA», який надіслав пропозицію щодо купівлі товару на умовах FOB за ціною 266,5 дол. США за тонну. Цю пропозицію було переслано ОСОБА_12 , який підтвердив угоду та надіслав контракт, підписаний АТ «ДПЗКУ». Після цього ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_23 про номінацію судна «Scrooge». ОСОБА_17 у своїх поясненнях також зазначив, що оригінали вантажних документів, видані АТ «ДПЗКУ», було передано компанії «TRANS TRADE RK SA» проти його волі. ОСОБА_12 телефонував йому та просив надати згоду на пересилання оригіналів вантажних документів компанії «TRANS TRADE RK SA», але він відмовився, оскільки ця компанія не здійснила оплату за товар. При цьому ОСОБА_7 почав телефонувати йому та заявляти, що в разі непередання документів компанії «TRANS TRADE RK SA» АТ «ДПЗКУ» не завантажуватиме судна цієї компанії за іншими контрактами. Також ОСОБА_17 повідомив, що ОСОБА_12 був ініціатором укладення додаткових угод про обхідні платежі (т. 5, а. п. 115-117).

З протоколу допиту свідка ОСОБА_24 від 22.08.2024 вбачається, що вона працювала в АТ «ДПЗКУ» з березня 2019 року до середини 2022 року. Про компанію «TRANS TRADE RK SA» дізналася після приходу до АТ «ДПЗКУ» ОСОБА_7 та ОСОБА_12 . З представником вказаної компанії ОСОБА_11 контактував ОСОБА_12 або ОСОБА_25 . Доступ до оригіналів документів після завантаження судна мав лише ОСОБА_12 , який зберігав їх у себе в сейфі. 

Щодо компанії «QAM7 DMCC» ОСОБА_24 повідомила, що вона дійсно спілкувалася з представниками цієї компанії. На початку серпня 2021 року ОСОБА_12 дав їй вказівку зв`язатися з представниками компанії «QAM7 DMCC», щоб вони надіслали лист на електронну пошту АТ «ДПЗКУ» про те, що надають дозвіл на передання оригіналів документів на судно «Scrooge» представникам «TRANS TRADE RK SA». При цьому вона вказала, що ОСОБА_12 запевнив її, що цю позицію узгоджено. Надалі у вересні 2021 року ОСОБА_12 надав їй вказівку надіслати проєкт тристороннього договору «bypass» про те, що компанія «TRANS TRADE RK SA» зобов`язується оплатити АТ «ДПЗКУ» товар, завантажений на судно «Scrooge» за договором із «QAM7 DMCC», однак зазначений проєкт не пройшов узгодження на засіданні правління АТ «ДПЗКУ» (т. 5, а. п. 122-128).

З протоколу допиту свідка ОСОБА_26 від 12.11.2025 вбачається, що останній працював в АТ «ДПЗКУ» на посаді керівника департаменту безпеки та охорони. Під час перевірки компанії «TRANS TRADE RK SA» у нього виникли застереження щодо її ділової репутації. Зокрема, приблизно в березні-квітні 2021 року в цієї компанії виникла заборгованість перед АТ «ДПЗКУ» за контрактами. У цей самий час ОСОБА_12 було ініційовано питання щодо укладення додаткової угоди, яка передбачала передання оригіналів вантажних документів на зерно без отримання оплати від «TRANS TRADE RK SA». Відповідальним за відстрочення платежів та оплату за контрактами був ОСОБА_12 , який повідомляв, що «TRANS TRADE RK SA» здійснить оплату, або посилався на ОСОБА_7 , який говорив йому про надходження оплати. Свідок зазначив, що у вересні 2021 року дав підлеглим указівку вилучити з департаменту трейдингу та передати до департаменту безпеки документи щодо завантаження суден «Islander S» та «Eider S» у зв`язку з виникненням у правління недовіри до ОСОБА_12 , оскільки ці судна було завантажено ще в липні 2021 року, тоді як ОСОБА_12 постійно ініціювалося укладення додаткових угод щодо відстрочення платежів. Крім того, у серпні 2021 року Національна поліція затримала ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , що додатково посилило підозри в тому, що ОСОБА_12 міг передати оригінали вантажних документів на судна «Islander S» та «Eider S», уможлививши їх розвантаження (т. 5, а. п. 141-146).

Згідно з висновком експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 29.02.2024 № 89/1 підписи від імені ОСОБА_27 (іноземною мовою - ОСОБА_28 ) на коносаментах № 1-6 (Bill of lading) від 10.07.2021 на судно «EIDER S», кожен із яких складено у трьох примірниках, виконано кульковою ручкою. Відбитки печатки «M/V EIDER S * MONROVIA * IMO 9364784» у наданих на дослідження коносаментах нанесено за допомогою друкарської форми високого друку (кліше). Підписи від імені капітана судна «CAPT. ALI ABDULLAH» на коносаментах № 1-6 (Bill of lading) від 19.07.2021 на судно «ISLANDER S», кожен із яких складено у трьох примірниках, нанесено за допомогою друкарської форми високого друку (кліше) (т. 3, а. п. 227-231).

З висновку експерта ДНДЕКЦ МВС України від 02.12.2025 № СЕ-19-25/47868/ПЧ вбачається, що підписи від імені ОСОБА_27 (іноземною мовою - ОСОБА_28 ) у графі «CAPT. KARABULUT MAXMUT» коносаментів № 1-6 (Bill of lading) від 10.07.2021 на судно «EIDER S», кожен із яких складено у трьох примірниках, виконано не ОСОБА_29 (іноземною мовою - ОСОБА_28 ), а іншою особою (т. 3, а. п. 220-226).

Дослідивши наведені матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 підтверджується зібраними матеріалами, зокрема результатами проведених слідчих (розшукових) дій. Із цих матеріалів вбачаються відомості про ймовірне вчинення ОСОБА_7 та ОСОБА_13 інкримінованих діянь, залученість до них ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , а також про спрямованість їхнього умислу на заволодіння майном АТ «ДПЗКУ». Досліджені матеріали свідчать про обізнаність фігурантів щодо реальних умов укладених контрактів, порядку оплати, деталей завантаження, подій та обставин імовірного вчинення кримінальних правопорушень.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів зауважує, що на цьому етапі кримінального провадження слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише те, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів. Обставини вчинення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості потребують перевірки й оцінки в сукупності з іншими доказами під час подальшого кримінального провадження. Остаточна оцінка доказів за критеріями належності, допустимості й достатності, а також вирішення питання про наявність у діянні складу кримінального правопорушення та винуватість особи належать до стадії судового розгляду.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень. Зміст повідомлення про підозру відповідає вимогам ст. 277 КПК України, а матеріали кримінального провадження, яким слідчий суддя надав належну оцінку, у своїй сукупності свідчать про обґрунтованість цієї підозри.

Колегія суддів вважає, що доводи захисника у цій частині фактично спрямовані на доведення невинуватості ОСОБА_7 та надання іншої оцінки матеріалам кримінального провадження, що виходить за межі предмета розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу.

На підставі викладеного колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості підозри, повідомленої ОСОБА_7 .

Щодо доводів захисника про неналежне повідомлення про підозру ОСОБА_7 . 

Так, захисник в апеляційній скарзі стверджує, що ОСОБА_7 не було належним чином повідомлено про підозру, оскільки направлення відповідного документа за останньою відомою адресою без підтвердження його фактичного вручення не може вважатися належним повідомленням. Надаючи оцінку цим доводам, колегія суддів ураховує процесуальний статус ОСОБА_7 , а також його перебування за межами України та зазначає таке.

Повідомлення про підозру є одним із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка набула статусу підозрюваного, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами і способами.

Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінальних процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, завдяки чому підозрюваний одержує можливість впливати на подальше формулювання обвинувачення.

Сформульована підозра встановлює межі, у яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість цілеспрямованіше реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених статтею 42 КПК України.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 42 КПК України особа набуває статусу підозрюваного у випадку, зокрема, якщо щодо неї складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених КПК України запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).

Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи (ч. 3 ст. 111 КПК України).

Главою 11 КПК України визначено порядок вручення повідомлень (викликів). Так, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику телефоном або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передання їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого договору - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва (ч. 1, 2, 7 ст. 135 КПК України).

Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов`язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом (ч. 9 ст. 135 КПК України).

Відповідно до матеріалів апеляційного провадження 01.04.2026 за результатами досудового розслідування у межах кримінального провадження № 52021000000000573 від 07.12.2021 стосовно ОСОБА_7 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України (т. 1, а. п. 29 - 65; 77).

Вживаючи заходів для вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_7 , детективи НАБУ 01.04.2026 здійснили виїзд за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_7 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 . Однак у ході виїзду ОСОБА_7 або осіб, які з ним проживають, не виявлено. Отже, детективами встановлено факт тимчасової відсутності за місцем проживання ОСОБА_7 та членів його сім`ї.

У відповідності до ст. ст. 111, 135 КПК України 01.04.2026 письмове повідомлення про підозру, пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного ОСОБА_7 , а також повістки про виклик підозрюваного ОСОБА_7 до органу досудового розслідування на 10:00 год 06.04.2026, 07.04.2026 та 08.04.2026 вручено житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання ОСОБА_7 - голові ОСББ «Оболонські липки» (код ЄДРПОУ 44284661) ОСОБА_10 .

Крім того, детективом також здійснено додаткові заходи для повідомлення про підозру, зокрема телефонні дзвінки на відомі мобільні номери ОСОБА_7 : НОМЕР_1 , НОМЕР_2 . Окрім цього, електронні файли письмового повідомлення про підозру, пам`ятки про процесуальні права та обов`язки підозрюваного та повісток про виклик підозрюваного ОСОБА_7 до органу досудового розслідування на 10:00 год 06.04.2026, 07.04.2026 та 08.04.2026 надіслані ОСОБА_7 на його електронну скриньку: ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також через месенджер «Viber» на його мобільний номер НОМЕР_2 та через месенджер «WhatsApp» на його мобільний номер НОМЕР_1 (т. 1, а. п. 67-69).

Оцінюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що орган досудового розслідування дотримався вимог КПК України щодо повідомлення ОСОБА_7 про підозру. Зокрема, сторона обвинувачення вжила передбачених кримінальним процесуальним законом заходів для вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру та доведення до нього змісту цього повідомлення. На переконання колегії суддів, сторона обвинувачення вжила достатньо заходів, щоб вважати ОСОБА_7 таким, що набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 52021000000000573 від 07.12.2021.

Колегія суддів зауважує, що сам факт відсутності доказів особистого отримання повідомлення про підозру не є достатнім для висновку про неналежність повідомлення, якщо стороною обвинувачення були здійснені передбачені кримінальним процесуальним законом дії для повідомлення особи та вручення їй відповідного процесуального документа.

У цьому контексті необхідно враховувати, що КПК України допускає спеціальний порядок повідомлення особи, місцезнаходження якої не встановлено, а положення Кодексу щодо кримінального провадження за відсутності особи мають застосовуватися з урахуванням обов`язку держави використати всі передбачені законом можливості для забезпечення її процесуальних прав.

Отже, вирішальним у даному випадку є не лише факт особистого вручення документа ОСОБА_7 , а дотримання стороною обвинувачення встановленої законом процедури повідомлення.

За наведених обставин колегія суддів відхиляє довід захисника про неналежність повідомлення про підозру як такий, що не спростовує висновків слідчого судді.

Щодо доводів захисника про оголошення ОСОБА_7 у міжнародний розшук.

Захисник стверджує, що ОСОБА_7 було оголошено в міжнародний розшук формально, виключно для створення підстав для обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного. Колегія суддів не погоджується з такими доводами.

За змістом ч. 6 ст. 193 КПК України наявність достатніх підстав вважати, що особу оголошено в міжнародний розшук, є однією зі спеціальних умов, за якої суд може розглянути питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного. При цьому зазначена норма не передбачає можливості обрання такого запобіжного заходу лише на підставі оголошення особи в міжнародний розшук: додатково мають бути встановлені підстави, передбачені ст. 177 КПК України.

З матеріалів кримінального провадження, покладених в основу оскаржуваної ухвали, вбачається, що питання перебування ОСОБА_7 за межами України та його розшуку розглядалося слідчим суддею не ізольовано, а у взаємозв`язку з іншими обставинами кримінального провадження.

Як зазначалося вище, детективи НАБУ здійснили виїзд за місцем проживання ОСОБА_7 , проте його та членів його сім`ї там не виявили.

Згідно з даними з інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи прикордонного контролю «АРКАН», протягом 2021 року ОСОБА_7 , користуючись належним йому паспортом (НОМЕР_3) громадянина України для виїзду за кордон, неодноразово перетинав державний кордон України в пункті пропуску «Бориспіль-1» у напрямках Київ-Дубай, Дубай-Київ та Київ-Афіни, Афіни-Київ. За останніми відомостями із цієї бази даних, ОСОБА_7 повернувся до України 01.08.2021.

Наразі місце перебування підозрюваного ОСОБА_7 органу досудового розслідування невідоме, дані щодо перетину кордону від 2021 року дотепер відсутні (т. 1, а. п. 128-129).

21.04.2026 органом досудового розслідування ОСОБА_7 оголошено в національний і міжнародний розшук, про що свідчить відповідна постанова старшого детектива НАБУ ОСОБА_9 (т. 1, а. п. 104-106).

Посилання захисника на те, що йому відоме фактичне місце перебування ОСОБА_7 у Королівстві Іспанія і він повідомив про це орган досудового розслідування, саме собою не спростовує факту оголошення особи в міжнародний розшук. Крім того, матеріали апеляційної скарги не містять доказів того, що на день складення повідомлення про підозру орган досудового розслідування був обізнаний про проживання ОСОБА_7 у Королівстві Іспанія.

Більше того, повідомлення органу досудового розслідування про конкретну адресу перебування особи за кордоном та ініціювання стороною захисту питання про проведення процесуальних дій у порядку міжнародної правової допомоги автоматично не призводить до припинення міжнародного розшуку.

Доводи захисту щодо нібито формального характеру постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук є безпідставними та ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм кримінального процесуального права. КПК України не пов`язує факт оголошення особи в міжнародний розшук із моментом внесення відомостей до баз даних Генерального секретаріату Інтерполу чи опублікуванням повідомлення певного кольору. У межах національної юрисдикції процесуальним документом, який засвідчує оголошення особи в міжнародний розшук, є відповідна постанова слідчого або прокурора, винесена з дотриманням вимог ст. 281 КПК України.

Отже, колегія суддів не вбачає підстав вважати, що оголошення підозрюваного ОСОБА_7 у міжнародний розшук було лише формальним засобом для створення умов застосування ч. 6 ст. 193 КПК України. Тому доводи апеляційної скарги захисника в цій частині не знайшли підтвердження та підлягають відхиленню.

Стосовно доводів апеляційної скарги захисника про недоведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів надає їм таку оцінку.

Слідчий суддя вважав доведеним існування двох ризиків, а саме: ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду; ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині відсутності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, колегія суддів зазначає таке.

Обґрунтовуючи наявність указаного ризику, слідчий суддя послався на факт офіційного оголошення підозрюваного ОСОБА_7 у розшук у поєднанні з доведеною обізнаністю підозрюваного про кримінальне провадження та його фактичним перебуванням за межами України. Колегія суддів погоджується із цим висновком, адже зазначені обставини у своїй сукупності підтверджують високий ступінь ризику переховування.

Крім того, обґрунтовуючи наявність указаного ризику, слідчий суддя послався на тяжкість покарання, яке може бути призначено за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень у разі визнання ОСОБА_7 винуватим, а також на значний майновий стан його та його родини, зокрема фактичне володіння й розпорядження об`єктами нерухомості преміум сегмента в Королівстві Іспанія. Наявність документів на інше ім`я в поєднанні зі значним майновим станом особи й широким колом зв`язків створюють об`єктивні умови для тривалого проживання за кордоном без наміру повернутися в Україну.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та зазначає, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України. Зокрема, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, відповідно до класифікації кримінальних правопорушень є особливо тяжким злочином, за вчинення якого санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

При цьому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні якого, зокрема, підозрюється ОСОБА_7 , віднесене законодавцем до корупційних кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим колегія суддів зауважує, що ОСОБА_7 не може розраховувати на застосування до нього заохочувальних заходів кримінально-правового впливу у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення вироком суду. 

Покарання, яке може бути призначено підозрюваному в разі визнання його винуватим, не є вирішальним чинником, однак його слід ураховувати під час оцінювання ризику переховування відповідно до положень ст. 177 КПК України. Ймовірність притягнення підозрюваного в майбутньому до кримінальної відповідальності з усіма негативними для нього наслідками може мати значення під час оцінювання цього ризику.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що майновий стан підозрюваного може дозволити ОСОБА_7 продовжувати переховуватися від органу досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності. Дослідження матеріалів клопотання детектива в частині відомостей про майновий стан ОСОБА_7 та його близьких родичів дає підстави для висновку, що ОСОБА_7 володіє достатніми активами для тривалого переховування (т. 1, а. п. 117-125; 148-150).

Колегія суддів зауважує, що в цьому випадку ризик переховування не ґрунтується виключно на факті перебування ОСОБА_7 за межами України. Його оцінено в сукупності з характером та тяжкістю інкримінованих кримінальних правопорушень, можливим покаранням і тривалістю перебування особи за межами України. Водночас повідомлення захисником адреси перебування ОСОБА_7 на території Королівства Іспанія не нівелює наявності та обґрунтованості вказаного ризику.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи захисника та погоджується з висновками слідчого судді про наявність ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні. ОСОБА_7 наразі звільнений з АТ «ДПЗКУ», однак попереднє перебування на керівній посаді та обізнаність щодо кола підпорядкованих йому під час інкримінованих подій працівників, які можуть дати показання проти нього, дають обґрунтовані підстави стверджувати про наявність указаного ризику. Перебування ОСОБА_7 за кордоном також не виключає можливості впливати особисто або через інших осіб на інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності. Такий ризик зберігає актуальність до моменту безпосереднього допиту свідків у суді під час судового розгляду з огляду на встановлений КПК України порядок отримання показань (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 225 КПК України). У цьому випадку важливе значення має визначена законодавцем засада безпосередності дослідження показань під час судового засідання або отримання їх у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України.

Окремо колегія суддів зазначає, що звернення захисника до НАБУ із заявою про проведення допиту ОСОБА_7 у порядку міжнародної правової допомоги не є обставиною, яка нівелює встановлені ризики. Вирішення такого клопотання належить до повноважень органу досудового розслідування, а сам факт його подання не спростовує висновків, зроблених під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги захисника у відповідній частині.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника в частині обрання більш м`якого запобіжного заходу.

Слідчий суддя вважав, що обґрунтована підозра та встановлені ризики на цьому етапі кримінального провадження зумовлюють необхідність обрання виняткового запобіжного заходу для забезпечення дієвості кримінального провадження, а обрання більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, буде недостатнім для запобігання встановленим ризикам.

Відповідно до градації запобіжних заходів, визначеної ст. 176 КПК України, домашній арешт і застава є більш м`якими запобіжними заходами, ніж тримання під вартою.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , є особливо тяжкими та передбачають безальтернативне покарання у виді позбавлення волі в разі доведення його винуватості вироком суду.

У контексті цього кримінального провадження та обставин, установлених під час судового розгляду, колегія суддів вважає правильним висновок слідчого судді, що незастосування запобіжного заходу, про який просив детектив у своєму клопотанні, та застосування більш м`якого запобіжного заходу можуть не забезпечити дієвого контролю, необхідного для досягнення завдань кримінального провадження. Крім того, колегія суддів ураховує, що стосовно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням положень ч. 6 ст. 193 КПК України, оскільки його оголошено в міжнародний розшук і він переховується від органу досудового розслідування. Зазначене обумовлює, що у випадку затримання ОСОБА_7 і доставлення до місця кримінального провадження буде вирішено питання про застосування обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що більш м`який запобіжний захід на даному етапі кримінального провадження не забезпечить належного запобігання встановленим ризикам.

Висновки суду.

Згідно з ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. 

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Колегія суддів оцінила в сукупності всі обставини, що характеризують особу підозрюваного, обставини вчинення та тяжкість злочинів, у вчиненні яких він підозрюється, відомості про його майновий стан, наявність у нього соціальних зв`язків, співмірність обраного запобіжного заходу обставинам провадження та констатує, що слідчий суддя дійшов обґрунтованих висновків і постановив ухвалу, яка відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості. Водночас доводи апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.05.2026 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя - доповідач          ОСОБА_1 

Судді           ОСОБА_2 

ОСОБА_3