Справа № 991/372/26

Провадження 1-кп/991/4/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

18 серпня 2026 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора в режимі відеконференції

з власних технічних засобів ОСОБА_5 ,

обвинуваченого в режимі відеконференції

з власних технічних засобів ОСОБА_6 , 

захисника - адвоката в режимі відеконференції

з власних технічних засобів ОСОБА_7 ,

обвинуваченого в залі суду ОСОБА_8 ,

захисника в залі суду - адвоката ОСОБА_9 

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні зали суду в місті Києві клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року, за обвинуваченням

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Росохи Самбірського р-ну Львівської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Сніжинськ, російської федерації, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 . Останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_13 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Боромля Тростянецького р-ну Сумської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_14 ,  ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Львів, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки с. Липча Хустського р-ну Закарпатської області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_5 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця с. Пустовійтівка Роменського р-ну, Сумської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м. Львів, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_8 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця м. Астрахань російської федерації, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_9 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Острівка Очаківського р-ну Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_10 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_11 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_18 ,  ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженця м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_12 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , уродженця м. Дубно Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_13 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , уродженця с. Великий Житин Рівненського р-ну Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_14 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_15 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_21 ,  ІНФОРМАЦІЯ_12 , уродженця с. Путивль Путивльського р-ну Сумської області, громадянина України, зареєстрованого за останньою відомою в Україні адресою: АДРЕСА_16 , останнє відоме місце проживання за кордоном: АДРЕСА_17 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває вищезначений обвинувальний акт. Наразі триває підготовче провадження, яке неодноразово відкладалось за клопотаннями сторони захисту.

06 червня 2026 року засобами електронного зв`язку до суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 про продовження ще на два місяці строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року з іншими обвинуваченими: ОСОБА_19 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_21 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_8 , свідками: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , а також особами, які вказані в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 , які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначила, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 травня 2024 року до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з визначенням застави у розмірі 6700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 20 287 600 грн. 09 травня 2024 року ОСОБА_6 звільнено з-під варти у зв`язку із внесенням застави у вказаному розмірі та покладено обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України. В подальшому ухвалами слідчих суддів продовжувались строки дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 . Останній раз ухвалою Вищого антикорупційного суду від 23 червня 2026 року строк дії обов`язків продовжено на два місяці, тобто до 23 серпня 2026 року включно.

Відтак на теперішній час існує необхідність продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 процесуальних обов`язків з урахуванням існування наявних ризиків, які дають підстави вважати можливим переховування останнього від суду, здійснення ним незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Ризик переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у пособництві у вчиненні особливо тяжких корупційних злочинів, що передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. Загроза бути підданим такому покаранню сама по собі є підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення інкримінованих злочинів, ОСОБА_6 може планувати втечу за кордон, тимчасово окуповану територію України, або переховуватися на території України з метою уникнення кримінальної відповідальності. Прокурор вказала на наявність у ОСОБА_6 паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 29 вересня 2016 року, при цьому навіть через незначний період строку дії вказаного паспорту, його наявність має важливе значення в аспекті визначення ризику переховування від суду. Так, в умовах дії воєнного стану встановлені законодавчі та адміністративні механізми перетину державного кордону можуть бути більш гнучкими та можуть передбачати виключення або спеціальні порядки застосування вимог щодо строку дії паспортних документів. Зокрема, можливість продовження строку дії паспорту у законний спосіб передбачена п. 18-81-1 Тимчасового поярдку внесення інформації до паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 170 із змінами. Таке продовження здіснюється безоплатно та в день звернення особи. Також прокурор вказала, що ОСОБА_6 не позбавлений можливості оформити новий паспорт громадянина для виїзду за кордон, тому є необхідним продовження строку дії обов`язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, для того, щоб у випадку отримання нового паспорту існував обов`язок щодо його здачі. Крім того, враховуючи наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 бронювання від військової служби, з огляду на те, що працює на посаді юрисконсульта сільськогосподарського підприємства, яке є об`єктом критичної інфраструктури та значних матеріальних статків, останній має можливість тривалий час переховуватися як за кордоном, так і на території України. У період воєнного стану по даний час ОСОБА_6 19 разів покидав межі України. Більш того, сторона обвинувачення просить врахувати те, що ОСОБА_6 обіймав посаду заступника Міністра аграрної політики та продовольства України, а також його обізнаність у галузі права, напрацьовані ним ділові зв`язки, у тому числі серед працівників правоохоронних органів, які обвинувачений може використати для переховування від суду. Наведені вище обставини, на думку сторони обвинувачення, дають підстави стверджувати про наявність достатніх ризиків для втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду. Заявлений ризик дотепер не змінився, оскільки обствини, які обумовлюють його існування, не перестали існувати. Саме тому є необхідним і виправданим продовження строку дії, раніше покладених на ОСОБА_6 обов`язків, - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; прибувати за кожною вимогою до суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Ризик незаконного впливу ОСОБА_6 на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовує тим, що частина службових осіб ГУ ДГК в Сумській області, яким відомі обставини кримінального провадження, не знали про існування плану вчинення злочину, направленого на заволодіння землями ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія». З огляду на викладене, зв`язки, напрацьовані ОСОБА_6 на посаді заступника Міністра аграрної політики та продовольства України, можуть бути ним використані з метою незаконного впливу на службових осіб Держгеокадастру, зокрема на свідків - працівників ГУ ДГК в Сумській області щодо обставин вчинення інкримінованих ОСОБА_6 злочинів. Крім того, ОСОБА_6 може незаконно впливати на власників земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», оскільки має їхні персональні дані та засоби зв`язку, а також може впливати на власників земельних ділянок використовуючи їхню залежність від договірних відносин з ТОВ «АФ Довіра 2008» по оренді землі. При цьому, ліквідація чи реорганізація Міністерства аграрної політики та продовольства України жодним чином не впливає на ті зв`язки, які були напрацьовані ОСОБА_6 на посаді заступника міністра. З огляду на викладене, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Саме тому продовження судом строку дії обов`язку, покладеного на обвинуваченого ОСОБА_6 , утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, зі свідками, а також особами, які вказані у повідомленні про підозру ОСОБА_6 , які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, є необхідним і виправданим.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином прокурор обґрунтовує тим, що в ході досудового розслідування за результатами розгляду клопотань сторони обвинувачення слідчим суддею ВАКС 04 жовтня 2023 року постановлено ухвали про дозвіл на проведення обшуку ряду житлових та офісних приміщень (судові справи № 991/8699/23, № 991/8700/23, № 991/8697/23, № 991/8698/23, № 991/8696/23), які пов`язані безпосередньо з ОСОБА_11 та його довіреними особами, у тому числі ОСОБА_6 . В подальшому стороною обвинувачення отримано відомості про витік інформації, що стосується вищевказаних обшуків, які заплановано провести у жовтні 2023 року. Окрім цього, відповідно до інформації детективів Національного бюро, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000585, невстановленими особами з використанням логіну та паролю судді Шевченківського районного суду м. Києва із застосуванням повного доступу здійснено контекстний пошук: 52019000000000585, а також перегляд 100 судових рішень постановлених у цьому кримінальному провадженні. За рахунок цього, невстановлені особи одержали доступ до інформації, що становить таємницю досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні. Прокурор вважає встановленим, що ОСОБА_11 та ОСОБА_6 будували плани по встановленню контролю над Національною академією аграрних наук України шляхом призначення підконтрольної особи президентом НААН, для цього планували використати наявний вплив, зокрема, у судовій гілці влади та мережі НААН, яка є одним з найбільших землекористувачів земель сільськогосподарського призначення державної власності в Україні. Враховуючи, що на даний ачс, ДП "ДГ "Іскра" та ДП "ДГ "АФ "Надія" підпорядковуються Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН, ОСОБА_6 може використовувати зв`язки в мережі НААН для створення перешкод для кримінального провадження. Також прокурор вважає встановленим, що ОСОБА_11 та ОСОБА_6 здійснювали систематичний вплив на низку судів з метою забезпечення прийняття ними потрібних співучасникам рішень не на користь державних підприємств, у справах між ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» з однієї сторони та ГУ ДГК в Сумській області з іншої сторони. Наведене свідчить про наявність високого ризику перешкоджання кримінальному провадженню шляхом тиску на судову гілку влади. Крім цього, за час перебування ОСОБА_6 на посаді, у нього склалися тісні зв`язки з представниками низки органів державної влади, представників силового блоку, експертних установ, які обвинувачений може використовувати для перешкоджання кримінальному провадженню з метою уникнення кримінальної відповідальності.

З огляду на заявлені ризики, які не зменшилися та продовжують існувати, сторона обвинувачення вбачає необхідність у продовженні дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 ще на два місяці. У разі, якщо суд не продовжить строк дії цих обов`язків, це унеможливить досягнення мети застосування запобіжного заходу та не дозволить запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

В письмових запереченнях на клопотання прокурора, які надійшли до суду 06 серпня 2026 року обвинувачений ОСОБА_6 вказав, що запобіжний захід та пов`язані з ним процесуальні обов`язки були покладені на нього 09 травня 2024 року. Станом на дату подання цього заперечення з того часу минуло понад два роки і майже три місяці, протягом яких суд чотирнадцять разів продовжував дію покладених обов`язків. За понад два роки не виявлено жодного факту впливу, тиску, перешкоджання чи спроби втечі. Обвинувачений вказав, що ухвалою слідчого судді ВАКС від 09 травня 2024 року йому визначено заставу в розмірі 20 287 600 грн., оскільки він не мав і не має власних коштів у такому розмірі, застава була внесена третьою особою відповідно до ст. 182 КПК України. Ця обставина, на його переконання, спростовує твердження сторони обвинувачення про наявність у у нього значних матеріальних статків. Водночас внесення третьою особою значної суми застави створює потужний запобіжний ефект, адже у разі невиконання покладених на нього обов`язків зазначені кошти підлягають зверненню в дохід держави. На переконання обвинуваченого, за понад два роки дії застави стороною обвинувачення не встановлено жодного факту, який би свідчив про намір ухилитися від виконання процесуальних обов`язків чи нівелювати її запобіжну функцію. Обвинувачений вказав, що службовий паспорт, виданий йому у зв`язку з перебуванням на посаді заступника Міністра аграрної політики та продовольства України, було повернуто до МЗС України 29 квітня 2024 року (лист Мінагрополітики № 21-1810-О-29 від 29 квітня 2024 року). Паспорт не перебуває у його володінні та, після припинення ним державної служби у 2024 році, втратив своє призначення і чинність. Закордонний паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданий 29 вересня 2016 року з 09 травня 2024 року перебуває на зберіганні в Центральному міжрегіональному управлінні ДМС у м. Києві та Київській області. Строк дії паспорта фактично унеможливлює виїзд за кордон. Єдиний чинний паспорт діє до 29 вересня 2026 року, тобто його залишковий строк становить менше двох місяців. За правилами більшості європейських держав для в`їзду необхідно, щоб паспорт залишався чинним щонайменше протягом 3-6 місяців після дати поїздки. Отже, навіть у разі повернення паспорта він фактично позбавлений можливості законно виїхати до сусідніх з Україною держав. Із настанням 29 вересня 2026 року паспорт у будь-якому разі стане недійсним. Обвинувачений звертає увагу, що станом на дату подання клопотання механізм передбачений п. 18-81-1 Тимчасового порядку внесення інформації до паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 170 не діє, постановою Кабінету Міністрів України № 1375, яка набрала чинності 29 жовтня 2025 року, скасовано правило про використання паспортів із продовженням строку дії - такі паспорти більше не визнаються дійсними для міжнародних поїздок. Крім того, саму процедуру продовження звужено до двох виняткових підстав (відсутність у територіального органу ДМС технічної можливості оформити новий паспорт; необхідність термінового виїзду за кордон у зв`язку з нагальною потребою в лікуванні, супрододом тяжкохворого або смертю родича), жодна з яких до нього не застосована, тобто реальна фізична можливість виїзду за межі України у обвинуваченого ОСОБА_6 відсутня. Також обвинувачений ОСОБА_6 вказав, що прокурор продовжує посилатися на те, що він нібито є юрисконсультом сільськогосподарського підприємтва, однак це твердження не відповідає дійсності. Станом на дату розгляду клопотання він працює на посаді юриста в ТОВ "Карго Саплай" та жодного відношення до сільськогосподарського виробництва, об`єкта критичної інфраструктури аграрного сектору або "мережі НААН", на які посилається прокурор, його теперішня діяльність не має. Бронювання від військової служби оформлене за новим місцем роботи. Крім того, обвинувачений вказує, що прокурор у клопотанні продовжує вказувати на «значні матеріальні статки», які дозволяють йому тривалий час переховуватися в Україні або за кордоном. Однак це твердження спростовується довідками ДПС з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів за 2023-2026 роки. Обвинувачений вказує, що його фактичний майновий стан не дає можливості ані тривалого перебування за кордоном, ані тривалого переховування на території України. Окремо звернув увагу, що в ухвалі суду від 23 червня 2026 року при оцінці його майнового стану враховано відомості про майно колишньої дружини та її родичів. Однак, вказав, що шлюб розірвано 10 вересня 2021 року (актовий запис № 198 Голосіївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві). З цієї дати колишня дружина не є членом його сім`ї в розумінні ст. 3 СК України, а її мати та сестра перебували з ним у відносинах свояцтва, яке припиняється з розірванням шлюбу. Матеріали провадження не містять жодних відомостей про готовність цих осіб надати мені доступ до свого майна, а тому це майно, на його думку, не може враховуватися при оцінці ризику переховування. Обвинувачений вказав, що ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» були передані до сфери управління Фонду державного майна України ще 11 серпня 2023 року, тобто до застосування щодо нього запобіжного заходу. Крім того, він звільнений з посади заступника Міністра ще у 2024 році та з того часу не обіймає жодних посад в органах державної влади. А саме Міністерство фактично припинило діяльність майже рік тому. Відтак будь-які професійні контакти, на які посилається прокурор, є застарілими і втратили реальну спроможність впливу. Ризик переховуваня від суду, на який посилається прокурор, повністю спростовується його процесуальною поведінкою у вирішальний момент початку переслідування у квітні 2024 року, коли почалися повідомлення про підозру іншим обвинуваченим у цьому ж кримінальному провадженні. Перебуваючи у службовому відрядженні в Королівстві Бельгія та знаючи про повідомлення про підозру іншим особам у цьому кримінальному провадженні, він мав реальну можливість залишитися за кордоном. Проте у встановлений строк добровільно повернувся до України, особисто прибув до НАБУ та отримав повідомлення про підозру. Ця обставина є об`єктивним і документально підтвердженим доказом відсутності наміру ухилятися від слідства чи суду. Додатково просив врахувати, що всі 19 виїздів за кордон, на які посилається прокурор, були виключно службовими під час перебування на посаді заступника Міністра аграрної політики, і кожного разу він повертався в Україну. 

Щодо ризику впливу на свідків та інших обвинувачених, вказав, що за понад два роки дії заборони на спілкування з відповідним колом осіб: не зареєстровано жодного факту чи скарги про незаконний вплив з його боку; до НАБУ чи САП не зареєстровано жодного нового кримінального провадження щодо нібито незаконного впливу; у клопотанні прокурора не наведено жодного нового епізоду гіпотетичного впливу за весь період провадження. Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином вказав, що сторона обвинувачення не надає підтверджень наявності окремого досудового розслідування за фактом незаконного впливу на це кримінальне провадження з його участю та встановлення осіб, причетних до нього (зокрема, кримінальне провадження № 52023000000000620 за фактом несанкціонованого доступу до матеріалів - порушено щодо невстановлених осіб, причетність до якого йому не інкримінована). Жодним належним чи допустимим доказом не підтверджується його причетність до таких незаконних дій, як втручання в роботу суду чи неправомірний тиск на осіб, що здійснюють правосуддя. Зазначення у клопотанні відомостей про те, що на якісь судові органи чинився тиск з боку невстановлених осіб, є маніпуляцією і введенням суду в оману з метою збільшення шансів отримати бажане для сторони обвинувачення рішення. Усі описані у клопотанні відомості щодо переустановлення месенджерів, припинення роботи в офісних приміщеннях, заміни мобільних терміналів тощо стосуються виключно інших осіб. Прокурор не вказує, які конкретно дії були вчинені особисто ним і яким чином такі дії могли б дійсно зашкодити кримінальному провадженню. Колективна або абстрактна аргументація не може бути підставою для оцінки індивідуальних ризиків саме щодо нього у розумінні ст. 178 КПК України. Усі епізоди, на які посилається прокурор у обґрунтування цього ризику, відбулися до 09 травня 2024 року. За понад два роки після цього жодного нового епізоду не зафіксовано, жодне кримінальне провадження проти нього не зареєстровано. Підсумовуючи викладене, обвинувачений ОСОБА_6 просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Позиції учасників кримінального провадження.

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 під час судового засідання зазначив про наявність підстав для продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 додаткових процесуальних обов`язків ще на два місяці, посилаючись на обставини та обґрунтування, детально наведені у відповідному клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав подані ним письмові заперечення, пославшись на наведені в них обґрунтування та мотиви, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні клопотання в повному обсязі. 

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечив проти задоволення поданого прокурором клопотання, зазначивши, що воно не відповідає вимогам КПК України, оскільки прокурором не наведено належного обґрунтування обставин, які продовжують існувати на цей час. Крім того, захисник звернув увагу суду на те, що прокурор у клопотанні посилається на нормативно-правові акти, які на момент його розгляду вже втратили чинність. Зокрема, щодо питання строку дії паспорта ОСОБА_6 сторона захисту зазначила, що положення, яким передбачалася можливість продовження строку дії закордонних паспортів, було скасовано постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2025 року № 1375. Водночас у своєму усному виступі прокурор значну частину доводів присвятив саме можливості автоматичного продовження строку дії паспорта, посилаючись при цьому на постанову, яка вже втратила чинність. На переконання захисту, наведена обставина є істотною та очевидною, а тому має бути врахована колегією суддів під час оцінки обґрунтованості доводів прокурора та заявленого ним клопотання. Також захисник зазначив, що змінилися обставини щодо підпорядкування державних підприємств, оскільки на цей час вони вже не перебувають у підпорядкуванні НААН. Незважаючи на це, прокурор продовжує стверджувати про збереження впливу ОСОБА_6 на посадових осіб відповідних підприємств, однак не наводить конкретних доводів та не пояснює, яким саме чином такий вплив може зберігатися. Крім того, сторона захисту звернула увагу суду на відсутністьзначних матеріальних статків у обвинуваченого ОСОБА_6 , на які посилається прокурор у своєму клопотанні. З огляду на викладене, захисник просив колегію суддів врахувати наведені обставини та відмовити у задоволенні поданого прокурором клопотання.

Суд, вирішуючи подане прокурором клопотання, встановив такі факти та обставини.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 09 травня 2024 року (справа № 991/3710/24, провадження 1-кс/991/3747/24) до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. ОСОБА_6 визначено розмір застави у розмірі 6700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 20 287 600 грн. 00 коп. У разі внесення застави на ОСОБА_6 покладено обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України (том 3, а.с. 19-30).

Того ж дня ОСОБА_6 звільнено з під варти, у зв`язку із внесенням застави у розмірі 20 287 600 грн. 00 коп. Заставодавцем є особа, відмінна від обвинуваченого.

В подальшому ухвалами Вищого антикорупційного суду від 28 червня 2024 року, 23 серпня 2024 року, 21 жовтня 2024 року, 19 грудня 2024 року, 17 лютого 2025 року, 14 квітня 2025 року, 11 червня 2025 року, 06 серпня 2025 року, 01 жовтня 2025 року, 26 листопада 2025 року, 22 січня 2026 року, 13 березня 2026 року, 06 травня 2026 року продовжувалися строки дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 .

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 23 червня 2026 року продовжено на два місяці, тобто до 23 серпня 2026 року включно, строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора, суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з приводу обставин викладених в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року зі іншими обвинуваченими: ОСОБА_19 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_21 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_8 , свідками: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , а також особами, які вказані в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 , які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Оцінка судом доводів прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 .

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 314 КПК України підготовче судове засідання відбувається згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду.

Частинами 1, 2, 3 ст. 331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у поданому клопотанні, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених ч. 7 ст. 194 КПК України, відповідно до яких обов`язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором/

Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати ризики, що визначені у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, ризик переховуватися від суду, ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, для констатації існування ризику має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризик переховування обвинуваченого від суду.

На підтвердження існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду прокурор зазначив, що такий ризик зумовлений тяжкістю інкримінованих йому злочинів та невідворотністю покарання у виді позбавлення волі у разі визнання його винуватим. Крім того, прокурор вказав на реальну можливість ухилення обвинуваченого від суду шляхом виїзду за межі України, перебування на тимчасово непідконтрольних органам державної влади України території або переховування на території України з метою уникнення кримінальної відповідальності. Зазначене, на думку сторони обвинувачення, підтверджується наявністю у ОСОБА_6 паспорту для виїзду за кордон, достатніх матеріальних ресурсів, знаннями у галузі права та сформованих ділових зв`язків, у тому числі серед працівників правоохоронних органів, які можуть бути ним використані для переховування від суду.

Щодо вказаного ризику суд зазначає таке.

Так, ОСОБА_6 обвинувачується у пособництві у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 3 ст.15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, які відповідно до класифікації злочинів за ступенем тяжкості, закріпленої у ст. 12 КК України, належать до особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Також суд враховує, що з огляду на положення ст. 45 КК України цей злочин належить до категорії корупційних, що, як правило, виключає можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України, а також призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України.

Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого ОСОБА_6 бути засудженим на тривалий строк з примусовим відчуженням всього належного йому майна.

Крім того суд враховує, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України продовжено, та він діє дотепер.

Водночас, попри існуючі наразі обмеження щодо перетину державного кордону чоловіками призовного віку, суд не виключає можливість здійснювати перетин кордону навіть в умовах воєнного стану, у тому числі й незаконно та через неконтрольовані ділянки державного кордону, з огляду на наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 паспорту громадянина України для виїзду за кордон: НОМЕР_1 від 29 вересня 2016 року. Більш того, як повідомив обвинувачений ОСОБА_6 , він є заброньованим працівником, з огляду на посаду юриста в ТОВ "Карго Саплай". 

Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 , члени його сім`ї, родичі володіють значними активами, зокрема, ОСОБА_6 володіє земельною ділянкою № 4610136900:05:003:0110 (частка 1/4), загальною площею 0, 0781 га, розташованою в АДРЕСА_7 , житловим будинком (частка 18/100), реєстраційний номер 493824046101, загальною площею 382, 2 кв.м., розташованим у АДРЕСА_7 та об`єктами незавершеного будівництва (квартирою загальною площею 75 кв.м, за адресою АДРЕСА_18 та машиномісцем загальною площею 13,9 кв.м., за адресою м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 43, гараж 179) (том 3, а.с. 82-86).

Також, обвинувачений ОСОБА_6 володіє автомобілем марки AUDI A3, 2016 року випуску, колишня дружина - автомобілем марки VOLKSWAGEN T-ROC, 2020 року випуску, батько - автомобілем марки SKODA OCTAVIA, 2015 року випуску, рідний брат - автомобілем марки MERSEDES-BENZ GLE 43 AMG 4 MATIC, 2016 року випуску та автомобілем марки MINI COOPER D COUNTRYMAN, 2017 року випуску (том 3, а.с. 87).

Вказані обставини у поєднанні з тяжкістю інкримінованих кримінальних правопорушень, за які законом передбачено суворе покарання, об`єктивно підвищують ризик його ухилення від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Більше того, ризик переховування від суду не обмежується можливістю ухилення обвинуваченого ОСОБА_6 у спосіб виїзду за межі України, а й охоплює також імовірність його переховування на території держави, з огляду на достатній його матеріальний стан. У зв`язку з цим, сам по собі факт передання ним на зберігання документа, що дає право на виїзд за кордон, не усуває зазначеного ризику. Водночас у разі не продовження дії покладених на нього мінімальних процесуальних обов`язків, отримання у розпорядження ОСОБА_6 паспорта створить реальну можливість залишити територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого, визначення можливих негативних для обвинуваченого наслідків у вигляді можливого ув`язнення у майбутньому, робить цей ризик достатньо високим. На даний час захисту відкрито матеріали досудового розслідування, які сторона обвинувачення має намір використовувати як докази, а відтак обвинувачені мають можливість оцінити вагомість вказаних доказів та надати перевагу незаконним діям з метою уникнення відповідальності, зокрема і переховуванню від суду.

Зазначені обставини, на думку Суду, дають підстави вважати обґрунтованою позицію прокурора про те, що тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , наведені вище особливості закону про кримінальну відповідальність, у сукупності з усіма іншими обставинами, що враховуються при обранні запобіжного заходу, підтверджує існування ризику переховування останнього від суду на високому рівні.

Суд критично оцінює доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що посилання суду на майно його колишньої дружини та її родичів є безпідставним виключно з огляду на факт розірвання шлюбу.

Так, при вирішенні поданого прокурором клопотання суд враховує не лише сам факт припинення шлюбних відносин, а й часовий зв`язок з обставинами, на які посилається сторона обвинувачення. Зокрема, за версією органу досудового розслідування, інкримінований ОСОБА_6 злочин було закінчено у 2021 році. Водночас саме на цей період, зі слів обвинуваченого, припадає і розірвання його шлюбу з колишньою дружиною. За таких обставин суд не може залишити поза увагою відомості щодо майнового стану осіб, з якими обвинувачений ОСОБА_6 перебував у сімейних відносинах у період, максимально наближений до часу вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.

Сам по собі факт розірвання шлюбу не спростовує необхідності дослідження та оцінки відповідних відомостей у контексті обсягу майна, яке може бути використане обвинуваченим/надане йому іншими особами з метою переховування. Враховуючи вказане, суд вважає передчасним повністю виключати з оцінки відомості про майно колишньої дружини обвинуваченого та пов`язаних із нею осіб.

Так само безпідставним є твердження про те, що майно матері чи сестри колишньої дружини не може мати жодного значення лише через припинення відносин свояцтва. Сам по собі факт припинення відповідного юридичного зв`язку не спростовує можливості існування фактичних відносин, спільного проживання, користування майном, матеріальної підтримки, доступу до житла, транспортних засобів, грошових коштів чи інших ресурсів. Саме такі фактичні обставини, а не формальне визначення ступеня спорідненості, мають значення при оцінці реальних можливостей особи.

Крім того, твердження обвинуваченого ОСОБА_6 про відсутність у матеріалах провадження доказів «готовності» колишньої дружини або її родичів надати йому доступ до свого майна не спростовує висновків суду. Для оцінки ризику переховування не вимагається встановлення наперед факту укладення між особою та власником майна будь-якої домовленості про його надання. Суд оцінює ризик на підставі сукупності наявних обставин та доказів, а не виходячи з припущення про необхідність отримання від третьої особи письмової чи іншої згоди на користування її майном. Інше тлумачення фактично призводило б до необхідності доводити не лише наявність у особи відповідних соціальних та майнових зв`язків, а й майбутню поведінку третіх осіб, що не передбачено статтями 177-178 КПК України. Під час вирішення питання про продовження строку дії обов`язків суд не встановлює достовірність майбутньої поведінки кожної пов`язаної з обвинуваченим ОСОБА_6 особи, а визначає, чи існують достатні підстави вважати наявними відповідні ризики.

Сама по собі обставина внесення застави третьою особою не може бути безумовною підставою для висновку про відсутність у обвинуваченого ОСОБА_6 значних матеріальних ресурсів чи інших можливостей, які можуть мати значення для оцінки ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом.

Суд не погоджується з доводами про те, що факт внесення застави третьою особою повністю нівелює ризики невиконання обвинуваченим ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов`язків. Застава є одним із механізмів забезпечення належної процесуальної поведінки особи, однак сама по собі не виключає існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які підлягають самостійній оцінці судом з урахуванням усіх обставин кримінального провадження.

Посилання на повернення службового паспорта до Міністерства закордонних справ України та втрату ним функціонального призначення у зв`язку з припиненням державної служби не виключає можливості об`єктивного використання інших наявних документів для ідентифікації особи та реалізації права на перетин державного кордону у межах, визначених чинним законодавством та особливостями правового режиму воєнного стану. Крім того, його доводи щодо нібито неможливості виїзду через залишковий строк дії закордонного паспорта не можуть бути прийняті судом як безумовно визначальні. В умовах дії воєнного стану встановлені законодавчі та адміністративні механізми перетину державного кордону можуть бути більш гнучкими та можуть передбачати виключення або спеціальні порядки застосування вимог щодо строку дії паспортних документів. Зокрема можливість продовження строку дії паспорту у законний спосіб передбачена п. 18-18-1 Тимчасового порядку внесення інформації до паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 170 із змінами. Таке продовження здійснюється безоплатно та в день звернення особи.

Твердження сторони захисту про те, що положення, яким передбачалася можливість продовження строку дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон, було скасовано постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2025 року № 1375, є безпідставним.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2025 року № 1375 було внесено зміни до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 170, зокрема доповнено його підпунктом 1-1, яким передбачено застосування Тимчасового порядку посольством або консульською установою України у разі відсутності технічної можливості оформлення, обміну та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон засобами Єдиного державного демографічного реєстру.

Отже, зазначена постанова не скасувала та не припинила дію відповідного Тимчасового порядку чи будь-яких її окремих положень, а навпаки, розширила сферу його застосування, визначивши додаткові випадки, за яких він підлягає застосуванню. Відтак посилання сторони захисту на втрату чинності відповідним порядком є помилковим та не відповідає змісту внесених постановою № 1375 змін. З тексту самої постанови, опублікованого у загальнодоступних джерелах, вбачається, що вона діє протягом одного року з дня припинення або скасування воєнного стану та наразі є чинною. Вказана постанова передбачає підстави та випадки продовження строку дії паспорта для виїзду за кордон, проти чого як факту заперечувала сторона захисту раніше. Суд не має можливості спрогнозувати чи стануть ці випадки релевантними для обвинуваченого ОСОБА_6 , у випадку наявності у нього можливості покинути територію України з метою переховування з огляду на очікування потенційного покарання та відсутності законодавчих обмежень у виїзді за кордон. 

Крім того, суд критично оцінює доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про відсутність у нього «значних матеріальних статків» виключно з підстав надання довідок ДПС з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків. Зазначені документи відображають виключно офіційно задекларовані доходи та не є вичерпним джерелом інформації щодо реального майнового стану ОСОБА_6 , його активів, грошових коштів, майна, що може перебувати у власності третіх осіб, а також інших ресурсів, які не підлягають обов`язковому декларуванню чи оподаткуванню. Відтак самі по собі дані податкової звітності не виключають можливості наявності у ОСОБА_6 додаткових матеріальних ресурсів, достатніх для забезпечення тривалого перебування поза місцем проживання або переховування. Суд уже неодноразово встановлював, що статки ОСОБА_6 є достатніми для їх врахування в оцінці ризику переховування. При цьому, суд також враховує, що поняття «матеріальні статки» у контексті оцінки ризиків не обмежується лише офіційно задекларованими доходами, а охоплює сукупність фінансових можливостей особи, які можуть бути використані для забезпечення її мобільності та тривалого перебування поза межами контролю органів правопорядку.

Суд не погоджується з доводами обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що припинення ним у вересні 2024 року виконання повноважень заступника Міністра аграрної політики та продовольства України автоматично виключає існування у нього професійних чи ділових контактів, які можуть мати значення для оцінки процесуальних ризиків. Факт звільнення з посади не свідчить про припинення всіх попередніх службових, професійних чи неформальних зв`язків, сформованих під час перебування на відповідній посаді, та не виключає можливості їх збереження чи актуальності в часі. Такі контакти за своєю природою не є прив`язаними виключно до факту зайняття посади і можуть продовжувати існувати після припинення службових повноважень.

Крім того, оцінка ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, здійснюється судом у сукупності з усіма встановленими обставинами кримінального провадження та не може обмежуватися формальним припиненням зайняття певної посади як єдиною підставою для висновку про відсутність можливостей впливу.

За таких обставин доводи про втрату будь-якої реальної спроможності професійних контактів впливати на відповідні процеси є передчасними та не підтверджуються матеріалами провадження.

Щодо твердження обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що він не працює на сільськогосподарському підприємстві, яке є об`єктом критичної інфраструктури, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, із письмових заперечень обвинуваченого ОСОБА_6 вбачається, що він працює на посаді юриста у ТОВ «Карго Саплай», при цьому бронювання від проходження військової служби оформлено саме за цим місцем роботи. Водночас прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання, посилається на те, що обвинувачений ОСОБА_6 працює юрисконсультом сільськогосподарського підприємства, яке є об`єктом критичної інфраструктури.

Наведена прокурором характеристика підприємства, на якому, за його твердженням, працює обвинувачений ОСОБА_6 , а також характер трудової діяльності останнього самі по собі не мають визначального значення для вирішення питання, яке є предметом розгляду суду. Визначальним у цьому випадку є те, що ОСОБА_6 має чинне бронювання від проходження військової служби, оформлене за його теперішнім місцем роботи. Наявність такого бронювання має самостійне правове значення та є обставиною, яка підлягає врахуванню судом під час оцінки, зокрема, ризику переховування від суду. Відтак, саме по собі посилання обвинуваченого ОСОБА_6 на те, що він не має відношення до сільськогосподарського виробництва та не працює на підприємстві, яке є об`єктом критичної інфраструктури, не спростовує факту наявності у нього бронювання та не нівелює правового значення цієї обставини та можливих наслідків. Водночас наведена обставина підлягає належному врахуванню прокурором при формуванні та обґрунтуванні подальших клопотань щодо продовження строку дії обов`язків, зокрема за умови посилання на відповідні ризики та обставини, які, на думку сторони обвинувачення, їх підтверджують.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_6 на те, що його добровільне повернення з Королівства Бельгія у квітні 2024 року нібито повністю спростовує ризик переховування, є необґрунтованим. 

Так, обставина добровільного повернення обвинуваченого ОСОБА_6 в 2024 році в Україну для отримання повідомлення про підозру враховуюється судом, однак сама по собі не виключає існування ризику переховування останнього на теперішній час. Ризик відповідно до ст. 177, 178 КПК України оцінюється з урахуванням усієї сукупності обставин, актуальних на момент вирішення питання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , а не виключно його попередньої процесуальної поведінки. Більш того, наявність значної кількості попередніх виїздів за кордон свідчить про сформовані міжнародні зв`язки та реальну можливість перебування за межами України, що підлягає оцінці судом у сукупності з іншими обставинами.

Ризик незаконного впливу ОСОБА_6 на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Оцінюючи можливість впливу на свідків/інших обвинувачених суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками/обвинуваченими у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків чи інших обвинувачених існує до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків/інших обвинувачених та дослідження їх судом.

Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків та інших обвинувачених, обвинувачений ОСОБА_6 знає як їх персональні дані, так і зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.

Також, не залишається поза увагою колегії суду і те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів у співучасті з іншими особами, які є обвинуваченими у цій справі, із залученням осіб, добросовісність яких прокурором ставиться під сумнів. Відтак вплив щодо формування спільної позиції у справі може мати сприятливі наслідки для інтересів вказаного обвинуваченого.

Отже, вказане в сукупності дає підстави обґрунтовано припускати ймовірність незаконного впливу зі сторони ОСОБА_6 на свідків та інших обвинувачених з метою надання суду неправивих показань.

Поза увагою суду не залишилось те, що обвинувачений ОСОБА_6 має сталі зв`язки із аграрним сектором, у якому він працює на даний час, за рахунок чого мав статус заброньованого від несення військової служби та перебуває під заставою, внаслідок внесення застави агропромисловим підприємством. Відтак суд погоджується із прокурором з приводу зв`язків обвинуваченого ОСОБА_6 , які можуть бути ним використані з метою незаконного впливу на свідків - працівників ГУ ДГК в Сумській області щодо обставин вчинення інкримінованих злочинів.

При цьому суд зазначає, що для встановлення ризику незаконного впливу на свідків не вимагається доведення факту такого впливу, а достатнім є обґрунтоване припущення про його реальну можливість, яке у даному випадку підтверджується проаналізованою вище сукупністю обставин.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_6 внаслідок ознайомлення з матеріалами кримінального провадження володіє персональними даними власників земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», а також має засоби зв`язку з ними, вказане створює реальну можливість незаконного впливу на зазначених осіб з метою зміни їхньої процесуальної поведінки або показань.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що ризик незаконного впливу ОСОБА_6 на свідків та інших учасників кримінального провадження є не абстрактним, а є реальним та обґрунтованим.

Суд не приймає доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про відсутність ризику незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених з огляду на те, що протягом дії покладених на нього процесуальних обов`язків не було зафіксовано їх порушення, відповідних скарг чи інших фактів незаконного впливу, а також не зареєстровано в НАБУ чи САП нового кримінального провадження з цього приводу.

Відсутність встановлених фактів незаконного впливу в минулому сама по собі не виключає можливості його вчинення в майбутньому. Ризик, передбачений ст. 177 КПК України, має превентивний характер і підлягає оцінці судом з урахуванням сукупності обставин кримінального провадження, а не виключно попередньої поведінки особи. Для встановлення такого ризику закон не вимагає наявності вже вчиненого факту незаконного впливу або реєстрації окремого кримінального провадження.

Так само відсутність конкретних епізодів незаконного впливу не свідчить про відсутність самого ризику, оскільки при вирішенні питання щодо застосування чи продовження запобіжного заходу суд оцінює характер інкримінованого кримінального правопорушення, процесуальний статус особи, коло учасників провадження та наявність об`єктивної можливості впливу на них. Відтак, наведені обставини не спростовують наявності ризику незаконного впливу, а лише свідчать про відсутність на цей час встановлених фактів його реалізації, що саме по собі не виключає визнання судом наявності цього ризику.

Ризик перешкоджати кримінальному проваженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Як убачається з матеріалів провадження, ухвалами слідчого судді ВАКС від 04 жовтня 2023 року було надано дозвіл на проведення обшуків у низці житлових та офісних приміщень, які за версією обвинувачення безпосередньо пов`язані із ОСОБА_11 та його довіреними особами, зокрема ОСОБА_6 , із визначенням строку дії таких ухвал до 04 листопада 2023 року. Разом із тим у ході досудового розслідування стороною обвинувачення отримано відомості, які об`єктивно свідчать про можливий витік інформації щодо запланованих слідчих дій.

Зокрема, із наявних документів (том 3 а.с. 48-58), вбачається, що після винесення ухвали від 04.10.2023 про проведення обшуку у приміщенні, де здійснювали діяльність ОСОБА_25 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та інші особи, встановлено витік інформації, що стосується такого обшуку: мало місце призупинення діяльності офісу однієї з осіб, пов`язаних із ОСОБА_6 , до закінчення строку дії ухвали про обшук, відбулась зміна паролів входу в систему, мобільних терміналів і переінсталяція месенджерів іншими особами, щодо яких також було надано дозвіл на проведення обшуків; 23.12.2021 невстановлені особи, використовуючи облікові дані судді Шевченківського районного суду м. Києва, здійснили несанкціонований доступ до матеріалів кримінального провадження, у тому числі шляхом контекстного пошуку за номером провадження 52019000000000585, та перегляду значної кількості судових рішень; за фактами такого витоку інформації заведено кримінальне провадження № 52023000000000620 від 18 грудня 2023 року.

Такі дії з високим ступенем ймовірності свідчать про наявність осіб, які були обізнані із намірами органу досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000585 та використання очевидно незаконних способів доступу до відомостей, які становили таємницю досудового розслідування. Припинення діяльності осіб, щодо яких сторона обвинувачення встановила зв`язок із обвинуваченим ОСОБА_6 в офісі, у якому було заплановано відшукання доказів, які цікавили слідство, зміна паролів, переустановка месенжерів тощо, очевидно свідчать про доведення даних, отриманих із реєстру судових рішень до відповідних осіб, які на строк дії ухвали вжили заходів для того, щоб обшук не був результативним.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про обґрунтованість тверджень сторони обвинувачення щодо наявності, зокрема у ОСОБА_6 відповідних зв`язків, у тому числі в правоохоронних органах. За таких обставин існують достатні підстави вважати, що, зокрема, ОСОБА_6 може використати зазначені зв`язки з метою перешкоджання кримінальному провадженню.

Таким чином, наведені обставини та докази на їх підтвердження у своїй сукупності переконливо свідчать про те, що перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином мало місце на стадії досудового розслідування. Наразі, захист у своїй промові вказані факти не спростовує, зосередившись на інших аргументах захисту. Відтак Суд приходить до переконання, що встановлений ризик хоч і зменшився, але продовжує існувати на мінімальному рівні.

Суд не погоджується з доводами обвинуваченого ОСОБА_6 про відсутність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином виключно з мотивів ненадання стороною обвинувачення доказів безпосередньої причетності останнього до окремих неправомірних дій. Оцінка ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, має превентивний характер і не потребує встановлення факту вчинення нового кримінального правопорушення або наявності повідомлення про підозру у вчиненні таких дій. Достатнім є обґрунтоване припущення про можливість їх вчинення з урахуванням сукупності обставин кримінального провадження, у тому числі характеру інкримінованого злочину, процесуального статусу особи та обсягу доступу до інформації чи учасників провадження.

Посилання на відсутність у клопотанні прокурора конкретних епізодів дій, вчинених безпосередньо обвинуваченим ОСОБА_6 , не спростовує висновку про наявність ризику, оскільки перешкоджання кримінальному провадженню може проявлятися не лише у прямих діях, а й у опосередкованому впливі або створенні умов для такого впливу іншими особами.

Також доводи щодо того, що окремі обставини, наведені прокурором (зміна засобів зв`язку, використання месенджерів, організаційні дії щодо робочих процесів), стосуються інших осіб, не виключають можливості їх врахування судом у контексті загальної оцінки ризиків, оскільки такі дії можуть мати значення для встановлення об`єктивної картини потенційного впливу на хід кримінального провадження.

Крім того, відсутність зафіксованих нових епізодів протягом дії запобіжного заходу не є безумовною підставою для висновку про зникнення ризику, оскільки його оцінка здійснюється судом з урахуванням динамічного характеру процесуальних ризиків та їх потенційної можливості реалізації у будь-який момент провадження.

Підсумовуючи викладене, Суд вбачає необхідність у продовженні строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора, суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з приводу обставин викладених в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року зі іншими обвинуваченими: ОСОБА_19 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_21 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_8 , свідками: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , а також особами, які вказані в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 , які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Оцінюючи співмірність обов`язків, про продовження строку дії яких прокурор заявив клопотання, з встановленими судом ризиками: переховування від суду, впливу на свідків та інших обвинувачених в цьому кримінальному провадженні, перешкоджанню кримінального провадження іншим чином, Суд дійшов висновку, що покладення на обвинуваченого ОСОБА_6 наведених вище обов`язків становитиме мінімальне втручання у його права, а тому є співмірним меті застосування запобіжних заходів та здатне запобігти вказаним ризикам у цьому кримінальному провадженні.

Керуючись ст. 177, 178, 182, 194, 314, 315, 331, 372, 376 КПК України, Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року - задовольнити.

Продовжити на два місяці, тобто до 18 жовтня 2026 року, строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме:

- прибувати за кожною вимогою до прокурора, суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування з приводу обставин викладених в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року зі іншими обвинуваченими: ОСОБА_19 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_21 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_8 , свідками: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , а також особами, які вказані в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 , які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_6 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному КПК України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 .

Надати обвинуваченому ОСОБА_6 копію ухвали негайно після її проголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.

Головуюча суддя ОСОБА_1 

Судді: ОСОБА_3 

ОСОБА_2