справа № 991/878/26

провадження №11-сс/991/370/26

слідчий суддя:  ОСОБА_1 

доповідач: ОСОБА_2 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року          місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 , 

захисника ОСОБА_6 , 

прокурора ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_6 - захисників підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.05.2026 р. про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру від 10.07.2023 р. у кримінальному провадженні № 52026000000000006, - 

в с т а н о в и л а:

25.05.2026 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли зазначені апеляційні скарги (т. 12 а.с. 137-152), які 01.06.2026 року передано судді-доповідачу та цього ж дня призначено до апеляційного розгляду (т. 12 а.с. 153).

До початку апеляційного розгляду захисниками  ОСОБА_6 та ОСОБА_8 подано спільні доповнення до апеляційних скарг (т. 13 а.с. 30-48). 

1.Короткий зміст оскаржуваної ухвали та доводи апеляційних скарг. 

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 52026000000000006 від 06.01.2026 р. на повідомлення ОСОБА_9 про підозру від 10.07.2023 р. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України.

В апеляційних скаргах та доповненнях до них захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_8 просять скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою призначити новий розгляд скарги у суді першої інстанції, у якому слідчого суддю визначити у порядку, передбаченому ст. 35 КПК України та Засадами використання автоматизованої системи документообігу ВАКС. У випадку, якщо колегія суддів визнає за можливе вирішити скаргу по суті, просять скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою скасувати повідомлення про підозру від 10.07.2023 р. у провадженні № 52026000000000006. 

Підставою скасування оскаржуваної ухвали в апеляційних скаргах зазначено неповноту судового розгляду та невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам провадження, порушення останнім вимог ст. 370 КПК України щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, а також істотне порушення вимог КПК України. 

Зокрема, зазначають про незаконність складу суду, яким постановлено оскаржувану ухвалу, оскільки при визначенні слідчого судді було порушено порядок автоматизованого розподілу, чим порушено право на суд, встановлений законом, що є безумовною підставою для скасування ухвали. Так, для розгляду скарги захисту на повідомлення про підозру слідчого суддю визначено не за результатами автоматизованого розподілу, а шляхом передачі справи раніше визначеному складу суду за відсутності для цього законних підстав. У заявленому захистом з цих підстав відводі слідчого судді було безпідставно відмовлено. 

Також, слідчий суддя не досліджував докази, чим порушив засади безпосередності за ст. 23 КПК України. Оскаржувана ухвала містить перелік доказів з посиланнями на томи й аркуші справи, однак не відображає їх дослідження судом. І загалом, зміст ухвали зведено до відтворення тексту підозри та переліку доказів, тоді як відомості про оголошення доказів та заслуховування позицій учасників щодо них у ній відсутні. Усунути таке порушення на рівні апеляційного розгляду неможливо, як на цьому вже наголошувала колегія суддів АП ВАКС в ухвалі від 18.11.2024 р. у справі № 991/11115/23. Отже, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд у суд першої інстанції.

Крім того, мотивувальна частина оскаржуваної ухвали дослівно відтворює письмові пояснення прокурора, що порушує засади змагальності та вимогу вмотивованості судового рішення. З даного приводу ЄСПЛ у справі «Dulaurans проти Франції» наголосив, що повне копіювання мотивування однієї зі сторін без самостійної оцінки може свідчити про порушення права на справедливий суд. У даному ж випадку ситуація серйозніша, оскільки слідчим суддею скопійовано пояснення прокурора, надані ним в іншому провадженні.

На переконання захисників, більшість доказів, наведених в оскаржуваній ухвалі, не вказує на вчинення будь-яких протиправних дій, а відтак, докази, які пов`язують саме ОСОБА_9 з інкримінованими злочинами, відсутні. За версією сторони обвинувачення, ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» незаконно отримало право грошової вимоги до ПАТ «Київенерго» та безпідставно звернулося до ЄСПЛ проти України через невиконання ухвали господарського суду м. Києва від 12.05.2009 р. про стягнення з ПАТ «Київенерго» на користь ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» коштів у розмірі 54 179 613,40 грн., оскільки останнє уклало договір відступлення права вимоги № 1004, тому втратило статус кредитора. При цьому, оригінал цього договору у матеріалах провадження відсутній. Крім того, не можна вважати належними доказами протоколи допитів свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , оскільки у рішенні Пленуму ЄСПЛ від 06.07.2020 р. зазначено, що НАБУ здобуло показання цих свідків за допомогою незаконного тиску. Більше того, усі дії, які НАБУ інкримінує ОСОБА_9 як вчинення злочинів, повністю відповідають законній діяльності адвоката.

Захисники наголошують, що ключові докази у даній справі мають системні вади. Це стосується відсутності у сторони обвинувачення оригіналу договору відступлення права вимоги № 1004 від 10.04.2013 р., про що вказано вище, а також надання експертом у висновку судово-економічної експертизи № 157/7 від 10.12.2019 р. висновків з правових питань - зокрема, щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та правомірності звернення до ЄСПЛ. Крім того, більшість показань свідків у даній справі отримані в умовах тиску. Зазначене свідчить про недопустимість таких доказів. 

Також, захисники вважають, що слідчий суддя повинен був надати оцінку доводам захисту щодо недопустимості ряду доказів сторони обвинувачення через порушення дипломатичного імунітету ОСОБА_9 , проте, замість цього він послався на викладений в ухвалі колегії суддів АП ВАКС від 05.08.2024 р. висновок у справі № 991/2193/24. Водночас, цей висновок ґрунтується на доказовій базі, яка на даний час істотно змінилась, а подані захистом докази спростовують кожну з тез, на яких він побудований.

Стверджують, що слідчий суддя безпідставно відхилив довід захисту про те, що підозра ґрунтується на доказах, отриманих з порушенням адвокатської таємниці, пославшись на відсутність чіткого переліку доказів, які підлягають виключенню. Втім, захист стверджував, що саме протокол негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіоконтролю особи від 06.04.2018 р. отримано з порушенням адвокатської таємниці, а отже він має бути визнаний очевидно недопустимим доказом. 

Окремо наголошують на невідповідності висновків оскаржуваної ухвали фактичним обставинам провадження, оскільки слідчий суддя відхилив доводи захисту про вчинення тиску на свідків, а також хибно заявив про відсутність рішень компетентних органів з цього питання, попри наявне у матеріалах справи рішення Пленуму ЄСПЛ.

2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_8 підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у скаргах. Додатково зазначили про недотримання слідчим суддею принципу безпосередності дослідження доказів, що є підставою для направлення справи на новий розгляд. Іншою безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали зазначили незаконний склад суду, оскільки слідчого суддю визначено всупереч порядку, передбаченого ст. 35 КПК України. Наголосили на порушенні принципу змагальності, оскільки мотивувальна частина оскаржуваної ухвали дослівно відтворює письмові пояснення прокурора. Крім того, кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 розпочалось у 2017 році, тобто в період дії його дипломатичного імунітету. Відтак, докази, отримані у цей період, є недопустимими та не можуть бути використані у провадженні. Наполягали на скасуванні оскаржуваної ухвали з направленням справи на новий розгляд слідчому судді. 

Прокурор ОСОБА_13 заперечила проти задоволення апеляційних скарг, оскільки усі обставини, на які посилаються захисники, неодноразово оцінювалися апеляційним судом. Зазначила, що слідчого суддю у цій справі визначено у відповідності до Засад використання автоматизованої системи документообігу ВАКС, відтак, склад суду є законним. Доводи захисту про неповноту судового розгляду та порушення слідчим суддею засади безпосередності дослідження доказів не відповідають дійсності, оскільки слідчий суддя встановив порядок дослідження доказів та відразу зорієнтував сторін провадження на те, щоб під час своїх виступів вони посилалися на докази, якими обґрунтовується їх позиція. Відтак, слідчий суддя дослідив докази, надані сторонами провадження під час їх виступів, що підтверджується журналами судових засідань. Заперечила проти доводів апеляційних скарг щодо порушення стороною обвинувачення адвокатської таємниці, оскільки переліку доказів, отриманих з таким порушенням, захисниками не надано. Крім того, в оскаржуваній ухвалі слідчий суддя надав оцінку цим доводам захисту з посиланням на сформовану практику АП ВАКС, зокрема те, що адвокатською таємницею не можна захищати обговорення способу вчинення злочину самим адвокатом. Доводам захисту про те, що стороною обвинувачення не доведено причетність ОСОБА_9 до вчинення інкримінованих злочинів, вже неодноразово надавалась оцінка, зокрема апеляційним судом. Зауважила, що наразі сторона захисту в порядку виконання вимог ст. 290 КПК України ознайомлюється з матеріалами провадження, тому логічним способом спростування версії сторони обвинувачення про наявність у діях ОСОБА_9 злочинів є перехід до судового розгляду, де докази оцінюватимуться у повній мірі, на відміну від стадії досудового розслідування. З огляду на те, що захистом не наведено обставин, які б свідчили про необґрунтованість оскаржуваної ухвали, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

В судове засідання, призначене на 14.08.2026 року, захисник ОСОБА_8 не з`явився, надіслав клопотання про надання йому можливості виступити в судових дебатах у наступному судовому засіданні, оскільки у цьому засіданні він не може взяти участь у зв`язку з наданням правової допомоги клієнту, у якого здійснюються обшуки. Водночас, просив провести судове засідання в цей день без його участі (т. 14 а.с. 52-55). Враховуючи, що він належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та не був позбавлений можливості прибути у судове засідання (жодних документів на підтвердження поважності причин неявки до клопотання не долучено), колегія суддів дійшла висновку, що його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду. Крім того, в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 діє захисник ОСОБА_6 , який був присутнім у судовому засіданні в цей день. Враховуючи виконання судом обов`язку щодо належного повідомлення учасників провадження про дату, час та місце апеляційного розгляду, чим забезпечено можливість реалізації ними процесуальних прав, та виходячи з положень ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність перешкод для завершення розгляду апеляційних скарг за його відсутності.

Підозрюваний    ОСОБА_9 повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду за останнім відомим місцем реєстрації у м. Києві, а також на виконання вимог ст. ст. 193, 297-5 КПК України - шляхом публікації у виданні газети «Урядовий кур`єр» повідомлення про судове засідання та розміщення на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора повістки про виклик у судове засідання (т. 14 а.с. 50-52).

3.Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваної ухвали.

Слідчим суддею встановлено, що 10.07.2023 року у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 р. повідомлено про підозру ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України. У подальшому розслідування обставин кримінальних правопорушень, наведених у підозрі щодо ОСОБА_9 , виділено з кримінального провадження № 52017000000000361 у кримінальне провадження № 52026000000000006.

Оцінивши докази сторони обвинувачення та захисту у сукупності з доводами скарги та запереченнями прокурора, не вирішуючи наперед питання про доведеність вини та остаточну кваліфікацію дій ОСОБА_9 , слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав для повідомлення йому про підозру у вчиненні інкримінованих злочинів за викладених у повідомленні про підозру обставин. 

Разом з тим, слідчим суддею наголошено, що доводи сторони захисту про спрямованість дій ОСОБА_9 виключно на законне виконання судового рішення в межах стандартних процедур ЄСПЛ, щодо оцінки правомірності звернення ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» до ЄСПЛ, оцінки законності підстав для дружнього врегулювання спору в ЄСПЛ та подальшого отримання ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» коштів з Державного бюджету України, а також щодо відсутності доказів змови між ОСОБА_9 та іншими особами підлягають перевірці та оцінці у сукупності з іншими доказами під час подальшого судового розгляду кримінального провадження по суті, якщо обвинувальний акт щодо підозрюваного буде скеровано до суду, однак на даному етапі вони не є достатніми для висновку про очевидну необґрунтованість підозри.

Слідчий суддя також звернув увагу на те, що більшість доводів сторони захисту фактично спрямована на переоцінку доказів, встановлення фактичних обставин кримінального провадження та вирішення питання про винуватість чи невинуватість особи, що згідно вимог КПК України належить до компетенції суду під час розгляду обвинувального акта по суті.

Крім того, доводи захисту про недопустимість доказів, якими обґрунтовується повідомлення про підозру, через порушення адвокатської таємниці, гарантій адвокатської діяльності та дипломатичного імунітету ОСОБА_9 , а також через отримання показань свідків під тиском, слідчий суддя відхилив та навів мотиви своїх висновків. При цьому, зауважив, що питання щодо оскарження повідомлення ОСОБА_9 про підозру порушується стороною захисту не вперше та вищевказані доводи вже були предметом розгляду слідчих суддів ВАКС та Апеляційної палати ВАКС під час розгляду ними відповідних клопотань та скарг учасників провадження, за наслідками розгляду яких Апеляційна палата ВАКС відхилила доводи захисту. При цьому слідчий суддя наголосив, що захистом не наведено суттєвих нових аргументів, які б давали йому підстави відступити від висновків суду апеляційної інстанції та дійти протилежного висновку про очевидну недопустимість наданих прокурором доказів щодо ОСОБА_9 . 

4. Мотиви суду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторони захисту та пояснення прокурора, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, з огляду на таке.

4.1. Щодо доводів апеляційних скарг про постановлення оскаржуваної ухвали незаконним судом. 

Як вже зазналось вище, захисники в апеляційних скаргах наголошують на тому, що оскаржувану ухвалу постановлено незаконним складом суду, оскільки для розгляду скарги сторони захисту на повідомлення про підозру слідчого суддю визначено не за результатами автоматизованого розподілу, а шляхом передачі справи раніше визначеному слідчому судді за відсутності для цього підстав. 

Такі доводи колегія суддів відхиляє.

Так, згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. 

Зміст закріпленого Конвенцією права на справедливий суд розкривається через аналіз численних правових позицій ЄСПЛ, викладених у його рішеннях. При цьому, інституціональною складовою права на справедливий суд, закріпленого у ст. 6 Конвенції, є право на «суд, встановлений законом».

Класична інтерпретація суті конструкції «суд, встановлений законом» викладена ЄСПЛ у рішенні «Сокуренко і Стригун проти України» та полягає у такому: «Відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у ст. 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність». Крім того, ЄСПЛ неодноразово зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на склад колегії у кожній справі (рішення «Бускаріні проти Сан-Маріно», «Посохов проти Росії»). 

З наведеного слідує висновок, що визначення складу суду для розгляду конкретної справи має відбуватися у належний спосіб та з дотриманням відповідної процедури, що в широкому розумінні впливає на дотримання вимоги щодо «суду, визначеного законом», як складової права на справедливий суд відповідно до Конвенції. 

Частиною 3 ст. 35 КПК України передбачено, що визначення судді або колегії суддів для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, заяви чи іншого процесуального документа за принципом вірогідності, який враховує кількість проваджень, що знаходяться на розгляді у суддів, заборону брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, та закінчення терміну їх повноважень. 

Згідно з ч. 12 ст. 35 КПК України, особливості розподілу кримінальних проваджень та інших передбачених законом процесуальних документів, що подаються до суду, встановлюються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду (далі - АСДС) та інших підсистем в органах системи правосуддя, в судах загальної юрисдикції, а також права та обов`язки посадових осіб відповідних органів щодо роботи з АСДС та іншими підсистемами визначає Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затверджене рішенням Ради суддів України № 39 від 11.11.2024 р. (зі змінами).

Зокрема, Положення про АСДС визначає порядок функціонування автоматизованої системи документообігу, яка забезпечує об`єктивний та неупереджений розподіл судових справ між суддями з додержанням принципів випадковості та в хронологічному порядку надходження судових справ, з урахуванням завантаженості кожного судді (збалансованого навантаження).

В підпункті 1.2.1 Положення про АСДС визначено, що засади використання АСДС - це затверджені рішенням зборів суддів відповідного суду правила застосування цього Положення з урахуванням юрисдикції та інстанційності суду, норм процесуальних кодексів та законів України.

Згідно п. 1.4.8 Положення про АСДС, збори суддів відповідного суду мають визначені цим Положенням повноваження щодо розгляду питань стосовно порядку функціонування автоматизованої системи. За результатами розгляду питань, зазначених в абзаці першому цього підпункту, рішенням зборів суддів затверджуються Засади використання автоматизованої системи документообігу суду і вносяться до автоматизованої системи не пізніше робочого дня, що настає після проведення цих зборів. 

Отже, автоматизований розподіл справ між суддями у ВАКС здійснюється на підставі Положення про АСДС та Засад.

Рішенням зборів суддів ВАКС № 3 від 25.03.2025 р. затверджена нова редакція Засад використання АСДС у ВАКС, які визначають порядок функціонування автоматизованої системи, правила застосування Положення про АСДС з урахуванням юрисдикції та інстанційності суду, норм кодексів та законів України.

Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Засад, автоматизований розподіл судових справ між суддями, окрім клопотань, поданих в порядку глави 21 КПК України, здійснюється автоматизованою системою під час реєстрації відповідної судової справи на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, за правилами, визначеними у п. п. 2.3.4 п. 2.3 Положення.

Згідно п. п. 12.7 п. 12 Засад, передача судової справи раніше визначеному слідчому судді здійснюється, зокрема, щодо заяв, клопотань, скарг по одному кримінальному провадженню (за номером ЄРДР).

Згідно наявної в АСДС інформації, на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 р. брали участь 9 слідчих суддів: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 . При цьому, на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52026000000000006 брав участь лише слідчий суддя ОСОБА_1 .

Згідно звіту про передачу судової справи № 991/878/26 раніше визначеному складу суду від 02.02.2026 р., під час розподілу справи № 991/878/26 виконано її поєднання зі справою № 991/720/26 - першими матеріалами, що надійшли до суду у кримінальному провадженні № 52026000000000006. При цьому, у справі № 991/720/26 слідчого судді ОСОБА_1 було обрано за випадковим номером. Вказана справа стосувалася розгляду слідчим суддею ОСОБА_1 заяви сторони захисту про відвід детектива НАБУ ОСОБА_23 від кримінального провадження № 52026000000000006. 

Отже, визначення слідчого судді ОСОБА_1 для розгляду судової справи № 991/878/26 обумовлювалось первинним автоматизованим визначенням 28.01.2026 року його як слідчого судді у справі № 991/720/26 для розгляду заяви про відвід детектива від кримінального провадження № 52026000000000006. 

Наведені обставини свідчать, що розгляд слідчим суддею будь-яких клопотань, заяв та скарг, поданих у межах певного кримінального провадження, обумовлений хронологічною прив`язкою до номера і дати реєстрації такого провадження у ЄРДР, та жодним чином не пов`язаний із суб`єктним складом учасників такого провадження чи конкретним видом клопотань, заяв та скарг, що вочевидь покликано забезпечити ефективність здійснення судового контролю у розумні строки, рівномірність навантаження суддів, та жодним чином не порушує принципів автоматизованого розподілу справ.

Відтак, доводи апеляційних скарг в цій частині не заслуговують на увагу, оскільки визначення слідчого судді ОСОБА_1 як раніше визначеного складу суду у кримінальному провадженні № 52026000000000006 для розгляду справи № 991/878/26 прямо передбачено вищенаведеними нормами та відповідає процесуальному закону.

4.2. Щодо доводів апеляційних скарг про порушення слідчим суддею засади безпосередності дослідження доказів. 

За твердженням сторони захисту, слідчий суддя не досліджував докази у судовому засіданні, чим порушив засади безпосередності за ст. 23 КПК України. В оскаржуваній ухвалі відсутні відомості про те, що докази оголошувалися та заслуховувалися позиції учасників щодо них. Усунути таке порушення на рівні апеляційного розгляду неможливо, як на цьому вже наголошувала колегія суддів АП ВАКС в ухвалі від 18.11.2024 р. у справі № 991/11115/23, відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд у суд першої інстанції.

Надаючи оцінку наведеним аргументам захисту, колегія суддів виходить з такого.

Верховний Суд неодноразово давав орієнтири стосовно принципу безпосередності під час судового розгляду та порядку його реалізації, зокрема вказував на необхідність застосування ст. 23 КПК України у роботі слідчого судді. Це обумовлено тим, що безпосередність сприйняття доказів дає змогу належним чином дослідити та перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК України, та сформувати повне й об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Дійсно, КПК України, врегульовуючи питання підготовки та подання слідчому судді клопотань, скарг та заяв у кримінальному провадженні, передбачає додання до них копій матеріалів, якими сторони обґрунтовують свої доводи. Відповідно, надані до клопотання або скарги докази потребують безпосереднього дослідження слідчим суддею. 

У відповідності до ч. 1 ст. 358 КПК України, протоколи слідчих (розшукових) дій та інші долучені до матеріалів провадження документи, якщо в них викладені чи посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, повинні бути оголошені в судовому засіданні за ініціативою суду або за клопотанням учасників провадження та пред`явлені для ознайомлення останнім. 

Разом з цим, положеннями ч. 1 ст. 358 КПК України не визначено певної особи, яка має оголосити письмові докази у судовому засіданні. 

З технічного запису та журналу судового засідання від 04.03.2026 р. вбачається, що слідчий суддя наголосив учасникам провадження про те, що дослідження доказів під час досудового розслідування відрізняється від стадії дослідження під час судового розгляду по суті. При цьому, посилаючись на необхідність розгляду скарги на повідомлення про підозру у розумні строки, він повідомив учасників провадження про порядок дослідження доказів, зокрема у такий спосіб: під час своїх виступів учасники повинні посилатись на докази, якими вони обґрунтовують свою позицію. Після цього захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_6 надавали пояснення щодо поданої ними скарги з посиланням на відповідні докази (т. 3 а.с. 104-105). 

В судовому засіданні 09.03.2026 року прокурор під час свого виступу із запереченнями проти скарги захисту надав слідчому судді докази сторони обвинувачення у трьох томах, після чого оголосив їх зміст та зазначив, які фактичні обставини провадження вони підтверджують (т. 6 а.с. 178-179). При цьому, сторона захисту мала можливість ознайомитись з ними та заявити свої заперечення, що і було зроблено захисниками. Зокрема, 18.03.2026 року захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ознайомились з доказами сторони обвинувачення (т. 7 а.с. 116-119), а 23.03.2026 року останній подав письмові заперечення проти пояснень прокурора до наданих ним матеріалів, якими обґрунтовується повідомлення про підозру (т. 7 а.с 123-168). 

Згідно журналів судових засідань, жоден із захисників підозрюваного ОСОБА_9 не заперечив щодо зазначеного порядку дослідження слідчим суддею доказів сторін провадження. Відтак, у судовому засіданні сторона захисту не наполягала на дослідженні слідчим суддею доказів в іншому порядку, ніж вони були досліджені.

Отже, слідчим суддею з дотриманням вимог ст. 23, ст. 358 КПК України досліджено надані сторонами провадження докази, яким під час постановлення оскаржуваної ухвали надана оцінка. 

Відповідний підхід щодо безпосередності дослідження доказів судом у судовому засіданні висловлений Верховним Судом у постановах від 03.09.2020 р. у справі № 571/215/16-к, від 17.11.2022 р. у справі № 750/3475/19 та від 13.03.2024 р. у справі № 953/3558/22. 

У відповідності до ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. При цьому, внутрішнє переконання - це такий стан свідомості суб`єкта оцінки, коли він вважає, що зібрані й перевірені у справі докази є достатніми для вирішення питання щодо наявності чи відсутності обставин, які входять до предмета доказування, або інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і впевнений у правильності свого висновку.

Вимоги закону щодо розгляду обставин справи слід розглядати і як вимоги щодо оцінки відповідних доказів. Це пов`язано з тим, що процесуальне рішення приймається на підставі оцінки зібраних і перевірених на поточний момент доказів. Шлях внутрішнього переконання повинен відображуватись через мотивування висновків. Це дозволяє його перевірити і дійти висновку про правильність або помилковість.

Отже, дослідження наданих до скарги документів та доказів є обов`язковим, а його результати повинні бути відображені у мотивувальній частині ухвали. 

Згідно матеріалів провадження, слідчим суддею повно та всебічно досліджено надані сторонами докази та зроблено висновок, що у своїй сукупності вони свідчать про наявність достатніх підстав для повідомлення ОСОБА_9 про підозру та її обґрунтованість, а у п. 34 оскаржуваної ухвали наведено перелік доказів сторони обвинувачення та на достатньому рівні розкрито їх зміст (т. 12 а.с. 126-129). Крім того, слідчим суддею у п. 38 оскаржуваної ухвали наведено перелік доказів сторони захисту та зроблено висновок про те, що доводи сторони захисту та надані нею докази не спростовують сукупності наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження обґрунтованості підозри, водночас, потребують перевірки під час судового провадження (т. 12 а.с. 129). 

При цьому, посилання в апеляційних скаргах на ухвалу колегії суддів АП ВАКС від 18.11.2024 р. у справі № 991/11115/23, якою ухвалу слідчого судді від 30.01.2024 р. скасовано з направленням матеріалів клопотання про надання дозволу на здійснення щодо ОСОБА_9 спеціального досудового розслідування на новий розгляд слідчому судді, є неприйнятним, з огляду на таке.

З ухвали колегії суддів АП ВАКС від 18.11.2024 р. вбачається, що відповідний висновок зроблено у зв`язку з тим, що слідчим суддею під час розгляду клопотання сторони обвинувачення не досліджувались матеріали клопотання та докази, надані на його обґрунтування, що підтверджується журналом судового засідання від 24.01.2024 р. та технічним записом. Так, слідчий суддя оголосив учасникам провадження, що докази він досліджуватиме у нарадчій кімнаті. При цьому, в ухвалі ним не було надано оцінки жодному з доказів ані окремо, ані у сукупності, а відтак, доводи прокурора щодо підтвердження цими доказами конкретних обставин провадження відповідно до повідомлення про підозру ним не спростовано. Більше того, незважаючи на відсутність аналізу наданих прокурором доказів та хоча б мінімального дослідження фактичних обставин провадження, не розкриваючи змісту цих доказів, лише вибірково наводячи неповний їх перелік, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність достатніх доказів для підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих злочинів. Крім вказаного передчасного висновку, слідчим суддею також були зроблені і інші суперечливі та немотивовані висновки, на що вказала колегія суддів АП ВАКС у своїй ухвалі. 

Натомість, у даній справі під час розгляду скарги сторони захисту на повідомлення про підозру слідчий суддя дослідив надані сторонами докази, а в оскаржуваній ухвалі розкрив їх зміст та надав їм відповідну правову оцінку. Отже, посилання захисників на ухвалу колегії суддів АП ВАКС від 18.11.2024 р. є безпідставним, оскільки вона не є релевантною до даної справи.

4.3. Доводи апеляційних скарг про порушення слідчим суддею засади змагальності. 

Захисники в апеляційних скаргах зазначають, що мотивувальна частина оскаржуваної ухвали дослівно відтворює письмові пояснення прокурора, що з огляду на практику ЄСПЛ порушує засади змагальності. Більше того, ці пояснення прокурора слідчим суддею скопійовано з іншого провадження.

Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів виходить з такого. 

У відповідності до ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться законність, рівність перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність, повне фіксування судового засідання технічними засобами.

Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Засада змагальності сторін у кримінальному процесі означає, що обвинувачення і захист самостійно доводять свої позиції перед неупередженим судом. Сторони мають рівні права на збирання та подання доказів, а суд керує процесом, зберігаючи незалежність і не беручи на себе функції обвинувачення чи захисту.

При цьому, відтворення слідчим суддею у своїй ухвалі позиції чи пояснень прокурора саме по собі не є порушенням засади змагальності, якщо він по суті перевірив доводи обох сторін, надав їм право висловитися, проаналізував докази та обґрунтував висновки, а також навів власну оцінку аргументів учасників, підтвердивши тим самим самостійність судового контролю. Технічне використання аргументів однієї зі сторін не свідчить про упередженість, якщо це відображає правову оцінку справи. 

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчим суддею у п. 34 розкрито зміст доказів сторони обвинувачення, який технічно може співпадати з письмовими поясненнями прокурора до наданих ним матеріалів, якими обґрунтовується повідомлення про підозру, оскільки у них прокурор так само розкриває короткий зміст доказів, без надання будь-яких висновків чи висловлення своєї позиції (т. 11 а.с. 174-186). 

При цьому, у п. п. 35-37 оскаржуваної ухвали слідчим суддею зроблено висновок про те, що сукупність досліджених фактичних даних, які отримані стороною обвинувачення з різних, не пов`язаних між собою джерел доказів (документи, показання свідків, висновок експерта), свідчить про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_9 підозри, оскільки дає достатні підстави вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, яка дала підстави для повідомлення особі про підозру та підозрюваний причетний до цієї події кримінального правопорушення (т. 12 а.с. 129).

Крім того, у п. 38 оскаржуваної ухвали слідчий суддя навів перелік доказів сторони захисту, надані нею на спростування обставин, викладених у підозрі, після чого у п. 39 наголосив, що доводи сторони захисту та надані нею докази на підтвердження того, що дії ОСОБА_9 були спрямовані виключно на законне виконання судового рішення в межах стандартних процедур ЄСПЛ не спростовують всієї сукупності наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження обґрунтованості підозри та потребують перевірки під час судового провадження, якщо обвинувальний акт щодо ОСОБА_9 надійде до суду (т. 12 а.с. 129). 

При цьому, в оскаржуваній ухвалі (п. п. 40-63) на підставі досліджених доказів надано оцінку доводам захисту щодо правомірності звернення ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» до ЄСПЛ, законності підстав для дружнього врегулювання спору в ЄСПЛ та подальшого отримання ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» коштів з Державного бюджету України, відсутності доказів змови між ОСОБА_9 та іншими особами, відсутності збитків державному бюджету та нібито економію бюджетних коштів внаслідок укладання дружнього врегулювання у ЄСПЛ, відсутності оригіналу договору про відступлення права вимоги, щодо виходу сторони обвинувачення за межі своєї компетенції, а також щодо недопустимості доказів, якими обґрунтовується повідомлення про підозру, через порушення гарантій адвокатської діяльності та дипломатичного імунітету ОСОБА_9 , а також через отримання показань свідків під тиском (т. 12 а.с. 129-131). 

Зазначене свідчить про наведення слідчим суддею власної оцінки аргументів сторін провадження, оскільки, як вже зазначалося вище, письмові пояснення прокурора до матеріалів, наданих ним на обґрунтування повідомлення про підозру, не містять жодних висновків прокурора. При цьому, серед матеріалів справи також містяться додаткові пояснення прокурора щодо неспроможності доводів сторони захисту, висловлених під час розгляду скарги на повідомлення про підозру, зокрема щодо збирання доказів з порушенням дипломатичного імунітету ОСОБА_9 , порушення його депутатської недоторканості та гарантій адвокатської діяльності, а також щодо збирання доказів шляхом тиску на свідків (т. 11 а.с. 197-203). 

Втім, викладені в оскаржуваній ухвалі висновки щодо оцінки цих доводів сторони захисту не є аналогічними за змістом додатковим поясненням прокурора у цій справі. Відтак, доводи апеляційних скарг щодо повного копіювання слідчим суддею позиції сторони обвинувачення та ненадання ним самостійної оцінки доводам сторін провадження спростовуються змістом оскаржуваної ухвали. 

4.4. Щодо доводів апеляційних скарг про необґрунтованість підозри.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру здійснюється за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. 

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру має містити, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. 

Колегією суддів вже неодноразово зазначалося, що підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням із прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та з роз`ясненням її прав та обов`язків. 

Відтак, підозрою є обґрунтоване припущення слідчого або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Праву підозрюваного знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють, кореспондує обов`язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст. Відтак, повідомлення про підозру є одним із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка набула статусу підозрюваного, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах провадження для обмеження прав осіб. Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. Таким чином, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду. Також слід враховувати, що повідомлення про підозру - це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування може перерости у твердження у вигляді обвинувального акту. 

За змістом оскаржуваного повідомлення про підозру, у січні 2013 року ОСОБА_24 повідомив ОСОБА_9 інформацію про отримання підконтрольним ОСОБА_24 ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» 08.07.2008 року кредиту у ПАТ «Родовід Банк» у сумі 38 172 000,65 грн., які використано для придбання у ТОВ «ТД «Ресурси» 24 627,097 тони мазуту за договором поставки нафтопродуктів від 04.07.2008 р. Заставним майном за кредитним договором були нафтопродукти (мазут марки М-100), які 17.10.2008 року ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» передало на зберігання ПАТ «Київенерго». ОСОБА_24 повідомив ОСОБА_9 , що рішенням господарського суду м. Києва від 21.04.2009 р. у справі № 41/207 частково задоволено позовні вимоги ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», зобов`язано ПАТ «Київенерго» повернути в натурі мазут марки М-100, переданий на зберігання 17.10.2008 року, загальною кількістю 24 627,097 тони, про що 06.05.2009 року видано судовий наказ. 12.05.2009 року господарським судом м. Києва задоволено заяву ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» про зміну способу виконання рішення від 21.04.2009 р. та стягнуто з ПАТ «Київенерго» на користь ТОВ «Золотой Мандари Ойл» вартість мазуту марки М-100 на загальну суму 54 179 613,40 грн. 

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.02.2013 р. за заявою ПАТ «Київенерго» розстрочено виконання ухвали від 12.05.2009 р. справі № 41/207 на 36 платежів до 31.01.2015 року. 

З метою отримання грошових коштів за ухвалою господарського суду м. Києва від 12.05.2009 р., запобіганню стягненню ПАТ «Родовід Банк» у примусовому порядку із ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» заборгованості за кредитом, а також отримання мазуту в натурі чи його грошового еквіваленту, не погашаючи при цьому кредиту в ПАТ «Родовід Банк», виданого на його придбання, ОСОБА_9 та ОСОБА_24 розробили злочинний план із заволодіння грошовими коштами Державного бюджету України в особливо великому розмірі, до втілення якого на різних етапах залучили ОСОБА_25 - раніше знайомого адвоката як представника ТОВ «Золотий Мандарин Ойл», ОСОБА_26 - раніше знайомого бухгалтера, ОСОБА_27 - Першого заступника Міністра юстиції України, ОСОБА_28 - Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ, ОСОБА_29 - раніше знайомого адвоката. 

Зокрема, на виконання спільного злочинного умислу ОСОБА_25 , діючи від імені ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», уклала з підконтрольним ОСОБА_9 ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» з oзнаками фіктивності договір про відступлення ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» права грошової вимоги до ПАТ «Київенерго» на підставі ухвали господарського суду м. Києва від 12.05.2009 р. на загальну суму 54 179 613,40 грн. з метою запобігання стягненню з ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» на користь ПАТ «Родовід Банк» на підставі судового рішення заборгованості за кредитним договором. 

Надалі, ОСОБА_9 залучив раніше знайомого ОСОБА_30 - спеціаліста з досвідом роботи у сфері міжнародного права, якому не повідомив про свої злочинні наміри, з метою звернення в інтересах ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» із заявою до ЄСПЛ проти України, обґрунтованою нібито вичерпним вжиттям всіх національних засобів юридичного захисту та невиконанням ухвали господарського суду м. Києва від 12.05.2009 р. про стягнення з ПАТ «Київенерго» на користь ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» коштів у розмірі 54 179 613,40 грн.

У подальшому ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою із зазначеними вище особами, достовірно знаючи про відсутність з 10.04.2013 року правових підстав для отримання ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» грошових коштів за рішенням господарського суду м. Києва від 12.05.2009 р., шляхом приховування вказаної інформації від ЄСПЛ та за сприяння залученої ним раніше службової особи Міністерства юстиції України, організував заволодіння за протиправною схемою грошовими коштами Державного бюджету України на загальну суму 54 179 613,40 грн., що призвело до заподіяння державі збитків, які в шістсот і більше разів перевищують розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на момент вчинення злочину та згідно з приміткою до ст. 185 КК України є особливо великим розміром.

З метою реалізації другого етапу розробленого ОСОБА_9 злочинного плану, після зарахування Державною казначейською службою України 23.02.2016 року та 25.02.2016 року коштів на банківський рахунок ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» в АБ «Південний» у сумі 9 182 823,64 грн. та 44 996 789,76 грн., відповідно (на загальну суму 54 179 613,40 грн.) ОСОБА_24 , використовуючи систему дистанційного обслуговування рахунку підприємства, для усунення ризику накладення арешту на грошові кошти та подальшого звернення їх на користь АТ «Родовід Банк», а також усунення ризику викриття співучасників у разі розпорядження коштами безпосередньо з рахунку ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», 23.02.2016 року та 29.02.2016 року організував їх перерахування для нібито виконання зобов`язань за договором від 10.04.2013 р. № 1004 та додатковою угодою від 15.02.2016 р. № 1 на банківський рахунок ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» в АБ «Південний», незважаючи на фактичне виконання сторонами договору від 10.04.2013 р. № 1004 про відступлення права вимоги.

Після чого ОСОБА_9 залучив професійного бухгалтера ОСОБА_26 , якій доручив віддалено керувати рахунком ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» в АБ «Південний» за місцезнаходженням підприємства його рідного брата ОСОБА_31 та надав вказівку здійснити перерахування коштів у сумі 54 179 613,40 грн., попередньо отриманих від ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» за рішенням ЄСПЛ від 20.10.2015 р., для нібито виконання договорів про відступлення права вимоги на рахунки ТОВ «Стандарт Оптторг» в ПАТ «КБ «Євробанк» у сумі 30 180 000 грн. та ТОВ «Пасифік Сін» в ПАТ «Класикбанк» у сумі 24 000 000 грн. 

Отже, ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою із вказаними особами, після отримання фактичної можливості розпоряджатися перерахованими коштами на загальну суму 54 179 613,40 грн., використовуючи недійсну угоду, що стала формальною підставою для здійснення фінансової операції, здійснили перерахування цих коштів з банківського рахунку ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» на рахунок підконтрольної ОСОБА_9 юридичної особи з ознаками фіктивності ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт», а з його рахунку - на банківські рахунки ТОВ «Пасифік Сін» та ТОВ «Стандарт Оптторг», тобто організував легалізацію (відмивання) незаконно отриманих ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» на підставі рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 р. грошових коштів у розмірі 54 179 613,40 грн., що згідно з п. 3 примітки до ст. 209 КК України у вісімнадцять тисяч разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром.

Таким чином, ОСОБА_9 підозрюється у організації заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, та організації вчинення фінансових операцій та правочинів з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України (у редакції Закону № 430-IV від 16.01.2003 р. з подальшими змінами).

Проаналізувавши зміст повідомлення про підозру та дослідивши докази, наявні в матеріалах провадження, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх доказів, аби стверджувати про ймовірну причетність ОСОБА_9 до вчинення інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України. 

З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки слідчим суддею досліджено надані сторонами докази та зроблено висновок про наявність підстав для повідомлення про підозру та її обґрунтованість, а в оскаржуваній ухвалі на обґрунтування цього висновку наведено перелік відповідних доказів та розкрито їх зміст. Дослідивши наведені матеріали, колегія суддів вважає, що зібрані докази є достатніми для переконання в тому, що ОСОБА_9 міг вчинити кримінальні правопорушення, щодо яких йому повідомлено про підозру, а зібрані слідством докази на цьому етапі з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують його з обставинами, викладеними у повідомленні про підозру, та свідчать про наявність ознак відповідних злочинів.

Щодо доводів апеляційних скарг про те, що більшість доказів, наданих стороною обвинувачення, не вказують на вчинення будь-яких протиправних дій, тобто відсутні докази, які пов`язують ОСОБА_9 з інкримінованими злочинами, натомість, дії, які сторона обвинувачення намагається інкримінувати останньому, відповідають стандартній законній діяльності адвоката, а тому не є злочином, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту протоколу НСРД від 06.04.2018 р., який складено за результатами проведення аудіоконтролю особи - ОСОБА_32 , у ньому зафіксовано розмови між ОСОБА_29 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_9 , а також директором ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» ОСОБА_12 , під час яких останнього інструктують щодо змісту та обсягу показань, які йому необхідно надати детективам НАБУ під час допитів у кримінальному провадженні. При цьому, вказані особи розповідають ОСОБА_12 історію виникнення спірних правовідносин між ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та ПАТ «Київенерго» щодо передачі на зберігання мазуту марки М-100, а у подальшому стягнення його вартості, а також порядок користування системою «Клієнт-Банк» (т. 6 а.с. 43-72).

Також, вказаними матеріалами підтверджується факт спілкування між ОСОБА_29 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , у ході якого останні розробляли механізми уникнення від кримінальної відповідальності шляхом введення органу досудового розслідування в оману. Зокрема, ОСОБА_9 дає вказівки ОСОБА_26 , ОСОБА_12 та ОСОБА_25 надавати показання, які не відповідають дійсності. Так, на виконання цих вказівок, ОСОБА_26 , за участі якої проводилося пред`явлення для впізнання ОСОБА_24 та ОСОБА_33 за фотознімками, в протоколах від 03.04.2018 р. повідомила, що ці особи їй незнайомі, тоді як у матеріалах негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіоконтролю особи повідомляє іншим учасникам діалогу про обставини її знайомства з ними. 

Крім того, згідно протоколу НСРД від 27.11.2017 р., який складено за результатами зняття інформації з електронних інформаційних систем щодо ОСОБА_27 , в електронних інформаційних системах зафіксовано листування, у якому остання надіслала абоненту «Garik» на електронну поштову скриньку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що належить ОСОБА_9 , повідомлення із заголовком «Fwd: переклад ухвали, яке містить прикріплений файл - документ Word з назвою «ТОВ Золотий Мандарин Ойл», де міститься чорновий варіант перекладу рішення ЄСПЛ у справі № 63403/13 за заявою ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» до України, а також послався на наявність в електронних інформаційних системах нотаток, які синхронізуються з різними періодами проходження справи за заявою ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» проти України, що свідчить про поінформованість ОСОБА_34 щодо обставин цієї справи. Зокрема, у нотатках, серед іншого, зазначено наступні відомості: 18.09.2013 «Гарику справка. Документы которых не хватает», 01.04.2015 «Декларация. Векселя. Мандарин», 08.06.2015 «Векселя. Мандарин ЕСПЧ. Бабин» (т. 5 а.с. 77-81).

При цьому, серед матеріалів, наданих слідчому судді стороною обвинувачення, міститься протокол огляду від 30.08.2018 р. електронних поштових скриньок (ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яким зафіксовано спілкування між ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , у ході якого обговорювалися дії щодо відступлення спочатку ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» права вимоги до ПАТ «Київенерго» на одну з підконтрольних їм юридичних осіб - ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт за договором про відступлення права вимоги № 1004, а у подальшому дії щодо купівлі цінних паперів за отримані грошові кошти. Крім того, у зазначеному листуванні зафіксовано обговорювались обставини залучення фіктивних директорів до діяльності ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та розроблення документу «Легенда», у якому описується порядок дій для директорів ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» у випадку виникнення загроз від правоохоронних органів (т. 4 а.с. 59-98).

На переконання колегії суддів, наведене електронне листування, учасником якого, серед інших, був ОСОБА_9 , не містить будь-яких консультацій адвоката з питань застосування законодавства, а стосується обходу існуючих правових процедур та порушення законодавства, а також обговорення способів уникнення участі у проведенні слідчих (розшукових) дій, надання недостовірних показань органу досудового розслідування, приховування доказів, тощо. Зазначене не має нічого спільного із законною діяльністю адвоката.

Крім того, колегія суддів, як і слідчий суддя, враховує показання свідків ОСОБА_35 та ОСОБА_36 , які надали пояснення щодо обставин даного провадження. Зокрема, свідок ОСОБА_37 повідомила про роль ОСОБА_27 під час виконання Секретаріатом рішень ЄСПЛ, у тому числі рішення від 20.10.2015 р. у справі за заявою ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» проти України, яка полягала у погодженні нею шляхом проставляння відповідних резолюцій на доповідних записках, підготовлених Урядовим уповноваженим чи працівниками Секретаріату, з питань можливого врегулювання спору у справах. ОСОБА_37 також наголосила, що засвідчений працівниками Секретаріату переклад рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 р. як автентичний, не відповідає суті викладеної в ньому інформації, оскільки використане в оригіналі рішення словосполучення «pay the debt still owed» вказувало на необхідність виплати ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» заборгованості, яка підлягала сплаті з врахуванням заліку зустрічних однорідних вимог, а не сплаті грошових коштів у повному розмірі, присуджених рішенням від 21.04.2009 р. та ухвалою від 12.05.2009 р. господарського суду м. Києва у справі № 41/207, як наведено у його перекладі (т. 5 а.с. 59-64). Свідок ОСОБА_38 (колишній директор ТОВ «Золотой Мандарин Ойл»), у свою чергу, повідомив про обставини звернення ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» із заявою проти України до ЄСПЛ за відсутності використання всіх національних способів захисту щодо тривалого виконання рішення, а також щодо обставин прийняття ЄСПЛ рішення від 20.10.2015 р. та перерахування грошових коштів Міністерством юстиції України на рахунок товариства, обставини легалізації та подальшого використання цих коштів, а також повідомив, що саме ОСОБА_9 було досягнуто домовленостей щодо подальшого звернення до ЄСПЛ в інтересах ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» (т. 4 а.с. 109-112).

Зазначені докази у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи, на переконання колегії суддів, свідчать про обґрунтованість версії сторони обвинувачення щодо причетності ОСОБА_9 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки вона базується на встановлених у ході досудового розслідування обставинах у сукупності з отриманими доказами, натомість, питання про те, чи наявний у його діях склад відповідних кримінальних правопорушень, чи ні, має вирішити суд за результатами розгляду справи по суті. 

Натомість, з матеріалів провадження вбачається фактична участь ОСОБА_9 у координації дій осіб, причетних до реалізації дій з отримання ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» коштів з Державного бюджету України, а також про його взаємодію з іншими фігурантами кримінального провадження щодо питань, пов`язаних із відступленням права вимоги, зверненням до ЄСПЛ, виконанням рішення ЄСПЛ та подальшим рухом грошових коштів.

Доводи апеляційних скарг захисту щодо відсутності доказів змови між ОСОБА_9 та іншими особами фактично зводяться до оцінки достатності та переконливості доказів для постановлення обвинувального вироку, що виходить за межі повноважень колегії суддів при перегляді ухали слідчого судді за результатом розгляду скарги на повідомлення про підозру. При цьому, колегія суддів враховує, що для стадії повідомлення про підозру не вимагається наявність доказів, достатніх для доведення вини особи поза розумним сумнівом.

У повідомленні ОСОБА_9 про підозру, що оскаржується, зазначена правова кваліфікація кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється, та стислий виклад фактичних обставин цих правопорушень, а отже, вимоги процесуального закону стороною обвинувачення дотримані. 

Колегія суддів також зазначає, що викладення змісту підозри, правова кваліфікація кримінального правопорушення та стислий виклад обставин кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями органу досудового розслідування, а тому викладаються у повідомленні про підозру у такому виді, як він вважає за необхідне. Відповідно, ані сторона захисту, ані суд не можуть вимагати від сторони обвинувачення викладення змісту підозри так, як на їх думку це має бути. При цьому, кваліфікація певного кримінального правопорушення - це динамічний процес, який розпочинається з попередньо правової кваліфікації, яка у подальшому може зазнавати змін з урахуванням розширення можливостей для сторони обвинувачення встановити дійсні обставини відповідної події. Отже, на момент повідомлення особі про підозру не є необхідним встановлення усіх елементів складу інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування фактично і здійснюється з тією метою, аби встановити всі елементи відповідного складу злочину, а також всі його кваліфікуючі ознаки.

Колегією суддів на даній стадії кримінального провадження не встановлено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_9 до кримінальних правопорушень, у вчиненні яких йому повідомлено про підозру. Більше того, характер та послідовність дій ОСОБА_9 , наведених у підозрі, у сукупності з наявними у матеріалах провадження доказами, пов`язують його з інкримінованими злочинами тією мірою, щоб стверджувати, що такі злочини за викладених у підозрі обставин могли бути вчинені. Водночас, у подальшому доведення обставин, викладених у повідомленні про підозру, є обов`язком сторони обвинувачення, і саме прокурору належить доводити свою позицію в суді, чому передує складання і направлення обвинувального акта до суду, або закриття кримінального провадження у разі ризику недоведення винуватості особи в суді. Також, прокурор може відмовитись від підтримання державного обвинувачення на стадії судового розгляду. 

4.5. Щодо доводів апеляційних скарг про системні вади ключових доказів у даній справі. 

У своїх апеляційних скаргах захисники наголошують, що ключові докази у даній справі мають системні вади. Зокрема, у сторони обвинувачення відсутній оригінал договору відступлення права вимоги № 1004 від 10.04.2013 р., а у висновку судово-економічної експертизи № 157/7 від 10.12.2019 р. експерт всупереч ч. 1 ст. 242 КПК України надав висновки з правових питань щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, юридичної дії договору цесії та правомірності звернення до ЄСПЛ, що робить цей висновок недопустимим доказом. Крім того, більшість показань свідків у даній справі отримані в умовах тиску.

Надаючи оцінку доводам захисту в частині наявності у сторони обвинувачення лише копії договору відступлення права вимоги № 1004 від 10.04.2013 р. ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» до ПАТ «Київенерго» за рішенням від 21.04.2009 р. та ухвалою від 12.05.2009 р. господарського суду м. Києва у справі № 41/207 в розмірі 54 179 613,40 грн. на користь ТОВ «Іссахар Зевулун Імпорт-Експорт», колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що вказана обставина не свідчить про необґрунтованість підозри. 

Вимоги ч. 3 ст. 99 КПК України дійсно вимагають від сторони кримінального провадження надання суду оригіналу документа. Водночас, згідно з положеннями ст. 99 КПК України, для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості, якщо: 1) оригінал документа втрачений або знищений, крім випадків, якщо він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони, яка його надає, 2) оригінал документа не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур, 3) оригінал документа знаходиться у володінні однієї зі сторін провадження, а вона не надає його на запит іншої сторони. 

Відтак, сторона обвинувачення не позбавлена можливості посилатися на копію договору про відступлення права вимоги № 1004 від 10.04.2013 р. для доведення причетності ОСОБА_9 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень.

Що стосується доводів захисту про недопустимість висновку судово-економічної експертизи № 157/7 від 10.12.2019 р., згідно якого через виконання рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 р. у справі № 63403/13 підтверджено розмір заподіяної матеріальної шкоди державі в особі Міністерства юстиції України у розмірі 54 179 613,40 грн., колегія суддів наголошує, що в межах розгляду скарги на повідомлення про підозру суд не вправі оцінювати зібрані під час досудового розслідування докази з точки зору їх достатності для складання та направлення до суду обвинувального акту щодо підозрюваного, а факти, які є підставою виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення. Те ж стосується і оцінки доказів з точки зору їх недопустимості та неналежності.

Відтак, вищевказані доводи захисників підлягають перевірці та оцінці під час судового розгляду і на даному етапі не спростовують наявності достатніх даних, які об`єктивно пов`язують ОСОБА_9 з інкримінованими злочинами.

Стосовно доводів апеляційних скарг про визнання протоколів допиту окремих свідків недопустимими доказами, як таких, що здобуті під тиском на свідків з метою надання ними неправдивих показань проти ОСОБА_9 , колегія суддів зазначає, що з`ясування достовірності показань свідків є прерогативою суду під час розгляду кримінального провадження по суті.

Крім того, такі обставини можуть бути перевірені під час здійснення кримінального провадження за фактами вчинення кримінальних правопорушень проти правосуддя, що може бути ініційоване особами, які заявляють про тиск на свідків. На даний час стороною захисту не надано доказів звернення свідків у даному провадженні до детективів НАБУ, прокурорів САП чи до інших правоохоронних органів з повідомленнями про вчинення щодо них тиску. Так само, не надано жодних відомостей, які б давали підставу вважати показання зазначених свідків очевидно недостовірними. Натомість, доводи апеляційних скарг зводяться фактично до надання власної оцінки та інтерпретації показань свідків стороною захисту.

4.6. Щодо доводів апеляційних скарг про порушення дипломатичного імунітету ОСОБА_9 та гарантій адвокатської діяльності. 

Серед іншого, захисники у своїх апеляційних скаргах зазначають, що слідчий суддя повинен був надати оцінку доводам захисту щодо недопустимості ряду доказів сторони обвинувачення у зв`язку з порушенням дипломатичного імунітету ОСОБА_9 та гарантій його адвокатської діяльності, натомість, цього не зробив, пославшись на викладений в ухвалі колегії суддів АП ВАКС від 05.08.2024 р. висновок у справі № 991/2193/24. Натомість, висновок апеляційного суду ґрунтувався на доказовій базі, яка наразі істотно змінилась, оскільки надані захистом докази спростовують цей висновок колегії суддів.

Оцінюючи доводи захисту в частині порушення стороною обвинувачення гарантій адвокатської діяльності ОСОБА_9 , колегія суддів наголошує, що вже неодноразово у ході апеляційного перегляду ухвал слідчих суддів за апеляційними скаргами сторони захисту надавала оцінку цим доводам. Разом з тим, вчергове зазначає, що гарантії адвокатської діяльності в частині охорони адвокатської таємниці не поширюються на відомості про обставини вчинення злочину адвокатом чи за його участі. Такі гарантії адвоката втрачаються у разі можливого вчинення ним злочину, зокрема, не у зв`язку з реалізацією ним функцій адвоката. Крім того, адвокатська таємниця розповсюджується не на будь-яке спілкування між адвокатами щодо здійснення їх професійної діяльності, а лише на відомості, що безпосередньо стосуються обставин справи, в межах якої надається правова допомога на підставі відповідного договору.

З урахуванням зазначеного, доводи апеляційних скарг про недопустимість протоколу негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіоконтролю особи від 06.04.2018 р. через порушення адвокатської таємниці, оскільки у зафіксованих розмовах брала участь адвокат ОСОБА_25 , колегія суддів вважає безпідставними. 

Зокрема, розмови від 20.03.2018 року, 26.03.2018 року, 02.04.2018 року та 03.04.2018 року, які зафіксовані у вказаному протоколі, не містять правових консультацій чи роз`яснень, а стосуються обговорення способів уникнення участі в проведенні слідчих (розшукових) дій, надання недостовірних показань органу досудового розслідування, приховування доказів. Крім того, висловлювання, які хоча б віддалено схожі на надання правових порад, зокрема щодо доцільності/недоцільності посилання під час допиту на ст. 63 Конституції України, а також підслідності кримінальних правопорушень, у ході цих розмов здійснювала не ОСОБА_39 як адвокат начебто своїм клієнтам ОСОБА_9 , ОСОБА_26 та ОСОБА_12 , а саме ОСОБА_9 , дію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю якого на той час було зупинено, і який не перебував у правовідносинах «адвокат - клієнт» з особами, присутніми під час цих розмов (т. 6 а.с. 43-72).

Колегія суддів зауважує, що ЄСПЛ теж не вважає таким, що порушує права, гарантовані Конвенцією, втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом, якщо обставини свідчать про вчинення злочину самим адвокатом (рішення у справі «Версіні-Кампінчі та Краснянські проти Франції» від 16.06.2016 р.). 

Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг в частині недопустимості доказів, зібраних з порушенням дипломатичного імунітету підозрюваного, колегія суддів зазначає, що вказане питання також неодноразово було предметом розгляду. При цьому, колегією суддів відхилені аналогічні доводи захисту, оскільки: 1) надані стороною обвинувачення докази отримані під час слідчих та процесуальних дій щодо інших осіб, а не безпосередньо щодо ОСОБА_9 ; 2) сам по собі факт встановлення причетності особи з імунітетом у результаті слідчих дій щодо інших осіб не робить відповідні докази недопустимими; 3) рішення Пленуму ЄСПЛ від 06.07.2020 р. не містить конкретизації того, які саме слідчі дії були незаконними та які саме докази є недопустимими; 4) рішення ЄСПЛ про відмову у знятті імунітету має процедурний характер і не є рішенням про порушення Україною конвенційних прав особи; 5) на стадії розгляду скарги на повідомлення про підозру не здійснюється повна оцінка допустимості та належності доказів, як при розгляді справи по суті; 6) визнання доказів недопустимими на стадії досудового розслідування можливе лише у випадку їх очевидної недопустимості через істотне порушення прав людини; 7) доводи захисту не свідчать про очевидну та категоричну недопустимість доказів, а тому остаточна оцінка таких доказів можлива лише під час судового розгляду справи по суті.

В апеляційних скаргах захисники наголошують, що наразі існують нові докази на підтвердження порушення стороною обвинувачення дипломатичного імунітету ОСОБА_9 , зокрема - протокол обшуку від 22.12.2017 р. та протокол огляду від 25.12.2017 р.

Водночас, вказані докази не долучені захисниками до їх апеляційних скарг. 

Як вбачається з пояснень самих апелянтів, 22.12.2017 року на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 23.11.2017 р. у ході обшуку за місцем проживання іншої підозрюваної у даному провадженні ОСОБА_26 сторона обвинувачення, серед іншого, вилучила документи, які стосуються ОСОБА_9 . 

Тобто, вилучені документи здобуто у ході проведення обшуку стосовно іншого фігуранта провадження у межах розслідування щодо нього та на підставі процесуального рішення, прийнятого у кримінальному провадженні. Плануючи проведення слідчих (розшукових) дій відносно інших осіб, чи під час їх проведення, орган досудового розслідування не міг та не повинен був передбачати, що обставини, встановлені в результаті їх проведення, будуть вказувати на причетність ОСОБА_9 до вчинення кримінальних правопорушень.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про наявність нових доказів на підтвердження порушення стороною обвинувачення дипломатичного імунітету ОСОБА_9 .

4.7. Щодо інших доводів апеляційних скарг.

У своїх апеляційних скаргах захисники зазначають також про невідповідність висновків оскаржуваної ухвали фактичним обставинам провадження, оскільки слідчий суддя відхилив їх доводи про вчинення детективами НАБУ тиску на свідків у даній справі, хибно заявивши про відсутність рішень компетентних органів щодо вчинення такого тиску, попри наявне у матеріалах справи рішення Пленуму ЄСПЛ, а також залишив без оцінки доводи і докази сторони захисту.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам провадження та оцінка доказів - це різні за своєю суттю правові категорії, хоча вони й тісно пов`язані в процесі судового розгляду та оскарження рішень. Перша означає помилку у фактичних висновках або перекручування даних справи, тоді як друга є внутрішнім переконанням судді щодо сили та достовірності доказів.

У даному випадку захисники, стверджуючи про невідповідність висновків оскаржуваної ухвали фактичним обставинам провадження, не погоджуються саме з наданою слідчим суддею оцінкою щодо конкретних доводів захисту. При цьому, колегія суддів наголошує, що вищенаведеним доводам захисту вже надала свою оцінку у попередніх розділах даної ухвали, тому відсутні підстави для викладення додаткового обґрунтування з даного приводу.

Інші доводи апеляційних скарг не потребують детального аналізу, оскільки не мають будь-якого вирішального значення у цьому провадженні.

5. Щодо заявлених під час апеляційного розгляду клопотань сторони захисту. 

Положення ч. 3 ст. 404 КПК України зобов`язують суд апеляційної інстанції повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, лише коли суд першої інстанції дослідив ці обставини неповно або з порушеннями, а також надають право суду дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, яке оскаржується, за наявності обґрунтованого клопотання учасника кримінального провадження.

За змістом цієї норми учасник судового провадження має право не лише формально заявити клопотання про повторне дослідження обставин або доказів, але й повинен зазначити, які конкретно обставини та докази потрібно дослідити, а також обґрунтувати, чому вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями чи взагалі не досліджені.

Захисниками підозрюваного ОСОБА_9 в доповненнях до апеляційних скарг заявлено клопотання про повторне дослідження усіх наявних у справі доказів (т. 13 а.с. 47).

14.08.2026 року захисниками ОСОБА_6 та ОСОБА_8 до канцелярії суду подані додаткові пояснення, у яких зазначається про залишення клопотання про повторне дослідження усіх наявних у справі доказів без розгляду (т. 14 а.с. 57-62).

В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав це клопотання (т. 14 а.с. 63-64). 

Колегія суддів, виходячи з принципу диспозитивності, залишила клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів без розгляду, оскільки кожна зі сторін провадження самостійно на власний розсуд розпоряджається наданими їй процесуальними правами.

6. Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Під час апеляційного розгляду порушень норм кримінального процесуального кодексу України, які могли б слугувати підставою для скасування ухвали, зокрема за доводами, викладеними в апеляційних скаргах, колегією суддів не встановлено. Відтак, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.05.2026 р. - без змін. 

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя                      ОСОБА_2 

судді  ОСОБА_3 

ОСОБА_4