Справа № 991/10478/26

Провадження 1-кс/991/10496/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року         м.Київ 

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52026000000000069 від 09.02.2026, 

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) надійшло вказане клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_5 , в якому він просить накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на майно, вилучене 12.08.2026 у ОСОБА_4 під час проведення обшуку за місцем його проживання, а саме: мобільний телефон iPhone 15 Pro Мах, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 та мобільний телефон iPhone 17 Pro Max.

Клопотання подане з метою збереження речового доказу та проведення дослідження.

У судове засідання детектив НАБУ не прибув, подавши клопотання про відкладення розгляду його клопотання з підстав службової необхідності та неможливості явки. 

Натомість представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 та власник майна ОСОБА_4 , наполягали на розгляді клопотання у даному судовому засіданні, категорично заперечували проти задоволення клопотання детектива про арешт майна та проти його відкладення, посилаючись на безпідставність доводів обвинувачення та необхідність дотримання встановлених законом строків розгляду. 

Оцінивши клопотання детектива про відкладення, заслухавши думку власника майна та його представника, а також зважаючи на імперативні вимоги ч. 1 ст. 172 КПК України щодо розгляду клопотання не пізніше двох днів з дня його надходження, слідчий суддя визнав за можливе розглянути клопотання за відсутності детектива НАБУ за наявними у справі матеріалами. 

Дослідивши та вивчивши клопотання з доданими до нього матеріалами, заслухавши учасників судового провадження, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна. 

Частиною 3 ст. 132 КПК України визначено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Вимоги до клопотання слідчого, прокурора про арешт майна викладені в ч. 2 ст. 171 КПК України. Так, зокрема, в клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Слідчим суддею встановлено, що подане до ВАКС клопотання детектива НАБУ ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52026000000000069 від 09.02.2026 відповідає вимогам закону, подане з додержанням вимог ст. 171 КПК України, містить всі встановлені законом обставини, а тому підстави для його повернення прокурору відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правові підстави арешту; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; наявність майна, на яке може бути накладено арешт; наслідки такого заходу, а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як слідує з поданих матеріалів клопотання, детективами НАБУ, за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратур (далі - САП), здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 2026000000000069 від 09.02.2026 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 384, ч. 1 ст. 387, ч.2 ст. 209 (чинна з 28.04.2020) КК України, виділене з матеріалів кримінального провадження № 52025000000000073 від 14.02.2025.

В ході досудового розслідування детективами встановлено, що 14.05.2024 постановою детектива НАБУ призначено судову оціночно-будівельну експертизу щодо вартості квартири за адресою: АДРЕСА_1 , проведення якої доручено судовим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ). Вказане експертне дослідження зареєстроване під № 6646/24-42, а для її проведення залучено судового експерта Ніну Арабулі.

ОСОБА_6 27.09.2024 скерувала до НАБУ клопотання (вхідний від 03.10.2024 №177/27216-00) про надання інформації про фактичні ціни продажу квартир у будинку АДРЕСА_2 та за іншими адресами цього району. При цьому, експерт наголосила, що до отримання необхідної відповіді проведення експертизи призупинено, а у разі незадоволення клопотання експерта у строк 45 календарних днів, постанова від 14.05.2024 буде залишена без виконання.

У подальшому листом від 22.10.2024 за №532-177/31310 детектив повідомила експерта, що запитувані відомості відсутні в матеріалах кримінального провадження та відповідно задовільнити клопотання експерта не є можливим, а листом від 11.11.2024 детектив просила повернути всі матеріали ініціатору проведення експертизи та залишити відповідну постанову без виконання.

21.11.2024 на адресу НАБУ скеровано лист (вих. №24612/10101-8-24/40) за підписом директора КНДІСЕ ОСОБА_4 , відповідно до якого на виконання листа від 11.11.2024 повернуто матеріали, які надавалися експерту для проведення експертизи.

Детектив зазначає, що 26.02.2025 органу досудового розслідування стало відомо, що за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 6646/24-42 складено висновок від 08.11.2024 за підписами експертів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Також встановлено наявність супровідного листа №25297/13604-8-24/40 від 08.11.2024 за підписом ОСОБА_4 , в яких додатками зазначений сам висновок на 27 арк., акт прийому передачі висновку та копії матеріалів кримінального провадження.

За переконанням детектива фактичні обставини свідчать про те, що висновок № 6646/24-42 складений 17.12.2024, а дата у самому висновку підроблена. Також повністю підроблений супровідний лист щодо його направлення до НАБУ.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що судові експерти ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 умисно занизили оцінну вартість об`єкту дослідження, обравши для цього нерелевантні в ціні об`єкти для порівняння.

У зв`язку із викладеним, органом досудового розслідування вбачаються ознаки того, що станом на 08.11.2024 зазначений висновок насправді був відсутній та зроблений вже пізніше, що може свідчити про наявність в діях експертів, які підписали висновок від 08.11.2024, ознак складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 384 КК України.

Враховуючи вищевикладене, з метою отримання нових доказів та перевірки уже отриманих доказів, 12.08.2026 детективами НАБУ на підставі ухвали слідчого судді ВАКС від 14.07.2026 у справі № 991/9245/26 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 ..

Встановлені на підставі досліджених слідчим суддею матеріалів відомості у сукупності із доводами клопотання, у їх співставленні з диспозиціями статей, які передбачають кримінальну відповідальність за вчинення кримінальних правопорушень, формують у слідчого судді переконання про наявність достатніх підстав вважати, що зазначені у клопотанні кримінальні правопорушення могли бути вчинені.

Водночас слід зауважити, що на даному етапі досудового розслідування слідчий суддя не вирішує питання про наявність усіх елементів складу кримінального правопорушення, винуватість чи невинуватість осіб у його вчиненні і не визначає ступінь вини таких осіб, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей встановлює, що існують об`єктивні дані про вчинення вказаного у клопотанні кримінального правопорушення, у зв`язку з яким вирішується питання про арешт майна.

Матеріали клопотання свідчать про те, що в ході проведення обшуку детективами виявлено два мобільних телефони, які належать ОСОБА_4 , а саме:

1. iPhone 15 Pro Мах, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , який захищений системою логічного захисту у вигляді код-паролю. При цьому детективом зазначається, що ОСОБА_4 добровільно надано пароль для розблокування указаного мобільного телефону. Первинним оглядом мобільного телефону виявлено, що на телефоні містяться застосунки для обміну повідомленнями «Telegram», «WhatsApp» та «Signal», проте повідомлення в них відсутні, що може свідчити про їх видалення власником.

2. iPhone 17 Pro Max, який захищений системою логічного захисту у вигляді код-паролю. Проте саме цей мобільний телефон ОСОБА_4 відмовився розблоковувати, а також не повідомив код допуску до нього.

Зрештою, детективами прийнято рішення про вилучення цих двох мобільних телефонів з метою проведення огляду із залученням спеціаліста та застосуванням спеціального програмного забезпечення й комп`ютерного обладнання та подолання систем логічного захисту та відновлення видаленої інформації.

За таких обставин, постановою детектива НАБУ ОСОБА_5 від 12.08.2026 вилучені під час обшуку мобільні телефони визнані речовими доказами у порядку ст. 98 КПК України. А відтак, за змістом клопотання, наявні правові підстави для накладення арешту з метою уникнення загрози знищення вказаного майна чи настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Аналізуючи правові підстави для накладення арешту на два вилучені мобільні телефони з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), слідчий суддя застосовує диференційований підхід до кожного об`єкта, виходячи з критеріїв їх відповідності вимогам ст. 98 КПК України та реальної наявності процесуальних ризиків.

Зокрема, обґрунтовуючи клопотання, детектив зазначив, що з огляду на обставини, які встановлюються у цьому кримінальному провадженні, наявність ознак видалення інформації з телефонів, а також поведінку ОСОБА_4 , який відмовився надати код-пароль до одного з його мобільних телефонів, існують обґрунтовані підстави стверджувати, що вони можуть містити листування, фото та відеофайли, документи, які мають значення для встановлення обставин, що розслідуються у цьому кримінальному провадженні. За змістом клопотання, накладення арешту на вказане майно є необхідною умовою проведення його огляду із залученням спеціаліста та застосуванням відповідного програмного забезпечення й комп`ютерного обладнання, а також здійснення експертного дослідження такого майна з метою подолання систем логічного захисту, відновлення видаленої інформації та копіювання усіх відомостей, які мають значення для кримінального провадження, оскільки вилучені мобільні телефони є оригінальними носіями інформації, які необхідні при проведення судових комп`ютерних експертиз. Накладення арешту на таке майно є необхідною умовою забезпечення його збереження з метою здійснення огляду відповідного майна та проведення експертного дослідження.

Не погоджуючись із заявленим клопотанням, представник власника майна заперечує проти відповідності вилучених мобільних телефонів речовим доказам у порядку ст. 98 КПК України, зазначаючи, що обґрунтування клопотання ґрунтуються не на встановлених фактах, а на голослівних припущеннях щодо можливої наявності чи видалення або перенесення інформації.

Оцінюючи наведені аргументи сторін стосовно першого мобільного телефону iPhone 15 Pro Мах, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для його арешту та необхідність відмови у задоволенні клопотання в цій частині. 

Як встановлено у судовому засіданні, володілець майна ОСОБА_4 добровільно надав детективу код-пароль для розблокування вказаного пристрою, внаслідок чого слідству було забезпечено безперешкодний доступ до внутрішньої пам`яті телефону. 

Під час проведеного первинного огляду було встановлено повну відсутність будь-якої інформації, контактів, файлів чи листування, що мають значення для кримінального провадження, а також не виявлено первинних технічних ознак видалення даних. 

Слідчий суддя зазначає, що за таких обставин доводи представника власника майна щодо безпідставності клопотання в цій частині є обґрунтованими, оскільки припущення детектива про наявність доказів у цьому конкретному телефоні повністю спростовані результатом його огляду. 

Між тим, слідчий суддя також враховує обґрунтовані доводи представника власника майна про те, що вилучений мобільний телефон фактично виконує функцію єдиного пульта керування комплексною системою безпеки та охоронної сигналізації «Ajax», яка встановлена у приміщеннях, що належать ОСОБА_4 .. На переконання слідчого судді, позбавлення володільця можливості оперативного контролю за безпекою об`єктів нерухомості та реагування на потенційні загрози (пожежу, затоплення, несанкціоноване проникнення) створює загрозу заподіяння особі значної матеріальної шкоди. За таких обставин, тримання вказаного пристрою під арештом призведе до порушення справедливого балансу між завданнями кримінального провадження та негативними наслідками для прав і свобод людини.

Слідчий суддя зазначає, що за наведених обставин доводи представника власника майна щодо безпідставності клопотання в цій частині є обґрунтованими. Оскільки цей пристрій (мобільний телефон iPhone 15 Pro Мах) об`єктивно не містить відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, він не відповідає критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України, а отже, потреба у його арешті відсутня.

Натомість, надаючи правову оцінку клопотанню в частині другого мобільного телефону iPhone 17 Pro Max, слідчий суддя дійшов висновку про наявність законних підстав для накладення арешту. На відміну від першого пристрою, цей мобільний телефон є повністю закодованим, а ОСОБА_4 відмовився надати код-пароль для його розблокування. За таких умов заперечення представника власника майна про те, що доводи детектива є «голослівними припущеннями», слідчий суддя вважає безпідставними. 

Специфіка електронних доказів полягає в тому, що відомості в них мають прихований (цифровий) характер, а встановлення факту їх видалення, модифікації чи перенесення у закодованому пристрої є неможливим без застосування спеціалізованого програмного забезпечення та комп`ютерного обладнання у межах експертного дослідження. Свідоме обмеження ОСОБА_4 доступу до телефону (відмова назвати пароль) у поєднанні з наявними у слідства даними про наявність ознак видалення інформації, формує у слідчого судді переконання про наявність обґрунтованої й розумної вірогідності того, що у пам`яті цього закодованого пристрою містяться електронні сліди кримінального правопорушення. 

Існує об`єктивний ризик того, що у разі незастосування арешту, електронні дані, які мають статус речових доказів, можуть бути остаточно знищені, модифіковані або доступ до них буде безповоротно втрачено (зокрема, шляхом дистанційного керування пристроєм). Судовий арешт у даному випадку є обов`язковою процесуальною умовою для збереження пристрою як оригінального носія інформації та легітимного проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи з метою подолання систем логічного захисту і відновлення видалених файлів. 

Таким чином, цей закодований телефон повністю відповідає критеріям ст. 98 КПК України, а потреби досудового розслідування виправдовують обмеження права власності, у зв`язку з чим клопотання в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Оцінюючи клопотання крізь призму зазначеної норми закону, слідчий суддя констатує, що стосовно мобільного телефону iPhone 17 Pro Max такі обставини повністю підтверджені. Незастосування заходу забезпечення у виді арешту із забороною розпорядження та користування цим пристроєм створить реальну загрозу втрати, знищення або модифікації цифрових даних (зокрема через дистанційне хмарне видалення чи технічне блокування), що унеможливить проведення комп`ютерно-технічної експертизи та зашкодить встановленню істини. Водночас, щодо мобільного телефону iPhone 15 Pro Мах, де власник добровільно надав пароль і значимої для слідства інформації виявлено не було, жодних доказів чи обставин, які б свідчили про ризик його приховування, пошкодження чи знищення в контексті кримінального провадження, слідчому судді не надано.

За таких обставин, стосовно мобільного телефону iPhone 17 Pro Max тимчасове обмеження права власності та володіння є повністю пропорційним і зумовлене виключно необхідністю збереження незмінності стану носія інформації для виконання завдань кримінального провадження. Доказів будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які могли б суттєво та неспівмірно позначитися на законних інтересах інших осіб, слідчому судді під час розгляду не надано.

При цьому слідчий суддя зазначає, що накладення арешту на відповідне майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча володілець і обмежується у реалізації своїх правомочностей, такий захід є тимчасовим і повністю відповідає критеріям пропорційності та справедливого балансу між інтересами суспільства й правами людини.

З огляду на викладене, клопотання детективу НАБУ підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 7, 9, 131, 132, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на майно, вилучене 12.08.2026 у ОСОБА_4 під час проведення обшуку за місцем його проживання, а саме: мобільний телефон iPhone 17 Pro Max.

В решті клопотання відмовити.

Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя         ОСОБА_1