Справа № 991/8987/26

Провадження № 1-кс/991/9002/26

 

 

У Х В А Л А

 

14 серпня 2026 року місто Київ 

 

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , 

 

за участі:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 ,

детектива - ОСОБА_4 ,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 52024000000000305 від 20.06.2024 (далі - кп № 52024000000000305),

 

у с т а н о в и в:

 

Суть питання, що вирішується, за чиєю ініціативою воно розглядається

1.На розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - слідчий суддя, ВАКС) надійшло зазначене клопотання представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна.

2.Клопотання обґрунтоване тим, що детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кп № 52024000000000305 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, частинами 3, 4 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).

3.Адвокат зазначав, що ухвалою слідчого судді ВАКС від 28.05.2025 накладено арешт на готівкові кошти у сумі 1 600 000 грн, вилучені 09.05.2025 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації.

4.Водночас ОСОБА_5 є власником 600 000 грн із цієї суми, що було зазначено в протоколі обшуку, з яких: 467 733 грн є власністю ТОВ «БИСТРИЦЯ ПЛЮС» як оплата за поставлені гриби від фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_6 , 132 267 грн є особистими заощадженнями ОСОБА_5 від підприємницької діяльності.

5.27.05.2026 представником ОСОБА_5 подано клопотання про скасування арешту з коштів у сумі 132 267 грн, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою ВАКС від 03.06.2026.

6.Адвокат покликався на те, що це клопотання мотивоване новими обставинами, доказами та аргументами, які не були і не могли бути предметом розгляду під час постановлення ухвали від 03.06.2026, а саме: виявлення фактичної помилки у доводах детектива щодо віку ОСОБА_5 ; встановлення відсутності належної переоцінки обставин справи станом на дату повторного розгляду; неврахування правової практики Верховного Суду щодо тягара доведення злочинного походження коштів; встановлення відсутності зв`язку між призначеною у провадженні експертизою і коштами ОСОБА_5 .

7.Зокрема, у судовому засіданні 03.06.2026 детектив заперечував проти клопотання, покликаючись, зокрема на те, що ОСОБА_5 на момент проведення обшуку виповнилося лише 19 років.

8.Проте це твердження неправдиве, оскільки більш ніж за місяць до обшуку ОСОБА_5 виповнилося 20 років.

9.На переконання адвоката, ця обставина має значення не сама по собі, а в контексті оцінки достовірності інших доводів детектива, які так само не підтверджені жодним доказом і базуються виключно на його усних поясненнях у засіданні.

10.Зокрема, до таких неписьмових і документально непідтверджених тверджень належать: (1) твердження про те, що кошти у сумі 1 600 000 грн перебували в одному місці у шафі та були відшукані одночасно без будь-якого поділу; (2) твердження про нібито отримані гласні та негласні дані про те, що фактичним власником ТОВ «БИСТРИЦЯ ПЛЮС» є ОСОБА_7 ; (3) твердження про те, що об`єкти господарської діяльності ТОВ «БИСТРИЦЯ ПЛЮС» нібито набуті після вчинення кримінальних правопорушень проти власності.

11.Тож адвокат стверджував, що усі пояснення сторони обвинувачення в цьому кримінальному провадженні потребують належного документального підтвердження, перш ніж можуть братися судом до уваги як підстава для висновків.

12.Ухвала слідчого судді від 03.06.2026 містить ті ж самі обґрунтування, що й ухвала від 28.05.2025 у частині не доведення належності коштів ОСОБА_5 . 

13.Водночас слідчий суддя безпідставно залишив поза увагою ту обставину, що в 2023 році ОСОБА_7 і ОСОБА_8 припинили спільне проживання та розірвали шлюб.

14.Єдиними новими елементами ухвали від 03.06.2026 є усні (документально не підтвердженні) твердження детектива та листування щодо строків проведення оціночно-будівельної експертизи, жоден із котрих не стосується безпосереднього походження коштів ОСОБА_5 .

15.Крім цього, ухвала від 28.05.2025 містить посилання на справу «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», проте лише для підтвердження загальної тези про те, що арешт пропорційний законній меті. Однак жодна із ухвал не проводить тест, сформульований у цьому рішенні.

16.Тому, на переконання адвоката, слідчий суддя процитував правовий стандарт справи «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», не застосувавши жодного з його елементів до конкретних обставин справи.

17.Водночас механічне відтворення торішніх висновків без дослідження того, чи змінилися обставини за рік, не відповідає цьому стандарту.

18.Адвокат зазначав, що в ухвалі від 28.05.2025 слідчий суддя обмежився умовним висновком про те, що спеціальну конфіскацію «можливо застосувати ... якщо за наслідками судового провадження буде встановлено факт незаконності набуття речей». Водночас ухвала від 03.06.2026 пішла ще далі і прямо відмовилася аналізувати це питання: «... наразі не вирішується питання про спеціальну конфіскацію цих коштів... такі докази мають бути зібрані під час досудового розслідування, котре наразі триває».

19.На переконання адвоката, п. 3-1 ч. 2 ст. 173 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) сформульований імперативно, а не диспозитивно, тож пряма відмова слідчого судді оцінювати обов`язковий критерій, з посиланням на те, що це питання належить майбутньому, позбавляє арешт, накладений саме з метою спеціальної конфіскації, законної підстави на час його ухвалення.

20.Крім цього, закон вимагає одночасного виконання двох умов для арешту майна третьої особи з метою спеціальної конфіскації: (1) набуття майна безоплатно або за спотвореною ціною; (2) третя особа знала або повинна була знати про відповідність майна ознакам ч. 1 ст. 96-2 КК.

21.Проте жодна з двох ухвал не аналізує першу умову окремо, позаяк кошти ОСОБА_5 заявлені як результат його власної підприємницької діяльності, тобто категорія «набуття за ціною» до них концептуально незастосовна.

22.Натомість обидві ухвали одразу переходять до висновку про те, що кошти ОСОБА_5 взагалі не належать, тобто фактично застосовують нижчий стандарт доказування, передбачений ч. 3 ст. 170 КПК (речовий доказ за критеріями ст. 98 КПК), який не вимагає доведення знання третьої особи.

23.На переконання адвоката, це означає, що ч. 4 ст. 170 КПК застосована обома ухвалами лише номінально, без фактичного проходження через встановлені законом умови. 

24.Також адвокат покликався на те, що ані ухвала від 28.05.2025, ані ухвала від 03.06.2026 не наводять жодної обставини, яка б підтверджувала наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження саме щодо готівкових коштів ОСОБА_5 .

25.Однак це має особливе значення, з огляду на зміст ч. 11 ст. 170 КПК, яка прямо вимагає, щоб заборона або обмеження розпорядження майном застосовувалися лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують відповідний ризик, а не за абстрактним посиланням на тяжкість інкримінованих діянь.

26.Адвокат зазначав, що кошти вже фізично вилучені та перебувають у розпорядженні держави з 09.05.2025, проте жодна з ухвал не пояснює, якій саме конкретній дії запобігає продовження арешту, якщо сама готівка вже не перебуває в розпорядженні жодної зі сторін. 

27.Крім цього, абзац другий ч. 10 ст. 170 КПК прямо передбачає, що не може бути арештоване майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. 

28.Водночас жодна з двох ухвал не аналізує цю норму і не досліджує добросовісність ОСОБА_5 як необхідну передумову для арешту його коштів саме з метою спеціальної конфіскації.

29.Також в ухвалі від 03.06.2026 фактично проаналізовано лише одну з підстав скасування арешту майна (обґрунтованість такого арешту), тоді як друга підстава (відсутність потреби в арешті з огляду на рік процесуальної бездіяльності слідства саме щодо цього майна) окремому і самостійному дослідженню не піддавалася. Тож це клопотання подано саме на підставі відсутності потреби подальшого арешту, яка вимагає іншого предмета доказування, ніж той, що був предметом розгляду 03.06.2026.

30.Окремо адвокат покликався на те, що тягар доведення злочинного походження коштів не виконаний стороною обвинувачення, що суперечить позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 01.10.2019 у справі № 760/5853/18 та від 06.07.2023 у справі № 644/5486/21.

31.У цій справі ОСОБА_5 не є підозрюваним, не давав жодних показань про злочинне походження коштів, а стороною обвинувачення не надано жодного документа, який би пов`язував саме ці 132 267 грн з будь-яким конкретним епізодом інкримінованих ОСОБА_7 діянь (ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3, 4 ст. 368 КК).

32.Загальна теза про те, що батько міг контролювати бізнес сина, навіть якщо припустити її обґрунтованість, не є доказом того, що саме ці купюри є результатом злочину, позаяк для цього необхідна індивідуалізація доказу, якої в матеріалах провадження немає.

33.Крім того, детектив у засіданні 03.06.2026 покликався на те, що кошти у сумі 1 600 000 грн перебували в одному місці у шафі та були відшукані одночасно, без документально зафіксованого поділу.

34.Водночас цей довід не спростовує належність частини коштів ОСОБА_5 , оскільки: по-перше, фізична близькість зберігання готівки різних членів домогосподарства є звичайною побутовою практикою (спільний сейф, шафа або інше місце зберігання цінностей у межах одного житла) і сама по собі нічого не говорить про право власності на кожну конкретну купюру; по-друге, орган досудового розслідування не з`ясовував і не встановлював, з якої причини кошти зберігалися разом - жодного допиту ОСОБА_5 з цього приводу не проводилося; по-третє, слідство не встановило і не намагалося встановити, чи існував фізичний розподіл (конверти, пакети, підписи), обмежившись констатацією факту без дослідження його причин.

35.За відсутності доказів того, що саме ці конкретні купюри в загальній масі належать виключно ОСОБА_7 , а не частково ОСОБА_5 , який має документально підтверджений легальний дохід у розмірі, що перевищує заявлену ним суму заощаджень, довід про спільне зберігання є недостатнім для висновку про неналежність коштів ОСОБА_5 .

36.Адвокат зазначав, що ухвала від 03.06.2026 обґрунтовує тривалість досудового розслідування посиланням на лист детектива НАБУ від 13.04.2026 № 522-380/12044 до НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ЦЕНТРУ НЕЗАЛЕЖНИХ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ та відповідь від 23.04.2026 № 1010/2026 щодо орієнтовних строків проведення судових оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертиз.

37.Із самої назви цих експертиз оціночно-будівельна та будівельно-технічна випливає, що вони стосуються об`єктів нерухомого майна та будівельних робіт, які є предметом окремих епізодів цього кримінального провадження.

38.Водночас жоден документ, наданий стороною обвинувачення, не встановлює і навіть не стверджує будь-якого зв`язку між цими будівельно-технічними експертизами та готівковими коштами у сумі 132 267 грн, вилученими у ОСОБА_5 під час обшуку 09.05.2025.

39.Використання факту призначення експертизи щодо непов`язаних об`єктів нерухомості як обґрунтування необхідності подальшого утримання під арештом коштів ОСОБА_5 є логічно необґрунтованим: тривалість розслідування за одним епізодом кримінального провадження не може автоматично виправдовувати відсутність будь-якого процесуального руху за іншим, самостійним питанням - належністю коштів третій особі, яка не має процесуального статусу.

40.На переконання адвоката, незалежно від мети, з якою до матеріалів було долучено листування щодо будівельно-технічних експертиз, об`єктивним наслідком такого посилання стало те, що суд визнав розслідування «незадовільним» загалом, не здійснивши окремої, диференційованої оцінки того, чи виправдана тривалість арешту саме коштів ОСОБА_5 .

41.Крім цього, слідчий суддя в обох ухвалах фактично встановлював неналежність коштів ОСОБА_5 (питання, що регулюється нижчим стандартом ч. 3 ст. 170 КПК), а не недобросовісність набуття ним чужого майна (питання, що регулюється вищим стандартом ч. 4 ст. 170 КПК).

42.Це має пряме практичне значення для цього клопотання, оскільки попередня аргументація сторони захисту щодо відсутності умислу чи необережності ОСОБА_5 стосувалася правового питання, яке слідчий суддя фактично не застосовував як вирішальне.

43.Дійсним предметом спору залишається питання належності коштів як такої, що вимагає прямого доказу - а саме, що ці конкретні кошти належать ОСОБА_7 , а не ОСОБА_5 .

44.Такого прямого доказу сторона обвинувачення не надала та, оскільки арешт з метою спеціальної конфіскації (на відміну від арешту з метою збереження речових доказів) прямо підпадає під заборону абзацу другого ч. 10 ст. 170 КПК щодо майна добросовісного набувача, то сторона обвинувачення була зобов`язана спростувати добросовісність ОСОБА_5 як необхідну передумову для застосування цієї підстави арешту - чого зроблено не було.

45.Фактичний висновок слідчого судді як в ухвалі від 28.05.2025, так і в ухвалі від 03.06.2026 полягає не в тому, що ОСОБА_5 недобросовісно набув чуже майно, а в тому, що кошти взагалі йому не належать.

46.На переконання адвоката, це означає, що слідчий суддя фактично розглядав питання в межах нижчого стандарту доказування, передбаченого ч. 3 ст. 170 КПК (можливість використання майна як речового доказу відповідно до критеріїв ст. 98 КПК), а не в межах вимог ч. 4 ст. 170 КПК щодо добросовісності третьої особи.

47.Ця обставина має практичне значення, оскільки увесь масив аргументації сторони захисту, викладений у попередньому клопотанні від 27.05.2026 щодо відсутності умислу чи необережності ОСОБА_5 (ч. 4 ст. 170 КПК України), стосувався правового питання, яке слідчий суддя фактично не застосовував як вирішальне.

48.Дійсним предметом спору залишається питання належності коштів як такої, що вимагає не доведення добросовісності набуття, а прямого доказу протилежного - а саме, що ці конкретні кошти належать ОСОБА_7 , а не ОСОБА_5 .

49.Хоча ухвала від 03.06.2026 посилається на активність слідства щодо призначення будівельно-технічних експертиз за іншими епізодами провадження, жодних процесуальних дій щодо самого питання належності коштів ОСОБА_5 за рік з моменту арешту не здійснено: ОСОБА_5 жодного разу не допитано; додаткових документів щодо джерел його доходу не витребувано; фінансовий аналіз, покладений в основу обох ухвал, не оновлювався і ґрунтується на тих самих даних, зібраних до травня 2025 року.

50.Тому у той час, як розслідування в цілому може демонструвати активність за окремими епізодами, конкретно щодо права власності ОСОБА_5 на спірні кошти встановлена повна процесуальна бездіяльність протягом року.

51.Відповідно до практики Суду у справі «Microintelect OOD v. Bulgaria» (заява № 34129/03, рішення від 04.03.20145), на яку прямо посилається слідчий суддя в ухвалі від 03.06.2026, тривале утримання майна під арештом без реального прогресу в розслідуванні саме цього питання може становити непропорційне втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

52.Загальна складність кримінального провадження за іншими епізодами не може автоматично виправдовувати відсутність будь-якого руху за самостійним і відокремленим питанням належності майна невинуватій третій особі.

53.Тому адвокат уважав, що встановлені нові обставини та докази - фактична помилка детектива щодо віку ОСОБА_5 , відсутність незалежної переоцінки обставин через рік після арешту, правова позиція Верховного Суду щодо тягаря доведення злочинного походження коштів, відсутність зв`язку між призначеною експертизою і коштами ОСОБА_5 , невідповідність застосованого правового стандарту фактичним висновкам суду та вибіркова бездіяльність слідства щодо конкретно цього майна - у сукупності свідчать про те, що підстави для подальшого арешту коштів у сумі 132 267,00 грн відпали, а сам арешт є необґрунтованим.

54.Тому адвокат ОСОБА_3 просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді ВАКС від 28.05.2025 на кошти у сумі 132 267 грн.

Позиція учасників у судовому засіданні

55.Адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав, здебільшого покликаючись на обставини, викладені у ньому.

56.Детектив НАБУ ОСОБА_4 проти клопотання заперечував та зазначив, що уже неодноразово здійснювався розгляд питання щодо скасування арешту з цього майна. Вилучені 1,6 млн грн перебували у шафі, що підтверджується відеозаписом обшуку, котрий був предметом дослідження під час розгляду клопотання про арешт майна. Усі кошти перебували в загальній масі. Лише в зауваженнях до протоколу обшуку було зазначено, що 600 тис. грн належать ОСОБА_5 , а 1 млн грн належить ОСОБА_9 . Тобто ніхто навіть не стверджував, що ОСОБА_5 належить 132 267 грн. Крім цього, адвокат постійно зазначав, що ОСОБА_7 не проживав та не проживає за адресою, де були виявлені кошти, вони не є однією сім`єю з ОСОБА_9 , не ведуть спільний побут та спільне господарство. Водночас органом досудового розслідування на підставі матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій встановлено відомості, котрі це спростовують. Відповідно до інформації з картки ДМС України ОСОБА_7 зареєстрований та проживає у квартирі по АДРЕСА_2 . 21.07.2026 детективами проведено обшук цієї квартири, під час якого встановлено відсутність будь-яких особистих речей ОСОБА_7 , а також речей, необхідних для проживання у цій квартирі. Крім цього, 21.07.2026 також проведено обшук будинку у с. Червоне, де попередньо у травні 2025 року були вилучені кошти у сумі 1,6 млн грн. Під час проведення цього обшуку встановлено факт проживання ОСОБА_7 за цією адресою разом із колишньою дружиною та дітьми. На переконання детектива, ці обставини підтверджують, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 проживали та продовжують проживати однією сім`єю, тож адвокатом не спростовані попередні висновки слідчого судді щодо належності цих коштів ОСОБА_5 .

Установлені слідчим суддею обставини та положення закону, якими він керувався, постановляючи цю ухвалу

Факти та обставини, установлені слідчим суддею, що мають значення для кримінального провадження

57.Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кп № 52024000000000305 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, частинами 3, 4 ст. 368 КК.

58.28.04.2025 слідчий суддя ВАКС постановила ухвалу у справі № 991/3769/25, якою надала дозвіл на проведення обшуку житла та іншого володіння за адресою: АДРЕСА_1 , які знаходяться у власності ОСОБА_10 та перебувають у фактичному користуванні ОСОБА_7 .

59.09.05.2025 на підставі цієї ухвали детективами НАБУ проведений обшук, за результатами якого складений протокол, додатком до якого є опис вилучених документів та тимчасово вилучених речей.

60.Згідно із протоколом обшуку від 09.05.2025 та описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей, під час обшуку відшукано та вилучено: (1) мобільний телефон Apple iPhone X, номер моделі MQAK2LL/A, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , у якому наявна сім-картка ТОВ «лайфселл» із номером НОМЕР_3 ; (2) мобільний телефон Apple iPhone 16 Pro Max, номер моделі НОМЕР_7, серійний номер НОМЕР_4 , IMEI: НОМЕР_5 та IMEI2: НОМЕР_6 ; (3) кошти у сумі 1 600 000 грн; (4) розписку від 09.08.2024.

61.Ухвалою слідчого судді ВАКС від 28.05.2025 у справі № 991/4274/25 накладено арешт на майно шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, яке вилучене 09.05.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_7 , а саме на: (1) мобільний телефон Apple Iphone X, номер моделі MQAK2LL/A, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , з сім-картою оператора ТОВ «Лайфселл» та абонентським номером НОМЕР_3 ; мобільний телефон Apple Iphone Pro Max, номер моделі НОМЕР_7, серійний номер НОМЕР_4 , ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , ІМЕІ 2: НОМЕР_6 , з метою забезпечення збереження речових доказів; (2) кошти у сумі 1 600 000 грн, з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації.

62.Постановляючи ухвалу від 28.05.2025 слідчий суддя дійшов висновку, що: (1) враховуючи майновий стан ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та фактичні обставини цього кримінального провадження, недоведеною є належність їм вилучених під час обшуку коштів; (2) версія детектива про ймовірну належність цих коштів саме ОСОБА_7 навпаки є достатньо обґрунтованою; (3) вилучені кошти дійсно могли бути набуті ОСОБА_7 кримінально протиправним шляхом, а тому вони відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК); (4) за версією сторони обвинувачення, фактичним власником коштів є ОСОБА_7 , який міг набути їх внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статями 209, 368 КК, що, з огляду на встановлені обставини, слідчий суддя вважав не безпідставним; (5) стосовно цього майна можливо застосувати спеціальну конфіскацію, якщо за наслідками судового провадження буде встановлено факт незаконності набуття речей.

63.Ухвалою Апеляційної палати ВАКС (далі - АП ВАКС) від 12.06.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.05.2025 - без змін.

64.Крім того, ухвалою АП ВАКС від 23.06.2025 апеляційні скарги ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , представника ТОВ «БИСТРИЦЯ ПЛЮС» - ОСОБА_5 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.05.2025 - без змін.

65.Ухвалою слідчого судді ВАКС від 27.05.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту з 132 267 грн.

Положення закону, якими керувався слідчий суддя

66.З огляду на встановлені обставини, далі будуть наведені норми КПК, якими керувався слідчий суддя, вирішуючи це клопотання.

67.Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 1 ст. 16 КПК). 

68.Згідно із ч. 1 та п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. 

69.Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: (1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; (3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

70.Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. 

71.Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: (1) збереження речових доказів; (2) спеціальної конфіскації; (3) конфіскації майна як виду покарання; (4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

72.Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

73.Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК.

74.Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК.

75.Згідно із ч. 10 ст. 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

76.Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

77.Згідно із ч. 1 ст. 174 КПК арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

78.Розглядаючи клопотання про скасування арешту, слідчий суддя установлює обґрунтованість (необґрунтованість) накладеного арешту та наявність ( відсутність) підстав для його подальшого застосування в залежності від того, на яку підставу вказує заявник. У клопотанні представник ОСОБА_5 вказує на необґрунтованість накладеного арешту, а також на відсутність підстав для його подальшого застосування, що обумовлює межі дослідження і оцінки обставин справи слідчим суддею у цьому провадженні.

79.Обґрунтованість накладення арешту обумовлюється наявністю підстав для накладення арешту; співвідношенням майна, на яке накладено арешт, із заявленою у клопотанні про його арешт, метою; зв`язком майна з обставинами, що розслідуються (крім конфіскації та відшкодування шкоди); обґрунтованістю належності майна певній особі; належним мотивуванням застосованого заходу забезпечення кримінального провадження в ухвалі слідчого судді про його арешт; розумністю і співмірністю арешту.

Мотиви, з огляду на які слідчий суддя постановив ухвалу

Щодо стандарту доказування, котрий застосовує слідчий суддя під час розгляду клопотання про арешт майна або його скасування

80.У клопотанні адвокат неодноразово акцентує увагу на тому, що слідчий суддя в ухвалах від 28.05.2025 та від 03.06.2026 оцінював докази та доходив певних висновків, застосовуючи не той стандарт доказування, а обидві ухвали взагалі «демонструють сумнівний стандарт доказування», на що необхідно зазначити таке.

81.Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання): стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають під час кримінального провадження, тож вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі ухвалення тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. Водночас вони застосовуються як для ухвалення процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, ч. 5 ст. 234, ст. 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).

82.З огляду на положення ч. 3 ст. 170 КПК арешт майна на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК.

83.Норма-дефініція речових доказів (ст. 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об`єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час необхідно зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.

84.Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає: (1) наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об`єкта, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є (2) достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення в подальшому.

85.Зазначені висновки відповідають практиці АП ВАКС (зокрема, ухвали від 20.09.2024 у справі № 991/4080/24, 23.01.2025 у справі № 991/14192/24, 17.11.2025 у справі № 991/9887/25).

86.Крім цього, з огляду на положення ч. 4 ст. 170 КПК арешт майна на підставі п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК (тобто з метою забезпечення спеціальної конфіскації) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ч. 1 ст. 96-2 КК.

87.Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації - передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ (кошти, майно) з кримінальним правопорушенням (зокрема, набуття їх внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або внаслідок отримання доходів від такого майна, можуть становити предмет посягання), а щодо майна третіх осіб - додатково передбачає наявність доказів, які можуть підтвердити їх об`єктивну обізнаність з цими фактами в силу пов`язаності з особою підозрюваного, обставин набуття ними майна або інші обставини можливої обізнаності з тим, що набуте ними майно могло бути предметом злочину (наявність родинних зв`язків з підозрюваною, підпорядкованість, наявність інших зв`язків, майновий стан третіх осіб, вочевидь низька/висока ціна продажу тощо), і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для подальшого виконання завдань кримінального провадження (ухвали АП ВАКС від 21.07.2023 у справі № 991/6640/22, від 03.02.2026 у справі № 991/13413/25).

88.Саме з урахуванням цієї позиції слідчий суддя надавав оцінку доводам сторін обвинувачення та захисту під час вирішення питання про арешт майна та його скасування в ухвалах від 28.05.2025 та від 03.06.2026, а також під час розгляду цього клопотання, і дійшов висновку про існування підстав для арешту вилучених коштів з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації.

Щодо належності вилучених коштів ОСОБА_7 та сумнівність версії адвоката про належність цих коштів ОСОБА_5 .

89.Усі вищезгадані доводи адвоката будуються на тому, що власником 132 267 грн, які були вилучені детективами разом з іншими коштами та становили загальний обсяг 1,6 млн грн, є ОСОБА_5 . На переконання адвоката, висновки слідчого судді про належність цих коштів є необґрунтованими та спростовуються наданими ним доказами, а сторона обвинувачення не надала доказів належності цих коштів ОСОБА_7 та їх злочинного походження.

90.Перевіряючи ці доводи адвоката, слідчий суддя встановив, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування за фактом: (1) одержання службовими особами, які обіймають посади в органах державної влади, державних підприємствах, установах, організаціях та займають відповідальне становище, неправомірної вигоди у великому розмірі, з використанням наданого їм службового становища, в інтересах та за попередньою змовою службових осіб приватних підприємств; (2) заволодіння службовими особами, які обіймають посади в органах державної влади та у державних установах, за попередньою змовою зі службовими особами приватних підприємств, коштами у сумі понад 50 млн грн шляхом зловживання своїм службовим становищем в особливо великому розмірі; (3) заволодіння службовими особами, котрі обіймають посади в органах державної влади та у державних установах, за попередньою змовою зі службовими особами приватних підприємств, коштами в сумі понад 140 млн грн шляхом зловживання своїм службовим становищем в особливо великому розмірі; (4) заволодіння службовими особами, які обіймають посади в органах державної влади та у державних установах, за попередньою змовою зі службовими особами приватних підприємств, коштами в сумі понад 5 млн грн шляхом зловживання своїм службовим становищем в особливо великих розмірах; (5) заволодіння службовими особами, які обіймають посади в органах державної влади та у державних установах, за попередньою змовою зі службовими особами приватних підприємств, коштами в сумі понад 33 млн грн шляхом зловживання своїм службовим становищем в особливо великих розмірах; (6) набуття та розпорядження службовими особами, які обіймають посади в органах державної влади та у державних установах, а також службовими особами приватних підприємств, майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, в особливо великому розмірі. Крім того, такі особи здійснювали фінансові операції, вчиняли правочини з таким майном, а також вчиняли дії, спрямовані на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження та місцезнаходження; (7) одержання службовими особами, які обіймають посади в органах державної влади та у державних установах, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення в інтересах службових осіб приватних підприємств дій щодо визнання переможцями у процедурах закупівель товарів, робіт та послуг, вчинене за попередньою змовою, з використанням наданого їм службового становища, тобто кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, частинами 3 та 4 ст. 368 КК.

91.Існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, частинами 3 та 4 ст. 368 КК, та ймовірної причетності до них ОСОБА_7 представник власника майна у клопотанні не оспорював, тож слідчий суддя ці обставини не досліджував.

92.Крім цього, слідчий суддя враховує, що 21.07 .2026 детективом НАБУ повідомлено у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 про підозру у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК. Крім цього, ОСОБА_7 підозрюється у двох самостійних епізодах заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинених повторно, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, організованою групою, тобто у вчиненні двох кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК.

93.Тобто наразі за трьома із семи розслідуваних детективами епізодами ОСОБА_7 повідомлено про підозру.

94.Під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя ВАКС та колегія суддів АП ВАКС дійшли висновку про те, що власником цих коштів, ймовірно, є ОСОБА_7 , а не ОСОБА_5 .

95.Слідчим суддею встановлено, що кошти у сумі 1,6 млн грн були відшукані одночасно в одному пакеті в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

96.Оцінюючи доводи адвоката про не проживання ОСОБА_7 за цією адресою, слідчий суддя під час вирішення питання про арешт майна врахував пояснення ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , надані під час проведення обшуку.

97.На підставі оглянутого відеозапису обшуку від 09.05.2025 слідчий суддя установив, що ОСОБА_11 на запитання детектива повідомила про їх спільне проживання з ОСОБА_7 у цьому будинку та ведення спільного господарства. ОСОБА_7 під час проведення обшуку повідомив, що вони з ОСОБА_11 проживають в одній кімнаті.

98.Зокрема, на початку проведення обшуку після відкриття вхідних дверей детективам на запитання останніх, хто ще є в будинку, ОСОБА_7 відповів: «дружина та діти».

99.Крім цього, на запитання детектива, ви чоловік і дружина, у вас сімейний побут, чи ви просто перебуваєте, ОСОБА_9 відповіла: «офіційно ми розлучені. Деякий час ми жили окремо, а зараз разом та побут ведемо разом».

100.Також під час проведення обшуку у, ймовірно, спальні ОСОБА_7 повідомив, що це їх з ОСОБА_9 кімната. На запитання детектива, хто з якої сторони спить та де чия тумба, ОСОБА_7 відповів: «А яка різниця? Ми можемо мінятися сторонами».

101.Під час всього обшуку з усіх членів сім`ї найбільш активну участь в ньому брав ОСОБА_7 та саме він надавав коментарі детективам щодо відшуканих речей та документів, їх місцезнаходження у кімнатах.

102.На початку обшуку на вимогу детектива видати усі предмети, котрі зазначені в ухвалі слідчого судді про обшук, ОСОБА_7 добровільно пішов до іншої кімнати, взяв, ймовірно, зі свого робочого місця ноутбук (повідомив, що він належить саме йому) та видав детективам.

103.Отже, наведені обставини спростовують доводи адвоката про те, що ОСОБА_7 не проживав в будинку, де проводився обшук, та він не веде спільний побут разом із ОСОБА_9 .

104.На підтвердження своєї позиції, адвокат покликався виключно на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.07.2023 у справі № 369/8239/23, яким розірвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , та позицію ОСОБА_9 і ОСОБА_5 , озвучені під час розгляду клопотання про арешт майна.

105.Водночас існування рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.07.2023 у справі № 369/8239/23 не спростовує встановлені обставини та висновки слідчого судді, оскільки сама ж ОСОБА_9 під час обшуку підтвердила факт розірвання шлюбу, подальшого примирення і спільного проживання з ОСОБА_7 однією сім`єю на час вилучення коштів.

106.Доводи ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , висловлені в зауваженнях до протоколу обшуку та під час розгляду клопотання про арешт майна, слідчий суддя відхиляє, позаяк вони суперечать раніше наданим та зазначеним вище поясненням ОСОБА_9 та ОСОБА_7 і, ймовірно, направленні на недопущення застосування арешту майна.

107.Під час розгляду цього клопотання адвокат зазначив, що в першу чергу «необхідно, щоб люди визнавали себе такими» (сім`єю).

108.Слідчий суддя погоджується із твердженням адвоката та саме на підставі пояснень ОСОБА_7 і ОСОБА_9 вважав доведеним факт їх спільного проживання однією сім`єю та ведення спільного побуту.

109.Саме лише посилання на існування рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.07.2023 у справі № 369/8239/23 про розірвання шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_12 не спростовує раніше встановлені слідчим суддею та підтверджені АП ВАКС обставини, оскільки відсутність між особами зареєстрованого шлюбу не перешкоджає підтримувати стосунки, котрі мають ознаки шлюбних, вести спільний побут та господарство.

110.Понад це, відповідно до протоколу обшуку від 21.07.2026, проведеного за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 в момент проведення обшуку перебував за цією адресою та саме він, як фактичний володілець майна, отримав ухвалу про проведення обшуку.

111.Як було зазначено раніше, підставою для скасування арешту є, зокрема, необґрунтованість такого.

112.Водночас стверджуючи про помилковість висновків слідчого судді в обох клопотаннях про скасування арешту, надаючи власний суб`єктивний аналіз ухвалам від 28.05.2025 та від 03.06.2026, котрі набрали законної сили та одна з яких була предметом апеляційного оскарження, адвокат оминає встановлені слідчим суддею обставини, на підставі яких він дійшов висновку про спільне проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , не надає будь-якої оцінки поясненням останніх, наданим під час обшуку, не наводить будь-яких аргументів на їх спростування.

113.З огляду на це, твердження адвоката про помилковість висновків слідчого судді щодо проживання ОСОБА_7 за адресою проведення обшуку є неспроможними.

114.Тож слідчий суддя обґрунтовано допускав, що у цьому будинку можуть перебувати речі та документи ОСОБА_7 .

115.Оцінюючи доводи адвоката про те, що частина вилучених коштів ( 132 267 грн) належить ОСОБА_5 , слідчий суддя врахував, що останній дійсно зареєстрований як ФОП та міг отримати прибуток для акумулювання коштів, проте це спростовується таким.

116.В ухвалі від 03.06.2026 слідчим суддею детально проаналізовано надані адвокатом документи щодо майнового стану ОСОБА_5 та можливість останнього накопичити 132 267 грн заощаджень.

117.Слідчий суддя, зокрема установив, що згідно із Розділом ІІІ Декларації (рядок 03) обсяг доходу ОСОБА_5 від підприємницької діяльності за 2024 рік становить 858 427 грн.

118.Відповідно до довідки про операції за рахунком ФОП ОСОБА_5 , останній у 2024 році отримав кошти в сумі 858 628 грн, які надійшли від господарських операцій з контрагентами.

119.Тобто відображена у податковій декларації сума доходу за 2024 рік майже ідентична тій, що отримана ФОП ОСОБА_5 на банківський рахунок у 2024 році.

120.Водночас відповідно до тієї ж довідки про операції за рахунком, видаткові операції (витрачені кошти) ФОП ОСОБА_5 за 2024 рік склали 807 406,43 грн, що є майже співставним із отриманим доходом ( 858 628 грн).

121.Крім цього, серед переліку цих видаткових операцій необхідно виділити два платежі 06.03.2024 та 18.06.2024 із призначенням «чистий дохід після списання обов`язкових податків без ПДВ» на користь ОСОБА_5 у сумі 44 000 грн та 100 000 грн.

122.Тобто чистий дохід, який міг отримати ОСОБА_5 від своєї підприємницької діяльності за 2024 рік склав лише 144 000 грн (решту коштів витрачена на провадження підприємницької діяльності).

123.Отже, різниця між видатковими операціями (витраченими коштами) ФОП ОСОБА_5 за 2024 рік та отриманим доходом (858 628 грн) становить 11 733 грн.

124.Тому слідчий суддя вважав малоймовірною можливість накопичення ОСОБА_7 коштів у сумі 132 267 грн (які були відшукані та нібито йому належать), оскільки відповідно до наданих адвокатом документів його офіційний дохід за 2024 рік склав 144 000 грн. У цьому випадку для задоволення базових життєвих потреб ОСОБА_5 залишалося лише 11 733 грн.

125.У клопотанні про скасування арешту майна адвокат називає ці висновки слідчого судді такими, що демонструють сумнівний стандарт доказування, оскільки слідчий суддя чомусь застосував граничну, транзакційну деталізацію ( взято до уваги операції за, наприклад, 2024 рік, розмежовано поняття доходу і прибутку, виокремлено дві конкретні транзакції з призначенням «чистий дохід» на суми 44 000 грн та 100 000 грн, обчислено точний залишок у 144 000 грн, і навіть зіставлено цей залишок із гіпотетичними «базовими життєвими потребами» ОСОБА_5 , дійшовши висновку, що на заощадження могло реально піти не більше 11 733,00 грн. Чому саме 11 733 грн питання).

126.Надаючи оцінку цим доводам адвоката, слідчий суддя звертає увагу, що ним взято до уваги операції саме за 2024 рік, оскільки лише такі докази додано адвокатом до клопотання про скасування арешту майна на підтвердження існування у ОСОБА_5 доходів та можливості накопичити певну суму коштів.

127.Крім цього, слідчий суддя виокремив лише дві конкретні транзакції з призначенням «чистий дохід» на суми 44 000 грн та 100 000 грн, оскільки саме ці кошти були виведені ОСОБА_5 зі свого рахунку підприємця в якості свого доходу, тоді як решта коштів використана в процесі підприємницької діяльності. Тож решта коштів не могла бути використана для акумулювання заощаджень.

128.Оскільки із наданих адвокатом документів підтверджувалося отримання чистого доходу ОСОБА_5 виключно у сумі 144 000 грн, проте адвокат також стверджував про накопичення заощаджень останнім у сумі 132 267 грн, то лише 11 733 грн ОСОБА_7 міг використати для своєї життєдіяльності (ця сума є різницею між доходом ОСОБА_5 та нібито його заощадженнями), що є малоймовірним.

129.Отже, усі висновки слідчого судді в ухвалі від 03.06.2026 були здійснені виключно на підставі аналізу наданих адвокатом документів.

130.Слідчий суддя зауважує, що адвокат не надав інших доказів на підтвердження існування у ОСОБА_5 доходів.

131.Тож навіть якщо допустити, що підприємницька діяльність ОСОБА_5 була самостійною, то відповідно до поданих документів, отриманий ним дохід не надавав можливості акумулювати кошти у зазначеному розмірі.

132.З огляду на це, доводи адвоката про те, що ОСОБА_5 за 2024 рік отримав дохід та зміг акумулювати коти у розмірі 132 267 грн є неспроможними.

133.Крім цього, відповідно до протоколу обшуку від 28.05.2025, дослідженого слідчим суддею під час розгляду клопотання про арештам майна, вилучена сума коштів 1,6 млн грн складалася з купюр по 1 000 грн - 600 шт. та по 500 грн - 2 000 шт.

134.Тобто навіть якщо допустити, що ОСОБА_5 здійснював накопичення власних коштів, яких на момент обшуку було акумульовано 132 267 грн, та він їх зберігав поряд із коштами матері, то із вилучених купюр не відокремлювалася сума 132 267 грн, що свідчить про сумнівність версії адвоката.

135.Також підлягають врахуванню пояснення ОСОБА_7 , надані ним під час проведення обшуку, котрий після відшукання коштів у сумі 1,6 млн грн на запитання детектива відповів, що це «наші» кошти. На уточнююче запитання: «спільні?», ОСОБА_13 відповів: «так». На запитання яка тут орієнтовно сума? ОСОБА_7 відповів: «трошки більше мільйона».

136.Отже, сам ОСОБА_7 стверджував, що це кошти їх сім`ї, орієнтувався, де вони зберігаються у будинку (в якому він нібито не живе), володів інформацією про приблизну суму коштів.

137.Тож слідчий суддя обґрунтовано вважав, що ці кошти належали саме ОСОБА_7 та його сім`ї, оскільки він стверджував про це під час обшуку.

138.Проте у цьому аспекті також підлягали врахуванню встановлені слідчим суддею під час розгляду клопотання про арешт майна обставини про те, що відповідно до Податкових декларацій платника єдиного податку - ФОП за 2023, 2024 роки ОСОБА_14 у 2023 році отримала дохід у сумі 1 105 935,25 грн, у 2024 році - 4 889 921,80 грн.

139.Тоді як на підставі протоколу огляду від 02.04.2025-21.05.2025 установлено, що: (1) різниця між сукупним доходом ОСОБА_7 за 2022-2025 роки та його видатками склала 1 815 858 грн; (2) різниця між сукупним доходом ОСОБА_9 за 2022-2025 роки та її видатками є від`ємною та склала - 4 813 583 грн; (3) різниця між сукупним доходом ОСОБА_5 за 2022-2025 роки та його видатками склала 330 487 грн.

140.Тобто видатки сім`ї ОСОБА_15 за 2022-2025 роки перевищують їх офіційні доходи на суму 2 667 238 грн, що викликає об`єктивні сумніви у можливості ОСОБА_9 та ОСОБА_5 накопичити кошти у сумі 1,6 млн грн.

141.Також у протоколах про результати здійснення зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 30.01.2025, 01.04.2025 зафіксовано спілкування ОСОБА_7 з іншими особами, під час якого ОСОБА_7 повідомляв співрозмовників про те, що усією господарською діяльністю його сина та дружини насправді володіє та керує саме він, здійснював безпосереднє управління цією діяльністю, розподілом фінансів, зокрема:

(1) розмова від 27.03.2025 з Ж.:

ОСОБА_16 : так, а що в тебе та з тим, ну, з цим бізнесом з грибами? Що там таке?

ОСОБА_7 : Та що? Тим керуючий ... Взяв я ж своєї, виходить, там троюрідної, п`ятиюрідної сестри чоловіка.

Ж.: Угу.

ОСОБА_7 : Поки було будівництво, поки не дійшла справа до грибів, як би все було нормально. І як тільки почалися гриби, він не може людьми керувати, він не керівник зовсім.

Ж.: А, зрозуміло.

ОСОБА_7 : Там на роботі у мене хоч налагоджено усе. Там були якісь питання, проте вони не суттєві. Проте ... гриби мене вибили із колії.

Ж.: Угу

ОСОБА_7 : ОСОБА_17 … ну якийсь ..., розумієш. Ще ж купа об`єктів які я будую. Там на території у мене окрім цих грибів, у мене ще два комплекси будуються наразі. Ну, це великі гроші, великі, як би, весь час і так далі. Ну плачу ж людям гроші, і не малі гроші, а вони все одно не хочуть працювати. Ну як так може бути?

(2) Розмова від 28.03.2025 з ОСОБА_18 :

ОСОБА_18 : А чому ти взагалі гриби вирішив?

ОСОБА_7 : Дивися, із тими кентами, яким я заходив в цей бізнес, то я зайшов сам, це все моє…

ОСОБА_7 : Да, це малий телефонує, за гриби хвилюється.

ОСОБА_18 : Добре, що хоч хвилюється, знаєш, не байдуже йому.

ОСОБА_7 : Та він таких ... отримує. Він же директор, розумієш. Взагалі він власник, не я ж (сміється). Я як ОСОБА_19 , це, розумієш - у мене ніколи нічого ніде не було.

ОСОБА_18 : Так, найбідніша людина він був.

ОСОБА_7 : Це прямо про мене, я тобі відповідаю. У мене така ж ситуація: у мене на всіх усе і разом із тим нічого.

142.Тому слідчий суддя вважає небезпідставними доводи детектива про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_9 лише формально здійснюють таку діяльність, тоді як фактично господарську діяльність здійснює саме ОСОБА_7 .

143.Така підконтрольність діяльності ОСОБА_5 його батькові, твердження останнього про те, що він є фактичним власником усього майнового комплексу та саме він інвестує свої кошти, спростовує доводи адвоката про помилковість об`єднання бюджетів усіх членів сім`ї в один.

144.З огляду на це, враховуючи майновий стан ОСОБА_5 та фактичні обставини цього кримінального провадження, слідчий суддя вважає недоведеним належність йому вилучених під час обшуку коштів.

145.Водночас версія детектива про ймовірну належність цих коштів саме ОСОБА_7 навпаки є достатньо обґрунтованою.

146.Наведені вище обставини спростовують твердження адвоката про те, що версія про належність усієї суми ОСОБА_7 жодного разу не пройшла порівняльного рівня перевірки, позаяк слідчим суддею аналізувалися надані обома сторонами докази щодо доходів усіх членів сім`ї.

147.Крім цього, слідчий суддя відхиляє доводи адвоката про відсутність належної переоцінки обставин через рік часу після арешту, позаяк ключові висновки ухвали від 03.06.2026 щодо належності коштів ОСОБА_7 є дослівним відтворенням висновків, зроблених слідчим суддею в ухвалі від 28.05.2025, з огляду на таке.

148.Як було зазначено раніше, арешт може бути скасовано якщо власник або володілець доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

149.Тобто саме на адвоката був покладений обов`язок довести необґрунтованість арешту коштів, зокрема через те, що такі не належать ОСОБА_7 .

150.Понад це, розглядаючи клопотання про скасування арешту майна слідчий суддя не вирішує тих питань, котрі вирішував слідчий суддя під час накладення арешту, а лише перевіряє обґрунтованість такого арешту в межах доводів клопотання про скасування арешту.

151.На спростування висновків слідчого судді, викладених в ухвалі про арешт майна, що вилучені кошти належать ОСОБА_7 , адвокат доводив належність цих коштів ОСОБА_5 та надав відповідні докази майнового стану останнього.

152.Водночас слідчий суддя в ухвалі від 03.06.2026 надав оцінку усім доводам адвоката про належність коштів ОСОБА_5 , детально проаналізував надані докази і дійшов висновку про неспроможність такої версії.

153.З огляду на це, слідчий суддя погодився і повторив висновки, викладені в ухвалі від 28.05.2025 про належність цих коштів ОСОБА_7 , позаяк адвокат у клопотанні про скасуванні арешту майна не довів необґрунтованість таких.

154.Тож саме лише цитування в ухвалі від 03.06.2026 висновків слідчого судді про належність вилучених коштів ОСОБА_7 , викладених в ухвалі слідчого судді від 28.05.2025, з якими погодився слідчий суддя під час розгляду клопотання про скасування арешту, не може свідчити про нездійснення перегляду цих висновків.

155.Крім цього, адвокат стверджує про прямий «пробіл» слідчого судді, оскільки він цитує справу, яка вимагає оцінки тривалості, проте сам таку оцінку не проводить та повторює висновки річної давними про належність коштів ОСОБА_5 .

156.Однак оцінка тривалості та існування подальшої потреби арешту здійснювалася окремо від оцінки обґрунтованості такого арешту з огляду на належність цих коштів ОСОБА_7 , тож адвокат помилково поєднує абсолютно різні та самостійні підстави для скасування арешту.

157.Фактично адвокат стверджував, що погодившись із висновками ухвали від 28.05.2025 про доцільність арешту коштів, слідчий суддя в ухвалі від 03.08.2026 не здійснив оцінку тверджень про надмірну тривалість кримінального провадження та відсутність подальшої потреби арешту, проте оцінка цим категоріям була надана окремо в ухвалі від 03.06.2026.

Щодо можливості арешту коштів з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

158.Стаття 209 КК передбачає відповідальність за набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, або переміщення, зміна форми (перетворення) такого майна, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом.

159.Згідно із ч. 1 ст. 96-1 КК спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених КК, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого ч. 1 ст. 150, ст. 154, частинами 2, 3 ст. 159-1, ч. 1 ст. 190, ст. 192, ч. 1 ст. 204, 209-1, 210, частинами 1, 2 ст. 212, 212-1, ч. 1 ст. 222, 229, 239-1, 239-2, ч. 2 ст. 244, ч. 1 ст. 248, 249, частинами 1, 2 ст. 300, ч. 1 ст. 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, ст. 363, ч. 1 ст. 363-1, 364-1, 365-2 КК.

160.Відповідно до ч. 1 ст. 96-2 КК спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: (1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; (2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; (3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; (4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

161.Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК, за фактом вчинення яких наразі здійснюється досудове розслідування, можуть бути вчинені лише з прямим умислом та за їх вчинення передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.

162.Отже, такі кримінальні правопорушення охоплюються випадками, передбаченими у ч. 1 ст. 96-1 КК, за яких може бути застосована спеціальна конфіскація.

163.За версією сторони обвинувачення, фактичним власником коштів є ОСОБА_7 , який міг набути їх внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статями 209, 368 КК, що, з огляду на встановлені вище обставини, слідчий суддя вважає не безпідставним.

164.Такі висновки слідчий суддя визнав обґрунтованими, як під час розгляду клопотання про арешт майна, так і під час розгляду цього клопотання.

165.Крім цього, на підставі протоколу огляду від 02.04.2025-21.05.2025 установлено, що: (1) різниця між сукупним доходом ОСОБА_7 за 2022-2025 роки та його видатками склала 1 815 858 грн; (2) різниця між сукупним доходом ОСОБА_9 за 2022-2025 роки та її видатками є від`ємною та склала - 4 813 583 грн; (3) різниця між сукупним доходом ОСОБА_5 за 2022-2025 роки та його видатками склала 330 487 грн. Тобто видатки сім`ї ОСОБА_15 за 2022-2025 роки перевищують їх офіційні доходи на суму 2 667 238 грн

166.Той факт, що видатки сім`ї ОСОБА_7 перевищують їх доходи (навіть без урахування існування вилучених 1,6 млн грн), може свідчити про: (1) незаконність походження 1,6 млн грн, які були вилучені під час обшуку, оскільки усі законні доходи сім`ї ОСОБА_20 були витрачені на такі видатки, або (2) незаконність коштів, які були понесені на попередньо здійснені видатки, оскільки акумулювання коштів у 1,6 млн грн за рахунок легальних доходів унеможливлювало здійснення таких видатків з легальних джерел.

167.Отже, стосовно цього майна можливо застосувати спеціальну конфіскацію, якщо за наслідками судового провадження буде підтверджено факт незаконності його набуття.

168.Доводи адвоката про відсутність доказів злочинного походження цих коштів та неможливість застосування до них спеціальної конфіскації, слідчий суддя відхиляє, оскільки наразі не вирішується питання про спеціальну конфіскацію цих коштів.

169.Такі докази мають бути зібрані під час досудового розслідування, котре наразі триває.

170.Водночас наведена вище сукупність обставин свідчить про те, що доводи детектива про ймовірне злочинне походження цих коштів та цього достатньо для вирішення питання щодо їх арешту.

171.Посилання адвоката на постанови Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 760/5853/18 та від 06.07.2023 у справі № 644/5486/21 слідчий суддя відхиляє, оскільки вони є нерелевантними до цих правовідносин та стосуються питання застосування вироком суду спеціальної конфіскації за наслідками розгляду кримінального провадження, а не питання арешту майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації. 

172.Крім цього, доведення факту злочинного походження коштів за стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який використовується під час розгляду кримінального провадження по суті, є набагато вищим за стандарт доказування «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

173.Також слідчий суддя зауважує, що недоведеність факту належності коштів ОСОБА_5 свідчить про відсутність підстав для застосування абзацу 2 ч. 4 та ч. 10 ст. 170 КПК, на які покликається адвокат.

174.У цьому випадку не перевіряється добросовісність ОСОБА_5 в частині набуття ним коштів, 

Щодо того, чи відпала у подальшому арешті потреба, та доводів адвоката про надмірну тривалість арешту

175.Слідчим суддею застосовано арешт коштів з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації.

176.Обґрунтованість таких висновків слідчого судді була предметом перевірки судом апеляційної інстанції та слідчими суддями ВАКС відповідно до ст. 174 КПК, зокрема під час розгляду цього клопотання, і вони визнані обґрунтованими.

177.Частиною 2 ст. 96-1 КК визначено, що спеціальна конфіскація застосовується на підставі: ( 1) обвинувального вироку суду; ( 2) ухвали суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності; ( 3) ухвали суду про застосування примусових заходів медичного характеру; ( 4) ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру; ( 5) ухвали суду про застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру.

178.Отже, спеціальна конфіскація може бути застосована лише судом за наслідками розгляду кримінального провадження по суті або ж під час застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

179.Водночас під час розгляду клопотання про арешт майна, слідчий суддя установив факти приховання ОСОБА_7 належних йому активів, їх маскування, оформлення майна на близьких осіб для недопущення виявлення, ймовірних, фактів кримінальних правопорушень.

180.Це, на переконання слідчого судді, свідчить про потенційну загрозу збереження належних ОСОБА_7 1,6 млн грн, котрі можуть бути предметом спеціальної конфіскації, у разі не накладення на них арешту з позбавленням права володіння, розпорядження та користування.

181.У кримінальному провадження наразі триває досудове розслідування та спеціальна конфіскація може бути застосована лише у майбутньому, що свідчить про існування подальшої потреби в арешті майна.

182.Крім цього, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється з 20.06.2024 за вісьмома різними епізодами самостійних кримінальних правопорушень, зокрема: (1) п`ять епізодів щодо вчинення кримінальних правопорушень проти власності за ч. 5 ст. 191 КК, під час яких досліджуються питання заволодіння коштами Центральної бази ВТК внаслідок проведення п`яти самостійних закупівель; (2) один епізод щодо вчинення кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 209 КК, під час якого досліджуються питання легалізації та використання коштів, здобутих внаслідок вчинення попередніх п`яти кримінальних правопорушень; (3) два епізоди щодо вчинення кримінальних правопорушень за частинами 3 та 4 ст. 368 КК, під час яких досліджується питання отримання службовими особами Центральної бази ВТК та Національної гвардії України неправомірної вигоди за сприяння у вчиненні вищезгаданих кримінальних правопорушень.

183.Отже, сам факт проведення досудового розслідування за п`ятьма епізодами кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК, під час яких досліджуються обставини п`яти окремих закупівель, вказує на певну складність цього кримінального провадження.

184.На переконання слідчого судді, такий строк досудового розслідування викликаний об`єктивними обставинами - тривалим проведенням експертиз та після отримання відповідних висновків органом досудового розслідування будуть ухвалені процесуальні рішення щодо подальшого перебігу кримінального провадження.

185.Слідчий суддя зауважує, що призначені у кримінальному провадженні експертні дослідження дійсно не стосувалися арештованих коштів, проте ці дослідження як і застосований арешт мають значення для досягнення завдань кримінального провадження.

186.Тому в ухвалі від 03.06.2026 слідчий суддя не стверджував про пов`язаність призначених будівельно-технічних експертиз із вилученими коштами, проте призначенням та строком проведення цих експертиз пояснювався загальний строк досудового розслідування та тривалості арешту майна, позаяк вони спрямовані на забезпечення досягнення кінцевих завдань кримінального провадження.

187.Крім того, 21.07.2026 детективом НАБУ повідомлено у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 про підозру у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК. Крім цього, ОСОБА_7 підозрюється у двох самостійних епізодах заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинених повторно, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, організованою групою, тобто у вчиненні двох кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК.

188.Тобто за трьома епізодами детективами наразі зібрано достатньо доказів для повідомлення особам про підозру, тоді як досудове розслідування інших епізодів продовжується.

189.З огляду на це, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні є строковим, який триває до 21.09.2026 та може бути продовжений більше ніж до трьох місяців виключно за наслідком судового контролю слідчого судді.

190.Ці обставини вказують на те, що досудове розслідування та термін дії арешту майна у цьому випадку не є свавільним.

Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження

191.Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

192.На переконання слідчого судді, на цьому етапі досудового розслідування, накладення арешту на речі, з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації, є необхідним для виконання вищенаведеного завдання кримінального провадження щодо захисту держави від кримінальних правопорушень.

193.Такий арешт пов`язаний з втручанням у право особи на власність, що є складовою права на мирне володіння своїм майном (передбачене у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Водночас, на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, оскільки є необхідним і пропорційним до законної мети, що переслідується - нагальної суспільної потреби у протидії корупційним кримінальним правопорушенням.

194.Слідчий суддя дійшов висновку, що цей суспільний інтерес при врівноважуванні повинен отримати більшу вагу, тоді як інтерес осіб, що полягає у можливості володіти своїм майном, має порівняно меншу вагу.

195.Крім того, таке втручання стосуватиметься виключно конкретного майна - коштів, котрі належать ОСОБА_7 , існують обґрунтовані підстави вважати про їй набуття кримінально протиправним шляхомта вони можуть підлягати спеціальній конфіскації, а також є речовим доказом, що вказує на співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

196.Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

197.Під час розгляду клопотання адвокатом не доведено обставини, на які він покликався, як на підставу для скасування арешту майна, що свідчить про те, що підстав для скасування арешту наразі немає.

198.Необхідно зауважити, що під час розгляду клопотання представник власника майна наводив й інші аргументи, які жодним чином не свідчать про помилковість висновків, до яких дійшов слідчий суддя у цій ухвалі. Водночас, розглядаючи це клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.

199.З огляду на це, у задоволенні клопотання адвоката належить відмовити.

Керуючись статтями 371, 372, 375, 376 КПК, слідчий суддя

 

п о с т а н о в и в:

 

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна відмовити.

 

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

 

Слідчий суддя ОСОБА_21