Справа № 991/7880/26

Провадження №11-сс/991/445/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження: підозрюваний ОСОБА_5 , захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_8 , прокурор ОСОБА_9 ,

розглянула апеляційні скарги: (1) захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 та (2) адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_10 на ухвалу слідчого суді Вищого антикорупційного суду від 12.06.2026 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12022221180000343 від 29.03.2022.

Історія провадження

1.Детективи Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022221180000343 від 29.03.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209, частиною 1 статті 263, статтею 366-3, частинами 2, 4 статті 368, статтею 368-5, частиною 3 статті 369, частиною 4 статті 410 Кримінального кодексу України (далі - КК).

2.11.06.2026 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора про арешт майна.

3.12.06.2026 слідчий суддя наклав арешт на майно ОСОБА_5 (далі - ухвала слідчого судді).

4.23 та 24.06.2026 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли апеляційні скарги адвокатів  ОСОБА_6 , ОСОБА_8  на цю ухвалу.

Короткий зміст і мотиви ухвали слідчого судді

5.Оскаржуваною ухвалою: (1) частково задоволено клопотання прокурора про арешт майна; (2) накладено арешт на майно за переліком резолютивної частини ухвали, а саме: 1) 1/3 частки земельної ділянки, 2) 1/3 частки нежитлових будівель, 3) 19 транспортних засобів, 4) грошові кошти, які зберігаються на усіх рахунках ОСОБА_5 , 5) майнові права, які належать підозрюваному, а саме право вимоги до ОСОБА_10 щодо повернення суми позики в розмірі 40 млн грн за договором від 21.11.2024, право задовольнити такі вимоги за рахунок предмета іпотеки за договором від 27.11.2024 та визначено передати ці майнові права в управління АРМА.

6.Арешт накладено на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання з таких мотивів: (1) ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 369 КК, і на цьому етапі досудового розслідування підозра є обґрунтованою, що підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами; (2) злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , передбачає покарання у виді конфіскації майна, тому існують підстави вважати, що у разі засудження йому може бути призначене таке покарання; (3) у разі незастосування арешту ОСОБА_5 може вжити заходів щодо відчуження належного йому майна з метою уникнення його конфіскації; (4) щодо арешту майнових прав слідчий суддя зазначив про те, що: 1) відповідно до договору надана ОСОБА_10 позика у розмірі 40 млн грн підлягала поверненню до 31.12.2025 та виконання цього зобов`язання забезпечене договором іпотеки на 52 земельні ділянки і житловий будинок, 2) за відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обтяження вказаних об`єктів нерухомості є неприпиненим, 3) чинність обтяження дозволяє стверджувати, що основне зобов`язання не виконане та ОСОБА_5 не скористався правом задовольнити свої вимоги до боржника за рахунок предмета іпотеки; (5) арешт майна  ОСОБА_5 є виправданим та не порушує принцип співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Вимоги та доводи апеляційної скарги в інтересах ОСОБА_5 .

7.В апеляційній скарзі в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 захисник ОСОБА_6 просив: (1) скасувати оскаржувану ухвалу та (2) постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора в повному обсязі.

8.В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначив, що: (1) майно, на яке накладено арешт, було набуте задовго до обставин, викладених у повідомленні про підозру; (2) сторона обвинувачення не довела обґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваним злочину за частиною 3 статті 369 КК; (3) так, матеріали клопотання не підтверджують зв`язок ОСОБА_5 з суб`єктами постачання запчастин до військового майна на бронетанкові заводи поза межами звичайної господарської діяльності; (4) будівельні матеріали та інші речі, які були оплачені ТОВ «Техінкоммет» нібито в інтересах ОСОБА_11 , мали бути використані у ремонті однієї із будівель товариства та її облаштування для цілей створення нового суб`єкта господарювання, яке б займалося виробництвом дронів; (5) ОСОБА_11 , якому за версією обвинувачення було надано неправомірну вигоду, є кумом ОСОБА_5 та за домовленістю з останнім мав закупити необхідні будівельні матеріали і проконтролювати хід ремонтних робіт, оскільки після звільнення із ЗСУ повинен був працювати у товаристві по виробництву дронів, яке планувалося створити; (6) з безпекових причин цей проект не був реалізований, при цьому придбані товари, які сторона обвинувачення визначила як предмет неправомірної вигоди, на момент проведення обшуків (10.06.2026) перебували у ТОВ «Техінкоммет»; (7) щодо арешту майнових прав захисник зазначив, що до виїзду ОСОБА_5 за кордон (у грудні 2024 року) позика була повернута у повному обсязі, проте припинити обтяження за договором іпотеки сторони не мали можливості у зв`язку із перебуванням підозрюваного поза межами України; (8) слідчий суддя безпідставно визначив спосіб і порядок виконання ухвали в частині арешту майнових прав шляхом їх передачі в управління АРМА, оскільки можливість такої передачі передбачена виключно статтею 100 КПК, проте ця норма стосується речових доказів та накладення арешту з метою спеціальної конфіскації, а не з метою конфіскації як виду покарання як у цій справі; (9) слідчим суддею незаконно накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на усіх банківських рахунках, оскільки наведене позбавляє можливості підозрюваного використовувати кошти, необхідні йому для проживання; (10) так, накладення арешту на зарплатний та пенсійний рахунки є порушенням основоположних прав та інтересів підозрюваного; (11) накладення арешту на майно становить непропорційне втручання у право власності підозрюваного.

Вимоги та доводи апеляційної скарги в інтересах ОСОБА_10 .

9.В апеляційній скарзі в інтересах ОСОБА_10 адвокат  ОСОБА_8  просив: (1) скасувати оскаржувану ухвалу в частині накладення арешту на майнові права, які належать ОСОБА_5 [а саме: право вимоги до ОСОБА_10 щодо повернення суми позики у сумі 40 млн грн з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних відповідно до договору від 21.11.2024 та право задовольнити такі вимоги за рахунок предмета іпотеки за договором від 27.11.2024], а також передання таких майнових прав в управління АРМА; (2) постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора в цій частині.

10.В обґрунтування вимог апеляційної скарги адвокат зазначив, що: (1) зобов`язання за договором позики від 21.11.2024, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , є припиненими; (2) відповідно до умов договору позичальник має право протягом дії договору у будь-який час повернути надану суму позики, зокрема, у готівковій формі, та належним підтвердженням виконання зобов`язань у такому випадку є розписка, яка повинна містити особистий підпис ОСОБА_5 як позикодавця; (3) ОСОБА_10 відповідно до умов договору повернув ОСОБА_5 суму позики у повному обсязі, що підтверджується розпискою ОСОБА_5 ; (4) відповідно до умов договору іпотеки та положень Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання; (5) таким чином, після повного повернення суми позики у ОСОБА_5 припинилося право вимоги до ОСОБА_10 та право задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки.

Позиції учасників провадження

11.Підозрюваний ОСОБА_5 , захисники  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_8 підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити.

12.Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних скарг.

13.Інші учасники судового провадження в судове засідання не прибули та не надали Суду свої позиції щодо апеляційних скарг. Враховуючи, що такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, то їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду (частина 4 статті 405 КПК).

Оцінка та мотиви Суду

14.Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг (частина 1 статті 404 КПК).

15.Враховуючи вимоги і доводи апеляційних скарг, Суд повинен перевірити: (1) обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 369 КК; (2) наявність правових підстав для арешту майна з метою забезпечення конфіскації як виду покарання; (3) доводи щодо способу та міри втручання у права особи застосованим заходом забезпечення кримінального провадження.

(1) Щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 . 

16.Сторона обвинувачення підозрює ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369 КК.

17. ОСОБА_5 підозрюється в наданні ОСОБА_11 [на час подій заступник командира військової частини (далі - в/ч) НОМЕР_1 з технічного забезпечення, тобто військова службова особа, яка займає відповідальне становище] неправомірної вигоди у розмірі щонайменше 2 864 840,95 грн у вигляді оплати від імені та за рахунок ТОВ «Техінкоммет» товарів, які призначалися для особистого використання ОСОБА_11 , за вчинення та невчинення ним дій з використанням свого службового становища в інтересах ОСОБА_5 та ТОВ «Техінкоммет».

18.Відповідно до повідомлення про підозру ОСОБА_5 підозрюється в наданні неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за таких обставин.

19. ОСОБА_5 , володіючи 50 % статутного капіталу ТОВ «Техінкоммет» та будучи його комерційним директором, мав вплив на ухвалення рішень щодо вчинення цим товариством правочинів та розпорядження його активами.

20.Не пізніше вересня 2023 року ОСОБА_5 та ОСОБА_11 узгодили між собою схему надання останньому неправомірної вигоди. Зокрема, неправомірна вигода надавалася за фактичне сприяння ОСОБА_11 в протиправному одержанні ОСОБА_5 військового майна, яке перебувало на зберіганні у в/ч НОМЕР_1 , та продовження такого сприяння у майбутньому. Зазначене дозволило ОСОБА_5 надалі отримувати доходи від продажу військового майна на державні підприємства оборонно-промислового комплексу.

21.З метою реалізації злочину за вказівкою або на прохання ОСОБА_5 : (1) ОСОБА_12 [головний бухгалтер ТОВ «Техінкоммет»] отримувала від ОСОБА_11 або від контрагентів первинні документи, формувала і підписувала платіжні інструкції для проведення фінансових операцій, вносила відомості до бухгалтерського та податкового обліку товариства; (2) ОСОБА_13 [директор ТОВ «Техінкоммет»] підписував відповідні платіжні інструкції.

22.Протягом вересня 2023 року - березня 2024 року ОСОБА_5 забезпечив надання ОСОБА_11 неправомірної вигоди у сумі більше 2,8 млн грн шляхом здійснення оплати ТОВ «Техінкоммет» за різноманітні товари (будівельні матеріали, побутову техніку, електрообладнання, металопластикові вікна тощо), які призначалися для особистого використання ОСОБА_11 .

23. ОСОБА_5 , користуючись своїми формальними та неформальними можливостями впливати на діяльність ТОВ «Техінкоммет» з залученням інших службових осіб товариства забезпечив перерахування коштів як оплату за відповідні товари.

24.За версією слідства ОСОБА_11 використовував службове становище в інтересах ОСОБА_5 та його суб`єкта господарювання ТОВ «Техінкоммет» шляхом: (1) систематичного ухилення від виконання завдань, пов`язаних зі збереженням та забезпеченням належного обліку військового майна у в/ч НОМЕР_1 , чим усував перешкоди у викраденні такого військового майна в інтересах ОСОБА_5 ; (2) сприяння участі ТОВ «Техінкоммет» у процедурах закупівлі, які проводилися в/ч НОМЕР_1 , що призвело до доступу цього товариства до публічно недоступної інформації про проведення оборонних закупівель, без якої була б неможливою участь цієї компанії у наданні комерційних пропозицій і, як наслідок, подальше укладання відповідних договорів.

Щодо використання ОСОБА_11 (особою, якій за версією слідства була надана неправомірна вигода) службового становища в інтересах ОСОБА_5 .

25.Щодо використання ОСОБА_11 службового становища в інтересах ОСОБА_5 шляхом ухилення від виконання завдань, пов`язаних зі збереженням та забезпеченням належного обліку військового майна у в/ч НОМЕР_1 , сторона обвинувачення зазначила про таке.

26.За версією слідства протягом 2022-2024 років у м. Харкові під загальним керівництвом ОСОБА_5 діяла схема з постачання на державні підприємства оборонно-промислового комплексу [передусім на ТОВ «Завод інноваційного машинобудування» та ТОВ «Харківський бронетанковий завод»] запчастин до бронетанкової техніки, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом.

27.До функціонування цієї схеми ОСОБА_5 ймовірно залучав інших осіб, зокрема, ОСОБА_14 , який (1) контролював мережу суб`єктів господарювання, які були формальними постачальниками відповідних запчастин на державні підприємства, та (2) відповідав за маскування злочинного джерела походження цих запчастин (шляхом створення видимості їх правомірного придбання у третіх осіб, знищення або підміни ідентифікаційних ознак (заводських номерів) виробів тощо) і забезпечував їх зберігання до моменту продажу.

28.Загальний обсяг товарів, поставлених на заводи від імені підконтрольних ОСОБА_5 та ОСОБА_14 суб`єктів господарювання, становить понад 370 млн грн.

29.Сторона обвинувачення стверджує, що окремі вироби, які були продані або готувалися до продажу на заводи, належать до військового майна і до 2022 року перебували на зберіганні у в/ч НОМЕР_1 (заступником командира цієї військової частини з технічного забезпечення був ОСОБА_11 ). Такі вироби, зокрема, були списані військовою частиною як такі, що знищені чи зазнали пошкоджень внаслідок ракетних ударів 24.02.2022 та 01.03.2022, проте в подальшому були поставлені на заводи підконтрольними підприємствами або були виявлені під час обшуку в приміщенні, що використовувалося ОСОБА_14 як склад.

30. ОСОБА_11 за версією слідства: (1) не виконав низку завдань, пов`язаних зі збереженням та забезпеченням належного обліку військового майна у в/ч НОМЕР_1 ; (2) так, після призначення керівником оперативної групи не організував роботу підлеглих військовослужбовців таким чином, щоб забезпечити належний облік, охорону та збереження військового майна, а також дотримання контрольно-пропускного режиму; (3) будучи членом постійно діючої інвентаризаційної комісії, не забезпечив проведення у 2022 та 2023 роках інвентаризації бронетанкового майна, яке перебувало на зберіганні у в/ч НОМЕР_1 ; (4) у 2024 році, будучи головою комісії по оцінці і списанню з обліку матеріальних цінностей, не забезпечив належне функціонування цієї комісії та не вжив заходів щодо перевірки достовірності відомостей, внесених до акта списання військового майна, внаслідок чого до нього було включено майно, яке насправді не було знищене у ході обстрілів 24.02.2022 та 01.03.2022; (5) при цьому за умови належного виконання ОСОБА_11 своїх обов`язків мав бути встановленим точний обсяг знищеного та наявного бронетанкового майна, а усі наявні надлишки мали бути задокументовані та взяті на облік, а також до акта списання не повинно бути включеним майно, яке насправді не було знищене.

31.Як наслідок: (1) державі заподіяно матеріальних збитків у зв`язку із безпідставним вибуттям з володіння держави військового майна загальною балансовою вартістю не менше 709 172,42 грн; (2) втрачено можливість використати зазначене майно у відновленні та ремонті військової техніки, що призвело до зниження рівня обороноздатності держави в умовах збройної агресії російської федерації; (3) крім того, було безпідставно сплачено суб`єктам господарювання кошти у сумі понад 4,2 млн грн як оплату за товари, щодо яких вони не набули права власності та не мали права відчужувати.

Щодо використання ОСОБА_11 службового становища в інтересах ТОВ «Техінкоммет»

32.Щодо сприяння участі ТОВ «Техінкоммет» у процедурах закупівлі у повідомленні про підозру зазначено про такі обставини: (1) у 2024 році в/ч НОМЕР_1 проводила закупівлю окремих запчастин, необхідних для ремонту і відновлення бронетанкової техніки, а також щодо послуг з ремонту; (2) організацію закупівель здійснювала уповноважена особа в/ч НОМЕР_1 - ОСОБА_15 ; (3) в умовах воєнного стану закупівлі проводилися без дотримання конкурентних процедур, а саме на підставі комерційних пропозицій, наданих суб`єктами господарювання; (4) електронна система закупівель у такому разі не використовується, тому відомості про проведення таких закупівель не стають загальнодоступними; (5) в силу свого службового становища ОСОБА_11 володів інформацією про плановані закупівлі у в/ч НОМЕР_1 та міг впливати на дії інших військовослужбовців військової частини; (6) ОСОБА_11 також розумів, що ОСОБА_15 з огляду на її спеціальність і попередній досвід служби не володіла відомостями про ринок постачальників товарів і послуг військового призначення; (7) за таких обставин ОСОБА_11 у жовтні-листопаді 2024 року неодноразово надавав ОСОБА_15 вказівки щодо направлення запитів на комерційні пропозиції на адресу окремих суб`єктів господарювання, зокрема, ТОВ «Техінкоммет», ТОВ «Евраз Інвест» (підконтрольне ОСОБА_14 товариство) та ТОВ «СістемІнжинірінгМенеджмент»; (8) вказаний перелік компаній був сформований з метою штучного створення видимості конкуренції між ними під час здійснення закупівель; (9) після отримання від ОСОБА_11 інформації ОСОБА_15 забезпечила підготовку запитів на комерційні пропозиції, зокрема, на адресу зазначених вище компаній; (10) комерційні пропозиції на ці запити надали усі три компанії, і за наслідками моніторингу цін договір на закупівлю товарів було укладено із ТОВ «Техінкоммет».

33.Таким чином, сторона обвинувачення підозрює ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369 КК.

Щодо обґрунтованості підозри

34.Суд погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні  ОСОБА_5 інкримінованого злочину.

35.Для підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_5 сторона обвинувачення надала ряд доказів.

Щодо ймовірного надання неправомірної вигоди

36.На підтвердження цього до Суду надані такі матеріали:

(1) протокол огляду відомостей, отриманих з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, від 15.02.2026, у якому зафіксовано зміст реєстраційних документів ТОВ «Техінкоммет», з яких вбачається належність ОСОБА_5 частки у цьому товаристві станом на 2023-2024 роки (том 8 а. с. 212-252 [далі в ухвалі зазначені посилання на томи, які містяться на долученому до клопотання DVD-диску, - а. с. 21 судової справи]);

(2) протоколи огляду від 15.02.2026 та від 16.03.2026 (том 8 а. с. 253-256, 261-263), у яких зафіксовані відомості щодо руху коштів на банківських рахунках ТОВ «Техінкоммет» та відомості з Єдиного реєстру податкових накладних щодо постачання від імені окремих суб`єктів господарювання на адресу ТОВ «Техінкоммет» товарів та здійснення останнім оплати за них;

(3) протоколи огляду від 15.02.2026 та від 07.06.2026 (том 8 а. с. 13-51), які містять відомості про зміст листування ОСОБА_11 із ОСОБА_12 [бухгалтером ТОВ «Техінкоммет»] та іншими особами щодо здійснення оплати за товари з рахунків ТОВ «Техінкоммет». Так, 1) ОСОБА_11 направляв бухгалтеру ТОВ «Техінкоммет» рахунки із проханням здійснити оплату, 2) у відповідь бухгалтер направляла платіжні інструкції щодо здійсненої відповідної оплати за товари з рахунків ТОВ «Техінкоммет», 3) 05.01.2024 ОСОБА_12 направила ОСОБА_11 рахунок на оплату та уточнювала чи цей рахунок належить йому та чи здійснювати по ньому оплату, на що отримала ствердні відповіді від ОСОБА_11 , 4) 12.03.2024 ОСОБА_11 надіслав бухгалтеру перелік та вартість використаних матеріалів та виконаних робіт щодо запуску опалення із питанням: «Сможем оплатить?», на що ОСОБА_12 надала відповідь такого змісту: «Нет. Теплый пол. Немного не наш формат», 4) ОСОБА_12 також у січні 2024 року інформувала ОСОБА_11 про відсутність документів за декількома платежами (на загальну суму понад 1,2 млн грн), 5) крім того, ОСОБА_12 запитувала у ОСОБА_11 щодо «ліміту» та зазначила, що сума витрат вже становить більше 2,8 млн грн;

(4) протокол огляду від 15.02.2026 (том 8 а. с. 257-260), із якого вбачається, що у вилученому під час обшуку блокноті ОСОБА_11 були виявлені довіреності на ім`я ОСОБА_5 на отримання товарів, оплачених ТОВ «Техінкоммет».

Щодо ймовірного використання ОСОБА_11 службового становища в інтересах ОСОБА_5 (шляхом ухилення від виконання завдань, пов`язаних зі збереженням та забезпеченням належного обліку військового майна у в/ч НОМЕР_1 , чим були усунуті перешкоди у викраденні такого майна ймовірно в інтересах ОСОБА_5 )

37.Щодо повноважень ОСОБА_11 та його сприяння у викраденні військового майна:

(1) послужний список та копії наказів стосовно ОСОБА_11 (том 1 а. с. 88-99);

(2) витяги з Положення про в/ч НОМЕР_1 (том 2 а. с. 2-7), у яких визначено коло посадових обов`язків заступника командира з технічного забезпечення;

(3) витяг з розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 з логістичного забезпечення від 09.03.2022 (том 2 а. с. 10), у якому зафіксовано призначення ОСОБА_11 керівником оперативної групи, що залишалася у пункті постійної дислокації військовій частині для виконання визначених завдань;

(4) накази командира в/ч НОМЕР_1 від 17.11.2022 та від 16.10.2023 про організацію проведення інвентаризації (том 2 а. с. 44-50), в яких членом постійно діючої інвентаризаційної комісії визначено, зокрема, ОСОБА_11 та визначені завдання щодо проведення інвентаризації;

(5) протоколи огляду облікових та інших документів стосовно руху військового майна від 11.05.2026, 12.05.2026, 25.05.2026 (том 5 а. с. 1-45), з яких вбачається, що ОСОБА_11 як голова комісії підписав єдиний акт списання військового майна від 21.06.2024, знищеного або пошкодженого внаслідок ракетних ударів 24.02.2022 та 01.03.2022. Проте цей акт містить майно, яке фактично не було знищене, а було поставлене на бронетанкові заводи суб`єктами господарювання, підконтрольними ОСОБА_14 , або виявлені під час обшуку у приміщенні, яке використовувалося останнім як склад. Таким чином, ОСОБА_11 підписав єдиний акт списання військового майна, не перевіривши за версією слідства достовірність внесених до нього відомостей;

(6) протокол огляду від 12.02.2026 (том 8 а. с. 1-9), у якому зафіксовано листування підозрюваного ОСОБА_11 з військовослужбовцями в/ч НОМЕР_1 та іншими особами, зокрема, щодо неодноразового відвантаження та направлення запчастин до військової техніки. Зокрема, 29.08.2024 ОСОБА_11 пише ОСОБА_16 : «ПЗУ, даніііла, дуже потрібно, бо. У кума ( ОСОБА_5 є кумом ОСОБА_11 ) є зіп до них», на що ОСОБА_16 в подальшому повідомляє, що є 17 од., зокрема 2 в тубусі. ОСОБА_11 в свою чергу доручає відібрати 9 кращих приладів, зокрема ті, що в тубусі, віддати їх та між ними наявне обговорення, яким чином ці прилади будуть вивезені з в/ч;

(7) протокол огляду від 15.02.2026 (том 8 а. с. 10-12), у якому зафіксовано зміст заміток у телефоні ОСОБА_11 (щодо запчастин до військової техніки, їх підсумкової вартості тощо), з яких як стверджує сторона обвинувачення вбачається: 1) систематична залученість ОСОБА_11 до протиправних дій з військовим майном у період щонайменше з 2022 року, 2) його обізнаність із ситуацією щодо невідповідності даних обліку і фактичної наявності військового майна у в/ч НОМЕР_1 .

Щодо протиправного вибуття військового майна з володіння держави та постачання запчастин до військової техніки на державні підприємства оборонно-промислового комплексу та залученість до цих дій ОСОБА_5 .

38.На підтвердження цього до Суду надані такі матеріали:

(1) протоколи огляду облікових та інших документів стосовно руху військового майна від 11.05.2026, 12.05.2026, 25.05.2026 (том 5 а. с. 1-45), зокрема, щодо постачання окремих товарів військового призначення до військової частини, його облік у актах інвентаризації протягом значного періоду часу та зазначення в акті як списане військове майно (знищене після ракетного удару 24.02.2022. 01.03.2022);

(2) протоколи огляду відомостей в електронній формі щодо майна, яке перебувало на зберіганні у в/ч НОМЕР_1 , його облік та рух від 11.02.2026, 24.03.2026 (том 5 а. с. 46-95);

(3) протокол огляду від 20.10.2025 (том 5 а. с. 96-105), у якому відображено зміст акта фактичної наявності виробів від 25.05.2016, який у свою чергу містить заводські номери військового майна, що перебувало на зберіганні у в/ч НОМЕР_1 ;

(4) протокол огляду від 11.02.2026 (том 5 а. с. 106-132), у якому зафіксовано, зокрема, зміст файлу із заводськими номерами складових систем 1ЭЦ40-2С, що перебували на зберіганні у в/ч НОМЕР_1 ;

(5) протокол огляду від 21.03.2026 (том 5 а. с. 133-138), у якому зафіксовано відомості стосовно постачання окремих товарів на підприємства оборонно-промислового комплексу (ДП «Завод імені В. О. Малишева», ТОВ «Харківський бронетанковий завод») у 2023-2024 роках і заводські номери відповідних виробів;

(6) протокол обшуку від 17.12.2024 (том 5 а. с. 139-143), який містить відомості про виявлення у нежитловому приміщенні за адресою АДРЕСА_1 , окремих виробів, заводські номери яких збігаються із заводськими номерами виробів, що перебували на зберіганні у в/ч НОМЕР_1 ;

(7) протокол огляду від 11.07.2025 з додатками (том 5 а. с. 144-165), у яких зафіксовано результати огляду вилученого під час обшуків майна (запчастин, вузлів, агрегатів до військової техніки, документів до них), зокрема, за адресою АДРЕСА_1 ;

(8) формуляри до 4 ДЛУ, виявлені разом з майном за вказаною адресою (том 5 а. с. 166-173), які є аналогічними, що вказує на походження усіх чотирьох виробів з однієї партії;

(9) матеріали НСРД (томи 6-7), із яких вбачається, зокрема, що: (1) ОСОБА_5 брав безпосередню участь у плануванні та організації постачання запчастин із залученням ОСОБА_17 та представників державних підприємств; (2) ОСОБА_5 відповідав за пошук запчастин та іноді привозив їх до офісу ОСОБА_17 ; (3) зазначені особи усвідомлювали протиправне походження запчастин, зокрема, їх імовірну належність до військового; (4) ОСОБА_17 погоджував з ОСОБА_5 ціни на запчастини; (5) ТОВ «Евраз Інвест», ФОП ОСОБА_18 тощо належить до числа підконтрольних ОСОБА_17 суб`єктів господарювання тощо;

(10) протоколи допиту бухгалтера ОСОБА_19 від 21.01.2025 і 23.01.2025 (том 9 а. с. 1-14), які містять відомості про функціонування офісу ОСОБА_17 , перелік та діяльність підконтрольних йому суб`єктів господарювання;

(11) протокол обшуку від 17.12.2024 (том 9 а. с. 109-134), у якому зафіксовано перелік речей і документів, виявлених та вилучених в офісі ОСОБА_17 , зокрема, документи і печатки підконтрольних йому суб`єктів господарювання, а також запчастини до бронетанкової техніки;

(12) відомості ДП «Завод імені В. О. Малишева» та ТОВ «Харківський бронетанковий завод» щодо номенклатури та загального обсягу постачання товарів на ці заводи від підконтрольних ОСОБА_17 суб`єктів господарювання (том 9 а. с. 135-202).

Щодо здійснення обліку, евакуації та інвентаризації військового майна у в/ч НОМЕР_1 з порушенням вимог нормативно-правових актів:

39.На підтвердження цього до Суду надані такі матеріали:

(1) документи, які стосуються евакуації військового майна з в/ч НОМЕР_1 (том 2 а. с. 8-39); 

(2) накладні на видавання (здавання) військового майна у в/ч НОМЕР_1 , складені у зв`язку із його евакуацією та подальшим поверненням (том 4), із яких вбачається, зокрема, що: 1) перша накладна була складена лише у травні 2022 року, тобто вже по спливу тривалого часу після початку евакуації майна, 2) частина накладних не підписані матеріально відповідальними особами;

(3) матеріали службового розслідування, проведеного у в/ч НОМЕР_1 у 2023 році (том 3 а.с. 1-37), із яких вбачається, зокрема, що переліки знищеного майна визначали начальники складів самостійно, без будь-якого зовнішнього контролю;

(4) накази командира в/ч НОМЕР_1 із додатками (переліком знищеного майна), видані за підсумками службового розслідування (том 3, а. с. 38-177), які були підставою для віднесення знищеного майна до безповоротних втрат та його списання;

(5) протокол тимчасового доступу до речей і документів від 23.12.2025 (том 2 а. с. 76-80), у якому зафіксовано відсутність у в/ч НОМЕР_1 інвентаризаційних описів та інших документів щодо інвентаризації бронетанкового майна за період з 2015 року по час складання протоколу;

(6) лист Центрального управління забезпечення наземними системами озброєння Озброєння Командування Сил логістики ЗСУ від 30.01.2026 (том 2 а. с. 75), який містить відомості про відсутність актів інвентаризації у володінні органу військового управління

(7) протокол обшуку від 25.02.2026 (том 2 а. с. 81-104), у якому зафіксовано: 1) відсутність книжок перепусток на ввезення (вивезення) військового майна за період до квітня 2023 року у зв`язку із тим, що вони фактично не велися, 2) розходження між даними обліку та фактичною наявністю майна у військовій частині, зокрема наявність великої кількості необлікованого майна;

(8) акт позапланової інвентаризації від 21.03.2026 та інвентаризаційний опис до нього (том 2 а. с. 105-135), у якому зазначено про наявність значної розбіжності між фактичною наявністю і номенклатурним обліком військового майна, а також порушення вимог нормативних документів щодо організації і ведення обліку військового майна у в/ч НОМЕР_1 ;

(9) лист в/ч НОМЕР_1 від 17.03.2026 № 192 (том 2 а. с. 136), із якого вбачається, що у період з 01.03.2022 по 11.06.2023 книга обліку транспортних засобів, які прибувають на технічну територію в/ч НОМЕР_1 , не заводилася і не велася;

(10) лист в/ч НОМЕР_1 від 17.03.2026 № 191 (том 2 а. с. 137), у якому зафіксовано відсутність облікових документів, пов`язаних з евакуацією військового майна у 2022 році (повагонних відомостей, пакувальних листів та матеріальних перепусток);

(11) акт службового розслідування від 20.03.2026 (том 2 а. с. 138-142), у якому встановлено, що: 1) евакуйоване майно завантажувалося авральним способом, без підрахунку, сортування та складання первинних документів, 2) евакуйоване майно перераховувалося лише після його прибуття до селища Ярмолинці, 3) на час евакуації були відсутні начальник та фахівці обліково-операційного відділення;

(12) лист в/ч НОМЕР_1 від 22.05.2026 № 367 і додатки до нього (том 2 а. с. 147-159), із якого вбачається, що завідчувач складу ОСОБА_20 з 24.02.2022 до 02.11.2022 не прибувала на робоче місце, що підтверджує обставини фактичного відкриття сховищ та переміщення майна за відсутності матеріально відповідальних осіб;

(13) протоколи допиту військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 (том 9 а. с. 19-108), які містять відомості про евакуацію військового майна з в/ч НОМЕР_1 та обставини його подальшого списання.

Щодо ймовірного використання ОСОБА_11 службового становища в інтересах ТОВ «Техінкоммет» (шляхом сприяння участі у процедурах закупівлі, які проводилися в/ч НОМЕР_1 )

40.На підтвердження цього до Суду надані такі матеріали:

(1) протоколи огляду від 12.12.2025 і 07.06.2026 (том 8 а. с. 52-167), які містять відомості про зміст листування ОСОБА_11 із ОСОБА_21 [службова особа в/ч НОМЕР_1 , яка здійснювала організацію закупівель]. В цьому листуванні зафіксовано, що ОСОБА_11 направляв реквізити товариств, зокрема, ТОВ «Евраз Інвест» (підконтрольного ОСОБА_14 товариства), ОСОБА_21 надсилала підозрюваному договір між в/ч НОМЕР_1 та ТОВ «Техінкоммет» про закупівлю послуг, ОСОБА_11 зазначав те, що він його самостійно підпише в ТОВ «Техінкоммет», а також відзвітував, що це товариство надіслало відповідь, направляв цінову пропозицію від ТОВ «Техінкоммет» та про те, що він її самостійно привезе до в/ч, в свою чергу ОСОБА_21 направляла ОСОБА_11 запити на комерційні пропозиції щодо закупівлі тощо;

(2) документи щодо проведення у в/ч НОМЕР_1 закупівель тросів буксирувальних та послуг з їх ремонту й подальшого укладання відповідних договорів з ТОВ «Техінкоммет» (том 8 а. с. 168-208);

(3) протокол допиту ОСОБА_21 від 18.02.2026 (том 8 а. с. 72-75), у яких вона надала відомості про те, що ОСОБА_11 надавав їй відомості щодо трьох компаній, на які необхідно направляти комерційні пропозиції.

41.Суд відхиляє версію сторони захисту про те, що ТОВ «Техінкоммет» здійснював придбання матеріалів не для особистого використання ОСОБА_11 , а для ремонту будівлі підприємства з виробництва дронів , що планувалося створити, та участі ОСОБА_11 у придбанні таких матеріалів як майбутнього працівника нового підприємства, оскільки: (1) такі доводи є альтернативною версією сторони захисту щодо призначення оплачених товарів, яка на цьому етапі кримінального провадження не підтверджується доказами, зокрема, щодо наявності проєкту по створенню підприємства з виробництва дронів та існування домовленостей про майбутнє працевлаштування ОСОБА_11 ; (2) стороною захисту не надано будь-яких відомостей щодо фактичного здійснення будівельних робіт на об`єкті, який за версією захисту мав використовуватися для майбутнього підприємства, при цьому встановлено, що під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_11 були виявлені: 1) документи щодо здійснення витрат на будівництво та ремонт будинку, придбання відповідних матеріалів та звіти по будівництву об`єкта «Б. Даниловска - Александр», 2) окремі товари, зокрема, бойлер Drazice OKC 250, акумулюючий бак NAD, який ймовірно був придбаний у ТОВ «Інженерна група вертикаль» за рахунок активів ТОВ «Техінкоммет», та рахунок на здійснення такої оплати був надісланий бухгалтеру саме ОСОБА_11 (том 8 а. с. 20-21, 43-44), 3) довіреності на одержання ОСОБА_11 цінностей, придбаних за рахунок ТОВ «Техінкоммет»; (3) крім того, у декларації ОСОБА_11 за 01.01.2025-18.08.2025 зазначено про належність йому об`єкта незавершеного будівництва (житлового будинку), набутого у 2024 році; (4) надані стороною обвинувачення матеріали, зокрема, листування ОСОБА_11 із бухгалтером ТОВ «Техінкоммет», свідчать про організацію ним систематичної оплати значної кількості товарів за рахунок товариства, облік витрат за так званим «лімітом», а також відсутність зв`язку таких платежів із господарською діяльністю товариства ТОВ «Техінкоммет» та ймовірного майбутнього товариства, яке б займалося виробництвом дронів (зокрема, твердження бухгалтера про те, що не можна здійснити оплату за одним із рахунків, оскільки «Теплый пол немного не наш формат»); (5) різноманітність товарів та спосіб організації оплати за них узгоджуються з викладеною у повідомленні про підозру версією сторони обвинувачення про надання неправомірної вигоди службовій особі; (6) твердження апелянта про виявлення окремих придбаних товарів під час обшуків на території ТОВ «Техінкоммет» не спростовує обґрунтованість підозри, оскільки не виключає їх придбання в інтересах ОСОБА_11 .

42.Таким чином, Суд дійшов висновку, що матеріали провадження свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, що в свою чергу є підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

43.При цьому Суд зазначає, що на цьому етапі досудового розслідування не здійснюється перевірка «підставності» підозри за стандартом доказування «поза розумним сумнівом» чи навіть менш суворим стандартом «обґрунтованої підозри», що є необхідною умовою при постановленні вироку чи обранні запобіжного заходу відповідно. Будь-які сумніви щодо наявності події злочину, усіх елементів його складу та винуватості конкретних осіб можуть бути перевірені органом досудового розслідування з урахуванням доводів та версій сторони захисту в подальшому, чи судом при розгляді обвинувального акту по суті (у разі завершення досудового розслідування у відповідній формі). Наданих матеріалів достатньо для вирішення питання про арешт майна з метою забезпечення збереження конфіскації як виду покарання.

(2) Щодо наявності правових підстав накладення арешту на майно

44.Відповідно до клопотання прокурора та оскаржуваної ухвали слідчого судді метою накладення арешту на майно ОСОБА_5 у цьому кримінальному провадженні є забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

45.Арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК, може призначити покарання у виді конфіскації майна (частина 5 статті 170 КПК). 

46.Отже, для застосування арешту на майно із зазначеною метою обов`язковою є наявність: (1) процесуального статусу, передбаченого частиною 5 статті 170 КПК (зокрема, підозрюваного); (2) підстав, що суд у випадках, передбачених КК, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

47.Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (частина 1 статті 59 КК). Конфіскація майна встановлюється, зокрема, за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу (частина 2 статті 59 КК).

48.Враховуючи те, що: (1) ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369 КК (том 1 а.с. 1-27), отже, останній має процесуальний статус підозрюваного у кримінальному провадженні; (2) злочин за частиною 3 статті 369 КК є тяжким злочином та санкція цієї статті передбачає покарання у вигляді конфіскації майна; (3) конфіскація майна передбачена у санкції інкримінованого ОСОБА_5 злочину як факультативне додаткове покарання, тому суд може застосувати до обвинуваченого зазначене покарання у разі ухвалення обвинувального вироку, - наявні достатні підстави вважати, що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна, тому майно, що належить підозрюваному, зокрема, об`єкти нерухомого та рухового майна, кошти на банківських рахунках, відповідно до частини 5 статті 170 КПК підлягає арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

49.При цьому посилання захисника підозрюваного на те, що майно, на яке накладено арешт, було набуте ОСОБА_5 задовго до обставин, викладених у повідомленні про підозру, не спростовують наявності правових підстав для застосування арешту, оскільки: (1) арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання відповідно до частини 5 статті 170 КПК не ставиться у залежність від часу набуття майна, джерела його походження чи наявності зв?язку такого майна з інкримінованим кримінальним правопорушенням; (2) ключовим є те, що майно належить підозрюваному та суд може призначити йому у разі засудження за вчинення інкримінованого злочину покарання у виді конфіскації майна, а також те, що (3) арешт майна є пропорційним та потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь обмеження права власності підозрюваного у кримінальному провадженні. 

50.Отже, доводи сторони захисту щодо набуття майна до ймовірного вчинення кримінального правопорушення не впливають на наявність передбачених законом підстав для його арешту.

51.Враховуючи вимоги та доводи апеляційних скарг, а також правову позицію слідчого судді, Суд в межах цього апеляційного розгляду повинен додатково перевірити обґрунтованість накладення арешту на грошові кошти, які зберігаються на рахунках ОСОБА_5 , та майнові права, що належать підозрюваному.

(2.1) Щодо накладення арешту на грошові кошти, які зберігаються на рахунках ОСОБА_5 .

52.Захисник в апеляційній скарзі зазначив про те, що слідчий суддя незаконно наклав арешт на грошові кошти, які знаходяться на усіх рахунках у будь-яких банках та фінансових установах, відкритих на ім`я ОСОБА_5 , оскільки: (1) накладення арешту на зарплатний та пенсійний рахунки є забороненим законом; (2) арешт на кошти на рахунках позбавляє ОСОБА_5 будь-яких можливостей використовувати кошти, необхідні йому для проживання, порушує його права та інтереси.

53.Колегія суддів відхиляє наведені доводи апелянта з таких мотивів.

54.Посилання сторони захисту на те, що накладення арешту на зарплатний та пенсійний рахунки заборонено законом, є безпідставним, оскільки: (1) частина 3 статті 170 КПК визначає вичерпний перелік рахунків, накладення арешту на кошти на яких є забороненим. До них віднесені кошти, що знаходяться на єдиному рахунку, відкритому відповідно до статті 35-1 Податкового кодексу України, рахунках платників у системі електронного адміністрування ПДВ, а також на спеціальних і поточних рахунках зі спеціальним режимом використання, відкритих у випадках, прямо визначених законами України (у сферах електроенергетики, теплопостачання, питного водопостачання та водовідведення, реалізації інвестиційних програм та забезпечення ядерної безпеки); (2) рахунки, на які зараховуються заробітна плата, пенсія чи інші соціальні виплати, до цього переліку не включені; (3) відсутні будь-які відомості, що на ім`я ОСОБА_5 відкриті рахунки, щодо яких статтею 170 КПК встановлено заборону на накладення арешту; (4) лише посилання на те, що на окремі рахунки підозрюваного зараховуються зарплатні чи пенсійні виплати, не підтверджує наявності передбачених законом підстав для незастосування на них арешту в порядку статті 170 КПК.

55.Твердження сторони захисту про те, що накладення арешту позбавляє ОСОБА_5 можливості використовувати кошти, необхідні для проживання, є загальними та не підтвердженими належними доказами щодо позбавлення підозрюваного можливості забезпечувати свої життєві потреби з огляду на матеріальний стан підозрюваного. Крім того, Суд звертає увагу, що арешт майна є тимчасовим заходом позбавлення можливості володіння, користування, розпорядження ним та КПК передбачає механізм повного чи часткового скасування арешту майна за зверненням власника майна.

56.За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують законності та обґрунтованості висновків слідчого судді щодо необхідності накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ОСОБА_5 , а тому не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали в цій частині.

(2.2) Щодо накладення арешту на майнові права

57.Слідчий суддя наклав арешт на майнові права, які належать підозрюваному ОСОБА_5 , а саме: (1) право вимоги до ОСОБА_10 щодо повернення суми позики у сумі 40 млн грн з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних відповідно до договору від 21.11.2024, (2) право задовольнити такі вимоги за рахунок предмета іпотеки за договором від 27.11.2024. Також слідчим суддею визначено спосіб і порядок виконання ухвали в цій частині та постановлено передати майнові права в управління АРМА.

58.Доводи апелянтів зводяться до того, що: (1) ОСОБА_10 повернув ОСОБА_5 суму позики у повному обсязі у грудні 2024 року, що підтверджується розпискою останнього; (2) отже, зобов`язання за договором позики від 21.11.2024, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , є виконаними; (3) як наслідок, після повного повернення суми позики у ОСОБА_5 припинилося право вимоги до ОСОБА_10 та право задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки.

59.За результатами апеляційного розгляду Суд дійшов висновку, що: (1) апелянтами не доведено дійсність виконання ОСОБА_10 зобов`язання за договором позики та відповідно відсутність у підозрюваного ОСОБА_5 майнових прав; (2) слідчий суддя мав правові підстави передати майнові права в управління АРМА та визначати зазначений в оскаржуваній ухвалі спосіб і порядок виконання ухвали в частині арешту майнових прав; (3) проте арешт майнових прав, які належать ОСОБА_5 , у межах цього кримінального провадження є непропорційним, оскільки потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь обмеження права власності підозрюваного.

60.Суд дійшов таких висновків з наступних мотивів.

Щодо доводів апелянтів про відсутність у підозрюваного ОСОБА_5 майнових прав

61.Апелянти стверджують про те, що у підозрюваного відсутні майнові права, оскільки основне зобов`язання за договором позики було виконане ОСОБА_10 , отже, іпотека відповідно до умов договору та положень закону також припиняється.

62.За версією апелянтів ОСОБА_10 повернув позику у розмірі 40 млн грн у готівковій формі та на підтвердження цього ними була долучена розписка ОСОБА_5 (а. с. 78). В цьому аспекті Суд зауважує, що: (1) розписка ОСОБА_5 не містить дати виконання позичальником такого зобов`язання у готівковій формі та представник ОСОБА_10 в апеляційній скарзі також не зазначає дату повернення позики; (2) 27.12.2024 ОСОБА_5 останній раз перетнув кордон України у напрямку «виїзд» (том 1 а. с. 49-50), у зв`язку з чим захисник підозрюваного стверджує, що повернення позики відбулося у грудні 2024 року (тобто максимум через місяць після укладення договору позики та іпотеки з ОСОБА_10 ).

63.Колегія суддів дійшла висновку, що поведінка сторін договорів позики та іпотеки не узгоджується із їх твердженнями про припинення забезпеченого іпотекою основного зобов`язання.

64.Так, Суд звертає увагу на те, що: (1) відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (стаття 17 Закону України «Про іпотеку»); (2) згідно із відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 1 а. с. 61-86) усі накладені обмеження на земельні ділянки та житловий будинок, які були предметом договору іпотеки, залишилися чинними; (3) відповідно до інформації, наданої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, яка посвідчувала договір іпотеки від 27.11.2024, станом на 04.06.2024 ОСОБА_5 та/або ОСОБА_10 за вчиненням нотаріальних дій з метою припинення договору іпотеки не зверталися (том 1 а. с. 136-137); (4) відповідно до статті 4 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель зобов`язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою; (5) тобто ОСОБА_5 як іпотекодержатель, маючи обов`язок звернутися із заявою про припинення іпотеки у разі виконання ОСОБА_10 зобов`язання за договором позики, не вжив жодних заходів (особисто або через представника у разі перебування за межами України) щодо зняття встановлених обмежень; (6) водночас ОСОБА_10 , який за версією сторони захисту належним чином виконав свої зобов`язання за договором позики та повернув ОСОБА_5 40 млн грн у готівковій формі протягом дуже короткого терміну (не більше, ніж через один місяць після укладення договору позики та іпотеки), не надав жодних доказів того, що звертався до ОСОБА_5 з вимогою виконати передбачений законом обов`язок щодо звернення для державної реєстрації припинення іпотеки, до нотаріуса або до суду з метою судового захисту своїх прав у зв`язку з нібито безпідставним збереженням відповідних обтяжень належного йому майна; (7) так, з моменту, коли за твердженням сторони захисту основне зобов`язання було повністю виконане, по теперішній час минув тривалий проміжок часу (більше 19 місяців), однак сторони договору, зокрема, ОСОБА_10 , не вжили жодних заходів щодо припинення державної реєстрації іпотеки. Така поведінка є нетиповою для власника нерухомого майна, права якого нібито безпідставно обмежуються. В цьому аспекті Суд зауважує, що іпотека обтяжує значний обсяг нерухомого майна ОСОБА_10 (52 земельні ділянки та житловий будинок загальною вартістю 40 млн грн) і пов`язана із встановленням істотних обмежень щодо такого майна, зокрема, забороною розпорядження ним без згоди іпотекодержателя; (8) за таких обставин тривале невчинення сторонами будь-яких дій, спрямованих на припинення державної реєстрації значних обмежень, накладених договором іпотеки, не узгоджується з їхніми доводами про повне та достатньо швидке (за рік до закінчення строку дії договору позики) виконання забезпеченого нею основного зобов`язання; (9) крім того, апелянти не навели розумних пояснень щодо економічної чи іншої об`єктивної доцільності укладення договору позики у розмірі 40 млн грн зі строком повернення понад один рік та забезпечення його іпотекою за умови фактичного повернення позики практично одразу після укладення договору та в подальшому нездійснення жодних реєстраційних дій щодо припинення накладених іпотекою обмежень на майно; (10) у зв`язку із наведеним у Суд на цьому етапі відхиляє аргумент апеляційних скарг про припинення у ОСОБА_5 майнових прав та пов`язаних із ними права вимоги щодо повернення суми позики та права задовольнити вимоги за рахунок предмета іпотеки.

65.Отже, доводи апелянтів не спростовують висновку слідчого судді про існування у підозрюваного ОСОБА_5  майнових прав за договором позики та договором іпотеки із ОСОБА_10 .

Щодо доводів апелянта про відсутність підстав для передачі майнових прав в управління АРМА 

66.Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі: (1) визначив спосіб і порядок виконання арешту майнових прав шляхом заборони їх відчуження, розпорядження та користування, а також (2) постановив передати майнові права в управління АРМА, визначивши обсяг прав управителя, а саме: право вимагати від боржника повернення суми позики з урахуванням встановленого індексу інфляції і 3 % річних та їх повернення боржником управителю є належним виконанням цього зобов`язання; право задовольнити вимоги до боржника шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

67.Захисник у апеляційній скарзі стверджує, що слідчий суддя безпідставно передав майнові права в управління АРМА, оскільки така передача передбачена лише статтею 100 КПК та стосується речових доказів і накладення арешту з метою спеціальної конфіскації, тоді як у цьому кримінальному провадженні арешт накладено з метою забезпечення конфіскації як виду покарання.

68.Суд відхиляє цей довід захисника, оскільки у цьому провадженні передача в управління АРМА майнових прав, на які накладений арешт з метою забезпечення конфіскації як виду покарання, відповідає загальним засадам кримінального провадження та спрямована на забезпечення прав та інтересів осіб. Отже, накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації як виду покарання не може свідчити про відсутність правових підстав для передачі активів (зокрема, майнових прав) в управління АРМА з метою забезпечення збереження таких активів або збереження їх економічної вартості.

69.Так, в оскаржуваній ухвалі слідчий суддя, визначаючи спосіб і порядок виконання арешту, встановив заборону користування майновими правами, які випливають з договорів позики та іпотеки. Така заборона передбачає: (1) заборону боржнику виконувати зобов`язання безпосередньо на користь ОСОБА_5 та (2) заборону ОСОБА_5 задовольняти свої вимоги до боржника за рахунок предмета іпотеки.

70.При цьому встановлена заборона підозрюваному користуватися майновими правами за договорами позики та іпотеки не повинна позбавляти ОСОБА_10 як боржника можливості припинити свої зобов`язання у передбачений законом спосіб.

71.Водночас передача майнових прав в управління АРМА забезпечує дотримання прав та інтересів ОСОБА_10 , зокрема, надає йому можливість належним чином виконати свої зобов`язання за договором позики та припинити обтяження іпотекою значного обсягу належного йому нерухомого майна. Після передачі майнового права в управління він має можливість повернути суму позики з урахуванням передбачених нарахувань не підозрюваному ОСОБА_5 , а визначеному управителю майнових прав - АРМА. При цьому виконання боржником свого зобов`язання на користь управителя матиме наслідком належне виконання відповідного зобов`язання та відповідно його припинення. 

72.Такий підхід є необхідним також з огляду на недопустимість покладення на ОСОБА_10 негативних наслідків накладення арешту на належні підозрюваному майнові права, що полягали б у необґрунтованому обмеженні права боржника на припинення існуючого зобов`язання. Натомість визначений слідчим суддею спосіб та порядок виконання ухвали в частині арешту майнових прав, а також їх передача в управління АРМА дозволяє одночасно забезпечити збереження арештованого активу та реалізацію права боржника на припинення зобов`язання.

73.Отже, визначений слідчим суддею порядок не лише забезпечує збереження арештованих майнових прав, а й гарантує дотримання прав та законних інтересів осіб, унеможливлюючи ситуацію, за якої сторона договорів позики та іпотеки буде позбавлена можливості належним чином виконати свої зобов`язання та припинити іпотеку щодо належного їй майна у встановленому законом порядку. Так, виконання боржником зобов`язання на користь АРМА, визначеного управителем майнових прав, забезпечує належне припинення зобов`язання без порушення мети застосованого заходу забезпечення кримінального провадження.

74.Таким чином, передача майнових прав в управління АРМА та визначений слідчим суддею порядок та спосіб арешту майна є обґрунтованими враховуючи обставини цієї справи.

Щодо непропорційності накладення арешту на майнові права підозрюваного

75.Загальним правилом застосування заходів забезпечення кримінального провадження є те, що їх застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, зокрема, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (пункт 2 частини 3 статті 132 КПК).

76.Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права (пункт 1 частини 1 статті 7 КПК). Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 8 КПК). Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею (абзац 3 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012).

77.Суд за результатами апеляційного розгляду дійшла висновку, що накладення арешту на майнові права підозрюваного є непропорційним, адже потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь обмеження права власності ОСОБА_5 з таких мотивів: (1) метою накладення арешту на майнові права у цьому провадженні є забезпечення конфіскації майна як виду покарання (пункт 3 частини 2 статті 170 КПК). Водночас така мета не може тлумачитися як така, що безальтернативно направлена на арешт усього майна підозрюваного з огляду на можливість застосування до нього конфіскації у разі постановлення обвинувального вироку. Арешт майна у цьому випадку має бути співмірним та пропорційним, а його обсяг має бути обґрунтований обставинами кримінального провадження; (2) ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369 КК, санкція якої передбачає конфіскацію майна як додаткове факультативне покарання. Отже, у разі ухвалення обвинувального вироку конфіскація майна може бути призначена судом, проте такий вид покарання не є обов`язковим у цьому випадку; (3) відповідно до повідомлення про підозру ОСОБА_5 підозрюється у наданні ОСОБА_11 неправомірної вигоди у розмірі 2,8 млн грн. Водночас Суд враховує, що оскаржуваною ухвалою арешт накладено на значний обсяг активів підозрюваного, зокрема, на частку земельної ділянки та частку нежитлових будівель, 19 транспортних засобів, грошові кошти, що зберігаються на всіх рахунках, відкритих на ім`я підозрюваного; (4) за таких обставин мета забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання забезпечена арештом значного обсягу майна підозрюваного ОСОБА_5 , а сторона обвинувачення не навела належного обґрунтування щодо пропорційності також і накладення арешту також на майнові права підозрюваного, а саме на право вимоги щодо повернення суми позики у сумі 40 млн грн та право задовольнити вимоги за рахунок предмета іпотеки. Так, сторона обвинувачення не наведена достатніх доводів, чому накладення арешту на нерухоме, рухоме майно та грошові кошти на рахунках підозрюваного недостатньо для досягнення мети, визначеної пунктом 3 частини 2 статті 170 КПК; (5) окремо колегія суддів враховує, що арештованими майновими правами є, зокрема, право вимоги, що випливає із договору іпотеки, а власником земельних ділянок, що є предметом цього договору, є третя особа. За таких обставин необхідність арешту майнових прав потребувала особливо ретельного обґрунтування з огляду на необхідність забезпечення балансу між інтересами кримінального провадження та правами не лише підозрюваного, а й інших осіб, яких може стосуватися застосований захід забезпечення кримінального провадження; (6) при цьому сторона обвинувачення не посилалася на необхідність арешту зазначеного майна з інших передбачених статтею 170 КПК підстав, зокрема, з метою збереження речових доказів або забезпечення спеціальної конфіскації. Відтак колегія суддів не встановлює та не оцінює наявність таких підстав, оскільки відповідні обставини не були покладені стороною обвинувачення в основу клопотання про арешт майна та не були предметом розгляду слідчого судді; (7) додатково Суд бере до уваги пояснення прокурора, надані під час апеляційного розгляду, відповідно до яких грошові кошти позики у розмірі 40 млн грн не мають зв`язку з обставинами інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення.

78.Сукупність наведених обставин свідчить про те, що сторона обвинувачення не довела, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси підозрюваного та що такий арешт майнових прав є необхідним і пропорційним для цілей забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

79.Отже, арешт майнових прав, що належать ОСОБА_5 , порушуватиме принцип співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та принцип дотримання справедливого балансу між публічними та приватними інтересами у цьому провадженні. З урахуванням обставин цього кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують саме такий ступінь втручання у права особи, тому оскаржувана ухвала слідчого судді в частині арешту майнових прав, які належать підозрюваному ОСОБА_5 , та їх передачі в управління АРМА підлягає скасуванню.

(3) Щодо розумності, співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження

80.Захисник в апеляційній скарзі зазначив, що накладення арешту на майно  ОСОБА_5 становить непропорційне втручання у право власності підозрюваного.

81.Суд відхиляє цей довід захисту та оцінює ступінь втручання у право мирного володіння майном (в частині арешту рухомого та нерухомого майна підозрюваного, грошових коштів, які зберігаються на його рахунках) як пропорційний з урахуванням потреб кримінального провадження з огляду на такі обставини: (1) високий суспільний інтерес у цій справі, який обумовлений необхідністю забезпечення в умовах дії в Україні правового режиму воєнного стану та триваючої широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України ефективного розслідування злочинів, пов`язаних із наданням заступнику командира військової частини неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за використання ним службового становища шляхом систематичного ухилення від виконання завдань, пов`язаних зі збереженням та забезпеченням належного обліку військового майна, та сприяння участі конкретного підприємства у процедурах закупівлі, які проводилися військовою частиною; (2) тимчасовий характер позбавлення можливості володіння, користування, розпорядження майном (без позбавлення права власності) обумовлений наявністю правового механізму, передбаченого статтею 174 КПК, за яким арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

82.Отже, накладенням арешту на майно  ОСОБА_5 (за виключенням арешту на належні підозрюваному майнові права) дотримано пропорційність здійсненого втручання та справедливий баланс між публічними та приватними інтересами у цьому провадженні. Тому з урахуванням обставин цього кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права особи з метою виконання завдань кримінального провадження.

Висновки Суду за результатами розгляду апеляційних скарг

83.За наслідками апеляційного розгляду за скаргами на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (частина 3 статті 407 КПК).

84.Слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність підстав для накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 (за виключенням арешту на належні підозрюваному майнові права), мотиви слідчого судді в цій частині не спростовані, а доводи апеляційної скарги захисника не знайшли свого підтвердження відносно арештованого майна.

85.Проте Суд дійшов висновку, що арешт майнових прав, які належать підозрюваному ОСОБА_5 , та передача їх в управління АРМА порушуватиме принцип пропорційності обмеження права власності завданням кримінального провадження та принцип дотримання справедливого балансу між публічними та приватними інтересами у цьому кримінальному провадженні. Тому оскаржувана ухвала слідчого судді в частині арешту майнових прав та їх передачі в управління АРМА підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора в цій частині. В іншій частині оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

86.Керуючись статтями 132, 170-173, 403, 404, 405, 407, 419, 532 КПК, колегія суддів постановила:

1.Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 задовольнити, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

2.Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.06.2026 скасувати в частині арешту майнових прав, які належать підозрюваному ОСОБА_5 , а саме (1) право вимоги до ОСОБА_10 щодо повернення суми позики в розмірі 40 млн грн за договором від 21.11.2024, (2) право задовольнити такі вимоги за рахунок предмета іпотеки за договором від 27.11.2024 та в частині передачі цих майнових прав в управління АРМА і встановлення способу і порядку виконання ухвали слідчого судді щодо майнових прав.

3.У цій частині постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора в частині арешту майнових прав та передачі їх в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

4.В іншій частині ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.06.2026 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий           ОСОБА_1 

Судді             ОСОБА_2 

ОСОБА_3